Історико-філософські трансформації особистісності філософствування

Короткий опис

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Мошенець Вікторія Анатоліївна

УДК 1:159.923:167(091)

Історико-філософські трансформації особистісності філософствування

09.00.05 – історія філософії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор
Максюта Микола Єгорович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….…. 3
РОЗДІЛ 1
Історичні модифікації особистісності філософствування як методологічна стратегема
1.1. Огляд джерельної бази і методологія дослідження………………….15
1.2. Трансформація історії філософії через призму особистісності філософствування…………………………………………………………......36
1.3. Особистісність філософствування як предмет пошуку………………..64
Висновки до першого розділу…………………………………………….....77
РОЗДІЛ 2
Метафізичні детермінанти мислителя
2.1. Світогляднo-філософська еволюція самості філософа……………….80
2.2. Становлення поняття «особистісний вимір» та «внутрішній досвід»
у класичній філософії………………………………….….………………....94
2.3. Доконечність смислобуттійності екзистенціалів любові
та мужності………………………………………………………………......125
Висновки до другого розділу…………………………………………......135
РОЗДІЛ 3
Онтологія особистісності філософствування
3.1. Філософія ¬¬- особистісно-духовне буття ………….…..………………..141
3.2. Жанрова специфіка філософських концептів…………………............151
Висновки до третього розділу………………………………………………168
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………174

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження визначається кардинальними змінами у ставленні до історії філософії, а саме – на зміну бачення її як сукупності перехідних та підготовчих етапів на шляху до сьогодення приходить визнання її «вічної» неминущої значимості.
У дослідницькій літературі домінує методологія оцінки історико-філософського процесу як однолінійно спрямованого логічного прогресивного розгортання філософського знання та мислення, найбільш виразно представленого ще гегелівською філософською концепцією. Одночасно філософські дослідження потребують вивчення поглядів різних вчених з одного боку як явища історико-філософського процесу, а з іншого розуміння конкретних історичних реалій в контексті персоноцентризму.
Аналіз наукових праць філософів дав змогу виявити ряд чинників, притаманних сучасній філософській концепції, зокрема деперсоналізоване уявлення про природу філософствування та його структуру укорінені в традиціях платонізму в європейській філософії з притаманним їй нехтуванням тілесністю; орієнтація класичної філософії на ідеал знання природничих наук; гендерна асиметрія як ідеал філософствування. Наслідком теорії нігілізму стосовно особистісного начала філософствування стало поширення песимістичних настроїв, відчуття втрати перспективи, що врешті-решт актуалізувало потребу в подоланні вузького сцієнтизму та пошуку шляхів розвитку історії філософії як історії особистостей.
У сучасних філософських працях недостатньо висвітлено статус та місце поняття «особистісність філософствування» і залишається на межі різних галузей наук – власне історії, історії філософії, історії культури, психології тощо. Особистісність філософствування не визначено як конститутивний момент філософської істини, проявом якого є редукція ролі особистісності як біографічного вступу до викладу базових фундаментальних ідей певного вчення.
Неупереджено оцінюючи сучасний стан та методологію історико-філософської науки, вважаємо за доцільне науково обґрунтувати поступову переорієнтацію сучасного підходу до проблеми застосування методології пізнання світу та осмислення феномена людини як особистості. До числа тих сфер культури, котрі мають евристичний потенціал для історико-філософських пошуків та досліджень відносяться психологія (перш за все, психологія особистості), а також ті течії філософської думки, пріоритети яких зосереджені на феномені особистості екзистенціалізмі та персоналізмі. Осмислення історії філософії як процесу, що базується на унікальному та неповторному особистісно-екзистенціальному досвіді мислителів, дасть можливість побачити філософське бачення проблеми очима мислителя.
Заслуговує на увагу проблема одностороннього висвітлення деперсоналізованого концептуального мислення в структурі філософського знання без врахування індивідуально-особистісного буття мислителя, що призвело до зведення живого особистісного сприйняття та осмислення ідей до його теоретичної форми. Популярний донедавна постмодернізм не може претендувати на конструктивне розв’язання проблеми ролі особистісності в історико-філософському процесі, оскільки є гранично можливою формою деперсоналізації філософії.
Ступінь опрацювання теми. Дана проблематика привертала увагу як зарубіжних (В. Ф. Асмус, П. Гайденко, Е. В. Ільєнков, Т. А. Кузьміна, О. Ф. Лосєв, М. К. Мамардашвілі, М. Полані, С. Л. Франк, Л. Шульц,), так і вітчизняних (І. В. Бичко, А. К. Бичко, В. О. Босенко, В. С. Горський, Г. А. Заїченко, М. Л.Злотіна, П. В. Копнін, В. М. Нічик, М. В. Попович В. Г. Табачковський, Д. Чижевський, В. І. Шинкарук та ін.) авторів. За умов переорієнтації філософії на перший план виходять питання, які тривалий час ігнорувалися з історичних, історико-філософських, духовно-інтелектуальних причин. Упродовж багатьох десятиліть тоталітаризму мало місце знеособлення філософії як дослідження і як навчальної дисципліни, пошуки зосереджувались на деперсоналізованих ідеях, вченнях, концепціях, а їх творці залишалися поза увагою, тобто філософські знання втрачали риси особистісності. Але попри жорсткі уніфіковані вимоги щодо філософських досліджень у радянський період праці І. В. Бичка, А. К. Бичко, В. О. Босенка, М. Л. Злотіної, Г. А. Заїченка, Е. В. Ільєнкова, В. П. Іванова, П. В. Копніна, О. Ф. Лосєва, М. В. Поповича, В. Г. Табачковського, В. І. Шинкарука та інших були відзначені індивідуальністю, упізнавані серед інших й досі мають істотний вплив на формування філософської науки.
Висвітлення ролі особистості у філософії помітно зросло у ХХ ст., привертаючи особливу увагу таких зарубіжних авторів як К.-О. Апель, Ю. Габермас, П. Гайденко, Ф. Коплстон, М. Мамардашвілі, М. Полані, С. Л. Франк, Л. Шульц. Зокрема, в їх працях проаналізований життєвий шлях мислителів, їх філософські ідеї та концепції, які займають помітне місце у формуванні історико-філософського процесу, зокрема, у їх наукових працях піднімається проблема неоднозначності співвідношення індивідуально-особистісного та інтелектуально-рефлексивного у філософській творчості. В сучасній філософії з’являються напрями, в яких виокремлюються культурологічний, біографічний, методологічний аспекти аналізу ролі особистісності мислителя.
Вітчизняна наука переконливо демонструє посилену увагу до особистості як базової ланки філософствування. По суті особистість філософа своєю життєдіяльністю зреалізовує, як висловився Г. Сковорода, «головну мету людського життя».
Від кінця 60-х років XX ст. в Україні спостерігається посилена увага до особистісного виміру філософствування у формі неомарксизму із суттєвим ухилом у бік екзистенційної проблематики. Зусиллями І. В. Бичка, Г. І. Горак, Г. А. Заїченка, В. П. Іванова, П. В. Копніна, С. Б. Кримського, М. В. Поповича, В. І. Шинкарука та інших вчених був започаткований новий напрям переосмислення основних положень марксизму, зокрема, поняття "діяльність", "практика", "свобода" наповнювалися новим, екзистенціальним змістом. У такій формі реалізувалась особистісна здатність до філософствування, а свобода мислення ставала принципом людської самореалізації. Їх філософствування репрезентує персоналістичне світобачення, покликане передавати свої думки у теоретично значущій формі. Особистісне мислення, як вищий ступінь філософського міркування, стає взірцем та духовним орієнтиром для наступного молодого покоління філософів. Увага до проблеми особистісності філософствування в творчості українських філософів-шестидесятників спрямована на осмислення таких напрямів як «червоний екзистенціалізм» і «червоний позитивізм», ідей неомарксизму в Україні, пов’язаних, перш за все, з творчістю П. В. Копніна, В. Табачковського, формуванням Київської світоглядно-антропологічної школи та філософської творчості її фундатора В. І. Шинкарука. Заслуговує на увагу обстоювана М. В. Поповичем ідея про прагнення сучасної філософії розбудувати «раціоналістичний персоналізм».
