ПРАВОСЛАВНА АСКЕЗА ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ: РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ПІЛЕЦЬКИЙ ЄВГЕН АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 21: (281.9+248): 159.9

ПРАВОСЛАВНА АСКЕЗА ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ: РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
Предко Олена Іллівна,
доктор філософських наук,
професор

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ПРАВОСЛАВНОЇ АСКЕЗИ ………………………………………..………10

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ АСКЕЗИ …..….. .50
2.1. Сутність та структурованість аскези як релігійно-психологічного феномену...……………………………………………………….…..…50
2.2. Функціональний характер духовних практик …….…...………..62

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ПРАВОСЛАВНИХ АСКЕТИЧНИХ ПСИХОПРАКТИК НА ПСИХІЧНИЙ ТА ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ…..….90
3.1. Ціннісно-нормативні складові православних аскетичних психопрактик…………………………………..……………………....90
3.2. Релігієзнавчо-психологічна модель застосування духовних практик православної аскези……………….………………………..132
3.3. Конструктивний потенціал православних психопрактик: український контекст……… ……………………………………...…160

ВИСНОВКИ ………………………………………………………..……..168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………174

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Невід’ємною складовою історичного розвитку української культури та чинником, який продовжує визначати її становлення на сучасному етапі, постає східне християнство, яке упродовж століть задавало ритм та вектор розвитку вітчизняної культури. Сьогодні очевидним є положення про те, що православна християнська традиція є глибоко вкоріненою у систему інституційного, ціннісно-нормативного та особистісно-індивідуального рівнів функціонування сучасного вітчизняного суспільства. Однак, також не менш очевидним постає розуміння того, що вплив православної християнської традиції має багатоконтекстний та багаторівневий характер, який потребує постійного вивчення та критичного переосмислення.
Одним з основоположних елементів православної християнської культури є аскетична практика, яка стала визначальною для значного масиву догматичних та філософських засад православ’я. Тим паче, саме аскетичні практики направлені на гармонізацію як внутрішнього світу людини, так і основних культурних сфер. Саме тому феномен православної аскези завжди перебував у полі зору не лише філософів-релігієзнавців, але й представників інших галузей не тільки гуманітарного, але й природничого знання. Сьогодні, коли гостро стоїть проблема віднайдення духовних начал людини, сутності її нового гуманістичного образу, все ж доводиться констатувати, що більш глибинне проникнення в таїни буттєвості людини лише засвідчує її складність і тим самим урізноманітнює багатовекторність дослідження, підкреслюючи пластичність свідомості людини та розмаїття її можливих станів.
У більшості сучасних як богословських, так і релігієзнавчих праць були проаналізовані філософські, догматичні, історико-культурні аспекти феномену православної аскези. Проте менш проясненим, на наш погляд, залишається все-таки психологічний аспект аскетичних практик православ’я, дослідження якого дозволило б розкрити особистісно-індивідуальний рівень функціонування елементів православної культури та віровчення у суспільній свідомості. Саме тому виникає необхідність релігієзнавчого вивчення та осмислення православної аскези не лише як інституційно-догматичного, але й психологічного явища, яке стає можливим на основі теоретичної бази та методологічного апарату психології релігії, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації», науково-дослідної теми філософського факультету № 11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства», науково-дослідницької тематики кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національно університету імені Тараса Шевченка.
Метою дисертаційного дослідження є релігієзнавчий аналіз православної аскези як психологічного явища, з’ясування її сутнісних характеристик.
На основі поставленої мети були сформульовані основні дослідницькі завдання:
 проаналізувати літературу, що присвячена вивченню феномену православної аскези, та здійснити кореляцію змісту понять «аскеза», «аскеза», «аскетизм»;
 з’ясувати сутнісні характеристики православної аскези як релігійно-психологічного явища;
 виявити структурні складові православної аскези та її динамічний характер;
 дослідити основоположні ціннісно-нормативні засади здійснення духовних практик православної аскези, з’ясувати їх вплив на особистісне зростання людини;
 розробити релігієзнавчо-психологічну модель осмислення духовних практик православної аскези, встановити умови можливості її застосування до сучасних аскетичних релігійних практик;
 розкрити конструктивний потенціал аскези у вітчизняній православній традиції .
Об’єктом дисертаційного дослідження є феномен православної аскези.
Предметом дисертаційної роботи постає релігієзнавчий аспект православної аскези як психологічного явища.
