ОСВІТНЬО-ВИХОВНИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ: СТРУКТУРА, ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису
УДК 282/283:291.2

СКРИПНІКОВА Софія Віталіївна

ОСВІТНЬО-ВИХОВНИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ: СТРУКТУРА, ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

09.00.11 – релігієзнавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор
Бондаренко Віктор Дмитрович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………6

РОЗДІЛ І. ОСВІТНЬО-ВИХОВНИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ЯК ОБ’ЄКТ РЕЛІГІЄЗНАВЧОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Ступінь наукового вивчення проблеми та аналіз джерельної бази дослідження………………………………………………………………………14
1.2. Місце і роль освітньо-виховної компоненти у соціальній доктрині Католицької церкви …………………………………………………….….…….28
1.3. Феномен католицької освіти та виховання в сучасній науковій літературі та в офіційних документах Католицької церкви ….....……...……...42
Висновки до І розділу…………………………………………………….60

РОЗДІЛ ІІ. ОСВІТНЬО-ВИХОВНА СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
2.1. Сімейне виховання у католицькому соціальному вченні….……...63
2.2. Статеве виховання як передумова гармонійного розвитку особистості...............................................................................................................84
2.3. Католицька церква у середній та вищій школі: шляхи та засоби освітньо-виховного впливу………..……………………………………………..92
2.4. Освітньо-виховна діяльність засобами сучасної комунікації у документах Католицької церкви ……..…………………...……………………112
Висновки до ІІ розділу…………………………………………………..134

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ ЗАСОБИ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ
3.1. Освітньо-виховна діяльність Католицької церкви в контексті соціального служіння…………………………...…………………………….....138
3.2. Роль мирянського апостолату в системі католицької освіти та виховання………………………………………………………………………...152
3.3. Особливості функціонування католицьких навчальних закладів в Україні……………………………………………………………………………160
3.4. Характер співпраці держави і церкви з питань освіти та виховання ……………………………………………………………………………...……..171
Висновки до ІІІ розділу………………………………………………….181

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..………...188

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:

АА – (Apostolicam Аctuositatem) Декрет ІІ Ватиканського собору «Про апостольство мирян»
ADS – (Arcanum Divinae Sapientiae) Лев ХІІІ. Енцикліка «Таємниця Божої Премудрості», (1880 р.)
AP – (Aeterni Patris) Лев ХІІІ. Енцикліка «Батькові вічному», (1889 р.)
CC – (Casti Connubii) Пій ХІ. Енцикліка «Непорочне подружжя» (1930 р.)
CCEO – (Codex Canonum Ecclesiaram Orientalium) Кодекс Канонів Східних Церков, проголошений Іваном Павлом ІІ (1990 р.)
CIC – (Codex iuris canonici) Кодекс канонічного права, проголошений Папою Іваном Павлом ІІ (1983 р.)
CL – (Christifideles laicі) Іван Павло ІІ. Післясинодальне апостольське повчання «Покликання і місія мирян»
CP – (Communio et Progressio) Душпастирська інструкція Папської Комісії у справах засобів соціальної комунікації на виконання Декрету Другого Ватиканського Собору «Єдність і поступ» 23 травня 1971 року
CV – (Caritas in Veritate) Бенедикт XVI. Енцикліка «Любов у правді» (2009 р.)
DH – (Dignitatis Humanae) Декларація ІІ Ватиканського собору «Про релігійну свободу»
DIM – (Divini illius magistri) Пій XI. Енцикліка «Про християнське виховання».
FC – (Familiaris consortio) Іван Павло ІІ. Апостольське повчання «Сімейна спільнота» (1981р.)
GE – (Gravissimum Educationis) Декларація «Про християнське виховання» Другого Ватиканського собору
GS – (Gaudium et Spes) Пастирська конституція «Радість і надія» про Церкву в сучасному світі.
HV – (Humanae Vitae) Павло VI. Енцикліка «Людське життя» (1968 р.)
IM – (Inter Mirifica) Декрет Другого Ватиканського Собору про засоби соціальної комунікації «Посеред дивовижності» 4.12.1963
LG – (Lumen Gentium) – Догматична конституція про Церкву «Світло народам»
MP – (Miranda Prorsus) Пій XII. Енцикліка про кіно, радіо й телебачення «Дивовижний поступ» (1957 р.)
PH – (Persona Humana) Декларація про деякі питання статевої етики «Людська особа». Священна Конгрегація у справах віровчення (1975 р.)
QA – (Questio de Abortu) Декларація про скоєння аборту. Священна Конгрегація у справах віровчення (1974 р.)
RN – (Rerum Novarum) Лев ХІІІ. енцикліка «Нові речі» (1891 р.)
VC – (Vigilanti Cura) Пій ХІ. Енцикліка про кінематограф «Невсипуща турбота» (1936 р.)
ЗМІ – Засоби масової інформації
ЗМК – Засоби масової комунікації
ВІРН – Вищі інститути релігійних наук
КЦ – Католицька церква
ООН – Організація Об’єднаних Націй
РКЦ – Римо-Католицька церква
УГКЦ – Українська Греко-Католицька церква
УКУ – Український Католицький Університет у м. Львові
ЛБС – Львівська Богословська Семінарія

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Постіндустрійне інформаційне суспільство знань, висхідний розвиток якого є передумовою конкурентоспроможності будь якої країни на глобальному світовому ринку, багаторазово актуалізує необхідність всебічного й вимогливого вивчення існуючих освітньо-виховних систем, включно з тими, що створені релігійними організаціями. Особливе місце серед них належить Католицькій церкві, яка має найбільшу у світі недержавну освітню систему і величезний досвід освітньо-виховної діяльності. Починаючи щонайпізніше з енцикліки Immensa папи Сікста V (1588) ця діяльність набирає чітких організаційних і методичних форм й підпорядковується єдиному центру – Конгрегації католицької освіти і єдиній меті – формуванню інтелектуально, фізично, соціально, емоційно та духовно розвинутої особистості, яка керується у своєму житті віроповчальною і соціальною доктриною церкви. Багатовіковий досвід діяльності у освітній та виховній сферах та його ґрунтовна рефлексія дозволила освітньо-виховним установам Католицької церкви швидко абсорбувати найкращі досягнення у цій галузі, вести продуктивний діалог (часто – дискусію) з самого широкого кола проблем із світом і гідно відповідати на виклики секулярності, плідно вирішуючи при цьому власні завдання. Досвід Католицької церкви з формування високоякісної освітньої системи дає їй можливість демонструвати відкритість інноваціям і, одночасно, здатність до збереження ціннісного ядра системи, гнучкість і «сейсмічна чутливість» до знаків часу у поєднанні з послідовним спротивом моральному релятивізму і «культурі смерті», становить особливий інтерес для освітньої системи в Україні.
Цей інтерес також зумовлюється інтенсивним розвитком католицьких інституцій в Україні, особливою увагою Католицьких церков України (РКЦ, УГКЦ) до освітньої та виховної діяльності; помітним місцем, що його посів на науково-освітній карті країни Український католицький університет – єдиний католицький університет на пострадянському просторі; реальним впливом на ціннісні орієнтації католицької спільноти України з боку освітньо-виховних закладів Католицької церкви , а також той вплив, який традиційно має католицька освіта на освітні установи інших християнських церков і деномінацій.
