Агафоненко Олеся Юріївна. Формування системи показників конкурентоспроможності регіонів

Короткий опис

Агафоненко Олеся Юріївна. Формування системи показників конкурентоспроможності регіонів : Дис... канд. наук: 08.00.05 2008

Агафоненко О.Ю. Формування системи показників конкурентоспроможності регіонів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2008.
У дисертації на основі комплексного дослідження теоретичних і практичних особливостей використання регіонами своїх конкурентних переваг і конкурентних позицій обґрунтовані методичні положення з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності для забезпечення відповідної просторово-часової кількісної та якісної визначеності. Найважливішим результатом, що характеризується новизною й аргументованістю є те, що в роботі одержала концептуального завершення система показників конкурентоспроможності регіонів. Обґрунтовано класифікацію факторів регіональної конкурентоспроможності на основі виділення відповідних ознак, що дає можливість здійснювати безупинний пошук ефективних заходів, здатних забезпечувати не тільки стійкий стан регіону в його конкурентній боротьбі, але й впливати на характер протікання відтворювальних процесів. Установлено критерій ефективності регіональної конкурентоспроможності. Досліджено методичні підходи до визначення оцінок конкурентних переваг окремих регіонів та прийоми порівняльного аналізу конкурентних позицій регіонів на основі використання базисних індексів, що забезпечили якомога точне визначення тенденцій формування і змісту їхньої конкурентної боротьби. Визначена теоретична аргументація виникнення і посилення конкуренції між окремими регіонами. Обґрунтовано визначення терміна регіональні конкурентні позиції” та уточнення основних характеристик конкурентоспроможності регіонів, що стосуються зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку територій, умов територіальної диференціації, використання яких дає змогу проводити більш поглиблений порівняльний аналіз стану регіонів. Висновки та рекомендації можуть бути використані в практиці управління економікою регіону з урахуванням динаміки і змісту відтворювальних процесів, що протікають на конкретних територіях.

