Кирилюк Наталія Василівна. Особливості реалізації принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві

Короткий опис

Кирилюк Наталія Василівна. Особливості реалізації принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.11, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - О., 2014.- 190 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

КИРИЛЮК Наталія Василівна

УДК 341.211

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ СУВЕРЕННОЇ РІВНОСТІ ДЕРЖАВ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ЛЕВИЦЬКИЙ Тарас Іванович,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів - 2014

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ПРИНЦИПУ СУВЕРЕННОЇ РІВНОСТІ ДЕРЖАВ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 11
1.1. Стан наукової розробки теми дисертаційного дослідження 11
1.2. Історія становлення, розвитку та кодифікації принципу суверенної рівності держав 16
1.3. Поняття та нормативний зміст принципу суверенної рівності держав в теорії та практиці міжнародного права 37
1.4. Суверенітет та рівність держав як основні елементи принципу суверенної рівності держав 63
Висновки до розділу І: 82
РОЗДІЛ 2. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПУ СУВЕРЕННОЇ РІВНОСТІ ДЕРЖАВ У ПРАКТИЦІ МІЖНАРОДНИХ ПРАВОВІДНОСИН 84
2.1. Міжнародні організації і реалізація принципу суверенної рівності 84
2.2. «Мікродержави» і їх правова рівність у сучасному світі 100
2.3. Принцип суверенної рівності держав і наднаціональність 111
Висновки до розділу 2: 132
РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПУ СУВЕРЕННОЇ РІВНОСТІ ДЕРЖАВ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 135
3.1. Місце принципу суверенної рівності держав у системі основних принципів міжнародного права на сучасному етапі 135
3.2. Застосування принципу суверенної рівності держав у міжнародних правовідносинах за участю України в умовах ХХІ ст. 148
Висновки до розділу 3 159
ВИСНОВКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...……..………………….168

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку міжнародного співтовариства в умовах глобалізації перед людством постає чимало викликів: забезпечення сталого розвитку, вирішення екологічних та економічних проблем, забезпечення всезагального миру та безпеки, а також поваги прав та свобод людини. За цих обставин особливої актуальності набуває проблема ефективності міжнародного співробітництва між державами, зокрема, щодо гарантування їм рівних можливостей для участі в міжнародному житті.
Суверенна рівність держав, взаємність їх прав та обов’язків є запорукою успішного досягнення цілей та вирішення завдань які стоять перед світовою спільнотою. Відповідно, принцип суверенної рівності держав як норма jus cogens сучасного міжнародного права набуває характеру фундаментальної засади міжнародних правовідносин. Від його дотримання безпосередньо залежить не тільки рівний правовий статус усіх держав як суб’єктів міжнародного права, а й подальший прогресивний розвиток людства загалом.
Принцип суверенної рівності держав є важливим елементом сучасної системи основних принципів міжнародного права. Тривалий час він існував у вигляді двох окремих принципів: поваги до суверенітету та рівноправ’я держав. Проте згодом обидві міжнародно-правові категорії були об’єднані в рамках поняття «суверенна рівність держав». Вперше цей принцип в сучасному вигляді було сформульовано та закріплено в Статуті ООН 1945 р., а потім його правову природу було підтверджено і в інших міжнародно-правових актах.
Практично в кожному міжнародному договорі, укладеному після Другої світової війни – як на двосторонньому, так і на багатосторонньому рівні –міститься вказівка на принцип суверенної рівності держав як ключову засаду побудови міждержавних відносин. Існування та імперативний характер цього принципу є гарантією стабільності міжнародного співробітництва та його мирного характеру, спрямованого на прогресивний розвиток.
Водночас слід зауважити, що практичне застосування цього принципу має низку особливостей, які, зокрема, пов’язані з його співвідношенням з іншими принципами міжнародного права, його реалізацією в практиці міжнародних міжурядових організацій, його сумісності із наднаціональними механізмами, з міжнародно-правовим статусом т.зв. «мікродержав». Усе це суттєво впливає на практичну реалізацію принципу суверенної рівності держав, які існують в епоху глобалізації.
Проблематика практичної реалізації принципу суверенної рівності держав в практиці міждержавних відносин є особливо важливою і для України, з огляду на ті проблеми, які виникають у сфері її зовнішньополітичної діяльності. Саме тому видається актуальним дослідження принципу суверенної рівності держав в контексті сучасних тенденцій розвитку теорії та практики міжнародного права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми «Проблеми кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права» (номер державної реєстрації 0109U004336).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз юридичного змісту принципу суверенної рівності держав та особливостей його реалізації у сучасних міжнародно-правових відносинах.
Поставлена мета визначає необхідність вирішення таких задач:
простежити історичний розвиток принципу суверенної рівності держав та встановити особливості формування юридичного змісту та кодифікації цього принципу на окремих етапах його становлення та розвитку;
з’ясувати суть юридичного змісту принципу суверенної рівності держав відповідно до норм міжнародно-правових актів, в яких він закріплений, зокрема Статуту ООН, Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. та Заключного Акту НБСЄ 1975 р.;
охарактеризувати особливості співвідношення державного суверенітету та рівності держав як основоположних елементів принципу суверенної рівності держав;
встановити нормативно-правовий зміст забезпечення принципу суверенної рівності держав у практиці міжнародних правовідносин,
виявити основні форми реалізації принципу суверенної рівності в процесі діяльності міжнародних організацій;
визначити й охарактеризувати особливості застосування принципу суверенної рівності щодо мікродержав;
виявити основні засади застосування принципу суверенної рівності держав до функціонування наднаціональних механізмів;
з’ясувати місце принципу суверенної рівності держав у системі основних принципів міжнародного права на сучасному етапі;
виявити та систематизувати основні проблеми реалізації Україною власної суверенної рівності на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин.
Об’єктом дослідження є юридичні приписи принципу суверенної рівності держав, закріплені в універсальних та регіональних міжнародно-правових актах, статутах та рішеннях міжнародних організацій, конституціях, законах і підзаконних нормативно-правових актах України та інших держав.
Предметом дослідження є особливості реалізації принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві.
Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: історичний метод – при дослідженні становлення, розвитку та кодифікації принципу суверенної рівності держав у міжнародному праві (підрозділ 1.3); порівняльний метод – при виявленні доктринальних підходів до трактування нормативного змісту принципу суверенної рівності держав (підрозділ 1.2); метод тлумачення права – при дослідженні норм міжнародно-правових актів, рішень міжнародних організацій та міжнародних судових органів, національного законодавства держав у сфері застосування та дотримання принципу суверенної рівності держав (розділ 1, підрозділ 3.2); системний метод – при встановленні місця зобов’язань, що виникають відповідно до принципу суверенної рівності держав у національному законодавстві України (підрозділ 3.2); метод прогнозування і моделювання – для розробки практичних рекомендацій щодо адаптації механізму правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з реалізацією суб’єктами міжнародного права власних прав та обов’язків відповідно до принципу суверенної рівності держав (розділ 2).
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці таких українських та зарубіжних вчених-правознавців у галузі права. Зокрема, в російській та радянській міжнародно-правовій доктринах теоретико-методологічні засади дослідження основних принципів міжнародного права розробили в своїх працях Л. А. Алексідзе, Р. А. Каламкарян, І. І. Лукашук, А. М. Талалаєв, О. І. Тіунов, С. В. Черніченко, Л. М. Шестаков та ін. Безпосередньо принцип суверенної рівності держав досліджували Д. В. Алєксандріков, Н. В. Захарова, З. М. Кафаров, О. В. Пирогов та ін. Особливо цікавими видаються праці Д. І. Бараташвілі, Г. В. Ігнатенка, К. А. Манукяна та ін. Поняттю та змісту принципу суверенної рівності держав приділили певну увагу С. Б. Крилов, О. О. Моїсєєв, Г. І. Тункін, М. О. Ушаков та ін.
У західній науці міжнародного права, тематику принципу суверенної рівності держав досліджували І. Броунлі, Е. Д. В. Дікінсон, С. Краснер, Л. Оппенгейм, А. Фердросс та ін. Окремої уваги заслуговують роботи Е. Бромса, К.-Т. Гаубатца, Г. Кельзена, А. Магарасевича, К. Уорбріка та ін. Певні питання, пов’язані із принципом суверенної рівності держав, у своїх працях розглядали Л. Валкі, М. М. Гюнтер, Дж. Донеллі, Дж. Е. Коен.
У сучасній українській науці міжнародного права принцип суверенної рівності держав досліджували юристи-міжнародники В. Ф. Антипенко, М. В. Буроменський, А. І. Дмитрієв, В. Н. Денисов, Н. А. Зелінська, І. А. Куян, О. О. Мережко, О. М. Сімаш, Л. Д. Тимченко, Ж. В. Тоніца, О. М. Шемякін та ін. Певною мірою торкалися проблематики, пов’язаної із принципом суверенної рівності держав, О. В. Задорожній, К. О. Савчук, Ю. С. Хоббі, Т. С. Цимбрівський. Крім того, ця тема висвітлювалася в дослідженнях, присвячених державному суверенітету, зокрема роботах Ю. В. Байдіна, В. Д. Людвіка, В.М. Шаповала та ін. Водночас, доводиться констатувати, що сьогодні самостійне й усебічне дослідження принципу суверенної рівності держав у вітчизняній науці міжнародного права відсутнє.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим в українській науці міжнародного права системним дослідженням юридичного змісту та особливостей практичної реалізації принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві.
У рамках проведеного дослідження сформульовано низку теоретичних положень, зокрема:
уперше:
простежено розвиток юридичного змісту принципу суверенної рівності держав у міжнародному праві на сучасному етапі, що виявляється в утвердженні суверенної рівності як абсолютної категорії, яка поширюється на усі без винятку держави; появі нових форм реалізації принципу суверенної рівності держав у зв’язку із розвитком діяльності міжнародних організацій та появою наднаціональних механізмів тощо;
виявлено особливості практичної реалізації принципу суверенної рівності держав у діяльності міжнародних організацій в умовах глобалізації, котрі полягають у тому, що суверенна рівність означає забезпечення, передовсім, юридичної, а не фактичної рівності; надання особливого статусу окремим державам-членам відповідно до їх внеску в діяльність міжнародних організацій тощо;
сформульовано положення про співвідношення наднаціональних механізмів із принципом суверенної рівності держав у процесі його практичної реалізації: наднаціональні механізми повинні встановлюватися на рівних для всіх держав умовах і однаково застосовуватися до всіх держав, на які поширюється їх дія; необхідною передумовою створення та функціонування наднаціональних механізмів є згода держав; наднаціональні механізми можуть діяти лише в межах функцій, які були їм надані при їх створенні;
удосконалено:
співвідношення наукових категорій рівності держав та державного суверенітету як основних елементів принципу суверенної рівності держав в умовах ХХІ ст., їх взаємопов’язаність та взаємозалежність;
доктринальні підходи до розуміння нормативно-правового змісту принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві, а саме їх взаємопов’язаність та взаємозалежність; державний суверенітет виступає гарантією та інструментом забезпечення рівноправ’я держав у міжнародних правовідносинах; рівність держав встановлює межі реалізації державного суверенітету;
концепцію реалізації суверенної рівності мікродержав у міжнародних правовідносинах: вони мають право на рівний з іншими державами міжнародно-правовий статус; їх рівність може виявлятися у створенні особливих форм їх участі у міжнародних правовідносинах; необхідність продовження пошуку міжнародно-правових інструментів забезпечення їх суверенної рівності;
отримали подальший розвиток:
концепція юридичного змісту принципу суверенної рівності держав в міжнародному праві та його внутрішньої структури, зокрема, виділення його спеціальних та загальних ознак, об’єкта та суб’єктного складу тощо;
висновки щодо особливостей функціонування наднаціональних механізмів у контексті дії принципу суверенної рівності держав;
виявлено:
проблеми реалізації принципу суверенної рівності держав в міжнародно-правовій практиці України, зокрема, загрози територіальній цілісності та незалежності України; перешкоджання вільному вибору нею власного курсу внутрішньої та зовнішньої політики тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідній роботі – як основа для подальшого дослідження принципу суверенної рівності держав, поняття суверенітету держав та особливостей його реалізації в практиці міжнародних правовідносин;
у правотворчості – при розробці норм міжнародних договорів, що закріплюють суверенну рівність держав, визначають їх права та обов’язки, а також встановлюють порядок реалізації прав, притаманних суверенітету в міжнародному праві.