Питання ідентичності католицької освіти й виховання є предметом тривалих і гострих наукових дебатів, які заторкують глибокі філософські, антропологічні та педагогічні проблеми. Католицьке розуміння цих проблем спирається на фундаментальні положення соціальної доктрини Католицької церкви , яка, по суті справи, визначає головні напрями діяльність церкви в освітньо-виховному напрямі, місце релігійної освітньої системи у її співпраці зі світською школою, а відтак і майбутню роль церкви у формуванні сучасного суспільства.
Не зважаючи на перманентний інтерес науковців з різних галузей знання до окресленої проблематики, освітньо-виховна діяльність Католицької церкви як особливий аспект її соціальної доктрини ще не знайшла належного вивчення і висвітлення у науковій літературі, що зумовило інтерес до означеної наукової проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі культурології Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова в межах комплексної теми «Актуальні проблеми розвитку духовної культури України», що входить до Тематичного плану науково-дослідної роботи університету, науковий напрям «Дослідження проблем гуманітарних наук», який затверджений Вченою Радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол №4, від 24 грудня 2008 р.).
Мета роботи полягає у комплексному дослідженні особливостей освітньо-виховної діяльності церкви в соціальній доктрині католицизму та всебічному розкритті місця, ролі та шляхів реалізації освітньо-виховної діяльності, яку веде Католицька церква в рамках власної соціальної доктрини.
Досягнення поставленої мети зумовило постановку і вирішення наступних завдань:
- розкрити особливості католицької освіти й виховання та з’ясувати місце освітньо-виховної компоненти в соціальному вченні Католицької церкви;
- відстежити еволюцію освітньо-виховної проблематики в соціальному вченні католицизму;
- окреслити специфіку реалізації освітньої політики Католицької церкви через мережу навчальних закладів;
- визначити ключові засади регламентації сімейного виховання в католицькій соціальній доктрині;
- дослідити особливості освітньо-виховної діяльності католицьких церков в сучасній Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є соціальне вчення Католицької церкви .
Предметом дослідження є становлення, основні етапи й тенденції функціонування та розвитку освітньо-виховного комплексу католицьких церков як особливого аспекту реалізації соціальної доктрини католицизму.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Вибір теоретико-методологічних засад і методів дисертаційного дослідження обумовлені метою та завданнями роботи. Для вирішення поставлених завдань були використані загально - та конкретнонаукові методи пізнання: порівняння й аналогії, аналізу та синтезу, узагальнення, порівняльного аналізу, індукції, дедукції, абстрагування.
Завдяки використанню методу типологізації були виявлені характерні риси, притаманні будь-якій релігійній освітньо-виховній системі. Виокремлення з соціального вчення церкви освітньо-виховної компоненти стало можливим завдяки використанню методу редукції, а характеристика його особливостей здійснювалась шляхом застосування дескриптивного методу. Використання в процесі дослідження каузального методу дозволило виявити причинно-наслідкову закономірність розвитку поглядів Католицької церкви на окремі аспекти освітньо-виховного процесу. Застосування структурно-функціонального методу дозволило визначити основні рівні реалізації освітньо-виховної компоненти соціальної доктрини католицьких церков у житті суспільства та уточнити його структуру.
Органічна єдність та логічна послідовність дослідження забезпечується шляхом використання загальнометодологічних принципів наукового дослідження: історизму, цілісності та системності, які дозволили визначити характерні особливості у підході Католицької церкви до освітньо-виховної проблематики та з’ясувати причини їх трансформацій в залежності від конкретних історичних умов а також із соціальними, економічними і політичними змінами. Застосування контекстуального підходу дало змогу вивчити особливості розвитку освітньо-виховного компоненту католицької соціальної доктрини у його зв’язку з особливостями тих чи інших суспільних перетворень. Досягненню неупередженості дослідження сприяло застосування загальних методологічних принципів наукового аналізу: об’єктивності та світоглядного плюралізму, а також специфічно релігієзнавчих: позаконфесійності та толерантності.
Наукова новизна одержаних результатів:
- вперше у вітчизняному релігієзнавстві здійснено комплексний аналіз католицького соціального вчення на предмет визначення його освітньо-виховної складової, у процесі якого встановлено, що питання освітньо-виховного плану отримали в соціальній доктрині Католицької церкви пріоритетне значення та віднесені нею до центральних проблем суспільного розвитку. З’ясовано специфіку та простежено еволюцію функціонування освітньо-виховної компоненти у соціальній доктрині церкви, розкриті особливості реалізації освітньо-виховних завдань церкви як у сучасному світі загалом, так і в українському суспільстві зокрема;
- встановлено, що сутнісний зміст освітньо-виховного аспекту соціальної доктрини Католицької церкви , який полягає у вихованні високоморальної та високоосвіченої, суспільно свідомої та активної віруючої особистості на основі католицького віровчення являє собою стрижень соціальної спрямованості її діяльності. Розкрито специфіку організації освітньо-виховної діяльності католицьких церков, яка полягає не лише у реалізації християнських моральних засад, а й включає широку проблематику соціального вчення церкви, як вияву її вчительства щодо актуальних соціальних проблем, прагнучи охопити виховним впливом основні верстви суспільства;
- з’ясовано, що ґенеза розвитку освітньо-виховних традицій церкви корелює зі змінами історичних, культурних, соціально-економічних й політичних умов її існування у суспільстві, що забезпечує церкві здатність до швидкої рефлексії цих змін та якісних перетворень в царині освітньо-виховної роботи. У процесі еволюції католицького соціального вчення відбувається відхід церкви від консервативної позиції, мета освітньо-виховного процесу набирає універсального гуманістичного характеру. На сучасному етапі розвитку католицької соціальної доктрини питання освітньо-виховного характеру розглядаються церквою у нерозривному зв’язку з проблемою світового розвитку, набуваючи значення визначальних факторів досягнення суспільного блага, а освітній ресурс набуває пріоритетного характеру поруч з економічними чи технологічними ресурсами;
- досліджено основні положення католицької соціальної доктрини, які визначають особливості функціонування дошкільних, шкільних, позашкільних та вищих навчальних закладів Католицької церкви , серед яких: пріоритет батьківського виховання та вимога забезпечення світським суспільством права батьків на виховання дітей відповідно до власного світогляду; беззаперечне право кожної людини на освіту й виховання та обов’язок держави і суспільних інституцій надавати кожній людині можливість доступу до освітніх послуг; право християн на релігійну освіту, а відтак й утвердження права церкви навчати та виховувати дітей, у тому числі шляхом викладання у світській школі та заснування власних навчальних закладів. Доведено, що освітня діяльність католицьких навчальних закладів направлена на сприяння розвитку віруючої особистості у її суспільному вимірі та передбачає поєднання досягнень світської науки з католицьким світоглядом;
- з’ясовано роль сімейного виховання, яке визначається Католицькою церквою базовою компонентою освітньо-виховної діяльності, право на здійснення якої належить батькам, діяльність же в цій сфері як держави, так і церкви визначається їхніми потребами. Значний обсяг освітньо-виховної роботи здійснюється церквою в контексті соціального служіння та передбачає її внесок у справу допомоги сім’ям і маргіналізованим суспільним групам, охоплює не лише дітей і молодь, й практично всі категорії населення;
- визначено, що широке використання церквою новітніх інформаційних технологій та засобів масової комунікації в умовах інформаційного суспільства є одним з провідних засобів здійснення просвітницької, освітньої та виховної роботи Католицької церкви , сприяє поширенню позиції церкви щодо організації суспільного життя і забезпечує високий рівень її соціальної мобільності;
- доведено, що на сучасному етапі взаємовідносин католицьких церков та Української держави в освітньо-виховній площині існує необхідність об’єднання зусиль цих суспільних інституцій з метою залучення до сучасної світської освітньої системи позитивних здобутків католицьких церков у роботі освітніх та виховних закладів; визначено доцільність вивчення католицького досвіду організації та методичного забезпечення освітньо-виховного процесу, який забезпечує церкві мобільність, інноваційність та гнучкість в управлінні освітніми закладами.
