КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИНОНІМІЇ ІМЕННИКА В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

Венгринович Андрій Антонович

УДК 811.112.2’373.421

КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИНОНІМІЇ ІМЕННИКА В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Левицький Віктор Васильович,
доктор філологічних наук, професор

Івано-Франківськ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІЖЕННЯ СИНОНІМІЇ ІМЕННИКА
1.1. Неоднозначність у виділенні критеріїв синонімічності слів основа
різноманітності підходів до поняття "синонімія" ................................. 12
1.1.1. Інтуїтивно-логічний критерій синонімічності ............................................ 15
1.1.2. Поняттєва тотожність як критерій виокремлення "справжніх
синонімів" ............... 24
1.1.3. Функціонально-лінгвістичний критерій синонімічності ....................... 25
1.1.4. Номінативна спільність і тотожність сполучуваності ............................... 28
1.2. Природа і характер значеннєвих розходжень між синонімами ............... 30
1.3. Синонімічний ряд як системно організоване угрупування .......................... 33
Висновки до першого розділу................................................................................. 36
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Вибір словника синонімів ................................................................................ 38
2.1.1. Побудова словникової статті ........................................................................ 39
2.2. Об’єм та похибка вибірки ................................................................................ 43
2.3. Отримання частотних підкласів кількості синонімів .................................... 44
2.4. Процедура отримання семантичних класів іменників .................................. 48
2.5. Процедура отримання стилістичних класів ................................................... 55
2.6. Статистичні методи дослідження матеріалу .................................................. 60
Висновки до другого розділу ................................................................................. 64
РОЗДІЛ 3. КІЛЬКІСТЬ СИНОНІМІВ ТА
СЕМАНТИЧНИЙ І СТИЛІСТИЧНИЙ СТАТУСИ ІМЕННИКА
3.1. Особливості семантики іменника ................................................................... 66
3.1.1. Кількість синонімів у різних семантичних класах іменника .................... 67
3.1.2. Кількість синонімів і семантичний статус іменника .................................. 70
3.1.3. Синонімічна та семантична селективність ................................................. 87
3.2. Співвідношення між кількістю синонімів та стилістичним статусом
слова .................................................................................................................. 89
3.2.1. Кількість синонімів і стилістичний статус іменника ................................. 90
3.3. Семантико-стилістичні характеристики іменників ............................... 99
3.3.1. Відомості синонімічного словника Дуден ................................................ 108
3.3.2. Відомості синонімічного словника Гернер-Кемпке ................................. 118
3.3.3. Відомості синонімічного словника Булітта .............................................. 125 Висновки до третього розділу .............................................................................. 133
РОЗДІЛ 4. КІЛЬКІСТЬ СИНОНІМІВ І МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАТУС НІМЕЦЬКОГО ІМЕННИКА, ЧИСЛО ЗНАЧЕНЬ ТА ЧАСТОТА ЙОГО ВЖИВАННЯ В ТЕКСТІ
4.1. Співвідношення між кількістю синонімів та морфологічним статусом
слова ................................................................................................................ 135
4.1.1. Розподіл іменників-синонімів за родом .................................................... 138
4.1.2. Кількість синонімів та морфологічний статус іменника ......................... 140
4.2. Співвідношення між кількістю синонімів та іменниками різної
морфологічної будови ................................................................................... 144
4.2.1. Кількість синонімів і іменники різної морфологічної
будови ....................................................................................................... 146
4.3. Особливості багатозначності слова .............................................................. 150
4.3.1. Співвідношення між числом значень іменника та кількістю його
синонімів ...................................................................................................... 151
4.4. Співвідношення кількості синонімів і частоти вживання іменників
у тексті ..........................................................................154
4.4.1. Отримання частотних класів іменників ................................................ 154
4.4.2. Кількість синонімів і частота вживання німецьких іменників
у тексті .......................................................................................................... 155
4.4.3. Квантитативна характеристика чинників, пов’язаних з кількістю синонімів іменника ................................................................................................ 159
Висновки до четвертого розділу .......................................................................... 161
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .................................................................................... 163
ДОДАТКИ ............................................................................................................. 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 235
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ......................................................... 252

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Одним із продуктивних способів дослідження семантики слова у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві є дослідження значення на основі словників. Але ці дослідження, як правило, спираються на один словник, наше ж дослідження проведено на основі трьох авторитетних різнотипних словників синонімів. Лінгвостатистичний експеримент полягає в отриманні певних мовних відомостей з їх подальшим опрацюванням за допомогою спеціальних методів. Тому у роботі не лише отримано кількісні характеристики досліджуваного об’єкта, але й з'ясовано за допомогою спеціальних статистичних методів вірогідність статистичних результатів. Проведене дослідження підтвердило висунуті гіпотези щодо можливого зв’язку кількості синонімів і семантики слова, його стилістичного, морфологічного та частотного статусу.
