Дубич Клавдія Василівна. Особистісно орієнтоване виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу

Короткий опис

Дубич Клавдія Василівна. Особистісно орієнтоване виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу : Дис... канд. наук: 13.00.07 2007

Дубич К.В.Особистісно орієнтоване виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу”. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія та методика виховання. Східноукраїнський національний університет імені В.Даля.
У дисертації досліджуються проблема особистісно орієнтованого виховання студентів як сучасної моделі розвитку індивідуальності. Особистісний підхід проголошено головною тенденцією сучасної педагогічної теорії та практики навчально-виховного процесу у вищій школі.
Доведено, що роль соціокультурного середовища вищого навчального закладу проявляється у спроможності створювати умови для особистісного росту кожного студента. Створення таких умов викликане потребами формування нової генерації фахівців здатних до професійної діяльності, високої культури, з розвинутими індивідуальними здібностями; гуманними особистостями, спроможними концептуально осмислювати та проектувати власну освітньо-виховну діяльність, які здатні брати на себе відповідальність за прийняття рішень, вмінні відстоювати свою власну позицію. Крім того, на можливість отримання значних результатів у вихованні студентської молоді можна розраховувати шляхом встановлення органічно цілісного освітньо-виховного простору, який являє собою організовану ефективну педагогічну систему, що реалізується в позааудиторних умовах і дає можливість студентові відчувати себе як особистість та орієнтуватись на індивідуальний розвиток.
Основними критеріями особистісно орієнтованого виховання студентів виступають: мотиваційно-ціннісний, орієнтовно-поведінковий, емоційно-чуттєвий.
У дисертації акцентується увага на тому, що особистісно орієнтоване виховання студентської молоді потребує відповідних педагогічних умов, критичного аналізу, відбору і конструювання особистісно значимого змісту і засобів виховання з опорою на загальнолюдські, національні, естетичні, морально-етичні цінності, творчу самореалізацію.

