СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Короткий опис

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ШТЕЛЬМАХ Ольга Олександрівна

УДК 911.3:364(477)

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

11.00.02. Економічна та соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
Мезенцева Наталія Іванівна
кандидат географічних наук, доцент

Київ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження соціальної безпеки регіонів................................................

8

1.1.Регіональна соціальна безпека як об’єкт суспільно-географічних досліджень.......................................................................................................

8

1.2. Індикатори регіональної соціальної безпеки....................................

22

1.3. Методика регіонального аналізу соціальної безпеки......................

30

Висновки до розділу 1...................................................................................

37

РОЗДІЛ 2. Чинники соціальної безпеки регіонів України........

40

2.1. Організаційно-правові передумови соціальної безпеки..............

40

2.2. Соціально-економічні чинники.............................................................

51

2.3. Екологічні умови життєдіяльності населення.............................

58

Висновки до розділу 2...............................................................................

66

РОЗДІЛ 3. Суспільно-географічна оцінка соціальної безпеки регіонів України..........................................................

69

3.1. Регіональний аналіз демографічної якості населення.....................................................................................................

69

3.2. Регіональний аналіз напруженості на ринку праці..........................

86

3.3. Регіональний аналіз добробуту населення.......................................

103

3.4. Соціальні негаразди в регіонах..........................................................

120

3.5. Інтегральна соціальна безпека регіонів України та шляхи її підвищення..................................................................................................

137

Висновки до розділу 3...............................................................................

147

ВИСНОВКИ...............................................................................

152

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................

156

ДОДАТКИ...................................................................................

