Довженко Олексій Юрійович Основи методики розслідування кіберзлочинів




  • скачать файл:
  • Назва:
  • Довженко Олексій Юрійович Основи методики розслідування кіберзлочинів
  • Альтернативное название:
  • Довженко Алексей Юрьевич Основы методики расследования киберпреступлений Dovzhenko Alexey Yurievich Fundamentals of methods of investigation of cybercrimes
  • Кількість сторінок:
  • 235
  • ВНЗ:
  • Харківського національного університету внутрішніх справ
  • Рік захисту:
  • 2020
  • Короткий опис:
  • Довженко Олексій Юрійович, адвокат Ради адвокатів Одеської області. Назва дисертації: «Основи методики розслідування кіберзлочинів». Шифр та назва спеціальності - 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. Спецрада Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ


    МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
    Кваліфікаційна наукова праця На правах рукопису
    ДОВЖЕНКО ОЛЕКСІЙ ЮРІЙОВИЧ
    УДК 343.985:(343.222.4:004)(477)(043.5)
    ДИСЕРТАЦІЯ
    ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ КІБЕРЗЛОЧИНІВ
    12.0. 09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
    оперативно-розшукова діяльність
    08 - право
    Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
    Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. О. Ю. Довженко
    Науковий керівник:
    доктор юридичних наук, доцент
    Дрозд Валентина Г еоргіївна
    Харків - 2020



    ЗМІСТ
    АНОТАЦІЯ 2
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 13
    ВСТУП 14
    РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗСЛІДУВАННЯ КІБЕРЗЛОЧИНІВ 22
    1.1. Стан наукової розробки проблем розслідування кіберзлочинів 22
    1.2. Криміналістична характеристика кіберзлочинів 38
    1.3. Криміналістична класифікація кіберзлочинів 55
    РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ КІБЕРЗЛОЧИНІВ 71
    2.1. Обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні
    кіберзлочинів 71
    2.2. Типові слідчі ситуації при на початковому етапі розслідування кіберзлочинів 89
    2.3. Наступний етап розслідування кіберзлочинів 106
    РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КІБЕРЗЛОЧИНІВ 118
    3.1. Особливості огляду місця події при розслідуванні кіберзлочинів 118
    3.2. Допит потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачуваних у справах про кіберзлочини 135
    3.3. Особливості отримування доказів та проведення експертиз у справах про кіберзлочини 149
    ВИСНОВКИ 167
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ
    1. Як і будь-яка сфера людського існування, комп'ютерні технології відкривають не тільки можливості, але й простір для злочинних посягань. Можна стверджувати, що злочини в комп'ютерній сфері (кіберзлочини) виникли практично одночасно з виникненням цих технологій та розвивалися паралельно з ними. З удосконаленням технологій удосконалювалися і способи діяльності злочинців. Разом з тим, протягом тривалого часу злочини, які були скоєні за допомогою електронних обчислювальних пристроїв, не усвідомлювалися в якості окремої
    самостійної кримінально-правової категорії. Вони розглядалися як одна з форм звичайних злочинів, таких, як злочини проти власності чи проти комерційної таємниці. Лише виникнення розвинутих комп'ютерних мереж, а разом з ними й поява можливостей зі злочинного впливу через ці мережі, який міг би призводити до масштабних згубних наслідків, призвів до усвідомлення необхідності виділення комп'ютерних злочинів в особливу групу. Відповідні норми виникають спочатку в національному, а потім і в міжнародному праві. Про виділення окремої категорії кіберзлочинів слід говорити з 1980-х років. В 1990-ті та на початку 2000-х років відбулося закріплення їхньої кримінальної протиправності в національному та міжнародному праві. Україна брала участь в цих процесах, хоча й з помітним запізненням та під значним впливом норм міжнародного права, зокрема тих, що були розроблені в рамках Ради Європи. Завдяки цим нормам, загального визнання набуває поняття «кіберзлочин», яким позначаються всі злочини, що здійснюються за допомогою комп'ютерних технологій.
