Федорович Олег Васильович. Формування свідомої дисципліни учнів 4-6-х класів в процесі фізичного виховання

Короткий опис

Федорович Олег Васильович. Формування свідомої дисципліни учнів 4-6-х класів в процесі фізичного виховання: дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. - Т., 2005

Федорович О.В. Формування свідомої дисципліни учнів 4-6-х класів у процесі фізичного виховання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія і методика виховання. - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2005.
Дисертація присвячена проблемі формування свідомої дисципліни в учнів загальноосвітніх шкіл. Унаслідок проведеного дослідження визначено педагогічні умови, які сприяють ефективному використанню форм і методів виховання свідомої дисципліни учнів середнього шкільного віку у процесі фізкультурно-масової роботи; розроблено структуру процесу формування дисциплінованості в учнів під час фізкультурних занять за допомогою фізичних вправ.
Матеріали дослідження можуть бути використані вчителями фізичної культури для цілеспрямованого впливу на виховання свідомої дисципліни підлітків та в процесі викладання педагогіки, психології, теорії і методики фізичного виховання у вищих навчальних закладах фізичного виховання і спорту.

1. Результати аналізу літературних джерел свідчать, що проблема виховання свідомої дисципліни завжди хвилювала вчених-педагогів, психологів, широку педагогічну громадськість. На етапі переходу України до ринкової економіки формування дисциплінованості набуло особливого значення, стало предметом дослідження багатьох вітчизняних учених. Наукові дослідження засвідчують, що протягом століть склались різні прийоми виховання дисциплінованості: фізичне покарання, погрози і заборони, вільне виховання, постійна зайнятість, у процесі праці, приклад сім’ї, народні традиції, заохочення і покарання, почуття честі і обов’язку, фізична культура і спорт.
У зв’язку з деформацією в свідомості людей багатьох духовних цінностей постає потреба пошуку і вироблення нової комплексної системи виховання дисциплінованості, основою якої мають стати досягнення світової науки не лише в педагогіці, але й у фізіології, психології, теорії фізичного виховання.
2. Проведене дослідження дає підстави констатувати досить велику кількість різних порушень, що спричиняють недисциплінованість школярів. Усебічний аналіз результатів дослідження дає можливість згрупувати причини порушення дисципліни підлітків на три групи: соціальні, побутові, особистісні.
До соціальних слід віднести причини, породжені об’єктивною дійсністю, яка склалась на сучасному етапі розвитку суспільства, на етапі переходу від тоталітарної системи до ринкових відносин. На цьому етапі відбувся пошук нових духовних цінностей - ламання старих, створення нових ідеалів, перерозподіл матеріальних цінностей держави.
До побутових причин належать матеріальні нестатки у сім’ї через низьку заробітну плату або взагалі безробіття. Це зумовило те, що частина дітей позбавлена сімейного виховання. З іншого боку, в багатьох сім’ях панує вседозволеність, що переноситься у школу. Порушується психологічна рівновага дитини, яка різними шляхами веде до негативних наслідків і, зокрема, до порушення дисципліни.
До особистісних причин належать ті, які, поряд із соціальними і побутовими, пов’язані із психікою дитини, її спадковістю, здатністю до адаптації, фізіологічними особливостями.
3. У структурі процесу формування свідомої дисципліни підлітків виділено:
а) мету формування гармонійно розвиненої особистості;
б) завдання - залучення учнів до систематичних занять фізичними вправами, профілактика порушень дисципліни школярів у процесі фізичного виховання, перевиховання педагогічно занедбаних учнів;
в) принципи - гуманістичний характер змісту і методів виховання, свідомості й активності, поєднання виховання і навчання в єдиний навчальновиховний процес, урахування вікових та індивідуальних особливостей кожного учня, створення сприятливого моральнопсихологічного клімату в колективі, поступове перетворення учня з об’єкта пасивного сприймання виховання на суб’єкт активного самовиховання, індивідуалізації, міждисциплінарного підходу;
г) форми - уроки фізичної культури, фізкультурно-спортивні свята, спортивні змагання, групи загальної фізичної підготовки і спортивні секції, дні здоров’я, туристичні походи, виконання домашніх завдань;
