ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЙНІ ТА ОСВІТНІ ПОГЛЯДИ УКРАЇНСЬКИХ МИСЛИТЕЛІВ У ДІАСПОРІ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Корбуш Юрій Олегович

УДК 2-1+37.01:101.9-054.72=161.2
На правах рукопису

ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЙНІ ТА ОСВІТНІ ПОГЛЯДИ УКРАЇНСЬКИХ МИСЛИТЕЛІВ У ДІАСПОРІ

09.00.11 – релігієзнавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук,

Науковий керівник: доктор
філософських наук, професор
Конотоп Людмила Григорівна

Київ – 2012

З М І С Т

ВСТУП ……………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ …………………………….. 11
Висновки до 1-го розділу …………………………………………………. 36
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ФІЛОСОФСЬКИХ
І РЕЛІГІЙНИХ ІДЕЙ В ТВОРЧОСТІ
УКРАЇНСЬКИХ МИСЛИТЕЛІВ ………………………………………… 39
Висновки до 2-го розділу …………………………………………………. 95
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ
ТА ОСВІТИ В ТВОРЧОСТІ
УКРАЇНСЬКИХ МИСЛИТЕЛІВ У ДІАСПОРІ ………………………. 98
Висновки до 3-го розділу …………………………………………………150
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….154
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………….161

В С Т У П

Актуальність теми. Сучасні процеси духовного відродження України потребують звернення до її спадщини, до тих культурних надбань, які належать до славного минулого українського народу. Видатними діячами українського народу є такі мислителі в діаспорі як Г. Васькович, В. Кубійович, О. Куль-чицький, В. Ленік, І. Огієнко, Н. Полонська-Василенко, І. Мірчук, П. Цимба-лістий, Д. Чи¬жевський та ін. Свої природжені здібності й таланти вони успішно застосовували як геніальні вчені, богослови, педагоги, письменники, перекладачі, державні й громадські діячі. Важко назвати галузі, в яки х представники української діаспорійної думки не залишили би найпомітніші сліди. Одне беззаперечно: усі вони чесно і сповна служили українській справі, до останніх днів свого життя не полишали сподвижницької діяльності на ниві відродження української нації, в утвердженні віри українського народу, в розвитку української освіти, української мови та української культури в цілому. Ще донедавна їх праці не були відомі широкому українському загалу. Так, наприклад, переважна більшість творів Івана Огієнка і сьогодні є недоступною для українського читача: знаходяться вони за кордоном (переважно в Канаді), а та незначна кількість, що видавалася у нас у 20-х роках, ще донедавна перебувала у спеціальних книгосховищах.
Сьогодні ми маємо доступ лише до поодиноких праць цього геніального діяча української культури, відомого українського богослова, що видаються останнім часом у нас і за кордоном. Як наслідок – відсутність серйозних досліджень багатогранного таланту цієї феноменальної постаті, особливо його діяльності в аспекті досліджень релігійних вірувань українського народу. Важливим завданням постає аналіз і творчої спадщини та діяльності П. Біла¬нюка, Г. Васьковича, І. Кошелівця, Н. Полонської-Василенко, П. Цимбалістого для сучасного відродження духовних основ українського народу. Вони були тими мислителями, які творили певну спільноту в діаспорі, їх наукові розвідки торкалися проблем освіти, психології, віри, вдачі українців, у цілому – проблеми збереження українства за кордоном.
І сьогодення української держави диктує нам нагальну необхідність, нагальну потребу звернутися саме до надбань цих мислителів для того, щоб зрозуміти і усвідомити зміст істинної духовності, їх вдячність до Батьківщини, їх підходи до філософії й релігії, до виховання, освіти та культури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційна робота здійснена в межах Комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної роботи філософського факультету № 06 БФ 041-01 «Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання», науково-дослідницької тематики кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Метою роботи є аналіз філософської, релігійної та освітньої спадщини українських мислителів і громадських діячів у діаспорі, їх вплив на формування світоглядних орієнтацій української людини.
У відповідності до поставленої мети дисертаційної роботи виокремлено наступні завдання:
• розкрити головні характеристики української діаспори;
• розглянути дослідницьку літературу, яка присвячена творчій спадщині українських мислителів у діаспорі;
• розкрити загальнокультурні надбання у творчості українських мислителів;
• проаналізувати доробок українських діаспорійних мислителів у галузі філософії й релігії, розкрити їх зв’язок із загальнокультурними настановами українського народу;
• дослідити значення наукових розвідок діаспорійних мислителів у галузі освіти;
• виявити значення творчої спадщини українських мислителів для сучасної філософії й релігієзнавства, для культури і освіти України, для українського суспільства.
Об’єктом дослідження є творча спадщина українських мислителів у діаспорі.
Предметом дослідження є філософсько-релігійні та освітні погляди П. Біланюка, Г. Васьковича, І. Кошелівця, О. Кульчицького, І. Мірчука, І. Огієнка, Н. По¬лонської-Василенко, П. Цимбалістого, В. Яніва.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Концептуальним підґрунтям дисертаційного дослідження та її методологічною основою є праці про¬відних українських філософів та релігіє знавців В. Андрущенка, В. Бон-даренка, А. Глу¬шака, Т. Горбаченко, А. Гордієнка, Л. Губерського, М. Заковича, В. Ільїна, А. Колодного, А. Конверського, Л. Кондратика, Л. Конотоп, В. Кременя, В. Лісового, В. Лубського, О. Марченка, І. Надольного, В. Панченко, М. Поповича, О. Предко, М. Рибачука, О. Сагана, П. Сауха, Є. Харьковщенка та ін. Наступною групою праць дослідників, на які автор спирається при роботі над дисертацією, є такі, що присвячені розкриттю особливостей філософсько-релігійної, культурної спадщини українських діаспорійних мислителів: Л. Ко-нотоп, Н. Кривди, В. Лісового, В. Ляхоцького, А. Марушкевича, С. Наливайка, І. Огородника, А. Погорілого, М. Русина, Є. Сохацької, З. Тіменика, М. Тимошика, І. Тюрменко, З. Швед, Ю. Шереха та ін. Значна увага була приділена поглядам представників української державницької школи (до традицій якої належить і творчість І.Огієнка), яка почала складатися на початку ХХ ст. – О. Боч¬ковського, М. Грушевського, С. Дністрянського, В. Липинського, В. Старосольського, Д. Чижевського та ін.
Джерельною базою дослідження є філософські, релігійні та освітні праці українських мислителів у діаспорі.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали універсальні принципи об’єктивності, історизму, єдності історичного і логічного, які є основою сучасних філософських та релігієзнавчих досліджень, а також загальні та спеціальні методи наукового пізнання в галузі гуманітарних та суспільних наук, серед яких були використані аналіз (для визначення головних напрямів досліджень в українській діаспорі), синтеза (для співставлення певних тенденцій в наукових розвідках українських діаспорійних мислителів), ідеалізація (для забезпечення можливості логічних побудов та типологізації підходів до культурної спадщини українських діячів), формалізація (для виокремлення ключових рис досліджуваних понять та парадигм), а також методи міждисциплінарної синтези й філософського узагальнення наукового матеріалу. Розробка основних положень дисертації та обґрунтування її результатів здійснено на основі феноменологічного та компаративного підходів (завдяки яким виділено ключові риси досліджуваних понять та співставлено результати, а також проаналізовано трансформації в парадигмах світосприйняття), методів історизму (які дозволяють врахувати при дослідженні загальні історико-культурні реалії) та структурно-функціонального (при виокремленні характеру ставлення українських мислителів до християнства), а також за допомогою порівняльно-аналітичного методу (який дозволив виокремити головні особливості філософської, релігійної та освітньої спадщини українськиї мислителів у діаспорі). В процесі аналізу проблем освіти, її взаємозв’язку з християнством автор дотримується загальноприйнятих для вітчизняного релігієзнавства принципів – цілісності, єдності логічного та історичного, логічної обґрунтованості. При вирішенні поставлених завдань авторка спирається на аналіз конкретних текстів українського мислителя, при цьому використовує метод контекстуальної інтерпретації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському релігієзнавстві проведене комплексне дослідження філософської, релігійної та освітньої спадщини українських мислителів у діаспорі, її змісту та особливостей, а також розкрито її значення для сьогодення України. Це дало підстави визначити їх творчу спадщину як цілісний культурний феномен. З філософсько-релігієзнавчого погляду ґрунтовно проаналізовані тексти українських мислителів, що поглиблює розуміння методології філософських та релігієзнавчих досліджень.
У дисертації сформульовано низку наступних положень, які конкретизують наукову новизну дослідження:
Вперше:
• доведено, що українська діаспора – це сталий колектив людей, що склався в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості й поведінки, це соціальна та біологічна система, яка протиставляє себе всім іншим аналогічним колективам людей на основі опозицій «ми – не ми», «свої – чужі»;
• обґрунтовано, що проаналізовані форми та зміст української філософської традиції в діаспорі є свідченням того, що особлива увага приділяється суб’єктивності людини, її становленню як суто духовної істоти; при цьому суб’єктивність пов’язується не тільки зі свідомістю людини, але також із її волею та свободою в таких теоріях: український персоналізм (О. Кульчицький); духовний світ української людини (І. Мірчук, Д. Чижевський); диференціація українських (уособлення «я») і російських (ідеї колективності, общинності) духовних процесів (В.Янів) та ін., — що виявляє принцип індивідуації як головний принцип українського філософування, а також його національне забарвлення – філософсько-етичні терміни мають своїм джерелом не тільки загальнолюдські поняття, але й глибоко вкорінені у життєдіяльності українського народу та в особливих силах його духовності.
Уточнено:
• що у вченнях і теоріях діаспорійних мислителів сучасні дослідники
виділяють релігійний спосіб мислення, який виявляється через цілісність емоцій, почуттів, думок і прагнень людини, причому саме емоції є підґрунтям для становлення релігійного способу мислення;
• що релігійний досвід формується завдяки переживанням людини, становленню її внутрішнього світу, її внутрішньої культури; формуванню її ставлення до Бога, Досконалості, Гармонії, до вищих рівнів буття (Г. Васькович, І. Мірчук, І. Огієнко, Д. Чижевський);
• що у своїх освітніх програмах українські мислителі в діаспорі продовжують традиції загальноєвропейського культурного середовища, що має своєю основою християнську традицію й традиції Античності. Картина світу «естетизується» ними і характеризується як краса Всесвіту, гармонія переживання героїв, Бог виступає як етичний і естетичний ідеал; усе це уособлює поняття «Божественного» в їх освітянській спадщині.
Набуло подальшого розвитку:
• положення діаспорійних мислителів, що православна релігія є релігію «колективною», що пов’язано з процесами формування та становлення дохристиянських вірувань українського народу – ідея «сумісної молитви», «колективне звернення» до Бога та ін.;
• те, що категорія «краси» є однією з центральних категорій у вченнях українських мислителів. Вони, як і представники філософської й теологічної думки доби Середньовіччя, вважають, що Бог є вищою мудрістю, вищим благом, вищою красою, але водночас підносять іде-ал людини до найвищого Божественного творіння (В. Ленік, І. Мір¬¬чук, Д. Чижевський);
• положення І. Огієнка, що на формування ментальності впливають історичне та географічне середовище, специфіка релігійних переконань. Саме тому можна стверджувати, що релігія є складним системним утворенням, яке повинно розглядатися в цілісності, а релігію та ментальність, у свою чергу, можна аналізувати як ґрунт української духовності.

Теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи полягає у детальному осмисленні творчості українських діаспорійних мислителів, яка розглядається як цілісний культурний феномен, важливою складовою якого є філософсько-релігійний і освітній компоненти. Результати дисертаційного дослідження розширюють можливості подальшого осмислення багатьох проблем, які не розроблялися в радянські часи в Україні – проблеми формування віри, шляхи самовдосконалення людини, виховання духовної людини та ін. Ці проблеми активно ставилися і досліджувалися українськими мислителями в діаспорі не тільки в суто теоретичному плані, але завжди в зв’язку з потребами українського народу. Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дослідження закладають основи для вирішення низки проблем: актуалізація проблемного поля, що належить до процесів формування свідомості української людини, її виховання та освіти; визначення культурних, філософських, психологічних основ для подолання міжрелігійних та міжконфесійних конфліктів; пошук нових орієнтирів для реалізації можливостей людини, її становлення як духовної істоти та духовного відродження народу України.
Основні положення і висновки можуть бути використані у викладанні нормативних курсів релігієзнавства та спеціальних курсах з «Історії релігії», «Історії церкви», «Історії української культури», «Історії української філософії», «Історії світової релігієзнавчої думки», «Історії слов’янської філософії» та в ін. курсах, що стосуються розв’язання проблем української історії філософії, філософії та феноменології релігії, культурології, а також можуть використовуватися як основа для академічного навчального курсу зі спеціальності «Релігієзнавство».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки та положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні теоретичні положення та практичні висновки висвітлювалися у доповідях на наступних наукових конференціях:

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в 6 публікаціях: трьох статтях, що були вміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 3 викладах тез, опублікованих у матеріалах конференцій.
Структура та обсяг дисертації обумовлені специфікою дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою та завданнями дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури. Дисертація структурована у відповідності до поставлених завдань – у першому розділі проаналізована література з проблеми дослідження творчого доробку українських мислителів у діаспорі та розроблена методологія підходу; у другому розділі аналізуються філософські та релігійні погляди українських мислителів у їх динаміці. Третій розділ розкриває значення виховання та освіти в спадщині українських діаспорійних мислителів, їх значення для формування світоглядних орієнтацій людини та формування способу життєдіяльності спільноти в сучасній Україні. Повний обсяг дисертації становить 174 сторінки, з них 155 сторінок основного тексту. Список використаної літератури містить 189 найменувань та складає 17 сторінок.

