Галаган Сергій Олександрович Міжнародно-правове регулюван­ня створення та функціонування зон вільної торгівлі

Короткий опис

Галаган Сергій Олександрович, виконавчий дирек­тор Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Укршпон»: «Міжнародно-правове регулюван­ня створення та функціонування зон вільної торгівлі» (12.00.11 - міжнародне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
Галаган Сергій Олександрович
УДК 341.241.8
ДИСЕРТАЦІЯ
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ
ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗОН ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ
12.00.11 – міжнародне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ С. О. Галаган
Науковий керівник - Муравйов Віктор Іванович, доктор юридичних наук,
професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 15
ВСТУП 18
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ, РОЗВИТКУ ТА
ВИКОРИСТАННЯ РЕЖИМУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ 28
1.1. Міжнародно-правове регулювання економічної інтеграції держав 28
1.2. Поняття зони та режиму вільної торгівлі
в сучасному міжнародному праві
1.3. Особливості сучасних міжнародних договорів про створення
зон вільної торгівлі
41
61
Висновки до розділу 1 65
РОЗДІЛ 2
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОН
ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ У ПРАКТИЦІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ 69
2.1. Досвід європейських держав у створенні та застосуванні режимів
вільної торгівлі між собою та із третіми державами 69
2.2. Міжнародно-правове забезпечення зон вільної торгівлі
за участі американських держав 889
2.3. Міжнародно-правові договори про створення та діяльність
зон вільної торгівлі у практиці азіатських держав 111
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3
РЕАЛІЗАЦІЯ РЕЖИМУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ
В ДОГОВІРНІЙ ПРАКТИЦІ УКРАЇНИ 134
3.1. Аналіз двосторонніх міжнародно-правових договорів України
про вільну торгівлю 135
3.2. Міжнародно-правові договори України про створення
зон вільної торгівлі з інтеграційними об’єднаннями
та в межах інтеграційних об’єднань
168
3.3. Сучасна практика України в частині міжнародних договорів
про створення зони вільної торгівлі 186
Висновки до розділу 3 199
ВИСНОВКИ 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 207
ДОДАТКИ 218

