Наукові основи регіонального еколого-природоохоронного картографування




  • скачать файл:
  • Назва:
  • Наукові основи регіонального еколого-природоохоронного картографування
  • Альтернативное название:
  • Научные основы регионального эколого-природоохранного картографирования
  • Кількість сторінок:
  • 237
  • ВНЗ:
  • Харківський національний університет імені В.Н. каразіна
  • Рік захисту:
  • 2009
  • Короткий опис:
  • Харківський національний університет
    імені В.Н. каразіна


    На правах рукопису


    ПЕРЕСАДЬКО ВІЛІНА АНАТОЛІЇВНА


    УДК 528.94:504(477.54)



    Наукові основи регіонального
    еколого-природоохоронного картографування



    Спеціальність 11.00.12 географічна картографія









    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора географічних наук


    Науковий консультант:
    доктор географічних наук, професор
    Левицький Іван Юрійович,
    Харківський національний університет
    імені В. Н. Каразіна, професор кафедри екології та неоекології





    Харків 2009









    ЗМІСТ











    стор.




    ВСТУП..


    6







    Розділ 1. Теоретична концепція системного регіона­льного еколого-природоохорон­ного карто­графування..


    18







    1.1.


    Системне регіональне еколого-природоохоронне картографу­вання: сутність, ознаки, функції..


    19







    1.2.


    Цілі, задачі, об’єкт, предмет і методи еколого-природоохорон­ного картографування.


    41







    1.3.


    Поняттєво-термінологічний апарат еколого-природоохорон­ного картографування..


    50







    1.4.


    Класифікація еколого-природоохоронних картографічних творів...


    56







    1.5.


    Методологічна основа розробки системи регіональних еко­лого-природоохоронних картографічних творів.


    65










    1.5.1. Принципи розробки системи регіональних еколого-природо-охоронних картографічних творів


    65










    1.5.2. Етапи розробки системи регіональних еколого-природоохо-ронних картографічних творів..


    69







    1.6.


    Класичні елементи картографічного методу створення еко­лого-природоохоронних картографічних творів.


    71










    1.6.1. Масштабний ряд


    71










    1.6.2. Показники і характеристики об’єктів картографування ..


    75










    1.6.3. Система умовних позначень .


    82










    1.6.4. Інформаційне забезпечення процесу картоукладання.


    97







    Висновки до розділу 1


    99







    Розділ 2. історія і сучасний стан еколого-природо­охо­ронного картографування .



    102







    2.1.


    Розвиток теорії еколого-природоохоронного картографу­вання та його основні етапи....


    103







    2.2.


    Зарубіжні еколого-природоохоронні картографічні твори


    114







    2.3.


    Еколого-природоохоронні картографічні твори на терито­рію України та її регіонів....


    123







    2.4.


    Основні наукові центри еколого-природоохоронного картог­рафу­вання в Україні та країнах СНД..


    136







    2.5.


    Тенденції еколого-природоохоронного картографування.


    139







    Висновки до розділу 2


    142







    Розділ 3. науково-Методичні підходи розробки Еко­лого-природоохоронних картографічних творів регіонів різних територіальних ран­гів


    144







    3.1.


    Наукові, методичні та організаційні основи створення сис­тем регі­ональних еколого-природоохоронних картографіч­них творів різ­них типів...


    144










    3.1.1. Регіональні еколого-природоохоронні атласи..


    148










    3.1.2. Серії регіональних еколого-природоохоронних карт..


    153










    3.1.3. Окремі регіональні еколого-природоохоронні карти...


    156










    3.1.4. Еколого-природоохоронна тематика в комплексних геогра­фічних атласах, серіях карт і окремих тематичних картах..


    159







    3.2.


    Розробка комплексних еколого-природоохоронних карт..


    162










    3.2.1. Методика розробки еколого-природоохоронних карт насе­лених пунктів.


    165










    3.2.2. Методика розробки ландшафтно-екологічних карт адміні-стра­тивної області.


    170







    3.3.


