ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Короткий опис

Національний університет біоресурсів і природокористування України

На правах рукопису

Мендик Людмила Володимирівна

УДК 349.6:349.41:351.744

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

12.00.06 земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії наук вищої освіти України,
Заслужений юрист України
Басай Віктор Давидович

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ.12
1.1. Поняття і особливості юридичної відповідальності за лісопорушення в Україні..12
1.2. Принципи та функції юридичної відповідальності
за порушення лісового законодавства України..33
Висновки до Розділу 1..47

РОЗДІЛ 2 ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ...51
2.1. Цивільно-правова відповідальність у сфері
використання та охорони лісів.52
2.2. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність за лісопорушення...72
2.3. Адміністративно-правова відповідальність за лісопорушення82
2.4. Кримінально-правова відповідальність за порушення лісового законодавства України117
Висновки до Розділу 2125

РОЗДІЛ 3 ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ПОРУШЕННЯМИ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ..130
3.1. Загальні і спеціальні підстави відшкодування шкоди,
заподіяної лісопорушеннями.130
3.2. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням лісового законодавства..142
Висновки до Розділу 3...165

ВИСНОВКИ..169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.178

ВСТУП

Актуальність теми. Ліси як унікальний та невід’ємний компонент навколишнього природного середовища на сучасному етапі розвитку суспільних відносин в Україні виконують не лише економічні, але й екологічні функції. Однак, незважаючи на важливість еколого-економічного значення лісів, продовжується їх надмірна експлуатація, споживацьке використання, зокрема в господарських інтересах і, як наслідок, нехтування вимог лісового законодавства та винищення лісових ресурсів. Так, у відповідності до Основних напрямків державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, сучасний екологічний стан лісів характеризується інтенсивним антропогенним впливом, зростаючим техногенним навантаженням на ліси тощо, що призводить до порушення природної стійкості і основних функцій лісових екосистем [1]. Водночас, у Державній програмі «Ліси України» на 2002-2015 роки зазначено, що стан лісів нашої країни є задовільним, але фактична лісистість території країни (15,6 %) є недостатньою, і для підтримання екологічної рівноваги практично на всій території України слід збільшити площу лісів щонайменше на 2-2,5 млн. гектарів [2]. Тому у даному контексті пріоритетного значення набувають питання щодо правової охорони, раціонального використання та відтворення лісів в Україні. До одного з основних елементів правового механізму забезпечення охорони лісів належить інститут юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України. І хоча у чинному законодавстві України напрацьовано цілу низку правових норм щодо застосування видів юридичної відповідальності за лісові правопорушення, але вони містять ряд прогалин, суперечностей, оперують неоднозначними поняттями і, як наслідок, сприяють розбіжностям у правозастосовчій практиці та не забезпечують у повному обсязі ефективної і дієвої боротьби з лісовими правопорушеннями.
Таким чином, у сучасних умовах в Україні, одним із першочергових завдань природоохоронної державної політики стосовно лісів повинно стати вдосконалення нормативно-правової бази щодо застосування видів юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України. Зазначені вище чинники, а також недостатній рівень наукових розробок зазначених проблем у правовій науці, відсутність єдиного комплексного монографічного дослідження і обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційної роботи.
Важливою науково-теоретичною базою даного дослідження є праці провідних українських науковців у галузі екологічного права. Зокрема, наукові розробки В.І.Андрейцева, Г.В.Анісімової, Г.І.Балюк, В.Д.Басая, А.Г.Бобкової, Ю.О.Вовка, С.П.Гавриша, А.П.Гетьмана, В.І.Гордєєва, Р.К.Гусєва, І.І.Каракаша, В.В.Костицького, М.В.Краснової, С.М.Кравченко, Н.Р.Малишевої, М.І.Малишка, В.Л.Мунтяна, В.В.Носіка, О.О.Погрібного, В.К.Попова, Б.Г.Розовського, М. В. Руденка, В. І. Семчика, Н. І. Титової, Г.В.Тищенка, В. І. Федоровича, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та інших стали основою для формулювання концептуальних підходів щодо поняття юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України і її особливостей.
Також у дослідженні використані наукові праці видатних представників радянської і російської правової науки, зокрема: Г. О. Аксеньонка, М.М.Брінчука, С. О. Боголюбова, М. І. Васильєвої, Т. М. Гайворонської, О. К. Голіченкова, О. Л. Дубовик, Б.В.Єрофєєва, О. А. Іванової, Є. М. Жевлакова, О. С. Колбасова, О. І. Крассова, В. В. Круглова, Є. А. Немировського, В. В. Петрова, Г. М. Полянської та інших.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Державної програми „Ліси України” на 2002-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. № 581. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з деякими правовими аспектами науково-дослідної роботи Національного університету біоресурсів і природокористування України Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення змісту і сутності юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України.
