РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Юрчишин Наталія Геннадіївна

УДК 342.513:630*682 (477)

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ В УКРАЇНІ

12.00.06 земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Басай Віктор Давидович
доктор юридичних наук, професор, академік Академії наук Вищої освіти України, Заслужений юрист України

Київ 2009

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.........................................................................3

ВСТУП...............................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1 ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ В УКРАЇНІ

1.1. Поняття права приватної власності на ліси в Україні........................................13

1.2.Становлення та розвиток права приватної власності на ліси в Україні.............27

1.3.Загальна характеристика лісу як об’єкта
права приватної власності в Україні............................................................45

1.4. Суб’єкти права приватної власності на ліси.........................................................60

1.5. Зміст права приватної власності на ліси...............................................................78

Висновки до Розділу 1...................................................................................................93

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ В УКРАЇНІ

2.1. Поняття реалізації права приватної власності на ліси в Україні........................98

2.2.Механізм реалізації права приватної власності на ліси....................................112

2.3.Межі реалізації права приватної власності на ліси в Україні...........................139

Висновки до Розділу 2.................................................................................................160

ВИСНОВКИ................................................................................................................166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЦК України Цивільний кодекс України
ЗК України Земельний кодекс України
ЛК України Лісовий кодекс України
КК України Кримінальний кодекс України
ГК України Господарський кодекс України
КпАП України Кодекс про адміністративні правопорушення України
ЛК УРСР Лісовий кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
ЛК Республіки Казахстан Лісовий кодекс Республіки Казахстан
ЛК Республіки Бєларусь Лісовий кодекс Республіки Бєларусь
ЛК Російської Федерації Лісовий кодекс Російської Федерації
Уповноважений ВРУ з прав людини Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Держкомзем України Державний комітет України із земельних ресурсів
Держкомлісгосп України Державний комітет лісового господарства України