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено, емпірично перевірено та обґрунтовано методичні положення з вирішення наукової задачі щодо формування системи показників регіональної конкурентоспроможності для просторово-часових оцінок окремого регіону.
Результати виконаного наукового дослідження дозволяють сформулювати наступні висновки теоретичного, прикладного і методичного змісту.
1. У сучасних умовах наукова парадигма регіон-система” перетворюється на одну з найбільш затребуваних у середовищі фахівців, учених-регіоналістів. Пов’язано це з тією очевидністю, що основними складовими регіональної економічної системи виступають елементи продуктивних сил. Просторова взаємодія регіональних економічних систем породжує конкурентну боротьбу, яка іманентна стану регіонів різних рівнів. У зв’язку з цим регіональна конкурентоспроможність одержує свою затребуваність і об’єктивну потребу у дослідженні за допомогою визначених характеристик.
2. Однією зі складових дослідження конкурентоспроможності регіонів виступає необхідність уточнення відповідного наукового апарату, зокрема, терміну регіональні конкурентні позиції”, що сполучено з розпливчастим уявленням про зміст процесів, що забезпечують використання наявних конкурентних переваг. У дисертаційній роботі під регіональними конкурентними позиціями запропоновано вважати процеси використання наявних на даній території сукупних факторів, перетворених на продукцію, роботи і послуги, що забезпечують їй (території) відмітні риси й особливості порівняно з іншими територіями. Регіональні конкурентні позиції виявляються у внутрішній і зовнішній компетенції регіону як системи, здатної забезпечувати динамізм у реалізації граничних значень, спрямованих на позитивні результати в конкурентній боротьбі із собі подібними.
3. У дисертаційній роботі на основі порівняльного аналізу теоретичних поглядів різних як вітчизняних, так і зарубіжних наукових шкіл одержали подальший розвиток наукові підходи до визначення основних характеристик регіональної конкурентоспроможності. Використовуючи методи логічного аналізу окремих наукових постулатів, що характеризують регіональні конкурентні переваги і регіональні конкурентні позиції, висунуті й доведені припущення про необхідність кількісної та якісної визначеності не тільки показників, а також їхнього застосування щодо обраного об’єкту дослідження.
4. Характер конкурентної боротьби, що складається між регіонами, змушує здійснювати вибір основних показників, які найбільшою мірою забезпечують комплексну оцінку конкурентоспроможності регіонів. З цією метою в роботі знайшли подальший розвиток методичні рекомендації з обмеження переліку показників регіональної конкурентоспроможності, в основу яких покладений системний підхід, що сприяє урахуванню для цих цілей основних характеристик елементів продуктивних сил: природи, людей, засобів виробництва, організаційних форм у суспільному виробництві, наукового й інформаційного забезпечення.
5. Для аналізу потенційної регіональної конкурентоспроможності використані офіційні статистичні показники економічного і соціального стану окремих регіонів України. Результатом такого аналізу стали виявлені недоліки в офіційній статистичній інформації, що не дозволяє повною мірою сформуватися уявленню (знанню) про конкурентні здібності окремих регіонів. З урахуванням виявлених вузьких місць” обґрунтовані пропозиції щодо заповнення прогалин відсутніми показниками, які характеризують регіональні конкурентні переваги.
6. Результати порівняльного аналізу використання регіональних конкурентних позицій, отримані шляхом застосування базисних і ланцюгових індексів, засвідчили, що в різних регіонах спостерігаються розходження як в інтенсивності (швидкості) залучення до суспільного виробництва основних факторів (елементів продуктивних сил) за відносно тривалі проміжки часу, так і у швидкісних режимах їх використання за більш короткі проміжки часу. Ця обставина потребує розробки додаткових умов застосування системи показників регіональної конкурентоспроможності, що стосуються критерію її ефективності.
7. У дисертаційній роботі представлена концептуалізація формування системи показників регіональної конкурентоспроможності, що враховує: реальні умови виникнення конкурентної боротьби між регіонами; особливості взаємодії продуктивних сил на даній території; призначення, мету і задачі показників конкурентоспроможності регіонів; основні принципи відповідності показників параметрам регіональної економічної системи; структуризацію і склад системи показників регіональної конкурентоспроможності; статистичну базу формування системи показників; інструментарій оцінок конкурентоспроможності регіонів та ін.
8. На основі виділення основних ознак формування (залежно від: розташування регіону стосовно інших об’єктів, ступеня впливу один на одного, можливостей управлінського впливу, характеру впливу, можливостей виміру величини фактора) у роботі запропонована класифікація факторів конкурентоспроможності регіонів. Така класифікація дозволяє моделювати взаємодії регіонів у зовнішньому і внутрішньому середовищах в процесі формування їхньої конкурентоспроможності. Ця обставина змушує регіон як економічну систему здійснювати перманентний пошук найефективніших заходів, здатних забезпечувати не тільки його стійкий стан, але й відтворювальний характер суспільних процесів, що відбуваються на даній території.
9. Для відстеження динаміки і змісту процесів, що роблять вирішальний вплив на рівень і характер конкурентоспроможності регіонів, у дисертаційній роботі обґрунтований критерій її ефективності. Цей критерій визначений виходячи з розрахунку єдності і взаємозв’язку його кількісної та якісної визначеності. З одного боку він відбиває виробничі відносини, тобто співвідношення результатів і витрат, зміни умов перебування одного регіону стосовно іншого. А з іншого боку, цей критерій відбиває спосіб виміру цієї ефективності, тобто показує особливості обліку порівнянь досягнутого рівня з установленими можливими стандартами чи зразками.
10. Отримані за результатами виконаного дослідження залежності, удосконалені методи, сформульовані визначення і вимоги до методичних положень з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності визначають його теоретичну новизну. Результати аналізу, розроблені заходи для ефективного використання системи показників конкурентоспроможності регіонів становлять прикладний зріз наукової новизни виконаного дослідження.