172

ВСТУП

Актуальність теми. У періоди економічних криз, проведення соціально-економічних реформ, переорієнтації соціальних суспільних цінностей, депопуляції населення рівень соціальної безпеки регіонів і всієї держави знижується і призводить до загострення соціальної стабільності. Це проявляється насамперед у падінні життєвого рівня населення, соціальному розшаруванні, зростанні безробіття, знеціненні робочої сили, міграційних рухах населення. При цьому посилюється територіальна диференціація соціальної безпеки життєдіяльності населення.
Проблема моніторингу соціальних негараздів має загальнодержавне значення. Актуальним є всебічне вивчення соціальної безпеки в Україні всіма галузями науки з метою розробки оптимальної державної стратегії запобігання соціальним негараздам, регіональних програм підвищення рівня соціальної безпеки.
Визначення рівнів соціальної безпеки регіонів є невід’ємною складовою регіональної економічної політики держави і повинне ґрунтуватися на суспільно-географічних засадах. Вагомий внесок у дослідження соціальних процесів держави і регіонів зробили такі вчені: Я. Олійник, А. Степаненко, О.Шаблій, З. Герасимчук, І.Горленко, М. Долішній, В. Куценко, Е. Лібанова, Л.Нємець, Л.Новікова, В. Паламарчук, В. Стешенко, О. Топчієв, О. Хомра та ін. Однак суспільно-географічні аспекти соціальної безпеки в Україні є недостатньо вивченими. Не розроблено теоретико-методологічних основ суспільно-географічного дослідження соціальної безпеки регіонів, зокрема, не визначено суспільно-географічну сутність соціальної безпеки регіонів, методику та систему методів її дослідження. Недостатньо розроблені та висвітлені питання цілісної суспільно-географічної оцінки соціальної безпеки регіонів України, виявлення регіональних відмін, особливостей та основних її загроз. Актуальність та важливість зазначених проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науково-дослідними роботами, що проводяться на кафедрі економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема дисертація виконувалась, як складова науково-дослідної теми „Суспільно-географічні аспекти регіонального природокористування” (№ державної реєстрації 0101U001568).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є суспільно-географічне узагальнення сутності регіональної соціальної безпеки та визначення рівнів соціальної безпеки регіонів України для обґрунтування їх пріоритетних соціальних інтересів.
Для досягнення поставленої мети виконувалися такі завдання:
сформулювати суспільно-географічну сутність регіональної соціальної безпеки;
визначити індикатори соціальної безпеки регіонів;
дослідити вплив організаційно-правових, соціально-економічних та екологічних чинників на рівень соціальної безпеки регіонів України;
проаналізувати регіональні особливості демографічної ситуації, ринку праці, добробуту населення та поширення соціальних негараздів в Україні;
провести типізацію регіонів України за рівнем соціальної безпеки;
розробити рекомендації для підвищення рівня соціальної безпеки регіонів України.
Об’єктом дослідження є соціальна безпека регіонів України.
Предметом дослідження є територіальна диференціація соціальної безпеки життєдіяльності населення в регіонах України.
Методологія та методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи стали сучасні теорії суспільної географії з проблем сталого розвитку регіонів, національної безпеки держави, територіальної організації життєдіяльності населення. Дослідження проведене на основі системного підходу з використанням таких методів: кластерного аналізу, систематизації, групування, типізації, графічного, картографічного, порівняльно-географічного, статистичного та ін. Методи порівняльно-географічний та групування використовуються для аналізу статистичної бази дослідження, при оцінці демографічної ситуації, ринку праці, добробуту населення та соціальних негараздів. Метод кластерного аналізу використано для кластеризації регіонів за різними видами загроз соціальної безпеки, типізації для виділення типів регіонів України за складом, інтенсивністю прояву та темпами поширення загроз соціальної безпеки. Інформаційними джерелами стали звітні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства праці і соціальної політики, Державного центру зайнятості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:
узагальнено теоретичні та методичні основи суспільно-географічного дослідження регіональної соціальної безпеки, зокрема поглиблено визначення регіональної соціальної безпеки, її загроз, розроблено методику дослідження соціальної безпеки регіонів;
обґрунтовано використання індикаторів загроз економічного, демографічного та гуманітарного походження для оцінки рівня регіональної соціальної безпеки;
виявлено основні чинники соціальної безпеки регіонів України в розрізі таких блоків: організаційно-правові передумови, соціально-економічні чинники, екологічні умови життєдіяльності населення;
визначено демографічні, працересурсні загрози соціальної безпеки та загрози добробуту і поширення соціальних негараздів та здійснено кластеризацію регіонів України за загрозами соціальної безпеки;
проведено типізацію регіонів України за складом, інтенсивністю прояву, темпами поширення соціальних негараздів і обґрунтовано пріоритети соціального розвитку для регіонів різного типу.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційній роботі наукові результати і рекомендації є методологічною і практичною основою суспільно-географічної оцінки соціальної безпеки регіонів. Отримані наукові результати є практичною основою для розробки заходів регіональної соціальної політики України. Одержані наукові результати проведеного дослідження щодо оцінки рівня соціальної безпеки регіонів України використані в практичній діяльності Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка №25/766-2-4 від 29 вересня 2006 року).
Теоретичні положення та висновки дисертації використовуються при викладанні навчальних дисциплін „Економічна і соціальна географія України”, „Географія праці” на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №050/348а-30 від 22 вересня 2006 року).