    Розробка покомпонентних і проблемних еко­лого-природоохорон-них карт


    177










    3.3.1. Еколого-природоохоронні карти атмосферного повітря .


    177










    3.3.2. Еколого-природоохоронні карти водних ресурсів


    182










    3.3.3. Еколого-природоохоронні карти земельних ресурсів..


    187











    3.3.4. Еколого-природоохоронні карти рослинності і тварин­ного світу




    190










    3.3.5. Еколого-природоохоронні карти фізичних впливів на дов­кілля


    191










    3.3.6. Медико-екологічні карти ..


    194










    3.3.7. Соціоекологічні та економіко-екологічні карти .


    197







    Висновки до розділу 3


    198







    Розділ 4. Геоінформаційне забезпечення еколого-при­родоохоронного картографування


    201







    4.1.


    Напрямки формування геоінформаційної системи для по­треб еколого-природоохоронного картографування


    201







    4.2.


    Проектування картографічного банку даних для форму­вання ре­гіональної еколого-природоохоронної ГІС...


    206







    4.3.


    Електронні еколого-природоохоронні карти


    211







    4.4.


    Оперативне еколого-природоохоронне картографування та його інформаційне забезпечення з використанням геоінформаційних технологій...


    214







    Висновки до розділу 4 .....


    217







    Розділ 5. Експериментальні роботи зі створення реко­мендованої системи регіональних еколого-природоохоронних картографічних тво­рів .


    219







    5.1.


    Еколого-природоохоронні картографічні твори обласного рівня...


    221







    5.2.


    Еколого-природоохоронні картографічні твори сільських адміні­стратив­них районів


    243








    5.3.


    Еколого-природоохоронні картографічні твори міських адміні­стративних районів



    252







    5.4.


    Еколого-природоохоронні картографічні твори населених пунк­тів


    258







    5.5.


    Еколого-природоохоронні картографічні твори сільськогосподар­ських підприємств..


    271










    5.5.1. Еколого-природоохоронні твори фермерських господарств..


    276







    5.6.


    Еколого-природоохоронні картографічні твори промислових під­приємств.........


    278







    Висновки до розділу 5.


    285







    ВИСНОВКИ ..


    287







    ДОДАТКИ.


    295







    список використаних джерел.


    444











    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Значимість і актуальність дисертаційної роботи зумовлена фундаментальною роллю системних картографічних досліджень екологічних і природоохоронних проблем та оптимізації природокористування на локальному, муніципальному та регіональному рівнях.
    Екологічний і природоохоронний напрямки тематичного картографування на сьогодні знаходяться на етапі синергетичного розвитку, чим і викликана поява нового напрямку тематичного картографування еколого-природоохоронного. Залежно від потреб людства, рівня наукових знань, вихідної інформації про довкілля, як середовища існування людини як біосоціального виду, існуючих засобів обробки та інтерпретації вихідної інформації, загального рівня розвитку картографічного методу дослідження, теорії еколого-географічного картографування трансформу-вався зміст еколого-природоохоронного картографування, як прикладного напрямку еколого-географічних досліджень, спрямованих на вирішення екологічних проблем. У нашій країні він мав констатаційно-реєстраційний напрям до середини 80-х років минулого століття; оцінювально-констатаційний до початку ІІІ-го тисячоліття; став чітко вираженим еколого-природоохоронним на сьогодні і має бути системним оцінювально-прогнозним та рекомендаційним на перспективу. Цьому сприяють ряд об’єктивних передумов: необхідність у поглибленому вивченні і дослідженні екологічних проблем та оцінці ситуацій щодо природоохоронних заходів; невідкладність розробки державної програми оптимізації природокористування відповідно до концепції збалансованого розвитку, яка реалізується через збалансованість дій між вирішенням соціально-економічних та екологічних проблем і збереженням навколишнього середовища; сучасний рівень забезпечення картографічних досліджень аерокосмічними та іншими засобами збору й опрацюванню інформації, необхідними вихідними даними про довкілля; безмежні моделюючі та оперативні можливості сучасних геоінформаційних технологій.
    В умовах переходу до ринкових відносин картографічна інформація приймає риси, які визначають її використання для формування моделей управління, що служать одним із ефективних засобів раціонального природокористування і прийняття адекватних, прогресивних і перспективних рішень.
    За останні п’ятнадцять-двадцять років накопичено значний теоретичний і практичний досвід з даної проблеми (слід відзначити великий внесок українських вчених у її розробку), але висока динамічність напрямку потребує: а) розвитку наукових основ; б) узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду еколого-при-родоохоронного картографування; в) розробки практичних рекомендацій створення картографічних творів та вдосконалення методів використання карт у практиці природоохоронної діяльності; г) популяризації еколого-природоохоронних картографічних знань серед широких мас населення.
    З питань теорії екологічного, природоохоронного чи інших екологічних розділів географічної картографії існує значний доробок, тоді як з питань методології регіонального еколого-природоохоронного картографування в наявності обмежене число публікацій.
    Необхідність розробки теорії системного регіонального еколого-природо-охоронного картографування викликана:


    недостатнім інформаційним забезпеченням природоохоронної діяльності, а саме інформацією про екологічні проблеми в регіонах, про наслідки негативного антропогенного впливу на довкілля, про зворотній вплив ушкодженого середовища на умови життя і діяльності людей;


    потребами владних структур у регіонах в об’єктивній, наочній, лаконічно представленій позавідомчій інформації про екологічну ситуацію та наявні і необхідні природоохоронні заходи, що важливо для прийняття обґрунтованих рішень, щодо оптимізації природокористування;


    необхідністю створення єдиної системи еколого-природоохоронних картогра-фічних творів, яка дасть змогу виключити дублювання робіт та уніфікувати зміст картографічних творів на регіональному і локальному рівнях;


    поширенням інтересу картоукладачів, картокористувачів, спеціалістів у галузі екологічного нормування, природоохоронної діяльності та інших фахівців до про-блем розробки і аналізу картографічних творів еколого-природоохоронної тематики.


    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках п’яти держбюджетних тем: «8-17-92» № держреєтрації UА01008676Р «Розробка наукових основ комплексного регіонального картографування (на прикладі Харківської області)»; «8-17-95» № держреєтрації 0197UА003311 «Розробка теоретико-методологічних основ комплексного тематичного картографування адміністративних областей»; «8-17-99» № держреєтрації 0199U004420 «Інформаційно-картографічне забезпечення розвитку регіонів України в умовах економічної реформи: методологія, концепція, функції, принципи, зміст, напрямки, тенденції»; «8-17-02» № держреєтрації 0102U000349 «Розробка наукових основ великомасштабного еколого-природоохоронного картографування адміністративних районів, пром
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ

    Теоретико-методологічні засади системного регіонального еколого-природоохоронного картографування ґрунтуються на розумінні поступального розвитку географічної науки і розглядаються в контексті динаміки екологічно орієнтованих напрямків тематичної картографії екологічного, природоохоронного, еколого-географічного картографування і картографування природокористування.
    Основні теоретичні результати дослідження можна сформулювати так:


    Сутність системного регіонального еколого-природоохоронного картографування визначено як систему аерокосмічних, польових та камеральних картографічних досліджень, які здійснюються на основі геоінформаційних технологій з метою створення системи обов’язкових картографічних творів (окремих карт, серій карт і (чи) атласів), що розробляються за єдиною програмою, яка передбачає системну характеристику регіонів, уніфікацію структури, змісту і оформлення картографічних творів, що охоплюють всю систему природних, господарських і адміністративних одиниць (від окремих джерел забруднення до області) та призначені для вивчення і дослідження взаємодій в системі «природа-суспільство» з метою вирішення екологічних проблем у регіонах. Таким чином, системність еколого-природоохоронного картографування реалізується через системність об’єкта дослідження (просторово-часове поєднання екологічних проблем, що виникли чи мають проявитися у результаті взаємодії дискретних чи континуальних об’єктів, явищ, процесів у межах певного регіону і заходів щодо оптимізації взаємовідношень в системі «природа-суспільство»), системність теоретико-методологічного обгрунтування, системність інформаційної бази, системність процесу картографування.