Теоретичне та практичне значення дисертації зумовлене насамперед її новизною. Комплексне дослідження освітньо-виховної роботи католицьких церков, як аспекту реалізації соціального вчення католицизму є внеском у розвиток дослідження головних тенденцій розвитку сучасної християнської релігійної та соціальної думки. Отримані результати мають виразне практичне значення та можуть бути використані при підготовці спеціальних праць, навчальних програм курсів і спецкурсів вищої школи з релігієзнавства, соціального вчення християнських церков, історії релігій, історії та філософії освіти та слугувати для розширення дослідницького поля релігієзнавчої науки.
Практичну значущість становить узагальнення та аналіз позитивних надбань соціальної доктрини католицизму в освітньому та виховному аспектах діяльності церкви, та в можливості їх застосування у сучасних умовах, коли в суспільстві актуалізується питання щодо співпраці школи та церкви у навчально-виховному процесі з метою підвищення якості освіти та рівня духовно-морального виховання різних категорій громадян.
Апробація результатів дисертації здійснювалась через участь дисертанта в роботі міжнародних науково-практичних конференцій: Міжнародної науково-практичної конференції «Простір гуманітарної комунікації» (Київ, 2008 р.); ХІХ Міжнародної конференції «Історія релігій в Україні» (Львів, 2009 р.); ІІІ Міжнародній науковій інтернет-конференції з релігієзнавства «Релігія та повсякденність: минуле, сучасне та майбутнє» (2009 р.); VІІI Міжнародної молодіжної релігієзнавчої літньої школи «Католицизм: традиція і сучасність» (Київ–Львів–Краків–Рим, 2009 р.); XXVI Міжнародної науково-практичної конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» (Донецьк, 2009 р.); VII Міжнародної наукової конференції «Традиція і культура. Людина і Всесвіт. Всеєдність буття» (Київ, 2009 р.); Круглого столу Державного комітету України у справах національностей та релігій «Державно-конфесійні відносини в Україні: вітчизняний та європейський досвід» (Київ, 2009 р.); Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки філософського факультету – 2010» (Київ, 2010 р.); Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми культурної ідентичності: локальний та глобальний контексти» (Острог, 2010 р.); IV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, аспірантів, студентів «Сучасна інформаційна Україна: інформатика, економіка, філософія» (Донецьк, 2010); Європейського філософського симпозіуму «Релігія, культура та суспільство: сучасні виклики з перспективи філософії» (Львів, 2010р.); III Міжнародного наукового форуму «Простір гуманітарної комунікації: інституалізація академічної спільноти» (Київ, 2010 р.), Міжнародної наукової конференції «Християнські міжконфесійні взаємини: загальноєвропейський та український досвід» (Галич, 2012 р.).
Основні положення і висновки дисертації були обговорені на засіданні кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № 11 від 24 травня 2012 р.).
Публікації. Основні результати дослідження відображено у 9 одноосібних друкованих працях (3 з яких – у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України для філософських наук) та тезах 2 виступів, опублікованих у матеріалах конференцій.
Структура дисертації і послідовність викладу матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми та випливають із поставленої мети і основних дослідницьких завдань.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел (286 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки, з них – 187 сторінок основного тексту.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вперше у вітчизняному релігієзнавстві здійснено комплексний аналіз соціальної доктрини Католицької церкви щодо визначення місця і ролі освіти і вихованню в соціальному вченні церкви. Відповідно до поставленої мети та завдань дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки:
Освітньо-виховна складова є базовою та стратегічно важливою компонентою соціального вчення Католицької церкви , оскільки саме засобами освіти та виховання відбувається становлення та гармонійний розвиток людської особистості, що є першим кроком до розбудови громадянського суспільства та досягнення загального суспільного блага.
Розвиток освітньо-виховної сфери знаходиться у нерозривному взаємозв’язку з еволюцією католицької соціальної докрини, оскільки стосується вияву її вчительства щодо актуальних суспільних проблем, з якими стикається людська спільнота та включає у себе широкий спектр моральних питань щодо найрізноманітніших проявів суспільного буття людини. В процесі еволюційного розвитку католицького соціального вчення відбувається відхід церкви від консервативної позиції, засудження світської науки та ствердження власної непомильності щодо питань освіти та виховання, мета освітньо-виховного процесу змінюється у бік гуманізму та набирає універсального характеру для церкви, держави та усього суспільства;
Становлення католицької педагогіки як дисципліни в сучасному його вигляді нерозривно пов’язане з розвитком католицької філософської думки та власне суспільного вчення Католицької церкви та є результатом довгого та складного процесу, в результаті якого відбулись значні зміни у ставленні Церкви до мети, завдань та шляхів реалізації освітньо-виховного процесу, світської освіти і науки, свободи совісті тощо, які дозволили Церкві відійти від проголошення свого виключного права на монополію у освітньо-виховній сфері, визнати досягнення світських наук психолого-педагогічного спрямування та ефективно використовувати здобутки світської науки у власній діяльності в освітньо-виховній сфері.
Відповідно до сучасного вчення церкви одним з найважливіших завдань католицької соціальної доктрини є широка освітня, просвітницька та виховна діяльність, направлена на поширення поглядів Церкви стосовно практично усіх проблем сучасності, відповідь на які вона намагається подати у власному суспільному вченні та реалізувати відповідно до соціальної доктрини шляхом запровадження навчальних закладів різних рівнів, а також за допомогою широкого спектру засобів підвищення дидактичної активності.
Значна увага, яку приділяє КЦ питанням сімейного виховання, визначається місцем інституту сім’ї у соціальній доктрині. Оскільки метою подружжя, поряд з творенням «спільноти любові», є народження і виховання дітей, то саме сім’я виступає тим суспільним інститутом, якому належить первинне та відповідальне право виховувати своїх дітей, адже саме в процесі родинного виховання відбувається розвиток людини в усій повноті її особистої гідності й у всіх вимірах. КЦ регламентує основні завдання батьків, починаючи від виховання дітей відповідно до власних моральних та релігійних переконань до контролю змісту освіти і захисту сім’ї від негативних наслідків та зловживань з боку мас-медіа.
Проблема освіти на сучасному етапі розвитку католицької соціальної доктрини постає у нерозривному зв’язку із проблемою світового розвитку, тому Католицька церква, особливо після ІІ Ватиканського собору, направляє значні зусилля на розвиток педагогіки та забезпечення функціонування навчальних закладів, які б поєднували передові досягнення науки та моральне виховання, спрямоване на повноцінний всебічний розвиток особистості та її активну соціалізацію. Поруч із традиційними формами освітньої та виховної діяльності (робота з дітьми та молоддю, підготовка молодих людей до сімейного життя і батьківства, катехізація сімей) з’являються нові напрямки освітньої та просвітницької активності, серед яких особливе місце займає активна робота з трудовими мігрантами, а також іншими маргіналізованими суспільством групами людей (хворі на СНІД, алко- та наркозалежні) тощо.
