Мажар Леонід Сергійович. Засоби вирішення міжнародних морських спорів: теоретичні та практичні аспекти

Короткий опис

Мажар Леонід Сергійович. Засоби вирішення міжнародних морських спорів: теоретичні та практичні аспекти.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.11, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - О., 2014.- 238 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

На правах рукопису

МАЖАР Леонід Сергійович

УДК 341.225.5/.61/.62

ЗАСОБИ ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ СПОРІВ:
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Спеціальність: 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Забара Ігор Миколайович

Київ-2014
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1
МІЖНАРОДНІ МОРСЬКІ СПОРИ ТА ЗАСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
13
1.1. Поняття міжнародного морського спору 13
1.2. Поняття і розвиток засобів вирішення міжнародних морських спорів
23
1.3. Принцип мирного вирішення міжнародних морських спорів 38
Висновки до розділу 1 44

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСОБІВ ВИРІШЕННЯ ТА МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ СПОРІВ В ПРОЦЕСІ ЕВОЛЮЦІЇ

47
2.1. Особливості міжнародних морських спорів та засобів їх вирішення в стародавньому морському праві і морському праві цивілізованих та інших народів 47

2.2. Особливості міжнародних морських спорів та засобів їх вирішення у сучасному міжнародному морському праві
71
2.3. Класифікація міжнародних морських спорів 112
Висновки до розділу 2 118

РОЗДІЛ 3
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ СПОРІВ В АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОМУ БАСЕЙНІ

123
3.1. Міжнародні морські спори в Азово-Чорноморському басейні та застосування засобів їх вирішення
123
3.1.1. Вирішення міжнародного морського спору між Румунією та Україною щодо делімітації в Чорному морі
124
3.1.2. Вирішення міжнародного морського спору між Україною та Російською Федерацією щодо Азовського моря та Керченської протоки
152
3.2. Перспективи розвитку міжнародних морських спорів та застосування засобів їх вирішення в Азово-Чорноморському басейні
169
Висновки до розділу 3 191

ВИСНОВКИ
197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
204

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АЧБ
ВЕЗ
ГСХ
Договір про українсько-російський державний кордон

Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки

Дунайська конвенція 1948 року

Конвенція ООН 1982 року

Конвенція 1936 року

КШ
Трибунал

Угода про статус та умови перебування ЧФ РФ

ЧФ РФ Азово-Чорноморський басейн
виключна економічна зона
глибоководний судновий хід
Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003р.
Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003р.
Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 року
Конвенція ООН з морського права 1982 року
Конвенція про режим чорноморських проток 1936 року
континентальний шельф
Міжнародний трибунал з морського права
Угода між Україною та Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року
Чорноморський Флот Російської Федерації