Список літератури

В И С Н О В К И
Цілісне дослідження багатьох аспектів творчої спадщини видатних представників української діаспори, їх підходи до вивчення дохристиянських вірувань українського народу, процесів формування релігійної свідомості та релігійного досвіду, процесів виховання та освіти, категорій «краси», «міри», «гармонії», «досконалості» та ін. дають можливість зробити наступні висновки:

• Національна ідентичність української діаспори, її специфіка полягає в тому, що в ній проявляються не тільки зовнішні (соціальні), а й внутрішні (психологічні) риси. На відміну від соціальної, фахової та інших форм і видів ідентифікації, що спираються на дійсні форми діяльності, ролі, певні статуси, етнічна ідентичність є комплексом символів, сукупність яких породжує особливого роду відчуття приналежності до спільноти, члени якої можуть мати різні риси, але при цьому відчувати свою єдність з тієї тільки причини, що всі вони однієї національності.

• Самоідентифікація певного етносу є не лише його ознакою, але й віддзеркаленням системного зв’язку між людьми. Самоототожнення етносу відображує його цілісність як системи, що об’єктивно існує у свідомості людей. Релігійні вірування, релігійні реформи, культурні запозичення, доля народних мас – ось механізм, що допомагає забезпечити виживання певних етнічних спільнот упродовж сторіч, незважаючи на численні зміни в їхньому соціальному складі та змісті культури. Саме цим і пояснюється стабільність етнічних зв’язків та їхній архаїчний характер, ось чому вони практично ідентично виявляються в різні історичні епохи, ось чим вони відрізняються від інших – соціальних форм спільності, що зумовлені тимчасовими – політичними, економічними та іншими чинниками.

• У вченні Івана Огієнка окремо можна вирізнити релігійний спосіб мислення, який постає як цілісність емоцій, почуттів, думок і прагнень людини, причому емоції є підгрунтям для становлення релігійного способу мислення; релігійна свідомість виявляється через релігійний спосіб мислення, релігійний світогляд, релігійну мову, релігійну віру та релігійний досвід. Релігійна свідомість виступає на двох рівнях власного прояву – на індивідуальному та колективному.

• Релігійна культура українського народу є складною системою, яка синтезує язичницькі та християнські традиції; релігія, обряди, епос, народні пісні, мудрість попередніх віків, перекази, оповіді, казки, повір’я, пережитки минулого – усе це склало людину – віруючого українця (Г. Васькович, І. Огієнко, В. Янів).

• Духовність людини, і світська, і релігійна, спирається на моральність, яка може розумітися як процес самовизначення, самоідентифікації, самопрояву людини в світі, як формування та розгортання високих духовних цінностей. Сенс духовності у спрямованості на цінності, вона також передбачає здатність кожної людини вибудовувати власне життя відповідно до цих цінностей. Моральність знаходиться в основі духовності, має декілька джерел для власного розвитку, формування, серед яких важливе місце посідають внутрішні та зовнішні чинники буття особи та ментальність народу.

• Однією з особливостей інтерпретацій націогенези в українській філософсько-релігієзнавчій думці є звернення до духовних вимірів буття національної спільноти. Безперечно, що на формування духовності великий вплив має така традиція або традиції, що накопичуються у суспільно-історичному досвіді. Звертаючись до проблем творення національної ідеї, митрополит Іларіон (І. Огієнко) не оминув означити роль ментальності в цьому процесі. Спосіб осягнення людиною буття може мати різні форми (емоційну, раціональну, інтуїтивну). Ментальність можна відрізнити від національної свідомості в тому аспекті, що вона є несвідомою формою збереження стереотипів світосприйняття та світорозуміння.

• Філософсько-релігієзнавче, психологічне осмислення специфіки культури і релігії в «життєвому світі» особистості має теоретичне і практичне значення як в аспекті розкриття шляхів та можливостей людини у досягненні самоідентичності у ставленні до Бога, самопізнання і духовності, так і для подальшого розгортання сутності людини. Безперечно, в такому ракурсі сформульованої теми існують і певні проблеми, які висвітлюють протиріччя концептуального характеру і методологічного забезпечення: – протиріччя, яке виникає в межах самих релігійних впливів у зв’язку з використанням методик, які вироблені в межах конкретного національного-культурного менталітету носіїв, які є представниками інших націй та народів; – специфіка впливів релігійного характеру поєднана з переживанням певних емоцій, які пов’язані зі змістом того або іншого віровчення, обряду. Багато релігійних творів українського народу також пов’язані з формулами проявів емоцій, є зразками для поведінки людини, зокрема це стосується і ритуального плачу, і ритуального сміху.

• Релігія як феномен, що діє в суспільному організмі, має безпосередній вплив на формування культурних особливостей та духовності етнічної спільноти. Окрім того, національні ознаки релігії, що формуються під впливом географічних, суспільних, історичних, економічних, соціокультурних особливостей буття народу, відіграють, як зазначає Іван Огієнко, важливу роль у формуванні ментальності народу. Релігія і культура знаходяться у постійній взаємодії, визначають спрямованість одна одної, а ментальність, зумовлена культурною своєрідністю української нації, знаходить своє втілення в особливостях бачення і тлумачення світу, в ставленні до нього. Вона здатна зберігати національні образи, призначенням яких стає обґрунтування національних ідей у філософії, релігії, вихованні та мистецтві.

• Дослідження процесів виховання і освіти, факторів розвитку людини підтверджує думку, що неможливо апелювати тільки до свідомого досвіду людини, або, навпаки, тільки до її несвідомого досвіду. Людина є цілісною системою, а найважливішим фактором розвитку постає освоєння нею власних ресурсів психіки. Найважливішим з таких ресурсів є колективне несвідоме. Тільки в тому випадку, коли людина усвідомить його наявність, його зміст, вона буде мати відправну точку для формування власної особистості (при цьому ми розуміємо людину як унікальну цілісність). Отже, тоді у розвитку особистості повною мірою зреалізується як несвідомий, так і свідомий досвід. Свідомий досвід – інтегратор двох пластів психіки: свідомого і несвідомого.

• Людська сутність висвітлюється у мислителів Г. Сковороди, П. Юр-кевича, П. Біланюка, І. Огієнка, П. Цимбалістого та ін. на основі бачення людини як мікрокосму, що внутрішньо пов’язаний з буттям, з істиною як духовною єдністю. Йдеться про відміннсть між духовними цінностями буття та духовними цінностями людини. Такий підхід певною мірою відповідає ідеям К.-Г. Юнга про те, що емпірична свідомість не збігається з цілісністю психіки. Вихідним пунктом є розрізнення між «его» як суб’єктом свідомості та «самостю» як суб’єктом моєї психічної цілісності, що включає й несвідому сферу. На думку П. Біланюка, ця вища самість нам не надана, а задана, вона існує тільки як можливість та завдання для реалізації. У такій реалізації й полягає мета християнської релігії, яка формулює завдання актуалізації людської сутності в історії як втілення Божественного логосу в матерії. Подібна інтерпретація людської сутності, її ціннісних «складових», є підґрунтям для подальшого розвитку цієї ідеї в релігієзнавчих, психологічних, філософських дослідженнях.