Усього в синонімічному словнику Дуден зафіксовано 35834 іменника, в словнику Булітта 10950 іменників, а в словнику Гернер-Кемпке 17292 лексеми. Для більшої частини іменників, які складають вибірку, зафіксовано по 1-3 синоніми. Лише значна кількість іменників синонімічного словника Булітта показала 7 і більше синонімів, а не 1-3 синоніми. Це спричинено тим, що словник Булітта є кумулятивним. Відповідно до значень розрахованої відносної похибки дана кількість прикладів є більш ніж достатньою для одержання статистично значущих результатів.
Взаємозалежність між кількістю синонімів і семантичним статусом слова до цього часу у сучасній лінгвістиці не була детально вивчена і в нашій роботі досліджена вперше. Тому вироблення прийнятних критеріїв і методів об'єднання іменників у певні семантичні класи завдав найбільше труднощів. Аналіз, здійснений за допомогою спеціальних статистичних методів (критерій χ2 та коефіцієнт спряженості Ф), показав, що між належністю слова до певного семантичного класу і кількістю синонімів цього слова існує пряма залежність. Ця залежність зумовлена, в свою чергу, ступенем абстрактності / конкретності позначуваного словом поняття. Cемантичні класи Люди та міфологічні істоти” і Предмети та пристрої” є найбільш об’ємними і широко представ­леними у всіх синонімічних зонах. Очевидно, така перевага в кількісному складі пояснюється найбільшою відповідністю семантичної природи іменника його номінативному та предметному характеру. Але спостереження над розподілом класів іменників не дозволяє стверджувати, що співвідношення між об’ємом класу та його синонімічною активністю має прямо пропорційний характер, оскільки деякі класи, як от Назви організацій, установ та угрупувань” (Дуден, Булітта); Мова, текст” (Гернер-Кемпке, Булітта); Документи, терміни” (Гернер-Кемпке), маючи вагоме кількісне представництво, не виявили значущих зв’язків, а ступінь синонімічності деяких відносно невеликих класів є вищим.
У процесі дослідження було виявлено, що абстрактні іменники пов’язані з кількістю синонімів 7 і більше, а іменники, які позначають конкретні предмети з невеликою кількістю синонімів, що підтверджується одержаними даними на базі трьох синонімічних словників.
Стилістична маркованість (немаркованість) слова та його емоційно-експресивна забарвленість також мають вплив на кількість синонімів іменника. Усі стилістичні маркери (позначки), які супроводжують тлумачення слова в тлумачному словнику Дуден, були поділені в дисертації на сім класів (нульова маркованість розглядається як окремий клас). Жоден стилістичний клас не показав перевищення спостережуваних частот над теоретично очікуваними в усіх семи синонімічних зонах. Стилістично марковані іменники мають позитивні зв’язки на основі принаймні двох синонімічних словників майже з усіма частотними підкласами (окрім 4 синонімів). З усіх класів стилістичного статусу слова найбільш тісний зв’язок зафіксований для ознаки [немарковано]. Це свідчить про те, що немаркованість іменника є найбільш характерним маркером його стилістичного статусу в німецькій мові, цей маркер характеризує іменники з великою кількістю синонімів (на основі трьох словників). Тісний зв’язок виявлений також для діалектної належності іменника, але вона характеризує іменники з невеликою кількістю синонімів 2 синоніми (на основі 3 словників).