Теоретико-методологічними засадами дисертаційного дослідження стали, по-перше, праці, присвячені аналізу феномену православної аскези (О.Предко, С.Хоружого, Є.Торчинова та ін.), по-друге, праці, присвячені дослідженню історико-культурних, богословських, догматичних та інституційних аспектів православних аскетичних практик (Афанасія Великого, Василія Великого, Григорія Ниського, Євагрія Понтійського, Максима Сповідника, Григорія Палами, С.М.Заріна, П.Мініна, В.М.Лоського); праці, які присвячені вивченню релігієзнавчно-психологічних аспектів духовних практик православної (і християнської в цілому) аскези (Ж.-К.Ларше, Ж.-Б.Лєкюі).
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають як загальні методи академічного релігієзнавства (історіографічний, феноменологічний, структрно-функціональний та герменевтичний та ін., а також спеціальні методи релігієзнавчо-психологічного аналізу (методи дослідження диспозицій та установок особистості, психологічного аналізу літературного опису містичного досвіду тощо). Історіографічний метод був застосований для опису класичної та сучасної релігієзнавчої літератури, що присвячена вивченню феномену православної аскези. Феноменологічний та герменевтичний методи дозволили розкрити сутнісні характеристики феномену православної аскези, змістовні складові православних аскетичних практик. Структурно-функціональний метод був застосований для дослідження складових православної аскези, змісту та співвідношення основних функцій духовних практик. Спеціальні методи релігієзнавчно-психологічного аналізу (методи дослідження диспозицій та установок особистості, психологічного аналізу літературного опису містичного досвіду тощо) дозволили зʼясувати динаміку трансформації та видозмін православних психопрактик, розкрити певні умови процесів конституювання особистості та її інтеграції за допомогою православних аскетичних практик.
Позиція автора спирається на концептуальні засади наукової об’єктивності, позаконфесійності, поваги до світоглядного плюралізму та загальнолюдських цінностей, які певною мірою притаманні усім релігіям.
Джерельною базою дослідження став корпус праць представників святоотцівсько-візантійських богословських шкіл: Афанасія Великого («Житіє преподобного Антонія», «Послання»), Василія Великого («Бесіди»), Григорія Ниського («Про дівоцтво», листи), Євагрія Понтійського («Слово про духовне діяння», «Зерцало іноків та інокинь»), Псевдо-Діонісія Ареопагіта («Про Божественні імена», «Про небесну ієрархію»), Єфрема Сиріна (окремі духовно-аскетичні твори, напр. «Слово про доброчинності та пороки», «Поради новоначальному монаху», «Дев’яносто глав про праведне життя» та ін.) Максима Сповідника («Містагогія», «Чотири сотниці про любов», «Слова подвижницькі»), Симеона Нового Богослова («Про пам’ять смертну», «Слова», «Божествені гімни») Григорія Палами («Омілії», «Тріади на захист священно-безмовних», «До Ксенії про пристрасті та доброчестність»); праці сучасних представників неопатристичного напрямку богослов’я, що перекладені як українською та російською мовами, так і мовами оригіналу, праці конфесійних дослідників аскетичного досвіду.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Вперше у вітчизняному релігієзнавстві здійснено теоретичну реконструкцію психологічного змісту феномену православної аскези в єдності її структурних та функціональних аспектів.
Наукова новизна розкривається у наступних положеннях, що виносяться на захист:
 вперше проаналізовано зміст та уточнено співвідношення понять «аскеза», «аскеза» та «аскетизм» у православ’ї. Визначено, що «аскеза» – сукупність психосоматичних вправ та методів православної індивідуації, «аскеза» – складова морального богослов’я, «аскетизм» – це єдність теорії та практики інивідуації та синергійної трансформації особистості;
 уточнено наступні особливості православної аскези як психологічного явища: православна аскетична практика фіксує єдність людського й надлюдського, свідомого та несвідомого; виконує роль духовно-моральнісного захисту людини, інтегрує та стабілізує її психічні процеси; удосконалює релігійні здібності людини, які виступають критерієм її особистісного зростання;
 вперше виявлено структурні складові православної аскези: персональний (адепт православної аскези), праксеологічний (система психопрактик), доктринально-догматичний (віровчення, догмати, релігійні приписи);
 дістало подальшого розвитку дослідження змісту основних духовних практик православної аскези, якими постають специфічні молитовні правила, моральна трансформація («покаяння і сповідь»), активне протистояння «грішній» людській природі (депривація потреб, контроль за психічними функціями, «незрима боротьба»), подолання афектів та глибока внутрішня концентрація («священнобезмовність», «ісихія»), суцільна інтеграція свідомих і безсвідомих психічних процесів («зосередження», «зведення»), що складають цілісний процес «розумного діяння» і, з одного боку, спрямовані на зміну усіх складових особистості, а з іншого – слугують показником її духовного розвитку;
 удосконалено взаємозв’язок ціннісно-нормативних концептів православної аскези: «любові», «волі», «свободи в творчості» та їх вплив на особистісний розвиток адепта православної аскези;
 вперше у вітчизняному релігієзнавстві запропоновано релігієзнавчо-психологічну модель осмислення духовних практик православної аскези, елементами якої постають «догматична христоцентричність», «символізація», «включеність у досвід», «релігійність»; обґрунтовано умови можливості застосування цієї моделі до аналізу психологічного аспекту сучасних аскетичних православних практик;
 набуло подальшого обґрунтування положення про те, що вітчизняні православні духовні практики «пройшли» еволюційний шлях від морально-практичної, активно-діяльної, екстравертної та екзотеричної аскези до споглядально-екстатичної, індивідуальної, інтровертної та езотеричної спрямованості, які уможливлювали формування певного конструктивного потенціалу – самовдосконалення, духовного творення людини.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно дає змогу по-новому осмислити феномен православної аскези як психологічного явища. Також дана робота розкриває умови можливості релігієзнавчо-психологічного осмислення феномену православної аскези, що дає змогу залучити до сучасних вітчизняних досліджень у галузі психології релігії нові теоретичні та методологічні підходи.