ЛІТЕРАТУРА
1. Аболина Т.Г. Исторические судьбы нравственности: философский анализ нравственной культуры / Т.Г. Аболина . – К., 1992. – 196 с.
2. Аболіна Т.Г. Етичні норми і цінності: проблеми обґрунтування / Аболіна Т.Г., Єрмоленко А.М., Кисельова О.О., Малахов В.А. — К.: Стилос, 1997. – с. 24 – 79.
3. Аверинцев С.С. Неоплатонизм перед лицом Платоновской критики мифопоэтического мышления / С.С. Аверинцев. Образ Античности. – СПб.: Азбука-классика, 2004. – 480 с.
4. Аверинцев С.С. Порядок космоса и порядок в истории мировоззрения раннего средневековья (общие замечания) /С.С.Аверинцев // Античность и Византия. – С. 266–285. – М.: Наука, 1975. – 415 с.
5. Аверинцев С.С. Софія – Логос. Словник./С.С.Аверинцев. – К.: Дух і Літера, 1999. – 464 с.
6. Аверинцев С.С. Красота изначальная / С.С.Аверинцев. – Наше наследие. № 4. – 1988. – С. 26–27.
7. Академічне релігієзнавство. – Підручник. — / Під ред. проф. А.М. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. – 862 с.
8. Аляєв Г.Є. Філософський універсум С.Л. Франка: Персоналістична метафізика всеєдності в горизонтах нової онтології ХХ століття. / Г.Є. Аляєв. – К.: ПАРАПАН, 2002. – 368 с. (Biblioteca studiorum).
9. Амельченко Н. Міф та нація – переплетення філософського та політичного дискурсів / Н.Амельченко . — // Філос. думка. – 2003. № 6. – С. 50–75.
10. Андреев Ю.В. Цена свободы и гармонии. / Ю.В.Андреев. – СПб.: Алетейя, 1998. – 381 с.
11. Андреев Н.Л. Происхождение человека и общества./ Н.Л. Андреев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Мысль,1988. – 415 с.
12. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії (Західно-Європейський контекст) / В.П. Андрущенко . – Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Тандем, 1998. – 405 с.
13. Апель К.О. Апріорі спільноти комунікації та основи етики. До проблеми раціонального обґрунтування етики за доби науки. / К.О. Апель. Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки:Хрестоматія, – К.,1996. – 450 с.
14. Атфилд Р. Этика экологической ответственности (главы из книги) // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. / Р. Атфилд – М.: Прогресс, 1990. – с. 20 –257.
15. Барт К. Очерк догматики: Лекции, прочитанные в Университете Бонна в летн.семестре 1976 г. / К. Барт. – СПб.: Алетейя, 2000. – 271 с.
16. Барт К. Послание к Римлянам / К. Барт. – М.: Библейско-богослов. ин-т св.Апостола Андрея, 2000. – 520 с. (серия: «Современное богословие»).
17. Басс І. В.Г.Бєлінський і український літературний процес 30 – 40-х років ХІХ ст. – Єднання братніх літератур. – Радянське літературознавство. – Ч.17. – К.: Вид-во АН УРСР, 1954. – С. 99–100.
18. Батай Ж. Література і зло / Ж. Батай. — К.: Наук.думка, 1994. — 166 с .
19. Батищев Г.С. Особенности культуры глубинного общения. – / Г.С.Батищев. Вопросы философии. – 1995. — № 3. – с.109–129.
20. Батрак О.П. Термін «подібносущність» в теологічних системах православ’я і католицизму у віровченні про Святу Трійцю. – / О.П.Батрак. Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. праць. – Вип. 23. — Донецьк, 2003. – С. 14–21.
21. Бобрович В.О. Щоденник сотника Устима: біографія / В.О. Бобрович. – К.: Гамазин, 2009. – 224 с.
22. Бурдье П. Социология политики /П.Бурдье. [Пер. с франц.]. – М.: Наука, 1990. – 267 с.
23. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики./ В.В.Бычков. – М.: Искусство, 1987. — 347 с.
24. Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи: Історія комуністичної утопії /Анджей Валіцький. – К.: Либідь, 1999. – 243 с.
25. Васькович Г. Введення у психологію / Григорій Васькович. – Мюнхен: Український Вільний Університет, 1992. – 145 с.
26. Васькович Г. День державности і соборности / Григорій Васькович. — // Авангард: наука, знання, література, суспільно-політична думка. – Ч. 1 (81). – Лондон, 1966. – С.3 – 7; 55 – 57.
27. Верещагин, Е.М. У истоков славянской философской терминологии: ментализация как прием терминотворчества / Е.М. Верещагин // Вопросы языкознания. – 1982. — № 6. – С. 10 –114.
28. Воропай О. Звичаї нашого народу / О.М. Воропай. В 2-х ч. – Етнографічний нарис. –К.: Оберіг, 1991. – Ч.1 -455 с.; Ч.2 – 447 с.
29. Гавришко М. Український Вільний Університет / М. Гавришко. — Авангард: наука, знання, література, суспільно-політична думка. – Ч.1 (81). –Лондон, 1966. – С. 14–15.
30. Гегель, Г.В.Ф. Феноменология духа /Феноменология духа. Философия истории/Георг Вильгельм Фридрих Гегель. – М.: Эксмо, 2007. – с.7 – 476. – (Антология мысли).
31. Гегель, Г.В.Ф. Философия права: Собр.соч.: В 7 т./Г.В.Ф.Гегель. – М. – Л.: Соцэкгиз, 1934. –Т.7. – 334 с.
32. Гегель, Г.В.Ф. Философская пропедевтика // Гегель Г. Работы разных лет. В 2-х т. – М.: Мысль, 1971. – Т.1. — С. 7–212.
33. Гегель, Г. Философия религии / Г. Гегель – В 2-х т. – М.: Мысль, 1976. – Т.1. – 532 с.
34. Голосовкер Я.Э. Логика мифа./ Я.Э. Голосовкер. – М.: Наука, 1987. – 218 с. – (Исследования по фольклору и мифологии Востока АН СССР. Институт Востоковедения).
35. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин / П. Голубенко.[Надруковано за виданням: Петро Голубенко. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. Вид-во «Українське слово». – Нью-Йорк – Париж – Торонто, 1987.] – К.: Дніпро, 1993. – 447 с.
36. Горбаченко Т.Г., Лубський В.І., Нілова І.Д. Релігія і культура: Курс лекцій для студентів вузів культури і мистецтв, філософських і релігієзнавчих факультетів університетів / Т.Г. Горбаченко, В.І. Лубський, І.Д. Нілова. – К. 1996. – 236 с.
37. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: релігієзнавчо-філософський аспект./ Т.Г. Горбаченко. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 272 с.
38. Гордієнко А.Т. Аксіологічна драма ХХ століття. /А.Т. Гордієнко – К.: Наукова думка, 1994. – 87 с.