Суттєві розбіжності в розподілі емпіричних і теоретичних частот стилістичних і семантичних класів виявлено майже в усіх частотних підкласах кількості синонімів. Характерні показники такої розбіжності найчастіше зустрічаються у стилістичному класі [немарковано] всіх семантичних класів у різних частотних підкласах кількості синонімів, оскільки стилістично нейтральні іменники є найбільш характерними для будь-якої мови. Найсильніший зв’язок між семантичним статусом іменника і його стилістичним статусом спостерігається в класах (на основі трьох словників) [назви рослин]; на основі двох словників: [якість предмету]; [одиниці вимірювання]; [органи та частини тіла у людей і тварин]. Найбільш характерними стилістичними маркерами (на базі всіх трьох словників), частоти яких перевищують теоретично очікувані, є [емоційно-експресивна віднесеність]; [високий стиль]; [розмовна мова] та [діалект].
За допомогою статистичного експерименту доведено вплив морфологічних характеристик німецького іменника (належність до одного з родів і морфологічна будова) на кількість його синонімів. Іменники жіночого роду складають практично половину всіх опрацьованих іменників, група ж іменників середнього роду представлена найменше. Жоден із родів не показав статистично значущих зв’язків з усіма частотними підкласами кількості синонімів. Належність іменника до одного з трьох морфологічних підкласів (чоловічий, середній, жіночий рід) чітко пов’язана в німецькій мові зі ступенем синонімічності слова. Встановлено, що жіночий рід має найбільший вплив на кількість синонімів німецького іменника (навіть на основі двох синонімічних словників) і пов’язаний з великою кількістю синонімів (7 і більше). Середній рід пов’язаний з невеликою кількістю синонімів. Щодо чоловічого роду, то він або взагалі не виявляє будь-якої залежності (словник Гернер-Кемпке), або виявляє її винятково в поодиноких випадках.
Прості іменники, як і складні, пов’язані, як правило, з невеликою кількістю синонімів (1 4 синоніми), бо прості слова мають простішу семантичну структуру (порівняно з похідними), складні слова зазнають звуження семантики в цілому в порівнянні зі своїми складовими частинами, а похідні з кількістю синонімів 7 і більше, оскільки вони мають значну кількість іменників-абстракцій жіночого роду.
Своє практичне підтвердження (на основі трьох синонімічних словників) знайшла також думка про те, що між кількістю слів з певним числом значень і кількістю синонімів існує позитивна кореляція. Це означає, що між названими явищами існує сильна залежність. Між кількістю значень іменника та кількістю синонімів існує негативна кореляція: зі зростанням кількості значень іменника кількість синонімів зменшується. Але детальний аналіз показує, що зменшується не кількість синонімів, а кількість слів із більшою кількістю значень, а середня кількість синонімів на одне слово навпаки зростає. Це твердження підкріплюється відомостями всіх трьох синонімічних словників: число значень і середня кількість синонімів корелюють між собою (коефіцієнт кореляції наближається до +1). Тобто, чим більше значень має німецький іменник, тим більше синонімів на нього припадає.
Залежність між частотою вживання іменника в тексті та кількістю синонімів досліджена на основі даних словника Ортмана, в якому подана частота вживання іменника, вирахувана на основі десяти різножанрових текстів. Ані один клас частоти вживання іменника в тексті не показав значущих зв’язків своїх величин у всіх семи синонімічних зонах. У роботі виявлено чітку залежність між кількістю синонімів іменника та частотою його вживання в тексті. Чим частіше вживається іменник у тексті, тим більше синонімів він має, і навпаки, чим менше синонімів має іменник, тим нижча частота його вживання в тексті.