Особистий внесок здобувача. Викладена в роботі сукупність науково-практичних результатів належить особисто авторці і є її науковим доробком. У дисертаційному дослідженні розкрито авторський підхід до суспільно-географічного дослідження соціальної безпеки регіонів. Визначено сутність регіональної соціальної безпеки, індикатори її загроз, проведено кластеризацію регіонів України за індикаторами загроз соціальної безпеки. Запропоновано основні напрями підвищення рівня соціальної безпеки регіонів України. Із наукових праць, надрукованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та розробки, які належать здобувачеві особисто.
Апробація результатів. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2004); Міжнародній конференції молодих вчених „Молоді науковці географічній науці” (Київ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Географічна наука та освіта: економічні та соціальні ризики” (Київ, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення” (Херсон, 2005).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано у фахових виданнях 7 праць загальним обсягом 1,3 д.а. (з них авторці належить 1,0 д.а.).
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків (загальним обсягом 152 сторінки машинописного тексту), списку використаних джерел (175 найменувань) та додатків (12). У роботі вміщено 43 рисунки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Регіональна соціальна безпека постійна доступність достатньої кількості соціальних гарантій і благ для нормальної життєдіяльності населення регіонів. У періоди економічних криз та проведення соціально-економічних реформ посилюється регіональна диференціація рівнів соціальної безпеки. Суспільно-географічний підхід до виявлення ступеня регіональної соціальної безпеки ґрунтується на оцінці та аналізі трьох груп загроз соціальної безпеки, що мають економічне, демографічне та гуманітарне походження.
2. Для суспільно-географічної оцінки регіональної соціальної безпеки найдоцільніше виділити 4 групи індикаторів загроз: індикатори демографічних загроз (низький коефіцієнт народжуваності, високі коефіцієнти смертності та природного скорочення населення, висока частка пенсіонерів та значне переважання жінок у статевій структурі населення) та працересурсних загроз (низький рівень зайнятості, високий рівень зареєстрованого безробіття та безробіття визначеного за методикою МОП, значне навантаження на одне вільне робоче місце), загроз добробуту (низькі показники ВВП та ВДВ на одну особу, середньомісячної заробітної плати, грошових доходів та витрат на душу населення, незначний обсяг реалізованих послуг на одну особу) та поширення соціальних негараздів (високий рівень захворюваності на активний туберкульоз, високий рівень злочинності, самогубств, вбивств та навмисних пошкоджень, значна кількість потерпілих на виробництві).
3. Суспільно-географічний аналіз соціальної безпеки передбачає виявлення її регіональних особливостей, з’ясування чинників соціальної безпеки регіонів, типізацію регіонів щодо загроз соціальної безпеки. Це є необхідною умовою для розробки заходів регіональної соціальної політики. Регіональна політика соціальної безпеки це сфера державної діяльності, що пов’язана з реалізацією соціальних інтересів у регіонах та їх захистом від різноманітних загроз.
4. Загальна схема суспільно-географічного дослідження регіональної соціальної безпеки визначається як послідовність взаємозв’язаних етапів: теоретико-методологічного (розробляється концепція суспільно-географічного дослідження регіональної соціальної безпеки); оцінкового (здійснюється оцінка територіальних поєднань умов та факторів, які впливають на рівень соціальної безпеки регіонів); аналітичного (здійснюється аналіз соціальної безпеки регіонів України за складом загроз, проводиться кластеризація регіонів за кожною групою загроз); синтетичного (проводиться типізація регіонів за інтенсивністю поширення соціальних лих і темпами їх зростання, складом загроз і інтенсивністю їх прояву з визначенням пріоритетних напрямків соціальної політики для кожного типу).
5. Для здійснення політики соціальної безпеки в Україні достатньо напрацьована правова база, яка постійно змінюється і вдосконалюється, діють різноманітні управлінські структури державного і регіонального рівнів. Соціально-економічні чинники (трансформаційні процеси в економіці, скорочення виробництва, розселення населення, рівень урбанізації регіону, освітньо-професійний рівень населення, рівень його релігійності тощо) та екологічні умови життєдіяльності населення характеризуються значною територіальною диференціацією і неоднозначним впливом на рівень соціальної безпеки.
6. У результаті регіонального аналізу демографічної якості населення, рівня напруженості на ринку праці, рівня добробуту населення, поширення соціальних негараздів виявлені територіальні відміни їх поширення в Україні. Причинами територіальної диференціації є структура, спеціалізація та рівень розвитку господарського комплексу регіону, рівень урбанізованості території, економіко-географічне положення, історико-культурні традиції. Проведена кластеризацію регіонів за індикаторами загроз соціальної безпеки стосовно демографічної ситуації, функціонування ринку праці, добробуту населення та прояву соціальних негараздів передбачає виділення по шість кластерів для кожного виду загроз. Кластер з найнижчим рівнем демографічних загроз соціальної безпеки утворює м. Київ та Закарпатська область, а з катастрофічним Чернігівська область; з найнижчим рівнем напруженості на ринку праці м. Київ, критичним Тернопільська, Чернівецька, Рівненська, Черкаська та Херсонська області; з найнижчим рівнем загроз добробуту населення м. Київ, катастрофічним Тернопільська, Чернівецька, та Закарпатська області; з найнижчим рівнем загроз поширення соціальних негараздів Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська, Тернопільська області, катастрофічним Донецька, Луганська та Херсонська області.