39. Горський В.С. Святі Київської Русі / В.С. Горський. – К.: Абрис, 1994. – 176 с.
40. Горський В.С. Філософія в українській культурі / В.С. Горський. – К.: Центр практичної філософії, 2001. – 240 с.
41. Гринченко Б. На беспросветном пути. Об украинской школе /Б.Гринченко. – Изд. 3. – К.: б.и., 1907. – 45 с.
42. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський : В 6 – ти т. 9 кн. – Т. 3. – [Упоряд. В. В. Яременко; Приміт. С. К. Росовецького. – К.: Либідь, 1993. – 285 с. («Літературні пам’ятки України»).
43. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський. – Т.3. – Кн.3. – Ч.1. – К. – Львів, 1923. – С.114 – 121.
44. Губерський, Л.В. Культура. Ідеологія.Особистість. (Методолого-світоглядний аналіз)./ Л.В.Губерський, В.П.Андрущенко, М.І. Михальченко. – К.: Основи, 2002. – 345 с.
45. Гуревич, А.Я. Некоторые аспекты изучения социальной истории / А.Я. Гуревич. // Вопросы истории. – 1964. — № 10. – С. 50–61.
46. Гуссерль, Э. Кризис европейского человечества и философии /Э.Гуссерль. // Вопросы философии. – 1986. — № 3. – с. 104–110.
47. Горфункель, А.Х . Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрождения./ А.Х.Горфункель. — М., Мысль, 1977. – 359 с.
48. Грушевський М.С. Духовна Україна. – Збірник творів / М.С. Грушевський. – К.:Либідь, 1994. – 556 с.
49. Грушевський М.С. З історії релігійної думки на Україні. / М.С. Грушевський. – К.: Освіта, 1992.
50. Губар А.В. Винниченко і С.Петлюра: Два погляди на проблеми автокефалії Української Православної Церкви // Замкова гора. / А.В. Губар. – 1993. — № 8. – С. 3–14.
51. Додонов В.И. В мире эмоций./ В.И. Додонов. — К.: Политиздат Украины, 1987. – 211 с.
52. Дончик В. Шістдесятництво як явище, його витоки й наслідки / В.О.Дончик. // Слово і час. / В.А. Дончик. – 1997. – №8. – С.40-45.
53. Драгоманов М. Україна в її словесності / М. Драгоманов. – Збірник Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. – Ч. 2 – 3. – К., 1899. – С.12–16; 17–21.
54. Енциклопедія Українознавства. – [Інститут Української археографії АН України; Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка у Сарселі (Франція); Фундація Енциклопедії України в Торонто (Канада)]. — Загальна частина. – К.: Віпол, 1994. – 400 с.
55. Етнос і соціум. — Зб. статей / під ред. Л. Шкляра/. – К.: Наукова думка, 1992. – 146 с.
56. Життя етносу: соціокультурні нариси./ М.В. Степико та ін. — К.: Наукова думка, 1997. – 210 с.
57. Жуковський А. Праця Володимира Кубійовича над виданням «Енциклопедії Українознавства» /Аркадій Жуковський. // Будівничі НТШ й ЕУД: Володимир Кубійович (1900–1985) і Атанас Фіголь (1908 – 1993). – Науковий збірник. – Київ – Нью-Йорк – Чикаго. – К.: Видавництво АТ «ОБЕРЕГИ», 1998. – С. 36–45.
58. Заїкін В. Харківський університет, його роль в історії культури й громадського життя на Україні. В 120 –і роковини заснування /В. Заїкін. – Стара Україна. – Ч.І – ІІ. – Львів. 1925. – С. 25–28.
59. Зіньківський Т.О. Штунда, українська раціоналістична секта /Т.О. Зіньківський . // Берегиня. – 1995. — № 1–2. – с. 99–118.
60. Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. – Науковий збірник: Серія історична та філологічна. – Вип. ІІ. /Відп.редактор. Є.І. Сохацька. – Кам’янець – Подільський: Кам’янець – Подільський державний університет, 2005. – 256 с.
61. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу./ Іларіон, митрополит. — К.: АТ Обереги, 1994. – 424 с.
62. Іларіон, Митр. Мої проповіді./ Іларіон. – Вінніпег: Волинь, 1973. – 87 с.
63. Іларіон, Митр. Методологія наукової праці / Іларіон. // Нотатки лекції, до друку зредагував прот. Степан Ярмусь. – Вінніпег, 1972. – 16 с.
64. Іларіон, митр. Молитва. / Іларіон. // Наша культура. – 1967. — № 4–5. – с. 8.
65. Іларіон. Усесвіт /Іларіон // Слово істини. – 1988. – Ч.10 – 11. – с. 2 – 10.
66. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – / Я.М. Ісаєвич. –Львів: Ін-т українознавства, 2002. – 520 с.
67. Ісаєвич Я. Нова книга про подвижницьку працю Івана Огієнка./ Я.М.Ісаєвич. — Передмова до кн.: Ляхоцький В. Просвітитель. Видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (Митрополита Іларіона). – К. : Вид-во ім. О.Теліги, 2000. – с. 2–12.
68. Качалуба М. Бульварами серця / М. Качалуба. – Париж: Українська друкарня на rue du Sabot, 1971. – 70 c.
69. Коваль О. В широкій Сумівській сім’ї / О. Коваль. – Авангард: наука, знання, література, суспільно-політична думка. – Ч. 1 (81). – Лондон, 1966. – С. 16–24.
70. Коваль О. Небезпечна щілина / О. Коваль. – Авангард: наука, знання, література, суспільно-політична думка. – Ч. 2 (60). – Лондон, 1961. – С. 6–11.
71. Козленко В.М. Свобода совісті, світогляду, віровизнання в духовній культурі України./ В.М.Козленко – Дніпропетровськ: Дніпро, 1998. — 367 с.
72. Колізії антропологічного розмислу. — // В.Табачковський, Г. Шалашенко, Н. Хамітов та ін. – К.: Вид-во ПАРАПАН, 2002. – 156 с.
73. Колодний А.М., Филипович Л.О. Релігійна духовність українців: вияви. Постаті, стани./А.М. Колодний, Л.О. Филипович. – Львів: Логос, 1996. – 184 с.
74. Колодний А.М. Феномен релігії./А.М. Колодний – К.: Світ Знань, 1999. – 52 с.
75. Колодний А.М., Кирюшко М.І., Филипович Л.О. Митрополит Іларіон /А.М. Колодний, М.І. Кирюшко, Л.О. Филипович.–Львів: Обереги, 1993. – 77 с.
76. Колосовська О.М. Кирилична стародрукована книга у дослідженнях галицьких учених/ О.М. Колосовська // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. – 2003. – Вип.10. – с. 7 – 36.
77. Конотоп Л.Г. Проблема життя та смерті в історії філософії ( міфологічні та середньовічні інтерпретації )./ Л.Г. Конотоп. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1996. – 176 с.
78. Конотоп Л.Г., Швед З.В. Слов’янська релігійна філософія: головні особливості та динаміка руху ідей. – Навчальний посібник./Л.Г. Конотоп, З.В. Швед. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 320 с.