Проведене дослідження підтвердило висунуті гіпотези щодо можливого зв’язку кількості синонімів і семантики слова, його стилістичного, морфологічного та частотного статусу. Вперше отримано достатньо точні відомості щодо ступеня інтенсивності впливу кожного з досліджуваних факторів на ступінь синонімічності слова. Також з’ясовано, який з досліджуваних факторів має найбільший вплив на кількість синонімів іменника. Оскільки в даному випадку мова йде не про ступінь впливу кожного з цих факторів на кількісні параметри синонімії, а лише про ступінь зв’язку кожного з цих факторів та числа синонімів, то отримані результати можна інтерпретувати двояко. Доцільніше вважати, що не частота вживання слова впливає на кількість його синонімів, а число синонімів, яке пов’язане з певною кількістю значень опосередковано має вплив на частоту його вживання.
У дисертаційному дослідженні встановлено і описано не лише залежність між тими чи іншими параметрами синонімічності, але вперше за допомогою порівняння середніх величин коефіцієнта спряженості з’ясовано відносні характеристики кожного з цих параметрів. Так, встановлено, що найсильніший взаємозв’язок виявлений між частотністю слова й кількістю його синонімів. Далі йдуть (в сторону спадання): морфологічна структура іменника та число синонімів; стилістичний статус слова і кількість синонімів; граматичний рід іменника та число синонімів; семантика іменника та кількість його синонімів.
Не всі з названих факторів пов’язані з кількістю синонімів безпосередньо. У деяких випадках такий зв'язок може мати опосередкований характер: рід іменника може бути пов’язаним зі ступенем його абстрактності / конкретності; частота вживання слова може залежати від кількості значень слова й багатьох інших факторів (актуальність денотата, який позначає слово; функціонального стиля, в якому зустрічається слово).
Інтерпретація викритих зв’язків і залежностей не завжди однозначна та потребує додаткового вивчення. Тому інколи ми навмисне уникали обговорення причин викритих закономірностей, оскільки у багатьох випадках йдеться про полікаузальність. Більш чи менш певно можна говорити про безсумнівну залежність ступеня синонімічності іменника від ступеня абстрактності його семантики, наявності в його семантичній структурі стилістично маркованих / немаркованих компонентів, складності / простоти його морфологічної структури. Явно полікаузальною є залежність між частотою вживання іменника в тексті та кількістю синонімів.
Таким чином, при вивченні всіх залежностей між синонімією та іншими параметрами іменника ми отримали відомості, які суттєво уточнюють уявлення, що панують у лінгвістиці, і які вперше верифіковані на такому широкому емпіричному матеріалі. У подальших дослідженнях було б доцільно виявити статистичні характеристики функціонування синонімії в тексті. Результати такого дослідження мали б високу практичну цінність і стали б ще одним внеском у подальше розроблення загальної теорії синонімії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Апресян Ю.Д. Лексические синонимы // Актуальные проблемы лексикологии. Тезисы докл. лингв. конференции. Ново­сибирск. 1969. Вып. 2, ч. 1. с. 174-177.
2. Апресян Ю. Д. Синонимия и синонимы // Вопросы языкознания. 1969.
№ 4. С. 75-91.
3. Апресян Ю. Д. Проблема синонима. // Вопросы языкознания. № 6. 1957. С. 84.
4. Апресян Ю.Д. Дистрибутивный анализ значений и структурные семантические поля // Лексикографический сборник. М.: Наука, 1962. Вып. 5. С. 12-27.
5. Арнольд И.В. Исчисление коннотаций в контекстуальном значении слова // Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. науч. статей. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 1999. С. 36-39.
6. Арнольд И.В. Эквивалентность как лингвистическое понятие // Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. науч. статей. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 1999. С. 39-53.
7. Артемчук Г.І., Іщенко Н.Г. Парадигматичні зв’язки в системі однокореневих утворень (на матеріалі словотворчих варіантів і словотворчих синонімів сучасної німецької мови) // Наук. вісник Київ. держ. лінгв. ун-ту: Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: КДЛУ, 2000. Вип. 1. С. 165-171.
8. Бабиков В.В. Некоторые вопросы синонимических соответствий фразео­логических единиц и лексем // Сборник научных работ (сту­дентов и аспирантов) Тульск. пед. ин-та. Тула: Тульск. пед. ин-т, 1967. С. 118-124.
9. Басок В.А. Контекстуальна синонімія та її місце в загальній теорії синонімії // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. К.: КНЛУ, 2002. Вип. 8. С. 21-25.
