Крук Юлія Андріївна. Захист права на здоров'я в Раді Європи

Короткий опис

Крук Юлія Андріївна. Захист права на здоров'я в Раді Європи.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.11, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2015.- 222 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КРУК ЮЛІЯ АНДРІЇВНА
УДК 341.176.2
ЗАХИСТ ПРАВА НА ЗДОРОВ’Я В РАДІ ЄВРОПИ
Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Федорова Алла Леонідівна кандидат юридичних наук, доцент
КИЇВ - 2014
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І Міжнародно-правова ґенеза права на здоров’я
1.1 Поняття права на здоров’я 16
1.2 Юридичний зміст права на здоров’я 38
1.3 Історичний розвиток права на здоров’я 48
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ ІІ Правові механізми захисту права на здоров’я в Раді
Європи
2.1 Договірний механізм захисту права на здоров’я в Раді Європи 62
2.2 Інституційний механізм захисту права на здоров’я в Раді Європи 91
2.3 Практика Європейського Суду з прав людини щодо захисту права на здоров’я 110
Висновки до розділу 2 126
РОЗДІЛ ІІІ Імплементація норм права Ради Європи щодо охорони здоров’я в Україні
3.1 Відповідність українського законодавства про охорону здоров’я праву Ради Європи 128
3.2 Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини щодо України в контексті захисту права на здоров’я 151
3.3 Шляхи удосконалення захисту права на здоров’я в Україні у відповідності до права Ради Європи 164
Висновки до розділу 3 180
ВИСНОВКИ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров’я ЄКСЗ - Європейський кодекс соціального забезпечення ЄКОЗ - Європейський комітет з питань охорони здоров’я ЄКПЛ - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ЄКСП - Європейський комітет з соціальних прав ЄКПК - Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню ЄС - Європейський Союз ЄСПЛ - Європейський суд з прав людини ЄСХ - Європейська соціальна хартія ЄСХ (п) - Європейська соціальна хартія (переглянута)
ЗДПЛ - Загальна декларація прав людини КК - Кримінальний Кодекс Комісар - Комісар РЄ з прав людини
КЕСКП - Комітет ООН з економічних, соціальних та культурних
прав
Конвенція Медікрім - Конвенція Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я Конгрес - Конгресу місцевих і регіональних влад РЄ КПД - Конвенція ООН про права дитини КУ - Конституція України МОЗ - Міністерство охорони здоров’я МОП - Міжнародна організація праці
МПЕСКП - Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні
права
ООН - Організація Об’єднаних Націй РЄ - Рада Європи
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Постійний розвиток галузі медицини, прогрес у науці, досягнення наномедицини та геноміки, підвищення важливості здорового способу життя та зростання ролі і значення здоров’я у шкалі особистих і соціальних цінностей людини сприяють посиленій увазі на міжнародно-правовому та національному рівнях до питання здоров’я та його захисту і, відповідно, породжують необхідність створення правових засобів для реалізації та захисту здоров’я.
На європейському континенті вже давно панує політика «здорової Європи» і хоча не створено спеціальної міжнародної структури, яка б опікувалася винятково захистом здоров’я населення Європи, це питання перебуває в колі постійної уваги Ради Європи, що приділяє важливу роль правам людини, їх реалізації та захисту. Власне, Рада Європи є провідною регіональною організацією, що встановлює механізми захисту прав людини, у тому числі і права на здоров’я.
У 1995 р. після вступу до Ради Європи Україна взяла на себе зобов’язання щодо імплементації основних стандартів із захисту прав і свобод людини, серед яких право на здоров’я. Важливе значення серед таких зобов’язань відведено необхідності приведення національного законодавства у відповідність до норм права Ради Європи, що обумовлює актуальність дослідження захисту права на здоров’я в Раді Європи для України.
Серед низки питань щодо захисту права на здоров’я, яким Рада Європи надає особливої уваги та визнає викликом сьогодення, є, зокрема, масштабне реформування системи охорони здоров’я, створення ефективних механізмів фінансування галузі охорони здоров’я, поліпшення якості та доступності медичної допомоги, боротьба із фальсифікацією лікарських засобів, питання біомедицини тощо.
Однак, попри двадцятирічний період членства України в Раді Європи, існуюча система охорони здоров’я України не здатна забезпечити потреби населення в якісній та ефективній охороні здоров’я, медичній допомозі та наявності основних умов для найвищого досяжного рівня здоров’я.
