Білас Лілія Михайлівна. Виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови

Короткий опис

Білас Лілія Михайлівна. Виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови : дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. - К., 2006

Білас Л.М. Виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія та методика виховання. Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук України, Київ, 2005.
Дисертаційне дослідження присвячено розкриттю проблеми виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови. Здійснено теоретичний аналіз поняття національна самосвідомість” на міждисциплінарному рівні наукового знання, систематизовано сучасні наукові позиції щодо тлумачення базових категорій національної самосвідомості: нація”, самосвідомість”. Розроблено критерії та показники національної самосвідомості з урахуванням специфіки вияву у таких її сферах: інформаційно-когнітивній (знанієвий), емоційно-чуттєвій (емоції, почуття), рефлексивній (дієво-вольовій); визначено рівні національної самосвідомості особистості (високий, середній, низький). Доведено, що підвищенню рівня національної самосвідомості учнів старшого шкільного віку сприяє впровадження у навчально-виховний процес моделі виховання національної самосвідомості старшокласників як системи взаємопов’язаних компонентів: когнітивного (змістово-інформаційного), технологічного, соціально-педагогічного (виховного), аксіологічного (емоційно-ціннісного).

1. Вивчення наукових положень щодо виховання національної самосвідомості старшокласників у сучасних соціально-культурних, політичних та загальноцивілізаційних процесах дає підстави стверджувати про надзвичайну актуальність проблеми. На основі міждисциплінарного аналізу встановлено, що національна самосвідомість є процесом осмислення особистістю власної етнічної ідентичності, опанування нею морально-світоглядних цінностей, усвідомлення власної ролі у житті національної спільноти та вияву готовності до національно-культурної рефлексії. Педагогічною основою виховання національної самосвідомості є комплекс взаємозалежних та взаємодоповнюваних сфер її вияву: інформаційно-когнітивної, емоційно-чуттєвої та рефлексивної, де основним змістом виступають знання та уявлення старшокласників про український та англомовні етноси, позитивне емоційно-оцінне ставлення до них, вияв національного Я” у практичній діяльності.
2. Доведено, що ранній юнацький вік є найсприятливіший для розвитку національної самосвідомості як цілісної духовної якості. Передумовою цього процесу виступають особливості вияву самосвідомості: самопізнання, емоційно-ціннісне ставлення до себе, саморегулювання власної діяльності, що стимулюють прагнення учнів до самопізнання та самовиховання. З’ясовано, що сензитивність старшого шкільного віку до розвитку національної самосвідомості обумовлена новоутвореннями психофізіологічного розвитку старшокласників, які тісно взаємопов’язані з самосвідомістю: становленням національної ідентичності, формуванням характеру та світогляду, готовністю до професійного та життєвого самовизначення. Теоретичним дослідженням проблеми встановлено, що інтенсивний інтелектуальний та моральний розвиток старшокласників сприяє формуванню у них системи знань про український та англомовний етноси, розвитку інтересів, прагнень, потреб та ідеалів, які відображають національні цінності, формують діяльного громадянина.
3. Аналіз стану національного виховання школярів у процесі вивчення іноземної мови дає підстави стверджувати, що потенціал цієї навчальної дисципліни недостатньо використовується для виховання національної самосвідомості учнів. Підтвердженням цього є результати констатуючого етапу педагогічного експерименту, які засвідчили низький рівень цієї духовної якості у більшості залучених до експерименту старшокласників (62,7%). Причини полягають у: негативному впливі соціально-культурного середовища великого міста, недостатньому використанні виховного потенціалу предмету іноземна мова” та недостатнє науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу. У процесі експериментального дослідження доведено, що виховний потенціал навчальної дисципліни іноземна мова” дає можливість створити належні психолого-педагогічні умови для вирішення окресленої проблеми.