7. Регіональний аналіз індикаторів загроз соціальної безпеки за інтенсивністю поширення та темпами їх зростання дає підстави виділити три типи регіонів України: регіони, де поширення соціальних негараздів суттєво не загрожує регіональній соціальній безпеці; регіони, де соціальні негаразди мають гірші за середні в Україні негативні значення і суттєво впливають на регіональну соціальну безпеку; регіони, де соціальні негаразди зумовлюють низький рівень регіональної соціальної безпеки. Проведено типізацію регіонів України за складом та інтенсивністю прояву загроз соціальної безпеки, виділено п’ять типів регіонів: м. Київ, де рівень соціальної безпеки є найвищим і всі індикатори загроз соціальної стабільності мають найнижчі рівні свого прояву; Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області, основними загрозами регіональної соціальної безпеки в яких є критичний рівень поширення злочинності та соціальних хвороб, депопуляція населення, його старіння, неконтрольовані трудові міграції, низький рівень добробуту населення, значна поляризація населення за доходами; Харківська, Одеська області та АР Крим, загрозами регіональної соціальної безпеки в яких є низький рівень життя населення, значне поширення соціальних хвороб, депопуляція населення; Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська, Сумська, Херсонська, Черкаська, Чернігівська області, основними загрозами регіональної соціальної безпеки в яких є критично низький рівень добробуту населення, поширення бідності, критичний рівень депопуляції населення, його старіння, неконтрольовані трудові міграції, високий рівень безробіття населення; Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька області, основними загрозами регіональної соціальної безпеки в яких є критичний стан напруженості на ринку праці, поширення неконтрольованих трудових міграцій, низький рівень життя населення, поширення бідності. Для виділених п’яти типів регіонів визначені пріоритети соціального розвитку. Суспільно-географічними критеріями соціальної безпеки регіонів при цьому є зростання середньої тривалості життя населення, рівня його зайнятості та доходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айвазян С. А. Интегральные индикаторы качества жизни населения: их построение и использование в социально-экономическом управлении и межрегиональных сопоставлениях. М.: ЦЭМИ РАН, 2000. 118 с.
2. Александров І., Черніченко Г., Половян О. Економіко-екологічна безпека територіальних утворень та виробничих систем // Регіональна економіка. 2004. № 1. С. 133145.
3. Антонюк Я. М. Сфера побутових послуг для населення: стан розвитку і засади державного регулювання на місцевому рівні // Регіональна економіка. 2001. № 4. С. 115122.
4. Артеменко B. Б. Інтегральні індикатори якості життя населення в управлінні регіональним розвитком // Социальная экономика. 2001. №34. С. 7887.
5. Артеменко В. Б. Методи інтегральної оцінки якості життя населення в управлінні регіональним розвитком // Регіональна економіка. 2002. №1. С. 166177.
6. Артеменко В. Б. Соціально-економічний моніторинг регіонів обласного рівня: концепція та методичний інструментарій // Регіональна економіка. 1998. № 3. С. 8794.
7. Базова захищеність населення України (за матеріалами вибіркового соціально-демографічного обстеження). К.: Держкомстат України, 2001. 35 с.
8. Барановський В. А. Екологічна географія і екологічна картографія. К.: Фітосоціоцентр, 2001. 252 с.
9. Бережна І. В. Ризики регіонального розвитку та їх вплив на формування компонентної структури регіону // Регіональна економіка. 2004. № 2. С. 127132.
10. Білей А. В., Мезенцев К. В., Мезенцева Н. І. Демографічні аспекти соціального розвитку Київського регіону // Вісник Київського університету. Географія. 2002. Вип. 48. С. 5356.
11. Бондар І. Конституційні гарантії соціально-трудових прав народу України // Праця і зарплата. 1996. № 15. С.1116.
12. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному eтaпi: стан i проблеми. Донецьк, 2001. 352 с.
13. Быков А. А., Мурзин Н. В. Проблемы анализа безопасности человека, общества и природы. С. Пб.: Наука, 1997. 247 с.
14. Васильєв В. В., Мокряк В. Л. Соціологічний моніторинг трудової діяльності: Навч. посіб. / Дніпропетровський національний ун-т. Д. : РВВ ДНУ, 2001. 90 с.
15. Вегера С. Державні гарантії соціального захисту уразливих верств населения // Праця i зарплата. 2001. № 4. С. 1321.
16. Виленский А. Поддержка социально незащищенных граждан // Вопросы экономики. 1999. № 2. С. 7484.
17. Волошин В., Трегобчук В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України // Регіональна економіка. 2002. № 1. С. 722.
18. Гаевская О. Б. Современная цивилизация и социальное управление (организационный аспект): Монография. К.: МАУП, 1997. 120 с.
19. Габиш Г. Социальные гарантии в условиях рыночной экономики // Общество и экономика. 1998. № 10. С. 2534.
20. Гансова Е. А. Сучасна соціальна та гуманітарна політика в контексті соціологічної науки: Навч. посіб. / Українська академія держ. управління при Президентові України. Одеський філіал. О.: Вид-во ОФ УАДУ, 2000. 64 с.
21. Герасимчук З. B. Класифікація соціально-проблемних регіонів та напрямки формування у них політики сталого розвитку // Регіональна економіка. 2001. № 2. С. 5462.
22. Герасимчук З. В., Ковальська Л. Л. Обґрунтування вибору стратегії формування та нарощення виробничого потенціалу регіонів України // Регіональна економіка. 2002. № 4. С. 8290.
23. Герасимчук З. В., Ковальська Л. Л. Виробничий потенціал регіону: методика оцінки та механізми його нарощення / Луцький держ. технічний ун-т. Луцьк : РВВ ЛДТУ, 2003. 190 с.
24. Герасимчук З. В., Вахович І. М. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону / Луцький держ. технічний ун-т. Луцьк : ЛДТУ, 2002. 248 с.
25. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії: підручник. К.: Либідь, 1996. 320 с.
26. Головінов О. М., Горожанкіна М. Є., Дмитриченко Л. І., Дмитриченко_Л. А., Жемчужнікова Г. П. Соціальна політика та економічна безпека / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М._Туган-Барановського / Є.І. Крихтін (заг.ред.). Донецьк : Каштан, 2004. 335 с.
27. Гошовська В. А. Соціальна домінанта національної безпеки: актуальні проблеми. К, 2004. 35 с.
28. Горська О. В. Структура економіки України як фактор економічної безпеки // Регіональна економіка. 2002. № 3. С. 6168.
29. Гринюк Т. А., Загородній В. В. Географія сільської місцевості Київської області. К.: УДПУ ім. М. П. Драгоманова, 1996. 130 с.
30. Губський Б. В. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення. К.: ДП Укрархбудінформ”, 2001. 122 с.
31. Гукалова І. В. Якість життя як предмет суспільно-географічного аналізу // Вісник Київського університету. Географія. 2006. Вип.52. С.1315.
