Черевко АЛЕКСАНДР ВЛАДИМИРОВИЧ СТРАТЕГИЯ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ УКРАИНЫ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЧЕРЕВКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 338.26:332.1(477)

СТРАТЕГІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор
Качала Тамара Миколаївна

Київ – 2007

Зміст

ВСТУП 4
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ 13
1.1 Стратегічне планування як інструмент реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону 13
1.2 Концептуальні підходи і теоретичні моделі управління соціально-економічним розвитком регіону 33
1.3 Методичні основи системного дослідження регіональних соціально-економічних процесів 46
Висновки до розділу 1 61
2. ВИКОРИСТАННЯ ФОРМАЛІЗОВАНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ 65
2.1 Прогнозування показників виробничої і фінансово-кредитної сфер соціально-економічного розвитку регіону на основі прийомів автопрогнозування (на прикладі Черкаської області) 65
2.2 Система індикативного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону 109
Висновки до розділу 2 138
3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ 141
3.1 Інноваційна складова економічного розвитку 141
3.2 Соціальна складова стратегії розвитку регіону 164
3.3 Формування організаційно-економічного механізму інноваційно-інвестиційної діяльності та комплексний розвиток конкурентоспроможної економіки регіону 181
Висновки до розділу 3 200
4. ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РЕГІОНУ 205
4.1 Регіональна стратегія управління інноваційно-інвестиційною діяльністю 205
4.2 Фактори підвищення привабливості інвестиційних проектів регіону 222
4.3 Визначення цілей механізму формування інвестиційної політики регіону по залученню іноземного капіталу в промислові підприємства 240
Висновки до розділу 4 274
5. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ 277
5.1 Концепція „відкритого” проекту та її місце в побудові стратегії соціально-економічного розвитку регіону 277
5.2 Інструментарій програмно-прогнозного забезпечення політики стійкого економічного розвитку регіону 302
5.3 Формування моделі програмної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону 320
5.4 Інформаційне забезпечення процесу прогнозування соціально-економічних процесів в регіоні 343
Висновки до розділу 5 374
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 377
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 383
ДОДАТКИ 415

ВСТУП

Актуальність теми. Поряд з загальними принципами вибору шляхів стабілізації вітчизняної економіки великого значення набуває обґрунтування напрямів підвищення ефективності розробки стратегії регіонального розвитку, основним завданням якої є реалізація потенціалу конкретного регіону і постійне підвищення якості життя регіонального співтовариства.
Ефективність функціонування і розвитку механізму регіонального управління визначається адекватною системою стратегічних засад регіонального розвитку, яка враховує складність і високу динамічність процесів, що здійснюється всередині і зовні регіону як соціально-економічної системи, та забезпечує участь в стратегічному процесі всіх зацікавлених сторін.
Реалізація стратегії – це комбінування планових та екстрених управлінських рішень з адаптування організації, галузі, регіону, країни до нової ситуації, яка може створити переваги або загрози послаблення конкурентних позицій цих суб’єктів господарювання. Розширюючи даний підхід, стратегію слід розглядати як модель, що інтегрує основні цілі, політику та дії регіону в єдине ціле. Науково обґрунтована стратегія розвитку регіону дозволяє використати обмежені ресурси найбільш ефективним способом з урахуванням змін зовнішнього та внутрішнього середовища.
Постійна змінюваність конкурентних переваг потребує змін системи управління, насамперед, за допомогою впровадження стратегічних підходів до регулювання розвитку регіонів. Поглиблення процесів ринкових перетворень в Україні посилює залежність їх результативності від визначення перспективних цілей, стратегії досягнення та послідовності втілення, пропорцій розподілу ресурсів в економіці регіонів, динаміки їх довготривалої рівноваги.
Теоретичні та прикладні аспекти комплексної проблеми розробки і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку досліджено у наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, зокрема О.І. Амоші, Я.Б. Базилюк, С.І. Бандура, М.П. Бутка, О.С. Віханського, А.С. Гальчинського, В.М. Геєця, З.В. Герасимчук, Б.М. Данилишина, С.І. Дорогунцова, М.І. Долішнього, В.І. Захарченка, Т.М. Качали, В.І. Куценко, А.С. Лисецького, А.Г. Мазура, Л.О. Мармуль, І.Р. Михасюка, В.І. Пили, Р.А. Фатхутдінова, М.І. Фащевського, Л.Г. Чернюк, Ю.П. Шарова, Х. Віссема, П. Друкера, Р. Коха, Г. Мінцберга, М. Портера, А. Стрікленда, А. Томпсона, Д. Траута, П. Уденберга та ін.
Наукові здобутки цих та інших вчених мають важливе значення. Проте, недостатня вивченість цієї проблематики в регіональному розрізі обумовила значущість і необхідність подальших досліджень. В першу чергу це стосується теоретико-методологічних підходів до розробки стратегії соціально-економічного розвитку регіону, визначення концептуальних підходів і теоретичних моделей управління цим розвитком, формування організаційно-економічного механізму інноваційно-інвестиційного розвитку регіону. Водночас потребують ґрунтовного опрацювання використання формалізованих методів для прогнозування комплексного соціально-економічного розвитку регіону, обґрунтування методологічних і методичних основ оцінки його рівня. Разом з тим у кожному регіоні розробка стратегії має свої особливості. Все це зумовило необхідність комплексного дослідження теоретико-методичних засад розробки стратегії соціально-економічного розвитку регіону в умовах побудови вітчизняної соціально орієнтованої багатоукладної ринкової економіки та обґрунтування шляхів її ефективної реалізації на регіональному рівні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які проведено автором, є складовою частиною комплексних науково-дослідних робіт, що виконувались в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: по темі 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (державний реєстраційний № 0100U000657), участь автора у виконанні якої полягає в розробці основних напрямків соціально-економічного розвитку регіонів України; по темі 3.1.5.66 „Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика” (державний реєстраційний № 0101U007880), в межах якої автором розроблені напрями та методичні підходи до оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів України.
Окремі результати дисертаційного дослідження були використані при виконанні науково-дослідної роботи „Концептуальні положення проекту Стратегії соціального і економічного розвитку Черкаської області до 2015 року” (державний реєстраційний номер 0106U005388), яка виконувалась в Черкаському державному технологічному університеті МОН України, де автором обґрунтовано стратегію, пріоритети і ключові напрями розвитку Черкаського регіону.
Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямам сучасної соціально-економічної політики країни.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону та практичних рекомендацій щодо її реалізації для забезпечення довгострокового економічного зростання і підвищення добробуту населення.