ВСТУП

Актуальність теми. Міжнародні морські спори посідають одне із чільних місць у списку справ Міжнародного Суду ООН. За його статистикою, більше половини переданих йому справ торкаються територіальних та прикордонних спорів та спорів, що стосуються морського права
Після розпаду СРСР і появи нових незалежних держав в Азово-Чорноморському басейні (далі – АЧБ) кардинально змінилися ситуація та співвідношення сил на міжнародній та регіональній арені. Особливої гостроти цьому процесу надає той факт, що територіальні питання стали актуальними й для України, оскільки з Російською Федерацією та Румунією Україна має міжнародні спори з приводу розмежування суміжних морських просторів, на які поширюються суверенні права України. Також є перспективи появи не менш актуальних міжнародних морських спорів та ситуацій, що стосуються судноплавства та навігації, рибальства, видобутку корисних копалин та іншого використання морських просторів тощо.
У науці загального міжнародного права дослідженням засобів вирішення міжнародних спорів займалися такі вітчизняні та іноземні вчені як А. Абашидзе, І. Бліщенко, В. Буткевич, Ю. Колосов, В. Кузнєцов, О. Ладиженський, А. Мовчан, І. Орлова, Е. Пушмін, О. Солнцев, П. Циганков, А. Янков, П. Дайе, І. Броунлі, Г. Кельзен, Г. Мореллі, Нгуен Куок Дінь, А. Пелле, Ю. Стоун, Ж. Тускоз та ін., однак детально на засобах вирішення міжнародних морських спорів, їх особливостях вони не зупинялися.
У царині міжнародного морського права дослідниками, серед яких Г. Анцелевич, І. Білорус, О. Богдан, О. Висоцький, А. Вилєгжанін, С. Гурєєв, В. Демиденко, О. Іщенко, І. Караман, Б. Квятковська, Д. Коломбос, С. Молодцов, О. Овлащенко, С. Перевєрзєв, Є. Передерієв, Д. Рибальчик, О. Шемякін та ін., спеціально не вивчалися поняття міжнародного морського спору, ситуації в сучасному міжнародному морському праві, засобів їх вирішення, а також не досліджувалися особливості застосування цих засобів в процесі еволюції морського права, перспективи розвитку і вирішення таких спорів, зокрема в АЧБ.
Оскільки вказані теоретичні та практичні аспекти засобів вирішення міжнародних морських спорів є недостатньо опрацьованими у вітчизняній науці міжнародного морського права, тема дисертаційного дослідження набуває особливої актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є частиною науково-дослідної роботи, що проводиться кафедрою міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі: «Актуальні проблеми сучасного міжнародного публічного права» (№ державної реєстрації 0107U002992) та «Актуальні проблеми сучасного міжнародного морського права» (№ державної реєстрації 0107U002993).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розв’язання наукового завдання, що полягає у виявленні теоретичних та практичних аспектів засобів вирішення міжнародних морських спорів, перспектив їх застосування, зокрема, між державами АЧБ.
Мета дисертаційного дослідження конкретизована у таких задачах:
дати визначення поняття міжнародного морського спору, засобів вирішення міжнародних морських спорів, розкрити відмінності між ситуацією та міжнародним морським спором;
охарактеризувати розвиток засобів вирішення міжнародних морських спорів як частини мирних засобів вирішення міжнародних спорів, що утвердилися в загальному міжнародному праві;
довести, що принцип мирного вирішення міжнародних морських спорів випливає із загальновизнаного принципу мирного вирішення міжнародних спорів;
виявити особливості міжнародних морських спорів та засобів їх вирішення у процесі їх еволюції у стародавньому морському та морському праві цивілізованих й інших народів, у сучасному міжнародному морському праві;
удосконалити положення про вплив засобів вирішення міжнародних морських спорів на утвердження свободи судноплавства міжнародними протоками і каналами, а також на практику делімітації морських просторів та особливості справ про морську делімітацію;
з’ясувати ефективність засобів вирішення міжнародних морських спорів, передбачених Конвенцією ООН з морського права 1982 року (далі – Конвенція ООН 1982 року);
виявити найбільш поширені загальні та спеціальні критерії класифікації міжнародних морських спорів, на їх основі запропонувати авторську класифікацію міжнародних морських спорів;
охарактеризувати особливості застосування державами АЧБ засобів вирішення міжнародних морських спорів у справі про морську делімітацію в Чорному морі та у спорі про делімітацію Азовського моря і Керченської протоки;
виявити потенційні міжнародні морські спори та ситуації в АЧБ та перспективи застосування засобів їх вирішення.
Об’єктом дослідження є міжнародні відносини, що виникають між суб’єктами міжнародного морського права у процесі застосування засобів вирішення міжнародних морських спорів.
Предметом дослідження є міжнародно-правові норми, що регулюють застосування засобів вирішення міжнародних морських спорів.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали сучасні методи наукового пізнання: загальнонаукові та окремі наукові методи: історичний, логічний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, а також методи прогнозування, діалектичного аналізу та синтезу. Діалектичний метод уможливив таке дослідження засобів вирішення міжнародних морських спорів, що включає, з одного боку, характеристику вже усталених у загальному міжнародному праві засобів вирішення спорів, а, з іншого – врахування специфіки та особливостей цих засобів у міжнародному морському праві, зокрема, згідно Конвенції ООН 1982 року та інших міжнародних угод, у міждержавній практиці (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2). Системний, історичний та порівняльно-правовий методи дозволили розглянути динаміку розвитку міжнародних морських спорів, дослідити їх види та особливості, проаналізувати еволюцію засобів їх вирішення (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1-2.3, 3.1). Автором застосовано описовий, формально-юридичний та логічний методи до вже вирішених спорів (розділи 2 і 3), також методи прогнозування та моделювання розвитку ситуації до тих міжнародних морських спорів і ситуацій, що мають перспективи розвитку, зокрема, в АЧБ (підрозділ 3.2).
Теоретичною основою дисертації стали праці в галузі дослідження засобів вирішення міжнародних спорів вітчизняних вчених, серед яких: А. Абашидзе, І. Бліщенко, В. Буткевич, Л. Камаровський, Ю. Колосов, В. Кузнєцов, О. Ладиженський, Ф. Мартенс, А. Мовчан, І. Орлова, Е. Пушмін, О. Солнцев, П. Циганков та ін., а також таких зарубіжних вчених як Нгуен Куок Дінь, П. Дайе, А. Пелле, Ш. Кальтенборн, Л. Оппенгейм, Ю. Стоун, Ж. Тускоз, Р. Філлімор, Ч. Хайд та ін. У галузі міжнародного морського права використовувалися праці таких дослідників як Г. Анцелевич, М. Баймуратов, І. Білорус, О. Бєлова, О. Богдан, В. Василенко, О. Висоцький, А. Вилєгжанін, С. Гурєєв, В. Демиденко, С. Перевєрзєв, які досліджували окремі аспекти міжнародних морських спорів; І. Дмитриченко, С. Гландін, І. Караман, А. Ковальов, Б. Квятковська, А. Мовчан, С. Молодцов, О. Овлащенко, А. Суржин, Г. Шинкарецька, які опрацьовували процедурні питання та історію певних видів міжнародних морських спорів; Ю. Барсегов, І. Бліщенко, Д. Коломбос, які торкалися загально-правових аспектів окремих категорій міжнародних морських спорів та засобів їх вирішення, М. Блечер, П. Вейл, А. Елферінк Ода, К. Гембл, П. Гертнер та ін., які головним чином аналізували міжнародні судові та арбітражні рішення.