Повідомлення в засобах масової інформації та судова практика, у тому числі статистика звернень українських громадян за захистом права на здоров’я до Європейського суду з прав людини, свідчать про зростання кількості правопорушень та наявність проблем у сфері охорони здоров’я.
Необхідність аналізу досвіду Ради Європи для підвищення ефективності та реформування системи захисту права на здоров’я в Україні обумовлює практичну значимість ґрунтовного дослідження сучасних механізмів захисту права на здоров’я в Раді Європи.
Метою державної політики у сфері охорони здоров’я є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні, що існує в розвинених європейських державах.
Слід зауважити, що з огляду на проголошений Україною європейський вибір, у тому числі в контексті реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», на національному рівні питанню захисту права на здоров’я приділяється важливе значення.
Зазначена стратегія визначає, зокрема, вектор безпеки з особливою
увагою до здоров’я людини через забезпечення ефективної медицини,
захисту соціально вразливих верств населення, безпечного стану довкілля і
доступу до якісної питної води, безпечних харчових продуктів та
промислових товарів і закріплює вектор відповідальності задля
забезпечення гарантій кожному громадянину, незалежно від раси, кольору
шкіри, політичних, релігійних й інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або
5
інших ознак, мати доступ до високоякісної системи охорони здоров’я в державному та приватному секторах тощо.
Також стратегія передбачає в межах вектора відповідальності реформи системи охорони здоров’я, системи соціального захисту, у сфері забезпечення безпеки та якості харчових продуктів, програми популяризації фізичної культури і спорту та здорового способу життя і довголіття [143].
У світлі зазначених концептуальних засад стратегії економічного та соціального розвитку України, дослідження досягнень Ради Європи в напрямі захисту права на здоров’я, у тому числі положень основних договорів та Ради Європи, актів інститутів Ради Європи, рішень Європейського суду з прав людини щодо захисту права на здоров’я, а також аналізу їх імплементації в національне законодавство і, зрештою, формування відповідних пропозицій щодо удосконалення українського законодавства та практичного виконання його положень щодо захисту права на здоров’я подана до захисту робота є актуальним дослідженням.
Теоретичну і методологічну основу дисертації становить правова доктрина відомих вітчизняних і закордонних учених, що приділяли увагу вивченню загальнотеоретичних питань функціонування Ради Європи та її діяльності у сфері прав людини, зокрема таких, як: Ф. Албанезе, М. Алмаші, М. Антонович, Т. Анцупова, О. Биков, Ю. Бисага, Д. Бєлов, Дж.-Л. Бурбан, М. Буроменський, В. Буткевич, С. Верланов, Л. Гідждіван, А. Горшкова, В. Денисов, А. Джемчевскі, Г. Клебес, В. Колісник, С. Комаров, Е. Лукашова, Л. Луць, Я. Маленовскі, Т. Маркерт, В. Мармазов, В. Мицик,
В. Нікітюк, І. Піляєв, Я. Полякевич, П. Рабінович, О. Святун, Н. Сидоренко, Д. Таршис, Л. Тимченко, М. Товт, А. Федорова, Г. Христова, С. Шевчук, П. Шідер та ін.
Дисертантом були опрацьовані і праці зарубіжних фахівців,
присвячені питанням організації систем охорони здоров’я в зарубіжних
країнах і на міжнародному рівні, а також теоретичним та практичним
6
аспектам міжнародно-правового захисту права людини на здоров’я. Значний внесок у розробку зазначеної проблематики зробили такі відомі науковці, як: Л. Ануфрієва, Е. Аречага, І. Бабажданов, Д. Бартенєв,
Е. Бредлі, В. Борисова-Жарова, Дж. Браут, С. Бріджіт, Ван дер Велде Якоб,
B. Власенкова, С. Девідсон, Г. Ігнатенко, Д. Гом’єн, М. Дженіс, Г. Дрост,
C. Жеверс, Жіль Дютертр, Л. Зваак, В. Карташкін, А. Кемпбел., Р. Кэй, Ю. Колосов, Ф. Ліч, Х. Лінен, М. О’Бойл, Ж. Піне, А. Тобес, К. Уарбрік, Д. Харріс та ін.
Окремі теоретичні та практичні аспекти особливостей захисту права на здоров’я також з’ясовували й українські вчені та дослідники, серед них: Т. Бордуніс, А. Євстігнєєв, А. Муканова, І. Сенюта, Н. Козаренко,
Н. Хендель, З. Черненко й ін.