Зазначена мета зумовила наступні завдання наукового дослідження:
- визначити поняття юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України та її особливості;
- з’ясувати зміст та види, принципи і функції юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України;
- розкрити сутність і ознаки цивільно-правової відповідальності у сфері використання, відтворення та охорони лісів в Україні;
- охарактеризувати дисциплінарну та матеріальну відповідальність за порушення вимог лісового законодавства України;
- визначити поняття, підстави і порядок застосування адміністративно-правової відповідальності за лісові правопорушення в Україні;
- з’ясувати підстави і порядок застосування кримінально-правової відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України;
- обґрунтувати підстави та порядок відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства України;
- розробити науково-обґрунтовані пропозиції з метою удосконалення чинного законодавства України щодо юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі застосування юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України.
Предметом дослідження є нормативно-правова база, яка регулює юридичну відповідальність за порушення вимог лісового законодавства України, та монографічна і наукова література з даної теми.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, метод системного аналізу, історичний, статистичний, структурно-функціональний, формально-логічний) та спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм, формально-юридичний). Базовим у цій системі методів виступає діалектичний метод, який дав можливість дослідити основні поняття, особливості, види, принципи і функції юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України у їх взаємозв’язку і взаємодії. Застосування діалектичного та історичного методів дозволило проаналізувати закономірності формування та розвитку правового регулювання інституту юридичної відповідальності за лісові правопорушення. Статистичний метод дослідження використовувався для кількісної характеристики видів лісових правопорушень у сфері використання, відтворення та охорони лісів в Україні. За допомогою методу системного аналізу досліджувалися теоретичні положення щодо поняття юридичної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища, юридичної відповідальності за лісові правопорушення. Структурно-функціональний метод дослідження дозволив виявити комплексний зміст поняття юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України і визначити особливості її реалізації у правозастосовчій сфері. За допомогою формально-логічного, формально-юридичного методів та методу тлумачення правових норм розкрито зміст правових норм, що визначають особливості застосування кримінально-правової, цивільно-правової, адміністративно-правової та дисциплінарної відповідальності за лісові правопорушення. Завдяки порівняльно-правовому методу було визначено значення міжнародно-правової практики та зарубіжного досвіду для вдосконалення чинного законодавства України щодо застосування видів юридичної відповідальності за лісові правопорушення.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що подана до захисту робота є комплексним дослідженням сутності і змісту юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України та здійснена на основі опрацювання науково-теоретичного доробку вчених-юристів, національного та міжнародного екологічного законодавства і практики їх застосування.
До результатів, що містять наукову новизну, слід віднести наступні, які виносяться на захист:
уперше:
- обґрунтовано комплексну цивільно-правову відповідальність за лісопорушення, яка полягає у тому, що розмір шкоди має визначатись, виходячи не лише зі збитків, заподіяних лісу (вартості знищених, незаконно зрубаних чи пошкоджених дерев), а й із збитків, які заподіяні іншим природним об’єктам, що знаходяться в межах лісового фонду, тобто визначатись у комплексі;
- внесено пропозицію щодо необхідності закріплення у ст. 1 Лісового Кодексу України принципів лісового законодавства, серед яких слід визначити і спеціальні принципи юридичної відповідальності за лісові правопорушення (зокрема, принцип комплексної охорони, використання та відтворення лісу і його ресурсів у екологічних, економічних, господарських інтересах; принцип нерозривного зв’язку лісу з іншими елементами навколишнього природного середовища; принцип забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони лісів відповідно до закону; принцип пріоритетності дотримання вимог безпеки природного стану лісів та їх відтворення; принцип пріоритетного застосування такс і методик для визначення збитків, заподіяних у процесі вчиненого лісопорушення);
- запропоновано класифікацію принципів юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України на три види: загальноправові, галузеві, спеціальні;
- обґрунтовано відмінності між матеріальною відповідальністю працівників і службовців у сфері використання та охорони лісів від цивільно-правової відповідальності у цій сфері;
- обґрунтовано пропозиції про включення до переліку лісопорушень, передбачених в частині 2 статті 105 Лісового кодексу України порушення порядку використання лісосічного фонду, а також закріплення поняття лісосічного фонду у статті 1 „Поняття про ліс” Лісового кодексу України;
- запропоновано проводити розрахунок розміру шкоди, завданої лісопорушеннями, беручи за одиницю відшкодування шкоди, мінімальну заробітну плату, враховуючи поділ лісів на категорії, вид лісопорушення, а також інші фактори (породу, діаметр дерева, вид лісової рослини та вік лісової рослини);
- пропонується прийняття нового підзаконного нормативно-правового акта Постанови Державного комітету лісового господарства України „Про порядок притягнення до відповідальності за порушення лісового законодавства України”, який би регулював порядок притягнення до відповідальності за порушення лісового законодавства України;
