Каспрук Оксана Сергіївна Еволюція міжнародно-правового регулю­вання міжнародних транспортних коридорів

Короткий опис

Каспрук Оксана Сергіївна, юрисконсульт ПП «Вороб- йов П. К.»: «Еволюція міжнародно-правового регулю­вання міжнародних транспортних коридорів» (12.00.11 - міжнародне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
Каспрук Оксана Сергіївна
УДК 341.22
ДИСЕРТАЦІЯ
ЕВОЛЮЦІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ
12.00.11 – міжнародне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________ О. С. Каспрук
Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, доцент
Забара Ігор Миколайович
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.................................................................... 16
ВСТУП...................................................................................................................... 20
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ
ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕГУЛЮВАННЯ
МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ........................................... 31
1.1. Огляд понятійно-термінологічних аспектів проблематики................. 31
1.2. Історія становлення міжнародних транспортних коридорів
та їхнього правового регулювання: вітчизняний і зарубіжний досвід...... 47
1.3. Міжнародно-правові основи регулювання
міжнародних транспортних коридорів ......................................................... 69
Висновки до розділу 1 ............................................................................................ 78
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ
ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ........................................................................... 81
2.1. Механізми міжнародно-правового регулювання
міжнародних транспортних коридорів ......................................................... 81
2.2. Правові режими європейських, євразійських та африканських
міжнародних транспортних коридорів ....................................................... 101
2.3. Особливості міжнародно-правового регулювання
міжнародного транспортного коридору «Новий Шовковий шлях»........ 123
Висновки до розділу 2 .......................................................................................... 136
15
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ......................................... 139
3.1. Шляхи вдосконалення міжнародно-правового регулювання
мультимодальних і транзитних перевезень
міжнародними транспортними коридорами .............................................. 139
3.2. Пропозиції щодо вдосконалення міжнародно-правового
регулювання міжнародних транспортних коридорів................................ 154
3.3. Міжнародно-правові механізми забезпечення співпраці
України з іншими державами з питань
міжнародних транспортних коридорів ....................................................... 167
Висновки до розділу 3 .......................................................................................... 181
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. 193
ДОДАТКИ.............................................................................................................. 229
Додаток А....................................................................................................... 229
Додаток Б ....................................................................................................... 232

Список літератури

ВИСНОВКИ
Внаслідок проведеного дисертаційного дослідження міжнародноправового регулювання МТК сформульовано низку теоретичних узагальнень і
розроблено практичні рекомендації щодо його удосконалення. Основними
науковими результатами дослідження є такі:
1. Термін «транспортний коридор» належить до узагальнених понять, що
використовуються для позначення національних і міжнародних транспортних
шляхів, у межах яких здійснюються міжнародні перевезення вантажів
(пасажирів і багажу). Термін «МТК» є похідним від поняття «транспортний
коридор». МТК – це транспортні маршрути, засновані на визначених
організаційних, правових, технічних та технологічних умовах для здійснення
міжнародних перевезень одним (унімодальні) та двома і більше видами
транспорту (мультимодальні) і міжнародного транзиту територіями двох або
більше країн. Основні складові елементи МТК, такі як «міжнародний транзит» і
«міжнародні мультимодальні перевезення», мають особливе значення для
сутнісного розуміння особливостей міжнародно-правового регулювання МТК.
Відсутність комплексних визначень понять «транспортний коридор», «МТК»,
«міжнародний транзит» і «міжнародні мультимодальні перевезення» породжує
невизначеність і невпорядкованість щодо їхнього використання.
Особливості міжнародно-правового регулювання МТК залежать від
основних критеріїв їхньої класифікації відповідно до кількості транспортних
мереж, просторової ознаки, географічної приналежності та направленості
створення. Ці критерії дозволяють класифікувати МТК на унімодальні
(маршрути однією транспортною мережею) та мультимодальні (маршрути
комбінованими транспортними мережами); підземні (трубопровідні), водні
(морські та річкові), наземні (автомобільні й залізничні) та повітряні (авіаційні);
внутрішньоконтинентальні й міжконтинентальні; транзитні, торгові та
розвиваючі.