ВСТУП

Актуальність теми. Наприкінці ХХ століття в Україні розпочався, а після прийняття Конституції України поглибився процес розбудови демократичної, соціальної і правової держави, в якій формування громадянського суспільства неможливе без належного закріплення та реалізації прав і свобод суб’єктів правовідносин. З удосконаленням системи прав та свобод суб’єктів в цілому і особи зокрема, суспільство пов’язує вирішення низки внутрішніх та зовнішніх завдань.
На сучасному етапі розвитку в Україні відбувається процес розширення прав суб’єктів у сфері права приватної власності на природні ресурси. У свою чергу, це сприяло виникненню правовідносин щодо тих чи інших природних ресурсів, включаючи і ліси, які регулюються та охороняються не тільки лісовим, але й земельним, екологічним та іншими галузями законодавства України. Водночас, важливою є поява якісно нових правових можливостей для реалізації суб’єктивного права приватної власності на ліси в Україні. В такому випадку, проблема реалізації права приватної власності на ліси в Україні є особливо актуальною, оскільки пов’язана з реформуванням відносин власності на природні ресурси в цілому. Після прийняття змін та доповнень до земельного та лісового законодавства України однією із найгостріших проблем є втілення у життя наданих громадянам та юридичним особам прав відносно власності на земельні лісові ділянки.
З цього приводу слід зазначити, що одним із найважливіших завдань лісової політики держави повинно бути створення механізму реалізації суб’єктивного права приватної власності на ліси уповноваженими суб’єктами. Одним із найбільш важливих засобів для реалізації права приватної власності на ліси в Україні є його здійснення, яке характеризується закріпленими у правових нормах можливостями громадян та юридичних осіб вчиняти конкретні дії, які спрямовані на перетворення правомочностей у реальність. Проголошення права приватної власності на ліси в Україні не забезпечує його автоматичної реалізації. Тому, слід розробити науково обґрунтоване поняття права приватної власності на ліси, реалізацію права приватної власності на ліси, з’ясувати їх правову природу та удосконалити механізм реалізації даного права, визначити його межі, створити необхідні для цього умови. Тут важливу роль відіграють процеси щодо оптимального та гармонійного співвідношення екологічних та економічних інтересів суспільства, держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб в процесі реалізації права приватної власності на ліси. В такому випадку буде реалізовано принцип поєднання суспільних та особистих інтересів у лісовому законодавстві України, який формує баланс між інтересами держави з одного боку та інтересами власників лісів з іншого боку.
Однак, на функціональному рівні, поки що, не в повному обсязі забезпечується збалансоване поєднання економічних та екологічних інтересів в процесі реалізації права приватної власності на ліси в Україні. Звісно, на законодавчому рівні певні кроки у цьому напрямку зроблені через закріплення у нормативно-правових актах необхідності додержання лісового, земельного та природоохоронного законодавства у процесі реалізації права приватної власності на ліси в Україні. Водночас, дані положення, здебільшого, носять декларативний характер, і як наслідок, не впливають на забезпечення реалізації даного права. Такі проблеми створюють певні труднощі у вдосконаленні законодавчої бази та ефективної реалізації на практиці положень щодо права приватної власності на ліси і потребують в цілому відповідного правового регулювання.
Таким чином, на сучасному етапі реформування суспільних відносин в Україні одним із першочергових завдань національної лісової політики повинно стати вдосконалення законодавчої бази щодо забезпечення реалізації права приватної власності на ліси. Усі вказані вище обставини, відсутність єдиного комплексного наукового дослідження з даної проблеми зумовлюють актуальність обраної теми дисертаційної роботи.
Науково-теоретичною базою даного дослідження є наукові праці В.І.Андрейцева, Г.В.Анісімової, В.Д. Басая, А.П. Гетьмана, В.К.Гуревського, В.М. Єрмоленка, І.І. Каракаша, В.В. Костицького, С.М.Кравченко, П.Ф.Кулинича, В.І. Лебідя, Н.Р.Малишевої, М.І.Малишка, В.Л.Мунтяна, В.В.Носіка, О.О.Погрібного, Б.Г.Розовського, В.І.Семчика, А.К.Соколової, Н.І.Титової, Ю.С.Шемшученка, С.М.Шершуна, М.В.Шульги та інших науковців, які стали основою для визначення загальних підходів щодо реалізації права приватної власності на ліси в Україні.
Важливою теоретичною основою для дослідження стали праці представників радянської і російської правової науки, зокрема, наукові дослідження С.О.Боголюбова, Є.В.Вавіліна, О.К.Голіченкова, В.Ф.Горбового, В.П.Грібанова, Л.І.Дембо, Б.В.Єрофєєва, В.П.Камишанського, С.М.Корнєєва, О.І.Крассова, Г.М.Полянської, Є.О. Суханова та інших.
В процесі дослідження також використано наукові розробки представників природничо-наукових галузей знань, включаючи наукові дослідження А.А.Головко, А.М.Дейнеки, В.Л. Коржова, Є.В. Мішеніна, Г.Ф.Морозова, І.М.Синякевича та інших.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Державної програми „Ліси України” на 2002-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. № 581. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з деякими правовими аспектами науково-дослідної роботи Національного університету біоресурсів і природокористування України Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному науковому аналізі теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо реалізації права приватної власності на ліси в Україні, розробці й обґрунтуванні пропозицій із внесення змін і доповнень до діючого законодавства, спрямованих на вдосконалення механізму реалізації права приватної власності на ліси в Україні.
Зазначена мета зумовила наступні завдання наукового дослідження:
