Клименюк Наталія Василівна. Виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки

Короткий опис

Клименюк Наталія Василівна. Виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки. : Дис... канд. наук: 13.00.07 2007

Клименюк Н.В. Виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія та методика виховання. Херсонський державний університет, Херсон 2007.
У дисертації досліджується проблема виховання гуманності в студентів спеціальності Соціальна робота” в умовах професійної підготовки. Досліджено рівень наукової розробки проблеми. Обґрунтовано гуманність як професійно значиму якість майбутнього соціального працівника. Визначено структуру гуманності та змістову характеристику її компонентів. Виявлено основні критерії та визначено рівні сформованості гуманності. Обґрунтовано педагогічні умови ефективного виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки.
Оптимізація процесу виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників передбачала такі напрямки: організацію навчальної діяльності шляхом поєднання традиційних та активних методів навчання; виховну роботу шляхом збагачення її змісту в позааудиторній діяльності, шляхом упровадження засобів художньої культури; уведення в структуру соціально-педагогічної практики завдань гуманістичного спрямування.
Розроблено та експериментально перевірено методику виховання гуманності в студентів у результаті спеціально організованого навчально-виховного процесу в умовах університету.

У дисертаційному дослідженні представлено теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукового завдання проблеми виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки. Нове розв’язання досліджуваної проблеми виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності педагогічних умов, що сприяють успішності підвищення рівня гуманності в майбутніх спеціалістів соціальної сфери. Узагальнення результатів теоретичного та експериментального дослідження з проблеми виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників підтвердило гіпотезу і дало змогу зробитивисновки:
1. Актуальність проблеми гуманізації в педагогічній науці зумовлена умовами державотворення сучасного українського суспільства, де гуманність виступає показником духовної зрілості нації, а успішність її становлення є важливим завданням вищої школи.
Проведений аналіз філософської, педагогічної, соціологічної літератури з проблеми дослідження гуманності свідчить, що в сучасних умовах розвитку суспільства й особистості особливої уваги набуває підготовка гуманістично спрямованого соціального працівника, який є не тільки високим професіоналом, але й гуманною особистістю. Демократизація українського суспільства, перехід до ринкових відносин ускладнюють адаптацію різних категорій населення, що загострює протиріччя між рівнем сформованості гуманності й зростаючими суспільними вимогами до майбутніх фахівців соціальної сфери.
Теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми дав змогу:
виявити сутність основних понять: гуманність”, „гуманістичні цінності”, „соціальна робота”, „соціальний працівник”;
визначити специфіку підготовки майбутнього соціального працівника та довести важливість наявності високого рівня гуманності в спеціаліста зазначеного фаху;
вийти на нове розв’язання наукового завдання щодо обґрунтування шляхів та напрямків відтворення кадрового потенціалу майбутніх соціальних працівників з урахуванням сучасних соціальних перетворень та стратегічних напрямків реформування вищої освіти.
2. Розроблено схему-модель Структура гуманності”, яка базується на принципі єдності чуттєвого, свідомого й діяльного і включає в себе культуру почуттів”, що становить нижчий щабель (нереалізований потенціал гуманності), культуру етичного мислення” складник середнього щабля (можливість реалізації потенціалу гуманності) та культуру поведінки” як складового елементу вищого щабля (реалізований потенціал гуманності).
Інтегральним показником сформованості гуманності майбутніх соціальних працівників є їх готовність до гуманної діяльності, яка складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-чуттєвого (мотивації, зумовлені ідеями, почуттями й переживаннями, що виражають духовні потреби людини); інформаційно-змістового (накопичення інформації, змістом якої є відображення основних чинників дії на склад знань з теорії і практики гуманних взаємовідносин); практично-діяльнісного (вміння застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності). У відповідності із зазначеними компонентами розроблено систему критеріїв гуманності, якими виступили культура почуттів (емоційно-чуттєве сприйняття навколишньої дійсності); інтелектуальне забезпечення гуманної діяльності (повнота, глибина й осмисленість відповідних знань); культура поведінки (здатність до гуманно-зорієнтованих дій і поведінки). У своєму розвитку, в міру вираженості названих критеріїв, гуманність проходить кілька рівнів низький, середній, високий.
3. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено, що підвищення ефективності виховання гуманності майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки забезпечується завдяки таким педагогічним умовам: зорієнтованості процесу професійної підготовки на поєднання активних та традиційних методів навчання, спрямованих на підвищення гуманності в майбутніх соціальних працівників; збагачення змісту виховної роботи засобами художньої культури з метою активізації творчого потенціалу та створення емоційно-чуттєвого середовища в позааудиторній діяльності майбутніх соціальних працівників; уведення в структуру соціально-педагогічної практики завдань гуманістичного спрямування та включення майбутніх соціальних працівників у гуманістично спрямовані акції з метою накопичення досвіду моральних учинків. Згідно з визначеними умовами, результатом теоретичного аналізу та експериментальної роботи стала розробка організаційно-педагогічної моделі виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки, яка ґрунтується на загально-педагогічній схемі перебігу навчального процесу і включає три взаємопов’язані блоки: 1) педагогічні умови, 2) види діяльності (до яких уключені студенти), 3) методи й форми виховної роботи. Метою спільної взаємодії є створення оптимальних умов для виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі їх професійної підготовки, а результатом цих умов підвищення рівня гуманності майбутніх соціальних працівників.
4. Порівняльний аналіз даних засвідчив, що в результаті експериментальної роботи покращилися показники сформованості гуманності в майбутніх соціальних працівників. Реалізація означеної сукупності умов дозволила підвищити ефективність виховання гуманності та отримати позитивну динаміку зростання кількості студентів експериментальних груп із високим рівнем з 42,7% до 73,7%, і зниженням у групах із середнім рівнем з 25% до 15,3% та низьким рівнем із 30,7% до 10%, що підтверджує узагальнення про порівняння емпіричних і статистичних даних початкового й заключного зрізів експерименту. Кількісні та якісні результати експериментальної роботи засвідчили позитивні зміни у вихованні гуманності майбутніх соціальних працівників і підтвердили ефективність дії висунутого в гіпотезі комплексу педагогічних умов у навчально-виховному процесі.
5. За результатами експериментальної роботи розроблено та укладено методичні рекомендації з соціології для майбутніх соціальних працівників, зорієнтовані на поєднання традиційних та активних методів навчання, з метою розкриття специфіки соціологічної системи знань та формування в студентів теоретичних уявлень про гуманістичну спрямованість суспільної діяльності.
Проведене дослідження не вичерпує порушеної проблеми повною мірою. Подальшого вивчення потребують теоретико-методологічні засади обґрунтування змісту професійної підготовки соціального працівника; оптимізація змісту дисциплін професійно-орієнтованого циклу; розроблення спеціальних методик виховання професійних якостей соціальних працівників; забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до гуманістичного виховання майбутніх соціальних працівників; урахування особливостей роботи соціального працівника з різними категоріями клієнтів; вивчення впливу системи організації навчального процесу в університетах на підготовку майбутніх соціальних працівників до гуманістично-спрямованої професійної діяльності.