10. Басок В.А. Семантико-стилістичний аспект контекстуальних синонімів // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова.
К.: Логос, 2002. Т. 35. С. 216-223.
11. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Світ, 1997. 392 с.
12. Бевзенко А.Т. К вопросу об абсолютных синонимах в лексико-се-мантической системе языка // Актуальные проблемы лексико­логии. Тезисы докл. и сообщ. Всесоюзн. научн. конференции (17-20 июня 1970г.). Минск, 1970. С. 17-18.
13. Беличенко И.И. К истории изучения синтаксических синонимов в советском языкознании // Языковые единицы в парадигматике и синтагматике: Сб. науч. тр. Днепропетровск: ДГУ, 1990. С. 63-68.
14. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. Кишинев: Штиинца”, 1973. 372 с.
15. Бережан С.Г. К семасиологической интерпретации явления синони­мии // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С. 4356.
16. Бережан С.Г. О критериях синонимичности в лексике // Научн. докл. высш. школы. Филол. науки. 1967. № 4. С. 4755.
17. Бережан С.Г. Теория семантических полей и синонимия // Проблемы языкознания. Докл. и сообщ. советских ученых на Х Между­народном конгрессе лингвистов (Бухарест, 28 VIII2 IX 1967). М.: Наука, 1967.
С. 165169.
18. Білинський М.Е. Відображення синонімічної складності основ у віддієслівній деривації сучасної англійської мови // Вісник Львів. ун-ту: серія іноз. мови. 1999. Вип. 3. С. 35-41.
19. Білинський М.Е. Словотвірні фільтри у віддієслівній синоніміці англійської мови // Вісник Львів. ун-ту: серія іноз. мови. 2002. Вип. 10. С. 58-64.
20. Бобровничая Л.Г. Структурно-семантический параллелизм в синонимическом ряду из сложных имен существительных // Вопросы грамматики и стилистики русского языка. Иркутск: Иркутск. пед. ин-т, 1999. Вып. 22. С. 156-160.
21. Бочан К.Г. Лексические синонимы и словообразование // Труды Иркутск. ун-та: Серия языкознание. Иркутск, 1965. Вып. 2. Т. 36. С. 34-47.
22. Бочан К.Г. О лексических абсолютных синонимах // Вопросы грамматики и стилистики русского языка. Хабаровск, 1965. С. 83-93.
23. Брагина А.А. Функционально-стилистические особенности синонимов. // Ученые записки И МГПИИЯ им. Мориса Тореза. М.: Наука, 1971. № 58. С. 27.
24. Брагина А.А. Синонимы в литературном языке. М.: Наука, 1986. 126 с.
25. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. Изд. 2-е, перераб. и доп. М.: Просвещение, 1965. 436 с.
26. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. М.: Учпедгиз, 1953. 487с.
27. Бурова Н.Е. Историческая изменчивость синонимических отношений. (На примере одного синонимического ряда) // Материалы Всесоюзной конференции по общему языкознанию «Основные проб­лемы эволюции языка». Самарканд, 1966. Ч. 1. С. 183-185.
28. Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантических груп слов // Филологические науки. 1980. № 6. С. 72-79.
29. Вакуров В.Н. К вопросу о лексико-фразеологической синонимике. // Вопросы стилистики. М.: Моск. ун-т. 1966. С. 88-99.
30. Васильев Л.М. Проблема лексического значения и вопросы синони­мии // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С. 16-25.
31. Васильев Л.М. Идентификация и дифференциация лексических сино­нимов // Вопросы теории и методики русского языка. Улья­новск, 1969. С. 50-59.
32. Венгринович А.А. Залежність між семантикою іменника і кількістю синонімів у німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2003. Вип. 168. С. 23-31.
33. Венгринович А.А. До проблеми синонімії в сучасній німецькій мові // Матеріали Міжнар. наук. конф. "Мова і культура". (Науковий щорічний журнал). К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. VII. Т. 6. С.337-342.
34. Венгринович А.А. Залежність між стилістичним статусом іменника і кількістю синонімів у німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2004. Вип. 188-189. С. 188-196.