Католицькі навчальні заклади, що діють на території нашої країни відрізняються високим рівнем якості освіти та незалежності від держави, як при прийнятті рішення стосовно змісту та наповнення навчальних програм, так і у фінансовій сфері, а також успішно поєднують навчальну діяльність з проведенням наукових досліджень, чого подекуди бракує у вітчизняних освітніх установах відповідного рівня.
Багатий досвід Католицької церкви щодо організації соціальної діяльності в цілому та щодо освітньо-виховного аспекту соціального служіння зокрема, у нашій країні проявляється найперше в організації та проведенні відповідними церковними структурами широкого спектру освітньої, виховної та просвітницікої роботи, передусім з дітьми та молоддю, а також з сім’ями та літніми людьми. Однак її задіяність у цій сфері відчутно поступається розвитку соціальної роботи Католицької церкви в тих країнах, де церква не має законодавчих обмежень для організації приватних освітньо-виховних закладів, а її зусилля в соціальній сфері підтримується державою. Втім, потужний потенціал Католицької церкви в освітньо-виховній сфері в Україні не реалізуються достатньою мірою через брак повноцінної співпраці в освітньому контексті держави й церкви та через існуючу неврегульованість законодавчої бази щодо діяльності навчальних та виховних закладів, заснованих релігійними організаціями. Невирішеність цих питань відчутно ускладнює розвиток освітньо-виховної роботи Церкви, яка могла б значно збагатити досвід освіти та виховання свідомої особистості на благо розвитку українського суспільства.
На сьогодні в нашій державі ведеться робота щодо зближення світської та релігійної освіти ведеться у наступних напрямках: -викладання «Основ християнської етики», що вже досить довгий час ведеться у загальноосвітніх школах деяких регіонів України (переважно в західному) та спільну розробку програми з цього предмету, яка отримала державне визнання; -діалог між представниками держави та церков про визнання теології як університетської дисципліни; -розгляд питання про можливість визнання релігійних організацій суб’єктами права щодо заснування освітніх закладів різних форм та рівнів державної акредитації. Позитивне вирішення цих питань сприятиме якісним змінам у системі української освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. "Модернізація України — наш стратегічний вибір". Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Poslannya_2011-96a56.pdf
2. Андреев А. Монашеские ордена: Бенедиктинцы, цистарианцы, кармелиты, иоанниты, тамплиеры, тевтонцы, францисканцы, доминиканцы, августинцы, капуцины, урсулинцы, театинцы, иезуиты и другие / [автор-состав. А.Р. Андреев]. М.; К.: Альтернатива – Евролинц, 2003. – 399 с. – Библиогр.: С. 393 – 397. – ISBN 5-93662-006-9.
3. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю / Віктор Петрович Андрущенко: 2-ге вид., допов. – К.: Знання України, 2008. – 819 с., [80] с. іл. – ISBN 978-966-316-235-5.
4. Архиепископ Илларион (Алфеев). Духовное образование на христианском Востоке. // Труди Київської Духовної Академії. №. 10. Київ, (Видавничий відділ УПЦ) 2009. – 105-121.
5. Бадджо А. Християнське соціальне вчення: ідентичність та методологія / Антоніо Марія Бадджо // Соціальна доктрина Церкви (Збірник статей). – Львів: Свічадо, 1998. – 300 с. ISBN 966-561-069-4
6. Бенген О. Українська Греко-Католицька церква і молодіжний католицький рух у Галичині в міжвоєнний період / Олег Бенген // Україна і Ватикан. Серія зб. наук. праць. Вип.1 / гол. ред. Колодний А.М. – Івано-Франковськ-Київ, 2008. – С. 515 – 520.
7. Бенедикт XVI закликає до християнського способу присутності в соціальних мережах [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/vatikan/40379/
8. Бенедикт XVI, Папа. Caritas in Veritate (Любов у правді) (Неофіційний переклад) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.christusimperat.org/uk/node/19982
9. Бенедикт XVI, Папа. Deus Caritas est (Бог є любов) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.benedikt XVI.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=681&Itemid=68
10. Беркен Вил, ван ден. Богословское образование для мирян в России, Беларуси и на Украине / Вил ван дер Беркен // Религиоведение. – 2004. – №. 4. – С. 169 – 180.
11. Бєляєва С. І. Роль релігійної освіти в стосунках держави і Церкви / С. І. Бєляєва, А. Гринченко // «Південний архів» (історичні науки): Зб. наук. пр. – Херсон, 2002. – Вип.7. – С. 90 – 92.
12. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Завіту / [Пер. з давньоєвр. й грец. проф. І.Огієнко] – К.: Українське Біблійне Товариство, 2005. – 1376 с.
13. Благодійні заклади Української Греко-Католицької церкви . [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ugcc.org.ua/43.0.html.
14. Бондаренко В. Духовно-моральний потенціал Церкви і шляхи його впливу на українске суспільство / Віктор Бондаренко // Актуальні питання соціально-значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. / Зб. матер. міжнар. наково-практ. конф. [За заг. ред. В. Бондаренка, А. Колодного, М. Новіченка, В. Любчика]. – Київ, 2004. – С. 6 – 10.
15. Бондаренко В.Д. Релігійне життя в сучасній Україні: стан, тенденції та проблеми розвитку / В.Д.Бондаренко // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття: наук. Щорічник / За заг. ред. А. Колодного, М. Бабія. – К. , 2004. – С. 43 – 47.
16. Боровик І. Релігійне обличчя Польщі на фоні Європи (російською) Ірена Боровик // Католицизм: традиція і сучасність. Матеріали VIII міжнародної молодіжної літньої школи / Наук. ред. Л.Д. Владиченко, В.Л. Хромець. – К., 2010. – С. 309 – 326.
17. Браславець О. До питання державної акредитації теології в Україні: аналіз ризиків (католицький контекст) // Майбутнє богослов’я в Україні. – Матеріали І Всеукр. Конф. 19-20 листопада 2009 р. – К., 2009. – С. 96 – 128.
18. Браславець О. Соціальне вчення Католицької церкви в контексті сучасного суспільного розвитку / Олег Браславець // Актуальні питання соціально-значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. / Зб. матер. міжнар. наково-практ. конф. [За заг. ред. В. Бондаренка, А. Колодного, М. Новіченка, В. Любчика]. – Київ, 2004. – С. 62 – 74.
19. Брольо Ф. Религии и юридические системы. Введение в сравнительное церковное право / Ф.М. Брольо, Ч. Мирабелле, Ф Онида; пер. с ит. (Серия «История Церкви»). – Москва, ББИ, 2008. – 437 с.
20. Буланова Н. Становлення та розвиток шкільної освіти у римо-католицьких колоніях Катеринославщини у ХІХ ст. / Наталія Буланова // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник 2009 рік. Книга І. Зб.накових праць. – Львів: Логос, 2009. – С. 208-216.
21. Булатова А. Восточная политика Ватикана на примере Украины: дис. … канд. полит. наук: 23.00.04 / Анна Юрьевна Булатова. – М, 2008. – 168 с.
