Борисов Вячеслав Вікторович. Теоретико-методологічні засади формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді

Короткий опис

Борисов Вячеслав Вікторович. Теоретико-методологічні засади формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді : дис... д-ра пед. наук: 13.00.07 / Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. - Т., 2006. - 529 с.

Борисов В.В.Теоретико-методологічні засади формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія і методика виховання. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2006.
У дисертації здійснено дослідження теоретико-методологічних засад формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді.
Визначено загальну структуру і зміст національної самосвідомості. Розроблені методики дослідження рівнів розвитку національної самосвідомості. Науково обґрунтовано, що національне виховання можливе в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах за умови реалізації навчальних інтеркультурних програм та напрямів виховної роботи на основі врахування принципів полікультурності та введення в самобутні культурні світи. Запропонована система формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді.
Розроблено і перевірено методики дослідження розвитку елементів структури національної самосвідомості особистості.
Педагогічний експеримент підтвердив ефективність запропонованих методик діагностики та системи формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді.

1. Результати аналізу проблеми свідчать, що наявний стан досліджень національної самосвідомості особистості не відповідає сучасним вимогам загальної методології та методології педагогіки. Зокрема є поєднання, а іноді навіть не розрізнення підходів до понять, які описують етнонаціональну сферу, це призводить до невизначеності понять „етнічна самосвідомість”, „національна самосвідомість”, „полікультурне виховання”, „подвійна ідентифікація”. Недоліки у теоретичних розробках впливають на практику формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді. Досвід практичної діяльності не в змозі усунути цих недоліків, оскільки має ретроспективний аналіз і не придатний до розв’язання принципово нових завдань, що стоять перед фахівцями сьогодні і передбачаються в майбутньому.
Досліджений генезис формування національної самосвідомості особистості та стану наукових розробок в цій царині і вивчення практичних шляхів щодо підвищення рівня національної самосвідомості учнівської та студентської молоді продемонстрували необхідність визначення теоретико-методологічних основ формування національної самосвідомості, її структури та складових компонентів.
Змістовний аналіз проблем національної самосвідомості особистості дав можливість окреслити теоретико-методологічні засади, що визначають подальші напрями дослідження та дають можливість уникнути однобічності географічного редукціонізму та біогеодетермінізму та розглядати національну самосвідомість особистості як об’єктивну реальність.
У ході систематизації, теоретичного та історіографічного аналізів філософської та психолого-педагогічної літератури виділені методологічні положення, дотримання яких забезпечує коректність, наукову і практичну значущість комплексного дослідження національної самосвідомості особистості.
2. Порівняння, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних дозволило обґрунтувати методологічні регулятиви дослідження стану розвитку та виявити тенденції виховання національно свідомої особистості. Перша тенденція ідеалізація національного виховання, полягає в перебільшенні самостійності свідомості, в результаті чого відбувається відрив від буття настільки, що самосвідомість перетворюється в ідеалізовану, і по суті беззмістовну, форму, що проявляється у детермінації національного виховання. Друга тенденція - в основі має дихотомією співвідношення індивід-суспільство”, що призводить до підміни понять „національне виховання” і „громадянське виховання”. Третя тенденція формування національної самосвідомості на основі вільного вибору передбачає принципову можливість зламу негативних етнічних и національних стереотипів. Сьогодні, в умовах філософського плюралізму, проблема взаємин педагогіки і філософії набуває нового сенсу. Плюралізм філософії вимагає формування філософської культури. Методологічна культура без філософської культури стає технологією і може перетворити освіту та виховання з засобу розвитку культури в засіб соціального керування.
3. Подано визначення категорії „національна самосвідомість” через філософську категорію „системи”, яка характеризує об’єкт з позицій його цілісності, причому цілісності специфічно розчленованої. Це дало можливість вперше визначити національну самосвідомість як систему сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях і зв’язках між собою, утворюючи тим самим певну єдність. На основі визначених теоретичних засад обґрунтовано структуру національної самосвідомості: усвідомлення особливостей національної культури своєї нації; усвідомлення психологічних особливостей своєї нації; усвідомлення тотожності зі своєю нацією; усвідомлення власних психологічних особливостей; усвідомлення себе суб’єктом своєї національної спільноти; соціально-моральна самооцінка національного. Виявлено рівні національної самосвідомості, що мають свою логіку виникнення і розвитку.