32. Давидов А. А. Индекс социального неблагополучия // Социальные исследования. 1995 № 10. С.118128.
33. Данилишин Б. М., Ковтун В. В., Степаненко А. В. Наукові основи прогнозування природно-техногенної (екологічної) безпеки: Монографія. К.: Лекс Дім, 2004. 552 с.
34. Декларация и программа действий Всемирной встречи на высшем уровне в интересах социального развития. Копенгаген: ООН, 1995. 116 с.
35. Державне регулювання економіки: Навч. посіб./ Чистов С. М., Никифоров А. Є., Куценко Т. Ф... та ін. К.: КНЕУ, 2004. 440 с.
36. Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. Чернівці: Рута, 2003. 392 с.
37. Дорогунцов С. І., Ральчук О. М. Сталий розвиток і безпека: аспекти сполучення. К.: Т-во „Знання” України, 2002. 34 с.
38. Доценко А. І. Регіональне розселення: проблеми і перспективи. К.: Наукова думка, 1994. 106 с.
39. Дудник І. М., Логвин М. М. Працересурсний потенціал Полтавщини: суспільно-географічний аспект. Полтава: ПІБ МНТУ, 2004. 163 с.
40. Економічне, політико-правове і духовне життя в Україні та розвиток особистості: Матеріали наукової конференції за підсумками виконання комплекс. цільової прогр. (м.Харків, 12 13 квітня 2001р.) / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М. І. Панов (відп.ред.). Х., 2003. 196 с.
41. Зайцева Л., Польська І. Тенденції соціального розвитку регіонів України // Економіка України. 2002. № 2. С. 67 74.
42. Закон України "Про основи національної безпеки України". Прийнятий Верховною Радою України 19 червня 2003 p. // Голос України. 22 липня 2003 р. № 134.
43. Закон України Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991р. Відомості Верховної Ради України, 1992р. № 10.
44. Іщук С. І. Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації: Навч. посібник. К.: Вид. Паливода А. В., 2003. 248 с.
45. Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). К.: Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 1999. 185 с.
46. Кайдаш П. В. Соціальна модель суспільства в контексті ідей фізичної економії / Наукове товариство ім. Сергія Подолинського. К.: Оріяни, 2000. 23 с.
47. Капица С. П. Феноменологическая теория роста населения Земли // Успехи физических наук. 1996. Т. 166. № 1.
48. Капица С. П., Курдюмов С. П., Малинецкий Г. Г. Синергетика и прогнозы будущего. М., 2001. 323 с.
49. Качество жизни: сущность, оценка, стратегия формирования. М.: ВНИИТЭ, 2000. 124 с.
50. Качинський А. Б., Пирожков С. І., Хміль Г. А. Оцінка й аналіз фонового ризику смертності в Україні / Рада національної безпеки і оборони України; Національний ін-т стратегічних досліджень. К., 1998. 67 с.
51. Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Антропный принцип в синергетике // Вопросы философии. 1997. № 3. С. 6279.
52. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. Київ: Феміна, 1996. 78 с.
53. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Урядовий кур’єр. 1997. № 2122. С.1112.
54. Кудрявцев В. Н. Механизмы социальной деформации // Вопросы философии. 1998. № 11. С. 313.
55. Куценко В. І. Україна в лабіринті соціальних проблем: шляхи їх розв’язання // Регіональна економіка. 2000. № 4. С. 1725.
56. Куценко В., Удовиченко В. Індекс людського розвитку: виміри його основних параметрів та шляхи їх підвищення // Економіка України. 1997. № 1. С. 2024.
57. Лебідь Н. П. Якість життя населення: підходи до вивчення та практичного дослідження України // Український географічний журнал. 1993. №3. С. 3446.
58. Логвин М. М. Працересурсний потенціал Полтавської області і його територіальна організація: Автореф. дис. ...канд. геогр.наук. К., 2002. 17 с.
59. Лушкін В., Торкатюк В., Кортик Б., Ачкасов А., Ніколаєнко Л. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. Житомир, 2001. 672 с.
60. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) К.: „Альтерпрес”, 2005. 436 с.
61. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки та сучасний стан. Монографія (Лібанова Е. М., Власенко Н. С. Власюк О. С. та ін.) К.: Рада з вивчення продуктивних сил НАНУ, 2002. 123 с.
62. Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій: Матеріали наук.-практ. конф. / Національна академія управління / В. А. Гошовська (ред.), Л._І._Буряк (упоряд.) К., 2003. 330 с.
63. Мандибура В. О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання. К.: Парламентське видавництво, 1998. 258 с.
64. Матюшко Є. М. Реформа системи охорони здоров’я в Україні та її регіональні аспекти // Регіональна економіка. 2001. № 1. С.105111.
65. Мезенцева Н. І., Мезенцев К. В. Регіональна соціальна безпека в Україні_// Економічна та соціальна географія. 2001. Вип.51. С.121128.
66. Мезенцева Н. І., Мезенцев К. В. Суспільно-географічне районування України: Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2000. 228 с.
67. Мезенцева Н. І. Київський регіональний ринок праці // Вісник Київського університету. Географія. 2003. Вип.49. С. 4447.
68. Мезенцева Н. І., Штельмах О. О. Регіональний аналіз демографічних загроз соціальної безпеки // Економічна та соціальна географія. 2004. Вип. 54. С. 7275.
69. Мезенцева Н. І., Штельмах О. О. Регіональний аналіз добробуту населення України // Вісник Київського університету. Географія. 2006. Вип.52. С. 2730.
70. Мезенцева Н. І., Штельмах О. О. Типізація регіонів України за загрозами соціальної безпеки // Вісник Київського університету. Географія. 2006. Вип.53. С. 2629.
71. Мезенцева Н. І. Ринок праці України: суспільно-географічний аналіз // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. Наукових праць. К., 2004. Т. 2. С.147149.
72. Мезенцев К. В. Рівень регіональної безпеки як прогнозний індикатор // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. К., 2004. С. 2829.
73. Мезенцев К. В.Структура інтегрального суспільно-географічного прогнозу регіонального розвитку // Вісник Київського університету. Географія. 2004. Вип.50. С. 2629.
74. Мезенцев К. В. Регіональне прогнозування соціально-економічного розвитку: Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2004. 82 с.
75. Мельник А. Ф., Монастирський Г. Л. Управлінські аспекти економічного й соціального розвитку сільських поселень як елементів територіальних систем // Регіональна економіка. 2002. № 2. С. 158162.
76. Миценко І. Концептуальні засади життєдіяльності в регіоні // Регіональна економіка. 2004. № 1. С. 109116.