    Аналіз історичного досвіду та сучасного стану картографування екологічних проблем і заходів охорони природи дозволив сформулювати визначення терміну еколого-природоохоронної карти, як наочної просторово-часові, образно-знакові моделі, що з позицій географічного детермінізму відображає стан, оцінку і перспективи прояву екологічних проблем та існуючі (запроектовані і перспективні) заходи щодо охорони природи за допомогою системи картографічних засобів.


    Обґрунтовано принципи системного регіонального еколого-природоохоронного картографування, які ґрунтуються на засадах організаційної стратегії екологічних досліджень і природоохоронної діяльності, а саме: збалансованого розвитку (урахування потреб практики у галузі охорони природи; відображення адміністративно-господарської і ландшафтної структур території, що картографується); програмування (створення для кожного територіального рангу наскрізної системи обов’язкових, стандартних, багатоцільових картографічних творів (окремої карти, серії карт і атласу); забезпечення внутрішньої єдності регіональної системи картографічних творів); синхронізації дій (використання уніфікованої системи показників, характеристик і умовних позначень адаптованої для застосування засобами автоматизованого створення і читання карт; урахування вітчизняного і зарубіжного досвіду укладання еколого-природоохоронних карт); поляризованого розвитку і концентрації (концентрація картографічних досліджень у районах екологічної небезпеки; об’єднання зусиль різноманітних структур з метою покращення інформаційного забезпечення; створення єдиного наукового координаційного центру з питань екологічного і природоохоронного картографування території України та її регіонів); партнерства і єдності (консолідація зусиль з метою отримання реальної, оптимальної і доступної інформації про екологічний розвиток території; адаптація системи еколого-природоохоронних картографічних творів до загальнодержавної системи топографічного і тематичного картографування; пріоритетне застосування геоінформаційних технологій у процесі «створення-оновлення-використання» картографічних творів); поступовості і послідовності (формування раціональної структури системи еколого-природоохоронних картографічних творів; поступовий перехід від однієї до іншої складової системи, від одного до іншого етапу розробки й аналізу системи); достовірності і сучасності (використання найбільш сучасної і репрезентативної інформації; передача інформації в якісній і кількісній формах з дотриманням вимог, що ставляться до географічних карт наукової обґрунтованості, сучасності, точності, наочності, доступності); узгодженості (ураховування специфіки прояву екологічних ситуацій у межах окремих територій при зниженні рангу території, що картографується має збільшуватися деталізація характеристик на картах); економічності (відображення еколого-природоохоронної інформації, необхідної для кожного ієрархічного рівня природокористування, мінімумом типових карт, що входять до серії чи атласу; комплексування на кожній карті близьких за функціями сюжетів; застосування методів та способів здешевлення і спрощення процесу укладання та підготовки до видання і видання карт); автономізації (створення еколого-природоохоронних карти (серій карт, атласів) має здійснюватись з орієнтацією на їх автономне, самостійне використання, як окремих документів при здійсненні екологічної оцінки території і проектуванні заходів охорони природи).


    Запропоновано систему показників і характеристик регіонального еколого-природоохоронного картографування, в основу розробки якої покладено наступні положення: відображення усіх напрямків еколого-природоохо-ронної діяльності, стан, екологічну оцінку, заходи охорони й відновлення природних компонентів і природних комплексів; урахування досягнень вітчизняного та зарубіжного еколого-природоохоронного картографування); використання найбільш репрезентативних показників, що застосовуються у практиці екологічного моніторингу і природоохоронної роботи; використання методик, що забезпечують, на нашу думку, одержання найбільш об’єктивної оцінки екологічного стану навколишнього середовища та природоохоронної діяльності; дотримання єдиної структури груп показників; відкритість системи для удосконалення і доповнення відповідно до накопичення нових знань про навколишнє середовище, його екологічну оцінку та прийоми і методи оптимізації природокористування; показники і характеристики мають і можуть використовуватись для створення усіх структурних одиниць системи (окремих карт, серій карт, атласів): показники і характеристика мають бути простими для адаптації до процесу комп’ютерного укладання карт, легко вводитися до бібліотек графічних пакетів, що використовуються у сучасній картоукладацькій справі.