удосконалено:
- визначення поняття юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України та її спеціальних ознак;
- визначення поняття лісових правопорушень;
- визначення цивільно-правової, дисциплінарної, матеріальної, адміністративно-правової та кримінальної відповідальності за лісопорушення;
- питання договірних підстав за порушення лісового законодавства України та порядок розрахунку розміру шкоди за них. Запропоновано включити перелік лісопорушень та санкцій за них, визначених і практично діючих на підставі Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, яка втратила чинність, до Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю”;
дістало подальший розвиток:
- положення про те, що до основних та пріоритетних функцій юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України належать превентивна та компенсаційна функції;
- питання щодо форми протоколу при вчиненні договірного лісопорушення, яка не визначена діючим лісовим законодавством України, а тому на практиці використовується форма протоколу, визначена Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, яка втратила чинність. Пропонується закріпити форму протоколу про договірні лісопорушення у Постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Санітарних правил в лісах України”, у якій зазначати дату, місце складання, відомості про особу, яка його складає, про представника лісогосподарської організації, свідків, у присутності яких він складається, відомості про лісокористувача, місце, дату, склад лісопорушення, суму майнового стягнення, пояснення лісопорушника;
- порядок огляду та форму акту огляду при вчиненні договірних лісопорушень, які також не визначені діючим законодавством України, у зв’язку з чим використовуються положення Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Санітарних правил в лісах України”.;
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, висновки та результати дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері як основа для подальших наукових досліджень актуальних проблем застосування юридичної відповідальності та її видів за порушення вимог лісового законодавства України;
у правотворчій сфері пропозиції та висновки, які викладені в дисертації можуть використовуватись для удосконалення чинного національного природоохоронного законодавства щодо юридичної відповідальності та її видів за порушення вимог лісового законодавства України;
у навчальному процесі положення, теоретичні висновки можуть бути використані при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, а також при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсів Екологічне право України” та спецкурсу Лісове право України”.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних наукових та нормативно-правових джерел. Особистий внесок здобувача у друкованих працях конкретизовано у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права імені акад. В.З. Янчука Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Основні теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації дисертаційної роботи оприлюднено на таких науково-практичних конференціях: Міжрегіональній науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів Корпоративне право в Україні: становлення та розвиток” (м. Київ, 2004 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції Забезпечення екологічної безпеки обов’язок Української держави” (м. Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2005 р.); VІ Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 25 березня 2005 р.) Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-ій річниці Юридичного інституту Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 11 наукових працях, з яких 4 статті надруковані у фахових виданнях з юридичних наук, які входять до переліку ВАК України та 7 тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження особливостей юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства України можна зробити наступні висновки та узагальнення:
1. Юридична відповідальність за лісопорушення це різновид юридичної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища (за ознакою виокремлення природних об’єктів, які прийняті під охорону екологічного законодавства), сутність якої полягає у відповідному правовідношенні між особою, яка скоїла лісове правопорушення та компетентними державними органами щодо забезпечення охорони, відтворення і використання об’єктів лісового фонду України, у межах якого (тобто, правовідношення) особа правопорушника має обов’язок дати звіт про свою протиправну поведінку і понести пов’язані з цим обмеження майнового, організаційного чи іншого характеру, а компетентні державні органи обов’язок застосувати кримінально-, цивільно-, адміністративно-правові та дисциплінарні заходи державно-правового впливу за вчинене порушення вимог лісового законодавства.
2. До спеціальних ознак юридичної відповідальності за лісопорушення слід віднести наступні: а) по-перше, юридична відповідальність за лісопорушення це різновид юридичної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища за ознакою виокремлення природних об’єктів, які прийняті під охорону екологічного законодавства; б) по-друге, юридична відповідальність за лісопорушення реалізується у особливій сфері суспільних відносин щодо охорони, відтворення і використання об’єктів лісового фонду України; в) по-третє, підставою та особливістю юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства виступають лісові правопорушення; г) по-четверте, юридична відповідальність за лісопорушення забезпечується кримінально-, цивільно-, адміністративно-правовими та дисциплінарними заходами.