Відповідно до цієї мети були поставлені і розв’язувались такі задачі:
– визначити зміст стратегії соціально-економічного розвитку регіону;
– розкрити змістовні характеристики стратегічного планування через систему і механізм формування, розробки і реалізації стратегії в трансформаційних умовах розвитку країни;
– обґрунтувати інструментарій та етапи формування і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону;
– узагальнити наукові та практичні результати досліджень, пов’язані з функціонуванням системи управління соціально-економічним розвитком регіону, виділити базові складові його усталеного розвитку;
– сформувати методологічні і науково-методичні основи оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону;
– на основі використання формалізованих методів спрогнозувати показники виробничої та фінансово-кредитної сфер соціально-економічного розвитку регіону та побудувати прогнозну модель програмної реалізації соціально-економічного розвитку регіону;
– здійснити оцінку сучасних соціально-економічних тенденцій розвитку регіонів в контексті запровадження інноваційної моделі розвитку держави;
– розробити регіональну стратегію управління інноваційно-інвестиційною діяльністю регіонів України;
– визначити цілі та механізм формування інвестиційної політики регіону по залученню іноземного капіталу в промисловий комплекс регіону;
– сформулювати основні напрями та розробити механізми вдосконалення вибору стратегії соціально-економічного розвитку регіону;
– доповнити і розширити інформаційну базу забезпечення процесу прогнозування соціально-економічних процесів в регіоні.
Об’єктом дослідження є процес формування і розробки стратегії соціально-економічного розвитку України та її регіонів в трансформаційних умовах.
Предметом дослідження є методологічні, методичні та прикладні проблеми вдосконалення організаційно-економічних засад розробки стратегії соціально-економічного розвитку регіонів України.
Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дисертаційної роботи склав синтез результатів фундаментальних і прикладних досліджень в області регіональної економіки, менеджменту, маркетингу; праці вітчизняних і зарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні теорії розвитку територіальних систем, становлення й соціально-економічного розвитку регіонів України. Досягнення мети дослідження базувалось на засадах системності та програмно-цільовому підході до вивчення економічних явищ, в тому числі теорій біхевіоризму, економічних систем, циклічності економічного розвитку, адаптивності систем, економічного та стратегічного аналізу, прогнозування. Було використано методи вибіркових досліджень, матричного позиціонування, порівняльного аналізу, анкетних опитувань. Опрацювання інформаційних матеріалів здійснювалось із застосуванням програмного забезпечення та сучасних інформаційних технологій.
Результати дисертаційного дослідження в сукупності складають теоретико-методологічні основи та методичний інструментарій розробки стратегії розвитку регіону.
В дисертації застосовано діалектико-матеріалістичний методологічний інструментарій, зокрема: метод наукового абстрагування - при аналізуванні особливостей прояву трансформаційних форм стратегічного планування в економіці; генетично-системний метод - при визначенні сутності, складових, критерію, показників ефективності стратегічного планування; економіко-математичні методи, нормативний підхід – при розробці практичних пропозицій та рекомендацій.
Інформаційна база дослідження – Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки та інших міністерств і відомств, звітні матеріали досліджень за результатами економічної діяльності регіонів.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєві теоретичні і практичні результати, що характеризують наукову новизну, такі:
вперше
– визначено зміст стратегії соціально-економічного розвитку регіону як сукупності намічених до послідовного виконання пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону та управлінських дій, операцій і процедур, здійснення яких забезпечуватиме досягнення поставлених цілей;
– обґрунтовано принципи та систему показників регіональної ефективності інвестицій, покладених в основу вибору варіантів відновлення промислового потенціалу регіону та доведено переваги переходу до модельної технології регулювання промислового розвитку, які необхідно враховувати при прийнятті інвестиційних рішень;
– запропоновано прогнозну модель стратегічного соціально-економічного розвитку регіону, яка, базуючись на заходах, що дають найбільший мультиплікативний ефект для економіки регіону, дозволяє визначити пріоритети даної стратегії;
удосконалено
– зміст стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону як визначального процесу, що зумовлює подолання проблем планового підходу до розробки стратегії розвитку регіону та дозволяє органам регіональної влади в рамках управлінської концепції, що реалізується, вдосконалювати системний механізм і процес управління соціально-економічним розвитком регіону на основі підвищення ефективності регіонального менеджменту в питаннях теорії і практики планування;
– механізм формування інструментарію та етапів розробки і реалізації стратегії розвитку регіону, які спрямовані на виконання місії та поставлених цілей, і які, на відміну від існуючих, дають можливість мінімізувати загрози розвитку регіонів, враховуючи інноваційне забезпечення розширеного відтворення;
– інформаційну систему як структурно-забезпечуючу складову організаційно-економічного механізму управління розвитком регіону, яка заснована на результатах консолідованої взаємодії в рамках правового поля органів регіонального управління з ринковими механізмами перерозподілу ресурсів розвитку регіону для розробки та реалізації прогнозів по регіоноутворюючих факторах;
– механізм переходу до стратегічного інноваційно-інвестиційного планування та управління розвитком регіональної соціально-економічної системи, що базується на постійному адаптивному відновленні системних моделей управління регіонами та формування позитивного іміджу регіону;
отримало подальший розвиток
– науково-методичні засади оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону, які, враховуючи системне дослідження соціально-економічних процесів, характеризують складність і багатофакторність такої оцінки. Відмінність авторського підходу від існуючого полягає в тому, що він охоплює різні аспекти комплексного розвитку (загальні закономірності, підходи і механізми формування стратегії розвитку) та індивідуальний (диференційований) підхід;
– алгоритм критеріїв вибору пріоритетних цілей та завдань стратегії соціально-економічного розвитку Черкаського регіону на перспективу до 2015 року з точки зору оцінки їх важливості у вирішенні проблем оптимізації структури регіональної економіки та ресурсної можливості їх розв’язання. Спрогнозовано закономірності зміни тенденцій ділової активності регіонального розвитку;
– стратегічні напрями розвитку регіонів України, які на основі використання сценарного підходу дають можливість визначити рівні їх розвитку, що об’єктивно обумовлені цільовою спрямованістю регіонального відтворювального процесу і реальних можливостей вирішення економічних завдань та уникнення суперечностей;
– організаційно-економічний механізм регіональної інноваційно-інвестиційної діяльності на основі інноваційної моделі розвитку регіону, критеріями якої виступають інноваційні та соціальні фактори;
– виділення на основі узагальнення наукових досліджень сфери розвитку регіонів базової складової усталеного розвитку, якою є ресурсний потенціал, що характерно для регіонального рівня;
– шляхи вдосконалення вибору стратегії соціально-економічного розвитку регіону, що, порівняно з традиційними, базуються на узгодженості зі стратегічними пріоритетами та реалізацією концепції „відкритого” проекту в розробці напрямів соціально-економічного розвитку регіону.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі наукові результати дають можливість удосконалити процес розробки стратегії соціально-економічного розвитку регіону. Вони можуть бути використані при формуванні державної регіональної політики, в роботі регіональних органів управління, при вирішенні проблем економічної оптимізації компонентної і просторової структур регіональної господарської системи, розробці регіональних програм тощо. Практична цінність дисертаційного дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних рекомендацій для різних рівнів регіональної управлінської системи.