Водночас в Україні відсутні комплексні, розгорнуті наукові праці, присвячені дослідженню питання захисту права на здоров’я в європейському праві, зокрема у праві Ради Європи, та не проаналізовано доцільність імплементації відповідних положень в українське законодавство, що підтверджує актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми «Захист права на здоров’я в Раді Європи», яка є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних процесах» № 11БФ048-
01.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою цієї дисертації є комплексне дослідження основних підходів і положень у праві Ради Європи щодо захисту права на здоров’я, оцінка впливу права Ради Європи на законодавство держав-членів і перспектив імплементації норм Ради Європи в законодавство України. Розкриття особливостей сучасного
7
правового механізму захисту права на здоров’я в Раді Європи надасть можливість сприяти вдосконаленню українського законодавства в цій сфері.
Відповідно до поставленої мети основні завдання дисертації такі:
- визначити поняття «здоров’я» та «право на здоров’я»;
- з’ясувати юридичний зміст права на здоров’я;
- дослідити ґенезу становлення права на здоров’я, у тому числі еволюцію захисту права на здоров’я в Європі;
- охарактеризувати основні документи договірного механізму Ради Європи щодо захисту права на здоров’я, а також встановити їх значення;
- проаналізувати діяльність інституційного механізму Ради Європи у сфері захисту права на здоров’я;
- визначити місце Європейського суду з прав людини в механізмах захисту права на здоров’я Ради Європи;
- дослідити процес реалізації в Україні права на здоров’я і визначити сфери суперечностей національного законодавства та практики із правом Ради Європи;
- з’ясувати основні перспективні шляхи подальшої імплементації норм права Ради Європи щодо захисту права на здоров’я в законодавство України;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення системи захисту права на здоров’я в Україні відповідно до права Ради Європи.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері захисту права на здоров’я в Раді Європи, а також міжнародно-правові відносини Ради Європи із державами-членами у сфері захисту права на здоров’я.
Предмет дослідження - комплекс норм права Ради Європи, що закріплені в низці договорів Ради Європи, судовій практиці й актах м’якого права, які регулюють захист права на здоров’я.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної
роботи є широкий спектр методів вивчення правового регулювання захисту
8
права на здоров’я у Раді Європи, застосування яких забезпечує досягнення сформульованої мети і завдань дослідження. Діалектичний метод пізнання використовувався впродовж усього процесу дисертаційного дослідження і дозволив проаналізувати тенденції розвитку права на здоров’я. Методи аналізу і синтезу застосовувалися для формулювання понять, пов’язаних зі здійсненням права на здоров’я. Системно-структурний метод дозволив виявити зміст права на здоров’я (виокремити його окремі елементи, дати їм загальну функціональну характеристику, проаналізувати їх взаємозв’язки) та його місце серед соціально-економічних прав. У ході висвітлення основних історичних етапів становлення та розвитку права на здоров’я використовувався історичний підхід. За допомогою формально-юридичного методу проведено аналіз міжнародних універсальних, регіональних і національних нормативно-правових актів щодо захисту права на здоров’я, у тому числі текстів договорів Ради Європи. Метод системного аналізу використано в процесі дослідження результатів виконання Україною її зобов’язань, узятих у межах членства в Раді Європи. Застосування порівняльного методу дало можливість визначити співвідношення змісту та механізмів реалізації права на здоров’я в Раді Європи і в національному праві України, виявити особливості і відмінності правової природи права на здоров’я у праві України та Ради Європи, а також з’ясувати суперечності законодавства України й актів Ради Європи щодо захисту права на здоров’я. За допомогою методу прогнозування і моделювання було запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності захисту права на здоров’я в Україні відповідно до права Ради Європи. Крім того, у дисертаційній роботі було використано статистичний, логічний та інші спеціальні методи наукового пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
дисертаційне дослідження є одним із перших у вітчизняній юридичній науці
спеціалізованим комплексним аналізом основних правових аспектів захисту
9
права на здоров’я в Раді Європи. Проведене дослідження дозволило одержати такі результати, що становлять наукову новизну і виносяться на захист як особистий внесок дисертанта:
Уперше:
- обґрунтовано, що з огляду на зміст права на здоров’я, варто вживати в міжнародному праві термін «право на здоров’я» як скорочену версію більш повного поняття, що комплексно охоплює відповідні правомочності, - «право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я» і запропоновано розглядати це право як невід’ємне право кожної людини на визначений рівень життєвого блага, що іменується здоров’ям, й охоплює право на охорону даного життєвого блага, що забезпечується державою, і передбачає, що уряди повинні створювати умови, за яких кожна людина з повагою до принципу недискримінації може мати найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я;
- виявлено, що нині юридичний зміст поняття «право на здоров’я» охоплює сукупність взаємопов’язаних можливостей людини, а саме «охорону здоров’я», що передбачає можливість звертатися за медичною допомогою та захистом до уповноважених установ й органів та «основні детермінанти здоров’я», серед яких: доступність питної води належної якості; задовільні санітарні умови; безпечне довкілля; достатнє харчування; заохочення державою невживання алкоголю, тютюну, наркотиків та інших шкідливих речовин; боротьба із захворюваннями на виробництві; інформування в галузі охорони здоров’я;
- розроблено на основі аналізу еволюції права на здоров’я періодизацію історії становлення та розвитку права на здоров’я;
- обґрунтовано необхідність реформування механізму моніторингу положень Європейської соціальної хартії щодо права на здоров’я з метою їх ефективної імплементації в національні правопорядки держав-членів;
- виявлено суперечності українського законодавства та права Ради Європи щодо захисту права на здоров’я;
- запропоновано внесення змін до чинного законодавства України, зокрема, але не винятково, у частині закріплення обсягу державних гарантій із надання населенню безоплатної медичної допомоги, у тому числі переліку платних послуг і порядку їх надання; запровадження страхової медицини відповідно до права Ради Європи; визначення на законодавчому рівні переліку прав пацієнтів; посилення ефективності реалізації положень Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я.
Удосконалено:
- на основі комплексного порівняльного дослідження існуючих підходів до змісту поняття «здоров’я» визначення терміна «здоров’я», а саме: максимально досяжний фізичний, психічний і духовний стан організму людини, який є необхідним для біологічного та соціального існування;
- наукову позицію про те, що ключову роль на європейському континенті для захисту права на здоров’я відіграє Рада Європи завдяки функціонуванню її договірного й інституційного механізму;
- наукову аргументацію щодо важливої ролі Європейського суду з прав людини у сфері захисту права на здоров’я в Раді Європи попри відсутність прямого закріплення права на здоров’я в Європейській конвенції про захист права людини й основоположних свобод;
- комплексний підхід до розуміння захисту права на здоров’я в державах - членах Ради Європи як невід’ємної складової єдиної цілісної системи Ради Європи щодо захисту прав людини;
- наукову аргументацію щодо необхідності посилення обов’язків держав - членів Ради Європи з ратифікації та належної імплементації в національні правопорядки документів Ради Європи щодо захисту права на здоров’я, що відповідають сучасним викликам у сфері охорони здоров’я.
Набули подальшого розвитку:
- система наукових знань щодо розуміння поняття та юридичного змісту права на здоров’я, що охоплює не тільки діяльність із відновлення порушених прав людини (правовідновлювальний аспект), але також діяльність, спрямовану на забезпечення належної реалізації (правозабезпечувальний аспект) та запобігання порушенню (превентивний аспект) права на здоров’я;
- концепція щодо визначення основних напрямів реформування системи охорони здоров’я України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дисертаційної роботи можуть бути використані в діяльності державних органів, компетентних у питанні імплементації документів Ради Європи щодо захисту права на здоров’я в Україні (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністерство закордонних справ України, Міністерство юстиції України тощо). Результати дослідження можуть бути також застосовані в роботі судових органів України та у практиці правозахисних організацій.
Основні положення дисертаційної роботи можуть також бути використані в процесі підготовки та перепідготовки фахівців відповідних галузей та в межах навчального процесу, здійснюваного у вищих навчальних закладах України юридичного профілю при підготовці підручників, посібників і методичних рекомендацій, при викладанні навчальних курсів: «Міжнародне публічне право», «Міжнародно-правові механізми захисту прав людини», «Правові аспекти діяльності Ради Європи», «Медичне право», «Універсальні та регіональні системи захисту
прав людини», «Європейське трудове і соціальне право», «Права людини і демократичні інститути в Європі».