- розкрити сутність і дати визначення поняття „права приватної власності на ліси”;
- проаналізувати генезу та закономірності історичного розвитку і становлення права приватної власності на ліси в Україні;
- визначити ознаки земельної лісової ділянки як об’єкта права приватної власності на ліси в Україні;
- обґрунтувати особливості щодо суб’єктів права приватної власності на ліси;
- з’ясувати зміст та особливості правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню земельними лісовими ділянками;
- охарактеризувати поняття, юридичну сутність, механізм та межі реалізації права приватної власності на ліси;
- розробити пропозиції та рекомендації по вдосконаленню чинного законодавства України у сфері правового регулювання реалізації права приватної власності на ліси.
Об’єкт дослідження є суспільні відносини, які виникають, розвиваються і припиняються у процесі реалізації права приватної власності на ліси в Україні.
Предметом дослідження є норми діючого законодавства, які регулюють реалізацію права приватної власності на ліси.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використана система загальнонаукових (діалектичний, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний методи, метод системного аналізу) та спеціальнонаукових методів наукового дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм).
Одним із основних у системі методів є діалектичний, який дав можливість розглянути поставлені проблеми в динаміці, у їх взаємозв’язку, особливо при дослідженні сутності реалізації права приватної власності на ліси. Історичний метод дозволив проаналізувати становлення та розвиток права приватної власності на ліси в Україні. Метод системного аналізу застосовувався при дослідженні теоретичних положень відносно понять права приватної власності на ліси, реалізації права приватної власності та їх ознак. Структурно-функціональний метод дозволив виділити системний зміст права приватної власності на ліси в Україні, і як наслідок визначити їх відмінності та встановити особливості. За допомогою формально-логічного методу та методу тлумачення правових норм розкрито зміст правових норм, що визначають особливості реалізації права приватної власності на ліси в Україні. Порівняльно-правовий метод використовувався у процесі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів України та деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини в досліджуваній сфері.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що подана до захисту робота є одним з перших в українській еколого-правовій науці комплексним монографічним дослідженням сутності і змісту реалізації права приватної власності на ліси в Україні та здійснена на основі опрацювання науково-теоретичних розробок вчених-юристів, національного та міжнародного екологічного, лісового законодавства і практики їх застосування.
До результатів, що містять наукову новизну, слід віднести наступні, які виносяться на захист:
уперше:
- науково обґрунтовані та запропоновані юридичні визначення понять:
а) реалізація права приватної власності на ліси в Україні це правомірна діяльність громадян та юридичних осіб, у визначених законодавством України межах, що здійснюється за допомогою використання правових норм щодо володіння, користування та розпорядження земельною лісовою ділянкою для задоволення потреб та інтересів суб’єктів лісових правовідносин;
б) механізм реалізації права приватної власності на ліси в Україні це система елементів правового регулювання лісових правовідносин, яка включає правові норми, лісові правовідносини, акти реалізації правових норм лісового законодавства, способи правового впливу, та форми реалізації права приватної власності його суб’єктами, що встановлюються у сфері здійснення даного права фізичними і юридичними особами України, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, управління та контролю, а також судовими органами в процесі здійснення їх діяльності, процедуру реалізації даного права з метою створення сприятливих умов для функціонування лісового господарства та задоволення потреб та інтересів громадян, юридичних осіб та держави;
в) межі реалізації права приватної власності на ліси в Україні це гарантована Конституцією та законами України свобода дій громадян та юридичних осіб, яка передбачає можливість вибору варіантів поведінки по здійсненню правомочностей щодо земельних лісових ділянок з метою задоволення власних потреб, не порушуючи при цьому права та інтереси інших осіб, а також для забезпечення взаємозв’язку приватних і державних інтересів у сфері приватних лісових правовідносин.
- визначено особливості форм реалізації права приватної власності на ліси в Україні;
- запропоновано та обґрунтовано, що реалізація права приватної власності на ліси в Україні полягає у вчиненні фізичними та юридичними особами комплексу дій, спрямованих на втілення повноважень щодо володіння, користування та розпорядження земельною лісовою ділянкою, з метою задоволення власних потреб та інтересів;
- визначено особливості елементів механізму реалізації права приватної власності на ліси в Україні;
- здійснено класифікацію меж реалізації права приватної власності на ліси в Україні;
удосконалено:
- положення про визначення юридичної природи права приватної власності на ліси в Україні;
- положення про зміст правомочностей суб’єктів права приватної власності на ліси в Україні;
дістало подальший розвиток:
- положення щодо визначення об’єктного та суб’єктного складу права приватної власності на ліси;
- положення про необхідність здійснення заліснення за рахунок малопродуктивних та деградованих земель, а також за рахунок насадження нових лісів на землях, які перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб;
- положення про те, що в процесі реалізації права приватної власності на ліси провідну роль відіграє принцип поєднання суспільних і особистих інтересів.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем реалізації права приватної власності на ліси в Україні;