Нормативну основу дисертації склали Статут ООН, Статут Міжнародного Суду ООН, Конвенція ООН 1982 року, Женевські конвенції 1958 року з морського права та інші універсальні та регіональні міжнародні договори і міжнародно-правові звичаї.
Емпіричною основою дослідження стали рішення міжнародних судових та арбітражних органів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що ця робота є першим спеціальним комплексним дослідженням засобів вирішення міжнародних морських спорів, яким виявлено їх особливості, теоретичні, практичні аспекти, а також перспективи їх застосування в АЧБ. Наукова новизна конкретизується у таких основних положеннях:
уперше:
запропоновано визначення поняття «міжнародного морського спору», «засобів вирішення міжнародних морських спорів»; розкрито відмінності між ситуацією і міжнародним морським спором;
охарактеризовано засоби вирішення міжнародних морських спорів як частину мирних засобів вирішення міжнародних спорів, які утвердилися в загальному міжнародному праві;
доведено, що принцип мирного вирішення міжнародних морських спорів випливає із загальновизнаного принципу мирного вирішення міжнародних спорів і стосується всіх суб’єктів міжнародного морського права, які повинні вирішувати свої морські спори згідно з міжнародним правом та справедливістю;
виявлено у стародавніх морських спорах та засобах їх вирішення держав Середземномор’я, Західної Європи, Київської Русі спільні риси (перевага майнових спорів приватного характеру, що виникали із морської торгівлі, а також вирішення спорів здебільшого за допомогою сили та зброї) та відмінності (у Київській Русі та руських землях не було берегового права та існував вільний транзитний прохід водною територією для торгівлі);
доведено, що каперство, корсарство, на противагу піратству, були правомірними заняттями та як засоби вирішення міжнародних морських спорів сприяли появі призових спорів і призових судів у Європі в період формування централізованих держав та збільшення їх претензій на морські простори і морську торгівлю;
охарактеризовано вплив концепції «закритого моря» на посилення претензій держав на морські промисли, риболовство, морські простори, що стали відомі завдяки великим географічним відкриттям, та на появу відповідних міжнародних морських спорів. Установлено застосування в цей період, поряд із традиційними засобами вирішення спорів, третейського суду Святого престолу (Папи Римського);
виявлено вплив розвитку морської торгівлі на панування принципу свободи відкритого моря замість концепцією «закритого моря» та появу змішаних комісій, що засновувалися згідно з міждержавними договорами, їхню роль одночасно з третейським розглядом (судом) у вирішенні міжнародних морських спорів про морські призи, порушення нейтралітету, території в колоніях;
установлено, як розвиток міжнародної торгівлі та міжнародного морського права в ХІХ-ХХ ст.ст. зумовив поширення спорів, пов’язаних з риболовством, морськими промислами, делімітацією морських просторів, та появу нових засобів вирішення міжнародних морських спорів, становлення окремих інститутів міжнародного морського права (право переслідувати по гарячих слідах, територіальної належності судна до юрисдикції держави прапора);
удосконалено:
положення про вплив засобів вирішення спорів щодо Суецького каналу, протоки Корфу на утвердження свободи судноплавства міжнародними протоками і каналами, а також вплив міжнародних судів (арбітражів) на особливості вирішення низки міжнародних морських спорів про поділ морських просторів, континентального шельфу, виключних економічних та рибальських зон (справи про морську делімітацію);
тезу про ефективність використання засобів вирішення міжнародних морських спорів, що передбачені Конвенцією ООН 1982 року, зокрема, Міжнародного трибуналу з морського права й Арбітражу;
набули подальшого розвитку:
класифікація міжнародних морських спорів на основі авторського підходу шляхом виявлення найбільш поширених загальних і спеціальних критеріїв для їх виокремлення;
характеристика засобів вирішення міжнародного морського спору між Румунією та Україною про морську делімітацію в Чорному морі, позицій сторін у спорі, висновків Міжнародного Суду ООН у рішенні від 3 лютого 2009 року;
висновки про застосування переговорного процесу між Україною та Російською Федерацією щодо визначення статусу Азовського моря та Керченської протоки після розпаду СРСР як найбільш уживаного сторонами засобу, а також про появу міжнародного морського спору щодо розмежування та використання просторів Азовського моря і Керченської протоки;
теза про появу потенційних міжнародних морських спорів та перспективи застосування засобів їх вирішення в АЧБ: використання чорноморських проток; перебування Чорноморського Флоту Росії в Україні; розмежування морських просторів між Росією, Абхазією та Грузією в Чорному морі; використання суднового ходу Дунай – Чорне море через гирло Бистре. Надано рекомендації та прогнози щодо їх розвитку, шляхів вирішення.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Отримані результати є доведеними, їх здобуто із застосуванням наукових методів пізнання та посиланням на отримані раніше знання в галузях загального міжнародного та міжнародного морського права. Установлено нові наукові положення, проведено науковий аналіз суспільних явищ щодо теоретичних та практичних аспектів засобів вирішення міжнародних морських спорів. Дисертантом досліджено засоби вирішення спорів в міжнародному морському праві крізь призму вже усталених у загальному міжнародному праві засобів вирішення спорів, а також враховано специфіку та особливості застосування цих засобів у міжнародному морському праві, зокрема, згідно з Конвенцією ООН 1982 року, іншими конвенціями, у рішеннях міжнародних судових і арбітражних органів, у міждержавній практиці, зокрема, держав АЧБ. Висновки в роботі аргументовано посиланнями на авторитетні доктринальні та нормативні джерела.
Практичне значення отриманих результатів. Здобуті в дисертації положення можуть бути використані для подальших наукових досліджень у галузі міжнародного публічного та міжнародного морського права, у викладанні дисциплін з міжнародного та міжнародного морського права. Практичне значення роботи полягає у можливості використовувати виявлені перспективи розвитку і застосування засобів вирішення міжнародних морських спорів та ситуацій, а також рекомендації для їх мирного врегулювання у дипломатичній практиці зацікавлених держав, у тому числі у правозастосовній діяльності зовнішньополітичних органів України.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано й основні положення її обговорено на кафедрі міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, на Другій міжвідомчій науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасного міжнародного морського права у сфері формування морської політики України» (м. Київ, 16 листопада 2011 р.); на X Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Реалії та перспективи інноваційного розвитку України (економічні, фінансові та правові аспекти)» (м. Київ, 29 березня 2010 р.); на XІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси, право)» (м. Київ, 26 травня 2009 р.).
Публікації. Основні висновки та результати дисертації викладено у 9 публікаціях, із яких 6 наукових статей у провідних вітчизняних фахових виданнях, а також одна стаття в іноземному виданні; інші – тези доповідей на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації поставлено і вирішено нове наукове завдання – виявлення теоретичних та практичних аспектів засобів вирішення міжнародних морських спорів, їх еволюції, особливостей. Основними висновками роботи є такі:
1. Міжнародні морські спори – це конфліктні міжнародні морські відносини, які характеризуються конкретними учасниками (суб’єктами міжнародного морського права – сторонами спору), чітко визначеними формалізованими взаємними претензіями сторін спору з приводу певного об’єкта (предмета спору) щодо використання Світового океану, що тягне за собою обов’язок сторін спору вирішувати його відповідно до міжнародного права і справедливості.
Ситуація не має всіх ознак спору, вона є збігом суб’єктивних та об’єктивних обставин, що викликає або може викликати конфлікт між суб’єктами міжнародних морських відносин та перерости у міжнародний морський спір.
2. Засоби вирішення міжнародних морських спорів – це система інститутів мирного вирішення міжнародних морських спорів, що ґрунтується на загальновизнаній забороні застосування сили або загрози силою та на обов’язках суб’єктів міжнародного морського права мирним шляхом вирішувати свої міжнародні морські спори відповідно до міжнародного права та принципу справедливості. Засоби вирішення міжнародних морських спорів є частиною мирних засобів вирішення міжнародних спорів. Особливістю засобів вирішення міжнародних морських спорів є їх однойменність із засобами вирішення міжнародних спорів (переговори, обстеження, добрі послуги, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів або угод, інші мирні засоби за власним вибором сторін) та їх спеціалізація за предметом спору. У сучасному міжнародному морському праві найповніше норми про існуючі засоби вирішення міжнародних морських спорів закріплені в Конвенції ООН з морського права 1982 року.
3. Принцип мирного вирішення міжнародних морських спорів є частиною загальновизнаного принципу про мирне вирішення міжнародних спорів та стосується всіх суб’єктів міжнародного морського права, передовсім держав. Ці суб’єкти повинні вирішувати свої міжнародні морські спори згідно з міжнародним правом та справедливістю. Справедливість у цьому сенсі розуміється як загальний принцип, який безпосередньо застосовується як право. У цьому розумінні його потрібно відрізняти від повноважень Міжнародного Суду ООН вирішити справу ex aequo et bono. Зміст принципу мирного вирішення міжнародних морських спорів охоплює дві діалектично пов’язані частини: обов’язок сторін у спорі негайно і повністю вирішити спори, що виникли, тільки мирним шляхом та свободу вибору мирних засобів вирішення.
4. Водночас із розвитком міжнародного морського права відбувалась еволюція міжнародних морських спорів та засобів їх вирішення, яким були притаманні такі особливості:
стародавні морські спори та засоби їх вирішення у державах Середземномор’я, Західної Європи, Київської Русі мали спільні риси (перевага майнових спорів приватного характеру, що виникали із морської торгівлі, вирішення спорів здебільшого за допомогою сили та зброї) та відмінності (у Київській Русі та руських землях не було берегового права та існував вільний транзитний прохід водною територією для торгівлі);
в Європі з формуванням централізованих держав відбувається збільшення їх претензій на морські простори та морську торгівлю, що виявляється у каперстві, корсарстві, що, на противагу піратству, були правомірними заняттями та як засоби вирішення міжнародних морських спорів сприяли появі призових спорів, які вирішувалися спеціальними призовими судами (суддями) до заборони каперства згідно з Паризькою декларацією 1856 року;
відповідно до концепції «закритого моря» держави висували свої претензії на морські промисли, риболовство, а також морські простори, що стали відомі європейським державам завдяки великим географічним відкриттям, що породжувало міжнародні морські спори. Разом із традиційними засобами їх вирішення використовувався третейський суд Святого престолу щодо поділу Світового океану в ХV-ХVІ сторіччях на сфери впливу Іспанії та Португалії;
розвиток морської торгівлі зумовив панування принципу свободи відкритого моря на противагу концепції «закритого моря». Врегулювання міжнародних морських спорів поряд із зверненням до сили усе частіше здійснюється такими мирними засобами як третейський розгляд (суд), змішані комісії, що засновувалися згідно з міждержавними договорами і вирішували спори про морські призи, порушення нейтралітету, території в колоніях;
розвиток міжнародної торгівлі та міжнародного морського права у ХІХ-ХХ сторіччях привели до поширення спорів, пов’язаних з риболовством, морськими промислами, делімітацією морських просторів. Одночасно з традиційними засобами вирішення спорів з’являються нові: розгляд спорів міжнародними судовими органами, зокрема, Центральним американським судом (справа про затоку Фонсека), Постійною палатою міжнародного правосуддя (справа судна «Лотус»), відбувається становлення окремих інститутів міжнародного морського права (право переслідувати по гарячих слідах (справа судна «Itata»), принцип територіальної належності судна до юрисдикції держави прапора (справа судна «Лотус»)).
5. Урегулювання міжнародних спорів щодо Суецького каналу та протоки Корфу засобами згідно з Статутом ООН (Радою Безпеки ООН та Міжнародним Судом ООН відповідно) відіграло важливу роль у формуванні свободи судноплавства міжнародними протоками і каналами. У сучасному міжнародному морському праві особливе значення мають міжнародні судові (арбітражні) органи як засоби вирішення низки міжнародних морських спорів про поділ морських просторів, континентального шельфу, виключних економічних та рибальських зон тощо (справи про морську делімітацію). Суди (арбітражі) сформували усталену практику поряд з конвенційним закріпленням норм про делімітацію цих просторів, а також рафінували звичаєві та конвенційні норми з приводу морської делімітації, застосовуючи такі принципи: «земля визначає море», еквідистанції, релевантних та особливих обставин, справедливості.
6. Після вступу в силу Конвенції ООН з морського права 1982 р. передбачені нею засоби вирішення міжнародних морських спорів ефективно використовувались на практиці, зокрема, Міжнародний трибунал з морського права та Арбітраж. Із 21 справи Трибуналу за перші 17 років його діяльності більшість була вирішена згідно з спеціальними процедурами, що передбачені Конвенцією: або за статтею 292 у справах про негайне звільнення суден та членів їх екіпажів з-під варти чи арешту; або за статтею 290 у справах про вжиття тимчасових заходів; одна справа – про морську делімітацію. Три справи розглядалися Трибуналом по суті спору: про меч-рибу (Чилі проти Європейського Союзу), «Сайга» №2 (Сент-Вінсент та Гренадіни проти Гвінеї), між Бангладеш та М’янма про лінію морського кордону в Бенгальській затоці. Звернення до Арбітражу відбувалось у п’яти справах, дві з яких вирішені по суті (про морську делімітацію між Барбадосом та Тринідадом і Тобаго, між Гайаною та Суринамом).
