Науменко Тетяна Сергіївна. Екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки

Короткий опис

Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова
Інститут педагогіки та психології

На правах рукопису

НАУМЕНКО ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА

УДК 373.2.033:82-343

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ
ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
ЗАСОБАМИ АВТОРСЬКОЇ КАЗКИ

13.00.08 - дошкільна педагогіка

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук,
професор
Бєлєнька Г.В.

Київ 2008
ЗМІСТ

Вступ.

3 11

Розділ 1. Теоретико-методичні засади екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки...

12 77

1.1. Екологічне виховання дітей дошкільного віку як педагогічна проблема сучасності............................................................................

12 36

1.2. Авторська казка як засіб екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку .

37 66

1.3. Педагогічні умови використання авторської казки як засобу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку ...........

67 77

Висновки до розділу 1.

78 79

Розділ 2. Педагогічні умови та методика екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки природознавчого змісту .....................................

80 155

2.1. Аналіз змісту програмових документів з питань екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.

80 92

2.2. Стан процесу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку у практиці роботи дошкільних навчальних закладів....

93 112

2.3. Експериментальна методика використання авторської казки в процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку

113 137

2.4. Аналіз результативності експериментальної роботи

138 155

Висновки до розділу 2.

156 157

Висновки.......

158 160

Список використаних джерел .