3. Однією з визначальних ознак юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України є лісові правопорушення. З огляду на суб’єктивні (суб’єкт та суб’єктивну сторону) та об’єктивні (об’єкт та об’єктивну сторону) характеристики лісових правопорушень пропонуємо визначати їх як протиправні, суспільно небезпечні чи суспільно шкідливі, винні (умисні або необережні) діяння (дії чи бездіяльність), які вчиняються фізичними, юридичними особами та органами державної чи місцевої влади і управління, які посягають на суспільні відносини щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів і реалізації правомочностей власників на ліси та окремі лісові ділянки і завдають чи створюють загрозу спричинення шкоди (економічної чи екологічної) об’єктам лісового фонду України.
4. До ст. 107 Лісового Кодексу України, на наш погляд, слід внести доповнення у частині включення до кола осіб, які зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства і державні органи влади та управління і органи місцевого самоврядування.
5. Принципи юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства це науково обґрунтовані основні засади, вихідні положення, які визначають особливості виникнення, розвитку та процедуру застосування правових норм щодо юридичної відповідальності за вчинені лісові правопорушення.
6. Принципи юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства можна класифікувати на три групи: загальноправові, галузеві та спеціальні.
7. До загальноправових принципів юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства належать: законність, винність, невідворотність, обґрунтованість, своєчасність, відсутності подвійної відповідальності, цілеспрямованість тощо.
8. До галузевих принципів юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства слід віднести: принцип обов’язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської чи іншої діяльності, принцип компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, принцип поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони природи тощо.
9. Спеціальними принципами юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства виступають, на наш погляд, наступні: принцип комплексної охорони, використання та відтворення лісу і його ресурсів у екологічних, економічних, господарських інтересах; принцип нерозривного зв’язку лісу з іншими елементами навколишнього природного середовища; принцип забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони лісів відповідно до закону; принцип пріоритетності дотримання вимог безпеки природного стану лісів та їх відтворення; принцип пріоритетного застосування такс і методик для визначення збитків, заподіяних у процесі вчиненого лісопорушення. тощо.
10.Для того, щоб забезпечити належний та ефективний механізм дії на практиці основних принципів права, вони повинні бути передбачені у чинному законодавстві. Тому ми вважаємо за необхідне, у рамках Лісового Кодексу України зокрема, у Главі 1, нормативно визначити галузеві принципи лісового законодавства, як це, наприклад, має місце у ст. 5 Земельного Кодексу України. Серед видів даних принципів, вбачаємо за можливе закріплення і спеціальних принципів юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства.
11.Функції юридичної відповідальності за лісопорушення це основні напрямки впливу, завдяки яким забезпечуються мета, цілі, зміст та сутність юридичної відповідальності у сфері охорони, використання і відтворення лісів в Україні
12.Функції юридичної відповідальності за лісопорушення ґрунтуються на загальних функціях юридичної відповідальності, тому до них належать каральна, стимулююча, охоронна, превентивна, компенсаційна, виховна тощо. Пріоритетне значення мають саме превентивна та компенсаційна функції, які відображають специфіку юридичної відповідальності у сфері охорони, використання і відтворення лісів та знайшли своє адекватне врегулювання у лісовому законодавстві України.
13. З метою детальнішої регламентації компенсаційної функції юридичної відповідальності за лісопорушення вважаємо за необхідне внести доповнення до ст. 107 Лісового Кодексу України і в частині другій закріпити положення про те, що застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства.
14. Цивільно-правова відповідальність за лісопорушення визначена нами як вид юридичної відповідальності у сфері використання та охорони лісів, що настає за вчинення цивільних лісопорушень і передбачає відшкодування шкоди у порядку та на підставах, передбачених цивільним, екологічним, лісовим та іншим природоресурсним та природоохоронним законодавством України.
15.На наш погляд, при застосуванні цивільно-правової відповідальності за лісопорушення, крім шкоди матеріальної, суб’єктам, що мають у власності ліси, та лісокористувачам також може заподіюватись і моральна шкода, яку також варто враховувати при застосуванні цивільно-правової відповідальності за лісопорушення. Моральна шкода, на нашу думку, підлягає відшкодуванню за вчинені лісопорушення у наступних випадках: а) у випадках, коли, крім заподіяння шкоди лісовим ресурсам, тобто об’єкту лісових правовідносин, шкоду у вигляді фізичного болю та страждань завдано суб’єктам цих відносин у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (громадянам, які мають у приватній власності ліси, постійним та тимчасовим лісокористувачам, службовим особам) у зв’язку з їх діяльністю у сфері використання та охорони лісів; б) у душевних стражданнях, яких особа (фізична чи службова) зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням лісових ресурсів, які безпосередньо перебували у їх власності чи користуванні; в) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, які є суб’єктами лісових правовідносин, а також посадових осіб у сфері використання та охорони лісів.