    2. На заваді дослідженню та класифікації кіберзлочинів, та врешті створенню єдиного визначення кіберзлочинів в кримінальному праві стає недостатня концептуальна розробленість самого поняття кіберзлочину та розмитість «кордонів» між кіберзлочинами та рештою злочинних посягань. Шлях до розв'язання цієї проблеми вбачається в використанні концепції кіберпростору як особливої реальності, що створюється електронними технологіями та за допомогою комп'ютерних мереж. Це нематеріальний простір, що виникає на базі матеріальних об'єктів, таких як електронне обладнання, однак сам не є цими об'єктами, а є цифровим відображенням впливів, що здійснюються за допомогою предметів матеріального світу. Кіберпростір набуває все більше значення для людства, оскільки він відкриває нові можливості, тому слід очікувати його подальшого розширення. Саме розвиток кіберпростору, що стає не менш важливим, ніж реальний простір, зумовлює потребу в науковому дослідженні злочинів, які можуть скоюватися в кіберпросторі, тобто кіберзлочинів.
    3. Єдина класифікація кіберзлочинів наразі відсутня, що можна пояснити як тим, що дослідження самого явища триває, так і особливостями цієї групи злочинів, які визначають різність підходів. Очевидним є лише те, що старі доктринальні підходи до класифікації кіберзлочинів є незадовільними в силу їхніх особливостей, оскільки вони охоплюють злочини, що скоюються в реальному, а не в віртуальному світі. Найбільш простою та очевидною класифікацією є та, що використана в Конвенції Ради Європи про кіберзлочини. Ця класифікація спирається на об'єкт злочинного посягання, а її підставами є правовідносини, що страждають внаслідок злочинного посягання. Цей підхід можна назвати кримінально-правовим. Інший підхід, що можна визначити як криміналістичний, проводить класифікацію кіберзлочинів в залежності від способу злочинного посягання. Нарешті, класифікацію в залежності від особистості злочинця слід позначити як кримінологічну.
    4. Розслідування кіберзлочинів спирається на загальні норми кримінально-процесуального права щодо кримінальних проваджень, проходить ті ж самі стадії та має вести до того ж результату у вигляді розкриття злочину та притягнення винного до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження у справах про кіберзлочини спирається на загальні норми КПК України щодо кримінальних проваджень. Зокрема, мова йде про статтю 91 КПК України, якою визначаються обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Водночас, при розслідуванні кіберзлочинів слід брати до уваги їхній «ідеальний» характер, що зумовлює особливості проведення слідчих дій. Так, такі слідчі дії як огляд місця події можуть втрачати сенс через відсутність цього місця в реальності. Вирішального значення набувають прийоми, способи та техніки роботи з інформацією та проведення відповідних слідчих дій з метою виявлення цієї інформації, яка дозволяє встановити характер злочинного діяння у кіберпросторі. Також слід брати до уваги складні причинно-наслідкові зв'язки між діями в реальному світі
    та результатом, що настає в кіберпросторі та через нього
    знов таки в реальному світі. Розслідування кіберзлочину переважно повинно бути спрямоване на виявлення подій в кіберпросторі, що призвели до настання злочинного
    результату в реальному світі.
    5. Типова слідча ситуація на початковому етапі розслідування кіберзлочинів характеризується, зазвичай, як виявлення ознак злочину, що відбувається одразу після його скоєння, або через певний час. З урахуванням
    особливостей кіберзлочину, здійснення більшості
    невідкладних слідчих дій, що передбачені процесуальним законом для звичайних злочинів, уявляється неможливим, через фізичну відсутність злочинця в місці настання
    злочинного результату та здійснення злочинного впливу на відстані. Єдиною невідкладною слідчою дією, що можна проводити практично в усіх випадках виявлення ознак кіберзлочину, є огляд місця події. Слідчо-оперативні групи, що формуються для здійснення огляду при розслідуванні кіберзлочинів, повинні включати в себе фахівців в галузі комп'ютерної техніки. Окрім огляду, на початковому етапі розслідування доцільно також проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення особистості злочинця, або виявлення ознак, що вказували б на особистість злочинця. Завдяки цим діям, можливим стає встановлення кола підозрюваних та перехід до наступного етапу розслідування кіберзлочину.