у науково-освітньому процесі – при викладанні студентам вищих навчальних закладів курсу міжнародного публічного права та різних спецкурсів («Територія в міжнародному праві», «Теорія та практика сучасного міжнародного права» та ін.), а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних вказівок;
у зовнішньополітичній галузі – в роботі Міністерства закордонних справ і Міністерства юстиції України при вирішенні правових проблем пов’язаних з реалізацією суверенної рівності України в міжнародному співробітництві на двосторонньому та багатосторонньому рівнях.
Апробація результатів дисертації. Висновки та положення дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка та Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми міжнародних відносин: політичні, економічні, правові аспекти» (Львів, 19 вересня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні відносини в умовах ХХІ ст.: політика, економіка. право» (Львів, 10 квітня 2013 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення в одинадцяти опублікованих автором працях, із них чотири статті у наукових фахових виданнях України та одна стаття в іноземному науковому періодичному фаховому виданні.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало в аналізі змісту та значення принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві. Головними теоретичними і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Рівноправ’я держав як міжнародно-правова категорія характеризується тривалим історичним розвитком, що завершився формуванням принципу суверенної рівності держав. На кожному з
етапів становлення, розвитку та кодифікації зміст принципу
суверенної рівності держави зазнавав впливу тих реалій та чинників, які
були притаманні конкретним історичним періодам. Так, у міжнародному
праві Стародавнього світу самостійної концепції рівноправ’я держав не існувало, мали місце лише окремі ідеї, які можна вважати зародженням принципу суверенної рівності держав. У період європейського міжнародного права до 1648 р. виникає ідея рівноправності монархів, які в той час асоціювалися із державами, що надалі стане основою власне ідеї рівноправ’я держав.
У період Вестфальської конфігурації універсального міжнародного права (1648-1815 рр.) представниками природно-правового напряму юридичної науки активно розроблялася концепція рівноправності держав. У цей період з’являється концепція суверенітету держав, яка згодом стала одним із ключових елементів принципу суверенної рівності держав. У період універсального міжнародного права Ліги Націй (1919-1946 рр.) з’являються перші нормативні акти, що закріплюють ідеї юридичної рівності держав. На сучасному етапі принцип суверенної рівності держав остаточно утверджується як основний принцип міжнародного права та закріплюється в основоположних міжнародно-правових актах.
2. Принцип суверенної рівності держав є однією з фундаментальних засад міжнародного співробітництва на сучасному етапі розвитку міжнародних правовідносин. Як основний принцип міжнародного права
він зафіксований у Статуті ООН 1945 р., Декларації про
принципи міжнародного права 1970 р., Заключному акті НБСЄ 1975 р. Аналіз існуючих нормативних та доктринальних підходів до розуміння принципу суверенної рівності держав дає змогу визначити його як загальновизнаний принцип міжнародного права, який встановлює та гарантує право держав на юридичну рівність, повагу до власного суверенітету та однаковий правовий статус (рівні права та обов’язки) з іншими державами, їх територіальну цілісність і політичну незалежність, а також зобов’язання, що випливають із цих прав.
Юридичний зміст принципу суверенної рівності держав передбачає його універсальний характер, загальновизнаність та належність до імперативних норм jus cogens міжнародного права. До основних елементів нормативно-правового змісту цього принципу слід віднести суверенітет держав та повагу прав, йому притаманних (політичної незалежності, територіальної цілісності тощо); формально-юридичну рівність держав (право на однакові права та обов’язки, рівну з іншими державами участь у міжнародних правовідносинах та ін.).
До прав держав, які виникають відповідно до принципу суверенної рівності держав, належать:
юридична рівність;
територіальна цілісність і зміна власних кордонів виключно відповідно до міжнародного права;
свобода і політична незалежність;
вільний вибір та розвиток власної правової, політичної, соціальної, економічної та культурної систем;
зовнішні відносини з іншими державами; вільна участь чи неучасть у міжнародних договорах і міжнародних організаціях.
Правам держав, згідно з принципом суверенної рівності держав, кореспондують відповідні зобов’язання.
Об’єктом принципу суверенної рівності є відносини, що виникають щодо забезпечення формально-юридичної рівності держав, поваги прав, притаманних суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності держав тощо. До суб’єктного складу відносин, що регулюються принципом суверенної рівності держав, належать держави та державоподібні утворення.
3. Державний суверенітет та рівність держав є основними складовими принципу суверенної рівності держав. Суверенітет означає здатність держави виконувати свої функції у внутрішній політиці і бути носієм прав та обов’язків у міжнародній спільноті. Рівність держав означає їх однаковий правовий статус (рівність прав та обов’язків). Водночас, аналіз теорії та практики міжнародного права підтверджує, що рівність держав слід трактувати як формально-юридичну, а не фактичну.
Указані елементи доповнюють один одного: рівність держав випливає із того факту, що всі вони наділені суверенітетом, і саме рівність держав забезпечує можливість для однакової реалізації прав та обов’язків, притаманних суверенітету. Роздільне існування цих категорій у міжнародному праві, зокрема, у вигляді «принципу суверенітету» чи «принципу рівноправ’я держав» на сучасному етапі є нелогічним і недоцільним.
4. У практиці міжнародних правовідносин мають місце факти, які породжують непорозуміння щодо їх відповідності принципу суверенної рівності держав, у тому числі, їх формально-юридичної рівності, дотримання їх суверенітету та рівних можливостей для реалізації власної міжнародної правосуб’єктності. Зокрема, такі факти виникають у зв’язку із функціонуванням міжнародних організацій; через проблему статусу т.зв. «мікродержав»; у діяльності наднаціональних механізмів тощо. Пошук вирішення цих питань є актуальною проблемою реалізації принципу суверенної рівності держав.
Доволі гострою є проблема забезпечення рівності правового статусу держав як членів міжнародних організацій. Хоча установчі акти
практично всіх міжнародних організацій на сучасному етапі
включають положення щодо суверенної рівності своїх членів, на практиці це положення реалізувати вдається не завжди. Це зумовлено різною здатністю держав реалізовувати свої права та обов’язки, що виникають із членства. Тому окремі держави можуть отримувати особливий, певною мірою привілейований статус, який вони реалізовують у роботі окремих органів міжнародних організацій (наприклад, Ради Безпеки ООН, Ради Міжнародного органу з морського дна тощо).