Авторські розробки щодо вирішення проблем оптимізації структури економіки Черкаського регіону були впроваджені в діяльності Головного управління економіки Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 522/2 від 25.07.2007 р.), що дозволило розробити варіанти відновлення промислового потенціалу Черкаського регіону.
Окремі результати дисертаційного дослідження були використані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці комплексних фундаментальних наукових тем, зокрема по темі 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (державний реєстраційний № 0100U000657), довідка №01-11/920 від 30.10.2007 р., та в Черкаському державному технологічному університеті по темі „Концептуальні положення проекту Стратегії соціального і економічного розвитку Черкаської області до 2015 року” (державний реєстраційний № 0106U005388), довідка №1166а/01-11.02 від 30.08.2007 р.
Наукові розробки дисертанта, що стосуються формування нової економічної структури в регіонах України, її адаптації до економіки Європейського Союзу та підготовки фахівців з Європейських студій в Україні, використані при написанні рекомендацій і аналітичної записки Одинадцятої міжнародної наукової конференції-літньої школи „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: пошук новітньої парадигми економічного розвитку постсоціалістичних країн і України”, які надіслані Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам України, представництвам Європейського Союзу в Україні, посольствам держав-членів Європейського Союзу в Україні, Комісії Європейського Союзу (Брюссель) для практичного використання (довідка Тернопільського державного економічного університету №124-06/1484 від 25.09.2006 р.).
Основні наукові результати дисертаційного дослідження соціально-економічного розвитку регіонів України використовуються в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету при підготовці лекцій та практичних занять з курсів „Розміщення продуктивних сил і регіоналістика”, „Державне регулювання економіки”, „Міжнародні економічні відносини”, „Економіка підприємств міського господарства”, „Управління регіональним розвитком” (довідка № 886/01-11.02 від 31.05.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо соціально-економічного розвитку регіонів України, а опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок в розвиток економічної науки – розміщення продуктивних сил і регіональну економіку.
Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 13 українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні у контексті євроінтеграції” (Черкаси, 2005); „Аграрний форум – 2006” (Суми, 2006); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2006); „Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції” (Київ, 2006); „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні у контексті євроінтеграції” (Черкаси, 2006); „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: пошук новітньої парадигми економічного розвитку постсоціалістичних країн і Україна” (Ялта-Форос, 2006); „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 2007); „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (Чернівці, 2007); „Стратегічні напрями розвитку Черкаської області” (Черкаси, 2007); „Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (Суми, 2007); „Пріоритети економічного розвитку України: історія та сьогодення” (Вінниця, 2007); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2007); „Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності в умовах глобалізації економіки” (Ужгород, 2007).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у 33 опублікованих працях загальним обсягом 49,1 др. арк., у тому числі 48,2 др. арк. належить особисто автору, з них 1 індивідуальна монографія, 21 робота опублікована у наукових фахових виданнях, 11 – в матеріалах наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 447 стор. комп’ютерного тексту, що містить 47 таблиць та 34 рисунки, з яких 7 займають всю площу сторінки; список використаних джерел, що включає 402 найменування, викладено на 32 стор., 14 додатків – на 33 стор.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та вирішена наукова проблема – розробка методології формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону та практичних рекомендацій по її реалізації для забезпечення довгострокового економічного зростання і підвищення добробуту населення.
Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати такі теоретико-методологічні, методичні та практичні висновки.
1. Стратегія визначає перспективу розвитку регіону як системи, що відповідно до зміни зовнішнього середовища виявляється в його конкурентній позиції, структурі системи цінностей, в особливостях мотивації і контролю персоналу управління регіоном. Під стратегією розвитку регіону ми розуміємо комплекс довгострокових цілей, обумовлених об’єктивними потребами регіонального розвитку, а також діяльністю органів влади по виробленню пріоритетних напрямків та механізмів, що забезпечують їх реалізацію для досягнення стратегічних цілей. Тобто стратегія соціально-економічного розвитку регіону являє собою сукупність пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону та управлінських дій, операцій та процедур, здійснення яких покликане забезпечити досягнення поставлених цілей, зокрема найповніше задоволення потреб населенням, яке проживає на території регіону матеріальними соціальними благами створення умов відповіднно соціально-економічного зростання господарюючих суб’єктів, підвищення ефективності функціонування систем управління як на регіональному, та і на місцевому, рівнях, розвиток міжрегіональних і міжнародних економічних відносин. У ході розробки стратегії виявляються місце, роль і функції регіону в нових умовах господарювання, визначаються стратегічні пріоритети розвитку регіону в трансформаційній економіці, обґрунтовуються економічні, фінансові й організаційні механізми реалізації стратегії в новому інституціональному середовищі. При цьому стратегія розвитку окремого регіону повинна вписуватися в стратегію розвитку держави.
2. Розкрито зміст стратегічного планування, як інструменту реалізації соціально-економічного розвитку регіону, яке, незважаючи на динамізм середовища, передбачає розробку конкретних цільових планів з достатньо глибокою деталізацією. Стратегічне планування регіону, як і програма реалізації стратегії та стратегічний контроль; є складовим елементом стратегії соціально-економічного розвитку регіону та інтегральним процесом підготовки та прийняття рішень, формулювання цілей та визначення шляхів їх досягнення, забезпечення підготовленості економічних об’єктів для конкурентної боротьби на ринках, а також дає змогу планування простору інфраструктури і програм розвитку регіону.
3. Запропоновано авторське бачення системи та механізму формування розробки та реалізації стратегії дозволяє визначити оптимальну стратегію розвитку регіону; врахувати, що цілі діяльності соціально-економічних систем в значній мірі визначаються умовами зовнішнього середовища і керівними настановами; сформувати взаємозвязок взаємозв’язок розробленої стратегії та сформульованих конкретних задач; виявити наявність тісного взаємозв’язку між стратегією, правилами і процедурами функціонування суб’єктів регіону; орієнтуватися на вирішення ключових визначальних домінант, від досягнення яких залежить ринкове виживання і тривалість життєвого циклу господарюючих суб’єктів; органічно поєднати намічені цілі з наявними ресурсами; виявити адаптивний характер стратегічного управління; використати наявні сприятливі умови і мінімізувати загрози розвитку регіонів, враховуючи інноваційне забезпечення розширеного відтворення.