у правотворчій сфері викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані при вдосконалення вітчизняного законодавства щодо реалізації права приватної власності на ліси в Україні;
у навчальному процесі висновки можуть бути використані при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, а також при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу „Екологічне право України”.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу матеріалів практики діяльності Державного комітету лісового господарства України, Державного комітету України із земельних ресурсів, відповідних наукових та нормативно-правових джерел. Особистий внесок здобувача у друкованих працях конкретизовано у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації обговорювалися на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права імені акад. В.З. Янчука Національного університету біоресурсів і природокористування України та були оприлюднені на науково-практичних конференціях, а саме: Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк. 2-3 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених „П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Від громадянського суспільства до правової держави” (м. Харків, 25 квітня 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-ій річниці Юридичного інституту „Верховенства права у правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених „Правова система України у світлі Європейського вибору” (м. Київ, 13 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Сьомі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку” (м. Харків, 13-14 грудня 2008 р.).
Публікаї. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 12 наукових працях, з яких три статті надруковані у фахових виданнях з юридичних наук, які входять до переліку ВАК України та тез дев’яти доповідей на конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результатом дослідження стало вирішення наукового завдання, яке полягало у з’ясуванні сутності та змісту реалізації права приватної власності на ліси в Україні:
1. Під правом приватної власності на ліси слід розуміти систему законодавчо визначених спеціально-правових норм, які надають можливість громадянам та юридичним особам України у визначених межах володіти, користуватися та і на свій розсуд розпоряджатися на підставі правовстановлюючих документів земельною лісовою ділянкою та реалізовувати надані законом права та обов’язки власника лісу, нести юридичну відповідальність за їх невиконання. Для того, щоб ефективно співіснував інститут права приватної власності на ліси з державною та комунальною формами власності на ліси, автор пропонує удосконалити нормативно-правову базу і механізм контролю за станом приватних лісів, який мав би реальну та результативну дію. Крім того, очевидно, що найбільш цінні ліси, що мають стратегічне значення для країни, повинні залишитися в державній власності. В такому випадку пропонується закріпити у чинному Лісовому кодексі України поняття права приватної власності, що дасть змогу більш чітко зрозуміти його сутність та особливості реалізації даного права.
2. Становлення та розвиток суспільних відносин щодо права власності на природні ресурси в той чи інший історичний період часу, а також формування наукових розробок у досліджуваній галузі, свідчать про поетапне поступове зародження правових основ права приватної власності на ліси в Україні. І хоча напрацьовано значну частину нормативно-правових актів із даного питання, ці положення носять декларативний та загальний характер. Тому на даному етапі існуюча система нормативно-правових актів не забезпечує реалізацію в повній мірі права приватної власності на земельні лісові ділянки та потребує вдосконалення в цілому. Зокрема, необхідно поряд із існуючої системою лісового законодавства, прийняти Верховною Радою України Закон „Про національну лісову політику”. У даному Законі слід закріпити тенденції розвитку лісової політики держави, принципи еколого-економічного стимулювання сталого лісокористування та ведення лісового господарства в цілому. Водночас, пріоритетним, перш за все, у даному Законі повинно бути закріплення тенденцій розвитку щодо форм власності на ліси на найближчі роки. В такому випадку, національна лісова політика України буде спрямована на підтримку і раціональне використання лісів, що перебувають у будь-якій формі власності, в тому числі і приватній.
3. Розкриттю юридичної природи права приватної власності також сприяє визначення його об’єкта. Усталене поняття „право приватної власності на ліс” в більшості випадків фактично означає „право приватної власності на земельну лісову ділянку”. Право приватної власності на ліс виникає на конкретну земельну лісову ділянку. Дане поняття міститься у чинному ЛК України. Водночас, воно не позбавлено недоліків. Зокрема, відсутність поняття „замкнена” у ЛК України впливає на визначення земельної лісової ділянки як відокремленої та не дає підстав для надання її у приватну власність. Для усунення певних неточностей, автор пропонує внести зміни до чинного ЛК України, закріпивши поняття „замкненої земельної лісової ділянки” як такої, яка відокремлена природними розривами (пустирями, болотами, ярами, схилами, водоймами та ін.) із встановленими межами, тобто відділена від основного масиву земель лісового фонду. Водночас, для більш точного визначення меж замкнених земельних лісових ділянок, необхідно прийняти Закон України „Про державний лісовий кадастр”.