22. Бурега В. Высшие учебные заведения Католической Церкви и проблема их интеграции в Болонский процесс [Электронный ресурс] / Владимир Бурега – Режим доступа:http:www.spbda.ru/news/a-322.html
23. Вибрані документи Католицької Церки про шлюб та сім’ю. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. – Інститут Родини і Подружнього Життя Українського Католицького Університету: «Колесо», 2008. – 657 с.
24. Виговський Л. Освітня діяльність релігійних інституцій та організацій як форма реалізації функціональності релігії (на прикладі Подільського регіону) // Наук. вісн. / Чернівецький ун-т. – Чернівці, 2006. – Вип.291–292: Філософія. – С. 34–37.
25. Виховні дороговкази в людській любові. Напрямні для статевого виховання. / Священна Конґреґація католицького виховання, 1983 р. // Вибрані документи Католицької церкви про шлюб та сім’ю. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. – Інститут Родини і Подружнього Життя Українського Католицького Університету: «Колесо», 2008. – С. 295 – 329.
26. Вишковський П. Християнська етика і Засоби масової інформації / о. Павло Вишковський ОМІ. – Київ: Видавничий Відділ «Кайрос» Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського, 2006. – 104 с. – ISBN 966-7562-26-3.
27. Вища духовна семінарія найсвятішого Серця Ісуса у Ворзелі [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.seminaria.kyiv-zhytomyr.com.ua
28. Вікова і педагогічна психологія: Навч. посіб. / В.О. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. – К.: Каравелла, 2008. – 400 с.
29. Віллем Ж.-П. Європа та релігії. Ставки ХХІ століття. / Жан-Поль Віллем; / [Пер. з фр. Д. Каратєєв] – К.: Дух і літера, 2006. – 331 с. – ISBN 2-213-61928-х. – ISBN 966-378-020-7.
30. Вовк Г. Христианское образование – эталон нравственности / Григорий Вовк // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності. Зб. статей міжнар. науково-практ. конфер. 31 жовтня 2008 року. – Одеса: ХГЕУ, 2008. – С. 109 – 112.
31. Ворон О.П. Особливості розвитку Римо-Католицької церкви в сучасній Україні: дис. … канд. іст. наук: 09.00.11 / Оксана Петрівна Ворон. – Рівне, 2007. – 179 с.
32. Гасяк О. Релігія як невід’ємна компонента гуманізації освіти і виховання інтелектуальної та духовно зрілої особистості / Орест Гасяк, Микола Шкрібляк // Науковий вісник / Чернівецький ун-т. – Чернівці, 2008. – Вип. 389–390: Філософія. – С. 83 – 86.
33. Геник Л.Я. Релігійно-моральне виховання в українських навчальних закладах Східної Галичини кінця XIX - початку XX століття: монографія / Геник Любов Ярославівна. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 270 с. – ISBN 966-7365-90-5.
34. Гільдебранд, Д. Подружжя: таємниця відданої любові / Дітріх фон Гільдебранд [Пер. Ганни Косів] – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2003. – 40 с.
35. Гільдебранд, Д. Статеве виховання / Дітріх фон Гільдебранд [Пер. з англ. Ю. Підлісного] / Центр Філософських Студій. Львівська Богословська Академія. – Львів: Видавництво ЛБА, 2000 – (Серія «Особа – Гідність – Спільнота», № 4.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ucu.edu.ua/irpzh/publications/article;2639/
36. Глистюк Я.С. Генеральна Греко-католицька духовна семінарія у Львові (1848 - 1914): інституційна та соціальна історія: Дис. … канд. істор. наук: 07.00.01 / Глистюк Ярослав Степанович – Л., 2008. – 274 с.
37. Громадські ради по співпраці з Церквами при міносвіти і науки закликали батьків впливати на зміст та організацію навчально-виховного процесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/young_people/39138/.
38. Гусак П. Любов, подружжя, сексуальність: усвідомлення істини / Петро Гусак [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ucu.edu.ua/irpzh/publications/article;2645/
39. Гутьеррес Г. Без Ватиканского собора не было бы теологии освобождения. Интервью итальянскому журналу «30 джорни» / Густаво Гутьеррес // Революция в Церкви? (Теология освобождения): Документы и материалы / Сост. Н.Н. Поташинская. – М.: Междунар. Отношения, 1991. –С. 120-121
40. Гьофнер Й. Християнське суспільне вчення / Гьофнер Йозеф, Кардинал. [Пер. з нім. С.Пташник, Р.Оглашенний]. – Львів: Свічадо, 2002. – 304 с.
41. Декларация о религиозной свободе (Dignitatis Humanae) // Второй Ватиканский собор. Конституции, декреты, декларации. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1992. – С. 437 – 452.
42. Декларация о христианском воспитании (Gravissimum Educationis) // Второй Ватиканский собор. Конституции, декреты, декларации. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1992. – С. 453–468.
43. Декларация об отношении Церкви к нехристианским религиям // Второй Ватиканский собор. Конституции, декреты, декларации. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1992. – С. 429 – 436.
44. Декларація про деякі питання статевої етики (Persona humana) / Священна Конґреґація у справах віровчення, 1975 р. // Вибрані документи Католицької церкви про шлюб та сім’ю. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. – Інститут Родини і Подружнього Життя Українського Католицького Університету: «Колесо», 2008. – С. 157-176.
45. Декларація про скоєння аборту (Questio de abortu) / Священна Конґреґація у справах віровчення, 1974 р. // Вибрані документи Католицької церкви про шлюб та сім’ю. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. – Інститут Родини і Подружнього Життя Українського Католицького Університету: «Колесо», 2008. – С. 139-156.
46. Декрет Другого Ватиканського Собору про засоби соціальної комунікації (Inter Mirifica) // Церква і соціальна комунікація: Найголовніші документи Католицької церкви про пресу, радіо, телебачення, інтернет та інші медіа / упоряд. і наук. ред. М. Перун. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2004. – С. 73 – 86.
47. Декрет о Восточных католических Церквах // Второй Ватиканский собор. Конституции, декреты, декларации. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1992. – С. 141 – 152.
48. Декрет о подготовке к священству // Второй Ватиканский собор. Конституции, декреты, декларации. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1992. – С. 223 – 239
49. Декрет об экуменизме // Второй Ватиканский собор. Конституции, декреты, декларации. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1992. – С. 119 – 140.
50. Декрет про апостольство мирян // Второй Ватиканский собор. Конституции, декреты, декларации. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1992. – С. 295 – 328.
51. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз): Монографія // С.В. Сьомін, Ю.Г. Кальниш, В.М. Петрик, В.В. Остроухов. / За ред. І.І. Тимошенка. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002. – 136 с.
52. Джуринский А. История зарубежной педагогики [Електронний ресурс]. / А. Джуринский – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Pedagog/Djurin/index.php
53. Дмитренко Л. Духовна освіта: проблеми змісту, форм і структури с 71-81 / Л. Дмитренко // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. Наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. - № 14. – 264 с. – Бібліогр.: с. 81.
54. Добродум О. Евангелизация и интернет / Ольга Добродум // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності. Зб. статей міжнар. Науково-практ. конфер. 31 жовтня 2008 року. – Одеса: ХГЕУ, 2008. – С. 112-119.
55. Догматическая конституция о Церкви (Lumen Gentium) // Второй Ватиканский собор. Конституции, декреты, декларации. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1992. – С. 5 – 77.