186
2. Становлення міжнародно-правового регулювання МТК проходило
паралельно з розвитком міжнародного права й умовно поділяється на періоди,
що мають такі визначальні ознаки:
- античний період (від стародавніх часів до V ст.): а) укладання
домовленостей про використання регіональних торговельних шляхів;
б) вироблення спеціальних законів і звичаїв у сфері управління караванними
перевезеннями та судноплавством, серед яких Родоський кодекс, Закони царя
Хаммурапі, Закони Ману;
- період Середньовіччя (від початку V ст. до XVII ст.): а) підвищення
значення використання наземних транспортних шляхів та розвиток їхнього
митного регулювання; б) укладання договорів між Святим Престолом і певною
державою у вигляді булли чи бреве; в) розвиток національно-правового режиму
транспортних шляхів; г) закріплення в Іспансько-португальському
Тордесільяському договорі 1494 р. концепції закритого моря; ґ) створення
морських кодексів, таких як Амальфітанські таблиці, Олеронські правила,
Закони Вісбі, Кодекс добрих звичаїв моря; д) формування перших морських
кодексів країн;
- період Нового часу (XVII–XIX ст.): а) формування принципу свободи
відкритого моря; б) закріплення в Декларації про збройний нейтралітет 1780 р.
принципів свободи судноплавства і торгівлі; в) перші спроби досягнення
домовленостей щодо ширини територіального моря; г) створення
Міжнародного морського комітету у 1897 р.; ґ) вироблення правових режимів
найбільш затребуваних на той час міжнародних каналів, рік і проток;
- сучасний період: а) укладання перших універсальних договорів щодо
міжнародно-правового регулювання конкретних мереж МТК – Конвенції та
Статуту про свободу транзиту 1921 р. і Конвенції для уніфікації деяких правил,
що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р.; б) проведення
трьох Конференцій ООН із морського права; в) розвиток договірно-правового
та інституційного механізмів міжнародно-правового регулювання підземних,
водних, наземних і повітряних мереж МТК.
187
3. Міжнародно-правові основи регулювання МТК встановлюють основні
принципи міжнародного права, міжгалузеві та галузеві принципи. Основні
принципи міжнародного права сприяють координації міжнародної співпраці з
метою досягнення взаємоприйнятного результату щодо питань міжнародноправового регулювання МТК. Галузеві принципи включають принципи
міжнародного морського права, міжнародного повітряного права,
міжнародного економічного права й міжнародного транспортного права та
визначають основні засади функціонування водних, наземних і повітряних
мереж МТК. Міжгалузеві принципи сприяють упорядкуванню міжнародних
транспортних відносин і встановлюють охоронні заходи щодо використання
МТК. Міжнародно-правове регулювання МТК охоплює приватноправове та
публічно-правове регулювання. Приватноправове регулювання МТК
передбачає правове регулювання міжнародних перевезень вантажів (пасажирів
і багажу), а саме: встановлення основних правил міжнародних перевезень
трубопровідним, морським, річковим, автомобільним і повітряним транспортом
та визначення відповідальності перевізників під час здійснення міжнародних
перевезень. Публічно-правове регулювання МТК включає спектр міжнародних
питань щодо визначення правових режимів водних, наземних і повітряних
мереж МТК.
4. До основних механізмів міжнародно-правового регулювання МТК
належать договірно-правовий та інституційний, які визначають правові режими
МТК, а також загальні принципи та засоби співпраці щодо їхнього
використання шляхом укладання відповідних багатосторонніх і двосторонніх
міжнародних договорів та діяльності міжнародних організацій. Договірноправовий механізм визначає правовий режим кожного конкретного МТК, тобто
порядок його функціонування та використання. Правовий режим МТК, зі свого
боку, поділяється на національно-правовий – передбачений у резолюціях
організацій і конференцій та наділений рекомендаційним характером
(пан’європейські МТК, визначені Критськими резолюціями 1994 р.) і
міжнародно-правовий, що імперативно закріплює свободу використання мереж
188
МТК на основі свободи судноплавства та свободи транзиту, сприяючи
злагодженому функціонуванню конкретного МТК. До інституційного
механізму співробітництва держав у сфері використання МТК належать
міжнародні міжурядові та неурядові транспортні організації. Роль перших (КВТ
ЄЕК ООН, ОСЗ, ОТІФ, ЄКЦА, ІМО, ІКАО та ін.) полягає в удосконаленні
міжнародно-правового регулювання МТК, зокрема розробці міжнародноправових актів у сфері їхнього використання. Міжнародні неурядові
транспортні організації (МПС, МСАТ, МСЗ, ІАТА, ФІATA та ін.) забезпечують
реалізацію сучасних підходів до спільного управління МТК, зокрема
міжнародне співробітництво держав шляхом прийняття правил, інструкцій і
постанов, що регулюють питання міжнародних перевезень вантажів (пасажирів
і багажу) різними видами транспорту.