16.Серед видів цивільно-правової відповідальності за лісопорушення пропонується виділяти наступні: за джерелами юридичного закріплення загальна, спеціальна та комплексна; за характером зобов’язань договірна та недоговірна (позадоговірна, деліктна); за обсягом повна, часткова (дольова), солідарна та субсидіарна.
17.На наш погляд, дисциплінарна відповідальність за лісопорушення це вид юридичної відповідальності, що застосовується за порушення трудової дисципліни до працівників і державних службовців у сфері використання, управління та охорони лісів України. Дисциплінарна відповідальність за лісопорушення є: а) загальна дисциплінарна відповідальність (відповідальність відповідно до Кодексу Законів про працю України та Правил внутрішнього трудового розпорядку у формі догани або звільнення); б) спеціальна дисциплінарна відповідальність (відповідальність державних службовців на підставі законодавства про державну службу, екологічного законодавства, статутів і положень і передбачає попередження про неповну службову відповідність або затримку до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду).
18.Матеріальна відповідальність працівників у сфері лісового господарства це відповідальність працівників лісового господарства України за шкідливе, протиправне, винне, трудове майнове правопорушення, яке призвело до заподіяння майнової шкоди за місцем їх роботи і тягне за собою матеріальну відповідальність, що визначена трудовим законодавством України. Матеріальна відповідальність працівників і службовців у сфері використання та охорони лісів відрізняється від цивільно-правової (майнової) відповідальності наступними ознаками: а) якщо цивільно-правова (майнова) відповідальність за лісопорушення визначається цивільним, екологічним, лісовим та іншим природоресурсним законодавством, то матеріальна відповідальність трудовим законодавством України; б) якщо суб’єктами цивільно-правової (майнової) відповідальності може бути невизначене коло суб’єктів, у діях яких наявне цивільне лісопорушення, то суб’єктами матеріальної відповідальності можуть бути лише особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією, яка здійснює свою діяльність у сфері лісового господарства; в) якщо за цивільне лісопорушення відповідальність може наступати і без наявності вини (наприклад, шкоду лісу заподіяно джерелом підвищеної небезпеки), то при матеріальному проступку у сфері використання і охорони лісів вина завжди є обов’язковою ознакою; г) якщо при застосуванні цивільно-правової (майнової) відповідальності за лісопорушення діє цивільно-правова презумпція винуватості суб’єкта, що заподіяв шкоду, то при застосуванні матеріальної відповідальності зберігається дія презумпції невинуватості відносно суб’єкта матеріального проступку.
19.Вважаємо, що адміністративно-правова відповідальність за лісопорушення це вид юридичної відповідальності, що застосовується компетентними державними органами та посадовими особами за вчинення адміністративного проступку у сфері використання, управління та охорони лісів на підставах та у порядку, передбаченому адміністративним, екологічним та лісовим законодавством України. За характером шкоди, яка підлягає відшкодуванню, адміністративно-правова відповідальність за лісопорушення відрізняється від інших видів відповідальності наступним: а) на відміну від цивільних правовідносин, де стягнення можливе лише в тому випадку, якщо вона піддається грошовій оцінці, для настання адміністративної відповідальності не має значення, чи піддається шкода грошовій оцінці, тут, в першу чергу, має значення сам факт забруднення, засмічення, порубки, пошкодження; б) на відміну від кримінальних правовідносин, де ступінь завданої шкоди як правило оцінюється з точки зору значності наслідків лісопорушення, що відбулися, в адміністративних правовідносинах ступінь завданої шкоди завжди є меншим (саме розмір завданої шкоди є головним критерієм для розмежування злочинів та проступків); в) в адміністративних деліктних правовідносинах, береться до уваги не будь-яка шкода, що завдається лісу внаслідок господарської діяльності, а шкода протиправна, тобто така, що є наслідком порушення екологічного та лісового законодавства. Правомірна шкода, що завдається навколишньому середовищу в результаті ліцензійної діяльності господарюючих суб'єктів, не тягне за собою адміністративної відповідальності.
20.Кримінально-правова відповідальність за порушення лісового законодавства України це вид юридичної відповідальності, що передбачений статтями Особливої частини КК України за злочини, які безпосередньо чи опосередковано заподіюють шкоду правовідносинам у сфері використання, управління та охорони лісів або спрямовані на заподіяння такої шкоди. Аналіз матеріалів практики застосування кримінальної відповідальності за злочини у сфері використання та охорони лісів дозволяє констатувати той факт, що найпоширенішим зі злочинів у цій сфері є незаконна порубка лісу, яка, як правило поєднана зі службовими злочинами, оскільки найчастіше його вчиняють посадові особи, використовуючи на шкоду потребам лісового господарства своє службове становище. Це обумовлює об’єктивну потребу в посиленні кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу та за службові злочини посадових осіб, які забезпечують управління лісовим господарством України.