56. Доктринальная нота, касающаяся некоторых вопросов участия католиков в политической жизни [Электронный ресурс] / Конгрегация вероучения, Рим, 24 ноября 2002 г. – Режим доступа:http://www.katolik.ru/modules.php?name=Pages&go=page&pid=423.
57. Дрогобицький І. Місіонерська діяльність Чину святого Василія Великого у Галичині наприкінці ХІХ – на початке ХХ ст.: особливості загальнокатолицької тенденції / Ігор Дрогобицький // Україна і Ватикан. Серія зб. наук. праць. Вип.1 / гол. ред. Колодний А.М. – Івано-Франковськ-Київ, 2008. – С. 523 – 529.
58. Дрогобицький І.І. Культурно-освітня діяльність Василіянського Чину в Галичині (друга половина XIX - початок ХХ ст.) : дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Дрогобицький Ігор Іванович. – Івано-Франківськ, 2006. – 259 с.
59. Дроздова О. Українсько-ватиканські культурно-освітні відносини: окремі аспекти збереження національних цінностей / Олена Дроздова // Україна і Ватикан. Серія зб. наук. праць. Вип.1 / гол. ред. Колодний А.М. – Івано-Франковськ-Київ, 2008. – С. 387 – 390.
60. Душпастирська інструкція Папської Комісії у справах засобів соціальної комунікації (Communio et Progressio) на виконання Декрету Другого Ватиканського Собору 23 травня 1971 року // Церква і соціальна комунікація: Найголовніші документи Католицької церкви про пресу, радіо, телебачення, інтернет та інші медіа / упоряд. і наук. ред. М. Перун. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2004. – С. 87–136.
61. Енциклопедія освіти / Акад. пед наук України, [гол. ред. В. Г. Кремінь]. – Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с. – ISBN 978-966-667-281-3
62. Етерович. М., архієп. Дорогами України: Пасторальна діяльність Апостольського Нунція в Україні Миколи Етеровича (1999-2004) / Микола Етерович. – Львів: Свічадо, 2007. – 556 с. – ISBN 978-966-8744-44-0.
63. Етерович. М., архієп. Святий престол і Україна. / Микола Етерович. – Київ, 2004. – 224 с. – ISBN 966-7888-75-4.
64. Євангелізація і катехизація дорослих в УГКЦ: Виклики і перспективи: Матеріали конференції (Львів, 16-17 червня 2008 р.) – Львів, 2009. – 79 с.
65. Єгрешій О.Л. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність єпископа Григорія Хомишина (1904 – 1945 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 – історія України / Олег Ігорович Єгрешій; Прикарпат. ун-т ім. В.Стефаника. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.
66. Єленський В. Є. Релігійне навчання й виховання в законодаствах та освітніх системах західноєвропейських країн // Православні духовні цінності і сучасність: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 21 берез. 2003 р.: [Зб. доп.]. – К., 2003. – С. 77 – 82.
67. Єрмак І, Браславець О. Теологічна освіта в Україні: чи прийшло свято на богословську вулицю? / Ірина Єрмак, Олексій Браславець // Дзеркало тижня, 5-11 жовтня 2002р. [Електронний ренсурс]. – Режим доступу:http://www.dt.ua/3000/3690/36285/
68. Єршов В. О. Становлення і розвиток середньої освіти в Житомирі: єзуїтський колегіум – академічна школа (1724 – 1832 рр.) / Єршов В. О., Єршова Л. М. // Українська національна ідея: історія і сучасність: Наук. зб. – Житомир, 1997. – С. 75 – 78.
69. Єршова Л. Історичні та соціальні умови розвитку церковної освіти на Волині // Волинь-Житомирщина: Іст.-філол. зб. з регіон. проблем. – Житомир, 1997. – N1. – С. 68 – 74.
70. Жерноклеєв О. Миряни в католицьких чернечіх спільнотах (на прикладі Згромадження Воплоченого Слова УГКЦ) / Олег Жерноклеєв // Україна і Ватикан. Серія зб. наук. праць. Вип.1 / гол. ред. Колодний А.М. – Івано-Франковськ-Київ, 2008. – С. 529 – 535.
71. Загальна катехитична програма УГКЦ. – Львів: Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ, 2004. – 48 с.
72. Зайцева О.Р. Религиозное воспитание учащихся в современной школе в Германии: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. / Зайцева Ольга Рафаилевна. – Волгоград. – 2004. – 153 с.
73. Закович М. Релігійна освіта в Україні та особливості її розвитку / Микола Михайлович Закович // Релігійна свобода: Наук. щоріч. – К., 2003. – N7: Релігія і Церква в Україні: уроки минулого і проблеми сьогодення. – С. 203 – 210.
74. Закович М. Релігійна та релігієзнавча освіта в Україні / Закович М., Колодний А. // Релігійна свобода: історичне підгрунтя, правові основи і реалії сьогодення: Наук. зб. – К., 1998. – С. 82 – 110.
75. Закович М.М. Релігійна освіта у соціальних концепціях християнських церков України / Микола Михайлович Закович // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. Наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. – № 14. – С. 81 – 94.
76. Звіт приватного ліцею Блаженного Климентія Шептицького. – Львів: Приватний ліцей Блаженного Климентія Шептицького, 2001 – 130 с.
77. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 1.01.2011. (Форма №. 1) [Електронний ресурс] – Інститут релігійної свободи. – Режим доступу:http://www.irs.in.ua
78. Иоанн Павел ІІ. Ап. послание «Novo millennio ineunte» («Вступая в новое тысячелетие») .[Электронный. ресурс]. – Режим доступа:http://www.catholic.ru/lib/novo.html
79. Іван Павло ІІ, Папа. Gratissimam Sane (Лист до сімей ) // Вибрані документи Католицької церкви про шлюб та сім’ю. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. – Інститут Родини і Подружнього Життя Українського Католицького Університету: «Колесо», 2008. – С. 367 – 436.
80. Іван Павло ІІ, Папа. Апостольське повчання «Familiaris consortio» («Сімейна спільнота») // Вибрані документи Католицької Церки про шлюб та сім’ю. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. – Інститут Родини і Подружнього Життя Українського Католицького Університету: «Колесо», 2008. – С. 177 – 278.
81. Іван Павло ІІ, Папа. Інтернет – новий форум для проголошення Євангелія. Послання з нагоди Всесвітнього дня комунікації, 2002 р. // Церква і соціальна комунікація: Найголовніші документи Католицької церкви про пресу, радіо, телебачення, інтернет та інші медіа / упоряд. і наук. ред. М. Перун. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2004, С. 418-421
82. Іван Павло ІІ, Папа. Покликання мирян до святости. Промова при загальній аудієнції в актовому залі ім. Павла VI у Ватикані 24 листопада 1993 р. // Католицький щорічник 2002 / [Упор. і ред. Н.Климчук.]. – К.: Вид. дім «КМА», 2006. – С. 9 – 11. – ISBN 966- 518-173-4.
83. Іван Павло ІІ, Папа. Апостольська конституція «Fidei depositum» // Катехизм Католицької церкви . [Затверджений Іваном Павлом ІІ], 1992 р. – Видання Синоду Української Греко-Католицької церкви – Жовква: «Місіонер», 2002. – С. 7 – 11.
84. Іван Павло ІІ. Ап. послання «Tertio millennio advenietae» – Львів: Свічадо, 1997. – 63 с.