    Обґрунтовано методичні положення розробки умовних позначень еколого-природоохоронних карт: перехід від об’єкта картографування до його графічного відображення з урахуванням асоціативних ознак об’єкта відображення; забезпечення логічності побудови системи умовних позначень згідно з підходом «від загального до окремого», шляхом встановлення спільних і відмінних рис об’єктів картографування і поступовий перехід до передачі конкретних ознак; застосування ергономічних принципів при кодуванні інформації, що забезпечить уніфікацію позначень під час традиційного та комп’ютерного укладання карт; дотримання загальних принципів гармонізації при розробці картографічних творів (повторюваність цілого у його складових, підпорядкованість, співрозмірність тощо).


    Періодизацію розвитку еколого-природоохоронного картографування реалізовано на основі вивчення досвіду екологічного і природоохоронного напрямків сучасної картографії, що дало підставу виділити три етапи його формування: 1. Етап формування природоохоронної тематики в географічному картографуванні (до середини 50-х років ХХ ст.). Елементи природоохоронного та медико-географічного змісту переважно зустрічаються у загально географічних та тематичних картах і атласах; 2. Етап становлення наукових основ природо-охоронного картографування, заро­дження екологічного картографування (се­редина 50-х кінець 80-х років ХХ століття). Карти заповідних територій стають обов’язковими у національних атласах ряду країн, а природоохоронні в картах і атласах виданих в СРСР. Набуло розвитку оцінювальне природно-ресурсне картографування, яке поступово трансформувалось в екологічне; 3. Етап розвитку еколого-природоохоронного картографування (з кінця 80-хроків ХХ ст. по наш час). Еколого-природоохоронне картографування реалізується шляхом відображення комплексної оцінки сприятливості навколишнього середовища й окремих його компонентів для життєдіяльності людини, в залежності від чого представляють заходи з оптимізації природокористування, збереження та відновлення якості природного середовища. Найбільш інтенсивно еколого-природоохоронне картографування розвивається в Україні, чому сприяють роботи київських, харківських, дніпропетровських, львівських картографів, де сформувались наукові школи з еколого-географічного картографування.


    Основними тенденціями еколого-природоохоронного картографування є: переважання регіонального аспекту у відображенні інформації; перехід від окремих карт до серій карт і атласів даної тематики; вміщення у комплексні й тематичні географічні атласи еколого-природоохоронних розділів; розширення еколого-природоохоронної тематики; створення наряду з традиційними інвентаризаційними картами карт оцінювальних, прогнозних і рекомендаційних; збільшення переліку еколого-природоохоронних показників і характеристик майже у п’ять разів; перехід до створення еколого-природоохоронних картографічних творів на ландшафтній основі з урахуванням адміністративно-господарського поділу територій; розширення використання матеріалів аерокосмічних зйомок під час укладання еколого-природоохоронних карт, серій карт і атласів; інтенсифікація процесу застосування геоінформаційних технологій при створенні еколого-природоохо-ронних творів; розширення переліку карт даної тематики в мережі Інтернет.


    Ретроспективний огляд літератури дозволяє стверджувати, що: а) еколого-природоохоронне картографування зародилося і розвивалося на основі природоохоронного і оцінювального природно-ресурсного картографування; б) екологічно орієнтовані напрямки картографування (природоохоронне, екологічне, еколого-природоохоронне) розвиваються у тісному взаємозв’язку і взаємодії; в) українські наукові школи з екологічно орієнтованих напрямків тематичного картографування знаходяться на передових позиціях в галузі розвитку теорії і практики еколого-географічного, природоохоронного, еколого-природоохоронного, екологічного картографування та картографування природокористування.