    6. На наступному етапі розслідування кіберзлочину стає можливим відпрацювання версій, що були висунуті на початковому етапі розслідування та їхня перевірка зі здійсненням таких слідчих дій як допит, обшук, експертиза. Оскільки на даному етапі розслідування, як правило, вже сформоване коло підозрюваних, особливе значення набуває подолання їхньої протидії розслідуванню та викриття повної картини злочину та ролі підозрюваного (підозрюваних) у ньому. Підозрювані в кіберзлочинах, зазвичай, мають такий рівень технічної підготовки, що переважає рівень знань про комп'ютерну техніку слідчого, тому особливого значення набувають експертні висновки, отримані за результатами дослідження виявлених доказів. Використовуючи результати експертних досліджень та інших слідчо-розшукових дій, слідчий може здолати опір підозрюваного та спонукати його до визнання провини, або зібрати достатні докази, що вказують на вину особи, незалежно від визнання вини цією особою, або виявити, що зібраних доказів недостатньо для встановлення вини особи. В останньому випадку, слідчий вирішує питання про проведення подальших слідчих дій.
    7. Можна виділити особливості слідчо-розшукових дій при розслідування кіберзлочинів. Головною з таких особливостей є сам набір СРД, які проводяться з урахуванням «віддаленого» характеру розслідуваного діяння. Так, при проведенні огляду слід зосередитися на об'єктах реального світу, що відображують злочинний вплив, такий як підготовка, скоєння та приховання кіберзлочину. Слід мати на увазі, що статичні сліди в реальному світі вказують на динамічну ситуацію кіберсвіту. До проведення огляду місця події кіберзлочину завжди повинен залучатися спеціаліст в галузі комп'ютерних технологій. Йому варто ще до початку огляду поставити питання, на які необхідно звернути увагу та які
    підлягають встановленню, він має брати участь в здійсненні всіх елементів огляду, а також попередити
    слідчого при виявленні ознак стороннього впливу під час огляду. Запорукою успішності проведення огляду, виявлення всіх слідів та встановлення динамічної картини злочину, є взаємодія слідчого і спеціаліста.
    8. Встановити подію злочину та визначити подальші перспективи й напрямки розслідування можливо лише завдяки допиту фізичних осіб, таких як потерпілі та свідки. Технічна складність кіберзлочину зумовлює особливу важливість стадії підготовки до допиту, в тому числі, вивчення слідчим спеціальної літератури та консультації зі спеціалістом. Другим елементом підготовки стає
    встановлення якомога більш повної інформації конкретної
    особи, яка підозрюється у скоєнні злочину, або загального психологічного портрету. Поінформованість слідчого дозволяє йому досягнути психологічної переваги над злочинцем, що є запорукою успішності допиту.
    9. Експертиза є найбільш ефективним способом виявлення доказів на наступному етапі розслідування кіберзлочинів. При їхньому розслідуванні, за
    необхідності, можливе застосування будь-якого виду експертизи, проте найчастіше мова йде про комп'ютерно- технічну експертизу, яка, з точки зору чинного КПК
    України, є різновидом інженерно-технічної експертизи. Запорукою вдалої експертизи є правильність постановки завдань слідчим. Визначити вичерпні рекомендації щодо таких питань уявляється неможливим, і їхнє формулювання залежить від конкретних обставин справи та рівня
    технічної підготовки слідчого. Водночас, можна встановити ряд загальних питань, які спрямовані на виявлення основних рис досліджуваних подій. Це питання про можливість скоєння злочину за допомогою конкретного виду комп'ютерної техніки, про використання цієї техніки в момент скоєння злочину, про можливість використання техніки підозрюваним, тощо. Для встановлення динаміки кіберзлочину доцільно скористатися таким прийомом як ситуаційна експертиза. Вона полягає у проведенні безпосередньо на місці події в матеріальному світі співставлення слідів, що виявляють динаміку процесу, який впливав на віртуальний світ. По своїй суті, ситуаційна експертиза знаходиться на перетині віртуального й реального світу і дозволяє зібрати достатню інформацію для того, аби в подальшому проводити «огляд» в віртуальному світі, тобто експертизу злочинного впливу, що мав місце в комп'ютерній реальності.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)