4. Вдосконалено методику оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням концептуальних ідей та технологій на основі аналізу поточного рівня і перспектив розвитку регіональної соціально-економічної системи. Запропонована методика містить принципові відмінності від інших: дає можливість поєднання методів соціологічних і економічних досліджень; забезпечує реалізацію еколого-економічного підходу до регіонального розвитку в практиці територіально-організаційного розвитку регіону; дозволяє планувати та системно використовувати в управлінні регіоном регіональні компетенції та ін.
5. Запропоновано здійснити прогнозування показників виробничої і фінансово-кредитних сфер соціально-економічного розвитку регіону на основі прийомів автопрогнозування. При використанні барометричних індикаторів для прогнозування показників розвитку регіону можна передбачити майбутні зміни в тенденціях ділової активності регіонального розвитку. Таким чином, барометричне прогнозування дає змогу спрогнозувати не динаміку того чи іншого показника, а зміну тенденцій. Для створення такого показника потрібен аналіз динаміки багатьох часових рядів, які характеризують аспекти регіонального потенціалу. Поєднання методів автопрогнозування та економетрики з використанням барометричних показників дозволяє сформувати систему регіонального короткострокового прогнозування, за якою зміну поточної тенденції і розвитку показників соціально-економічного розвитку регіону можна передбачити за допомогою показників-барометрів. Перехід регіональної статистики на міжнародні стандарти в цьому зв’язку видається важливим кроком на шляху вдосконалення барометричного прогнозування.
6. Досліджено інструмент державного регулювання – індикативне планування як основну форму вертикальної інтеграції планування на макро- і мезорівні, що приходить на зміну ринковій анархії. Визначено альтернативність в статичних міжгалузевих моделях на основі оптимізації міжгалузевих пропорцій, що використовуються при дослідженні виробничих функцій, де альтернативність виявляє себе як заміщення ресурсів різної природи в певній пропорції (норми розміщення). Обґрунтовано перехід до стратегічного інноваційно-інвестиційного планування і управління розвитком регіональної соціально-економічної системи, що базується на постійному адаптивному відновленні системних моделей управління регіонами, підвищенні їх ролі у формуванні позитивного іміджу управлінських структур регіону.
7. Аналіз соціально-економічного розвитку регіонів було зроблено з урахуванням співставлення результатів виробничої діяльності з фінансовими досягненнями. Він здійснювався в таких аспектах, як оцінка динамічного, пропорційного і комплексного розвитку господарства області, оцінка внеску регіону в розвиток господарського комплексу країни, оцінка рівня підвищення життя населення регіону в порівнянні з іншими, інтегральна оцінка рівня комплексного економічного і соціально-культурного розвитку області та оцінка впливу комплексного розвитку на формування регіональних фінансових ресурсів.
8. Проведений аналіз свідчить, що тільки формування організаційно-економічного механізму інноваційно-інвестиційної діяльності зможе забезпечити досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку України.
Ключове завдання, на вирішення якого покликана спрямовувати свою діяльність інноваційно-інвестиційна складова регіонального розвитку, полягає в тому, щоб за рахунок активних структурних змін в інвестиційній діяльності вишукувати, формувати і акумулювати на регіональному рівні різні за джерелами походження інвестиційні ресурси з тим, щоб направляти їх на вирішення найбільш значущих проблем регіону, що має сприяти зростанню конкурентоспроможності регіональної економіки. Вирішення цього завдання є можливим за рахунок узгодження системи заходів регіональної політики держави з тими, які мають розроблятися на рівні регіону як елементи стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку.
9. В дослідженні для об’єктивної оцінки економічної ефективності регіональних інвестицій в умовах різноманіття форм власності використано систему взаємозалежних показників, що включає в себе показники, які беруть участь у відтворювальному процесі національного господарства в цілому, регіону та приватного власника інвестиційних ресурсів. Спираючись на методи дослідження прибутковості інноваційного проекту і вартості витрат на його реалізацію, розроблено алгоритм оцінки економічної ефективності інноваційного проекту, що є визначальним фактором в оцінці норми прибутку проекту.
Багатомірний кореляційно-регресійний аналіз територіальної диференціації рівнів інвестиційного клімату районів Черкаської області дозволив змоделювати причинно-наслідкові зв'язки та дослідити закономірності соціально-економічних процесів. Застосовано кластерний аналіз, який дає змогу кожен район представити сукупністю параметрів, які інтерпретуються як координати точки в багатомірному просторі.
10. Механізм формування інвестиційної політики регіону по залученню іноземного капіталу в промисловий комплекс сформовано автором з урахуванням цільових установок. На практиці він являє собою реалізацію визначеного переліку підпроектів і підпрограм, що становлять функціональну єдність у рамках установлених заходів. Побудовано стратегічний ланцюжок формування стратегії розвитку по залученню іноземного капіталу в промислові підприємства регіону, що відображає ієрархічну впорядкованість і можливу послідовність розробки стратегії. Деталізовано підсистеми загальної стратегії розвитку в частині розробки заходів і визначенні необхідних ресурсів для реалізації системного змісту стратегії.
11. Методологію управління проектами (проектний цикл і цикл розвитку) співвіднесено з закономірностями розвитку великих складних відкритих систем, які потребують для свого управління „відкритих” проектів. Розроблена стратегія соціально-економічного розвитку регіону, що враховує територіальний фактор в розміщенні продуктивних сил і розвитку національної економіки, що побудована на базі гранично відкритих стратегій розвитку з поєднанням підходів управління „відкритими” проектами та стратегічного менеджменту, дасть можливість підтримати динаміку довготривалої рівноваги економіки регіону та підвищити якість життя регіонального співтовариства.
Представлена циклічна модель програмної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону, що характеризується необхідною маневреністю та адаптивністю, дозволяє вносити в ході розробки необхідні корективи, упорядковувати (уніфікувати) процес узгодження вихідних документів та організаційних рішень на міжрегіональному та державному рівнях.
12. Запропонована система управління ресурсами регіону, що побудована на основі регіональної бази даних і передбачає організацію аналізу на єдиному інформаційному просторі. Інформаційний масив включає дані про природні і матеріальні ресурси розвитку, що використовуються в економіці області. В подальшому база даних може бути розширена за рахунок поетапного включення даних по різноманітних видах ресурсів, що дасть можливість мінімізувати помилки при обробці інформації та виробити індивідуальні критеріальні підходи при роботі з кожним ресурсом розвитку окремо. Дана інформаційна система є структурно забезпечуючою складовою організаційно-управлінського механізму соціально-економічного розвитку регіону та заснована на результатах консолідованої взаємодії в рамках правового поля органів регіонального управління з ринковим механізмом перерозподілу ресурсів регіону для реалізації прогнозів по регіоноутворюючим проектам.