    У роботі обґрунтовано науково-методичні засади створення системи регіональних еколого-природоохоронних картографічних творів:


    Система регіональних еколого-природоохоронних картографічних творів має створюватись на основі концептуальних моделей об’єкта картографування та інформаційного забезпечення картоукладацьких робіт, розроблятись з урахуванням вище викладених принципів і являти собою наскрізну систему об’єктно-орієнтованих картографічних творів уніфікованих за структурою, змістом, математичною основою і зображувальними засобами.


    Регламентація підходів щодо структури і змісту системи регіональних еколого-природоохоронних картографічних творів, кожен з яких розробляється відповідно до його цільового призначення, позначається на насиченості змісту карт, детальності й кількості їх показників, виборі методик районування, та методів генералізації, сприяє інтеграції і координації розрізнених проектів, унеможливлює дублювання змісту карт і спрямовує роботу картографа на чітко визначене розкриття особливостей об’єкта дослідження.


    Для кожної адміністративно-господарської одиниці регіону запропоновано створення системи обов’язкових багатоцільових картографічних творів трьох типів окремої комплексної карти, серії комплексних карт, комплексного атласу, кожен з яких відповідно до свого призначення та масштабних можливостей, максимально повно та всебічно характеризує умови формування, стан, оцінку (сучасну та перспективну) екологічних проблем і заходи охорони природи, а в сукупності утворюють систему регіональних еколого-природоохоронних картографічних творів.


    Окрема комплексна карта дає загальне уявлення про екологічні проблеми регіону і заходи їх усунення, призначається як демонстраційний засіб для організацій регіонального, муніципального чи локального рівнів та як довідковий посібник для навчальних закладів і широкого кола користувачів. Серія карт (як правило, стінних) більш детально характеризує об’єкт картографування, призначена для спеціалістів, наукових співробітників і студентів вищих навчальних закладів. Атлас являє собою своєрідну енциклопедію знань про екологічні проблеми і природоохоронну діяльність в регіоні і розробляється як картографічний твір широкого спектру використання.


    Запропоновано оригінальні методики створення комплексних і галузевих (медико-екологічних, акустичного дискомфорту) еколого-природоохо-ронних карт населених пунктів і адміністративних областей основані на пофакторно-інтегративному аналізі екологічних ситуацій з широким застосуванням структурно-логічного моделювання, прийомів теорії інформації, математико-картографічного аналізу, геоінформаційних технологій.


    Узагальнено досвід картографування екологічного стану і охорони компонентів природного середовища. Запропоновано схему розробки змісту карт, відповідно до якої обумовлено систему показників для кожного виду карт, а в якості критерію ступеню екологічного навантаження на навколишнє середовище рекомендовано використовувати медико-екологічні показники.


    Забезпечення оперативності еколого-природоохоронного картографування, високої просторової і часової локалізації вихідної інформації здійснюється шляхом розробки електронних екологічних карт, які мають укладатися за вимогами і принципами спільними з вимогами і принципами еколого-природоохоронного картографування класичної картографії.


    Сформульовано загальні вимоги до регіональних еколого-природо-охоронних ГІС: система має бути недорогою, широко тиражованою і адаптованою до роботи в мережі, мати об’єктно-орієнтований підхід до опису території різного рангу, забезпечувати можливість побудови багаторівневих шарів тематичної інформації, підтримувати різноманітні форми представлення інформації про територію, зберігати значні обсяги інформації й підтримувати роботу з розподіленими базами даних; забезпечувати швидкий доступ до даних, маніпулювання та інтегрування з різними типами даних, до форматів інших систем, мати потужні аналітичні засоби, бути відкритою для отримання нової інформації та для розробки користувацьких програмних додатків.


    Встановлено пріоритети щодо застосування електронних карт у практиці екологічного моніторингу та природоохоронної діяльності. Так, локальний аналіз і синтез інформації слід проводити з використанням електронної карти, а узагальнюючі висновки стосовно просторово-часових тенденцій екологічних ситуацій слід базувати на великомасштабній паперовій карті (серії карт), що сприятиме адекватному проведенню порівняльного аналізу на різних територіальних рівнях.


