Коляденко Світлана Василівна. Територіальна організація агропромислового комплексу України: методологія, практика та механізм регулювання

Короткий опис

Коляденко Світлана Василівна. Територіальна організація агропромислового комплексу України: методологія, практика та механізм регулювання : Дис... д-ра наук: 08.00.05 2009

Коляденко С.В. Територіальна організація агропромислового комплексу України: методологія, практика та механізм регулювання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2009.
Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних засад територіальної організації агропромислового комплексу регіонів України та обґрунтуванню перспектив розвитку в умовах трансформаційної економіки.
У роботі аргументовано методологію й методику аналізу розміщення продуктивних сил АПК адміністративної області за допомогою територіальних балансів матеріальних, трудових, природних й фінансових ресурсів, визначено сутність територіальної організації агропромислового комплексу і сучасні проблеми його регулювання; виявлено закономірності і принципи розширеного відтворення агропромислового виробництва.
Охарактеризованоосновні передумови й механізм забезпечення формування стратегії територіальної організації агропромислового комплексу та обґрунтовано концептуальні підходи до розвитку агропромислового потенціалу України.
Досліджено сучасний стан агропромислового комплексу України, узагальнено та систематизовано організаційно-економічний механізм управління регіональним АПК в умовах інституціональних перетворень, систематизовано узагальнюючі показники, що визначають ступінь впливу соціально-економічних та екологічних факторів на інтенсифікацію розвитку АПК регіону.
Доведено необхідність державного регулювання розвитком продуктивних сил АПК та запропоновано прогноз розвитку їх просторової організації на рівні регіонів.