На перший погляд, надання окремим державам-членам міжнародних організацій особливого, порівняно з іншими членами, статусу, суперечить принципу суверенної рівності держав, оскільки він надається з урахуванням їх фактичного становища: економічного, політичного тощо. Проте основною передумовою надання такого статусу є врахування потенційного внеску, який ці держави можуть зробити в діяльність міжнародної організації та ефективне досягнення нею статутних цілей.
Такі випадки слід розглядати як одну з форм реалізації принципу суверенної рівності держав, зміст якого, крім забезпечення формально-юридичної рівності держав, передбачає належну оцінку їх ролі в міжнародних правовідносинах, з метою підвищення загальної ефективності міжнародного співробітництва. Крім того, особливий статус окремих держав надається їм за згодою всіх інших держав-членів, що підтверджує допустимість таких фактів з точки зору принципів міжнародного права, в тому числі – принципу суверенної рівності держав.
5. Проблема реалізації принципу суверенної рівності т.зв. «мікродержав» передовсім зумовлена тим, що через певні об’єктивні обставини (невелика територія, незначна кількість населення, обмеженість економічних та інших ресурсів тощо) вони не спроможні повною мірою реалізовувати свої права та обов’язки, які випливають із їх міжнародної правосуб’єктності.
На сучасному етапі проблема рівного статусу мікродержав з іншими державами розглядалася Організацією Об’єднаних Націй, зокрема, в контексті можливості їх членства в ООН. Одним із варіантів розв’язання проблеми була пропозиція надання мікродержавами асоційованого, а не повного членства. Однак такий підхід буде дискримінаційним, оскільки мікродержави будуть позбавлені права претендувати на повне членство.
Як уявляється, проблема суверенної рівності мікродержав має
знайти своє об’єктивне вирішення відповідно до юридичного змісту
принципу суверенної рівності держав, які гарантують рівний правовий
статус без дискримінації за фактичними чи будь-якими іншими ознаками, незалежно від будь-яких обставин. Проте реалізація міжнародної правосуб’єктності безпосередньо залежить від фактичних можливостей суб’єкта, які у мікродержав є обмеженими. Тому в практиці міжнародних правовідносин є прецеденти, коли мікродержави реалізовували свою правосуб’єктність в інших формах, зокрема, шляхом передачі права на реалізацію частини їх функцій (зовнішньополітичних, оборонних тощо) іншим державам.
6. Співвідношення міжнародно-правової категорії «наднаціональність» із принципом суверенної рівності держав є одним із найбільш складних питань реалізації цього принципу в практиці міжнародних правовідносин. У сучасному міжнародному праві наднаціональні механізми функціонують як на універсальному, так і на регіональному і навіть на локальному рівні і допустимість їх функціонування вже не викликає дискусій.
Проте відкритим залишається питання, наскільки існування та застосування цих механізмів не суперечить принципу суверенної рівності держав. Аналіз практики та науки міжнародного права уможливлює висновок, що суперечності не буде при дотриманні таких вимог: наднаціональні механізми будуть створені за згодою тих держав, на які поширюються їх дія; вони будуть здійснювати свої функції однаковим чином щодо всіх держав; виконання цих функції відбуватиметься виключно в межах, що були встановлені при їх створенні.
7. Принцип суверенної рівності держав займає важливе місце в системі основних принципів міжнародного права на сучасному етапі його прогресивного розвитку. Виступаючи сьогодні головною засадою міжнародно-правових відносин, він формує відповідні способи реалізації інших принципів, виходячи з необхідності їх однакового застосування до всіх суб’єктів міжнародного права.
Цей принцип об’єктивно пов’язаний з усіма принципами міжнародного права, що відображено у відповідних міжнародно-правових актах та доктринальних підходах. Так, нормативний зміст принципу
суверенної рівності держав містить вказівки на принципи територіальної цілісності; невтручання у внутрішні справи; добросовісного
виконання міжнародних зобов’язань; мирного співробітництва;
непорушності кордонів; незастосування сили чи погрози нею. Своєю чергою, відсилання до принципу суверенної рівності держав міститься в нормативному змісті принципу мирного вирішення спорів та мирного співробітництва держав. У доктрині міжнародного права вказується на системні взаємозв’язки принципу суверенної рівності держав із принципом поваги прав і свобод людини та принципом рівноправ’я і права народів на самовизначення.
8. Україна визнає принцип суверенної рівності держав однією із фундаментальних засад міжнародних правовідносин і послідовно дотримується його у своїй зовнішньополітичній діяльності. Відповідні норми закріплені у національному законодавстві України, а в міжнародній договірній практиці нашої держави на двосторонньому і багатосторонньому рівні принцип суверенної рівності постійно фіксується як один із головних у побудові міждержавних відносин.
Водночас, щодо України з боку інших держав мають місце факти недотримання принципу суверенної рівності держав. Зокрема, вони виявляються у створенні загрози територіальній цілісності та політичній незалежності України у різних формах, перешкоджанні вільному вибору нею власного курсу внутрішньої та зовнішньої політики тощо. Як порушення окремих елементів юридичного змісту принципу суверенної рівності держав, вони є неприпустимими і потребують урегулювання відповідно до загальновизнаних норм та принципів міжнародного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агабеков Г. Б. Жан Боден – основоположник концепции государственного суверенитета : науч.-аналит. обзор / Г. Б. Агабеков. – М. : ИНИОН АН СССР, 1990. – 46 с.
2. Александриков Д. В. Разработка и формирование в ООН принципа суверенного равенства государств / Д. В. Александриков // Вопросы государства и права : сборник статей / отв. ред. В. Ф. Маслов. – М. : Юрид. лит., 1970. – С. 345-356.
3. Алексидзе Л. А. Некоторые вопросы теории международного права. Императивные нормы. Jus cogens / Л. А. Алексидзе. – Тбилиси : Изд-во Тбил. ун-та, 1982. – 406 с.
4. Алиев Э. Р. Особенности государственного суверенитета в современном международном праве / Э. Р. Алиев // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). – 2011 – № 3. – С. 302-309.
5. Антипенко В. Ф. Міжнародна кримінологія: досвід дослідження тероризму : монографія / В. Ф. Антипенко. – О. : Фенікс, 2011. – 320 с.