35. Венгринович А.А. Співвідношення кількості синонімів і частоти вживання іменників німецької мови у тексті // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2004. Вип. 206-207. С. 204-212.
36. Венгринович А.А. До питання синонімії іменника в німецькій мові // Матеріали Міжнар. наук. конф. "Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес". Чернівці: Рута, 2004. С. 30-31.
37. Венгринович А.А. Синонімія та морфологічний статус іменника // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. Вип. 231. С. 65-73.
38. Венгринович А.А. Кількісні характеристики синонімії іменника сучасної німецької мови (на матеріалі "Duden. Sinn- und sachverwandte Wörter. Synonymwörterbuch der deutschen Sprache") // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. Вип. 267.
С. 33-44.
39. Венгринович А.А., Левицкий В.В. Количественные параметры синонимии в немецком языке // Материалы Всероссийской научной конференции "Квантитативная лингвистика: исследования и модели (Клим-2005)". Новосибирск: Новосиб. гос. пед. ун-т, 2005. С.228-231.
40. Венгринович А.А. Квантитативні характеристики синонімії іменника в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2006. Вип. 289. С. 37-49.
41. Виноградов В.В. Русский язык. М. Л.: Наука, 1947. 784 с.
42. Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
43. Галаванова Г.П. К вопросу о роли взаимозаменяемости при выделении и определении синонимов. // Синонимы русского языка и их особенности. Л., 1972. С. 112.
44. Галкина-Федорук Е.М. Синонимы в русском языке. // Русский язык в школе. М., 1959. № 3. С. 6.
45. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. М., 1955. 353 с.
46. Голубишко И.Р. Функциональная специфика синонимов в художественной речи В. Короленко // Вісник Львів. ун-ту: серія філологічна. 1993.
Вип. 24. С. 64-69.
47. Гомас О.М. Варіантність і синонімія в словосполученні і реченні: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2000. 19 с.
48. Горбачевич К.С. О переменном характере лексической синонимии // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С. 74-78.
49. Горнунг Б.В. О природе синонимии в языке и теоретических предпо­сылках составления синонимических словарей // Вопросы языкознания. 1965.
№ 5. С. 9599.
50. Гречко В.А. О некоторых источниках лексической синонимики // Очерки по синонимике современного русского литературного языка. М. Л.: Наука, 1966. С. 160-166.
51. Гречко В.А. Однокоренные синонимы и варианты слова // Очерки по синонимике современного русского литературного языка. М. Л.: Наука, 1966. С. 160-166.
52. Григорійчук Т. Кількісна характеристика синонімів // Наук. вісник Чернів. у-ту: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2003. Вип. 68. С. 32-45.
53. Григорян В.М. Материалы к словарю синонимов. Ереван, 1957. 268 с.
54. Григорьева А.Д. Заметки о лексической синонимии. // Вопросы культуры речи. 1959. № 2. С. 7.
55. Дегтерева Т.А. Теоретическая значимость явлений синонимии // Как подготовить интересный урок иностранного языка. М.: Наука, 1963.
С. 164-185.
56. Дружинина А.Ф. О синонимии глагола и глагольных фразеологиче­ских единиц // Уч. зап. Моск. обл. пед. ин-та: Русск. язык. 1966. Вып. 11.
Т. 160. С. 245-250.
57. Думашівський Я.Є. Контекст умова функціонування синонімічних зв’язків однокатегоріальних лексем // Вісник Запоріз. держ. у-ту.: Філол. науки 2000. №1. С. 49-52.
58. Думашівський Я.Є. Синонімія дієслів руху у мові французької спортивної преси: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.05 / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 2002. 20 с.
59. Евгеньева А.П. Основные вопросы лексической синонимики // Очерки по синонимике современного русского литературного языка. М. Л.: Наука, 1966. С. 4-29.
60. Евгеньева А.П. О некоторых особенностях лексической синонимии русского языка // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С. 56-74.
61. Ефимов А.И. Стилистика русского языка. М.: Просвещение, 1969.
С. 84-101.
62. Єфремова Н.В. Семантичні та функціональні особливості синонімічних опозицій англійських дієслів: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 2000. 20 с.