Висвітлення та аналіз сучасної наукової позиції стосовно проблеми особистісності філософствування здійснено у дослідженнях вітчизняних авторів: І. В. Бичка, Г. І. Горак, С. Б. Кримського, М. Є. Максюти, М. В. Поповича, В. І. Пронякіна, Л. А. Ситниченко, а також зарубіжних – В. П. Візгіна, Г. Гваттарі, Ж. Дельоза, Ж. Дерріди, Г. О. Давидової, Л. Н. Когана, Е. Левінаса, Г. Марселя, С. С. Неретіної, Р. Сафранськи, М. Фуко, Ю. Хабермаса, К. Хюбнера, А. А. Яковлєва.
Сучасні теоретичні дослідження зумовили необхідність освоєння досліджень історичного генезису, індивідуальних потреб людини бути особистістю як конституювання самості особистості філософа, представлених розвідками вітчизняних – Г. А. Заїченка, В. П. Загороднюка С. Б. Кримського, В. А. Малахова, В. Б.Окорокова, І. В. Огородника, М. Ю. Русина, та зарубіжних авторів – В. Ф. Асмуса, С. Вейль, Е. В. Ільєнкова, Е. Левінаса, О. Ф. Лосєва, М. Мерло-Понті, А.В. Петровського, В. А. Петровського, П. Рікера, Е. Ю. Соловйова, Ч. Тейлора, М. Хайдеггера, К. Ясперса та ін.
У працях зазначених авторів окреслені риси «філософського життя» особистості, але конститутивна роль особистості філософа залишилася поза увагою. Разом з тим визначальними для особистості є органічна єдність ставлення до самого себе та відношення до інших. Відтак, потребують поглибленого обґрунтування такі питання як те, що особистість філософа відважується на подолання «принципово незрозумілого», на екзистенціальну активність, базуючись на яких людині відкриваються приховані аспекти буття.
У дослідницькій історико-філософській літературі спостерігається недостатня увага до дослідження особистісного виміру філософствування у філософській творчості Р. Декарта та І. Канта. Однією з причин такого стану речей є нехтування пошуками персоналістично спрямованої методології в сучасній літературі.
Разом з тим зосередження на особистісності філософствування дозволяє у нашому дослідженні «Історико-філософські трансформації особистісності філософствування» увиразнити до цього дещо завуальований факт конститутивної ролі особистості філософствування для мислення, спілкування, мовних актів, видів та жанрів філософської творчості.
Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей трансформації особистісності філософствування в історико-філософському ракурсі та основних форм її прояву в класичній та сучасній філософській науці. Обґрунтування та змістовне розкриття суті особистісного характеру філософствування передбачає послідовне розв’язання таких завдань:
- дослідити та визначити роль та місце особистісності філософствування в історії зарубіжної та вітчизняної науки.
- дослідити основні підходи до розуміння особистісності філософствування в класичній європейській філософії.
- виокремити та проаналізувати еволюцію змісту поняття самості; визначити специфіку проявів самості та значення внутрішнього досвіду мислителя як конститутивних передумов особистісної самореалізації.
- виявити форми присутності особистісності філософствування в ході становлення раціоналізму та обґрунтування методології природознавства в філософії Нового часу.
- вроаналізувати становлення критичної філософії І. Канта як особистісно орієнтованого вчення та окреслити його прояви в гносеології та морально-етичному вченні.
- обґрунтувати основні екзистенціали самобутності мислителя.
- структурувати жанри філософствування як типи проявів особистісності мислителя.
Об’єктом дослідження є особистісність філософствування як конститутивний аспект філософії.
Предметом дослідження є особливості трансформацій особистісності філософствування в історико-філософському дискурсі.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові положення психологічної теорії особистості, психологічної структури емоційних станів, філософські дослідження особистісного виміру. Філософські праці, присвячені висвітленню життєвого і творчого шляху філософів, особливостей реалізації особистісної позиції і створення філософських концептів в історії філософської науки, становлять основну базу дисертаційного дослідження.
Філософські розвідки В. Асмуса, С. Боеція, В. Віндельбанда, Ч. Коплстона, Д. Лаерція, О. Ф. Лосєва, К. Фішера переосмислюються на ключових поняттях філософії постмодернізму із зосередженням уваги на врахування особистісності філософствування.
У дисертації були використані методологічні дослідження, обґрунтовані у працях С. С. Аверинцева, В. С. Біблера, Є. К. Бистрицького, І. В. Бичка, В. С. Горського, Ю. В. Кушакова, С. Б. Кримського, Д. С. Ліхачова, О. Ф. Лосєва, В. В. Ляха, М. К. Мамардашвілі, Г. Марселя, М. Мерло-Понті, М. В. Поповича, В.Г. Табачковського, Ю. Хабермаса, М. Хайдеггера, К. Ясперса.
Методологічну значущість для нас має ідея необхідності перегляду звичних понятійних конотацій. Становить інтерес позиція Т. Кузьміної, котра відстоює думку про доцільність розширеного тлумачення змісту поняття «екзистенціалізм». Мова йде про такий варіант тлумачення його змісту, коли він розуміється як настанова на виявлення та опис специфічного особистісного досвіду філософа.
Поглиблене осмислення проблеми особистісності філософствування потребує аналізу особливостей сучасної культури – персоноцентризму, зокрема, прояву особистісного характеру сучасної культури, що пропонує спеціальна наука як відгалуження від психології про особистість – персоналістика. До теоретичних ідей її прихильників відносяться «недирективний» («особоцентричний») підхід К. Роджерса; вчення творця концепції логотерапії про персоналістичний характер усіх духовних утворень австрійського психіатра В. Франкла; спадщина видатного теоретика сучасної гуманістичної психології А. Маслоу з його теорією буттєвих цінностей та особистої самоактуалізації.
У ході дисертаційного дослідження ми використали методологічні традиції вітчизняної філософії, зокрема, Київської світоглядно-гуманістичної школи філософствування. Антропологічна думка в Україні, як справедливо зазначає В. Табачковський - тяжіла до екзистенціальних та персоналістичних традицій.
У роботі використані загальнонаукові принципи розвитку, системності, об’єктивності, неперервності традицій та світоглядного плюралізму.
В ході дослідження, завдяки використанню порівняльно-історичного та аналітичного методів, а також методів опису, феноменологічного та конструктивної критики була досліджена та обґрунтована проблема становлення самості особистості філософа.
Використання історичного методу дало можливість дослідити шляхи та способи становлення поверхових стереотипів стосовно деперсоналізованої форми філософствування, яка базується на есенціалізмі і дозволяє виявити та окреслити окремі прояви особистості мислителя, зокрема, унікальні, неповторні умови простору та часу, самобутні прояви особистісності мислителя.
Порівняльний метод дозволяє виявити спільні моменти та специфіку існування домінуючих у літературі варіантів тлумачення особистісності філософствування як есенціалістських та зосередити увагу на виокремленні основних форм прояву особистісності в кожній зі сфер філософствування – гносеології, етиці тощо.
Феноменологічний метод дає можливість критично оцінити існуючі стереотипи, кліше стосовно знеособленості філософського знання та можливість сприйняти особистість філософа і результати його творчості не лише як об’єктивне історичне знання, але й як живе особистісне знання про безумовне, котре необхідно сприймати так, як воно нам відкривається. Звертання до феноменологічного методу відкриває можливість зосередитися на тих формах безпосереднього знання, котрі залишалися поза увагою в межах традиційної гносеології, а саме - емпатія, симпатія, антипатія, інтуїція, подив тощо.
Герменевтичний метод дає можливість вийти за межі об’єктивованого тексту та зосередитися на екзистенційно-буттєвій сфері людського буття, в якій закорінені глибинні осягнення та прозріння, тобто окреслити та осмислити унікальність та неповторність особистісності мислителя.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше теоретично синтезований історико-філософський досвід осмислення особистісності філософствування та запропоновані положення його методологічної реалізації, як сукупності прийомів наукового дослідження.