У дисертаційній роботі розроблено теоретико-методологічні засади територіальної організації регіональних АПК, отримано нові результати, що можна кваліфікувати як розв’язання наукової проблеми удосконалення системи територіальної організації агропромислового комплексу України та її регіонів на сучасному етапі трансформації земельних відносин.
1. Як важливий структурний і функціональний елемент регіональної економіки агропромисловий комплекс являє собою просторово організовану і пропорційно взаємопов’язану сукупність об’єктів матеріального й нематеріального виробництва, призначених для забезпечення населення продовольчими товарами. Територіальна організація міжгалузевих комплексів забезпечує органічну єдність усіх її структурних компонентів, а відтак і системну цілісність цього територіального утворення.
2. У нових умовах господарювання методологічні аспекти відтворювального підходу повинні реалізовуватись через дослідження та оцінку таких параметрів, як рівень збалансованості структурних елементів, що формують територіальну організацію агропромислового комплексу; відповідність кількості та якості продовольчої продукції, виробленої в АПК; його внесок у соціальний розвиток регіону.
3. Визначено систему факторів розміщення продуктивних сил агропромислового виробництва, які, крім існуючих чинників впливу земельних, сировинних, водних, трудових ресурсів, інноваційного розвитку, враховують залучення в економічний оборот природних ресурсів, зважаючи на їх капіталізацію та рентні відносини.
4. Регіональний АПК будь-якого таксономічного рангу слід розглядати як об’єктивно функціонуюче формування. Здійснення стратегічного напряму територіальної організації агропромислового комплексу регіону пов’язане з визначенням і реалізацією його власних пріоритетів, серед яких провідними повинні стати: формування розвиненої матеріально-технічної бази сільського господарства, харчової і переробної промисловості; науково обґрунтована аграрно-промислова економічна політика; докорінні структурні перетворення з урахуванням специфічних регіональних особливостей; прискорений розвиток провідних продуктових підкомплексів; екологізація сільського господарства, харчової і переробної промисловості та обслуговуючих сфер комплексу; удосконалення внутрішньорегіональної спеціалізації та інтеграції агропромислового виробництва.
5. Обґрунтовано методологію та методику багатосекторного економіко-математичного моделювання й прогнозування регіональної системи АПК, які дають змогу комплексно оцінити систему внутрішніх зв’язків та експортного потенціалу області. Методологія і методика дослідження АПК базується на діалектиці аналізу й узагальнення фактів і явищ, передбаченні вектора розвитку ситуації, розробці пропозицій з подолання суперечностей і диспропорцій агроекологічної системи та середовища.
6. Виділено основні проблеми функціонування агропромислових комплексів, їх завдання у вирішенні регіональних і загальнонаціональних інтересів на основі оптимізації дій усіх учасників агропромислового процесу. Важлива роль у забезпеченні функцій АПК відводиться створенню інтеграційних форм організації агропромислового виробництва, здійсненню структурних зрушень, дотриманню соціально-економічних та екологічних векторів розвитку, використанню економічних важелів організації й управління в поєднанні з державним регулюванням та самодостатністю регіонів.
7. Оцінено фактичний стан і динамічні характеристики сільськогосподарського виробництва як основної галузі агропромислового комплексу за допомогою системного аналізу та картографічного методу. Визначено, що в період 19902006 рр. у всіх регіональних АПК країни відбувався трансформаційний спад виробництва, руйнування виробничо-технічного обслуговування, виведення з обороту сільгоспугідь, погіршення всіх якісних показників використання факторів виробництва. Очевидним було відволікання значної частки потенціалу агропромислового комплексу від продуктивного використання на структурно-інституціональні перетворення, що здійснювалися за відсутності їхньої чіткої концепції. І тільки на останньому етапі (20042006 рр.) відзначається зростання окремих показників функціонування АПК.
8. Принципово важливим етапом здійснення економічної реформи в агропромисловій сфері економіки є реформа управління АПК та його регіональних ланок. В умовах трансформаційної економіки АПК не може бути саморегулюючою системою, роль державного регулювання повинна бути вищою, ніж у розвинутому ринковому господарстві. Держава має зберігати за собою досить широкий спектр регулюючих функцій, серед яких основними є: регулювання земельних операцій і контроль за структурою землекористування; стимулювання концентрації агропромислового виробництва; регламентація правових і організаційно-економічних умов діяльності сільських товаровиробників; контроль за співвідношенням ринкових цін на засоби виробництва і сільськогосподарську продукцію; фіксація ринкових цін на продукцію; виплата дотацій на експортну продукцію, що покриває збитки сільських товаровиробників; економічне стимулювання організації нових фермерських господарств; довгострокове і середньострокове планування розвитку агропромислового виробництва; внутрішньодержавний і зовнішньоекономічний протекціонізм по відношенню до сільських товаровиробників.
9. Найважливіша умова закріплення позитивних тенденцій у трансформації регіональних АПК реальна участь у цьому процесі бізнес-груп як виразників економічних інтересів. Одним з активних і діючих таких агентів є великі агропромислові компанії. Мета створення інтегрованих агропромислових формувань забезпечення порівняно однакових економічних умов учасникам процесу і узгодженого розвитку всіх технологічних ланок виробництва кінцевого продукту в регіоні. Це досягається насамперед шляхом упорядкування економічних відносин між сільськогосподарськими, переробними, обслуговуючими й іншими підприємствами та організаціями, що є учасниками кооперації й агропромислової інтеграції. У цьому зв'язку є правомірна як з дослідницького, так і практичного погляду, розробка рекомендацій щодо формування в рамках держави інтегрованої міжгалузевої фінансово-маркетингової структури в АПК у формі консорціуму.
10. Консорціум повинен забезпечувати функціональну відповідність, комбінаційне поєднання і параметричне узгодження, а також спільний характер суміжних інвестицій у взаємозалежні ланки виробничо-вартісних організаційно-технологічних ланцюжків продуктово-галузевих підкомплексів АПК, досягнення консенсусу економічних інтересів і компромісу ринкових позицій партнерів по агропромисловій інтеграції в регіонах.
11. Обґрунтовано практику формування регіональних бюджетів на принципах самоуправління районів через передачу місцевим органам влади права розпорядження природними ресурсами, що дасть можливість поєднати оптимальне співвідношення державного регулювання та впровадження оптимального організаційно-економічного механізму трансформування соціально-економічних процесів в АПК регіонів з регіональними бізнес-інтересами.
12. На основі системного підходу запропоновано прогноз розвитку просторової організації агропромислових комплексів на рівні адміністративних областей, що враховує процеси деструкції сільськогосподарського землекористування в регіонах. Сільське господарство має значні резерви структурного розвитку для задоволення попиту на продовольство на внутрішньому ринку і реалізації експортного потенціалу. Згідно з прогнозом, до 2015 р. 32% потреби в продукції АПК вироблятиметься в селянських домогосподарствах. Для подальшого зростання потенціалу АПК регіонів необхідний розвиток ринку земельно-майнових комплексів, засобів виробництва і продовольства.