Практичне значення. Одержані результати дослідження можуть стати основою для розробки практичних методів дослідження православних аскетичних практик. Матеріали роботи можуть бути використані при розробці нормативних та спеціальних курсів з релігієзнавства, філософії та феноменології релігії, психології релігії.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри релігієзнавства, аспірантських семінарах філософського факультету, були оприлюднені на конференціях філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Дні науки» (м. Київ, 2011, 2012 рр.), всеукраїнській науковій конференції «Ідеологія в сучасному світі» (м. Київ, 2011 р.), «IV Покровські міжнародні читання» (м. Київ, 25-27 жовтня 2011 р.), міжнародній науковій конференції «Традиція і культура: Людина в пошуках істини» (м. Київ, 16-17 грудня 2011 р.)
Публікації. Впровадження результатів дослідження здійснювалося у формі наукових публікацій – трьох статтях, що були вміщені у фахових наукових виданнях України, та трьох тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.
Структура дисертаційної роботи відповідає меті дослідження та відображає послідовність вирішення поставлених завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок. Список використаної літератури становить 15 сторінок і включає 216 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті проведено дослідження доходимо наступних висновків.
Вперше у вітчизняному релігієзнавстві здійснено філософсько-релігієзнавчий аналіз і теоретичну реконструкцію психологічного змісту феномену православної аскези, запропонованх релігієзнавчо-психологічну модель осмислення духовних практик православної аскези на сучасному етапі розвитку вітчизняного суспільства.
Так, у дослідницькій літературі відстежується різноаспектність, багатовимірність інтерпретативних зрізів сутності аскези, що зумовлено розмаїттям її проявів, широким спектром властивостей, що виражається в богословському, філософському, психологічному, релігієзнавчому підходах. Для представників богословсько-теологічної думки аскеза – система психофізичних та духовних вправ, визначальною характеристикою якої є теоцентризм. Філософська традиція розуміння православної аскези робить|чинить| акцент на її значущості для самовдосконалення людини. В психологічній царині звертається увага на зв’язок внутрішнього світу людини та методів її автотрансформації. В межах релігієзнавства православна аскеза осмислюється в контексті дисциплінарних релігієзнавчих утворень, що уможливлює її певну функціональну специфікацію.
На основі аналітичного огляду сучасної наукової літератури, що присвячена філософсько-релігієзнавчому, богословському та релігієзнавчо-психологічному дослідженню феномену православної аскези, можна зробити висновок, що методологічною основою вивчення православної аскези як психологічного явища можуть бути психодинамічна концепція К.Г. Юнга, а саме його вчення про архетип «Самості» та «індивідуацію», психоаналітична концепція З. Фройда, та її психоаналітична топіка «Id» – «Ego» – «Super-Ego». Особливістю застосування психоаналітичної схеми З.Фройда до аналізу феномену православної аскези є використання ідеї недовершеності (незавершеності) особистості, необхідності її саморозвитку через свідомий самоконтроль-депривацію «низьких», «гріховних», «тваринних» потягів до трансцендентних «висот» людського «культурно-суспільного» життя внаслідок подолання самозамкненості «Я» і розбудови «нової» особистості в діалозі зі значущим трансцендентним Іншим (Богом, Super-Ego), що проявляється в акті жертовної «любові» .
Релігійно-психологічна концепція К.Г.Юнга по відношенню до феномену православної аскези розкриває свій методологічний потенціал у таких ідеях та концептах як «самість», «нумінозне», «архетип», що, зважаючи на релігійну спрямованість пояснювальної концепції Юнга, досить вдало пристосовується до герменевтики феномену православної аскези в цілому, та її складових елементів зокрема.