У ході роботи було отримано результати, що містять елементи наукової новизни:
- обґрунтовано положення, що визначальним чинником історико-філософської рефлексії є послідовність видозмін особистісності філософствування на засадах вертикальних переакцентувань структури особистості філософа та способів філософського мислення як конверсії його змісту;
- прослідковано та доведено, що істотна ознака філософствування – особистісні якості мислителя: перебування над повсякденністю, заглиблення у свою суть, здатність неупередженого споглядання явищ і процесів, об'єктивного поцінування подій і послідовне аргументоване обстоювання ідеї у вільному спілкуванні;
- розкрито, що особистість філософа є домівкою для «субстанції думки», його мислення зініційоване його переживаннями, надіями, прагненнями, ідеалами, внутрішнім досвідом. Відтак, запорукою об'єктивної значимості обстоюваних положень, передумовою ефективної ретрансляції філософських ідей є масштаб особистості філософа, який спроможний володіти своїм «голосом» та інтелектом;
- з’ясовано, що упродовж історії філософії в особистісності філософствування розкриваються духовно-практичні здатності мислителя, зініційовані культуротворчими процесами. Саморозвиток філософа розгортається на засадах постійного живлення витоками смислобуттєвих орієнтацій;
- визначено історико-філософську еволюцію змісту понять «особистісність філософствування», «самість» та «внутрішній досвід», виявлено своєрідність трансформації їх змісту на окремих етапах філософії, їх конститутивність для унікальності і неповторності особистості мислителя в ході філософствування;
- аргументовано що філософське вчення Р.Декарта включає положення про власний внутрішній досвід , самопізнання, що дає можливість виявити та окреслити особистісну мотивацію його філософських пошуків.
- обґрунтовано, що ключові ідеї філософського вчення І. Канта закорінені в особистісних переживаннях, настроях, сподіваннях, особистісного характеру, зокрема, ідей про обмеженість можливостей наукового пізнання та категоричність вимог практичного розуму як змістовно пов’язаних з його способом життя, а висока оцінка ідеї свободи у його теоретичному вченні є втіленням світоглядної позиції мислителя, підкріпленої епізодами з власного життя, гострим відчуттям незалежності та самодостатності;
- з’ясовано, що філософські жанри – це не відмежовані від мислителя філософські ідеї та концепти, які набувають властивостей самостійного існування й розвитку в історико-філософському процесі лише тоді, коли доконечно будуть представлені формою самотворчості особистості філософа.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів зумовлено тим, що вони сприятимуть подальшому розвиткові принципу особистісності у філософії, подоланню деструктивних наслідків деперсоналізації філософського мислення і знань в умовах посттоталітарного суспільства, виявленню нових можливостей філософського пізнання в історії філософії та отримання більш змістовної і ефективної історико-філософської методології.
Висновки та узагальнення дисертаційної роботи можуть бути використані у підготовці навчального курсу філософії, а також у подальших філософських та історико-філософських дослідженнях.
Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що воно сприятиме розширенню та поглибленню смислового значення контексту понять «особистісність філософствування», «особистість філософа», «історико-філософські знання і рефлексія», «самість», «внутрішній досвід» та ін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки й положення наукової новизни одержані автором самостійно на основі обґрунтування персоналістично орієнтованої методології, яка полягає у визначенні методологічних принципів особистісності філософствування, узагальненні наукового доробку філософів з проблеми ролі особистісності філософів, потенційного філософського виміру людського буття та особистісної самореалізації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у системі наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України, зокрема, за комплексною науковою темою кафедри філософії "Дослідження соціальної захищеності сільської молоді: стан, тенденції та перспективи" (№ державної реєстрації 0108U001972).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались на методологічних семінарах Національного університету біоресурсів і природокористування України; а також оприлюднювались у формі доповідей на: Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2008», в Національному університеті ім. Т. Шевченка (м. Київ, 2008р); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Філософія освіти у контексті історико-філософського знання» (м. Дніпропетровськ, 2008 р); участь у Круглому столі «Антропологічна складова сучасної філософії: модерний та постмодерний дискурси» до 100-річчя К. Леві-Строса з доповіддю «Особистісні вияви творчості та філософської діяльності» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича «Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність» (м. Чернівці; 2008 року); «Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2009» в Національному університеті ім. Т. Шевченка (м. Київ, 2009 р.); Регіональній науково-практичній конференції «Соціально-гуманітарна освіта і наука в сучасному українському суспільстві: проблеми та перспективи розвитку» (м. Дніпропетровськ, 2009 р); Міжнародній науковій конференції Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича «Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея» (м. Чернівці, 2009 р).
Публікації. Впровадження результатів дослідження здійснювалося у формі наукових публікацій, а саме - в п’яти статтях, всі з яких розміщено у фахових виданнях, затверджених ДАК України, та п’яти тезах, опублікованих за матеріалами конференцій.
Структура дисертаційного дослідження обумовлена логікою дослідження, що випливає з його мети і основних завдань. Загальний обсяг дисертації складає 173 сторінки тексту та містить вступ, основну частину, яку складають три розділи, структуровані у 3, та останній у 2 підрозділи, висновки та список використаної літератури, який викладений на 25 сторінках і містить 296 наукових джерел, з них 17 джерел іноземною мовою.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Осмислено, що аналогічно тому, як філософія є духовною квінтесенцією епохи, тобто синтезом загальнозначимих філософських ідей зі своєрідними вимірами культури, свідомість окремого мислителя може бути витлумачена як своєрідний синтез філософських ідей зі специфічними рисами його неповторної та самобутньої особистості. Особистісне світосприймання та світоосмислення є своєрідним базисом змістовного синтезування тенденцій та ідеалів епохи, без уваги до якого ми позбавлені шансу наблизитися до осягнення глибинних вимірів філософської спадщини. Шлях до загальнозначимості філософського знання завжди опосередкований особистістю мислителя як ініціюючим чинником його творчості, окреслення та осмислення якої потребує нових методологічних підходів.
2. З’ясовано, що передумовою подолання домінуючої в дослідницькій літературі есенціалістської методології та впливу сцієнтизму і гносеологізації філософії є увага до новітніх підходів та шукань філософської думки, перш за все, пов’язаних з антропологічними вимірами філософії та особистісними вимірами філософствування. У ході пошуків сучасної персоналістично орієнтованої методології історико-філософського дослідження автор базувалася на критиці К. Поппером «методологічного есенціалізму» та зумовленої ним «філософії оракулів».
Традиційно прийнято розуміти філософські знання як синтез загальнозначимих теоретичних понять та конкретно-історичних умов. При такому підході має місце недооцінка або й повне нехтування конститутивним моментом істинного знання у вигляді особистісності філософствування як особистісно витлумаченим синтезом. Істинний філософ розглядає й оцінює певне явище у власному філософсько-світоглядному розумінні: метою цього розгляду може й має бути лише особистісно увиразнена суть даного явища. Лише на шляху вільної творчості особистості, не обмеженої упередженостями чи ілюзіями, має місце просування до суті речей. Він вільно творить свою інтелектуальну розбудову, має мужність відмовитися від усталених моментів в філософії попередників й від своїх власних ідей та підходів, неадекватних за даних умов обставин. Його пошуку надають творчої наснаги сила особистісних переконань, глибина розуміння доцільності, виправданості власної позиції.
3. Обґрунтовано, що на відміну від панівної у другій половині ХХ ст. сцієнтистсько-технократичної, нині увиразнюється особистісна парадигма філософського мислення. З кінця 60-х років XX ст. у вітчизняній філософії формується неомарксизм із суттєвим ухилом у бік екзистенційної проблематики. Започатковування нового тлумачення основних положень догматичного марксизму, а саме - понять "діяльність", "практика", "свобода" та їх наповнення новим, екзистенційним змістом стало можливим лише завдяки таким яскравим та непересічним особистостям як В. Табачковський, В. Шинкарук, М. Попович, Г. Заїченко, Г. Горак та ін; своєрідним ключем до розуміння специфіки вітчизняного неомарксизму автор вважає ідею про те, що людину привертає до філософії не пристрасть до абстракцій, а, передусім, потреба її особистісного самовизначення, самоствердження, з'ясування своїх можливостей і перспектив. Інваріантним моментом світоглядної позиції представників Київської філософської школи є усвідомлення первинності особистісних вимірів людського існування щодо загальних філософських абстракцій.
4. Осмислено, що шлях особистісності мислителя до самого себе описується за допомогою понять «самість» та «внутрішній досвід», оволодіваючи у підсумку здатністю трансцендування, реалізовуючи свою смислобуттійність. Запропонована Платоном модель самості як самоопанованість людського існування засобами розуму залишається визначальною не лише для античності, але й засадничою для подальших істотних модифікацій самості та внутрішнього досвіду, що мали місце в усій подальшій історії західноєвропейської філософії.
Найважливіший внесок в розуміння засадничих принципів самості у модерній історії західноєвропейської філософії автор пов'язує з творчою постаттю Ф. Ніцше. «Вертикалями» самості він вважає схильність до забороненого, воля до нейтральності та об’єктивності, схильність до сумніву, заперечення, вичікування, аналіз, дослідження, пошук, дерзання, розсудливість, порівнювання та зрівнювання, воля до sine ira et studio. Самість – духовно-моральна усамітненість, відмежованість від сьогодення, відвага розбудовувати «нове небо».