63. Звегинцев В.А. Теоретическая и прикладная лингвистика. М.: Просвещение, 1968. С. 124-144.
64. Иванникова Е.А. О роли мотивированности значения в синоними­ческих отношениях слов // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С. 104-120.
65. Ильина В.Ф. О синонимических рядах в речи // Язык и общество. Саратов, 1970. Вып. 2. С. 176-186.
66. Илюшин А. А. Словообразовательные синонимы // Русск. речь. 1971. № 5. С. 18-25.
67. Иоффе С.X. Грамматическое значение и лексические синонимы // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С. 7-16.
68. Іщенко Н.Г. До питання синонімії // Проблеми семантики слова, речення, тексту. К., 2000. Вип. 4. С. 195-199.
69. Іщенко Н.Г. До питання словотвірної синонімії і словотвірних синонімів в сучасній німецькій мові // Наука і сучасність. К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, 2000. Вип. 2. Т. 22. С. 279-286.
70. Іщенко Н.Г. Синонімія спільнокореневих похідних іменників сучасної німецької мови: Автореф. дис. докт. філол. наук / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 2001. 26 с.
71. Каменецкайте Н.Л. Характер синонимии устойчивых глагольных словосочетаний // Вопросы языкознания. 1964. № 4. С. 91-98.
72. Каменская О.Л. О некоторых проблемах синонимии // Филологические науки. 1970. №2. С. 66-76.
73. Караулов Ю.Н. Частотный словарь семантических множителей русского языка. М.: Наука, 1980. 207 с.
74. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка. М.: Наука, 1981. 366 с.
75. Кириллова В.Н. Направленность оценки в синонимии: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 1996. 26 с.
76. Кириченко Л.А. Мысль о "мысли" (концептуальный аспект полисемии и синонимии) // Вісник Черкаськ. ун-ту. Філологічні науки. Черкаси, 1998. Вип. 7. С. 36-46.
77. Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови: Навч. посібник для студентів філол. ун-тів та педінститут. К.: ІЗМН, 1998.
182 с.
78. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові: Монографія. К.: Наукова думка, 1984. 252 с.
79. Клюева В.Н. Место лексических синонимов в языке // Мате­риалы 5-го международного методического семинара преподавателей русского языка стран социализма. Июнь 1962 г. М.: Москов. ун-т, 1965. С. 5-20.
80. Коваленко Т.И. Грамматическая характеристика глагольных фразео­логических синонимов // Уч. зап. Моск. обл. пед. ин-та им. Ленина. 1968. № 296. С. 203-210.
81. Ковалик Н.А. Синонімічні відношення терміна service // Матеріали IX Міжнар. наук.-прак. конф. "Семантика мови і тексту". Івано-Франківськ: Видавн. дизайн. відд. ЦІТ, 2006. С. 89-92.
82. Кодухов В.И. Рассказы о синонимах. [Книга для учащихся] Л.: Просвещение, 1971. 128 с.
83. Кожем’якіна Л. Проблеми синонімічності в сучасній термінолінгвістиці // Наук. вісник Чернів. у-ту: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2002. Вип. 135. С. 98-102.
84. Конецкая В.П. Принципы классификации лексических значений слова // Учен. зап. МГПИ им. В. И. Ленина. 1956. Т. ХС 3, № 1. С. 11-27.
85. Коплякова Е.С. К вопросу определения синонима на основе семантических и структурных признаков. // Ученые записки И МГПИЯ. 1970. № 57.
С. 409.
86. Коць Т.А. Функціонування синонімів у газетно-інформаційному стилі // Мовознавство. 2001. № 4. С. 88-95.
87. Кочан І.М. Синонімія у термінології // Мовознавство. 1992. № 3.
С. 32-35.
88. Кочинева О.К. Опыт системного лексико-семантического анализа одного из синонимических рядов слов категории состояния // Программа и сокращенные тексты докладов XI научной конференции (Мурманск. пед. ин-та), 1-10 апр. 1970 г. Мурманск, 1970. С. 48-50.
89. Краснов Ф.А