д) методи і прийоми - методи попередження негативної поведінки (запитання, уточнення, нагадування, бесіда, заохочення, зауваження, покарання, перспектива, змагання); методи руйнування негативного типу характеру (метод вибуху”, реконструкції” характеру); методи перебудови мотиваційної сфери і самосвідомості (метод осмислення своїх позитивних якостей та недоліків, переорієнтація самосвідомості, переконання, прогнозування наслідків протиправної поведінки, оцінка); методи перебудови життєвого досвіду (перевиховання, переключення, регламентація способу життя);
е) засоби - фізичні вправи, рухливі та народні ігри, використання художніх та фольклорних матеріалів на фізкультурно-спортивну тематику, оформлення наочності.
4. Важливою умовою вирішення проблеми подолання недисциплінованості підлітків є виховання потреби до систематичних занять фізкультурою і спортом. Особистий досвід, вивчення системи роботи кращих учителів фізичного виховання показали, що виправдовують себе такі нетрадиційні форми роботи, як спортивні змагання, у яких беруть участь учні, схильні до правопорушень, спостереження за спортивними змаганнями, які відбуваються на рівні міста, району, області, з наступним обговоренням, участь у роботі гуртків і позашкільних спортивних установ, виконання вправ, заданих на домашнє завдання, оформлення стендів про спортивні досягнення з коментуванням. Технологія залучення школярів, які порушують дисципліну, до систематичних занять фізичними вправами, передбачала ієрархічну послідовність і взаємозв’язок основних етапів і похідних до них:
- виховання позитивного ставлення та інтересу підлітків до занять фізичними вправами;
- формування системи науково-практичних і спеціальних знань, необхідних для занять фізичними вправами;
- формування відповідних умінь і навичок;
- залучення учнів до систематичних занять фізичними вправами.
5. Серед чинників, які впливають на формування особистості підлітків, важливе місце займають сімейно-народні традиції (відзначення релігійних і державних свят, відвідування старших членів родини та посильна допомога їм). Сімейне виховання одна з форм виховання підростаючого покоління в суспільстві, яка поєднує цілеспрямовану педагогічну діяльність батьків з об’єктивним повсякденним впливом сімейного побуту. Особливу роль відіграє авторитет батька та матері, який створюється не стільки словесними настановами, скільки конкретними повсякденними діями. На думку вчителів фізичної культури, найбільші виховні можливості мають спільні спортивні заходи батьків і дітей. Особлива роль у вихованні належить батькові, його позитивні приклади у сімейних стосунках, культура мовлення, спілкування з людьми.
6. Педагогічні умови формування свідомої дисципліни підлітків у школі такі: структурна довершеність процесу формування свідомої дисципліни, творче використання національних традицій фізичного виховання, врахування інтересів, потреб і мотивів школярів, врахування індивідуальних типологічних особливостей учнів, активна участь у процесі фізкультурно-масової і спортивної роботи: залучення до виконання різноманітних доручень, передбачених режимом дня; обговорення на методичних, педагогічних нарадах стану дисциплінованості учнів 4-6 класів в школі з конкретними порадами вчителів; широке використання таких засобів заохочення, як похвала, подяка, нагородження, повідомлення з використанням шкільних газет, аудіо-візуальних засобів.
7. Формуючий експеримент підтвердив ефективність розроблених педагогічних умов формування свідомої дисципліни учнів 4-6-х класів. Так, більшість підлітків експериментальної групи мають високий, вищий від середнього і середній рівень інтересу до фізичного виховання. Серед школярів контрольної групи значна кількість має низький і нижчий від середнього інтерес до фізичної культури. В експериментальній групі кількість учнів, які 5-6 разів на тиждень виконують фізичні вправи, становить 18,2 %, у контрольній групі таких дітей значно менше 4,8 %. Переважна більшість школярів контрольної групи обмежує свою рухову активність двома заняттями на тиждень. До педагогічного експерименту самостійно фізичними вправами займалися 23,4 % учнів, після експерименту цей показник зріс до 65,7 %. Після експериментальної роботи кількість підлітків, залучених до занять в спортивних секціях, збільшилась на третину. Учні експериментальної групи стали більш відкритими та щирими, емоційно стійкими, впевненими в собі, краще контролюють свої емоції і поведінку. Кількість порушень дисципліни в учнів експериментальної групи значно менша. Зокрема, якщо за 2003-2004 навчальний рік у контрольній групі було офіційно зареєстровано 218 порушень, то в експериментальній лише 53.
Подальші дослідження можуть бути спрямовані на визначення можливостей виховання дисциплінованості школярів різними видами рухової активності, дослідження індивідуально-психологічних особливостей недисциплінованих учнів.