5. Аргументовано, що філософське вчення Р. Декарта не зводиться до гносеології та методології, а включає вчення про внутрішній досвід, самопізнання, що дає можливість виявити та окреслити особистісну мотивацію його філософських шукань, проявом чого є висока оцінка мислителем свободи та самості як передумов осягнення істини, пристрасність як специфічна риса картезіанського філософствування. Р. Декарт не бачив себе - своєї самості в межах сповідуваної більшістю світоглядної системи координат, оскільки популярність зменшує свободу та дозвілля людини, які він цінував вище всього. А тому передумовою осягнення ключових аспектів особистості Р. Декарта та ключових ідей його вчення є поведінка та образ життя в умовах, коли він мав можливість, перебуваючи наодинці, залишатися самим собою. Саме у стані глибокої самотності та світоглядної кризи, він поступово приходить до ідеї створення нової філософії через самопізнання.
6. Встановлено, що до числа форм проявів особистісного спрямування шукань І. Канта відноситься перехід до критичного етапу творчості, що супроводжується послабленням інтересу «до теоретичних форм знання» та переміщенням в центр уваги проблем моральності. Особистісний характер філософствування І. Канта проявляється в обраному ним стилі та жанрі викладу власних думок, оскільки, як відомо, філософ не скористався легкою та спокусливою нагодою здобути популярність за умови використання «драматичної діалектики» замість «абстрактної аналітики понять та принципів». Також варто відзначити постійний інтерес до мистецтва як способу прояву істини та висока оцінка евристичних можливостей художньо-поетичного мислення, що відзначено високою оцінкою поезії, тонким відчуттям стилю та багатством поетичних символів та образів у спадщині (особливо в підготовчих матеріалах). Мужність І. Канта як особистості, котра подолала в собі спокусу обрати один з суперечливих проявів істини, визначило плідний та нездоланний вплив ідейної спадщини мислителя на подальший розвиток історії філософії.
7. Доведено, що мужність філософа у його доконечній спрямованості на прочитання та перепрочитання досвіду свого внутрішнього життя, в яких співучасні у бутті його особистісне бачення істини, котре узагальнене у певному літературно-філософському жанрі. Тому вибір літературно-філософської форми та відповідна реалізація результатів філософствування є «філологією життя» особистості філософа. Конкретний жанр філософської літератури, якому віддається перевага, особистістю мислителя розглядається як максимально прийнятна форма донесення, обґрунтування, розвитку обстоюваних ідей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аббаньяно Н. Мудрость жизни / Николо Аббаньяно. [Перевод с итальянского А. А. Зорина], СПб. : изд. Алетейя, 1996. - 320 c.
2. Аверинцев С. С. «Світоглядний стиль»: підступи до явища Лосєва / С. Аверинцев. // Софія – Логос: Словник. – К. : Дух і література. 2007. - C. 409 - 419.
3. Аверинцев С. С. Ясперс / С. Аверинцев // Философская энциклопедия. – М. : 1970. Т.5. – С. 620 – 622.
4. Айер А. Дж. Человек как предмет научного исследования / А. Дж. Айер // Филос. науки. – 1999. - №1. – С. 69 - 81.
5. Александрова А. В. История философии как дело мысли / А. В. Александрова // Філософія освіти. – 2006. – № 2. – С. 14 – 18.
6. Аляєв Г. Є. Філософський універсум С. Л. Франка. / Г. Є. Аляєв – К. : ПАРАПАН, 2002 – С. 119 – 227.
7. Апель К. - О. Трансформация философии. / Карл-Отто Апель– М. : Логос, 2001. – 344 с.
8. Арендт Х. Становище людини. / Ханна Арендт [Пер. з англ. М. Зубрицька]. – Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського держуніверситету ім. І.Франка, 1999. – 254 с.
9. Арендт Х. Vita activita, или О деятельной жизни. / Ханна Арендт – СПб. : Алетейя, 2000. – 417 с.
10. Асмус В. Ф. Декарт. / Валентин Асмус. – М. : ИПЛ. 1956. – 371 c.
11. Асмус В. Ф. Опыт философской биографии // Валентин Асмус, Владимир Соловйов // Вопросы философии.1998, № 6. – C. 70 - 88.
12. Асмус В. Ф. Иммануил Кант / Валентин Асмус– М.: Мысль, 1973 – 534 с.
13. Асмус В. Ф. Лев Шестов и Кьеркегор / Валентин Асмус // Философские науки. 1972, № 4. - С. 51 – 63.
14. Асмус В. Ф. Бергсон и его критика интеллекта / Валентин Асмус // Валентин Асмус Историко-философские этюды. М. : Мысль. - 1977. - С. 217 - 261
15. Асмус В. Ф. Жан Жак Руссо / Валентин Асмус // Историко-философские этюды. – М. : Мысль. 1984. – С. 83 - 139.
16. Афанасьева О. В. Творчество как саморазвитие личности / О. В. Афанасьева - М. : Луч, 1998. - 288 с.
17. Ахиезер А. С. Об особенностях современного философствования (Взгляд из России) / Александр Ахиезер // Вопросы философии. – 1995. - № 12. - С. 3 – 20.
18. Ахутин А. В. Слово прощания / Анатолий Ахутин // Вопросы философии 1991. - № 5. – С. 25
19. Батай Ж. Внутренний опыт. / Жорж Батай– СПб. : Ахіома - Мифрил, 1997. – 334 с.
20. Башляр Г. Новый рационализм: / Гастон Башляр [Пер. с фр., предисл. и общ. ред. А. Ф. Зотова]. – М. : Прогресс, 1987. – 376 с.
21. Бердяев Н .А. Философия свободы / Николай Бердяев– М. : Правда., 1989. – 254 с.
22. Бердяев Н. А. Смысл творчества / Николай Бердяев – М. : Правда., 1989. – 263 с.
23. Бердяев Н. А. Самопознание / Николай Бердяев– М. : Правда, 1991. – 436 с.
24. Бердяев Н. А. Проблема человека. / Николай Бердяев – М. : Библиотека “ВЕХИ”, 1936. – С. 14 – 21.
25. Бессмертие философских идей Декарта. Материалы Междунар. конф., посвящ. 400-летию со дня рождения Рене Декарта. – М. : 1997. – 181 с.
26. Библер В. С. Итоги и замыслы / Владимир Библер // Вопросы философии. 1993. - № 5. – С. 75 – 93.
27. Быстрицкий Е. К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие / Евгений Быстрицкий – К. : Наукова Думка. - 1991. – 197 с.
28. Бистрицький Є. К. Культурно-історичне апріорі / Евген Бистрицький // Вимога раціональності. Спадщина Рене Декарта у світі сучасної культури. – К.: Український філософський фонд. 1996. – С. 92 - 99.
29. Бычко И. В. Национальное и общеобразовательное в истории философии / Игорь Бычко - К. : Наук. думка, - С. 76 – 89.
30. Бычко А. К. Трансформация идей философского иррационализма в христианской книжности Руси / Ада Бычко // Отечественная философская мысль ХІ – ХVІІ вв. и греческая культура: Сб. науч. тр. – К. : Наукова думка, 1991. – С. 167 - 172.
31. Бланшо М. Мишель Фуко, каким я его себе представляю. / Морис Бланшо – СПб. : Machina, 2002. – 96 с. Критическая библиотека.)
32. Богомолов А. С. Основы теории историко-философского процесса. / Алексей Богомолов, Т. И. Ойзерман - М. : Наука, 1983 - 287 с.
33. Богомолов А. С. Кант, кантианство и европейская философия ХІХ в. / Алексей Богомолов // Кант и кантианцы. Критические очерки одной философской традиции. М. : Наука, 1978. - 359 с.
34. Боецій С. Розрада від Філософії / Северин Боецій [Пер. з лат. А. Содомора]. – К.: Основи, 2002. – 146 с.
35. Ботюль Ж.-М. Сексуальная жизнь Канта / Ж.-М. Ботюль // Логос № 2, 2002. - C. 54
36. Бофре Ж. Диалог с Хайдеггером: Новоевропейская философия. / Жан Бофре, [пер. с фр. В. Быстрова] – СПб. : Владимир Даль, 2007. – 373 с.