5. Міжнародно-правове регулювання європейських МТК здійснюється на
основі низки конвенцій, серед яких Європейська угода про міжнародні
автомагістралі 1975 р.; Європейська угода про важливі лінії міжнародних
комбінованих перевезень та відповідні об’єкти (УЛКП) 1991 р., Європейська
угода про міжнародні магістральні залізничні лінії 1985 р. (УМЗЛ),
Європейська угода про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного
значення (УМВШ) 1996 р. та ін., які закріплюють їхні маршрути та базові
характеристики. Відсутність міжнародно-правового режиму європейських МТК
доповнюється використанням інших міжнародних документів, наприклад,
Конвенції МДП 1975 р., однак це в повній мірі не забезпечує їхнього
злагодженого функціонування. Євразійські МТК та МТК у межах СНД також
визначаються переважно національно-правовими режимами, хоча є і винятки,
такі як євразійський МТК «Північ – Південь», що визначений Угодою про МТК
«Північ – Південь» 2000 р., яка закріплює його міжнародно-правовий режим.
Проте документ містить лише загальний перелік маршрутів МТК, без їхньої
деталізації та техніко-технологічних характеристик, що стримує його
ефективне використання. Міжнародно-правове регулювання африканських
МТК характеризується відсутністю конкретних угод щодо МТК, які б
189
закріплювали їхні правові режими. До винятків можна віднести міжнародноправовий режим африканського МТК «Північний коридор», що визначений
угодою про транзит через Північний коридор 1985 р. Ділянки європейських,
євразійських та африканських МТК, які проходять річками та каналами
міжнародного значення, характеризуються міжнародно-правовим режимом.
Міжнародно-правове регулювання повітряних мереж МТК ґрунтується на
міжнародних конвенціях і двосторонніх угодах. Загалом, міжнародно-правове
регулювання сучасних МТК потребує якісного вдосконалення, зокрема щодо
затребуваних світовою спільнотою МТК, серед яких «Північний морський
шлях». Набуває особливої актуальності вироблення їхнього універсального
договірно-правового механізму, який би закріплював міжнародно-правовий
режим МТК із урахуванням детального опису маршрутів, їхніх
інфраструктурних, технічних та технологічних характеристик і встановлював
їхнє вільне використання різними державами на умовах рівного доступу.
6. Особливості міжнародно-правового регулювання МТК «Новий
Шовковий шлях» полягають у наявності універсального інституційного
механізму співпраці, багатосторонніх і двосторонніх договорів та інших форм
взаємодії (декларацій, концепцій, спільних заяв, меморандумів). До складу
інституційного механізму входять міжнародні організації і форуми, такі як
ШОС, Китай – АСЕАН у форматі «10 + 1», АТЕС, СВМ, ЦАРЕС, Китай –ЦСЄ
у форматі «16 + 1», АСЕМ, форум китайсько-арабської співпраці. Особливу
роль у межах договірно-правового механізму співпраці держав щодо МТК
«Новий Шовковий шлях» відіграють Концепція та план дій зі сприяння
спільному будівництву «Економічного поясу Шовкового шляху» і «Морського
Шовкового шляху ХХІ століття» та Концепція співпраці на морі в межах
ініціативи «Один пояс, один шлях», що містять основоположні засади
міжнародно-правового регулювання наземних і морських ділянок МТК.
Загалом правовий режим МТК «Новий Шовковий шлях» є досить
фрагментованим та охоплює правові режими окремих мереж, що ще більше
ускладнює його функціонування. Пріоритетні напрями міжнародно-правового
190
співробітництва держав у межах МТК «Новий Шовковий шлях» визначаються
розвитком взаємозв’язків із МТК «ТРАСЕКА», євразійським МТК «Північ –
Південь» та Північним морським шляхом. До першочергового завдання
сучасного розвитку міжнародно-правового регулювання МТК «Новий
Шовковий шлях» належить заповнення розбіжностей у відносинах між
державами щодо його використання.
7. Основними перевагами міжнародно-правового режиму МТК є:
 систематизація міжнародно-правового регулювання водних, наземних
та повітряних мереж МТК;
 удосконалення правового регулювання міжнародних
мультимодальних і транзитних перевезень;
 поєднання приватноправового та публічно-правового регулювання;
 інформаційна взаємодія на основі уніфікованих електронних
документів.