161 183

Додатки . 184 232

ВСТУП

Екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку є актуальною проблемою сучасності, оскільки саме в дошкільному віці закладаються основи екологічної свідомості, екологічної культури, що впливають на поведінку та діяльність людини у природі. Основи свідомості, екологічної культури, формування ставлення особистості до світу природи закладаються в дошкільному дитинстві, що підтверджує вагомість використання цього сензитивного періоду для екологічного виховання особистості. У законі „Про дошкільну освіту” її роль визначається як провідна у формуванні особистості дитини, тому зміст освіти має виступати базисом становлення людини, а методи відповідати віковим особливостям дітей.
Проблема взаємодії людини і природи та визначення місця людини у природі сягає своїми коренями у філософські вчення античності. Антична філософія (Аристотель, Геракліт, Демокрит, Зенон, Платон, Сенека, Сократ) космоцентрична і космос розуміється в ній як нероздільність природи й людини. Грецькі філософи не протиставляли природу людині, благе життя мислилось ними не інакше, як у згоді й гармонії з природою. Середньовічна християнська філософія розуміла природу як останню ланку сходів, що ведуть униз, від Бога до людини й від людини до природи. Людина, розвиваючи свої духовні сили, прагне до піднесення над природою. У Новий час природа вперше стала об’єктом ретельного наукового аналізу й разом із тим місцем активної практичної діяльності людини.
Представники російського космізму філософсько-релігійної течії другої половини ХІХ століття М.Бердяєв, І.Киреєвский, В.Соловйов, Н.Федоров, П.Флоренський відзначали, що людина основна частина природи, людина й усе, що її оточує частини єдиного. Ідеї єдності, взаємозв’язку людини і природи набули свого розвитку в концепції ноосфери російського мислителя В.Вернадського і французьких філософів Т. де Шардена й Е.Ле-Руа, що виникла у 20-х роках ХХ століття на тлі перетворення діяльності людини в планетарну силу, що не тільки творить, але й руйнує. Вчення про ноосферу співзвучне американському екологізму (Іст, Клементс, Леопольд, Марш, Росс та ін.), що називає розумним те, що прагне до збереження цілісності, стабільності, досконалості біологічного угруповання.
У цілому, учення про ноосферу, екологізм обґрунтували необхідність єдності людини і природи, почали формувати уявлення про її певну непрагматичну цінність. На початку 90-х рр. у системі педагогічних наук почала формуватися екологічна психологія (психологія екологічної свідомості) (С.Дерябо, В.Ясвін) на тлі усвідомлення неможливості подолання екологічної кризи без зміни пануючої екологічної свідомості, що є її психологічною базою”. Для цього напряму, на відміну від інших, характерною є спроба формування суб’єктного сприйняття природи. С.Дерябо, Г.Пустовіт, В.Ясвін наголошують на необхідності формування екоцентричного типу екологічної свідомості як регулятора діяльності людей у природі. Н.Горопаха, Н.Кот, Н.Лисенко, С.Ніколаєва, З.Плохій, Н.Яришева зазначають, що основи екологічної свідомості необхідно формувати у дитини з дошкільного віку.
Різні аспекти проблеми екологічної освіти та екологічного виховання досліджували такі педагоги, як А.Волкова, Н.Горопаха, О.Захлєбний, І.Звєрев, Н.Кот, О.Кудрявцева, Н.Лисенко, В.Маршицька, С.Ніколаєва, З.Плохій, Г.Пустовіт, Н.Пустовіт, Н.Рижова, І.Суравєгіна, Н.Яришева та інші. Ученими було визначено мету екологічного виховання дошкільників формування засад екологічної культури, головною складовою якої виступає екологічна свідомість. Результатом екологічного виховання є екологічно вихована особистість (Г.Пустовіт). Серед компонентів екологічної вихованості виділяють: інтелектуальний (когнітивний), емоційно-ціннісний (аксіологічний, афективний) та діяльнісно-практичний (праксеологічний).
Можливість і успішність формування початкових екологічних уявлень у дітей дошкільного віку доведено численними психологічними й педагогічними дослідженнями (Я.Коменський, Й.Песталоцці, Д.Локк, Ж.Руссо, С.Русова, Л.Міщик, С.Ніколаєва, З.Плохій, Н.Поддьяков, Н.Рижова, П.Саморукова, О.Терентьєва, І.Хайдурова та ін.). Психологами (Л.Венгер, Л.Виготський, В.Давидов, О.Запорожець, В.Мухіна М.Поддьяков, С.Рубінштейн) також доведено, що система знань дітей дошкільного віку може існувати у формі уявлень, а не понять. О.Запорожець вважав можливим формування уявлень, що можуть стати ядром системи знань. У дослідженнях З.Плохій обґрунтовано й доведено, що складовою виховання екологічної свідомості є уявлення дітей про внутрішні взаємозв’язки у природі.
Перші спроби визначення змісту і структури екологічних уявлень для дітей дошкільного віку належать К.Ушинському, А.Герду, Є.Водовозовій, В.Грецовій й іншим класикам педагогіки. І.Звєрев, І.Суравєгіна розробили систему змісту екологічних знань у шкільному навчанні. Сучасними дослідниками (Н.Горопаха, Н.Лисенко, С.Ніколаєва, З.Плохій, Н.Рижова) визначено зміст і структуру екологічних уявлень для дошкільників.
Фізіологічні і психологічні особливості дитини дошкільного віку не дозволяють переобтяжувати її когнітивну сферу, дитина дошкільного віку ...мислить образами, формами, фарбами, звуками” (К.Ушинський), тому здатна до систематизації та усвідомлення знань через певні образи. Чим яскравішим є образ, тим сильніше впливає він на чуттєву сферу дитини, забезпечуючи міцність запам’ятовування отриманої інформації. Яскраві образи у поєднанні з пізнавальною інформацією втілені у казках. Проте як засіб екологічного виховання авторська казка природознавчого змісту використовується недостатньо.
К.Ушинський, Є.Фльорина, С.Русова, В.Сухомлинський високо оцінили роль казок у вихованні й розвитку особистості дитини. Сучасні автори Л.Бірюк, А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Карпинська, Т.Котик, Н.Насруллаєва, Ю.Руденко, Л.Таллер, Л.Фесенко, А.Шибицька вивчали можливості використання казок у процесі розвитку мовлення дітей. Г.Бистрова, Т.Сергєєва, Є.Сизова, Т.Шуйська використовували казки в логопедичній роботі з дітьми. Психологи О.Запорожець, Т.Зінкевич-Євстигнєєва, О.Кабачек, К.Крутій, Н.Маковецька, А.Осипова, О.Петрова, Д.Соколов, Л.Стрєлкова висвітлювали можливості використання казки з метою впливу на психічну сферу особистості дошкільника.