37. Бохеньский Ю. Духовная ситуация времени / Юзеф Бохеньский // Вопросы философии 1993 № 5. – С. 94 – 98
38. Бубер М. Проблема человека. / Мартин Бубер– К. : Ника-Центр, Вист-С, 1998. – 312 с.
39. Бубер М. Два образа веры: пер. с нем. / Мартин Бубер Под ред. П. С. Гуревича, С. Я. Левит, С. В. Лезова. – М. : Республика, 1995. – 464 с.
40. Булатов М. Антропологічні ідеї та тенденції в історії західноєвропейської філософії / В. Г. Табачковський, М. О. Булатов , Н. В. Хамітов , та ін. – К. : Либідь, 2003. - С. 323 – 328.
41. Булатов М. О. Метафізика і антропологія. Буття як основне поняття їх сучасного змісту / Михаил Булатов // М. О.Булатов , В. П. Загороднюк, К. С.Малєєв, Л. А. Солонько Філософська антропологія в контексті сучасної епохи. – К. : Стилос, 2001. - С.169 - 194.
42. Бхагавад-Гіта як вона є . / Комент. А. Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада.- Бгактіведанта Бук Траст.- К. : 1990. – 913 с. – (Першотвір).
43. Валери П. Взгляд на Декарта (Фрагмент) / Поль Валери // Вопросы философии. – 2003. – № 10. – С. 161 – 166.
44. Васильев В. Кант: Пробуждение от догматического сна / Вадим Васильев // Вопросы философии, 1999. № 1. - С. 84 - 105.
45. Васильев В. Маргинальная метафизика Канта / Вадим Васильев // Логос, 1997, № 10, С. 100-107. P. S. текстовые материалы журнала «Логос» размещены на сайте http://anthropology.rinet.ru.
46. Васильев В. В. История философии Фредерика Коплстона / Вадим Васильев // Коплстон Ф. Логос, 1996. - C. 3 – 19
47. Вельш В. Наш постмодерний модерн. / Вольфганг Вельш [Переклад з нім. А. Л. Богачова, М. Д. Култаєвої, Л. А. Ситніченко]. – К.: Альтерпрес, 2004. – 328 с. («Сучасна гуманітарна бібліотека»)
48. Визгин В. П. Философия как речь: историко-философская концепция А. Кожева / Виктор Визгин // Вопросы философии 1989, № 12. – С. 130 – 139.
49. Визгин В. П. Онтологические предпосылки «генеалогической» истории Мишеля Фуко / Виктор Визин // Вопросы философии. - 1998. - № 1. – С. 170 – 176.
50. Виндельбанд В. История философии / Вильгельм Виндельбанд [Пер. з нем.]. - К. : Ника-Центр, 1997, - 560 с.
51. Ґадамер Г. Ґ. Райнер Марія Рільке через 50 років / Ганс-Георг Ґадамер // Вірш і розмова. Есе. [Переклад з нім. Т. Гавриліва]. – Львів, 2002. – 187 с.
52. Гаєр М. Світ Канта. Біографія / Манфред Гаєр. [ Пер. з нім. Л. Харченко]. – К. : Юніверс, 2007. – 336 с. (Життєписи).
53. Гарнцев М. Проблема абсолютной свободы у Декарта / Михаил Гарнцев // http//anthropology/rinet/ru/old/8/Garnzev 1/htm
54. Гарнцев М. А. Проблема самосознания в западноевропейской философии. / Михаил Гарнцев. – М. : Наука, 1987. – 386 с.
55. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа. / Георг Вильгельм Фридрих Гегель М. : Соцэкгиз, 1959.- 440 с.
56. Горак Г. І. Філософія: Курс лекцій / Ганна Горак. – К. : Вілбор, 1997. – 272 с.
57. Горак Г. І. Особистісне вираження у філософських поглядах. / Ганна Горак // Філософсько-антропологічні читання 97. – К. : Стилос, 2000. – С. 171 – 177.
58. Гордієнко В. Психологія особистості в біографіях, подіях, портретах: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. / В.Гордієнко, Л. Копець– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 304 с. – Бібліограф. : 304 с.
59. Горський В. С. Історія української філософії. / Вілен Горський К. : Наукова думка, 1996. – 287 с.
60. Горський В. С. Культурологический аспект историко-философского исследования / Вілен Горський // История философии и наука, 1991. – С. 15 – 26.
61. Гулыга А. В. Валентин Фердинантович Асмус / Гулыга А. В. // Асмус В. Ф. Историко-философские этюды. – М. : Наука., 1982. - С. 301 – 304
62. Гулыга А. В. Мыслитель – поэт (натурфилософские поиски раннего Шеллинга) / Арсений Гулыга // История философии и культура [отв. ред. В.А. Карпушин]. М. : Наука 1985. – С. 220 - 228
63. Гулыга А. В. Кант / Арсений Гулыга. М. : Мысль, 1977. - 304 с.
64. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия / Арсений Гулыга. - М. : Мысль, 1986. – 334 с.
65. Гулыга А. В. Кант – ироник / Арсений Гулыга // Гулыга А. В. Путями Фауста: Этюды германиста. – М. : Советский писатель, 1987 - 368 с.
66. Гулыга А. Гегель. / Арсений Гулыга. – М. : Молодая гвардия, 1970. – 324 с.
67. Гуманістична психологія: Антологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів: У 3-х т. / Упорядники й наукові редактори (Україна). – К. : Університетське видавництво «Пульсари», 2001. Т. 1. Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст. – 252 с.
68. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Введение в феноменологическую философию. / Эдмунд Гуссерль – СПб. : Фонд университет. Владимир Даль. - 2004. – С. 17 - 358.
69. Гьосле В. Велич і межі практичної філософії Канта // Витторіо Гьосле Практична філософія в сучасному світі. [Пер. з нім., примітки та післямова А. Єрмоленка]. – К. : Лібра, 2003. – 248 с.
70. Декарт Р. Сочинения: В 2 т.: Пер с лат. и фр. Т. 2 / [Сост., ред. и примеч. В. В.Соколова. ] – М. : Мысль, 1994. – 633 с. – (Филос. наследие).
71. Декарт Р. Метафізичні розмисли./ Р. Декарт / [Пер з фр. З. Борисюк та О. Жупанського]. К. : Юніверс, 2000. – 304 с.
72. Декарт Р. Из переписки 1619 - 1643 гг. / Рене Декарт // Сочинения: В 2-х т. – М. : Мысль.- 1989. – Т. 1. – С. 581 – 618.
73. Декарт Р. Первоначала философии /Р. Декарт // Сочинения : В 2-х т. – М. : Мысль, 1989. – Т. 1. – С. 297 – 422.
74. Делез Ж. Что такое философия? / Ж. Делез, Ф. Гваттари [Пер. с фр. и послесл. С. Н. Зенина]. – М. : Ин-т экспер. Социологии, СПб. : Алетейя, 1998. – 288 с.
75. Демин М. В. Проблемы теории личности. / Михаил Демин. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1977. – 240 с.
76. Джеймс У. Психология / Уильям Джеймс, Л. А. Петровская– М. : Педагогика, 1991. – 368 с. (Классики мировой психологии).
77. Дильтей В. Воззрение на мир и исследование человека со времен Возрождения и Реформации. / Вильгельм Дильтей. Моссква-Иерусалим: Университетская книга, Gesharim, 2000. - 464 с. – (Книга света)
78. Диоген Лаэртский. Жизнеописания и мнения знаменитых философов / Диоген Лаэртский // Антология кинизма. Фрагменты сочинений кинических мыслителей. – М. : Наука, 1984. – С.53 – 96.
79. Длугач Т. Б. И. Кант: от ранних произведений к «Критике чистого разума» / Тамара Длугач – М. : Наука. - 1990. - 136 с. (Немецкая классическая философия. Новые исследования).
80. Длугач Т. Б. Проблема единства теории и практики в немецкой классической философии (И.Кант, Г. Фихте). / Тамара Длугач. М. : Наука. - 1986, - 151с.
81. Евтушенко Р. А. Феномен философствования в культуре / Раиса Евтушенко // Філософсько-антропологічні студії ′ 2001. Спецвыпуск, Днепропетровск, 2001, С. 136 – 145.
82. Еременко А. М. Метафоричность философского мышления / А. М. Еременко // Философская и социологическая мысль. – К. : 1990. - № 1. – С. 77 – 81.