79. Копнин П.В. Диалектика, логика, наука / П. В. Копнин. – М.: Наука, 1973. – 460 с.
80. Костомаров М.І. Закон Божий: Книга буття українського народу. – / М.І. Костомаров. – К.:Либідь, 1991. – 40 с.
81. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія / М.І.Костомаров. – [Упоряд. І.П. Бетко, А.М. Полотай; вступна стаття М.Т.Яценка.]. — К.: Вид-во «Либідь» при Київському університеті, 1994. – 110 с.
82. Кошелівець І. Сучасна література в УРСР / І.Кошелівець. – Мюнхен : Пролог, 1964. – С. 46–105.
83. Кривда Н.Ю. Українська діаспора: досвід культуротворення : Монографія / Н.Ю.Кривда. — К.: ВЦ «Академія», 2008. – 280 с.
84. Кубійович В. Положення, границі й територія України /В.Кубійович. Енциклопедія українознавства. – Т.1. – Кн.1. – Мюнхен – Нью-Йорк: НТШ, 1949. – С. 17–28.
85. Кубійович В., Жуковський А. Україна / В.Кубійович, А.Жуковський. – Мюнхен – Париж, 1978. – 120 с.
86. Кубійович В.,Маркусь В., Лисяк-Рудницький І. Закарпаття /В.Кубійович, В.Маркусь, І.Лисяк-Рудницький. – Енциклопедія українознавства. – Кн.2. – Мюнхен – Нью-Йорк: НТШ, С.715–726.
87. Кубійович В. Мої друзі. Співробітники. Колеги / В.Кубійович. // Сучасність. – Ч.12. – 1984. – С.6–10.
88. Культура українського народу: Навч. посібник / М.В. Гончаренко, Я.Д. Ісаєвич, Л.М. Новиченко та ін. — К.: Вид-во «Либідь» при Київському університеті, 1994. – 162 с.
89. Кульчицький О. Іван Мірчук – дослідник української духовости / О.Кульчицький. — //Symbolae in memoriam Joannis Mirtchuk (1891 – 1961). — Munchen –New York – Paris – Winnipeg, 1974. – С.54–66.
90. Кульчицький О. Світовідчування українця /О.І.Кульчицький // Українська душа. К.: Дніпро, 1992. – с. 28–41.
91. Кульчицький О. Український персоналізм. Філософська й етноси¬хологічна синтеза / О.Кульчицький. – Мюнхен – Париж, 1985. – 192 с.
92. Кучинська І.О. Духовні джерела Івана Огієнка. – Навчальний посібник./ І.О. Кучинська. – Кам’янець – Подільський: Абетка – НОВА, 2004. – 88 с.
93. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении./ Л.Леви-Брюль. – М.: Педагогика – Пресс, 1999. – 608 с.
94. Лівицький М. Відносини Захід – Схід і проблеми поневолених Москвою націй / М.Лівицький. – Мюнхен: Вид-во Українського Вільного Університету, 1975. – 143 с.
95. Липинський В. Релігія і Церква в історії України /В.Липинський. // Політологічні читання. – Ч.4. — Київ, 1994. – с. 213–218.
96. В.Липинський. Листи до братів-хліборобів. – Про ідею і організацію українського монархізму. /В.Липинський.– К.; Філадельфія, 1995. –с. 18 – 45.
97. Лосев А.Ф. Историческое время в культуре классической Греции: Платон и Аристотель // История философии и вопросы культуры. – Сб. статей. – М.: Наука, 1975. — С. 10–31.
98. Лосский Н.О. Бог и мировое зло. / Н.О.Лосский. – М.: Республика, 1994. – 432 с. (Библиотека этической мысли).
99. Лубський В.І. Релігієзнавство. – Підручник./ В.І.Лубський. – К.: Вілбор, 1997. – 480 с.
100. Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії. Курс лекцій / В.І. Лубський, В.М. Козленко, Т.Г. Горбаченко. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – 203 с.
101. Лубський В., Козленко В.. Лубська М., Севрюков Г. Історія релігій. /В.І. Лубський, В.М. Козленко, М.В. Лубська, Г.І. Севрюков.– Навчальний посібник. – К.: Тандем, 2002. – 640 с.
102. Людина в лабіринті перспектив. Колективна монографія / А.В. Толстоухов, О.Є. Перова, О.М. Рубанець та ін. – К.: Вид-во ПАРАПАН, 2004. – 220 с.
103. Ляхоцький В.П. Просвітитель. Видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка ( Митрополита Іларіона ). /В.П. Ляхоцький.– К.: Вид-во ім.О.Теліги, 2000. – 528 с.
104. Макар Ю.І. Українці в Польщі: кількість і сучасне становище /Ю.І.Макар // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип.8. – К.: Наукова думка, 1999. – С.12 – 24.
105. Марушкевич А.А. Науково-педагогічна спадщина Івана Огієнка.- Монографія. / А.А. Марушкевич.– К.: Абрис, 1998. – 339 с.
106. Марушкевич А.А. Невтомний працівник українського ренесансу Іван Огієнко. / А.А. Марушкевич .– К.: Либідь, 1996. – 128 с.
107. Марченко О.В. Богошукання як шлях людського самоздійснення: аналіз вітчизняної релігійно-філософської традиції: Монографія / О.В. Марченко. – Черкаси: Брама, 2004. – 264 с.
108. Микулин А. Шкільництво в поневоленій Україні / А.Микулин. — // Авангард: наука, знання, література, суспільно-політична думка. – Ч. 2 – 3 (78 – 79). – Лондон, 1965. – С.19 – 23.
109. Мишанич О.В. Григорій Сковорода. – / О.В.Мишанич // Ст. в кн. Сковорода Г.С. Твори: У 2 т. – К.: АТ «Обереги», 1994. – т.1, С.9-35.
110. Митрополит Іларіон. Життєписи великих українців./ Іларіон. – К.: Дніпро, 1999. – 122 с.
111. Митрополит Іларіон. Слово про Ігорів похід. / Іларіон. – Вінніпег, 1967. – 49 с.
112. Митрополит Іларіон. Каїн і Авель. // Твори. – т.1. – Філософські містерії. / Іларіон. – Вінніпег, 1987. – 250 с.
113. Митрополит Іларіон. Марія Єгиптянка./ Іларіон. – Вінніпег, 1987. – 64 с.
114. Митрополит Іларіон. Любов // Слово істини. / Іларіон. – 1988. – Ч.8. – с. 11–12.
115. Мяло К.С. Космогонические образы мира: между Западом и Востоком /К.С.Мяло. — // Культура, челолвек и картина мира. – Сб. статей. – М.: Наука, 1987. – С.229–231.
116. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. – 24 квітня – 1 травня 2002 р. – С.2–5.
117. Огієнко І. Історія українського друкарства: Навч. Посібник. – [Упоряд. М.С. Тимошик.] – К.: Вид-во «Либідь» при Київському університеті, 1994. – 150 с.
118. Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки./ І.І. Огієнко. – Львів: Фенікс, 1995. – 46 с.
119. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. / І.І. Огієнко. – К.: Абрис, 1991. – 342 с.