1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове розв’язання педагогічної проблеми підвищення рівня особистісно орієнтованого виховання студентів, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов спрямованих на самоактуалізацію та саморозвиток у соціокультурному середовищі вищого навчального закладу.
Проведений аналіз наукових праць показав, що проблема особистісно орієнтованого виховання студентів в системі вищої освіти ще недостатньо досліджена і розроблена в теоретичному та практичному аспектах. Стратегічним напрямом особистісно орієнтованого виховання студентів є створення педагогічних умов на підставі дотримання загальнолюдських цінностей і гуманних відносин, визнання самобутності та самоцінності студента та надання свободи у виборі місця, ролі і можливості участі у виховних заходах.
Визначено, що методологічною та теоретичною основою дослідження виступає особистісно орієнтований підхід разом з індивідуальним, діяльнисним, які забезпечують ефективний розвиток індивідуальності студентів в процесі особистісно орієнтованого виховання, спрямованого на їх саморозвиток, самовдосконалення та самореалізацію.
2. Аналіз педагогічної, психологічної наукової літератури з обраної проблеми свідчить, що особистісно орієнтоване виховання спрямоване на визнання людини як найвищої цінності, її права на свободу вибору особистісної позиції, на цінність людського духу і цінність життя взагалі, на можливість розвиватися на принципах рівності, справедливості, людяності як бажаної норми стосунків між людьми.
Великого значення в особистісно орієнтованому вихованні студентів набуває гуманізація виховання, що в практичній площині означає не тільки увагу до студента, його гідності, але і прийняття його особистісних цілей, запитів та інтересів. Оскільки саме особистісний фактор відіграє вагому роль в навчально-виховному процесі, це особливо важливо для вищої школи, адже професійна підготовка в комплексі з розвитком індивідуальності студента дозволить формувати фахівців, спроможних до вирішення цілей побудови сучасного демократичного суспільства.
3. Наукові дослідження засвідчують, що особистісно орієнтоване виховання ґрунтується на загальнолюдських та особистісних цінностях серед яких провідними є моральні та культурні цінності. Відмінною рисою особистісно орієнтованого виховання є розвиток індивідуальності студентів як вищого рівня формування особистості в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу на гуманістичних принципах, що найбільш відповідає потребам демократичної освіти.
4. Доведено, що соціокультурне середовище має безпосередній вплив на особистісно орієнтоване виховання студентів вищого навчального закладу, що обумовлено сукупністю діючих соціально-економічних факторів, які з одного боку представлені відносинами, цінностями, символами, предметами, речами, а з іншого боку, містять в собі культурні норми життєдіяльності співтовариства, традиції, прийняті співтовариством, правила, зразки поведінки, що найчастіше реалізуються на рівні спілкування.
Ключовим поняттям в розкритті ідеї особистісно орієнтованого виховання є соціокультурне середовище вищого навчального закладу, як такий простір, що здатний змінюватися під впливом суб’єктів, що культивують і підтримують при цьому визначені цінності, відносини, традиції, норми, правила, символи в різних сферах і формах життєдіяльності колективу вищого навчального закладу.
5. У дисертації теоретично обґрунтовано педагогічні умови, які були спрямовані на:культивування загальнолюдських цінностей і гуманних відносин за допомогою збереження та збільшення традицій життєдіяльності колективу; підтримку естетичного” у матеріальній і духовній сфері на основі визнання самобутності та самоцінності кожного студента і викладача; надання студентам свободи у виборі місця, ролі та ступеню участі у виховних заходах з врахуванням їх інтересів, можливостей та самооцінки здібностей.
Виявлено, що ці педагогічні умови з одного боку є відносно самостійними, а з іншого, вони взаємозалежні і взаємодоповнюють одна одну.
6. Результати констатувального експерименту дозволили визначити та охарактеризувати основні критерії та рівні особистісно орієнтованого виховання студентів. До них віднесено: мотиваційно-ціннісний; орієнтовано-поведінковий; емоційно-чуттєвий критерій. Визначено рівні особистісно орієнтованого виховання в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу: низький, середній, високий.
Виявлено, що вихідний рівень особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу знаходиться переважно на низькому (42 %) та середньому (26,5 %) рівнях, що не може відповідати сучасним вимогам гуманізації і демократизації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі.
Анкетування викладачів вищого навчального закладу дозволило виявити, що 58 % респондентів недосконало знають шляхи, методи та прийоми особистісно орієнтованого виховання студентів.
7. У ході реалізації педагогічних умов особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу було виявлено стабільний ріст кількості студентів експериментальних груп, що перейшли на більш високий рівень розвитку індивідуальності порівняно з контрольними. Такий результат ми пов’язуємо зі зміною соціокультурного середовища вищого навчального закладу за рахунок його збагачення та наповнення різноманітними формами виховання, спеціально розробленими і цілеспрямовано орієнтованими на розвиток індивідуальності. До них належать диспути, вечори мистецтва та культури, виставки, конкурси КВК, вікторини, огляди, свята (конфесійні, світські, державні), фестивалі, зустрічі з діячами культури, мистецтва і науки тощо. У результаті експерименту було підтверджено, що зміна соціокультурного середовища вищого навчального закладу ефективно впливає на розвиток індивідуальності студента.
8. Порівняння середніх показників доводить, що у всіх експериментальних групах, їх значення збільшилось: ЕГ-1 на 0,20; ЕГ-2 на 0,22, ЕГ-3 на 0,26 порівняно з контрольною групою на 0,04. При цьому ми визначили, що застосування однієї або двох педагогічних умов у соціокультурному середовищі вищого навчального закладу не може дати статистично значимих результатів. І тільки комплекс запропонованих нами педагогічних умов забезпечує ефективність особистісно орієнтованого виховання студентів. В ЕГ-3Тнабл> Ткрит(при довірчій ймовірності 0,05). Крім цього в ході експерименту нами була проаналізована залежність між рівнем розвитку індивідуальності і окремих показників. Аналіз і статистична обробка отриманих даних підтвердили, що висока залежність між рівнем розвитку індивідуальності і рівнем активності (r = 0,91). Висока залежність була встановлена між рівнем розвитку індивідуальності і таких показників, як рівень мотивації, компетентність у часі, прийняття мети. Коефіцієнти кореляції тут відповідно рівні: r = 0,89; 0,81; 0,80. За іншими показниками була знайдена помітна залежність.
Проведене дослідження не вичерпує всіх питань окресленої проблеми. Потребують подальшого дослідження нові форми, методи, засоби виховної роботи; цілеспрямована підготовка наставників та фахівців, які займаються особистісно орієнтованим вихованням студентів; шляхи вдосконалення соціокультурного середовища вищого навчального закладу, які базуються на загальнолюдських, національних, морально-етичних, естетичних цінностях студентів, не залежно від профілю вузу та факультету.