21.Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої лісопорушеннями, визначені цивільним законодавством, а спеціальні нормами екологічного, насамперед, лісового законодавства України. Під лісопорушенням слід розуміти протиправне, як правило винне діяння (дію або бездіяльність), яке спричиняє загрозу лісу чи несе реальну загрозу спричинення такої шкоди, порушуючи встановлені вимоги використання та охорони лісів. Пропонується закріпити визначення лісопорушення у статті 105 Лісового кодексу України.
22.Здійснено класифікацію лісопорушень за наступними критеріями: 1) суб’єкт (власник, лісокористувач, особа, яка не є ні власником, ні лісокористувачем); 2) об’єкт посягання групи однорідних лісопорушень та конкретизація видів правової поведінки (протиправне знищення та пошкодження лісових ресурсів; погіршення лісових ресурсів; порушення правил передачі у власність, надання в користування, експлуатації та передачі лісових ресурсів, пов’язані з можливим заподіянням шкоди довкіллю; бездіяльність, невиконання правил; використання лісових ресурсів з корисливих мотивів); 3) шкода, яка була заподіяна (договірна, позадоговірна); 4) порядок посягання (порядок лісокористування, порядок охорони); 5) інститут права (порушення права власності на ліси; порушення, що завдають шкоду лісам як природному об’єкту; порушення, що посягають на встановлений порядок у сфері використання, відновлення та захисту лісів, але не завдають шкоди благам, що охороняються законом, хоча і створюють реальну загрозу її настання).
23.На основі дослідження позадоговірних лісопорушень встановлено, що у статті 105 Лісового кодексу України до їх переліку слід включити порушення порядку використання лісосічного фонду. Водночас пропонується закріпити поняття лісосічного фонду у статті 1 „Поняття про ліс” Лісового кодексу України.
24.Шкода, заподіяна лісопорушенням, являє собою негативні для лісового законодавства наслідки протиправних діянь у формі знищення, пошкодження, забруднення, іншого погіршення якості лісу або окремих елементів лісової екосистеми, порушення екологічних зв’язків між ними, а також зниження ефекту від лісогосподарської діяльності законних лісокористувачів через недоотримання продукції лісової галузі. Шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону довкілля, слід поділяти на: екологічну та економічну, матеріальну та нематеріальну, відновлювану та невідновлювану, соціальну, договірну та позадоговірну.
25.Структуру збитків, заподіяних лісопорушеннями, становлять: 1) прямі збитки, тобто вартість пошкоджених або знищених лісових ресурсів; 2) втрачена вигода, тобто вартість певної втраченої кількості лісових ресурсів, вартість яких проявилася б у майбутньому у зв’язку з підвищенням їх продуктивності; 3) неповернені витрати на матеріально-технічні засоби, оплату праці та інші, які були вкладені при догляді за лісом, підвищення його продуктивності; 4) необхідні майбутні витрати, які слід понести з метою відновлення рівноваги у лісовому середовищі, яка порушена внаслідок скоєння лісопорушення.
26.Таксою являється завчасно розрахована і зафіксована оцінка заподіяної екологічним правопорушенням шкоди. При позадоговірних та договірних лісопорушеннях використовуються таксовий та розрахунковий методи обчислення розміру шкоди. Такса за шкоду, завдану лісопорушеннями, не повинна встановлюватись в твердій грошовій сумі. Шкоду, завдану лісопорушенням, на нашу думку, слід розраховувати, враховуючи мінімальну заробітну плату, поділ лісів на категорії, вид лісопорушення та інші фактори.
27.При зібранні доказів на досудовому етапі у випадку вчинення договірних лісопорушень не визначено форму протоколу про вчинене лісопорушення, тому використовується форма протоколу, визначена Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, яка втратила чинність. Тому необхідно закріпити форму протоколу про лісопорушення, на основі існуючої, у Постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Санітарних правил в лісах України”. Аналогічно за вищевказаною постановою, яка є недіючою, проводиться огляд місця лісопорушення та складається акт огляду. Пропонується закріпити порядок огляду місць лісопорушень та форму акту такого огляду у Постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Санітарних правил в лісах України”.