6. Антонович М. М. Міжнародне публічне право : навч. посібн. / М. М. Антонович. – К. : Видавничий дім «КМ Academia», 2003. – 308 с.
7. Бабкіна О. В. Боден / О. В. Бабкіна // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред.) та ін. – К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. – Т. 1 : А-Г. – С. 254-255.
8. Байдін Ю. В. Державний суверенітет і його межі в умовах європейської інтеграції (питання теорії) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія держави і права; історія політичних і правових учень» / Ю. В. Байдін. – Харків, 2012. – 20 с.
9. Барандій М. В Поняття суверенітету держави у міжнародному праві / М. В. Барандій // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 307-311.
10. Бараташвили Д. И. Американские теории международного права / Д. И Бараташвили. – М. : Госюриздат, 1956. – 113 с.
11. Бараташвили Д. И. Принцип суверенного равенства государств в международном праве / Д. И. Бараташвили ; отв. ред. Н. А. Ушаков. – М. : Наука, 1978. – 118 с.
12. Блищенко И. П. Экономический суверенитет государства : учебное пособие / И. П. Блищенко, Ж. Дориа ; под ред. И. П. Блищенко. – М. : Изд-во РУДН, 2001. – 150 с.
13. Богданов О. В. Совет Экономической Взаимопомощи. Основные правовые проблемы / [О. В. Богданов, Н. В. Миронов, А. Н. Талалаев, П. А. Токарев и др.] ; отв. ред. Е. Т. Усенко. – М. : Наука, 1975. – 408 с.
14. Боднар С. Б. Рівність як категорія філософії права : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «Філософія права» / С. Б. Боднар. – Л., 2010. – 20 с.
15. Броунли Я. Международное право : в 2 кн. / Я. Броунли ; Г. И. Тункин (ред.) ; пер. с англ. С. Н. Андрианова. – М. : Прогресс, 1977. – Кн. 1. – 535 с.
16. Буроменский М. В. Политические режимы государств в международном праве. Влияние международного права на политические режимы государств / М. В. Буроменский. – Х. : Ксилон, 1997. – 244 с.
17. Ваттель де Э. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов / Э. де Ваттель ; пер. с фр. В. Н. Дурденевского, Ф. А. Кублицкого, Э. М. Фабрикова. – М. : Госюриздат,1960. – 719 с.
18. Венская конвенция о праве международных договоров от 23 мая 1969 г. // Действующее международное право : в 3 т. – М. : Изд-во Московск независимого института международного права, 1999. – Т. 1. – С. 343-371.
19. Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении договоров от 23 августа 1978 г. // Действующее международное право : в 3 т. – М. : Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – Т. 1. – С. 433-457.
20. Волова Л. И. Принцип территориальной целостности и неприкосновенности в современном международном праве / Л. И. Волова. – М. : Наука, 1981. – 224 с.
21. Гачкевич А.О. Основні права та обовязки держав: концепція Л. Ейрліха / А. О. Гачкевич // Проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 2. – С. 54-66.
22. Гердеген М. Міжнародне право / М. Гердеген ; пер. з нім. – К. : «К.І.С.», 2011. – 516 с.
23. Гладенко О. М. Міжнародно-правове співробітництво України з Європейським Союзом у сфері Спільної зовнішньої політики та політичної безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О. М. Гладенко. – О., 2010. – 21 с.
24. Грабарь В. Э. Начало равенства государств в современном международном праве / В. Э. Грабарь // Известия Министерства иностранных дел. – 1912. – №1. – С. 195-238.
25. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Г. Гроций ; под общ. ред. С. Б. Крылова; пер. с лат. А. Л. Сакетти. – М. : Юрид. лит., 1956. – 867 с.
26. Давиденко Л. М. До питання про юридичні наслідки рішення міжнародного суду ООН у справі про розмежування морських просторів між Україною та Румунією / Л. М. Давиденко // Митна справа. – 2009. – № 5. – С. 36-39.
27. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций : принята резолюцией Генеральной Ассамблеей 2625 (XXV) от 24 октября 1970 года [Электронный ресурс] // ООН : официальный веб-сайт. – Режим доступа к документу : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/
intlaw_principles.shtml
28. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
29. Декларація про принципи та основні напрями розвитку українсько-польських відносин // Україна на міжнародній арені : збірник документів і матеріалів 1986-1990 рр. – К. : Україна, 1993. – С. 27-30.
30. Державний суверенітет: теоретико-правові проблеми : монографія / за ред. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка. – Х. : Право, 2010. – 272 с.
31. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 22. – Ст. 1539.
32. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Іспанією від 08.10.1996 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/724_004
33. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Туркменістаном від 10.10.1992 р. // Офіційний вісник України. – 2007. – № 11. – Ст. 405.
34. Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Казахстан від 20.01.1994 р. // Офіційний вісник. – 2007. – № 19. – Ст. 780.
35. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20. – Ст. 931.
36. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 2004. – № 4. Книга 2. – Ст. 1033.
37. Договор о дружбе, добрососедстве и сотрудничестве между Республикой Беларусь и Российской Федерацией от 21 февраля 1995 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://pravo.levonevsky.org/bazaby/mdogov/megd3840.htm.
38. Документ Московского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ 1991 г. Преамбула // Действующее международное право / Сост. Ю. М. Колосов и Э. С. Кривчикова. – М. : Юрайт, Международные отношения, 2007. – Т. 2. – С. 162-173.
39. Енциклопедія українознавства : в 11 т. / ред. В. Кубійович. – Л. : Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 2000. – Т. 8 : Сигаревич-Тимковські. – С. 2800-3200.
40. Європейський союз: політика, економіка, право : навч. посібник / за ред. д-ра іст. наук Н. В. Антонюк. – Львів : Простір-М, 2002. – 532 с.
41. Єжеєв М. Ф. Стан та перспективи співробітництва України та Росії: аналітична доповідь / М. Ф. Єжеєв, В. В. Орлик, Ю. Е. Лагутов ; за ред. А. З. Гончарук. – К. : НІСД, 2011. – 43 с.
42. Жолковський К. Є. Священний Союз / К. Є. Жолковський // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред.) та ін. – К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. – Т. 5. П-С. – С. 446.