    До результатів практичної апробації теоретичних досліджень слід віднести:



    Створення експериментальної системи еколого-природоохоронних картографічних творів (окремих карт, серій карт, атласів) для усіх регіональних адміністративно-господарських рівнів область, місто, адміністративний район області, адміністративний район міста, окреме підприємство (сільськогосподарське та промислове).


    Розробка методики застосування геоінформаційних технологій в процедурі районування території області і населено пункту за екологічним станом і напрямками оптимізації природокористування з урахуванням адміністративно-господарського і природно-територіального поділу територій.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



    Абалаков А.Д. Методические приемы природоохранного картографирования районов газопромыслового освоения горнотаежных территорий / А.Д. Абалаков  География и природные ресурсы. 1998. № 1. С. 49-53.


    Аввесаломова И.А. Ландшафтно-функциональные карты при изучении геохимических аномалий в городе / И.А. Аввесаломова  Вестник МГУ. Сер. 5. География. 1986. № 5. С. 88-94.


    Авилова Г.М. Карты шума для ГИС города / Г.М. Авилова, К.Н. Герценова, С.С. Нехин // Геодезия и картография. 2000. №10. С. 46-48.


    Адаменко О.А. Екологічний атлас Карпатського регіону України / О.А. Адаменко, І.А. Дубровець  Вісник геодезії та картографії 1996. № 1. С. 82-98.


    Айриянц А.А. Опыт создания баз данных и метаданных Алтайского экорегиона / А.А. Айриянц, А.С. Борисенко, Н.Н. Добрецов и др. // Геоинформатика. 2003. № 4. С. 13-19.


    Алябьев А.А. Муниципальная геоинформационная система / А.А. Алябьев // Геодезия и картография. 2006. № 4. С. 4-10.


    Андреева В. Н. Областная учебная карта охраны природы: назначение, принципы проектирования, содержание / В.Н. Андреева, И.Ю. Левицкий, В.А. Пересадько  Картография и научно-технический прогресс: тез. докл. ІХ Всесоюзн. конф по темат. картогр., сентябрь 1988 г., Харьков. Кн. 2. Л., 1988. С. 130.


    Антипова А.В. Карты использования земель: принципы создания и применение в сфере эколого-географических исследований / А.В. Антипова  Картография на рубеже тысячелетий: докл.  Всероссийской научн. конф., 7-10 окт. 1997 г., Москва. М. : РАН, 1997. С. 251-258.


    Аргучинцев В.К. Возможности вероятностного моделирования в проблеме эколого-географического районирования и оптимального природопользования / В.К. Аргучинцев, А.В. Аргучинцева, Л.М. Галкин // Эколого-географическое картографирование и оптимизация природопользования в Сибири: матер. IV Региональной научно-техн. конф. по тематич. картогр., ноябрь 1989, Иркутск . Иркутск, 1989. С. 111-119.


    Асланикашвили А.Ф. Метакартография. Основные проблемы / А.Ф. Асланикашвили. Тбилиси : Мецниереба, 1974. 125 с.


    Астахова В.А. Геоморфологический анализ Северного Прибайкалья для целей экологического картографирования на основе материалов космической фотосъемки / В.А. Астахова, Е.Ю. Макосеева  Экол. картогр. на основе матер. косм. фотосъемки: геоморф. аспекты. Кн. 1. М. : ЦНИИГиК, 1994. С. 7-17.


    Атлас радиоактивного загрязнения территорий итог систематизации данных мониторинга радиоактивных выпадений / [Израэль Ю.А., Авдюшин С И., Квасникова Е.В. и др.]  Методика и некоторые результаты авиационной гамма-съемки радиоактивного загрязнения территории европейской части России. М. : Инст. глобальн. экол. и климата Росгидромета и РАН, 1994. С. 5-15.


    Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития / Н.В. Багров. К. : Либідь, 2002. 256 с.


    База даних медико- та еколого-географічного ГІС-картографування / [ Бондаренко Е.Л., Шевченко В.О., Овсяннікова Н.А., Савченко З.П.] // Картографія та вища школа. К. : В-во ДНВП «Укрморкартографія», 2000. Вип. 4. С. 60-64.