4. Передача земельних лісових ділянок у приватну власність безоплатно в повній мірі не відповідає реаліям ринкової економіки України, а також достатнього правового підґрунтя щодо реалізації в подальшому даного права і забезпечення ефективного використання земельних лісових ділянок для потреб лісового господарства у законних межах. На нашу думку, безоплатна форма передачі лісів у приватну власність веде до значних зловживань у галузі лісового господарства. Адже, отримавши безоплатно земельну лісову ділянку у приватну власність, громадянин або юридична особа сприймає це як належне і не відчуває в повному обсязі юридичної та соціальної відповідальності за незаконні дії щодо об’єкту даного права не тільки перед державою, але й перед суспільством загалом. В такому випадку, пропонуємо внести зміни та доповнення до ст. 12 ЛК України і виключити слово „безоплатно”, як одного із способу набуття у приватну власність земельної лісової ділянки. Окрім цього, пропонується внести зміни та доповнення до чинного ЛК та ЗК України щодо питання про визначення розміру деградованих та малопродуктивних угідь, які громадяни та юридичні особи залісять або створять нові ліси.
5. Аналізуючи ч. 2 ст. 12 ЛК України щодо визначення суб’єктного складу права приватної власності на ліси, слід наголосити, що законодавець не закріпив положення щодо належності до українського громадянства громадян як одних із суб’єктів даного права. В даному випадку, необхідно привести відповідні положення ЛК України до єдиної термінології, яка б вказувала на належність громадян (власників лісів) до українського громадянства. В той же час, у чинному лісовому, земельному законодавстві України не вказується на момент настання у громадян та юридичних осіб України право- та дієздатності. На нашу думку, доцільно було б виходити з того, що право- та дієздатність виникають у громадян України із досягненням повноліття, тобто з 18-річного віку або у зв’язку із вступом у шлюб, а у юридичних осіб з моменту їх державної реєстрації. У ЛК України необхідно було б закріпити перелік юридичних осіб, які можуть бути власниками лісу, а також підстави набуття та механізм реалізації даного права. Зокрема, автором пропонується викласти ст. 12 ЛК України у такій редакції: „Громадяни та юридичні особи України можуть за плату набувати у власність у складі угідь особистих селянських, фермерських та інших господарств (приватних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, особистих селянських і фермерських господарств тощо) замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.”
6. Автор підтримує думку, за якою, зміст права приватної власності на ліси має свої особливості. В сучасних ринкових умовах зміст права приватної власності на ліси не тільки зводиться до традиційного уявлення щодо правомочностей володіння, користування і розпорядження відповідними земельними лісовими ділянками, а може включати також управління, охорону, захист, гарантування, та обмеження щодо реалізації суб’єктивного права власності на відповідну земельну лісову ділянку. Пропонується у чинному ЛК України закріпити поняття володіння, користування та розпорядження лісами. Визначаючи сутність правомочності володіння земельною лісовою ділянкою слід вказати на те, що вона включає юридично забезпечену можливість громадян та юридичних осіб України вважати замкнену земельну лісову ділянку загальною площею до 5 гектарів своєю, зайняти її фізично, панувати над нею, обмежувати і не допускати інших осіб до цієї ділянки, крім випадків передбачених ЛК України та іншими нормативно-правовими актами. Право користування як елемент змісту права приватної власності на ліси в Україні передбачає можливість для громадян та юридичних осіб освоїти відповідну ділянку і самостійно вести лісове господарство, використовувати у встановленому законом порядку для потреб лісового господарства наявні на даній ділянці лісові ресурси, природні компоненти, а також споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів. Право розпорядження земельною лісовою ділянкою це гарантована лісовим законодавством України свобода громадян та юридичних осіб України, яка полягає у їх можливості на свій розсуд в межах закону визначати юридичну долю земельної лісової ділянки, надавати можливість використовувати відповідну ділянку іншим особам, або добровільно відмовитися від права власності на земельну лісову ділянку на користь інших осіб.
7. Під реалізацією права приватної власності на ліси слід розуміти правомірну діяльність громадян та юридичних осіб, у визначених законодавством України межах, що здійснюється за допомогою використання правових норм щодо володіння, користування та розпорядження земельною лісовою ділянкою для задоволення потреб та інтересів суб’єктів лісових правовідносин.
8. До елементів механізму реалізації права приватної власності на ліси в Україні можна віднести: правові норми лісового законодавства; лісові правовідносини; акти реалізації правових норм лісового законодавства; способи впливу, дозволи і заборони щодо реалізації прав та обов’язків суб’єктів права приватної власності. У цьому зв’язку, правові норми щодо права приватної власності на ліси в Україні регулюють лісові відносини щодо володіння, користування та розпорядження земельними лісовим ділянками. Вони адресовані персоніфікованому колу осіб (громадянам та юридичним особам України), діють в часі безперервно, не вичерпують кількості застосувань, їх чинність припиняється за відповідною процедурою, а саме у разі припинення прав на земельну лісову ділянку, у випадках, передбачених законом, або в разі добровільної відмови власника від права власності на дану ділянку на користь держави або територіальної громади. В такому випадку, з точки зору практичного застосування, реалізація права приватної власності на ліси громадянами та юридичними особами означає здійснення вимог цілої системи правових норм, які закріплені у лісовому законодавстві України. При цьому, правова норма матеріального змісту щодо даного питання, реалізується через здійснення вимог процесуальних правових норм, які забезпечують їх дію. Водночас, важливим є те, що саме через правовідносини проявляється ступінь реальності та ефективності правових норм законодавства, оскільки будь-які правовідносини (в т. ч і лісові) становлять механізм дії правових норм, у якому поведінка громадян та юридичних осіб спрямовується у потрібний для держави напрямок.