28.Пропонується також прийняти новий підзаконний нормативно-правовий акт Державного комітету лісового господарства України, наприклад, постанову „Про порядок притягнення до відповідальності за порушення лісового законодавства України”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР// Відомості Верховної Ради України. 1998. № 13. Ст. 241.
2. Про затвердження Державної програми «Ліси України» на 2002-2015 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 року № 581 // Офіційний вісник України. 2002. № 18. Ст. 933.
3. Дубовик О. Л. Экологическое право в вопросах и ответах / О. Л. Дубовик. М.: Юрид. лит., 2004. 434 с.
4. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): учеб. [для высших юрид. учеб. заведений] / М. М. Бринчук. М.: Юристь, 1998. 688 с.
5. Шершун С. М. Еколого-правове регулювання лісокористування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 ”Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / С. М. Шершун. К., 2005. 20 с.
6. Лазаренко Я. Розвиток лісового законодавства України / Я. Лазаренко // Право України. 2003. № 2. С. 131-135.
7. Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посіб. [для студ. спец. вищих навч. закл.] / за ред. В. Д. Гончаренка. [3-тє вид., перероб.] К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 800 с.
8. Шарипова О. В. Уголовная ответственность за незаконную порубку деревьев и кустарников, уничтожение или повреждение лесов (по материалах Дальневосточного региона): дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Шарипова Ольга Вениаминовна. Омск, 2006. 180 с.
9. Воронцов А. И. Охрана природы: учеб. пособ. [для студ. лесотехнических вузов и фак.] [2-е изд., перераб.] / А. И. Воронцов, Н. З. Харитонова. М.: Высшая школа, 1977. 408 с.
10.Кримінальний Кодекс УРСР від 28 грудня 1960 року // [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. www.rada.gov.ua.
11.Кодекс УРСР про Адміністративні Правопорушення від 7 грудня 1984 року // [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. www.rada.gov.ua.
12.Кримінальний Кодекс України: за станом на 5 квітня 2001 року. К.: Атіка, 2001. 160 с.
13.Кодекс України про Адміністративні Правопорушення від 7 грудня 1984 року зі змін. і доп. станом на 14 жовтня 2008 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. www.rada.gov.ua.
14.Мельник П. В. Правова охорона лісів Карпатського регіону України: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Мельник Петро Васильович. Івано-Франківськ, 2002. 195 с.
15.Проблемы теории государства и права: учеб. / под ред. С. С. Алексеева. М.: Юрид. лит., 1987. 448 с.
16.Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. М.: Госюриздат, 1961. 381 с.
17.Cкакун О. Ф. Теорія держави і права: підруч. / О. Ф. Скакун; [пер. з рос.]. Х.: Консум, 2001. 656 с.
18.Проблемы теории государства и права: учеб. пос. / под ред. М. Н. Марченка. М.: Юристь, 2001. 636 с.
19.Лившиц Р. Э. Теория права: учеб. / Р. Э. Лившиц. М.: изд-во БЕК, 1994. 224 с.
20.Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: учеб. [для юрид. вузов и фак.] / В. С. Нерсесянц. М.: изд. группа НОРМАИНФРА•, 1999. 552 с.
21.Базылев Б. Т. Юридическая ответственность как охранительное отношение / Б. Т. Базылев // Советское государство и право. 1980. № 8. С. 122-125.
22.Строгович М. С. Сущность юридической ответственности / М. С. Строгович // Советское государство и право. 1979. № 5. С. 72-73.
23.Кудрявцев В. М. Закон, проступок, ответственность / В. М. Кудрявцев. М.: Наука, 1986. 448 с.
24.Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. М.: Юрид. лит., 1967. 240 с.
25.Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посіб. / П. М. Рабінович. [5-те вид., зі змін.]. К.: Атіка, 2001. 176 с.
26.Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: навч. посіб. / М. В. Кравчук. [3-тє вид., змін. й доп.]. Тернопіль: Карт-бланш, 2002. 247 с.
27.Загальна теорія держави і права: [підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл.] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. Х.: Право, 2002. 432 с.
28.Лейст О. Э. Санкция и ответственность по советскому праву / О. Э. Лейст. М.: МГУ, 1981. 239 с.
29.Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка]. К.: ТОВ «Видавництво ”Юридична думка”», 2007. 992 с.
30.Шемшученко Ю. С. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды / Ю. С. Шемшученко, В. Л. Мунтян, Б. Г. Розовский. К.: Наукова думка, 1978. 280 с.
31.Сурилов А. В. Теория государства и права: учеб. пособ. / А. В. Сурилов. К., Одесса: Вища школа, 1989. 439 с.
32.Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. М.: Юрид. лит., 1976. 215 с.