83. Ермоленко А. Н. Этика ответственности и социальное бытие человека (современная немецкая практическая философия) / Анатолий Ермоленко - К. : 1994. – 200 с.
84. Ерн В.Ф. Сочинения./ Владимир Ерн. - М. : Путь. - 1991. - 343 с.
85. Євтушенко Р. А. Про особистісний характер філософствування та його відношення до раціонального / Раїса Євтушенко // Філософсько -антропологічні студії 2001. – С. 165 – 172.
86. Жильсон Э. Философ и теолог. / Этьєн Жильсон – М. : Гнозис, 1995 - 208 с.
87. Жильсон Э. Учение Декарта о свободе и теология // Этьєн Жильсон Избранное: Христианская философия. – М. : РОССПЕН, 2004. – С. 5–321.
88. Желнов М. В. Предмет філософии в истории философии./ Марк Желнов –М. : изд-во МГУ, 1981. - 720 с.
89. Жучков В. А. Из истории немецкой философии XVIII века (предклассический период). От вольфовской школы до раннего Канта. / Владимир Жучков - М. : Наука. - 1996. - 412 с.
90. Жучков В. А. Система кантовской философии и ее трансформация в неокантианстве. / Владимир Жучков // Кант и кантианцы. Критические очерки одной философской традиции. М. : Наука, 1978.- 359 с.
91. Забєліна Л. О. Архетип самості в контексті культурної традиції: Автореф. дис. канд. філос. наук: /09.00.04 / Тавр. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь: 2004. – 19 с.
92. Заиченко. Г. А. Локк. / Георгій Заиченко – М. Политиздат, 1988. – 206 с.
93. Заиченко Г. А. Противостояние подлинной личности миру как экзистенциально - онтологическая проблема / Георгій Заиченко // Філософсько-антропологічні читання ′ 99:Антропологічні ідеали Київської школи та реалії постмодерну. До 70-річчя О.Яценка. – К. : Стилос. 2000, - С. 26 - 33.
94. Заиченко Г. А. История западной философии. Классика против постмодернизма. / Георгій Заиченко // Наука и образование. – Днепропетровск, 2000. – С. 11 -23.
95. Заїченко Г. А. Долі філософії та культури наприкінці ХХ сторіччя / Заїченко Г. А. // Георгий Заиченко. Сборник научных трудов (доклады, статьи, философские заметки). – Днепропетровск: Наука и образование, 2001. - С. 22 – 35.
96. Заиченко Г. А. В. И. Шинкарук и антрополого-экзистенциальные озарения в философии / Георгій Заїченко // Філософсько-антропологічні читання ′ 98: До 70 – річчя засновника Київської школи Володимира Шинкарука. – К., Стилос.- 1999.- С. 45- 57.
97. Заиченко Г. А. Антиноличность исторического начала философского знания / Георгий Заиченко, А. В Семушкин. // Г. А. Заиченко Сборник научных трудов (доклады, статьи, философские заметки) – Днепропетровск: Наука и образование, 2001. - С. 229 - 238.
98. Заиченко Г. А. Философский феномен Павла Копнина в Украине / Георгий Заиченко // Філософсько-антропологічні читання′ 97. – К.: Стилос, 2000. – С. 164 – 170.
99. Зарубіжна література ХХ століття. – Л. : Світ. - 2000. – 452 с.
100. Зинченко В. П. Послесловие к дружбе / Владимир Зинченко // Вопросы философии 1991. № 5. – С. 10 – 15
101. Ильенков Э. В. Философия и культура. / Эвальд Ильенков. – М. : Из-во полит. литературы, 1991. – 462 с.
102. Искандер Ф. Поэты и цари / Фазиль Искандер. Библиотека журнала «Огонек». 1991.- № 34. - 64 с.
103. Історія філософія та сучасність: інтерв’ю з професором І. В. Бичко // Sententios: Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії.- Вип 2. Вінниця: Універсум. – 2000. – С. 211 - 212
104. Калинников Л. А. Проблемы философии истории в системе Канта. / Калинников Л. А. – Ленинград. Издат. Ленинградского университета, - 1978. – 152 с.
105. Калюжная Н. А. Философский анализ опыта: екзистенциальные аспекты. / Наталия Калюжная // Вопросы философии № 9. - 2009. - С. 164 – 170.
106. Кант І. Критика чистого розуму / Іммануїл Кант . [Пер. з нім. та прим. та післямова І. Бурковського]. К. : Юніверс, 2000. – 504 с.
107 Кант І. Критика практичного розуму / Іммануїл Кант [Пер. з нім. та прим. та післямова І. Бурковського, наук. ред. А. Єрмоленко]. - К. : Юніверс, 2004. – 240 с.
108. Кант И. Лекции по этике. / Иммануил Кант / [Общ. ред., сост. и вступ. ст. А. А. Гусейнова. Пер. с нем. ] – М. : Республика. 2005. – 431 с.
109. Кант и кантианцы. Критические очерки одной философской традиции. М. : Наука, 1978, 359 с.
110. Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму / Іммануїл Кант. [Пер. з нім., прим. І. Бурковського]. – К. : Юніверс, 2004. – 464 с.
111. Кант И. Приложения к «Наблюдениям над чувством возвышенного и прекрасного» / Иммануил Кант // Кант И. Соч. в: 6 т., - Т. 2., М. : С. 185 - 224.
112. Кант И. Трактаты и письма / Иммануїл Кант. - М. : Наука, 1980. - 709 с.
113. Кассирер Э. Жизнь и учение Канта / Эрнст Кассирер. [Пер. с нем. М. И. Левит ]. СПб. : Университетская книга. – 1998. - 435 с.
114. Кьеркегор С. Страх и трепет / Сьорен Кьеркегор – М. : Республика, 1993. – 383 с.
115. Коган Л. Н. Гегель и Шекспир: проблема активности личности / Леонид Коган. // Вопросы философии 1985, № 6. – С. 97 – 106.
116. Козловський П. Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку / П. Козловський, упорядники В.В.Лях, В.С. Пазенок. // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навч. посібник – К. : Ваклер. 1996. – С. 213 - 294., 428 с.
117. Козловски П. Культура Постмодерна. / П. Козловски – М. : Республика, 1997. – 240 с.
118. Ковалинський М. І. Життя Григорія Сковороди / Михайло Ковалинський // Сковорода Г. Твори у 2-х т., - Т. 2. – К. : Обереги, 1994. – С. 380 – 418.
119. Конев В.А. Философия культуры и парадигмы философского мышления / В. А Конев // Философские науки. - 1991. - № 6. – С. 16 - 29.
120. Коплстон Ф. История средневековой философии / Ф. Коплстон. – М. : Энигма, 1997. – 512 с.
121. Коплстон Ф. От Фихте до Ницше / Фредерик Коплстон. [Пер. с англ., вступ. ст. и примеч. д.ф.н. В. В.Васильева].- М. : Республика, 2004.- 542 с.
122. Корженівський А. С. Проблема людини в філософії. / Корженівський А. С. – Кам’янець-Поділ. : Абетка, - 2003. – 112 с.
123. Косарева Л. М. Социокультурный генезис науки Нового времени (Философский аспект проблемы). / Л. М. Косарева– М. : Наука, 1989. – 160 с.
124. Кострюкова Л. О. Гезис философского диалога как жанра в истории западноевропейской философской культуры / Л. О. Кострюкова // Взаимообогащение культур и научные традиции. – Днепропетровск – Моссква, 1996. – С. 61 – 70.
125. Кремень И. Т. Индивидуализация личности и коллективность. / И. Т Кремень // Философские науки. – 1990. - № 12. – С. 34 – 44.
126. Кримський С. Б. Запити філософських смислів / Сергій Кримський – К. : Вид. ПАРАПАН, 2003. - 240 с.
127. Крымський С. Б. Философия как путь человечности и надежды. / Сергей Крымский - К. : Курс, 2000. – 308 с.
128. Кримський С. Ціннісно-смисловий універсум як предметне поле філософії / Сергій Кримський // Філософська і соціологічна думка. - К. : Парапан. – № 9. - 1996. – С. 102 - 116.
129. Критические очерки по философии Канта. – К. : Наукова думка, - 1975. 367 с.
130. Кругликов В. Онтология словесных приспособлений. / В Кругликов // Встреча с Декартом.– М. : Ad Marginem, 1996. – 298 с.