9. Проведений аналіз елементів механізму реалізації права приватної власності, а також його форм можна констатувати, що механізм реалізації права приватної власності на ліси в Україні розглядається через призму чотирьох форм: використання, виконання, дотримання та застосування. З позицій лісового законодавства України, дотримання, як форма в системі механізму реалізації права приватної власності на ліси в Україні, полягає в утриманні від вчинення дій, які заборонені нормами лісового законодавства, а саме: незаконно вирубувати та пошкоджувати дерева і чагарники; знищувати або пошкоджувати ліс внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення осушення та інших видів шкідливого впливу; засмічувати ліси побутовими і промисловими відходами; порушувати строки лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; знищувати або пошкоджувати лісові культури, сіянці або саджанці у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного приросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу тощо. При виконанні, як одній із форм в системі механізму реалізації права приватної власності на ліси в Україні, можливим є виникнення конкретних лісових правовідносин, а також важливим є наявність суб’єктів даного права (громадян та юридичних осіб), встановлення між ними чіткого правового зв’язку та існування визначених законом юридичних фактів, як підстав набуття у приватну власність відповідних земельних лісових ділянок, зазначених у ст. 12, 13 ЛК України. Використання, як форма реалізації права в системі механізму реалізації права приватної власності на ліси в Україні, передбачає реалізацію можливостей, які надані лісовим та іншим законодавством, громадянами та юридичними особами щодо власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному ЛК України; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; на придбання або іншим способом набуття земельної лісової ділянки; на спорудження у встановленому порядку виробничих та інших будівель й споруд, необхідних для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів тощо. Використання служить економічною основою для ефективного ведення приватного лісового господарства, а обсяги використання лісових ресурсів, які знаходяться на даній території встановлюються як такі, що забезпечують безперервність виконання лісами еколого-економічних функцій (захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, ресурсних). За рахунок використання лісових ресурсів громадяни та юридичні особи власники лісів отримують кошти для їх відтворення, проведення лісівничих, лісоохоронних та інших заходів. Застосування, як специфічна форма реалізації права в системі механізму реалізації права приватної власності на ліси в Україні, полягає у реалізації суб’єктивного права власності на земельну лісову ділянку із участю компетентних органів та їх посадових осіб з метою врегулювання державних та приватних правовідносин щодо набуття даної ділянки у приватну власність.
10. Механізм реалізації права приватної власності на ліси в Україні це система елементів правового регулювання лісових правовідносин, яка включає правові норми, лісові правовідносини, акти реалізації правових норм лісового законодавства, способи правового впливу, та форми реалізації права приватної власності його суб’єктами, що встановлюються у сфері здійснення даного права фізичними і юридичними особами України, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, управління та контролю, а також судовими органами в процесі здійснення їх діяльності, процедуру реалізації даного права з метою створення сприятливих умов для функціонування лісового господарства та задоволення потреб та інтересів громадян, юридичних осіб та держави.
11. На реалізацію права приватної власності на ліси в Україні впливає необхідність встановлення чітких та єдиних меж щодо реалізації даного права. На жаль, українське законодавство, не тільки не визначає конкретний перелік даних меж, але й не регламентує перелік конкретних обставин, коли можуть бути обмежені права власника щодо земельної лісової ділянки. Межі реалізації права приватної власності на ліси нерозривно пов’язані із загальновизнаним принципом права дозволено все, що не заборонено законом”. Межі реалізації права приватної власності на ліси це гарантована Конституцією та законами України свобода дій громадян та юридичних осіб, яка передбачає можливість вибору варіантів поведінки по здійсненню правомочностей щодо земельних лісових ділянок з метою задоволення власних потреб, не порушуючи при цьому права та інтереси інших осіб, а також для забезпечення взаємозв’язку приватних і державних інтересів у сфері приватних лісових правовідносин. При цьому основними засобами, які вливають на визначення даного поняття, є правові обмеження, обмеження права, обов’язки власників земельних лісових ділянок та заборони.
12 Межі реалізації права приватної власності на ліси в Україні можна класифікувати за такими критеріями: 1) за нормативним характером: а) загальні межі: (визначаються положеннями конституційного та цивільного законодавства щодо реалізації права власності в цілому (ст. ст. 13, 41 Конституції України, а також 3, 13, 319 та інші статті ЦК України); визначаються загальними положеннями земельного, екологічного законодавства щодо здійснення права приватної власності на земельні ділянки (ст. ст. 5, 91, 103-111, 167, 168 та інші статті ЗК України, розділ ХІ Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та ін.); б) спеціальні межі (визначаються положеннями лісового законодавства, якими встановлено спеціальний правовий режим щодо використання земельних лісових ділянок); 2) за юридичної природою меж реалізації права приватної власності на ліси: а) правові обмеження; б) обмеження права; в) обов’язки суб’єктів права приватної власності на ліси; г) заборони.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Агарков М. М. Проблема злоупотребления правом в советском гражданском праве / М. М. Агарков // Известия АН СССР. Отделение экономики и права. 1946. № 6. С. 424 436.