13. Визначено стратегічні напрями розвитку регіонів України. На основі використання сценарного підходу було диференційовано рівні розвитку областей, що об’єктивно обумовлені цільовою спрямованістю регіонального відтворювального процесу і реальними можливостями вирішення економічних протиріч. Урахування інноваційної та соціальної складових дало можливість сформувати організаційно-економічний механізм регіональної інноваційно-інвестиційної діяльності на основі інноваційної моделі розвитку регіону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник / Семенов М.И., Трубилин И.Т., Лойко В.И., Барановская Т.П.; Под общ. ред. Трубилина И.Т. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 198 с.
2. Агапов А.Б. Основы государственного управления в сфере информатизации в Российской Федерации. – М: Юристъ, 1997. – 255 с.
3. Адамов Б.І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст. – К.: Грот, 1998. – 215 с.
4. Активизация соціально-экономического развития городов и регионов // Евроград, 1998. – № 10. – С. 5-20.
5. Актуальні аспекти механізму модернізації економіки. 36. наук. праць. Інститут економіки НАН України. – К.: Інститут економіки НАН України, 2003. – 145 с.
6. Актуальні питання методології та практики науково-технічної політики / За ред. Б.А. Малицького. – К.: Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України, 2001. – 204 с.
7. Актуальні проблеми економічних перетворень в Україні (Аналіз та пропозиції по вирішенню) / Інститут економіки промисловості НАН України. – Донецьк: Інститут економіки промисловості, 1996. – 72 с.
8. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 290 с.
9. Алексеев О.Б. Стратегическое управление в государственном и муниципальном секторах / Сост. и ред. А.Е. Балобанов, О.И. Генисаретский. – М., Экономика, 2000. – 259 с.
10. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 248 с.
11. Соціальна інфраструктура села: Навч. посіб. В.Я. Амбросов, О.Г. Булавка, В.М. Вакуленко та ін./ За ред. П.Т.Саблука, М.К.Орлатого. – К.: Ін-т аграр. екон. УААН, 2002. – 465 с.
12. Аметов Р. Оцінка економічного і трудового потенціалу репатріантів Кримського регіону // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 6. – С. 12-15.
13. Амитан В.Н., Зорина Е.И., Лукьянченко А.А. Город: проблемы демографических и рыночных трансформаций. – Донецк: ИЭП НАНУ, 2001. – 217 с.
14. Андресюк Б. Нову регiональну полiтику треба розпочати з Києва... // Хрещатик. – 1999. – 27 серп. – C. 3.
15. Андрюнин А.В., Коровкин А.Г., Парабузин К.В. Взаимодействие региональных рынков труда: опыт анализа и прогнозирования движения населения и рабочей силы // Проблемы прогнозирования. – № 2. – 2001. – с. 97-109.
16. Анисимов О.С. Стратегическое мышление и развитие профессионализма управленческой деятельности // Стратегическое планирование в муниципальном управлении: Введение в предмет. – М.: Московский общественный научный фонд, 2000. – 273 с..
17. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
18. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
19. Брайан Т. Управление научно-техническими нововведениями. – М.: Экономика, 1989. – 418 с.
20. Бажал Ю.М. Знаннєва економіка: теорія і державна політика // Економіка і прогнозування. – 2003. – №3. – С.71-86.
21. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
22. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. - СПб: Питер, 2000. – 208 с.
23. Баланюк I. Регiон як об’єкт аграрної реформи // Регiональна економiка. – 1999. – № 2. – C. 158-162.
24. Барановський О.І. Фінансова безпека. – К.: Фенікс, 1999. – 362 с.
25. Баштанник В. Адмiнiстративна реформа в умовах регiональної структуризацiї влади // Вiсник УАДУ. – 1999. – № 4. – C. 126-133.
26. Без’язичний В., Мамонова В. Формування стратегiї соціально-економiчного розвитку регiону // Актуальнi проблеми державного управління. – 2000. – № 1. – C. 108-117.
27. Бекетов Н.В. Региональные проблемы формирования инновационных систем // Региональная экономика и социология. - 2005. - № 1. – С. 110-119.
28. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ. перераб. и дополн. изд. – М.: АОЗТ "Интерэксперт", "ИНФРА-М", 1995. – 528 с.
29. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки. – К.: Вид. УАДУ, 2001. – 407 с.
30. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні. Навч. посіб. – К.: Атіка, 2000. – 304 с.
31. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – К.: МП "ИТЕМ Лтд": СП "АДЕФ–Украина", 1996. – 534 с.
32. Бланк И.В. Инвестиционный менеджмент. – Киев: МП "ИТЕМ" ЛТД, "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995. – 448 с.
33. Близнюк А.М. Региональные проблемы развития экономики Украины (на примере Донецкой области). – Донецк: ДонГУЭТ им. М.Туган-Барановского, 2001. – 86 с.
34. Богачева О.В. Налоговый потенциал и региональные счета // Финансы. – №3. – 2000. – С. 21-23.
35. Борисова С.Е. Интеграция Украины в систему международных инвестиций // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 177. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 397-401.
36. Новий формат стратегії і тактики соціально-економічного розвитку України: людина, громада, держава / І. К. Бондар, М. В. Чечетов, І. О. Жадан, С. В. Дідур, Л. М. Ільїч. – К.: ВД "Корпорація", 2005. – 383 с.
37. Бородин В. Проектирование структуры инновационной научно–технической фирмы // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – №1. – С. 97-101.
38. Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики. Пер. з англ. – К.: Основи, 2000. – 243 с.
39. Бубенко П.Т. Регіональні аспект інноваційного розвитку: Монографія. – Харків: НТУ „ХПІ", 2002. – 247 с.
40. Бутко М.П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці України. – К.: “Знання України”, 2005. – 475 с.
41. Бухарин Н.И. Избранные произведения. – М.: Политиздат, 1988. – 489 с.
42. Бюджетні слухання: Метод. рек. щодо орг. та проведення бюдж. слухань в органах місцевого самоврядування України / Кол. авт.: В.І.Кравченко та ін. – К.: НДФІ, 2000. – 120 с.
43. Вакуленко В.М. Основні підходи до розроблення стратегічних планів економічного розвитку міст // Економічний часопис. – 2000. – № 9. – С. 10-11.
44. Вакуленко В.М. Стратегічне планування економічного розвитку міста // Наук.-інформ. бюл. “Управління сучасним містом”. Дніпропетровськ,: “Центр економічної освіти”, 2000. – № 3. – С. 45-48.
45. Валесян А.Г. Теория великого объединения в общественной географии. – М.: Из-во РОУ, 1993. – 236 с.
46. Валлета Б. Стратегическое планирование // Городское управление. – 2001. – № 7. – С. 19-23.
47. Валова додана вартість за регіонами України за 2001 - 2003 роки / Статистичний збірник. – К.: Держ. комітет статистики України, 2005. – 72 с.