4.Теоретично обґрунтовано та розроблено модель виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови (на прикладі предмету англійська мова”) на основі компаративного, комунікативно-діяльнісного, особистісно-орієнтованого та системно-діяльнісного підходів. Охарактеризовано структурні компоненти моделі: когнітивний (змістово-інформаційний), технолочіний, соціально-педагогічний (виховний), аксіологічний (емоційно-ціннісний). Взаємодіючи, усі компоненти моделі дають змогу реалізувати психолого-педагогічні умови (зміст, педагогічні технології, емоційно-ціннісні установки, навчально-виховне етнокультурне середовище) у процесі вивчення іноземної мови.
5. Доведено, що національний компонент навчальної дисципліни іноземна мова” реалізується через українознавчий зміст, функції якого відображають такі складові: ідеологічну, що дає можливість поставити навчально-виховний процес на світоглядний грунт національної культури; духовну, що забезпечує сприйняття учнями морально-етичних та естетичних українських цінностей, формуючи духовні основи особистості школярів; інтелектуально-пізнавальну, що полягає у збагаченні та розширенні знань учнів про український етнос, його історію, культуру та ментальність. Визначено вимоги щодо добору українознавчого матеріалу, систематизовано його напрями.
6. Встановлено, що ефективність виховання національної самосвідомості старшокласників залежить від добору доцільних до змісту педагогічних технологій: діалогових, кооперативних, проблемно-пошукових та ігрових, які сприяють активізації пізнавальної діяльності старшокласників в осмисленні власної позиції щодо проблем українського державотворення та міжетнічного спілкування.
7. Визначено критерії, показники та рівні сформованості національної самосвідомості старшокласників на основі вияву трьох її сфер: інформаційно-когнітивної (системного і глибокого знання школярів про український та англомовні етнокультури), емоційно-чуттєвої (цілісної взаємодії емоцій і вищих соціальних почуттів) та рефлексивної (прагнення та здатність учнів до самовираження та самоствердження на основі національних цінностей). Запропоновані критерії забезпечили доцільність та ефективність впроваджених методів діагностики та дозволили коригувати процеси реалізації моделі виховання національної самосвідомості старшокласників, виявити рівні національної самосвідомості старшокласників.
8. Експериментально доведено ефективність апробованої моделі виховання національної самосвідомості старшокласників, що підтверджується позитивними змінами кількісних та якісних показників, результати яких узагальнені у 5 таблицях та 11 діаграмах. Впровадження моделі забезпечує динаміку зростання національної самосвідомості учнів: у 11,2% старшокласників відбувся перехід на середній рівень національного самоусвідомлення та значно знизилася кількість учнів з низьким рівнем самосвідомості (15,8%). У цих учнів суттєво зріс інтерес та поглибилися знання про українську та англомовні етнокультури, зросла національна самоповага, почуття патріотизму та усвідомлення цінності української ідеї. Натомість, кількість старших школярів з високим рівнем національної самосвідомості збільшилась лише на 5,1%, що виявляється незадовільним рівнем рефлексії: нездатністю відстоювати українську ідентичність, виявляти національно-патріотичні переконання, спілкуватися українською мовою.
9. Запропоновано методичні рекомендації на основі даних експериментального дослідження, що дають змогу підвищити ефективність виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови.
Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що гіпотеза і методологія дослідження є правильними, визначені завдання реалізовано, мету досягнуто. Сукупність здобутих наукових результатів мають важливе значення для підвищення ефективності організації навчання та виховання у процесі викладання іноземної мови, що забезпечує розвиток національної самосвідомості школярів, формує у них здатність до толерантного міжетнічного спілкування.
Водночас слід зазначити, що проведене дослідження не вичерпує вивчення та осмислення окресленої проблеми засобами навчальної дисципліни іноземна мова”, а його практичні результати свідчать про необхідність подальших пошуків на основі: а) розширення сфери застосування моделі виховання національної самосвідомості старшокласників за рахунок організації позакласної та позашкільної діяльності учнів у процесі вивчення іноземних мов; б) поглиблення між предметних зв’язків гуманітарних дисциплін з іноземними мовами для формування етнокультурного середовища у загальноосвітньому навчальному закладі; в) підвищення професійної компетентності вчителів іноземних мов до виховання національної самосвідомості школярів.