2. Александрина М. А. Содержание права собственности по современному российскому законодательству: некоторые проблемы теории и правового регулирования: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Александрина Мария Александровна М., 2002. 221 с.
3. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. М.: Юрид. лит., 1966. 187 с.
4. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2-ух т. / С. С. Алексеев М.: Юрид. лит., 1981 . .
Т. І 1981. 360 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2-ух т. / С. С. Алексеев М.: Юрид. лит., 1982 . .
Т. 2. 1982. 360 с.
6. Андрейцев В. І. Екологічне право: курс лекцій: навч. посібник для юрид. фак. вузів / В. І. Андрейцев. К.: Вентурі, 1996. 208 с.
7. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії / В. І. Андрейцев. [2-ге вид., випр.] К.: Знання, 2007. 445 с.
8. Андрейцев В. І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю / В. І. Андрейцев // Вісник Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2004. Вип. 58. С. 96-99.
9. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: навч.-практ. посіб. / В. І. Андрейцев. К.: Істина, 1999. 320 с.
10. Арнольд Ф. К. История лесоводства в России, Франции и Германии / Ф. К. Арнольд. СПб.: Изд-во А. Д. Маркса, 1895. 405 с.
11. Басай В. Д. Відшкодування шкоди, заподіяної екологічним правопорушеннями: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Басай Віктор Давидович. Львів, 1996. 165 с.
12. Безсмертна Н. В. Здійснення громадянами права приватної власності: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Безсмертна Наталія Василівна. К., 2001. 213 с.
13. Безсмертна Н. В. Межі здійснення права приватної власності / Н.В.Безсмертна // Національний університет „Києво-Могилянська академія”: Наукові записки. 2001. Том 19. Спеціальний випуск: у двох частинах. Частина 1. С. 204-207.
14. Безсмертна Н. В. Співвідношення понять „право власності” та „здійснення права власності” / Н. В. Безсмертна // Право України. 2003. № 11. С. 133-137.
15. Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) / І. Блага // Право України. 2000. № 1. С. 121-124.
16. Боголюбов С. А. Экологическое право. Учебник для вузов / С.А.Боголюбов. М., Издательская группа Норма-Инфра, 1999. 448с.
17. Бойко А. В. Південна Україна останньої чверті XVIII століття / А.В.Бойко. Запоріжжя: РА „Тандем-У”, 1997 . .
Ч. 1: Аграрні відносини 1997. 204 с.
18. Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття: навч. посібник / В. Й. Борисенко. К.: Либідь, 1996. 616 с.
19. Вавилин Е. В. Право собственности: реализация субъективного гражданського права // Актуальные проблемы права собственности: материалы Всероссийской межвузовской конференции; отв. ред. З.И.Цыбуленко. Саратов: Изд-во ГОУ ВПО „Саратовская государственная академия права”, 2004. С. 28-29.
20. Вавилин Е. В. Проблемы осуществления субъективных гражданских прав в современной России / Е. В. Вавилин // Государство и право. 2008. № 2. С. 32-38.
21. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка]. К.: ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2007. 992 с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2007. 1736 с.
23. Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов / А. Б. Венгеров [3-е изд.]. М.: Юриспруденция, 2000. 624 с.
24. Вівчаренко О. А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). Наукове видання / О. А. Вівчаренко. Івано-Франківськ: ЗАТ Надвірнянська друкарня, 1998. 179 с.
25. Вопленко Н. Н. Реализация права: Учебное пособие / Н. Н. Вопленко. Волгоград: Издательство Волгоградского государственного университета, 2001. 48 с.
26. Гетьман А. П. Екологічні права людини за законодавством СРСР (1917-1970) / А. П. Гетьман // Вісник Академії правових наук України. № 3. 2000. С. 81-90.
27. Гетьман А. П. Проблеми кодифікації законодавства про рослинний світ: деякі міркування (коментар до Закону України „Про рослинний світ”) / А. П. Гетьман // Вісник Академії правових наук України. 1999. № 3. C. 103-109.
28. Гиряев М. Д. Формы собственности на леса и лесоуправление в законодательстве России (исторические аспекты и проблемы) / М.Д.Гиряев // Лесное хозяйство. 1995. № 4. С. 7-10.
29. Гиряев М. Д. Формы собственности на леса и лесоуправление в законодательстве России (исторические аспекты и проблемы) / М.Д.Гиряев // Лесное хозяйство. 1995. № 5. С. 5-8.
30. Голиченков А. К. Экологичское право России: словарь юридических терминов: Учебное пособие для вузов / А. К. Голиченков. М.: Издательский Дом „Городец”, 2008. 448 с.
31. Голуб О. Лісове господарство і бюджетна система України: проблеми та можливості їх вирішення / О. Голуб // Економіка України. 2000. № 5. с. 28-34.
32. Горбовой В. Ф. Предмет и система советского лесного права / В.Ф.Горбовой. Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1984. 144 с.
33. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. М.: Юрид. лит., 1972. 256 с.
34. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року зі змін. і доп. станом на 5 березня 2009 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. www.rada.gov.ua.
35. Грибанов В. П. К вопросу о понятии права собственности / В.П.Грибанов // Вестник Московского университета. Серия: экономика, философия и право. 1959. № 3. С.173-190.
36. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / В.П.Грибанов. М.: „Статут”, 2000. 411 с.
37. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / В. П. Грибанов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. 284 с.