85. Ідентичність і місія Українського Католицького Університету: Доповіді, промови і дискусії інавґураційних урочистостей 25-29 червня 2002 року / [ред.-упоряд. Уляна Головач, Мирослав Маринович, Андрій Ясіновський]. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2003. – 248 с. – ISBN 966-7034-33-Х.
86. Інститут богословських наук. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.ibn-gor.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=7&Itemid=36
87. Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.it.dominic.ua
88. Інтернет-альманах благодійного соціального служіння релігійних громад та доброчинних організацій України «Блаженні милостиві». – [Цит. 2005, 16 лютого]. – Режим доступу: http://www.charity3.narod.ru/almanah/index.html.
89. Історія релігій в Україні: у 10-ти т. / голов. редкол.: А.Колодний (голова [та ін.]). – К., 1996 – 2002.
90. Каримова Л. Иоанн Павел ІІ и социальная доктрина Католической Церкви: дис. … канд. историч. наук: 07.00.03 / Лариса Анатольевна Каримова. – М, 2004. – 295 с.
91. Карітас України. - [Цит. 2005, 16 лютого]. – Режим доступу:http://www.caritas-ua.org/ua/?topic=aboutus.
92. Катехизм Католицької церкви . [Затверджений Іваном Павлом ІІ], 1992 р. – Видання Синоду Української Греко-Католицької церкви – Жовква: «Місіонер», 2002. – 772 с.
93. Католицька Акція Української Молоді. Конституційний статут. – Львів: Накларадом Митрополичого ординаріяту, 1933. – 21 с.
94. Католическая энциклопедия. – М.: Издательство францисканцев, 2002– .– Том 3. – 2007. – с. – ISBN 978-5-91393-016-3
95. Кирилова О. Особливості католицької освіти / Ольга Кирилова // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності. Зб. статей міжнар. Науково-практ. конфер. 31 жовтня 2008 року. – Одеса: ХГЕУ, 2008. – С. 77 – 83.
96. Кирилова О. Сто років католицького модернізму: від «лузіастів» до «аджорнаменто» / Ольга Кирилова // Католицизм: традиція і сучасність. Матеріали VIII міжнародної молодіжної літньої школи / Наук. ред. Л.Д. Владиченко, В.Л. Хромець. – К., 2010. – С. 148 – 159.
97. Киричук О.С. Ставропігійський інститут у громадському житті Галичини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 – історія України / Олександра Степанівна Киричук; НАН України. Ін-т народознав. Ін-т українознав. ім. І.Крип'якевича. – Л., 2001. – 19 с.
98. Кирьянов В.Д. Томистская философия ХХ века / Д.В. Кирьяновю – СПб.: Алетейя, 2009. – 168 с. – (Серия «Богословская и церковно-историческая библиотека»). – ISBN 978-5-91419-220
99. Кисельов О. Екуменічна позиція Католицької церкви (російською) / Олег Кисельов // Католицизм: традиція і сучасність. Матеріали VIII міжнародної молодіжної літньої школи / Наук. ред. Л.Д. Владиченко, В.Л. Хромець. – К., 2010. – С. 87 – 102.
100. Кислий А. О. Духовно-релігійна складова у змісті шкільної освіти в Україні: сучасний стан та тенденції розвитку / Анатолій Олександрович Кислий // Зб. наук. пр. / Науково-дослід. ін-т українознав. – К., 2007. – Т.13. – С.138 – 147.
101. Кислий А. О. Моральний потенціал навчальних предметів православних духовних освітніх закладів / Анатолій Олександрович Кислий // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали XIX Міжнар. наук.-практ. конф., 24 трав. 2006 р. – Донецьк, 2006. – С. 100 – 111.
102. Кислий А. Система духовної освіти в Україні: сучасний стан та тенденції розвитку / Анатолій Кислий // Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення: Зб. наук. ст. – Чернігів, 2006. – С.171 – 172.
103. Кислий А.О. Релігійна освіта в Україні як чинник формування суспільної моралі: дис. … канд. філософ. наук: 09.00.11 / Кислий Анатолій Олександрович. – Київ, 2007. – с.
104. Кияк Д. Ватикан і Українська теологічна освіта / Дарина Кияк // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності. Зб. статей міжнар. Науково-практ. конфер. 31 жовтня 2008 року. – Одеса: ХГЕУ, 2008. – С. 56 – 59.
105. Кияк М.Т. Порівняльний аналіз соціальних доктрин ісламу та римо-Католицької церкви : дис. … канд. філософ. наук: 09.00.11 – релігієзнавство / Максим Тарасович Кияк. – Київ, 2008. – 169 с.
106. Кияк С. Засади та історія становлення соціального вчення Українського католицизму / Святослав Кияк // Українське релігієзнавство. – №1(33). – 2005. – С. 87 – 98.
107. Кияк С. Українська католицька освіта: історія і сьогодення / Святослав Кияк // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності. Зб. статей міжнар. Науково-практ. конфер. 31 жовтня 2008 року. – Одеса: ХГЕУ, 2008. – С. 9 – 15.
108. Кияк С. Український католицизм в умовах релігійної свободи та побудови громадянського супільства в Україні / Святослав Кияк // Релігійна свобода. Науковий щорічник. – Київ, 2004. – № 8. – С.80-85.
109. Кияк С.Р. Український католицизм: генезис і проблеми ідентичності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філософ. наук: спец. 09.00.11 – релігієзнавство / Святослав Романович Кияк; Інт-т філоссофії ім. Г.С.Сковороди НАН України. – К., 2007. – 37 с. ?
110. Кметь В., Дух О. «Ratio Studiorum»в історії європейської та української освіти / Василь Кметь, Олег Дух // Ratio studiorum: Уклад студій Товариства Ісусового. Система єзуїтської освіти (Серія Studia rationis) / [Пер. з лат. Р. Паранько; пер з англ. А. Маслюх]. – Львів: Свічадо, 2008. – С. 7 – 31.
111. Кнотц К. Секс, якого не знаєте. Для подружніх пар, які люблять Бога / Ксаверій Кнотц; [пер. з пол. О. Мандрики]. – Львів: Свічадо, 2010. – 224 с. – ISBN. 978-966-395-368-7.
112. Коваленко Л. Засади державно-церковних стосунків в контексті становлення українського віросповідного законодавства / Леся Коваленко // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми Науковий щорічник. [За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія].– Київ‚ 2002.– №6.– С. 137 – 140.
113. Ковцуняк С. Тенденції розвитку й пріоритети діяльності католицьких й православних молодіжних християнських рухів в Україні / Світлана Ковцуняк // Україна і Ватикан. Серія зб. наук. праць. Вип.1 / гол. ред. Колодний А.М. – Івано-Франковськ-Київ, 2008. – С. 525 – 557.
114. Кодекс канонического права, обнародованный властью Папы Иоанна Павла IІ, 1983 г. / [Пер. с лат. Н.А. Коваль; науч. ред. о. С. Тимашов] – М: Институт философии, теологии и истории св. Фомы, 2007. – 624 с.
115. Кодекс Канонів Східних Церков проголошений Іваном Павлом ІІ, 1990 р.: авторизований переклад / [переклад з латинської Йосив Кобів], техн.ред. о. Порфирій Підручний // Львів: видавництво ОО. Василіян, 1995. – 471 с.
116. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М: ИКЦ «МарТ»; Р.н/Д: изд. центр «МарТ», 2005. – 448 с. ISBN 5-241-00477-4
117. Козлов В. А. Дипломатія Святого Престолу в постбіополярній системі відносин за часів понтифікату Іоанна Павла ІІ. / В. А. Козлов. Монографія. – Вінниця: Книга-Вега, 2008. – 192 с.: іл. – ISBN 978-966-621-411-2.
118. Козырев Ф.Н. Христианская идея образования до и после Руссо / Ф.Н. Козырев // Религиоведение. – 2004. – № 2. – С. 18 – 28.
119. Колодний А.М. Релігійний плюралізм і проблеми благодійництва // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні: Збірник матеріалів / За ред. В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., – 2004. – С. 10 – 15.
120. Компендіум соціальної доктрини Церкви (під загальною ред. Лесі Коваленко) – К.: Кайрос, 2008. – 552 с.
121. Концепція державно-конфесійних відносин в Україні (проект) // Національна безпека і оборона. – 2004. – №3 (51). – K.: Центр Разумкова, – С. 3 – 10.
122. Корнійчук Ю. Соціальний вимір екуменічної діяльності Православних Церков: дис. … канд. філос. наук: спец. 09.00.11 / Юлія Юріївна Корнійчук. – К., 2011. – 203 с.
123. Коротков Н.Д. Кризис философии католицизма. - К., 1987. – 174 с.
124. Коротков Н.Д. Социальный аспект проблемы человека в религиозной философии. – К., 1978. – 294 с.
125. Костюк О. Ю. Суспільно-економічні та політичні передумови становлення та розвитку релігійної освіти на Волині / О. Ю. Костюк // Наукові записки / Національний ун-т «Острозька академія». – Острог, 2007. – Вип.9. – С. 239 – 246. – Бібліогр.: с. 245 – 246.
126. Костюк П. Соціальна доктрина Церкви. Короткий нарис. Джерела – енцикліки – основні поняття / П. Костюк. – Льєж – Івано-Франківськ – Тернопіль, 1996. – 201 с.
127. Коцур Г. Школа і релігійна освіта учнів // Школа першого ступеня: теорія і практика: Зб. наук. пр. – Переяслав-Хмельницький, 2002. – Вип.3. – С. 235 – 240.
128. Кривенко Ю. В. Цивільно-правове регулювання освітньої діяльності релігійних організацій та Церкви / Кривенко Ю. В. // Наука и религия в духовном возрождении общества: сб. докладов междунар. конф. : [25–27 нояб. 2006 г.]. – Одесса, 2007. – Т.2. – С. 112–118.
129. Крупа Л.Л. Вплив митрополита Андрея Шептицького на суспільне і культурно-просвітницьке життя в Галичині кінця XIX - першої половини XX століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 – історія України / Любомир Левкович Крупа; Чернівецький нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці, 2003. – 20 с.
130. Крыжановский Р. Украина и Ватикан: Христианские университеты в контексте католических / Ростислав Крыжановский // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності. Зб. статей міжнар. Науково-практ. конфер. 31 жовтня 2008 року. – Одеса: ХГЕУ, 2008. – С. 15 – 26.
131. Ладивірова С. Проблеми та тенденції розвитку соціальної доктрини Католицької церкви // Права людини в Україні. –Вип. 15. – Київ – Харків, 1996. – С. 22 – 28.
132. Ладывирова С. Социальная доктрина католической Церкви в контексте теоретического обоснования прав человека: дис. … канд. филос. наук: 09.00.06 / Ладывирова Симона. – К., 1994. – 149 с.
133. Лащик Н. Ставлення італійської громадськості до проблем українського таємного університету у Львові, очолюваного Василем Щуратом / Надія Лащик // Україна і Ватикан. Серія зб. наук. праць. Вип.1 / гол. ред. Колодний А.М. – Івано-Франковськ-Київ, 2008. – С. 418 – 428.
134. Лев ХІІІ, Папа. Енцикліка «Arcanum Divinae Sapientiae» («Таємниця Божої Премудрості»), 1880 р. // Вибрані документи Католицької церкви про шлюб та сім’ю. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. – Інститут Родини і Подружнього Життя Українського Католицького Університету: «Колесо», 2008. – С. 5 – 32.
135. Лев ХІІІ, Папа. Енцикліка «Rerum Novarum» (Нові речі), 1891 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: //http://sd.net.ua/2010/01/11/rerum_novarum.html (28.02.2010).
136. Лєвдвонь І. Винятковий характер християнства // Релігія в сучасному світі: матеріяли до курсу релігієзнавства / Лєвдвонь Іриней. – Л. : Свічадо, 2007. – 504с.
137. Лобье П. Социальная доктрина католической Церкви: Опыт воплощения социального идеала / Патрик де Любье. – Брюссель, 1989. – 254 с.
138. Лозинський М.В. Науково-видавнича та просвітницька діяльність Василіянського Чину у Галичині (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 – історія України / Мар'ян Володимирович Лозинський; НАН України; Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича , Інститут народознавства. – Львів, 2004. – с. 14 (???).
139. Лончина Г. Владика, Керівник Патріаршої курії УГКЦ. Розвиток мирянського руху УГКЦ // Конференція Мирянського руху / Гліб Лончина. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=499&Itemid=101
140. Лопатєєв М. Інтерв’ю з семінаристом ІІІ курсу Віталієм Квапішом / Максим Лопатєєв(14 квітня 2011) // Вища духовна семінарія найсвятішого Серця Ісуса у Ворзелі [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.seminaria.kyiv-zhytomyr.com.ua
141. Лукань Р. Перші марійські Дружини. – Видавництво ЧСВВ, Львів, 1937. – 19 с.
142. Ляун А. Любов, подружжя, статевість – прорив у XX столітті / Андреас Ляун. Серія «Особа – Гідність – Спільнота», № 1. – Львів: Центр Філософських Студій. Львівська Богословська Академія: Видавництво ЛБА, 2000. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ucu.edu.ua/irpzh/publications/article;2642/
143. Львівська духовна семінарія Святого Духа. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://lds.lviv.ua/seminary
144. Майка Ю. Социальное учение католической Церкви. / Пер.з польської . Гури А.В. – Рим – Люблин, 1994. – 438 с.
145. Маліборський В. Про деякі проблеми законодавчого забезпечення розвитку духовного і релігійного виховання та освіти // Християнство і духовність: Зб. матеріалів другої міжнар. наук. конф. циклу наук. конф. «Християнство: історія і сучасність». – [К.], 1998. – С.242 – 245.
146. Маринович М. Промова під час випускних урочистостей магістрів програми «Історія» / Мирослав Маринович. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ucu.edu.ua/library/6132/
147. Меморандум про співпрацю Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України у справах релігій та Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, 18.04.2000. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/goverments_doc/education/43752/
148. Меморандум про співпрацю у справах душпастирської опіки військовослужбовців Збройних Сил України, 10.11.2008. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/church_doc/ecumen_doc/33566/
149. Мищишин І. Католицька акція як організація морального самовиховання української молоді (Галичина, поч. ХХ ст.) // Тернопільський пед. ун-т. Наукові записки. Серія: педагогіка. – Тернопіль, 1999. – N1(6). – C. 105 – 107.
150. Мищишин І. Ретроспективний аналіз опікунської діяльності греко-Католицької церкви // Вісник. – Львів, 2003. – Вип.17. – С. 45 – 49.