43. Задорожній О. В. Питання кордонів в україно-російських міждержавних відносинах в період від розпаду СРСР до підписання Договору про дружбу, співробітництво та партнерство 1997 р. / О. В. Задорожній // Український часопис міжнародного права. – 2012. – № 1-2. – С. 8-15.
44. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі вiд 01.08.1975 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4. – Ст. 266.
45. Захаров Н. А. Курс общего международного права / Н. А. Захаров. – Петроград : Тип. Д.П. Вейсбрут, 1917. – 476 с.
46. Захарова Н. В. Суверенное равенство, уважение прав, присущих суверенитету / Н. В. Захарова // Во имя мира. Международно-правовые проблемы европейской безопасности / редкол. : А. И. Иойрыш, А. П. Мовчан, В. А. Романов. – М. : Наука, 1977. – С. 22-33.
47. Зелінська Н. А. Міжнародне кримінальне право : навчально-методичний посібник / Н. А. Зелінська, Н. В. Дрьоміна-Волок. – О. : Фенікс, 2008. – 100 с.
48. История международного права / авт.кол. ; под ред. А. И. Дмитриева, У. Э. Батлера. – Изд. 2-е, доп. и перераб. – О. : Фенікс, 2013. – 574 с.
49. Іванченко І. Рух за суверенітет України (сучасний аспект) / І. Іванченко // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; редкол. : Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К. : Довіра: Генеза, 1996. – С. 598.
50. Каламкарян Р. Международное право : учебник / Р. Каламкарян, Ю. Мигачев. – М. : ЭКСМО, 2004. – 688 с.
51. Калачян К. К. Союзное Государство Белоруссии и России (международно-правовые проблемы создания) [Электронный ресурс] / К. К. Калачян. – Режим доступа : http://www.yurclub.ru/docs/pravo/1103/1.html
52. Капустин М. Обозрение предметов международного права: Вып. 2: [Отд.] II-VI. – 1856; Вып. 3: [Отд.] VII-X. – 1856; Вып. 4: Консулы. Трактаты. Вып. 2-4 / М. Капустин. – М. : Унив. тип., 1856. – 368 с.
53. Карпенко И. Н. Императивные нормы (jus cogens) и их воплощение в международных договорах / И. Н. Карпенко // Советский ежегодник международного права. – 1970. – С. 204-210.
54. Картунов О. Суверенітет держави / О. Картунов // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол. : Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К. : Довіра: Генеза, 1996. – С. 604-606.
55. Касьян В. Реалізація державного суверенітету / В. Касьян // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол. : Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К. : Довіра: Генеза, 1996. – С. 595-596.
56. Кафаров З. М. Принцип суверенного равенства государств в договорных отношениях СССР со странами Среднего Востока (Афганистан, Иран, Турция) : дисс. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / З. М. Кафаров. – М., 1983. – 218 с.
57. Кельзен Г. Чисте правознавство; з дод. : Проблема справедливості / Г. Кельзен ; пер. з нім. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
58. Кирилюк Н. В. Международные организации и реализация принципа суверенного равенства / Н. В. Кирилюк // Закон и жизнь. – 2013. – Вып. 8/1 (260). – C. 58-60.
59. Кирилюк Н. В. Принцип суверенної рівності держав і наднаціональність / Н. В. Кирилюк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Сер. «Право». – 2013. – Вип. 21. – Ч. II. – С. 225-230.
60. Кирилюк Н. В. Суверенна рівність держав: обмеження з утворенням міжнародних організацій / Н. В. Кирилюк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Сер. «Право». – 2012. – Вип. 20. –Ч. II. – С. 167-169.
61. Кольяр К. Международные организации и учреждения / К.Кольяр; пер. с франц. : Луковникова З. И., Маликова А. С.; под ред. и со вступ. ст. : Шкунаев В. Г. – М. : Прогресс, 1972. – 632 с.
62. Конвенция о помощи в случае ядерной аварии или радиационной аварийной ситуации от 26.09.1986 г. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_027.
63. Конвенция Организации Объединённых Наций по морскому праву от 10 декабря 1982 года / Конституция для океанов (UNCLOS 82) : учеб.-метод. пособие / [сост. Е. В. Додин, С. А. Кузнецов] / под ред. С. В. Кивалова : Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 3/ІІ. – 250 с.
64. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вiд 04.11.1950 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004/
card6#Public
65. Конституция Итальянской Республики / Пер. с итал. Л. П. Гринберга // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л А. Окунькова. – М. : Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – С. 423-450.
66. Конституція України (проект, опублікований у пресі 26 жовтня 1993 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://constituanta.blogspot.com/2012/10/1993.html
67. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
68. Корецкий В. М. Избранные труды : в 2-х кн. / АН УССР. Ин-т государства и права ; редкол. В. Н. Денисов (гл. ред.) и др. – К. : Наукова думка, 1989. – Т. 2. – 416 с.
69. Коровин Е. А. Французская буржуазная революция и международное право // Французская буржуазная революция 1789-1794 гг. / под ред. акад. В. П. Волгина и акад. Е. В. Тарле. – М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1941. – C. 127-150.
70. Королев М. А. Наднациональность с точки зрения международного права / М. А. Королев // Московский журнал международного права. – 1997. – № 2. – С. 3-20.
71. Короткий оксфордський політичний словник / за ред. І. Маклін, А. Макмілан ; пер. з англ. В. Сидоров та ін. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. – 789 с.
72. Крылов Н. Б. Принципы участия государств в системе ООН / Н. Б. Крылов. – М. : Междунар. отношения, 1986. – 120 с.
73. Крылов С. Б. История создания Организации Объединенных Наций. Разработка текста Устава ООН (1944-1945) / С. Б. Крылов ; под ред. Г. И Тункин. – М. : Изд-во ИМО, 1960. – 343 с.
74. Кузнецов В. И. От Декрета о мире к Декларации мира / В. И. Кузнецов, Р. А. Тузмухамедов, Н. А. Ушаков ; предисл. Д. Колесник – М. : Междунар. отношения, 1972. – 144 с.
75. Кузьмин Э. Л. Мировое государство: иллюзии или реальность? Критика буржуазных концепций суверенитета / Э. Л. Кузьмин. – М. : Междунар. отношения, 1969. – 200 с.
76. Курдюков Г. И. Государства в системе международно-правового егулирования / Г. И. Курдюков ; отв. ред. Д. И. Фельдман. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1979. – 173 с.