48. Вариантный прогноз эволюции экономики российских регионов / Клоцвог Ф.Н., Абдыкулова Г.М., Кушникова И.А., Каширская С.И. // Российский экономический журнал. –1997. – № 8. – С. 51- 65.
49. Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 383 c.
50. Виноградов В.Н., Эрлих О.В. Вовлечение общественности в стратегическое планирование как фактор становления гражданского общества (на примере создания стратегических планов в городах постсоветской России). Науч.-метод. пособ. – СПб: Леонтьевский центр, 2001. – 120 с.
51. Виссема Х. Стратегический менеджмент в подразделениях фирмы (предпрнимательство и координация в децентрализованной компании): Пер. с англ. – М .: ИНФРА-М, 1996. – 288 с.
52. Виханский О.С. Стратегическое управление. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарика, 1998. – 292 с.
53. Вишнев С.М. Основы комплексного прогнозирования. – М.: Наука, 1977. – 287 с.
54. Войнаренко М. Концепція кластерів – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні // Економіст. – 2000. – №1. – С. 29-33.
55. Всесвітня Декларація про місцеве самоврядування // Місцеве самоврядування. – К.:– 1997. – С. 95-97.
56. Вудмензі Д. Бачення бажаного майбутнього міста громадою: залучення громадян до участі у стратегічному плануванні // Аспекти самоврядування. – К., 2000. – № 2. – C. 21-37.
57. Гавва В.Н. Оценка предпринимательских рисков и формирование рыночной стратегии : Учеб. пособ. – Харків: ХАИ, 1999. – 106 c.
58. Гальчинський А. Стабільність гривні та проблеми її забезпечення // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 184. – С.6-7.
59. Гальчинський А.С. Становлення суспільства постінформаційної цивілізації. – К.: Вища школа, 1993. – 352 с.
60. Гвишиани Д.М. Философско-методологические основания системных исследований: Системный анализ и системное моделирование. – М.: Наука, 1983. – 324 с.
61. Геєць В.М. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні. - К.; Наукова думка. – 2003. – 283 с.
62. Гельмут В. Економічні трансформації в постсоціалістичних державах (на матеріалах республік колишнього СРСР): Дис. канд. екон. наук: 08.05.01 – К., 2000. – 257 с.
63. Генеральний план розвитку міста Києва до 2020 року. – К.; Вища школа. – 2002. – 150 с.
64. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. – К., Київський національний економічний ун-т. – 2000. – 360 с.
65. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – 528 с.
66. Гецько В. Полiтика бюджетного регулювання та соціально-економiчний розвиток регiонiв // Економiчний часопис, 1999. – № 11-12. – C. 32-34.
67. Гизевиус В. Политика местного самоуправления в ФРГ. – М.: Фонд Фридриха Эберта, 1995. – 144 c.
68. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Основы региональной политики: Учебник. – СПб., 1998. – С. 163-176.
69. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / За ред. О.Г. Білоруса. – К.: НАН України. Ін-т світової економіки і міжнародних відносин, 1998. – 412 с.
70. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. - К.: Академія, 1999. – 239 с.
71. Горбулін В. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України // Стратегічна панорама. – 1999. – № 3. – C. 12-19.
72. Горбунов А.Р. Управление финансовыми потоками и организация финан¬совых служб предприятий, региональных администраций и банков.– М.: Издательская фирма «Анкил», 2000. – 310 с.
73. Городское стратегическое планирование в России: теория, опыт, перспективы // Науч. материалы, Ч. 1. – СПб: Институт "Евроград", ЭИМИ, 2000. – 87 с.
74. Горська О.В. Регіональне структурне регулювання індустріальної економічної системи. – К.: Науковий світ, 2003. – 275 с.
75. Горячек І. Стратегічне планування як функція менеджменту // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 2. – C. 16-20.
76. Гошко А. Стратегія і тактика планування діяльності органів місцевого самоврядування: Моногр. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 179 с.
77. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: Учебник для вузов. 2-е изд. – М.: ГУ ВШЭ, 2001. – 495 с.
78. Гринчель Б.М., Костылева Н.Е. Методология и практика городского стратегического планирования. – СПб: ИРЭ РАН, 2000. – 88 с.
79. Гришкин И.И. Понятие информации. Логико-методологический аспект. – М: "Наука", 1973. – 179 с.
80. Громада планує майбутнє // Аспекти самоврядування. – 2000. – № 2. – С. 1-23.
81. Гуменюк П.Д., Гоголь Г.П. Регіональна економічна політика: світовий досвід та проблеми його трансформації в Україні // Регіональна економіка. – 1997. – №4. – С. 39-45.
82. Данилишин Б. Регiональна полiтика: час визначатися // Уряд. кур’єр. – 1999. – 14 груд. (№234). – 6 с.
83. Управление социально-экономическими системами на рынке ценных бумаг. / Б.М.Данилишин, А.Б. Кондрашихин, В.Н. Орлов, Т.В. Пепа. – Севастополь: Издательство ГП «Стрижак-прес», 2005. – 304 с.
84. Б.М. Данилишин, В.С. Міщенко Рентна політика в Україні. – К.: ЗАТ „Нічлава”, 2004. – 68 с.
85. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Устойчивое развитие в системе природно-ресурсных ограничений. – К.: СОПС НАН Украины, 1999. – 184 с.
86. Дворжак И., Кочишова Я., Прохазка П. Венчурный капитал в странах Центральной и Восточной Европы // Проблеми теории и практики управлення. – 1999. – № 6. – С. 1 -9.
87. Декларація щодо регіоналізму в Європі // Управ. сучасним містом. – 2001. – № 3. – С. 164-167.
88. Демографічні перспективи м. Києва до 2050 року. – К.; Вища школа. –2001. – 36 с.
89. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Конспект лекцій до навч. модуля / Уклад.: В.А. Ребкало, В.В. Тертичка. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 80 с.
90. Державне регулювання економіки: Підруч. для студ. екон. спец. вузів / За ред. І.Р. Михасюка. – К.: Атіка: Ельга-Н, 2000. – 592 с.
91. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб. / Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко та ін. / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 164 c.
92. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / За ред. Н.Р.Нижник. – К.: УАДУ, 1997. – 487 c.
93. Дехтяренко Ю. Стратегія розвитку міста: територіально-планувальний аспект // Управ. сучасним містом. – 2001. – № 1-3. – С.86-99.
94. Дехтяренко Ю., Драпіковський О., Іванова І. Регулювання земельних відносин у місті. – К: Основи, 1997. – 139 с.
95. Джаримов А.А. Регион в едином рыночном пространстве. – Ростов-на-Дону; Прес-центр. – 1995. – 167 с.
96. Дзiсь Г. Роль регiонiв у становленнi нацiональної економiки України // Економiка України. – 1999. – № 10. – C. 19-28.