77. Міщенко М. Д. Ідеологія, соціальна міфологія та трансформаційні процеси в українському суспільстві / Рада національної безпеки і оборони України; Національний ін-т стратегічних досліджень. К., 1998. 101 с.
78. Могилевский В. Д. Введение в теорию управления безопасностью систем // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. 2001. Вып. 4. С. 215236.
79. Моніторинг соціальних процесів в Україні / Науково-дослідний економічний ін-т Міністерства економіки України; НДІ соціального захисту населення / І. К. Бондар (ред.). К.: Знання, 1999. 260 ё1с.
80. Молодь, соціальна політика і проблеми національного відродження України: Матеріали Другої загальноукр. студ. наук.-практ. конф. / Донецький ін-т ринку та соціальної політики / А.А. Блакберн (відп.ред.). Донецьк, 2003. 300 с.
81. Мороз О. Г. Україна: шляхи вдосконалення держави: Спроба соціального прогнозування / Товариство Універсуму. Л.: Універсум, 1998. 92 с.
82. Національна безпека України, 19941996 рр.: Наук. доповідь НІСД / О.Ф. Бєлов та ін. / РНБОУ, Нац. ін-т стратегічних досліджень. К.: НІСД, 1997. 198 с.
83. Небоженко В. С. Соціальна напруженість і конфлікти в українському суспільстві. К.: Абрис, 1994. 64 с.
84. Немец Л. Н. Устойчивое развитие: социально-географические аспекты (на примере Украины): Монография. Х.: Факт, 2003. 383с.
85. Непомнящий А. М. Социальные риски в системе социальной защиты населения // Социальная экономика. 2002. № 1.2. С. 921.
86. Нерсесова Е. Х. Гносеологический аспект проблемы социальных показателей. М.: Наука, 1981. 158 с.