131. Кудінов І. О. Стратегія життя особистості як фактор розвитку суспільства: Автореф. дис. канд. філос. наук /09.00.03/ Запоріз. держ. ун-т. – Запоріжжя. - 2004. – 16 с.
132. Кузьмина Т. А. Экзистенциальный опыт и философия. / Тетяна Кузьмина. М. : Наука. - 1997. - С. 16 - 27.
133. Кушаков Ю. В Нариси з історії німецької філософії Нового часу: навчальний посібник. / Юрій Кушаков – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 572 с.
134. Кушаков Ю. В. О перспективных направлениях разработки историко-философской методологии / Юрий Кушаков // История философии и культура. – К. : Наук. думка, 1991. – С. 5 – 15.
135. Лазарев В. В. Творческое призвание (из истории выдвижения и попытке решения проблемы) / В. Лазарев // История философии и культура [отв. ред. В. А. Карпушин]. М. : Наука, № 10. - 1985. – С. 120 – 149.
136. Левінас Е. Між нами: Дослідження думки про іншого./ Е. Левінас. К. : Дух і Літера, 1999. – 280 c.
137. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности./ Д. А. Леонтьев – 2-е изд. – М. : Смысл, 2003. – 487 с.
138. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность./ А. Н. Леонтьев М. : Политиздат, 1975. – 360 с.
139. Литвинов В. Д. Ренесансний гуманізм в Україні: ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії XV – поч. XVII століття. / В. Д. Литвинов - К. : Основи, 2000. – 472 с.
140. Лихачев Д. С. Зарождение и развитие жанров древнерусской литературы / Д. С. Лихачев // Исследования по древнерусской литературе. Л. : Наука, 1986. – С. 79 – 95.
141. Лихачев Д. С. Человек в литературе Древней Руси / Д. С. Лихачев // Лихачев. Избранные работы.- В 3-х т., - т.3. – Л. : Худож. лит-ра, 1977. – С. 3 - 164.
142. Лосев А. Ф. Диоген Лаэрций – историк античной философии. / А. Ф. Лосев. – М. : Наука, 1981. – 192 с.
143. Лосев А. Ф. История философии как школа мысли / А. Ф Лосев // Философия. Мифология. Культура. – М. : Политиздат, № 3., 1991. - С. 493 - 508.
144. Людина в есенційних та екзистенційних вимірах // В. Г. Табачковський, А. М. Дондюк, Г. І.Шалашенко, Є. І. Андрос, Г. П. Ковадло, Н. В. Хамітов, К. : Наукова думка. - 2004. – с. 246. Проект Наукова книга.
145. Ляткер Я. Декарт. / Я. Ляткер. – М. : Мысль, 1975. - 182 с.
146. Лях В. В. Трансформаційний вимір людського буття (від свободи вибору до самоактуалізації) / Віталій Лях // Генеза. - №1 (4) – 1996. – С. 14 – 23.
147. Ляховецкий Л. А. Нужен ли философу «напор?» / Ляховецкий Л. А. // Философские науки. – 1991. - № 1. – С. 154 – 159.
148. Максюта М. Є. Особистісність життєвості філософствування / Микола Максюта // Філософсько-антропологічні студії ′ 2008.- К. : Стилос, 2008. – С. 423 - 430.
149. Максюта М. Є. Особистісність конструктивності взаєморозуміння / Микола Максюта. // Мультиверсум. – Вип. 81. - К. : 2009. – C. 25 - 34.
150. Максюта М. Є. Lebenswelt – ність філософствування: особистісність і творчість Ігоря Бичка / Микола Максюта // Філософсько-антропологічні студії′ 2003: Мінливі обрії свободи: До 70-річчя Ігоря Бичка - К. : Стилос, 2005. – С. 47 - 55.
151. Максюта М. Є. Життя як творчість: Монографія. / Микола Максюта. – К. : Міленіум, 2009. – 224 с.
152. Малахов В. Cogito: етичні альтернативи / Малахов В // Вимога раціональності. Спадщина Р.Декарта у світі сучасної культури. К. : Український філософський фонд. 1996. - 100 с.
153. Малівський А.М. Проблема духовності та метафізика Декарта /. Анатолій Малівський // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 410-411. Філософія. – Чернівці: Рута, 2008, С. 120 -124.
154. Малівський А. М. Антропологическое измерение метафизики: «диалог» Хайдеггера с Декартом. / Анатолій Малівський // Вісник Дніпропетровського університету. Соціологія. Філософія. Політологія. Випуск 16. 2007. - С. 158 -166.
155. Малівський А. М. Неоднозначність раціональності Рене Декарта. / Анатолій Малівський // Вимога раціональності. Спадщина Р.Декарта у світі сучасної культури. К.: Український філософський фонд, 1996.- С.76-79.
156. Мамардашвили М. К. Классический и неклассический идеалы рациональности / Мераб Мамардашвили. - Тбилиси: Мецниереба, 1984. – 264 c.
157. Мамардашвили М. К. Превращение формы (О необходимости иррациональных выражений) / Мераб Мамардашвили // Как я понимаю философию. - М. : Прогресс. - 1996. – С. 315 – 328.
158. Мамардашвили М. К. Картезианские размышления / Мераб Мамардашвили . – М. : Изд. группа Прогресс; Культура, 1993. – 352 с.
159. Мамардашвили М. К. Кантианские вариации / Мераб Мамардашвили. Аграф. – М. : - 2000, - 310 с.
160. Мамардашвили М. К. Лекция 4 (Из курса лекций по Декарту. 1973 год)
Мераб Мамардашвили. // Встреча с Декартом.– М.: Ad Marginem, 1996. – С. 358 – 377.
161. Мамардашвили М. К. Под знаком Картезия / Мераб Мамардашвили. // Встреча с Декартом.– М. : Ad Marginem, 1996. – С. 378 - 424.
162. Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию. / Мераб Мамардашвили. - М. : Прогресс, 1990. – 368 с.
163. Мамардашвили М. К. Классика и современность: две епохи в развитии буржуазной философии / М. К Мамардашвили, Э. Ю. Соловьев, В. С. Швырев. // Философия в современном мире: Философия и наука. – М. : 1972. – С. 28 – 94.
164. Маритен Ж. Знание и мудрость / Жан Маритен // Работы Ж. Маритена по культурологии и истории мысли. – Вып. 2.: Сборник переводов и рефератов. – М. : ИНИОН РАМ, 1992. – С. 4 - 27.
165. Марсель Г. Метафизический дневник (1928-1933) / Габріель Марсель. – Сагуна. - Новочеркасск: 1994. – С.9 – 131.
166. Мартыновский Ю. Я, мыслящее себя. / Ю. Мартыновский // Sententios: 2000 – С. 166 – 174
167. Маслоу А. Мотивация и личность. / А. Маслоу– СПб.: Питер, 2003. – 351 с.
168. Маслоу А. Психология бытия. / А. Маслоу М.: Рефа-бук. – К. : Ваклер - 1997. – 304 с.
169. Матвиевская Г. П. Рене Декарт / Г. П Матвиевская. - М. : Наука. – 1976. – 271 с.
170. Мерло-Понти М. Феноменологія сприйняття / Морис Мерло-Понти // Зарубіжна філософія ХХ ст. Читання з історії філософії у 6 кн., кн. 6. - К. : Довіра. - 1993. - С.114 - 131 .
171. Методологический анализ историко-философского знання / И. В. Бычко, А. К. Бычко, П. А. Загороднюк, В. С. Горський и др. – К. : Изд-во КГУ, Вища школа, 1984. – 192 с.
172. Монтень М. О том, что философствовать – это значит умирать // Мішель Монтень Опыты: В 3-х т. – М. : Голос., 1992. – Т.1. – С. 85 – 103.
173. Мотрошилова Н. В. Картезианские медитации Гуссерля и картезианские размышления Мамардашвили / Н. В. Мотрошилова . // Вопросы философии 95, № 6. - С. 137 – 145.
174. Мотрошилова Н. В.Рождение и развитие философских идей: Ист.-филос. очерки и портреты. / Н. В. Мотрошилова. – М. : Политиздат, 1991. – 464 с.
175. Назаров В. Н. Нравственная мудрость как творчество жизни / В. Н. Назаров // Философские науки, 1991. № 11. – С. 51 – 66.
176. Нарский И. С. Кант. / И. С. Нарский - М. : Мысль., 1976. – 207 с. (Мыслители прошлого).