Список літератури

ВИСНОВКИ
У межах дослідження міжнародно-правового регулювання створення та
функціонування зон вільної торгівлі було проаналізовано теоретичні аспекти
створення, розвитку та використання режиму вільної торгівлі, досвід
міжнародно-правового регулювання зон вільної торгівлі у практиці іноземних
держав й основні засади реалізації режиму вільної торгівлі в договірній практиці
України. В результаті завершення дослідження автор дійшов до таких висновків:
1. Правове регулювання такої форми економічної інтеграції держав та
інтеграційних об’єднань як зона вільної торгівлі є інститутом міжнародного
економічного права, тоді як вигодонабувачами за цими міжнародними
договорами є фізичні та юридичні особи договірних держав. Зони вільної торгівлі
у своєму розвитку пройшли п’ять історичних етапів: 1) кінець XV ст. - початок
XIX ст., коли поряд з протекціоністською політикою держав зародилися
теоретичні ідеї можливості лібералізації торгівлі та створення зон вільної
торгівлі; 2) середина XIX ст. - початок Першої світової війни, коли були укладені
перші міждержавні угоди про лібералізацію торгівлі окремими товарами; 3)
1918–1939 рр., коли на основі зон вільної торгівлі почали утворюватися нові
інтеграційні економічні блоки з великим обсягом правового регулювання; 4) з
1945 р. до середини 1980-х рр., коли була утворена універсальна основа
правового регулювання створення та діяльності зон вільної торгівлі зі значним
зростанням кількості зон вільної торгівлі; 5) із середини 1980-х рр. і по
теперішній час, який характеризується створенням поглиблених та всеосяжних
зон вільної торгівлі.
2. За результатами дослідження встановлено, що «зона вільної торгівлі» є
об’єднанням двох чи більше митних територій з метою сприяння торгівлі
товарами та/або послугами, між членами якого знижуються практично до нуля
митні ставки та митні збори й усуваються інші торговельні обмеження, несумісні
з правилами ГАТТ, щодо основної частини взаємної торгівлі стосовно товарів,
які походять із таких територій, а у взаємній торгівлі послугами між якими не
допускається або істотно усувається дискримінація у значній кількості секторів
204
послуг.
3. На підставі аналізу договорів про створення зон вільної торгівлі
запропоновано класифікацію за способом їхньої організації: 1) договори, що
передбачають створення зони вільної торгівлі між двома або більше державами;
2) договори, що створюють зону вільної торгівлі між державою й інтеграційним
об’єднанням; 3) договори про створення зони вільної торгівлі в межах спільного
ринку, який об’єднав у собі цю зону вільної торгівлі й економічний союз.
Доведено, що чим вищим є рівень інтеграції, тим більше аспектів стає предметом
договору, створюється більше інституційних органів та детальніше прописується
механізм урегулювання спорів.
4. Основними особливостями сучасних міжнародних договорів про
створення зон вільної торгівлі визначено: поєднання політики вільної торгівлі й
елементів політики протекціонізму; залежність складності організації суб’єктів,
що є учасниками договорів про зони вільної торгівлі, та кількості і повноважень
органів, які створюються угодою; залежність нормативно-правової бази та
механізму розв’язання спорів від способу організації зони вільної торгівлі,
співвідношення правової системи об’єднання і правил СОТ та національних
правових систем його держав-членів.
5. Європейський Союз у своїх договорах про зони вільної торгівлі
максимально поглиблює взаємні зобов’язання сторін порівняно із
зобов’язаннями, які випливають з їхнього членства в СОТ, тенденція до чого
особливо спостерігається в останні роки. Практика ЄС доводить, що під зоною
вільної торгівлі розуміється значно вищий рівень інтеграції, ніж класичний
підхід, відображений в універсальному міжнародному праві, зокрема праві СОТ,
а саме поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі. Такий підхід до створення
та функціонування зон вільної торгівлі визначено як європейський.
6. Договори про зони вільної торгівлі за участю США характеризуються
однотипністю та моноцентричністю, за змістом відповідають загальним
зобов’язанням держав-членів у межах СОТ, з особливою увагою на
запровадженні жорстких умов конкуренції та протекціоністських заходів щодо
компаній із третіх країн, забезпеченні ефективного захисту прав інтелектуальної
205
власності та створенні ефективного механізму врегулювання підприємницьких
спорів. Такий підхід до створення та функціонування зон вільної торгівлі
визначено як американський.
7. Між європейським та американським підходами загалом і відбувається
розвиток сучасних міжнародних договорів про зони вільної торгівлі. З
досліджених держав Японія, Ізраїль, Канада переважно сповідують підхід США,
Індія сповідує як підхід США, так і підхід ЄС у різних угодах, а європейські
держави загалом сповідують підхід ЄС. Вибір підходу залишається на розсуд
економічно потужнішої сторони договору про зону вільної торгівлі. Одним із
небагатьох прикладів серединного підходу є Угода про економічне партнерство
між ЄС та Японією.
8. Договірна практика України в частині укладання угод про вільну торгівлю
характеризується безсистемністю, двосторонні та багатосторонні угоди часто
дублюють одна одну. У межах СНД Україна є учасницею багатосторонньої
Угоди про вільну торгівлю СНД, додатково укладеної Угоди про створення зони
вільної торгівлі між державами – учасницями ГУУАМ та двосторонніх договорів
із державами-членами СНД. Так само й інші угоди про вільну торгівлю
ґрунтуються на різних базових документах.
9. Істотними умовами договорів про функціонування зон вільної торгівлі
визначено: предмет регулювання, тобто, торгівлі чим саме (лише товарами або
товарами і послугами, якими саме товарами тощо) стосується лібералізація та які
аспекти цієї торгівлі ще потребують врегулювання, як то товарна номенклатура
зовнішньоекономічної діяльності, правила визначення країни походження товарів
та принцип застосування непрямих податків, співвідношення юридичної сили
положень такого договору із правом СОТ, інституційну структуру подальшого
співробітництва і механізм розв’язання спорів, які можуть виникнути на підставі
цього договору. Із цих основоположних питань договірна практика України не є
однозначною. На основі проведеного дослідження вважаємо доцільним
зазначення в угодах України про вільну торгівлю положення про стягнення
непрямих податків за місцем призначення товарів, уніфікованих правил
визначення країни походження товарів, укладання протоколу про вилучення з
206
режиму вільної торгівлі із зазначенням термінів поетапного скасування цих
вилучень та недопущення відсилань до норм національного права.
10. У договірній практиці України фактично сформувалися два шляхи
створення багатосторонніх зон вільної торгівлі: перший – укладання
багатосторонньої угоди про зону вільної торгівлі; другий – укладання низки
двосторонніх угод про вільну торгівлю з державами регіону. Особливістю
України є те, що в межах СНД були застосовані обидва ці підходи.
11. Конкретність зобов’язань не є головним аспектом успішності дії
договору про зону вільної торгівлі. Незважаючи на той факт, що тексти багатьох
угод є подібними, в тому числі і договорів за участю України, практика їхнього
застосування не є однаковою. Тексти угод про вільну торгівлю містять багато
декларативних положень та положень, що потребують подальшої конкретизації.
Водночас практично в кожній угоді містяться положення, що є чіткими,
однозначними та можуть бути запозичені для внесення до інших угод.
12. Більшість угод про вільну торгівлю, укладених Україною, відображають
американський підхід, і лише три угоди про вільну торгівлю (з ЄС, Чорногорією
та державами ЄАВТ) містять положення про торгівлю послугами. Після вступу
України до СОТ угоди про вільну торгівлі, укладені Україною, змінились якісно,
запозичивши європейський підхід. Водночас остання підписана Україною угода
про зону вільної торгівлі з Ізраїлем прямо відображає американський підхід, що
свідчить про те, що тип договору залежить від економічно потужнішої сторони.
13. Договірна практика України в частині зон вільної торгівлі підтверджує
той факт, що механізм урегулювання суперечок у межах СОТ залишається
основним форумом для розгляду торговельних суперечок, оскільки жодного
спору в рамках механізмів, передбачених угодами, розглянуто не було, а,
наприклад, спори із державами – сторонами Договору про зону вільної торгівлі
СНД (Вірменія, Молдова та Російська Федерація) були ініційовані не в межах
механізмів, передбачених договором, а в межах СОТ, незважаючи на коротший
термін розв’язання спору в рамках угод.