87. Новікова О. Ф., Осауленко О. Г., Калачова І. В., Антонюк В. П., Осовий Григорій Васильович. Соціальна захищеність населення України / НАН України; Інститут економіки промисловості; Державний комітет статистики України / О. І. Амоша (наук.ред.). Донецьк : ІЕП НАН України, 2001. 359 с.
88. Новікова О. Ф. Соціальна безпека: організаційно-правові проблеми і шляхи вирішеня. Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. 459 с.
89. Новикова О. Ф., Амоша А. И., Новак И. Н. и др. Социальные проблемы: оценка и пути решения. К.: Наукова думка, 1995. Книга 1. Социальная защита трудящихся. 101 с.
90. Нижник Н. Р., Ситник Г. П., Білоус В. Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навч. посібник / За заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. Ірпінь, 2000. 246 с.
91. Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії: Навч. посіб. К.: Т-во Знання”, КОО, 2000. 204 с.
92. Олійник Я. Б., Шищенко П. Г. Регіональні екологічні проблеми в Україні_// Матер. Між нар. наук.-практ. конф.”Регіон-2003: Стратегія оптимального розвитку”. Х., 2003.
93. Орлатий М. К.. Соціальна сфера села: Теорія, методологія та проблеми розвитку / УААН; Інститут аграрної економіки. К., 1997. 198 с.
94. Орлов А. С. Угрозы в социальной сфере: их диагностика и возможности упреждения в социальной сфере // Вопросы экономики. 1995. №1. С. 107 118.
95. Осадчая Г. И. Социальная сфера общества: теория и методология социологического анализа. М.: Союз, 1996. 209 с.
96. Основы системной безопасности: Учеб.пособие / Под. ред. А._В._Ильичева, Е. В. Тарасова. М: МАИ, 1995. 110 с.
97. Павловський М. А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ (економіка, політологія, соціологія). К.: Техніка, 2001. 312 с.
98. Паламарчук В. М. Економічні перетворення і соціальна безпека / Національний ін-т стратегічних досліджень. К., 1996. 64с.
99. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави / Підручник для осіб, що навчаються за фахом Службовець державного управління” /Під ред. професора Богдана Кравченка. К.: Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1994. 140 с.
100. Пістун М. Д., Мезенцев К. В., Тьорло В. О. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект: Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2004. 130 с.
101. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. посібник. К.: Вища шк.., 1996. 231 с.
102. Платонов О. А. Основные понятия и критерии концепции качества трудовой жизни // Труд за рубежом. 1990. №3. С 67 78.
103. Платонов О.А. Социальная политика: цели, приоритеты и система показателей на международном и национальном уровнях // Труд за рубежом. 1995. № 1. С. 6787.
104. Позняк О. П. Нові тенденції міграції населення України // Праця і зарплата. 1997. № 15(27). С. 1719.
105. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір: концептуальні засади економічного та соціального розвитку України на 2002 2011 рр.// Урядовий кур’єр, 2002. № 100. С. 512.