Боярчук Тетяна Вікторівна. Формування системи оцінки і регулювання соціального захисту населення

Короткий опис

Боярчук Тетяна Вікторівна. Формування системи оцінки і регулювання соціального захисту населення : Дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л., 2006. — 214 арк. — Бібліогр.: арк. 167-179.

Боярчук Т.В. Формування системи оцінки і регулювання соціального захисту населення. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2006.
Дисертаційна робота присвячена створенню нових підходів, методів і засобів оцінки та формування системи регулювання соціального захисту населення з врахуванням впливу соціальних ризиків.
Вперше розроблено систему кількісної оцінки соціального захисту населення та отримано її математичну модель, яка враховує рівень та значимість відібраних показників соціального захисту, для яких запропоновано розрахункові формули. Розроблено статистико-математичні моделі оцінки найвагоміших показників соціального захисту. Створено систему кількісної оцінки соціальних ризиків за рівнем їх впливу на соціальний захист населення.
Розроблена програма соціального захисту за визначеними напрямами, що дає змогу: підвищити науковий рівень вирішення соціальних проблем в регіоні; розробляти заходи, які передують виникненню негативних соціальних проблем; підвищити рівень обґрунтованості бюджетного фінансування соціального розвитку регіону шляхом визначення конкретних форм та заходів соціального захисту різних верств населення.
Запропоновано систему оцінки і регулювання соціального захисту населення, яка ґрунтується на соціально-економічному стандарті якості життя і порівнянні нормативних з фактично отриманими показниками соціального захисту населення, визначенні відхилень та напрямів удосконалення системи соціального захисту для приведення фактично отриманих показників до нормативних за допомогою засобів державного та регіонального впливу.

За результатами проведених автором досліджень у дисертаційній роботі науково обґрунтовано та запропоновано новий підхід щодо формування системи оцінки і регулювання соціального захисту населення.
Проведене дослідження дає змогу зробити такі основні висновки:

Постановка мети про необхідність підвищення рівня соціального захисту населення на підставі формування комплексної оцінки системи соціального захисту та розробки рекомендацій щодо її регулювання з врахуванням впливу соціальних ризиків зумовила необхідність узагальнення наукових підходів до визначення відповідних економічних категорій для здійснення цілеспрямованого впливу на систему соціального захисту. Визначено, що соціальний захист слід розглядати, як комплекс заходів, спрямованих на виявлення чинників, що обумовлюють соціальні ризики, для створення безпечного соціального середовища і підвищення добробуту населення. Таке тлумачення сутності соціального захисту дозволило розкрити основні форми його прояву. Розгляд еволюції наукових підходів щодо соціального захисту дозволив зробити висновок про відсутність комплексного системного аналізу та оцінки цієї сфери. Саме тому, заслуговує на увагу розроблений дисертантом системний підхід щодо оцінки та регулювання соціального захисту населення.
Здійснення корегуючого впливу на систему соціального захисту через формування системи заходів, що дозволить знизити соціальну напруженість в регіонах, зумовлює необхідність визначення показників соціального захисту за основними його напрямами. У даному контексті обґрунтовано новий концептуальний підхід, який базується на теорії людського розвитку, до побудови системи оцінки соціального захисту населення. Запропоновано показники соціального захисту населення, які визначають його стан. Такими показниками є коефіцієнти: здоров’я населення, забезпеченості житлом, природного приросту населення, рівня професійно-кваліфікаційної освіченості населення, грошових доходів, зайнятості населення. Визначено зв’язок між соціальним захистом населення та соціальними ризиками. Обґрунтовано необхідність у розробці наукового підходу до оцінки соціальних ризиків, який базується на визначенні небезпеки ризиків за їх впливом на соціальний захист населення та імовірністю виникнення.

Проведено детальні аналітичні дослідження соціального захисту населення, які виявили основні причини незадовільного його стану. З метою отримання детальної інформації для аналізу та об’єктивної оцінки системи соціального захисту населення (на прикладі Хмельницької області) було проведено анкетне опитування, що дозволило визначити основні причини незадовільної захищеності населення та визначити соціальні ризики за факторами їх впливу на показники соціального захисту.
Розроблено систему кількісної оцінки соціального захисту населення та отримано її математичну модель, що враховує рівень та значущість відібраних показників соціального захисту, для яких запропоновано розрахункові формули, що дозволило кількісно оцінити рівень та оптимізувати напрями регулювання соціального захисту населення в окремому регіоні, країні.

Отримано математичні моделі оцінки відібраних показників соціального захисту, якими є рівень грошових доходів та рівень зайнятості населення, що дозволяє використати отримані результати для оцінки та регулювання стану соціального захисту населення в цілому з урахуванням факторів впливу на регіональному та національному рівнях.

Розроблено методику кількісної оцінки соціальних ризиків за рівнем їх впливу на соціальний захист населення, що враховує ймовірність виникнення соціального ризику, та загальний рівень його впливу на соціальний захист. Встановлено, що для ефективного підвищення соціального захисту населення необхідно зменшувати, в першу чергу, виявлені найнебезпечніші ризики. Розроблений автором підхід до оцінки соціальних ризиків дає змогу направляти дії відповідних органів на зменшення найнебезпечніших ризиків, підвищуючи ефективність боротьби з ними.
Розроблено систему оцінки та регулювання соціального захисту населення, яка ґрунтується на соціально-економічному стандарті якості життя і порівнянні нормативних з фактично отриманими показниками соціального захисту населення, визначенні відхилень та напрямів удосконалення системи соціального захисту для приведення фактично отриманих показників до нормативних за допомогою засобів державного та регіонального впливу.