77. Курс международного права : в 6-ти томах. / А. С. Бахов, Р. Л. Бобров, О. В. Богданов, Г. П. Жуков и др. – М. : Наука, 1967. – Т. 2: Основные принципы современного международного права. – 331 c.
78. Курс международного права : в 7-ми томах. / Г. В. Игнатенко, В. А. Карташкин, Б. М. Клименко, И. И. Лукашук и др.; отв. ред. И. И. Лукашук. – М. : Наука, 1989. – Т. 2: Основные принципы международного права. – 239 с.
79. Куян І. А. Проблема співвідношення принципів міжнародного права і національного суверенітету / І. А. Куян // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 27-34.
80. Левин Д. Б. История международного права / Д. Б. Левин. – М. : Изд-во ИМО, 1962. – 136 с.
81. Левин И. Д. Суверенитет / И. Д. Левин. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 375 с.
82. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть / И. И. Лукашук. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клуверс, 2005. – 432 с.
83. Лукашук И. И. Механизм международно-правового регулирования : учебное пособие / И. И. Лукашук. – К. : Вища школа, 1980. – 165 с.
84. Лукашук И. И. Право международной ответственности : монографія / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 432 с.
85. Людвік В. Д. Принцип народного суверенітету в історії політико-правової думки, теорії права та політичній практиці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В. Д. Людвік. – Х., 2009. – 20 с.
86. Мазов В. А. Принципы Хельсинки и международное право / В. А. Мазов ; отв. ред. Ф. И. Кожевников. – М. : Наука, 1980. – 224 с.
87. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; редкол. : Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К. : Довіра: Генеза, 1996. – 942 с.
88. Манукян К. А. Принцип равноправия государств в международном праве / К. А. Манукян ; ред. А. А. Есаян. – Ереван : Изд-во Ереван. ун-та, 1975. – 201 с.
89. Международное право : учеб. / отв. ред. В. И. Кузнецов, Б. Р. Тузмухамедов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2007. – 944 с.
90. Международное право в вопросах и ответах : учебное пособие / С. Б. Мельник, Т. В. Аверочкина, С. С. Андрейченко и др. ; под общ. ред. С. Б. Мельник ; отв. за выпуск В. Д. Костина. – О. : Юрид. л-ра, 2013. – 344 с.
91. Мере Ж. Принцип суверенітету. Історія та основи новітньої влади / Ж. Мере ; пер. Л. Кононовича. – Л. : Кальварія, 2003 – 216 с.
92. Мережко О. О. Проблеми теорії міжнародного публічного та приватного права / О. О. Мережко. – К. : Юстиніан, 2010. – 320 с.
93. Миротворці ООН в Конго отримали право на наступальні операції [Електронний ресурс] // РБК-Україна. – Режим доступу : http://www.rbc.ua/ukr/top/show/mirotvortsy-oon-v-dr-kongo-poluchili-pravo-na-nastupatelnye-29032013103300
94. Михайлов В. С. К вопросу о так называемых «неактивных членах» международных организаций (на примере членства в ВОЗ) / В. С. Михайлов // Советский ежегодник международного права. – М. : Наука, 1981. – С. 204-213.
95. Мовчан А. П. Кодификация и прогрессивное развитие международного права / А. П. Мовчан. – М. : Юрид. лит., 1972. – 214 с.
96. Моисеев А. А. Надгосударственность в современом международном праве / А. А. Моисеев. – М. : Научная книга, 2007. – 287 с.
97. Моисеев А. А. Надгосударственность Европейского Союза в контексте мирового культурного развития / А. А.Моисеев // Диалог культур в условиях глобализации : XII Междунар. Лихачевские научные чтения, 17-18 мая 2012 г. – 2012. – Т. 1: Доклады. – С. 267-271.
98. Муравйов В. И. Международные организации – специфические субъекты международного права / В. И. Муравйов. – К. : УМК ВО, 1990. – 396 с.
99. Нариси з історії дипломатії України / НАН України. Ін-т історії України ; відп. ред. В. А. Смолій. – К. : Альтернативи, 2001. – 736 с.
100. Ноговіцина Ю. О. Правонаступництво України: міжнародно-правові аспекти : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.11 / Ноговіцина Юлія Олексіївна. – К., 2005. – 248 с.
101. Оппенгейм Л. Международное право: Мир. Т. 1 : Полут. 1 / Л. Оппенгейм ; под ред.: Крылов С. Б. (предисл.); пер. с англ. Г. Лаутерпахт. – М. : Иностр. л-ра, 1948. – 407 С.
102. Основной закон Федеративной Республики Германия // Конституции зарубежных государств : учебное пособие / cост. проф. В. В. Маклаков. – 4-е изд., перераб. и доп. – 6 изд., доп. и перераб. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – C.151-228.
103. Палиенко Н. И. Суверенитет. Историческое развитие идеи суверенитета и ее правовое значение / Н. И. Палиенко. – Ярославль : Тип. Губ. правл., 1903. – 591 с.
104. Пашуканис Е. Б. Очерки по международному праву / Е. Б. Пашуканис. – М. : Сов. законодательство, 1935. – 223 с.
105. Пирогов А. В. Межгосударственные экономические отношения: принцип суверенного равенства / А. В. Пирогов ; отв. ред. Н. Н. Ульянова. – К. : Наук. думка, 1987. – 88 с.
106. Погорська І. І. Цінність національного суверенітету в теорії та практиці зовнішньої політики сучасної держави / І. І. Погорська, Д. М. Лакішик // Проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – 2012. – Вип. 4. – С. 39-54.
107. Похлебкин В. В. К истории административно-правового государственного статуса города, порта и военно-морской базы Севастополя (1783–1996 гг.) / В. В. Похлебкин // Московский журнал международного права. – 1997. – № 1. – С. 105–117.
108. Преамбула Конституции от 27 октября 1946 года // Конституции зарубежных государств : учебное пособие / cост. проф. В. В. Маклаков. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2003. – C. 135-136.
109. Про Воєнну доктрину України : Указ Президента України від 15.06.2004 р. № 648/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – №30. – Т. 1. – Ст. 2005.
110. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 р. № 2411-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 40. – Ст. 527.
111. Про Основні напрями зовнішньої політики України : Закон України від 02.07.1993 р. № 3360-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 37. – Ст. 379.
112. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН №1995 (XVIII) от 17.12.1963 г. [Электронный ресурс] // Генеральная Ассамблея ООН. – Режим доступа : http://daccess-ods.un.org/access.nsf/Get?OpenAgent&DS=A/RES/
1991(XVIII)&Lang=R/
113. Резолюция Совета Безопасности ООН 418 (1977) от 4 ноября 1977 года [Электронный ресурс] // ООН : официальный веб-сайт. – Режим доступа к документу : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/
297/41/IMG/NR029741.pdf?OpenElement
114. Савчук К. О. Міжнародно-правові погляди академіка В. Е. Грабаря : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / Савчук Костянтин Олександрович. – К., 2002. – 190 с.
115. Сафронова Е. В. Международное публичное право: теоретические проблемы : монография / Е. В. Сафронова. – М. : Инфра-М, РИОР, 2013. – 133 с.
116. Сергеев В. Вопрос о так называемых «микрогосударствах» в ООН / В. Сергеев, М. Антюхин // Ученые записки МГИМО. – 1971. – Вып. 2. – С. 88-95.
117. Сіваш О. М. Розвиток українськими і російськими юристами-міжнародниками вчення про державний суверенітет (XVIII – початок XX ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О. М. Сіваш. – Х., 2010. – 19 с.
118. Сіваш О. М. Розвиток українськими і російськими юристами-міжнародниками вчення про державний суверенітет (XVIII – початок XX ст.) : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / Сіваш Олена Михайлівна. – Х., 2010. – 204 с.
119. Скумін А. Роздвоєння особистості. Чим небезпечне подвійне громадянство в Україні / А. Скумін, В. Ільницький [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/Politics/75801.
120. Словарь международного права / Отв. ред. Б. М. Клименко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Междунар. отношения, 1986. – 432 с.
121. Сморгунов Л. В. Политическое управление в глобализирующемся мире / Л. В. Сморгунов // Перспективы человека в глобализирующемся мире / Под ред. В. В. Парцвания. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2003. – С. 148-159.
122. Старушенко Г. Б. Мировой революционный процесс и современное международное право / Г. Б. Старушенко. – М. : Междунар. отношения, 1978. – 328 с.
123. Суверенітет України і міжнародне право / Відп. ред. В. Н. Денисов, В. І. Євінтов. – К. : Манускрипт, 1995. – 360 с.
124. Супрун В. М. Теоретико-правові основи інформаційного суверенітету : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В. М. Супрун. – Х., 2010. – 20 с.
125. Талалаев А. Н. Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий / Сост. : А. Н. Талалаев (коммент.) ; отв. ред. Н. В. Захарова (предисл.). – М. : Юрид. лит., 1997. – 336 с.
126. Талалаев А. Н. Хельсинки: принципы и реальность / А. Н. Талалаев. – М. : Юрид. л-ра, 1985. – 192 с.
127. Тимченко Л. Д. Політика і міжнародне право: деякі аспекти співвідношення / Л. Д. Тимченко // Український щорічник міжнародного права. – 2008. – С. 112-133.
128. Тиунов О. И. Об особенностях общепризнанных принципов и норм международного права / О. И. Тиунов // Международное право ХХІ века / Под. ред. В. Г. Буткевича. – К. : Издательский дом «Промени», 2006. – С. 151-157.
129. Тиунов О. И. Принцип соблюдения международных обязательств / О. И Тиунов. – М. : Междунар. отношения, 1979. – 184 с.
130. Тункин Г. И. Право и сила в международной системе / Г. И. Тункин. – М. : Междунар. отношения, 1983. – 200 с.
131. Тункин Г. И. Теория международного права / Под общей ред. проф. Л. Н. Шестакова. – М. : Зерцало-Гарант, 2006. – 396 с.
132. Тускоз Ж. Міжнародне право : підручник / Ж. Тускоз. – К. : АртЕк, 1998. – 401 с.
133. Усенко Е. Т. О договорной компетенции СЭВ / Е. Т. Усенко // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 98-106.
134. Устав Лиги Наций // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных с иностранными государствами: Действующие договоры, соглашения и конвенции, вступившие в силу после 1 января 1933 года. Вып. 8 / Сост. и ред. : В. О. Броун, А. В. Сабанин. – М. : Изд. НКИД, 1935. – С. 35-49.
135. Устав Организации Объединенных Наций и Статут Международного Суда от 26.06.1945 г. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_010.
136. Устав Содружества Независимых Государств от 22 января 1993 г. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. –Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_033.
137. Ушаков Н. А. Государство в системе международно-правового регулирования : учебное пособие / Н. А. Ушаков. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1997. – 62 с.
138. Ушаков Н. А. Международное право : учебник / Н. А. Ушаков. – М. : Юристъ, 2005. – 304 с.
139. Ушаков Н. А. Основания международной ответственности государств / Н. А. Ушаков. – М. : Междунар. отношения, 1983. – 184 с.
140. Ушаков Н. А. Принцип единогласия великих держав в Организации Объединенных Наций / Н. А. Ушаков ; отв. ред. С. Б. Крылов. – М. : Изд-во АН СССР, 1956. – 176 с.
141. Ушаков Н. А. Суверенитет в современном международном праве / Н. А. Ушаков. – М. : Изд-во ИМО, 1963. – 271 с.
142. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права ООН від 16.12.1966 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – Ст. 225.
143. Федущак-Паславська Г. М. Політико-правова ідея суверенітету державної влади та її реалізація в державотворенні України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Г. М. Федущак-Паславська. – Л., 2000. – 18 с.
144. Фердросс А. Международное право / Альфред Фердросс ; под ред.: Тункин Г. И. (предисл.) ; пер. с нем. : Кублицкий Ф. А., Нарышкина Р. Л. – М. : Иностр. л-ра, 1959. – 652 с.
145. Фещенко А. С. Явление наднациональности в деятельности международных организаций / А. С. Фещенко // Советский ежегодник международного права. – М. : Наука, 1988. – С. 159-171.
146. Филимонова М. В. Значение доктрины в определении места основных принципов в системе международного права / М. В. Филимонова // Argumentum ad judicium. ВЮЗИ – МЮИ – МГЮА : Труды. – М. : Изд-во МГЮА, 2006. – Т. 2. – С. 345-349.
147. Хартия экономич