Національна самосвідомість є складною системою, яка виконує певні специфічні функції. Поняття національної самосвідомості охоплює теоретичні, буденні, масові й особистісні, власне національні та запозичені й асимільовані ідеї, настанови, культурні здобутки, що утворюють духовний універсам особистості. Як історично багато-ступеневий, багаторівневий, структурно складний, неоднозначний у своїх проявах феномен, національна самосвідомість водночас постає як система, де кожен з елементів тісно взаємозв’язаний з іншими та із системою в цілому.
Результати аналізу сучасних теоретичних та методологічних основ проблеми національної самосвідомості забезпечили можливості визначити перелік детермінант національного пізнання. Головна ідея полягає в тому, що індивід не просто пізнає етнонаціональний світ, але пізнає його, діючи в ньому, взаємодіючи з етносами, націями та іншими індивідами як їх представниками. Отже система його зв’язків і відносин із світом так чи інакше втручається в процес його пізнання.
4. На основі визначених теоретико-методологічних засадобґрунтованопедагогічну систему формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді, яка включає мотиваційно-цільовий, змістово- діяльнісний, результативно - оцінювальний компоненти і реалізується через: діагностику та розвиток складових національної самосвідомості особистості; відбір та структурування змісту навчального матеріалу відповідно до принципів полікультурності та введення у самобутні культурні світи; цілеспрямоване формування позитивних стереотипів; емоційну регуляцію пізнавальної діяльності учнів та студентів. Розроблена методика формування національної самосвідомості учнів загальноосвітніх закладів і студентів вищих навчальних закладів забезпечує адекватне сприйняття входження до складу української нації.
5. Розроблено методику дослідження проблеми виховання національної самосвідомості учнів старших класів та студентської молоді;розробленометодичні рекомендації щодо використання методик діагностики рівнів розвитку національної самосвідомості; методичні рекомендації для класних керівників старших класів загальноосвітніх закладів та для кураторів академічних груп вищих навчальних закладів;виділеноособливості адаптації змісту педагогічних заходів до умов поліетнічних та багатонаціональних колективів, знання яких дозволяє більш ефективно впливати на зміцнення колективу; отримані результати дослідження можуть бути використані в процесі написання підручників і посібників з педагогіки та історії педагогіки, теорії та методики виховання.
Розроблені методичні рекомендації для класних керівників старших класів загальноосвітніх закладів та для кураторів академічних груп вищих навчальних закладів дозволяють ефективно планувати та реалізовувати навчально-виховний процес.
6. Теоретично обґрунтовано і розроблено методику діагностики та моніторингу сформованості національної самосвідомості. Подані в дисертації підходи щодо розробки та перевірки тестів є важливим кроком в емпіричних дослідженнях національної самосвідомості, бо призводять до нового етапу отримання даних, який допоможе дослідникам та вихователям на практиці вдосконалювати і обґрунтовувати пояснення тих чи інших змін, які відбуваються. Доведено, що формування національної самосвідомості особистості доцільно здійснювати на основі результатів діагностики, враховуючи наявні авто- та гетеро- стереотипи. Принципи та прийоми розробки проективних тестів дозволяють подальшу розробку методик з наукової позиції.
7. Обґрунтована необхідність реалізації інтеркультурної освіти та інтеркультурного виховання у загальноосвітніх закладах та вищих навчальних закладах України. Вивчення різних культур в процесі співставлення культурних, мовних реалій, норм вербальної та невербальної поведінки в етнічній та національній культурах сприяло усвідомленню етнонаціональних стереотипів та міжкультурній комунікації.
Виконане дослідження дало змогу сформулювати ряд пропозицій:
для вдосконалення теоретичних досліджень та з метою поліпшення практики формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді створити постійно діючий Internet-семінар з питань методології педагогіки;
організувати підготовку та перепідготовку вчителів загальноосвітніх закладів та викладачів вищих навчальних закладів України з метою вироблення у них інтеркультурного бачення та надати рекомендації із впровадження інтеркультурної педагогіки;
здійснити супровід впровадження інтеркультурного виховання шляхом створення систем науково інформаційного забезпечення та методичного обслуговування освітніх закладів, на основі сучасних інформаційних технологій.
Результати дослідження можуть бути використані у загальноосвітніх закладах, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти, у діяльності органів державної влади.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів, пов’язаних з проблемою формування національної самосвідомості молоді. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці ґендерного підходу щодо формування національної самосвідомості; нових інформаційних технологій виховання та формування позитивних стереотипів на основі мультимедійних засобів; оптимізація теорії і практики підготовки майбутніх педагогів до реалізації завдань національного виховання.