Положення, сформульовані за результатами дослідження, можуть бути використані для розробки та вжиття конкретних заходів, спрямованих на вдосконалення основних нормативно-правових актів, що приведе до підвищення рівня правового регулювання цієї сфери, сприятиме ефективній реалізації права на здоров’я в Україні.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження було представлено на семи наукових конференціях:
- Крук Ю.А. Юридичний зміст права на охорону здоров’я: міжнародно-правовий аспект // Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин: політика, економіка, право : мат. Міжнародної наук.-практ. конф. студ. та молодих вчених (м. Львів, 4 квітня 2012 р.). - Л. : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2012. - С. 17-19.
- Крук Ю.А. Юридичний зміст права на найвищий досяжний рівень охорони здоров’я // Шевченківська весна : мат. Десятої міжнар. наук.-практ. конф. студ., асп. і молодих вчених (м. Київ, 22 березня 2012 р.). - К., 2012. - С. 159-161.
- Крук Ю.А. Захист права на охорону здоров’я в Європейському Союзі // Динаміка розвитку міжнародних відносин України: історично- еволюційна, економічна, правова : мат. Всеукраїнської наук.-практ. конф. студ. та молодих вчених (м. Ужгород, 26-27 квітня 2012 р.). - Ужгород, 2012. - С. 67-71.
- Крук Ю.А. Роль Ради Європи в боротьбі з фальсифікацією лікарських засобів // Роль права у забезпеченні законності та правопорядку : мат. Міжнародної наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 31 серпня 2012 р.) -
13
Запоріжжя : Запорізька міська громадська організація «Істина», 2012. - С. 51-54.
- Крук Ю.А. Правове регулювання реклами лікарських засобів: порівняльний аспект // Європейська юридична, освіта і наука : матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. молодих науковців (м. Ужгород, 12-14 жовтня 2012 р.) Вип.7 - Ужгород: ЗакДУ, 2012. - С. 45-46.
- Kruk Julia Erratic european jurisprudence on health right protection // Medical errors: legal regulation of responsibility : мат. заочної конф. (м. Ужгород, 26 червня 2013 р.). - Ужгород, 2013. - С. 20-25.
- Крук Ю.А. Захист права на здоров’я в рамках Європейської соціальної хартії // Соціальні права в механізмах захисту та забезпечення прав людини : мат. Науково-практичної конф. Української асоціації міжнар. права (м. Київ, 22 січня 2014 р.). - К.,2014 - С. 12-15.
Тези всіх зазначених виступів опубліковано.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження автором викладено у наступних публікаціях:
- Крук Ю.А. Захист права на найвищий досяжний рівень охорони здоров’я від фальсифікації лікарських засобів в діяльності Ради Європи / Ю.А. Крук // Часопис Київського університету права. - 2012. - № 3. - К. : Київський ун-т права НАН України. - С. 399-403.
- Крук Ю.А. Захист права на здоров’я відповідно до
Європейської соціальної хартії / Ю.А. Крук // Держава і право: Юридичні і політичні науки. - 2013 . - Вип. 61 . - С. 365-370.
- Крук Ю.А. Анализ решений Европейского суда по правам
человека в областе защиты права на здоровье / Ю.А. Крук
// Международный науч.-практ. прав. журн. «Legea si viata». - О. : Представительство прав. журн. «Legea si Viata» в Украине, 2014. - С. 127¬130.
- Крук Ю.А. Практика Європейського Суду з прав людини щодо захисту права на здоров’я / Ю.А. Крук // Науковий вісн. Ужгородського нац. ун-ту. Серія «Право». - Ужгород : Ужгородський нац. ун-т, 2013. - Вип. 22, ч. 2, т. 3. - С. 171-174.
- Крук Ю.А. Європейські стандарти захисту права на здоров’я та законодавство України / Ю.А. Крук // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К. : Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. Інститут міжнар. відносин, 2013. - Вип. 116, ч. ІІ. - С. 182-189.
- Крук Ю.А. Європейські механізми захисту права на здоров’я: особливості імплементації / Ю.А. Крук // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К. : Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. Інститут міжнар. відносин, 2013. - Вип. 117, ч. І. - С. 126-132.
- Крук Ю.А. Правові аспекти охорони здоров’я в українському і міжнародному законодавстві / Ю.А. Крук // Геополітика України: історія та сучасність : зб. наук. праць. - Ужгород : Закарпатський держ. ун-т, 2012. - Вип. 7. - С. 136-147.
Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, які включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 307 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінок, з яких бібліографію викладено на 32 сторінках.