120. Огієнко І. Історія української літературної мови. / І.І. Огієнко. – К.: Либідь, 1995. – 78 с.
121. Огієнко І.І. Книга нашого буття на чужині / І.І.Огієнко. -/Огієнко І.І. Рятування України. / Упоряд., авт.передм. і комент. М.С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2006. – с.349 – 452 [464 с.].
122. Огієнко І.І. Слово про Ігорів похід. /І.І. Огієнко. – /Упоряд., авт. передмови М.С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2005. — 316 с. (Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка).- «Запізніле вороття». – Серія 2: «Зарубіжні першодруки». Том 4).
123. Огієнко І.І. Тарас Шевченко. /І.І. Огієнко. – / Упоряд., авт. передмови М.С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2002. — 440 с. (Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка).- «Запізніле вороття». – Серія 1: «Рукописна спадщина». Том 2).
124. Огієнко І. І. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви: У 2 т. . / І.І. Огієнко. : Т. 1 — 2. – К.: Україна. 1993. – 284 с.
125. Огієнко І.І. Рідна мова в українській школі /І.І. Огієнко. – К.: Просвіта, 1917. – 135 с.
126. Огієнко І.І. Рідне слово: Початкова граматика української літературної мови /І.І. Огієнко. – Рідна мова. – Ч.7. – 1935. – С.325 – 327.
127. Ортинський І. Під знаменем берестейської події (Дух Берестейської Унії 1595–1596). – Мюнхен: Видавництво Українського Вільного Університету, 1993. – 75 с.
128. Павленко Г.І. Становлення історичної белетристики в давній українській літературі / Г.І. Павленко. – К.: Вища школа, 1984. – 210 с.
129. Петлюра С.В. Статті / С.В. Петлюра. — [Упоряд. та авт. передмови О.Климчук]. – К.: Дніпро, 1993. – 341 с.
130. Покальчук Ю.В. Час прекрасний / Ю.В. Покальчук. — [Худож.-оформлювач Б.П. Бублик]. – Харків: Фоліо, 2005. – 655 с. – (Література).
131. Поліщук В. Над свіжою могилою /Валеріан Поліщук.//Шлях. – Ч.3. – К., 1918. – С. 20–23.
132. Полонська – Василенко Н. Слово над могилою Ректора УВУ, проф. д-ра І. Мірчука / Н. Полонська-Василенко. — //Symbolae in memoriam Joannis Mirtchuk (1891 – 1961). — Munchen –New York – Paris – Winnipeg, 1974. – P.253.
133. Полонська – Василенко Н. До історії гетьманської України XVII – XX вв. / Н.Полонська – Василенко. — //Symbolae in memoriam Joannis Mirtchuk (1891 – 1961). — Munchen –New York – Paris – Winnipeg, 1974. – P.121–139.
134. Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. /М.В. Попович.– К.: Фара, 1997. – 290 с.
135. Постоловський Р.М., Пугач Є.П., Страшнюк С.Ю. Встановлення тоталітарних режимів у країнах Центральної та Південно-Східної Європи (1944 – 1953) / Р.М. Постоловський, Є.П. Пугач, С.Ю. Страшнюк. – Харків: Фоліо, 2000. – 245 с.
136. Потебня А.А. Слово и миф. – /А.А. Потебня. – М.: Правда, 1989. – 623 с.
137. Предко О.І. Психологія релігії: історія, теорія, релігієзнавчі виміри. Монографія. – /О.І. Предко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.–278с.
138. Рудницький Л. Працю для Енциклопедії Українознавства зробив ціллю свого життя /Леонід Рудницький// Будівничі НТШ й ЕУД: Володимир Кубійович (1900–1985) і Атанас Фіголь (1908 – 1993). – Науковий збірник. – Київ – Нью-Йорк – Чикаго. – К.: Видавництво АТ «ОБЕРЕГИ», 1998. – С. 184–186.
139. Русанівський В.М., Лукінова Т.Б. та ін. Комплексне дослідження духовної культури слов’ян / В.М. Русанівський, Т.Б. Лукінова. – К.: Укр. Ком. Славістів. – 2004. – 167 с.
140. Савчук П. Тарас Шевченко і молодь / П. Савчук.– // Авангард: наука, знання, література, суспільно-політична думка. – Ч. 2 – 3 (78–79). – Лондон, 1965. – С.14–19.
141. Сміт Е. Національна ідентичність. / Е. Сміт. — К.: Наукова думка, 1994. – 216 с.
142. Сохацька Є.І. Іван Огієнко про методологію наукової праці // Духовна і науково-педагогічна діяльність І. Огієнка в контексті українського національного відродження (до 110-річчя від дня народження): Тези доповідей науково-теоретичної конференції. – Кам’янець-Подільський, 1992. – / Є.І. Сохацька. – С.23 – 48 . [ 215 с. ].
143. Сохацька Є.І. На варті українства. – / Є.І. Сохацька. – Кам’янець – Подільський: Кпі,2004. – С. 307–312.
144. Сорокин П.А. Общедоступный учебник по социологии. Статьи разных лет. / П.А.Сорокин. – М.: Прогресс, 1994. – 324 с.
145. Степико М.В. Буття етносу: витоки, сучасність, перспективи (філософсько-методологічний аналіз). / М.В. Степико. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 220 с.
146. 146.Степовик Д.В. Релігії світу. /Д.В. Степовик.– К.: ПБП «Фотовідеосервіс», 1993. – 112 с.
147. Струве Г. О Кюстине и «кюстинствующих» иностранцах /Г. Струве. – Возрождение. – март –апрель 1952 г. – Париж, С. 161–162.
148. Сумцов М. До історії наукового впливу Потебні /М.Сумцов. – Науковий збірник Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури. – Ч.2 – 3. – Харків, 1926. – С. 34–40.
149. Сумцов Н. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805–1905). – Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1908. – С. 69–70.
150. Табачковський В.Г. У пошуках невтраченого часу. Нариси про творчу спадщину філософів-шестидесятників / В.Г. Табачковський. – К.: Вид-во ПАРАПАН, 2002. – 30 с.
151. Табачник Д.В. «Утиный суп» по-украински: Беседы с украинским политикумом: диалоги с глухими / Д.В. Табачник. – [Худож. оформитель В.А.Мурлыкин]. – Харьков: Фолио, 2008. – 508 с.
152. Тимошик М. Голгофа Івана Огієнка. Українознавчі проблеми в державотворчій, науковій, редакторській та видавничій діяльності. – Монографія. /М.А. Тимошик. — К.: Наукова думка, 2997. – 231 с.
153. Тимошик М. Весь вік, весь труд віддав Україні // Пам’ять століть. /М.А.Тимошик – 1997. – № 1. – с.71–85.
154. Тимошик М. «Лишусь навіки з чужиною…» Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження. /М.А.Тимошик – Вінніпег – Київ: Науково-видавничий центр «Наша культура і наука»; Вінніпег – Український Православний собор Св.Покрови, 2000. – 545 с.