33.Исмаилова Э. Ю. Экологическое право: учеб. / Э. Ю. Исмаилова, Ю. В. Трунцевский, Н. Е. Саввич. [2-е изд., перераб.]. М.: АО ”Центр ЮрИнфоР”, 2003. 403 с.
34.Рябов А. А. Охрана права государственной собственности на природные ресурси СРСР / А. А. Рябов. Казань: изд-во Казанского ун-та, 1982. 144 с.
35.Костицький В. В. Лісове право України / В. В. Костицький. К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 1999. 164 с.
36.Веденин Н. Н. Экологическое право: учеб. [для высших учеб. зав.] / Н. Н. Веденин. М.: Право и закон, 2000. 336 с.
37.Ивакин В. И. Теория юридической ответственности за экологические правонарушения и практика её применения / В. И. Ивакин. М.: Право и государство, 2004. 257 с.
38.Миронов Г. В. Юридическая ответственность за нарушения природоохранительного законодательства: автореф. дис. на соиск. учёной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 ”Колхозное, земельное, лесное и горное право; правовая охрана природы” / Г. В. Миронов. М., 1979. 20 с.
39.Яковлев В. Н. Экологическое право / [отв. ред. П. С. Никитюк] / В. Н. Яковлев. Кишинев: Штинца, 1988. 344 с.
40.Кравченко С. Н. Материальная ответственность в системе охраны природы / С. Н. Кравченко. К.: Вища школа, 1981. 54 с.
41.Тищенко Г. В. Екологічне право: навч. посіб. [для студ. юрид. вузів та фак.] / Г. В. Тищенко. К.: Юмана, 2001. 256 с.
42.Андрейцев В. І. Екологічне право: курс лекцій [навч. посіб. для юрид. фак., вузів] / В. І. Андрейцев. К.: Вентурі, 1996. 208 с.
43.Петров В. В. Экологическое право России: учеб. для вузов / В. В. Петров. М.: изд-во БЕК, 1995. 557 с.
44.Баб’як О. С. Екологічне право України: навч. посіб. / О. С. Баб’як, П. Д. Біленчук, Ю. О. Чирва. К.: Атіка, 2000. 216 с.
45.Лісовий Кодекс України від 21 січня 1994 року зі змін. і доп. станом на 8 лютого 2006 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. www.rada.gov.ua.
46.Решетник Л. Правові проблеми юридичної відповідальності у галузі екології / Л. Решетник // Право України. 2003. № 8. С. 81-85.
47.Ерофеев Б. В. Экологическое право: учеб. для вузов / Б. В. Ерофеев. М.: Юриспруденция, 1999. 448 с.
48.Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546.
49.Екологічне право України: [підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін.; за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. Х.: Право, 2005. 384 с.
50.Правознавство: навч. посіб. / [В. І. Бобир, С. Е. Демський, А. М. Колодій (керівник авт. колективу) та ін.]; за ред. В. В. Копєйчикова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 480 с.
51.Кобецька Н. Р. Екологічне право України: навч. посіб. / Н. Р. Кобецька. К.: Юрінком Інтер, 2007. 352 с.
52.Екологічне право України. Академічний курс: підруч. / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. К.: ТОВ вид-во ”Юридична думка”, 2005. 848 с.
53.Малишко М. І. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення / М. І. Малишко. К.: УНА, 2004. 24 с.
54.Ільків Н. В. Екологічне право України: навч. посіб. / Н. В. Ільків, Я. З. Гаєцька-Колотило. К.: Істина, 2008. 296 с.
55.Глистин В. К. Ответственность за лесонарушения / В. К. Глистин. М.: Юрид. лит., 1964. 56 c.
56.Дмитренко І. А. Екологічне право України: підруч. / І. А. Дмитренко. [2-ге вид.перероб. та доп.] К.: Юрінком Інтер, 2001. 352 с.
57.Правовые вопросы охраны природы в Узбекской ССР / [отв. ред. И. Д. Джалилов]. Ташкент: ФАН, 1980. 190 с.
58.Гусев Р. К. Правовая охрана лесов в СССР / Р. К. Гусев. М.: Знание, 1974. 64 с.
59.Немировский Е.И. Правовая охрана лесов / Е. И. Немировский. [2-е изд., перераб. и доп.]. М., 1987. 112 с.
60.Басай В. Д. Відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / В. Д. Басай. Львів, 1996. 24 с.
61.Титова Н. І. Відповідальність за порушення законодавства в системі охорони природи / Н. І. Титова. Львів: вид-во Львівськ. ун-ту, 1973. 219 с.
62.Мунтян В. Л. Правова охорона природи УРСР / В. Л. Мунтян. [2-е вид, до