    Байназаров А.М. Атласне еколого-природоохоронне картографування адміністративних областей (на прикладі Харківської області) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук : спец. 11.00.12 «Географічна картографія» / А.М. Байназаров. К., 2003. 20 с.


    Байназаров А.М. Зміст атласних карт екологічного стану та охорони геологічного середовища // Проблеми безперервної геогр. освіти і картографії : зб. наук. праць / А.М. Байназаров. К. : Антекс, 2000. Вип. 1. С. 54-58.


    Байназаров А.М. Комплексні еколого-природоохоронні атласи адміністративних районів // Картографія та вища школа: зб. наук. праць / А.М. Байназаров. К, 2000. Вип. 4. С. 45-47.


    Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія / Барановський В.А. К. : Фітосоціоцентр, 2001. 252 с.


    Барановський В.А. Екологічна географія новий напрямок конструктивної географії / В.А. Барановський, А.В. Чернікова, Н.О. Чайціна // Національне картографування: стан, проблеми та перспективи розвитку: зб. наук. праць / [відп. за вип. А. А. Москалюк]. К: ДНВП «Картографія», 2005. Вип.2. С. 65-71.


    Барановський В.А. Створення інформаційної бази автоматизованої картографічної системи, призначеної для моніторингу екологічного стану України (АКС ЕМУ) / В.А. Барановський  Матер. наук.-практ. семін. з геоінформ. систем, 22-25 листоп. 1993 р., Вінниця. К., 1994. С. 151-155.


    Барановський В.А. Картографування стійкості геосистем новий напрям тематичного картографування / В.А. Барановський, П.Г. Шищенко // Проблеми безперервної геогр. освіти і картографії: зб. наук. праць. К. : ЗАТ «Інститут передових технологій», 2005. Вип. 5. С. 10-15.


    Баринова Г.М. Картографирование экологической ситуации Калининградской области / Г.М. Баринова, С.И. Зотов  Проблемы физической и экономической географии Калининградского региона. Калининград : Калинингр. гос. ун-т, 1995. С. 33-38.


    Безруков Л.А. Географо-картографическая оценка использования, загрязнения и охраны вод Иркутской области / Л.А. Безруков, Ю.А. Мисюркеев  География и природные ресурсы. 1995. № 2. С. 40-50.


    Безугла Э.Ю. Метеорологический потенциал и климатические особенности загрязнения воздуха городов / Э.Ю. Безугла. Л., 1980. 183 с.


    Белов С.А. Модельный подход к описанию картографических условных знаков / С.А. Белов, В.А. Бобков, С.А. Кадничанский  Геодезия и картография 1994. № 10. С. 42-46.


    Белоусова А.П. Основные принципы и рекомендации по оценке и картированию защищенности подземных вод от загрязнения / А.П. Белоусова // Водные ресурсы. 2003. Т. 30. №6. С. 667-677.


    Беляева Е.Л. Социальное картографирование в прогнозной социально-проектной диагностике (к обоснованию проекта градостроительного атласа России) / Е.Л. Беляева, Ю.А. Мисюркеев // Прогноз социального проектирования и город. Кн. 3. М., 1994. С. 415-429.


    Берлянт А.М. Геоинформационное картографирование в экологических исследованиях / А.М. Берлянт // Геоэкоинформатика : сб. статей. М. : МГУ, 1995. С. 38-49.


    Берлянт А.М. Геоинформационное картографирование: концепция, географические основы / А.М. Берлянт  Картография на рубеже тысячелетий: докл.  Всероссийской научн. конф. по картографии. Москва, 7-10 октября 1997 г. М. : РАН. 1997. С. 390-394.


    Берлянт А. М. Использование карт в науках о Земле / А. М. Берлянт. М., 1986 . Т. 12 : Картография. 175 с.


    Берлянт А.М. Взаимодействие картографического и аэрокосмического методов при мониторинге окружающей среды / А.М. Берлянт, Б.А. Новаковский  Организация географической информации и тематическая картография. Владивосток, 1987.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)