Список літератури

У результаті проведеного дисертаційного дослідження можна зробити такі висновки:
1. У міжнародному та національному праві відсутні загальноприйняті визначення поняття «здоров’я» та «право на здоров’я». Аналіз основних підходів до визначення поняття «здоров’я» в різних галузях наукового знання свідчить про багатоаспектність і багатовимірність даної категорії, яка виступає як категорія і біомедична (здоров’я людини, психічне здоров’я тощо), і біосоціальна (громадське здоров’я, здоров’я нації, країни тощо), і правова (право людини на здоров’я, право на медичну допомогу тощо). З огляду на проведений аналіз та виклики сьогодення, пропонується власне визначення: «здоров’я - це максимально досяжний фізичний, психічний і духовний стан організму людини, який необхідний для біологічного та соціального існування».
Термін «право на здоров’я», керуючись визначеним об’єктом, а також ураховуючи думки вчених, тексти міжнародних документів і національних конституцій, слід розуміти як скорочений варіант найбільш точного та комплексного терміна «право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я», який закріплений у ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я слід визначити як «невід’ємне право кожної людини на визначений рівень життєвого блага, що іменується здоров’ям, й охоплює право на охорону даного життєвого блага, що забезпечується державою і передбачає, що уряди повинні створювати умови, за яких кожна людина з повагою до принципу недискримінації може мати найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я».
2. Юридичний зміст права на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я складається з «охорони здоров’я», що передбачає можливість звертатися за медичною допомогою та захистом до уповноважених установ й органів та «основних детермінантів здоров’я», серед яких: доступність питної води належної якості; задовільні санітарні умови; безпечне довкілля; достатнє харчування; не заохочення державою вживання алкоголю, тютюну, наркотиків й інших шкідливих речовин; боротьба із професійними захворюваннями; інформування в галузі охорони здоров’я.
3. У процесі дослідження історії становлення та розвитку права на здоров’я встановлено таку його періодизацію:
I етап (Стародавні часи) - зародження права на здоров’я у Стародавньому світі за рахунок регламентації санітарного благоустрою, гігієни, лікарської діяльності;
II етап (від початку Середньовіччя - XIX ст.) - правове забезпечення охорони здоров’я суспільства, санітарних умов; створення адміністративної системи, що займається запобіганням захворювань;
III етап (XIX ст. - заснування ООН) - налагодження міжнародної співпраці у сфері охорони здоров’я та зародження міжнародної системи охорони здоров’я; виникнення перших законів, що декларують право на здоров’я; проведення міжнародних конференцій, присвячених питаннях охорони здоров’я, у тому числі гігієни, санітарії та боротьбі з епідеміями; заснування Міжнародної організації громадської гігієни та Міжнародного санітарного бюро; визнання необхідності захисту права на здоров’я в контексті рішень Міжнародної організації праці;
IV етап (від заснування ООН - донині) - юридична регламентація
права на здоров’я та визнання права на найвищий досяжний рівень
фізичного та психічного здоров’я в міжнародних універсальних і
регіональних документах і національних конституціях; закріплення
183
державного регулювання суспільних відносин у сфері охорони здоров’я на національному рівні. Саме на цьому етапі кількома роками після заснування ООН було затверджено Статут й офіційно утворено Раду Європи, отже покладено початок створенню договірного й інституційного механізмів захисту права на здоров’я в державах - членах Ради Європи.
Зазначена періодизація відображає ґенезу становлення права на здоров’я та відтворює етапи еволюції права на здоров’я в Європі, у тому числі від зародження права на здоров’я у Стародавній Греції та Стародавньому Римі, створення адміністративної системи щодо запобігання захворюванням у Середньовічній Європі, налагодження міждержавної співпраці у сфері захисту права на здоров’я на європейському континенті в ХІХ та на початку ХХ ст., а також створення Ради Європи й укладання низки міжнародних договорів щодо регулювання захисту права на здоров’я між європейськими державами і донині.
4. Договірний механізм захисту права на здоров’я в Раді Європи охоплює міжнародні договори, ключове місце серед яких посідають: Європейська соціальна хартія та Європейська соціальна хартія (переглянута), Європейський кодекс соціального забезпечення та Європейський кодекс соціального забезпечення (переглянутий); Європейська конвенція про соціальне забезпечення та Європейська конвенція про соціальну та медичну допомогу, Конвенція про розробку Європейської фармакопеї, Конвенція з прав людини та біомедицини, а також акти так званого м’якого права - рекомендацій інституцій Ради Європи, які можна згрупувати за такими тематичними категоріями: переливання крові; контроль над поширенням онкозахворювань; права інвалідів, розвиток і сприяння політиці в галузі охорони здоров’я, послуги в галузі охорони здоров’я, психічне здоров’я, паліативна допомога, права пацієнтів, трансплантація, вразливі групи тощо.