У дослідженні Н.Горопахи авторська казка виділена як ефективний засіб впливу на когнітивну й емоційну сферу дитини. Здобутком дослідниці є добірка казок, віршів, оповідань про природу, що знайшли своє втілення у роботі автора Виховання екологічної культури дітей” у розділі Маленька екологічна хрестоматія”. У добірці авторських казок представлено окремі роботи Н.Павлової, В.Сухомлинського, Л.Толмачової, К.Ушинського та інших авторів. Пізнавальні казки в екологічному вихованні дітей використовували також Н.Лисенко, З.Плохій, Н.Рижова.
Ученими доведено, що через емоційну взаємодію з образами діти засвоюють певні знання й уявлення, виробляють конкретні судження, формулюють особистісні умовисновки. Образність казки сприяє формуванню перших синкретичних уявлень про ті об’єкти і явища, про які в ній розповідається. Авторська ж казка, в основу якої покладено конкретні наукові факти, а форма подання інформації залишається казковою, на нашу думку, здатна оптимізувати процес екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.
Ознайомлення з науковими дослідженнями, присвяченими проблемі екологічного виховання дітей дошкільного віку, дало змогу виявити низку суперечностей, які об’єктивно мають місце в педагогічній науці й освітній практиці. Актуальність проблеми екологічного виховання в дошкільному дитинстві, наявні суперечності між завданнями і технологіями екологічного виховання дошкільнят, потребами і станом розвитку практики екологічного виховання, можливістю і необхідністю формування у старших дошкільників початкових екологічних уявлень як основи екологічної культури, розвитку екологічної свідомості та позитивного емоційно-ціннісного ставлення дітей до природи, необхідність використання для цього процесу різних засобів з метою підвищення його ефективності зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження входить до тематичного плану наукових досліджень НПУ імені М.П.Драгоманова за напрямом Теорія і технологія навчання та виховання в системі освіти”. Тему дослідження затверджено Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №5 від 27.01.2005 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН в Україні (протокол №9 від 29.11.2005 року).
Об’єкт дослідження екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження педагогічні умови використання авторської казки природознавчого змісту як засобу екологічного виховання.
Мета дослідження теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови та методику використання авторської казки природознавчого змісту як засобу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.
Гіпотезою дослідження є побудоване на основі врахування образного характеру мислення дітей дошкільного віку припущення про те, що екологічне виховання дошкільників відбуватиметься більш ефективно за умови застосування у цьому процесі авторських казок природознавчого змісту, що можуть бути використані як засіб формування уявлень дітей про зв’язки й залежності у природі, забезпечать позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи та спонукатимуть до екологічно доцільної поведінки та діяльності.
Відповідно до мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:
1. Проаналізувати наукові джерела з проблеми дослідження та розкрити теоретико-методичні основи екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.
2. Визначити роль і місце авторської казки природознавчого змісту як засобу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.
3. Обґрунтувати педагогічні умови використання авторської казки як засобу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.
4. Розробити та дослідно-експериментальним шляхом перевірити методику використання авторських казок природознавчого змісту у процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.
5. Здійснити добірку авторських казок природознавчого змісту з метою розширення методичного забезпечення процесу екологічного виховання дітей.
Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження:
· теоретичні: аналіз філософських, природознавчих, психологічних і педагогічних джерел, програм, навчально-методичних посібників, педагогічної документації дошкільних навчальних закладів з метою визначення сутності, змісту, методів, особливостей процесу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку; аналіз стану роботи в дошкільних навчальних закладах з піднятої проблеми;
· емпіричні: педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); діагностичні методи (анкетування, бесіда) з метою вивчення стану функціонування предмета дослідження; обсерваційні методи (пряме й побічне спостереження), вивчення продуктів діяльності дітей для виявлення ефективності розробленої методики екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки;
· статистичні: методи математичної обробки експериментальних даних (аналітичні розрахунки в межах методу експертної оцінки при визначенні ефективності розробленої методики роботи).
Теоретичну основу дослідження складають філософські положення про пізнання як суспільно-історичний процес, що формує знання людей, спрямовує мету й мотиви дій; психологічні положення про визначальну роль образного мислення у формуванні світогляду дитини дошкільного віку, принципи індивідуального й особистісного підходів; психолого-педагогічні наукові здобутки, присвячені сутності екологічного виховання особистості, його змісту, методам, особливостям розвитку емоційної сфери в контексті становлення пізнання й основ світорозуміння дошкільників.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Вихід сучасного суспільства з екологічної кризи можливий за умови формування, починаючи з дошкільного віку, основ екологічної свідомості, що вважається головною складовою екологічної культури й регулятором діяльності людини у природі. Екологічне виховання має на меті формування засад екологічної культури. Зміст екологічного виховання полягає у передачі дітям екологічних уявлень та трансформацію їх у ставлення особистості до природи. Результатом екологічного виховання має стати екологічно вихована особистість. Компонентами екологічної вихованості дітей дошкільного віку є екологічні уявлення, емоційно-ціннісне ставлення до природи, поведінка та діяльність в природі. Теоретико-методичними засадами екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку є вчення про єдність почуттєвого та раціонального у пізнанні, необхідність формування свідомості екоцентричного типу у людини сучасності, положення про домінуючу роль екологічних уявлень у формуванні ставлення дитини дошкільного віку до природи, діяльності та поведінки в ній.