97. Долiшнiй М. Актуальнi проблеми формування регiональної полiтики в Українi // Регiональна економiка. – 1999. – № 3. – C. 7-18.
98. Дорогунцов С., Горська О. Трансформація структури економіки: теорія і практика // Економіка України. – 1998. – №1. – С. 4-12.
99. Дорогунцов С.І., Данилишин Б.М., Лисецький А.С. Перспективи економічного розвитку України: проблеми, пошук, впровадження. – К.: РВПС НАН України, 1999. – 179 с.
100. . Соціально-економічні системи продуктивних сил регіонів України. / С.І. Дорогунцов, Л.Г. Чернюк, П.П. Борщевський та ін. – К.: Вид. „Нічлава”, 2002. – 690 с.
101. Дробенко Г.О., Брусак Р.Л., Свірський Ю.І. Стратегічне планування розвитку територіальних громад: Метод. посіб. / Центр муніципального і регіонального розвитку; Міжнародний фонд "Відродження". – Львів: “СПОЛОМ”, 2001. – 118 с.
102. Дулыциков Ю.С. Региональная политика. – М.: РАГС, 1998. – 215 с.
103. Дульщиков Ю.С. Экономика региона на пути к рынку // Региональное сообщество: многостороннее развитие и управление. – №3. – С. 18-24.
104. Дьомін М.М. Актуальні проблеми містобудування за межами першого десятиліття незалежності України // Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. зб. / Відпов. ред. М.М. Осєтрін. – К.: КНУБА, 2001. – Вип. 9. – С. 6-14.
105. Егоров А.Н. Город как социально-экономический объект. – Донецк: ИЭП, 2001. – 134 с.
106. Егоров В.В., Парсаданов Г.А. Прогнозирование национальной экономики: Учеб.пособие. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 184 с.
107. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку (за ред. акад. НАН України В.М. Геєця). – К.: „Фенікс", 2003. – 1008 с.
108. Економічна енциклопедія: У трьох томах. / С.В. Мочерний (відп. ред.). – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. – Т. 1. – 864 с., Т. 2. – 848 с.
109. Елисеева И.И., Щирина А.Н., Капралова Е.Б. Возможности оценки теневой экономической деятельности в регионе на основе СНС // Вопросы статистики. – № 2. – 2001. – С. 32-35.
110. Ефремов А. Методологические аспекты достижения социально-экономической самодостаточности. – К.: Логос, 2002. – 325 с.
111. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України // Офіційне Інтернет-представництво Президента України. – http://www.president.gov.ua.

112. Європейський Союз та Україна: Стратегія відносин в контексті розширення / Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень "ЄвроРегіоУкраїна". – К.: "К.І.С.", 2003. – 203 с.
113. А.О Єпіфанов, І.В.Сало. Регіональна економіка: Навч. посібник. – 2-е вид. – К.: Наук. думка, 2000. – 344 с.
114. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. – К.: НІС, 2003. – 368 с.
115. Животовская И.Г. Стратегическое планирование в деятельности государственных органов управления // Федерализм, региональное управление и местное самоуправление. – 1999. – № 2. – С. 154-167.
116. Жихаревич Б.С. Лебедева, Н.А. Стратегическое планирование на муниципальном уровне (принципы использования в современных российских условиях).– Гуманитарные науки. – 1997. – 2’97(8).– С.40-47.
117. Жихаревич Б.С. Основы стратегического планирования экономического развития городов // Евроград. – 1996. – № 7. – С. 31-37.
118. Жихаревич Б.С., Лимонов Л.Э. Организация процесса разработки и реализации Стратегического плана Санкт-Петербурга // Экономика Северо-Запада: проблемы и перспективы развития. – 1999. – № 2. – С. 19-26.
119. Жихаревич Б.С., Лимонов Л.Э. Петербургский подход к стратегическому планированию // Стратегическое планирование, маркетинг, обслуживание клиентов. – 1999. – № 3. – http://ragter.com.ru.
120. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления: Учеб. пособие. – М.: Информ.-внедренч. центр "Маркетинг", 1998. – 195 с.
121. Заболоцький Б.Ф. Перехідна економіка: Посібник. – К.: Академія, 2004. – 512 с.
122. Загородня О. Структурна динаміка як фактор інноваційного розвитку національної економіки // Економіка України. – 2003. – №11. – с. 34-37.
123. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства: методологія і практика. – К.: КНЕУ, 2002. – 188 с.
124. Закон України „Про бюджетний Кодекс України” // Відом. Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38. – С. 189.
125. Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” // Парламентський Вісник, – 2000. – № 5 – С. 3-8.
126. Закон України „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” // Відом. Верховної Ради України. – 1998. – № 3-4. – С. 15.
127. Закон України „Про власність” // Відом. Верховної Ради України. –1992. – № 38. – С. 13-23.
128. Закон України „Про концесії” // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – С. 372.
129. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” // Уряд. кур’єр. – 1997. – № 107.– С. 11-20.
130. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” // Відом. Верховної Ради України. –1999. – № 20-21. – С. 190.
131. Закон України „Про основи містобудування” // Відом. Верховної Ради України. – 1992 . – № 52. – С. 683.
132. Закон України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” // Відом. Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – С. 228.
133. Закон України „Про підприємництво” // Нові Закони України. – Вип.1. – К., 1996. – С. 26-63.
134. Закон України „Про підприємства в Україні”. – Запоріжжя: Українська поліграфічна індустрія, 1995. – 21 с.
135. Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 13.– С. 93.
136. Закон України „Про службу в органах місцевого самоврядування” // Офіц. Вісн. України. – 2001. – № 6. – С. 6-47.
137. Закон України „Про столицю України – місто-герой Київ” // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – С. 79.
138. Западная Европа: эволюция экономической структуры. – М.: Знание, 1991. – 458 с.
139. Зарецкая С. Капралова Л. Столицы мира: проблемы экономики и управления. – М.; Образование. – 1993. – С. 34-42.
140. Захарченко В.І. Трансформаційні процеси в промислових територіальних системах України. – Вінниця: Вид-во “Гіпаніс”, 2004. – 547 с.
141. Державна регіональна політика та місцеве самоврядування: / Зб. Наук. пр. Вип.2. Ч.1. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 380 с.
142. Зміцнення потенціалу регіонів та шляхи подолання соціально-економічних диспропорцій регіонального розвитку: Матеріали засідання «Круглого столу». – К.: Нац. ін-т стратег.досліджень, 2004. – 82 с.
143. Зубець I. Регiональна полiтика: час дiй // Україна i свiт сьогоднi. – 1999. – № 40. – C. 6.
144. Иванов В.В., Колдаева Н.Т. Российская инновационная система: территориальный поход // Инновации. – 2000. – № 9-10. – С. 9-12.