Усе ж існує проблема реального забезпечення зобов’язань щодо захисту права на здоров’я, які покладає на держави-члени договірний механізм, у зв’язку з їх неефективним виконанням, з огляду на рекомендаційний характер рішень інституцій Ради Європи, а також небажанням держав ратифікувати договори Ради Європи щодо соціальних прав. У зазначеному контексті пропонується винести на предмет першочергового обговорення Парламентської асамблеї Ради Європи питання збільшення обсягу зобов’язань щодо захисту права на здоров’я в межах членства в Раді Європи за рахунок посилення механізмів моніторингу імплементації та виконання норм права Ради Європи в національних правопорядках держав-членів.
5. Інституційний механізм захисту права на здоров’я в Раді Європи охоплює уповноважених суб’єктів у сфері захисту права на здоров’я, до яких належать визначені у ст. 10 Статуту Ради Європи статутні органи, інститути, структури, створені на підставі конвенцій Ради Європи та засновані частковими угодами (Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія), «Група Помпіду», Європейська фармакопейна комісія та ін.) тощо.
З огляду на недостатню ефективність контрольного механізму Європейської соціальної хартії (переглянутої) та невиконання державами- членами зобов’язань, визначених у Європейській соціальній хартії (переглянутій), як і рекомендації Європейського комітету соціальних прав щодо захисту права на здоров’я в Раді Європи, автор пропонує для підвищення ефективності реалізації соціальних прав посилити контрольний механізм, а саме: розширити компетенцію Європейського комітету
соціальних прав та Комітету міністрів Ради Європи щодо нагляду та контролю за дотриманням зобов’язань держав-учасниць та за неналежним виконанням ними рекомендацій і резолюцій (за колективними скаргами й узагальнюючими положеннями).
6. Практика Європейського суду з прав людини відіграє особливу роль у праві Ради Європи щодо захисту прав на здоров’я з урахування того факту, що дане право не визначається Європейською конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод, а будь-які заяви, які не визначаються явно чи по суті Європейською конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод та її протоколами, визнаються Європейським судом з прав людини неприйнятними ratione materiae. Відповідно норми, прийняті в межах інших органів Ради Європи, та зобов’язання, визначені іншими міжнародними договорами, у тому числі в Європейській соціальній хартії, теж не входять до юрисдикційного контролю Європейського суду з прав людини.
Усе ж Європейський суд з прав людини розглядає порушення права на здоров’я в контексті низки прав, визначених у статтях Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, а саме: право на життя (ст. 2); заборона катування (ст. 3); право на свободу й особисту недоторканість (ст. 5); право на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8), а також заборона дискримінації (ст. 14).
Європейський суд з прав людини надає розширене тлумачення права на здоров’я і визначає проблеми національних систем охорони здоров’я. З огляду на це автор пропонує підвищити ефективність виконання рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі за рахунок відповідальності за невиконання або неналежне виконання таких рішень, нормативного обґрунтування цієї відповідальності, а також чіткого окреслення повноважень органів, що мають здійснювати перевірку виконання таких рішень та реагувати на порушення, про які йдеться в рішеннях.
7. Система захисту права на здоров’я в Україні, яка є членом Ради
Європи з 1995 р., переживає затяжний перехідний період, що
характеризується одночасним проведенням структурних реформ із метою
186
відновлення економіки, удосконаленням системи охорони здоров’я та поліпшенням рівня здоров’я населення.
Статистичні показники медико-демографічної ситуації в Україні та реальний стан захисту права на здоров’я свідчить про загальну розбалансованість галузі охорони здоров’я та низку проблем захисту права на здоров’я (декларативність і заполітизованість законодавчої та нормативно-правової бази, технологічне відставання, недосконалість механізмів фінансування системи охорони здоров’я і нераціональне використання наявних ресурсів тощо).