2. Обгрунтовано роль і місце авторської казки природознавчого змісту як засобу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку. Казка, в основі якої лежать наукові факти, є дієвим засобом впливу на інтелектуальну та почуттєву сферу дитини, що здатний забезпечити ефективне формування емоційно забарвлених екологічних уявлень, позитивного емоційно-ціннісного ставлення та мотивувати екологічно доцільну поведінку та діяльність у природі.
3. У перебігу констатувального експерименту за допомогою таких методів дослідження, як спостереження за діяльністю дітей, виконання дітьми завдань, бесіди, анкетування, аналіз документації вихователів, виявлено три рівні екологічної вихованості дітей високий, середній і низький. Критеріями та показниками виступили якість екологічних уявлень (обсяг, системність, реалістичність, усвідомленість), тип ставлення до природи (емоції та мотиви), характер діяльності та поведінки дитини у природі (уміння і навички догляду за об’єктами природи, вчинки).
4. Для успішної реалізації запропонованої методики роботи з авторською казкою природознавчого змісту необхідно дотримання низки педагогічних умов, серед яких: використання казки у процесі спілкування з дітьми в різних видах діяльності в контексті вирішення завдань екологічного виховання; використання наочності у процесі роботи з казкою; використання казок у певній системі та послідовності відповідно до етапів роботи; дотримання єдності позицій педагогів і батьків стосовно використання казок у процесі екологічного виховання дітей. Суть методики використання казок у процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку полягала в тому, що у дітей послідовно закріплювалися та розширювалися уявлення про окремі об’єкти та явища природи, формувалися уявлення про зв’язки та залежності у світі природи, цілісність природи, розвивалося позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи. Провідною формою роботи виступило повсякденне спілкування вихователя з дітьми з використанням матеріалу казки, найбільш цікавими методами роботи були творчі та нетрадиційні (біном фантазії”; перевернення” казки; вінегрет” з казок; продовження дитиною казки, розпочатої вихователем; придумування нового закінчення казки; казка в заданому напрямі; казки навпаки”; гра-казка тощо).
5. З метою створення методичного забезпечення процесу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки були дібрані у збірку Чарівний промінь” казки природознавчого змісту та виділена їх наукова основа. Збірка здійснена у відповідності до вимог діючих програм виховання та розвитку дітей дошкільного віку, забезпечує можливості подання інформації послідовно: від ознайомлення з окремими об'єктами та явищами природи до формування уявлень про цілісність природи, сприяє розвитку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до неї, мотивує екологічно доцільну поведінку та діяльність.
6. Аналіз результатів контрольного експерименту показав, що після проведення роботи з екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки природознавчого змісту дітей з високим рівнем екологічної вихованості в ЕГ стало 34%, у КГ 15%; із середнім рівнем в ЕГ 62%, у КГ 72%; із низьким рівнем в ЕГ 4%, у КГ 13%. Авторська казка, в основі якої лежать конкретні наукові факти, а форма подання інформації є образною, за рахунок емоційно-насиченого характеру забезпечує ефективність засвоєння дітьми старшого дошкільного віку екологічних уявлень про живі організми, їхні взаємозв’язки один з одним та із середовищем існування, взаємозв’язок людини та природи; формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення, екологічно доцільної поведінки та діяльності у природі. Отже, дослідно-експериментальним шляхом було доведено ефективність використання авторської казки як засобу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують можливості використання авторських казок про природу на більш ранніх етапах розвитку дитини дошкільного віку (середній дошкільний вік), а також розширення спектру методів, які варто використовувати в роботі з казкою, вивчення специфіки їх використання, виходячи з індивідуальних особливостей дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович Г.А. Краткий словарь литературоведческих терминов. М.: Просвещение, 1985. 207 с.
2. Алексеева М.М., Яшина В.И. Методика развития речи и обучения родному языку дошкольников. М.: Академия, 2000. 400 с.
3. Алиева Т.И. Развитие творческого восприятия литературных произведений у детей среднего дошкольного возраста: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1991. 19 с.
4. Аматьєва О.П. Використання елементів казкотерапії для емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку // Бердянський державний педагогічний університет: Зб. наук. пр. №2. Педагогічні науки. Бердянськ, 2005. С. 77-84.
5. Андрущенко В.П. Проблема взаимосвязи научной идеологии и духовной культуры (методолого-социологический анализ): Автореф. дис д-ра филос. наук: 19.00.01. К., 1988. 36 с.
6. Аникин В.П. Народные русские сказки. М.: Худ. лит., 1983. 319 с.
7. Артемова Л.В. Театрализованные игры дошкольников: Кн. для восп. детских садов. М.: Просвещение, 1991. 127 с.
8. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. 1999. - №1 С. 6-19.
9. Бакуліна С.Ю. Виховання моральних почуттів молодших школярів засобами казок народів світу: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.07. К., 2000. 20 с.
10. Бачинский Г.А. Социоэкология наука о гармонизации взаимоотношений между обществом и природой. Львов: Вопросы социологии, 1987 С.23-35.
11. Берн Э. Познай себя. О психиатрии и психоанализе для всех, кто интересуется. СПб.: Питер, 2000. 470 с.
12. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. К., 1998. 204 с.
13. Бєлєнька Г. Змалку ближче до природи // Дошкільне виховання. 2004. №6. С.7-9.
14. Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Машовець М.А. Здоров'я дитини від родини. К.: СПД Богданова А.М., 2006. 220 с.
15. Бирюк Л.Я. Обогащение словарного запаса младших школьников в процессе изучения русской народной сказки: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02. К., 1996. 294с.
16. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. К., 1995. 367 с.
17. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології: Підручник. К.: Либідь, 2004. 408 с.
18. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. К.: Слово, 2006. 304 с.