7. Авторську класифікацію міжнародних морських спорів запропоновано за найбільш поширеними загальними та спеціальними критеріями. До загальних належать такі критерії: 1) суб’єктного складу сторін спору – міждержавні спори, спори за участю держав та міжнародних організацій; 2) кількості учасників – двосторонні та багатосторонні спори; 3) географічної ознаки – глобальні, регіональні, локальні спори; 4) часу існування або вирішення – короткострокові та довготривалі спори; 5) методу врегулювання спору – мирні або немирні (наприклад, збройні); 6) спрямованості результату врегулювання спору – процесуальні та по суті; 7) вибору засобу (процедури) врегулювання спору – спори, що вирішуються за допомогою переговорів; спори, що вирішуються зверненням до судових, арбітражних процедур тощо; 8) загрози для миру – міжнародні морські спори та ситуації, продовження яких загрожує міжнародному миру та безпеці, а також інші спори та ситуації, які не викликають такої загрози.
До спеціальних критеріїв слід віднести: 1) критерій предмета спору – спори з приводу користування морськими просторами, ресурсами моря, континентального шельфу, морського дна, спори з приводу збереження від забруднення морського середовища, рибальства, навігації, морської делімітації тощо; 2) критерій спеціальної процедури вирішення – спори, що вирішуються засобами, передбаченими Конвенцією ООН з морського права 1982 року.
8. Витоки спору Румунії з Україною щодо морської делімітації в Чорному морі довкола острова Зміїний успадковані Україною від СРСР. Україні та Румунії не вдалося вирішити цей спір шляхом переговорів, укладенням міждержавних угод, зокрема, Договором про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань від 17 червня 2003 р. Сторони передбачили можливість вирішення справи в Міжнародному Суді ООН. Рішенням Суду від 3 лютого 2009 р. у цій справі проведено лінію морської делімітації («єдиного морського кордону для розмежування континентального шельфу та виключної економічної зони») у Чорному морі. Вирішення Судом даної справи було компромісним врегулюванням спору для двох сторін, оскільки Суд частково врахував аргументи Румунії та України, не надав ефекту на делімітацію спірних акваторій від наявності острову Зміїний, не врахував виключення Румунією більше 630 км узбережжя України із району делімітації, не погодився із всією довжиною узбережжя, яке українська сторона вважала релевантним. Унаслідок проведеної Судом делімітації Румунія отримала трохи більшу площу у спірній зоні, а Україна – у зоні делімітації.
9. Україна та Російська Федерація після розпаду СРСР виходили з різних принципів щодо використання і розподілу просторів Азовського моря і Керченської протоки. Поступово між двома державами сформувалися спірні міжнародні відносини у питанні визначення статусу Азовського моря і Керченської протоки та розмежування їх просторів. Сторонам вдалось частково вирішити спір і погодити статус Азовського моря та Керченської протоки як внутрішніх вод двох держав, деякі питання судноплавства, використання моря, протоки згідно з Договором про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р. Пошук компромісів в питанні делімітації та використання Азовського моря і Керченської триває. Застосування консультацій, переговорів, угод є найбільш прийнятними для сторін, на нашу думку, засобами вирішення цього спору.
10. Використання чорноморських проток врегульовано Конвенцією про режим чорноморських проток від 20 липня 1936 р., а також де-факто, починаючи з 1982 р., внутрішнім законодавством Туреччини, яка всупереч конвенційній свободі торговельного судноплавства в протоках запроваджує обов’язкову лоцманську проводку суден та відповідні лоцманські збори. Така ситуація може перерости у міжнародний морський спір, якщо односторонні дії Туреччини будуть порушувати конвенційний баланс між безпекою (передовсім екологічною) судноплавства в протоках та інтересами причорноморських держав здійснювати свободу мореплавання через протоки згідно з Конвенцією 1936 р.
Не врегульовані Угодою про статус та умови перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 р. деякі питання базування ЧФ РФ на території України, зокрема, використання ЧФ РФ об’єктів забезпечення безпеки мореплавання в Чорноморському регіоні та маяків, належних Україні після розподілу Чорноморського Флоту, та участь ЧФ РФ у збройному конфлікті проти Грузії у серпні 2008 р., створюють ситуації, які можуть перерости у міжнародні спори. Передбачений двосторонніми угодами механізм врегулювання подібних спорів та ситуацій є малоефективним, тому перспективи застосування засобів їх врегулювання будуть залежати від дотримання Російською Федерацією заборони на використання сили у міжнародних відносинах.
Визнання Росією незалежності Південної Осетії та Абхазії після проведення Російською Федерацією збройної операції проти Грузії в серпні 2008 р. викликало появу спірних міжнародних відносин між Грузією та Росією, які охоплюють широке коло питань, зокрема, потенційне розмежування морських просторів між Росією та Абхазією, або Абхазією і Грузією в Чорному морі. Проведення делімітації морських просторів Абхазією в односторонньому порядку не буде відповідати міжнародному праву, оскільки Грузія не визнала ні Абхазію державою, ні правомірною її анексію Росією. Можливість врегулювання вбачається у поетапному вирішенні мирними засобами, ймовірніше всього, шляхом переговорів та угод, спочатку грузино-російського спору щодо Південної Осетії та Абхазії, а потім – про розмежування морських просторів між Грузією, з одного боку, та Росією, з іншого.
Будівництво і використання Україною глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море через гирло Бистре створює конфліктну ситуацію у румуно-українських стосунках, оскільки Румунія заявляє про порушення Україною міжнародних природоохоронних норм, що не визнає Україна. Ця ситуація не набула всіх ознак міжнародного морського спору, однак це не виключає можливості застосування до неї засобів вирішення міжнародних морських спорів за вибором сторін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные проблемы современного международного морского права / [Институт государства и права АН СССР ; редкол. Л. А. Иванащенко, М. И. Лазарев, Л. В. Сперянская ]. – М. : Наука, 1972. – 179 с.
2. Андресюк Б. Доповідь Бориса Андресюка, доктора політичних наук, першого заступника Голови комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (на конференції Україна: майбутнє) [Електронний ресурс] / Борис Андресюк. – Вілтон Парк, Лондон, 2-3 лютого 2003 рік. – Режим доступу: http://www.ieac.org.ua/index.php?id=4&ch_id=31&ar_id=53&as=0.
3. Анисимов Л. Н. Международно-правовые средства разрешения международных споров (конфликтов) / Л. Н. Анисимов. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1975. – 164 с.
4. Анцелевич Г. А. Международное морское торговое право: учебное пособие / Г. А. Анцелевич. – К. : Издательский дом «Слово», 2004. – 560с.
5. Анцелевич Г. А. История развития международного морского права : монография / Г. А. Анцелевич. – К. : «Зовнішня торгівля», 2008. – 348 с.
6. Анцелевич Г. А. Международное морское право : у 2 т. / Г. А. Анцелевич. – К. : «Зовнішня торгівля», 2010. – Т.2. – 232 с.
7. Барсегов Ю. Г. Мировой океан: право, политика, дипломатия / Ю. Г. Барсегов. – М. : Междунар. отношения, 1983. – 238 с.
8. Баскин Ю. Я. История международного права / Ю. Я. Баскин, Д. И. Фельдман. – М. : Межд. отн., 1990. – 208 с.
9. Беба П. Мир на лезах багнетів / П. Беба // Урядовий кур’єр. – 2008. – 12 серпня.
10. Бєлова О. І. Міжнародно-правові проблеми реалізації морської політики України в Азово-Чорноморському басейні / О. І. Бєлова // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – № 1 (24). – С. 47-52.
11. Білорус І. О. Сучасне міжнародне морське право і морське право України / І. О. Білорус. – К., 2003. – 116 с.