8. Усе ж вплив нормотворчої практики Ради Європи на національне законотворення в галузі охорони здоров’я постійно зростає. Статус держави - члена Ради Європи накладає на Україну додаткову відповідальність перед населенням за захист права на здоров’я. Попри те, що Україна ратифікувала низку документів Ради Європи в галузі прав людини й охорони здоров’я, законодавство України містить прогалини й суперечності (зокрема щодо обсягу прав й обов’язків пацієнтів, порядку надання медичної допомоги в пенітенціарних установах, у питаннях боротьби із захворюваннями на виробництві, щодо регулювання біомедицини та боротьби із фальсифікацією медичних препаратів) праву Ради Європи в контексті захисту права на здоров’я і потребує створення умов для їх усунення.
В Україні існує гостра необхідність посилення ефективності виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України й усунення причин таких порушень. Із цією метою необхідна прозорість забезпечення впровадження в національне судочинство й адміністративну практику стандартів Ради Європи щодо прав людини, у тому числі права на здоров’я, забезпечення й ефективну періодичну перевірку чинних законів і підзаконних актів на предмет відповідності Європейській конвенції про захист прав людини й основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, а також Європейській соціальній хартії (переглянутій).
9. Удосконалення системи захисту права на здоров’я в Україні відповідно до права Ради Європи залежить від реформування галузі охорони здоров’я. Для удосконалення українського законодавства та підвищення ефективності здійснення захисту права на здоров’я в сучасних умовах вважаємо за необхідне внести зміни в існуючі нормативні правові акти, а саме:
- внести зміни до Конституції України положення, спрямовані на врегулювання питань щодо обсягу державних гарантій з надання населенню країни безоплатної медичної допомоги та викласти ст.49 Конституції України таким чином «Кожен має право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико- санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається відповідно до законодавчо закріпленого переліку послуг на безоплатній та платній основі; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності»;
- визначити гарантований обсяг безоплатної медичної допомоги та перелік платних медичних послуг, а також порядок їх надання у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, за рахунок внесення змін до Конституції України, Основ законодавства про охорону здоров’я та прийняття окремого закону «Про платні медичні послуги»;
- прискорити прийняття закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»;
- закріпити в законодавстві чіткий перелік прав пацієнтів відповідно до переліку, що міститься в Європейській хартії прав пацієнтів, за рахунок прийняття відповідного закону або Медичного кодексу України;
- внести змін до будівельних планів та концепцій щодо удосконалення інфраструктури адміністративно-територіальних одиниць з урахування правових вимог РЄ стосовно забезпечення налагодження зв’язку та транспорту в рамках наданні медичної допомоги;
- внести зміни до освітніх програм вищих медичних навальних закладів щодо вищої та післядипломної освіти медичних сестер;
- внести зміни до Закону України «Про оплату праці» в контексті створення економічної мотивації для працівників галузі охорони здоров’я шляхом зміни їх оплати за рахунок виділення двох складових: постійної (на основі єдиної тарифної сітки), змінної - залежно від обсягу і якості наданої медичної допомоги;
- приєднатись до ст. 13 ЄСХ (п) та Додаткового протоколу до ЄСХ (п);
- ратифікувати Конвенцію про захист прав та гідності людини щодо застосування біології та медицини;
- ратифікувати Європейський кодекс соціального забезпечення (переглянутий);
- імплементувати в українське законодавство Рекомендацію №R (87) 3 Комітету Міністрів РЄ щодо Європейських пенітенціарних правил;
- прийняти закон «Про лікувально-профілактичні заклади й медичне обслуговування населення».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Європейська конвенція про соціальне забезпечення [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_- 581/card6#Public.
2. Європейська конвенція про соціальну та медичну допомогу та Протокол до неї [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: //zakon2 .rada. gov.ua/laws/show/994_649/card6#Public
3. Європейська соціальна хартія (переглянута) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets163.htm
4. Європейський кодекс соціального забезпечення [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_329/- card6#Public
5. Європейська угода про обмін лікувальними субстанціями людського походження [Електронний ресурс] - Режим доступу : http: //zakon2 .rada. gov.ua/laws/show/994_13 8
6. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995 015 (дата звернення: 13.03.2012).
7. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я» // Відомості Верховної Ради України від 26.01.1993. - 1993. - № 4. - Ст. 19.
8. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - С. 260.
9. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фальсифікації лікарських засобів» від 08.09.2011 № 3718-VI // Відомості Верховної Ради України - 2012 р., / № 19-20 /, стор. 809, стаття 168
10. Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 № 123/96¬
190
ВР // Відомості Верховної Ради України офіційне видання від 28.05.1996. - 1996 р., № 22, стаття 86
11. Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації
Об'єднаних Націй про зміну клімату [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_801/card6#Public