Добріян Дар’я Михайлівна Мистецька, педагогіч­на та громадська діяльність Олександра Мурашка (1875 - 1919)

Короткий опис

Добріян Дар’я Михайлівна, генеральний директор музею «Духовні скарби України»: «Мистецька, педагогіч­на та громадська діяльність Олександра Мурашка (1875 - 1919)» (07.00.01 - історія України). Спецрада Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шев­ченка МОН України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова робота
на правах рукопису
ДОБРІЯН ДАР’Я МИХАЙЛІВНА
УДК 929:75:378О.Мурашко(043.3)
МИСТЕЦЬКА, ПЕДАГОГІЧНА ТА ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
ОЛЕКСАНДРА МУРАШКА (1875–1919)
Спеціальність 07.00.01 — історія України
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________ Добріян Д. М.
Науковий керівник:
кандидат історичних наук, доцент
Петасюк Олена Іванівна
Київ — 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР…………………….…..17
ВСТУП………………………………………………………………………………19
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………..…..27
1.1. Стан наукової розробки теми…………………..…………...……………....27
1.2. Характеристика джерельної бази………….………………………..……....41
1.3. Методологічні засади дослідження…………………………………..…….56
Висновки до розділу………………………………………………………………..64
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ОЛЕКСАНДРА МУРАШКА (1875–
1903)……....…………................................................................................................66
2.1. Передумови формування світогляду митця………………..........................66
2.2. Професійне становлення О. Мурашка у Вищому художньому училищі
при Імператорській Академії мистецтв…………………………………….76
Висновки до розділу………………………………………………………………..97
РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСАНДРА МУРАШКА В МИСТЕЦЬКІЙ ТА
ПЕДАГОГІЧНІЙ ГАЛУЗЯХ (1904 — лютий 1917)………………...…................99
3.1. Участь О. Мурашка у художньому житті Російської імперії та мистецьких
центрів Європи.……………………......………………………………………..99
3.2. О. Мурашко як педагог, організатор і експонент мистецьких виставок та
засновник Київського товариства художників….………………………...…126
Висновки до розділу………………………………………..…………………..…141
РОЗДІЛ 4. ВИКЛАДАЦЬКА ТА ГРОМАДСЬКА РОБОТА ОЛЕКСАНДРА
МУРАШКА (березень 1917 — червень 1919)…………………………………..142
4.1. Внесок О. Мурашка у створення Української Академії мистецтва.........142
4.2. Участь художника у реорганізації мистецької освіти………...……….....157
4.3. Діяльність в умовах більшовицького терору..............................................178
Висновки до розділу…………..…………………………………..………………203
ВИСНОВКИ………...……………………………….………….…………………204
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………………207
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………251