12. Блищенко И. П. Мирные средства разрешения споров между государствами / И. П. Блищенко. – М. : Госюриздат, 1962. – 175 с.
13. Богдан О. В. Правовий режим морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну: перспективи розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О. В. Богдан. – К., 2005. – 20 с.
14. Бозриков О. В. Правовой режим доступа иностранных судов в национальные морские порты / О. В. Бозриков // Вестник Московского университета. – Серия ХІІ «Право». – 1965. – № 3. – С. 65-75.
15. Бойцов Ф. С. Морское право: учебник для мореходных училищ / Ф. С. Бойцов, Г. Г. Иванов, А. Л. Маковский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Транспорт, 1984. – 261 с.
16. Буткевич В. Походження терміна «міжнародне право» / В. Буткевич // Український часопис міжнародного права. – 1994. – № 1 – С.3-73.
17. Буткевич О. В. Становлення і розвиток міжнародного права в стародавній період : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О. В. Буткевич. – К., 2002. – 20 с.
18. Буткевич О. В. Международное право Древнего Египта / О. В. Буткевич // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 83-84.
19. Василенко В. А. Международное морское право : учеб. пособие / В. А. Василенко, А. Ф. Высоцкий, Д. Э. Рыбальчик. – К. : УМК ВО, 1988. – 375 с.
20. Василенко В. Українсько-румунський кордон: їхнє бачення і наші аргументи / В. Василенко // Голос України. – 1996. – 18 січня.
21. Василенко В. А. Виступ Уповноваженого України в Міжнародному Суді ООН з питань делімітації морських просторів у Чорному морі Посла професора В. А. Василенка [Електронний ресурс] / В. А. Василенко // Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/en/publication/content/19951.ht.
22. Василенко В. Румунія наполягає, що Зміїний – не острів, а скеля [Електронний ресурс] / В. Василенко // Сайт УНІАН. – Режим доступу: http://unian.net/ukr/news/news-273842.html.
23. Венская конвенция о праве международных договоров от 23 мая 1969 года // Международное публичное право : сборник документов.– М. : Изд-во БЕК, 1996. – Т.1. – С. 67-87.
24. Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении договоров от 23 августа 1978 года // Международное право в документах: Учебное пособие / сост. Н. Т. Блатова. – М. : Юрид. лит., 1982. – С. 31-42.
25. Відносини буде переглянуто ? / [ред.газети] // Урядовий кур’єр. – 2008. – 28 серпня.
26. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Греции и Рима / Лидия Винничук ; пер. с польск. В. К. Ронина. – М. : Высш. школа, 1988. – 496 с.
27. В Киеве пройдут украинско-российские консультации по разграничению морей [Электронный ресурс] / По материалам УНИАН, РИА Новости // Сайт bigmir.net – Режим доступа: http://news.bigmir.net/ukraine/93493/.
28. Воротнюк Г. Острів Зміїний – земля заселена / Г. Воротнюк // Голос України. – 1996. – 10 лютого.
29. Выжутович В. Над Таманью – туман. Проблема раздела Азовского моря и Керченского пролива сильно «заилилась» / Валерий Выжутович // Российская газета. – 2003. – 24 октября.
30. Вылегжанин А. Н. Решения Международного Суда ООН по спорам о разграничении морских пространств / А. Н. Вылегжанин. – М. : Юрид. лит., 2004. – 224 с.
31. Высоцкий А. Делить все-таки нужно. К вопросу о правом статусе и правом режиме Азовского моря / Александр Высоцкий // Зеркало недели. – 1998. – 11 сентября.
32. Глазунов Г. А. К вопросу о режиме замкнутых и полузамкнутых морей в современном международном праве / Г. А. Глазунов, Ю. Б. Марков // Международно-правовые проблемы Мирового океана на современном этапе. – М. : Транспорт, 1976. – С. 122-127.
33. Гландин С. В. Международно-правовые аспекты договорного раздела дна Азовского моря [Электронный ресурс] / С. В. Гландин // Интернет-журнал «Морское право», №1 – январь, февраль, март 2007 г. – Режим доступа : http://www.sea-law.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=75&Itemid=76.
34. Горев И. Баланс плюсов и минусов / И. Горев // Новое время. – 1978. – № 13. – С. 12-13.
35. Григорян В. Л. Пиратство, разбой и терроризм на море / В. Л. Григорян, В. И. Дмитриев. – М. : ИКЦ «Академкнига», 2004. – 224 с.
36. Гриценко А. Готуватися до виведення російського флоту треба вже зараз / А. Гриценко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони // Урядовий кур’єр. – 2008. – 30 травня.
37. Гуцуляк В. Н. Международное морское право (публичное и частное): учеб. пособие для студ. вузов / В. Н. Гуцуляк. – Ростов н/Д : Феникс, 2006. – 410 с. – (Серия «Высшее образование»).
38. Гуцуляк В. Н. Морское право: учебное пособие / В. Н. Гуцуляк. – М. : Росконсульт, 2000. – 368 с.
39. Демиденко В. В. Міжнародно-правова основа національного морського права України (теоретичні аспекти) / В. В. Демиденко. – О. : АО БАХВА, 1995. – 101 с.
40. Дзагуто В. Запад не хочет вмешиваться в конфликт / Владимир Дзагуто // Время новостей. – 2003. – 24 октября.
41. Дмитриченко І. В. Практика застосування Міжнародним Судом ООН і міжнародними арбітражами принципів та норм морської делімітації: навч. посібник / Ігор Володимирович Дмитриченко. – Миколаїв : Атол, 2004. – 92 с.
42. Дністрянський М. С. Кордони України. Територіально-адміністративний устрій / М. С. Дністрянський. – Л. : Світ, 1992. – 144 с.
43. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією від 31 травня 1997 року // Офіційний вісник України. - 1999. – № 20. – Ст. 931.
44. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 22. – Ст. 1537.
45. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – грудня 26.
46. Договір між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань від 17 червня 2003 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
47. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією від 2 червня 1997 року // Політика і час. – 1997. – №7. – С.87-92.
48. Егоров А. Два ведомства встретились в устье Дуная / А. Егоров // Зеркало недели. – № 6. – 2002. – С. 14.
49. Замглавы МИД РФ: Позиции Киева и Москвы расходятся в вопросе размежевания Керченского пролива [Электронный ресурс] / Интерфакс-Украина // Сайт Кореспондент.net. – Режим доступа: http:// http://korrespondent.net/ukraine/politics/1110277 .
50. Заява МЗС України від 27.05.2008р. / [ред. газети] // Урядовий кур’єр. – 2008. – 27 травня.
51. Заява МЗС України: Грубе порушення міжнародного права / [ред. газети] // Урядовий кур’єр. – 2008. – 28 серпня.
52. Заява міністрів закордонних справ країн НАТО від 19 серпня 2008 року «Солідарність з рішенням НАТО» / [ред. газети] // Урядовий кур’єр. – 2008. – 28 серпня.
53. Заява посла з особливих доручень МЗС РФ В.Дорохіна: «Військова стратегія чи політика» / [ред. газети] // Урядовий кур’єр. – 2008. – 30 травня.
54. Інформація «Урядового кур’єра» // Урядовий кур’єр. – 1996. – 6 січня.
55. Камаровский Л. А. О Международном суде / Л. А. Камаровский; отв. ред. Л. Н. Шестаков. – М. : Зерцало, 2007. – 488 с.
56. Караман І. В. Міжнародний трибунал з морського права: регламентація діяльності і судочинство: монографія / І. В. Караман – О. : Фенікс, 2007. – 160 с.
57. Караман И. Решение Международного Суда в деле о морской делиимтации в Черном море (Румыния против Украины): перевод и комментарий / И. Караман. – О. : Фенікс, 2012. – 214 с. – (Серия «Международное право»).
58. Керченский пролив почти поделили [Электронный ресурс] / Интерфакс-Украина // Сайт Подробности. – Режим доступа: http://podrobnosti.ua/power/2013/07/25/919692.html.