145. Иванов В.В., Коробова А.Н. Муниципальный менеджмент: Справочное пособие. – М.: ИНФРА, 2002. – 718 с.
146. Иванов В.В., Петров Б.И., Плетнев К.И. Территории высокой концентрации научно-технического потенциала в странах ЕС. – М.: Сканрус, 2001. – 267 с.
147. Иванов И.Д. Европа регионов. – М.: Международные отношения, 1998. – 191 с.
148. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах. – М.: Прогресс, 1966. – 659 с.
149. Ігнатенко О.С., Вакуленко В.М. Методичні рекомендації до тематичного модуля “Територіальна організація влади в Україні” (Р. І. Місцеве самоврядування в Україні). – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 40 с.
150. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах, В.П. Семиноженко – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
151. Інститути та інструменти розвитку територій на шляху до європейських принципів / За ред. С. Максименка. – К.: «Міленіум», 2001. – 244 с.
152. Хасаев Г., Иванова Л., Цыбатов В., Поварова Е.К применению автоматизированных средств прогнозирования регионального развития // Российский экономический журнал. – 2000. – № 2.– С. 79-86.
153. Казанцев С.В. Оценка уровня конкурентоспособности // Регион. Экономика и социология. – 2004. – №1. – С. 191-199.
154. Каменицер С.Е., Канторович В.Г., Пищулина Г.А. Организация и планирование промышленного предприятия. – М.: Госполитиздат, 1963. – 607 с.
155. Каримов Р.М. Методы моделирования региональной экономики. – СПб.: ГУЭФ, 1999. – 78 с.
156. Каримов Р.М. Моделирование региональной экономики и банковская система // Деньги и кредит.– 2000. – № 3. – С. 17-22.
157. Карпенко В. Досвiд регiонального планування у Францiї (приклад з регiону Лаури) // Вiсн. УАДУ. – 2000. – №1. – C. 289-294.
158. Качура С.Н., Лученко К.Ф. Кредитование научно-технических инноваций // Економіка промисловості. – 1998. – № 1. – С. 90-100.
159. Кваснюк Б. Структурна перебудова економіки та її ресурси // Економіка України. – 2003. – №11. – С. 18-23.
160. Кейден Дж. Фінансування місцевого самоврядування та інфраструктури міст України. – К., ЗАТ „Нічлава”, – 1994. – С. 64-86.
161. Кинг К., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. – М.: ЮНИТИ, 1992. – 264 с.
162. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України: історія, теорія, практика. – К.: НІОС, 2000. – 384 с.
163. Кисільова Т. Позитивні тенденції ринку праці м. Києва у цифрах і фактах // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 3. – С. 3-7.
164. Климанов В.П. Региональные системы и региональное развитие России. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – 296 с.
165. Клюшниченко Є.Є. Пріоритетні напрямки містобудівної діяльності // Містобудування: Міжвід. наук.-техн. зб. – К.: НДПІМ, 2000. – Вип. 47.– С. 5-2.
166. Княгинин В. Что значит развивать регионы. - http://www.archipelag.ru/ru_mir/ostrov-rus/rus-regions/develop/

167. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. – М.: Экзамен, 2001. – 575 с.
168. Комаров И. Стратегия и план // Персонал. – 2001. – № 10. – C. 70-73.
169. Комплексная оценка социально-экономического развития регионов РФ в 1998-2000 г. // Экономика и жизнь. – 2000. – № 19. – С. 14-18.
170. Кондратьев Н.Д. План и предвидение // Пути сельского хозяйства. – 1927. – № 2. – С. 45-49.
171. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації. – К.: Знання України, 2001. – 386 с.
172. Конституція України // Відом. Верховної Ради України. – 1996. –№ 30. – С. 141.
173. Концептуальні засади науково-технічного розвитку. – Донецьк: Ін-т. економіки промисловості НАН України, 2002. – 172 с.
174. Концепція державної регіональної політики. Указ Президента України від 25 травня 2000 року. – К.: Преса, 2001. – 49 с.
175. Концепція сталого збалансованого розвитку м. Києва у ХХІ сторіччі. – К., 2001. – 86 с.
176. Коробейников О. Стратегическое поведение: от разработки до реализации // Менеджмент в России и за рубежом. – 2002. – № 3. – C. 88-129.
177. Котенко В.Ф., Куликова Т.С. Использование методов регрессионного анализа в статистической практике для оперативного краткосрочного прогнозирования некоторых социально-экономических показателей региона // Вопросы статистики. – 2000. – №2. – С. 30-33.
178. Котилко В.В. Региональная экономическая политика: Уч. Пособие. – М.: РДЛ, 2002. – 343 с.
179. Котлер. Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. – СПб: Коруна, 1994. – 698 с.
180. Кочетов Э.Г. Геоэкономика (освоение мирового экономического пространства). – М.: Изд-во БЕК, 1999. – 480 с.
181. Кравченко В. Фінанси місцевих органів влади України. Основи теорії та практики. – К.: НДФІ, 1997. – 276 с.
182. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні: Навч. посіб. – К.: Арарат-Центр, 2001. – 176 с.
183. Кравченко И.И. Модернизация мира и сегодняшней России. Выход из кризиса // Вопросы философии. – 2002. – № 9. – с. 3-19.
184. Кремлев Н.Д., Сивелькин В.А. Система национальных счетов как отражение теневой экономики (вопросы оценки) // Вопросы статистики. – 2001. – №2. – С. 35-41.
185. Крозбі Б. Стратегічне планування та стратегічний менеджмент: чим вони відрізняються? // Проект USAID “Впровадження змін в політиці”, 1997. – С. 15-17.
186. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. – М.: Русская деловая литература, 1998. – 767 с.
187. Крупный город: проблемы и тенденции развития. – Ленинград: Наука, 1988. – 169 с.
188. Кузнецов С.Г. Прогнозирование спроса на рабочую силу // Вопросы статистики. – 2000. – № 7. – С. 14-17.
189. Куйбіда В.С. Сучасні проблеми і регіональні особливості місцевого самоврядування в Україні. – Львів: Літопис, 2001. – 176 с.
190. Кульчицький М. Роль мiжбюджетних вiдносин у стимулюваннi розвитку регiонiв України // Фiнанси України. – 2000. – № 3. – C. 87-91.
191. Куць С.В. Ризик в системі містобудівного проектування // Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. зб. / Відпов. ред. М.М. Осєтрін. – К.: КНУБА, 2001. – Вип. 9. – С. 98-112.
192. Кучеренко О., Пилипчук М., Матвiєнко А. Регiональна полiтика // День. – 2000. – 15 квiт. – C. 4.
193. Лавинский Г.В. Построение и функционирование сложных сис