Список літератури

ВИСНОВКИ
— Аналіз наукової та публіцистичної літератури свідчить, що мистецькопедагогічна та громадська діяльність О. Мурашка не була предметом
спеціального історичного дослідження й донедавна цікавила винятково
мистецтвознавців. В основу аналізу історіографії був покладений
хронологічний принцип. Відповідно до нього ми виокремили п’ять періодів:
1) 1899–1919 рр. — прижиттєві публікації, які здебільшого висвітлювали
творчість О. Мурашка; 2) 1919–1929 рр. — праці, написані впродовж 10 років
після загибелі художника; 3) 1930–1958 рр. — поодинокі роботи, що
відображають зменшення інтересу до постаті О. Мурашка, і характеризуються
певною тенденційністю; 4) 1959–1990 рр. — збільшення інтересу, зумовлене
переважно виставками творів митця; 5) 1991–2018 рр. — публікації, написані у
період незалежності України, коли з’явилася можливість по-новому оцінити
діяльність О. Мурашка та його роль у мистецькому й громадському житті
України взагалі та Києва зокрема.
— Вивчення джерельної бази показало, що матеріалів, пов’язаних з
темою дисертації, бракує для створення комплексного дослідження. Науковці
попередніх поколінь переважно спиралися на документи, що нині зберігаються
у ДАФ НХМУ майже без залучення додаткових джерел. Тому дисертантка
дещо розширила межі пошуку, і це дозволило знайти та ввести до наукового
обігу (або опублікувати повністю) матеріали з архівів Києва, Санкт-Петербурга
та Москви, які також мають відношення до нашої теми. Мусимо констатувати,
що наявні та відомі документи були опрацьовані дослідниками попередніх
поколінь недосконало, тому виникла потреба у первинному опрацюванні,
розшифруванні рукописів і перекладі листів, написаних іноземними мовами.
— Визначино витоки становлення світогляду та мистецьких принципів
О. Мурашка, на які впливало чимало факторів, зокрема виховання у родині
дядька, котрий, як і мати художника, був сином священика і не виключено, що
й сам служив у церкві; закоханість у природу, навчання у рисувальній школі
Миколи Мурашка, можливість спостерігати за роботою видатних живописців у
205
Володимирському соборі, навчання в ІАМ і спілкування з Іллею Рєпіним,
подорож до Мюнхена та Парижа. Поглиблено знання про ранні роки митця, які
є основоположними у формуванні людини.
— Досліджено мистецько-педагогічну діяльність О. Мурашка, що мала
декілька напрямів. Передусім ідеться про участь українського художника у
різноманітних мистецьких заходах — конкурсах, виставках, зокрема
закордонних, та найціннішим результатом є сама його творчість, кращі зразки
якої входять до золотого фонду вітчизняного та європейського мистецтва.
Помітити у них національний компонент подекуди складно з огляду на те, що
Мурашко був насамперед портретистом і жанрових речей створив не так уже й
багато (хоча невірно було б шукати прояви національного стилю тільки у
побутових сюжетах). Встановити українську ідентичність митця, особливо до
1917 р., непросто й через те, що внаслідок історичних обставин він був
включеним до мистецтва Росії — брав участь у численних виставках у СанктПетербурзі та Москві, був одним з ініціаторів створення петербурзького Нового
товариства художників, представляв мистецтво Російської імперії на
Венеційській бієнале. Незважаючи на це, внесок Мурашка у розвиток
національного мистецтва виявився дуже вагомим. Його роботи були далекими
від поверхневого «етнографізму», адже в них втілено не захоплення
«колоритним» антуражем, а істинне розуміння народного життя й
національного характеру. Мурашко мав величезний вплив на українське
художнє середовище, він доклав чималих старань для консолідації мистецьких
сил Києва, сприяв створенню Київського товариства художників і розробив
засадничий документ цієї творчої організації.
Складено уявлення про деякі педагогічні принципи О. Мурашка, яких він
дотримувався, викладаючи спочатку у Київському художньому училищі,
згодом у власній студії, котру було відкрито 1913 року, та в Українській
Академії мистецтва. Художник виховав цілу плеяду учнів, серед яких такі
видатні митці, як Н. Шифрін, К. Трохименко, А. Петрицький та інші.
206
— Розглянуто основні напрями громадської діяльності О. Мурашка, що
була тісно переплетена з його мистецькою та педагогічною роботою. Більш
ґрунтовно проаналізовано діяльність О. Мурашка як одного з фундаторів,
авторів першого статуту та професорів Української Академії мистецтва —
першого вищого мистецького навчального закладу в Україні. Намагаючись
самостійно знайти рішення, здатне подолати проблеми професійної підготовки
художників, які стали ще очевиднішими з відкриттям УАМ, Мурашко
запропонував введення ступеневої системи мистецької освіти, що передбачала
поетапне навчання у художній гімназії початкового рівня, середній художній
школі та Академії як її найвищому щаблі. У дисертації докладно
проаналізовано розроблений Мурашком проект ступінчастої професійної
системи освіти, над яким він працював у 1918–1919 роках.
— Встановлено значення О. Мурашка як одного з самобутніх митців XX
століття, яскравого представника тогочасної інтелектуально-творчої еліти.
Отже, попередньо з’ясовані позиції дають змогу дослідити й поглибити
знання про роль О. Мурашка у мистецькому та громадському житті України
перших двох десятиріч XX століття. Найімовірніше, він належав до тих
українців, яким саме революційні події 1917 року допомогли остаточно
усвідомити свою національну приналежність. У роботі можна простежити
еволюцію Мурашка від художника «поза політикою» до митця-громадянина,
який хотів служити не лише мистецтву, а й своїй країні, своєму народові.