59. Киричук К. Дунай – Черное море: прорвемся через Быстрое?! / К. Киричук // Транспорт. – № 3. – 2001. – С. 45-47.
60. Ковалев А. А. Современное международное морское право и практика его применения: монография / А. А. Ковалев. – М. : Научная книга, 2003. – 416с.
61. Коллайдулин А. Грузія: Поправки в закон «Про окуповані території» [Електронний ресурс] / Альков Коллайдулин // Сайт uaonline.com.ua. – Режим доступу: http://uaonline.com.ua/novyny_50916.html.
62. Колодкин А. Л. О разграничении континентальных шельфов в Северном море (По материалам сессии Международного Суда ООН) / А. Л. Колодкин, Т. Д. Розина // Океан, техника, право. – М. : Юрид. лит., 1972. – С. 98-113.
63. Коломбос Д. Международное морское право : учебник / Коломбос Д.; под ред.: Жудро А. К. (вступ. ст.), Лазарев М. И. (вступ. ст.); пер.: Зайцева В. В., Кузьминский Н. И. – М. : Прогресс, 1975. – 782 c.
64. Коментар прес-служби МЗС України: «Поділяємо позицію Європейського Союзу» / [ред. газети] // Урядовий кур’єр. – 2008. – 4 вересня.
65. Конвенция ООН о континентальном шельфе от 29 апреля 1958 года [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
66. Конвенция ООН об открытом море от 29 апреля 1958 года [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
67. Конвенция ООН о рыболовстве и охране живых ресурсов открытого моря от 29 апреля 1958 года [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
68. Конвенция ООН о территориальном море и прилежащей зоне от 29 апреля 1958 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1964. – № 43. – Ст. 472.
69. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву (1982 год) [Электронный ресурс] / Официальный сайт ООН. – Режим доступа: http://www.un.org/russian/documen/convents/lawsea.html.
70. Конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности морского судоходства [Электронный ресурс] / Официальный сайт ООН. – Режим доступа: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/maritme.shtml.
71. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення від 21 квітня 1992 року // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 2004. – № 4. – Кн. 1. – Ст. 877.
72. Конвенция о режиме черноморских проливов от 20 августа 1936 года // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М. : Изд. НКИД, 1938. – Вып. ІХ. – С. 61-78.
73. Конвенция о режиме судоходства на Дунае 1948 года // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами». – М., 1957. – Вып. ХІV. – С. 336-349.
74. Конвенция «О бомбардировании морскими силами во время войны» // Международное право в избранных документах. – М. : Изд-во ИМО, 1957. – Т. 3. – С. 144-145.
75. Конвенция «О положении неприятельских торговых судов с началом военных действий» // Международное право в избранных документах. – М. : Изд-во ИМО, 1957. – Т. 3. – С. 141.
76. Конвенция «О законах и обычаях сухопутной войны» // Международное право в избранных документах. – М. : Изд-во ИМО, 1957. – Т. 3. – С. 41.
77. Конвенція щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай від 1 червня 1994 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
78. Короткий Т. Р. Международно-правовая охрана морской среды от загрязнения с судов: монография / Т. Р. Короткий. – О. : Латстар, 2002. – 200 с.
79. Коханець Л. Зі зброєю до братів не ходять. Грузинські нотатки. Частина третя / Л. Коханець // Голос України. – 2008. – 28 жовтня.
80. Кроки для припинення конфлікту / [ред. газети] // Урядовий кур’єр. – 2008. – 14 серпня.
81. Крылов С. Б. История создания Организации Объединенных Наций / С. Б. Крылов. – М. : Изд-во ИМО, 1960. – 342 с.
82. Кучма Л. Д. После майдана: записки Президента. 2005-2006 / Л. Д. Кучма. – К. : Довира; М. : Время, 2007. – 688 с., илл. – (Серия «Диалог»).
83. Лавров С. Министр иностранных дел РФ [Электронный ресурс] / Сергей Лавров Сайт lenta.ru. – Режим доступа: http://www.lenta.ru/lib/14161073/full.htm.
84. Лазарев М. И. Теоретические вопросы современного международного морского права / М. И. Лазарев. – М. : Наука, 1983. – 302 с.
85. Левин И. Д. Суверенитет / И. Д. Левин. – М. : Юриздат, 1948. – 367 с.
86. Лист Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Румунії від 2 червня 1997 року // Політика і час. – 1997. – № 7. – С. 93-94.
87. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть : учебник / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 432с.
88. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть: учебник / И. И. Лукашук. – М. : Издательство БЕК, 1997. – 410 с.
89. Мажар Л. С. Азовсько-керченське розмежування (делімітація) / Л. С. Мажар // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 7. – С. 54-58.
90. Мажар Л. С. Використання суднового ходу Дунай – Чорне море через гирло Бистре: міжнародний спір чи ситуація / Л. С. Мажар // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць у 2 ч. – Вип. 99. Ч. ІІ. – К. : Ін-т між. відносин Київ. нац.ун-та імені Т.Шевченка, 2011. – С. 149-154.
91. Мажар Л. С. Мирні засоби вирішення спорів в сучасному міжнародному морському праві на прикладі Конвенції ООН з морського права 1982 року / Л. С. Мажар // Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси, право) : зб. матер. ХІІ міжн. наук.-практ. конф. 29 травня 2009 р. – К. : УДУФМТ, 2009. – С. 381-382.
92. Мажар Л. С. Некоторые аспекты периодизации международного морского права / Л. С. Мажар // Закон и жизнь. – 2013. – № 8/2 (260). – С. 236-239.
93. Мажар Л. С. Поняття міжнародного спору в сучасному міжнародному морському праві / Л. С. Мажар // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2010. – № 3. – С. 144-148.
94. Мажар Л. С. Принцип мирного вирішення спорів в міжнародному морському праві / Л. С. Мажар // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2011. – № 1. – С. 101-105.
95. Мажар Л. С. Позиції України та Румунії щодо морської делімітації в Чорному морі / Л. С. Мажар // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 8. – С. 125-129.
96. Мажар Л.С. Чорноморські протоки Босфор і Дарданелли: міжнародні морські спори з приводу їх використання / Л. С. Мажар // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць у 2 ч. – Вип. 101. Ч. І. – К. : Ін-т між. відносин Київ.нац.ун-та імені Т.Шевченка, 2011. – С. 157-161.
97. Маргиева Н. Бери лопату, иди на Тамань / Наталия Маргиева, Евгений Рожанский // Русский курьер. – 2003. – 24 октября.
98. Марцинковський А. У Румунії свято. Нам вітати чи… замислитися? / А.Марциновський // Голос України. – 1994. – 27 листопада.
99. Махінчук М. Суднохід «Дунай – Гирло Бистре – Чорне море»: безальтернативний варіант / М. Махінчук, С. Прокопчук // Урядовий кур’єр. – 2008. – 18 вересня.
100. Международное морское торговое право : учеб. пособие для студ. вузов / под ред. Г. А. Анцелевича. – К. : Слово, 2003. – 559 с.
101. Международное морское право : учеб. пособие / под ред. С. А. Гуреева. – М. : Юрид. лит, 2003. – 448 с.
102. Международное морское право : учебник / отв. ред. И. П. Блищенко. – М. : Издательство Университета дружбы народов, 1988. – 288 с.
103. Международно-правовой режим континентального шельфа : монография / М. А. Баймуратов, В. Г. Досковский. – О. : Юрид. л-ра, 2001. – 70 с.
104. Международные отношения: теории, конфликты, движения, организации: учебное пособие / [П. А. Цыганков, Г. А. Дробот, М. М. Лебедева и др.]; под ред. проф. П. А. Цыганкова. – [изд. 2-е, перераб. и доп.]. – М. : Альфа-М:ИНФРА-М, 2008. – 320 с.