155. Тіменик З.О. Іван Огієнко (митрополит Іларіон). Життєписно-бібліографічний нарис. /З.О. Тіменик.– Львів: Вид-во НТШ, 1997. – 227 с.
156. Толстоухов А.В. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє / А.В. Толстоухов. – К.: Вид-во ПАРАПАН, 2003. – 308 с.
157. Тьоніс Ф. Спільнота та суспільство. Основні поняття чистої соціології /Ф.Тьоніс. — [ Пер. з нім.] – К.: Дух і Літера, 2005. – 262 с.
158. Тюрменко І.І. Державницька діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона)/ І.І. Тюрменко. – К.: Віпол, 1998. – 143 с.
159. Тюрменко І.І. До проблеми наукової етики в працях І.Огієнка – митрополита Іларіона // Іван Огієнко (митрополит Іларіон) і виховання національно свідомої особистості (До 115-річного ювілею видатного вченого) / І.І. Тюрменко. – Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 16 – 17 січня 1997 року. – К.: Вид-во Київського міжрегіонального ін-ту удосконалення вчителів ім. Б. Грінченка, 1997. – С. 95 – 99.
160. Тюрменко І.І. Методи наукових досліджень Івана Огієнка — митрополита Іларіона // Іван Огієнко (митрополит Іларіон) і виховання національно свідомої особистості (До 115–річного ювілею видатного вченого) /І.І.Тюрменко. – Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 16 – 17 січня 1997 року. – К.: Вид-во Київського міжрегіонального ін-ту удосконалення вчителів ім. Б. Грінченка, 1997. – С. 99–103.
161. Тюрменко І.І. Іван Огієнко (митрополит Іларіон) /І.І. Тюрменко. // Історіографічні дослідження в Україні/ Відп. Ред. Ю.А. Пінчук. – К.: НАН України. Ін-т історії України, 2002. – Вип. 12: Визначні постаті української історіографії XIX — XX ст. – С. 458–508.
162. Узнадзе Д. К понятию «установки» / Д.Узнадзе. — Бессознательное. Природа, функции, методы исследования. — В 4 т. / Под ред. Ф.В. Бассина и др. – Т.1. – Тбилиси: Изд-во Тбилис. ун-та, 1978, с. 133–145.
163. Федотов Г.П. Православие и историческая критика / Г.П.Федотов. – Вопросы философии. — 1990. -–№ 8. – С.149–150.
164. Філософія: світ людини. Курс лекцій /В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов та ін. – К.: Либідь, 2003. – 429 с.
165. Флоренский П. Освящение реальности / П.Флоренский. – Богословские труды. – М.: Изд-во Московского Патриархата, 1977. – С.148 – 152.
166. Фромм Э. Бегство от свободы / Э. Фромм. – М.: Наука, 1990. – 365 с.
167. Хвиля А. Від ухилу у прірву /А. Хвиля. – Харків: ГИЗ, 1928. – 97 с.
168. Центральний державний архів вищих органів влади і управління (ЦДАВО) України. – Ф.2581. – Оп.1. – Спр. 10. – Арк.51.
169. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні /Д.Чижевський. – Накладом Ради оборони і допомоги Україні Українського Конгресового комітету Америки. – Нью – Йорк, 1991. – 175 с.
170. Шевченко В.В. Православно-католицька полеміка та проблеми унійності в житті Руси–України доберестейського періоду /В.В. Шевченко. – К.: Преса України, 2002. – 416 с.
171. Щербаківський С. Старовинний проукраїнський соціальний устрій / С.Щербаківський. — // Авангард: наука, знання, література, суспільно-політична думка. – Ч. 1 (73). – Лондон, 1964. – С.49 – 55.
172. Щюц А., Лукман Т. Структури життєсвіту /А. Щюц, Т. Лукман. — [Пер. з нім. В. Кебуладзе]. – К.: Український Центр духовної культури, 2004. – 560 с.
173. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон. – М.: Наука, 1996. – 245 с.
174. Яблоков И.Н. Основы теоретического религиоведения./И.Н. Яблоков. – Учебное пособие. – М.: Космополис, 1994. – 223 с.
175. Янів В. До систематизації поглядів Івана Мірчука на українську людину /В.А.Янів. // Збірник на пошану Івана Мірчука. – Мюнхен – Париж – Вінніпег, 1974. с. 170 – 178.
176. Янів В.М. В чотирнадцяті роковини геройського безумства /В.М. Янів. Український Голос. – Ч.7. – 28.ІІ.1932. – Перемишль, 1932. – С.20 – 31.
177. Яновська Л.О. Щоденник 1909, 1912 рр. / Л.О.Яновська // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. – Ф.38. — № 107. – с. 10 – 28.
178. Ярема В. Українська духовність в її культурно-духовних виявах / В. Ярема // Зб. Першого Українського Педагогічного Конгресу. – Львів, 1938. – С.16–88.
179. Ярмусь С. Феномен Івана Огієнка (митрополита Іларіона )./ С.О. Ярмусь. – Київ – Вінніпег, 1988. – 98 с.
180. Bilaniuk P.T. The Studies of Eastern Christianity / P.T. Bilaniuk. – In 4 Volumes.– Toronto: Catholic University Press, 1987. – V.1 – 243 p.; V.2. – 343 p.; V.3 – 250 p.; V.4 – 234 p.
181. Cymbalisty P. Ukrainian and Russian Languages: Comparative Analyze / P. Cymbalisty. – London: King`s College, 1989. – 248 p.
182. Gibbs J.C. Moral Nature. / J.C. Gibbs. – N.Y., 1992. – 218 p.
183. Etologia, etyka normativna, metaetyka. – Studia filosoficzne. /Skl. A.Leschinsky. -№ 4. – Warszawa, 1975. – s. 45–67.
184. Kraft Ch. Christianity in culture. / Ch. Kraft. – N.Y., 1979. – 437 p.
185. Kubijowicz W. Rosmieszczenie kultur i ludnosci we Wschodnich Karpatach/ W.Kubijowicz – Krakowskie Odczyty Geograficzne. – 7. – Krakow: Orbis, 1924. – s. 9–20.
186. Kubijowicz W. Zycie pasterskie w Beskidach Wschodnich /W.Kubijowicz. – Prace Instytutu Geograficznego Uniwersytetu Jagielonskiego. – Krakow: Orbis, 1926. – s. 21–31.
187. Kubijowicz W. Zycie pasterskie w Beskidach Magorskich / W.Kubijowicz. – Prace Komisij Etnografiznej Polskiej Akademij Umietnosci. – 2. – Krakow: Orbis, 1927. – s. 44–56.
188. Lenyk W. Gestern, Heute, Morgen. Zur Geschichte des Ukrainischen Internats in Munchen / W.Lenyk. – Munchen: Konkordia Druck GmbH, 1992. – 164 s.
189. Janiw W. A propos de la systematization des conceptions d’Ivan Mirtschuk sur la mentalite ukrainienne / W.Janiw. — //Symbolae in memoriam Joannis Mirtchuk (1891–1961). — Munchen – New York – Paris – Winnipeg, 1974. – P.149–194.