38. Гуревський В. К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: [монографія] / В. К. Гуревський О.: Астропринт, 2000. 136 с.
39. Гусев Р. К. Особенности ответственности за нарушение законодательства об охране и рациональном использовании лесов / Р. К. Гусев // Научно-технический прогресс и правовая охрана природы; под ред. В. В. Петрова. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1978. С. 83-95.
40. Дембо Л. И. Правовой режим лесов / Л. И. Дембо. Л.: Изд-во ЛГУ, 1951. 64 с.
41. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні: [монографія] / О. В. Дзера. К.: Вентурі, 1996. ― 272 с.
42. Динаміка змін земельного фонду України з 1994 по 2009 роки [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Державного комітету України із земельних ресурсів. http://dkzr.gov.ua/terra/control/uk/publish/article?art_id=96470&cat_id=36905.
43. Домашенко М. В. Власність і право власності: нариси з історії, філософії і практики регулювання відносин власності в Україні / М.В.Домашенко, В.Є.Рубаник. Харків: Факт, 2002. 550 с.
44. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права и социальное (государственное) управление: автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук. 12.00.01 „Теория и история государстве и права; История политических и правовых учений” / И. Я. Дюрягин. Свердловск, 1975. 36 с.
45. Екологічне право України в запитаннях та відповідях: Навчальний посібник / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, Г. В. Анісімова, А.К.Соколова. Х.: ТОВ „Одісей”, 2008. 480 с.
46. Екологічне право України: [підруч. для студ.в юрид. вищ. навч. закл.] / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін.; за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. Х.: Право, 2005. 384 с.
47. Екологічне право України: Академічний курс: підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. К.: ТОВ „Видавництво ”Юридична думка”, 2005. 848 с.
48. Екологічне право України: навчальний посібник / За ред. М.І.Малишко. К.: Видавничий Дім Юридична книга”, 2001. 392 с.
49. Екологічне право: особлива частина: підручник для студ. юрид. вузів і фак.: повний акад. курс / за ред. акад. АПрН України В. І. Андрейцева. К.: Істина, 2001. 544 с.
50. Ерофеев Б. В. Земельное право. Учебник для ВУЗов / Б. В. Ерофеев. М.: Новый юрист, 1998. 544 с.
51. Ерофеев Б. В. Советское экологическое право. Особенная часть: учеб. пособие / Б. В. Ерофеев. М.: Всесоюз. юрид. заоч. ин-т, 1988 167 с.
52. Ерошенко А. А. Личная собственность в гражданском праве / А.А.Ерошенко. М.: Юрид. лит. 1973. 208 с.
53. З історії лісового господарства України [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Держкомлісгоспу України. http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=36143&cat_id=32867.
54. Загальна теорія держави і права: навч. посібник / За ред. В.В.Копейчикова. К.: Юрінком Інтер, 1990. 320 с.
55. Земельне право України: підручник / [Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А.П.Гетьман та ін.]; за ред. М. В. Шульги. К.: Юрінком Інтер, 2004. 368 с.
56. Земельне право України: підручник / За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша. К.: Істина, 2003. 448 с.
57. Земельне право: [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / За ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. К.: Видавчничий дім „Ін Юре”, 2001. 424 с.
58. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року зі змін. і доп. станом на 1 травня 2009 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. www.rada.gov.ua.
59. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / [за заг. ред. В. І. Семчика]. [3-є вид., перероб. і доп.]. К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2007. 896 с.
60. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / [за ред. А.П.Гетьмана, М. В. Шульги]. [п’яте, доповнене]. Х.: ТОВ „Одісей”, 2008. 632 с.
61. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / За ред. В.І.Семчика. К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. 676 с.
62. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: Науково- навч. посібник / Відп. ред. Н. І. Титова. Л.: ПАІС, 2005. 368 с.
63. Івершенко Л. А. Конституційне право людини і громадянина на приватну власність в Україні та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 „Конституційне право; муніципальне право” / Л.А.Івершенко. Київ, 1998. 20 с.
64. Ільницька Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 „Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / Н. В. Ільницька. К., 2001. 19 с.
65. Історія держави і права України. Академічний курс: у 2 т. / В.Д.Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін.; за ред. В.Я.Тація, А. Й. Рогожина. К., 2000 . .
Т. 1. 2000. 648 с.
66. Камышанский В. П. Право собственности: пределы и ограничения / В. П. Камышанский. М.: ЮНИТА-ДАНА, Закон и право, 2000. 303 с.
67. Каракаш И. И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: научно-практ. пособие. / И. И. Каракаш. К.: Истина, 2004. 216 с.
68. Клапчук В. Лісове господарство Східної Галичини ХІХ першої третини ХХ століття [Електронний ресурс] / В.Клапчук // Схід. Донецьк. 2008. № 2. www.ukrlife.org/main/cxid/4klapchuk.doc.
69. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні / В. Князєв // Право України. 1998. № 11. С. 29-31.
70. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. К.: Юрінком Інтер, 1998. 208 с.
71. Комментарий к Лесному кодексу Российской Федерации (постатейный) / [С. А. Боголюбов, М. И. Васильева, Ю. Г. Жариков и др.]. М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. 400 с.
72. Конституція України від 28 червня 1996 року із змін. і доп. станом на 28 квітня 2009 року // Відомості Верховної Ради. 1996. № 30. Ст.141.
73. Копейчиков В. В. Реализация субъективных прав граждан / В. В. Копейчиков // Советское государство и право. 1984. № 3. С. 13-19.
74.