105. Международное право : учебник / отв. ред. Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов. – М. : Междунар. Отношения, 1995. – 608с.
106. Меморандум про порозуміння відносно розвитку Пан’європейського транспортного коридору VII // Дунайская комиссия и дунайское судоходство. – Будапешт, 2004. – С. 69.
107. МЗС Грузії зробив заяву до 5-х роковин вторгнення Росії [Електронний ресурс] // Сайт УНІАН. – Режим доступа: http://www.unian.ua/news/588542-mzs-gruziji-zrobiv-zayavu-do-5-h-rokovin-vtorgnennya-rosiji.html.
108. МИД Украины занял жесткую позицию по проблеме острова Коса-Тузла // По материалам РИА «Новости». – 2005. – 14 июля.
109. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980–2000 роки): підручник / [Л. Ф. Гайдуков, В. Г. Кремень, Л. В. Губерський та ін.]; кер.авт.кол. Л. Ф. Гайдуков. – К. : Либідь, 2001. – 624с.
110. Міжнародні морські правовідносини. Питання теорії та практики : монографія / Є. П. Передерієв та ін. – К. : КДАВТ ім. гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного, 2009. – 288 с.
111. Міжнародне право: основи теорії: підруч. для студ. вузів, що навчаються за спец. «Міжнар. право», «Міжнар. відносини» / [В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній та ін.]; за ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2002. – 605, [1] c.
112. Міжнародне право : основ. галузі: підруч. для студ. навч. закл., що навч. за спец. «Міжнар. право», «Міжнар. відносини» / [В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній та ін.]; за ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2004. – 814 с.
113. Мирное разрешение международных споров: современные проблемы: монография / [Абашидзе А. Х., Солнцев А. М. и др. ]. – 2-е изд. – М. : РУДН, 2012. – 307 с.
114. Мировой океан. Международно-правовой режим. Основные проблемы / [А. Л. Колодкин и др.]. – М. : Статут, 2007. – 636 с.
115. Мировой океан и международное право. Основы современного правопорядка в Мировом океане / отв. ред. А. Мовчан, А. Янков. – М. : Наука, 1986. – 296 с.
116. Мировой океан и международное право. Правовой режим морских прибрежных пространств / отв.ред. А. Мовчан, А. Янков. – М. : Наука, 1987. – 224 с.
117. Мировой океан и международное право. Защита и сохранение морской среды / отв.ред. А. Мовчан, А. Янков. – М. : Наука, 1990. – 248с.
118. Мовчан А. П. Мирные средства разрешения международных споров / А. П. Мовчан. – М. : б.и., 1957. – 28 с.
119. Мовчан А. П. Третья Конференция ООН по морскому праву и её итоги: (Политико-правовое значение) // Деятельность государств в Мировом океане / А. П.Мовчан. – М. : ИГПАН СССР, 1983. – С. 7-20.
120. Молодцов С. В. Разграничение морских пространств между государствами // Актуальные проблемы современного международного права : Междунар.-правовые проблемы территории / С. В. Молодцов. – М. : Междунар. отношения, 1980. – С. 19-34.
121. Морская политика / А. В. Овлащенко. – СПб. : Институт морского права, 2008. – 400 с.
122. Музиченко П. П. Історія держави і права України : навч.посіб / П. П. Музиченко. – 5-те вид., випр. і доп. – К. : «Знання», 2006. – 437 с.
123. На ракету відреагували нотою протесту / [ред. газети] // Голос України. – 2008. – 7 травня.
124. НГ: Російські підводні човни повертаються в Балаклаву [Електронний ресурс] // Сайт bigmir.net. – Режим доступу: http://news.bigmir.net/world_about_us/277430/.
125. Національна доповідь України про стан навколишнього середовища. Регіональні і глобальні екологічні проблеми. Чорне та Азовське море [Електронний ресурс] / [Мінекобезпеки України та ін.] // Сайт nature.org.ua. – Режим доступу: http://nature.org.ua/nr98/ukrvers/region/5_2.htm.
126. Нгуен Куок Динь. Международное публичное право: в 2 т. / Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Аллэн Пелле [пер. с фр.]. – К. : Сфера, 2000.– Т.1: Кн.1.: Формирование международного права. Кн. 2.: Международное сообщество. – 440 с.
127. Нгуен К. Динь Международное публичное право: в 2 т. / Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Аллэн Пелле [пер. с фр.]. – К. : Сфера, 2001. – Т.2 : Кн. 3.: Международные отношения. – 410с.
128. Неприцький О. Забезпечення миру і стабільності у Північночорноморському регіоні у контексті розширення НАТО і ЄС на Схід / О. Неприцький // Проблеми інтеграції науково-освітнього інтелектуального потенціалу в державотворчому процесі. –Тернопіль : Збруч, 2006. – Вип. 4. – С. 295-302.
129. О государственной границе Российской Федерации: Федеральный Закон Российской Федерации от 1 апреля 1993 года // Ведомости России. – 1993. – № 17. – Ст. 594.
130. Онищук Ф. Украина может потерять часть Азовского моря и Керченского пролива [Електронний ресурс] / Ф. Онищук // Сайт delo.ua. – Режим доступу: http://delo.ua/vlast/mezdynarodnaya-politika/morskaja-granica-s-rossiej-pridvinutsja-k-ukraine-140513/.
131. О правилах плавания и пребывания иностранных военных кораблей и других государственных судов, эксплуатируемых в некоммерческих целях, в территориальном море, во внутренних водах, на военно-морских базах, в пунктах базирования военных кораблей и морских портах Российской Федерации: Постановление Правительства Российской Федерации от 2 октября 1999 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1999. – № 42. – Ст. 5030.
132. Орлова И. А. Разрешение споров в международном публичном и частном праве: Сравнительно-правовой анализ: автореф. дис. на соискание уч. степ. канд. юр. наук : спец. 12.00.10 «Международное право; Европейское право» / И. А. Орлова. – СПб., 2007. – 22 с.
133. О статусе города Севастополя: Постановление Верховного Совета Российской Федерации от 9 июля 1993 года // Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – № 29. – Ст. 1139.
134. Паризький мирний договір з Румунією від 10 лютого 1947 року // Українська РСР у міжнародних відносинах. Міжнародні договори, конвенції, угоди та інші документи, які складені за участю Української РСР або до яких вона приєдналася (1945-1957). – К., 1959. – С. 118.
135. Передериев Е. П. Международные морские правоотношения. Вопросы теории / Е. П. Передериев – К. : Украинская академия внешней торговли, 2006. – 420 с.
136. Пирожков С. Україна на Дунайській водній артерії: погляд з минулого у майбутнє [Електронний ресурс] / С. Пирожков, Д. Прейгер, І. Малярчук, О. Самойлов // Світогосподарські зв’зки: тенденції розвитку. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/file/link/82194/file/pyrozh_7_06_U.pdf.
137. Підопригора О. А. Римське право: підручник / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 512 с.
138. План дій у надзвичайних ситуаціях на Чорному морі до Протоколу про співробітництво в боротьбі з забрудненням Чорного моря нафтою й іншими шкідливими речовинами внаслідок надзвичайних ситуацій: Міжнародний документ вiд 26.04.2006р. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=998_305.
139. Постанова Вищого господарського суду України від 28 січня 2004 року у справі №32/480 Господарського суду м. Києва за позовом Міністерства оборони Російської Федерації до Кабінету Міністрів України про визнання недійсною Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998р. №1282 «Про передачу до сфери управління Міністерства транспорту майна підприємств, установ і організацій гідрографічної служби, заснованих на державній власності і розташованих на території Автономної Республіки Крим» [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Вищого господарського суду України. – Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/doc.php.