177. Нахов И. М. Очерк истории кинической философии / И. М. Нахов // Антология кинизма. Фрагменты сочинений кинических мыслителей. – М. : Наука, 1984. – С. 5 – 52.
178. Ницше Ф. Мы филологи / Фридрих Ницше // Философия в трагическую эпоху. – М. : REFL-book, 1994. – С.267 - 325.
179. Никифоров А. Философия как личный опит / А. Никифоров // Заблуждающийся разум. М. : Мысль., 1990. – С.65- 77.
180. Огородник І. В. Українська філософія в іменах / І. В. Огородник, М. Ю. Русин : Навч. посібник, - К. : Либідь, 1997. - 328 с.
181. Ойзерман Т. И. И. Кант и Гегель как исторические личности / Теодор Ойзерман // Вопросы философии, 2006, № 11, С. 140 - 154.
182. Ойзерман Т. И. К критике экзистенциалистской концепции философии как феномена культуры / Теодор Ойзерман // История философии и культура [отв. ред. В.А. Карпушин]. М. : Наука 1985. – С. 256 – 270.
183. Ойзерман Т. И. Марксизм и философия И. Канта // Иммануил Кант: наследие и проект. Научное издание. / Под ред. В. С. Степина, Н. В. Мотрошиловой. – М. : Канон РООИ Реабилитация, 2007, - 624 с.
184. Ойзерман Т. И. Философия как история философии. / Теодор Ойзерман – СПб. Алетейя. – 1999. – 447 с.
185. Ойзерман Т. И. К характеристике философских воззрений Аристотеля / Теодор Ойзерман // Античная культура и современная наука. – М. : Наука, 1985. – С. 47– 55.
186. Окороков В. Б. Метафізика і реконструкція (зв'язок метафізики і реконструкції у світлі класичних та некласичних онтологій свідомості) / Віктор Окороков // Філософсько-антропологічні читання 97. – К. : Стилос, 2000. – С. 229 - 236.
187. Ортега- и- Гассет Х. Что такое философия?/ Хосе Ортега- и- Гассет – М. : Наука, 1991. – 436 с.
188. Остин Дж. Чужое сознание / Дж. Остин // Философии, логика, язык. – М. : Прогресс, 1987. – С. 43 – 54.
189. Панфілов В. О. Принцип «cogito» як підстава для розв’язання антропологічних і природничих проблем у раціоналізмі Р. Декарта / В. П. Капітон , В. О. Панфілов. Філософія науки Нового часу. Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. – 248 с.
190. Петровский А. В. Индивид и его потребность быть личностью / А. В. Петровский, В. А. Петровский // Вопросы философии, 1988. № 3, - С. 44 – 53
191 Після філософії: кінець чи трансформація? Під ред. В. Ляха. – К. : Четверта хвиля, 2000. – 432 с.
192. Платон Пир / Платон. Сочинения в 4-х т. – М. : Мысль. - 1993. - Т. 2 .- С. 81 – 134.
193. Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. / М. Полани. - М. : Прогресс, 1985. - С. 86 - 134
194. Поляков Л. В. Вечный мир и современные проблемы / Л. В. Поляков // Вопросы философии. – 1995. - № 2. – С. 71 – 75.
195. Попович М. В. П. В. Копнин: страницы философской биографии / Мирослав Попович // Вопросы философии 1997 № 3. - С. 145 – 152.
196. Попович М. В. Відчуження і цінність / Мирослав Попович // Філософсько-антропологічні читання′ 99: Антропологічні ідеали Київської школи та реалії постмодерну (до 70-річчя Олександра Яценка). - К. : Стилос, 2000. – С. 42 – 51.
197. Попович М. В. Раціональність і виміри людського бутя. / Мирослав Попович – К. : Сфера, 1997. – 290 с.
198. Прасолов М. А. Проблема внутреннего опыта в философии русского метафизического персонализма. / М. А. Прасолов // Вопросы философии 2009. - №8. – С. 101 – 112.
199. Пронякін В. І. Історія філософії в особистісному вимірі філософствування / Володимир Пронякін // Філософія. Культура. Життя: Міжвуз. зб. наук. праць. – Вип. 26. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 172 – 177.
200. Пронякин В. И. От Локка к Канту / В. И. Пронякин, Г. А. Заиченко // Філософсько-антропологічні студії ′2001.- К. : Стилос, Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2001. - С. 56- 67.
201. Развитие и саморазвитие личности: (К 100-летнему юбилею А. Н. Леонтьева): сб. науч. ст. (Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации; Под общ. ред. А. А. Деркача – М. : 2004. – 299 с.
202. Рассел Б. История европейской философии. / Бертран Рассел. – М. : ИЛ, 1959. – 935 с.
203. Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. Новое время. / Дж.Реале, Д. Антисери. – СПб. : ТОО ТК «Петрополис», 1996. – С. 183 – 215.
204. Рікер П. Ян Паточка, філософ, що чинить опір / Поль Рікер // П. Рікер Навколо політики. - К. : - Дух і Літера, 1995. – С. 97 – 73.
205. Рікер П. Від абсолюту до мудрості через дію / Поль Рікер // Рікер П. Навколо політики. - К. : - Дух і Літера, 1995. – С.119 – 136.
206. Рікер П. Просвітлення екзистенції / Поль Рікер. // Рікер П. Навколо політики. - К. : - Дух і Літера, 1995. – С. 163 - 166.
207. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию, становление человека / Карл Роджерс – М. : Прогресс; Универс, 1994. – 480 с.
208. Розеншток-Хюсси О. Значение юмора для выживания / О Розеншток-Хюсси . // Вопросы философии, 1997, № 8, С. 147 - 150.
209. Сартр Ж. П. Картезианская свобода / Жан-Поль Сартр // Проблема метода. Статьи. – М. : Академический проект, 2008. – С. 197 - 218 .
210. Сафрански Р. Философствовать – значит мочь начать / Р. Сафрански // Вопросы философии. 1997. - № 4. – С. 97 - 108.
211. Святий Августин. Сповідь. / Святий Августин [Пер. з лат. Ю. Мушака].- Львів: Свічадо. – 2008. - 356 с.
212. Сенокосов Ю. П. О философе и его работе / Ю. П. Сенокосов // Вопросы философии, 1991. № 5 . – С. 15 – 17.
213. Сенокосов Ю. П. Призвание философа (вместо предисловия) / Ю. П. Сенокосов // Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию. М. : Политиздат, 1990. – С. 5 – 13.
214. Сильвестров В. В. Проблема преемственности в философской культуре (античность – средневековье – новое время) / В. Сильвестров // История философии и культура [отв. ред. В. А. Карпушин]. – М. : Наука 1985. - С. 25 – 43.
215. Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії: Від Декарта до Вітгенштайна / Роджер Скратон – К. : Основи. – 1998. – 331 с.
216. Скакун В. М. Новейший философский словарь./ В. М. Скакун– М. : Слово, 1998. – 896 с.
217. Сковорода Г. Вхідні двері до християнського доброчестя // електронний ресурс: http://www.management.com.ua/vision/vis010.html
218. Скрипник А. П. Категорический императив Иммануила Канта. / А. П. Скрипник М.: Издательство Московского университета, 1978, - 189 с.
219. Соловей Е. Українська філософська лірика / Е. Соловей– К.: Юніверс, 1998. – 368 с.
220. Соловьев Э. И. Биографический анализ в системе историко-философских исследований // Соловьев Э. Прошлое толкует нас: (Очерки по истории философии и культуры). – М. : Политиздат, 1991. – 432 с.
221. Соловьев В. С. Смысл любви / Владимир Соловьев // Мир и эрос: антология философских текстов о любви. ― М. : Политиздат, 1991. - C. 284
222. Солодкая Е. Историко-философский дискурс в перспективе постмодерна / Е. Солодкая // Sententios: 2000. – С. 122 – 131.
223. Солонин Ю. Декарт: образ философа в образе эпохи // Фишер К. История Новой философии. Рене Декарт: Его жизнь, сочинение и учение. СПб. : Мифрил, 1994. – С. 503 - 523.
224. Табачковський В. Г. У пошуках невтраченого часу: (Нариси про творчу спадщину українських філософів-шістдесятників. / Віталій Табачковський. - К. : ПАРАПАН , 2002. - 300 с.
225. Табачковський В. Г. Філософствувати посеред Канта: досвід вітчизняних шістдесятників / Віталій Табачковський // Філософсько-антропологічні студії 2004. К. : Стилос, Дніпропетровськ РВВ