Інтенсивний розвиток міжнародних мультимодальних перевезень не
привів до достатньої репрезентації у міжнародних документах. Міжнародні
транспортні документи ФІАТА та БІМКО забезпечують лише вирішення
окремих документальних питань під час мультимодальних перевезень.
Прогалина від відсутності міжнародної конвенції щодо мультимодальних
перевезень заповнюється використанням міжнародних конвенцій стосовно
кожного окремого виду транспорту. Деякі питання правового регулювання
мультимодальних перевезень вирішуються КДПВ, ЦІМ/КОТІФ та
Роттердамськими правилами 2008 р., однак вони практично не є ефективними,
оскільки поширюються на додатковий вид перевезень лише за умови поєднання
з основним видом. Досить важливо прийняти універсальну конвенцію стосовно
мультимодальних перевезень. Щодо міжнародних транзитних перевезень, то
наявна низка міжнародних документів (Барселонська конвенція 1921 р., НьюЙоркська конвенція 1965 р., Конвенція ООН з морського права 1982 р.,
Конвенція МДП 1975 р. та ін.) не врегульовує багатьох важливих питань,
зокрема щодо неприбережних країн. Враховуючи розширення міжнародної
191
транспортної кооперації із залученням неприбережних країн, удосконалення
міжнародно-правового регулювання транзитних перевезень є досить важливим
завданням.
8. Особливості міжнародно-правового регулювання більшості сучасних
МТК визначаються проведенням міждержавних погоджень, що відображається
у застосуванні правових режимів, які поширюються лише на певний відрізок
маршруту і не можуть створити єдині умови використання МТК. При цьому
МТК, що проходять відкритим морем, регулюються виключно міжнародноправовим режимом на основі принципу свободи судноплавства. Для
вдосконалення управління МТК необхідними є розробка та прийняття
міжнародних угод щодо кожного конкретного МТК, які мають відображати
його географічні межі, детальний опис маршрутів, допустимі параметри їхнього
використання, коло країн – учасниць, матеріальні та процесуальні норми, якими
окреслюються засади використання МТК та положення щодо міждержавної
співпраці. Така багатостороння міжнародна угода має бути прийнята щодо
МТК «Новий Шовковий шлях», яка би закріпила його міжнародно-правовий
режим. Ще одним важливим кроком у сфері ефективного управління МТК є
створення міжнародної транспортної організації, яка б охоплювала ключові
питання, серед яких організація міжнародних перевезень мережами МТК та
вдосконалення їхнього правового регулювання.
9. До ключових факторів, що впливають на інтеграцію національних
транспортних коридорів України до регіональних та глобальних МТК,
належить стан національного транспортного законодавства та залучення
України до міжнародного транспортного співробітництва. Національно-правове
регулювання транспортних коридорів України здійснюється на основі
загального законодавства та спеціальних нормативно-правових актів.
Основними механізмами співробітництва України з іншими державами
стосовно використання МТК, частина яких розташована на території України, є
договірно-правовий та інституційний. Договірно-правовий механізм
співробітництва охоплює багатосторонні транспортні угоди, до яких Україна
192
приєдналася, та двосторонні договори щодо кожного окремого виду МТК. А
інституційний – включає участь України в міжнародних організаціях, таких як:
МКЗД, МТФ, ЄКМТ, ІМО, ІКАО, ЄКЦА, ОСЗ тощо. Однак використання
національних транспортних маршрутів для міжнародних перевезень досить
низьке, що є наслідком помірного прогресу у розвитку міжнародного
транспортного співробітництва України з іншими державами, нерозвиненої
транспортної інфраструктури та неефективного правового регулювання
національних транспортних коридорів. Для вирішення зазначених проблем
запропоновано:
- модернізувати національну транспортну інфраструктуру та створювати
нові транспортні маршрути;
- ухвалити Закон України «Про мультимодальні перевезення вантажів»;
- створити профільний департамент у Міністерстві інфраструктури
України, який би займався виключно питаннями МТК;
- провести систематизацію та взаємоузгодження українських нормативноправових актів у сфері транспорту;
- розвивати внутрішню інтелектуальну транспортну систему;
- розширювати механізми міжнародного співробітництва України з
іншими державами, що сприятиме залученню до нових МТК, зокрема до
мультимодального МТК «Новий Шовковий шлях».