Виходячи з різнопланових варіативних характеристик феномену православної аскези, її зв’язку з концептами аскеза, аскетизм пропонується розглядати їх як семантично споріднені, інваріантні за формою поняття, які мають певні смислові відмінності: «аскеза» фіксує сукупність психосоматичних вправ та методів православної індивідуації, «аскеза» – це частина морального богослов’я, «аскетизм» – це єдність теорії та практики інивідуації та синергічної трансформації особистості.
Крім того, у дослідженні постулюється, що православна аскетична практика постулює єдність людського й надлюдського, іманентного й трансцендентного, що проявляється у формі двонаправленого синергійного процесу «обоження» з боку адепта та «самоприменшення», «втілення» Божества, а також єдність свідомого та несвідомого шляхом інтеграції волі та афекту. Православна аскеза виконує роль духовно-моральнісного захисту людини, стаючи морально-догматичним імперативом. Аскеза виступає інтегративним та стабілізаційним механізмом по відношенню до психічних процесів, удосконалює та посилює релігійні здібності людини.
Було визначено, що основоположними структурними елементами православної аскетичної практики є суб’єкт (адепт) православної аскези, система засобів і методів здійснення православної аскези у формі психосоматичних практик та релігійна складова, що й обумовлює догматично-доктринальну установку, необхідну для обґрунтування, актуалізації та інтерпретації процесу проходження етапів православної аскези.
В результаті критичного переосмислення ряду богословських, релігієзнавчих та психологічних праць у дисертаційній роботі було досліджено зміст основних духовних практик православної аскези, якими постають: «молитовні правила», «покаяння і сповідь», «незрима боротьба», «священнобезмовність», «зведення» або «зосередження», визначено їх співвідношення, місце та значення в аскетичній практиці православ’я. В даному контексті православна аскеза «зачіпає» сенсожиттєві виміри особистості – для чого вона живе, яке призначення її, як вона може самоактуалізуватися і тим самим здійснити себе. Причому система психофізичних та духовних вправ торкається особистісно значимих, екзистенційних проблем і тим самим сприяє вибудові «Я- концепції», яка формується в контексті відношення «людина-Бог».
Було встановлено основоположні ціннісно-нормативні засади здійснення духовних практик православної аскези, серед яких основоположними є концепти «любові», «волі», «свободи в творчості», висвітлено їх взаємозв’язок, роль у формуванні конструктивної аскетичної установки та «супроводі» етапів духовного становлення адепта православної аскези. У даному контексті, «любов» є базовою засадою, «глибинним мотиватором», що спонукає людину до самовдосконалення в Абсолюті через «злиття» з Ним; «воля» виступає активним механізмом впровадження аскетичної мети, що реалізується у «свободі в творчості», яка є проявом істинного життя за Божественною волею, фактично «обоженим» життям.
Впреше було запропоновано релігієзнавчо-психологічну модель осмислення духовних практик православної аскези, елементами якої постають «догматична христоцентричність» (акцентованість на персоні Христа, «уподібнення» Христу), «символізація» (форма актуалізації та прояву трансцендентальної реальності в процесі аскетичної індивідуації), «включеність у досвід» (екзистенційна безпосередність переживання аскезо-містичного досвіду), «релігійність» (первинна здатність до релігійного переживання, релігійного досвіду). Обґрунтовано умови можливості застосування цієї моделі до аналізу психологічного аспекту сучасних аскетичних православних практик.
Також, у дисертаційному дослідженні було показано, що православна аскеза, її філософсько-релігійний та релігієзнавчо-психологічний зміст є невідʼємними складовими функціонування вітчизняного суспільства та духовної культури України, дослідження яких розкриває фундаментальні закономірності відродження національної культури сьогодні, формування морально-етичних засад суспільного життя.
Разом із наведеними результатами дисертаційного дослідження, безсумнівно, у дослідженні феномену православної аскези, його філософських, релігієзнавчих та психологічних аспектів ще існують значні предметні перспективи.
Так, зокрема, продуктивним було б вивчення окремих складових містичного досвіду, серед яких – «внутрішнє тепло», «безстрасність» «фотизми», «екстатичні стани», взаємозв'язок суб’єктивного переживання містичного стану та загально-інституційного церковного досвіду. Також цікавим стало б дослідження містичних станів православної аскези на основі методологічних принципів когнітивно-психологічних наук. Наприклад, предметом аналізу має стати кореляція містичних станів та функціонування головного мозку людини, поведінкові патерни та загальні методи психологічного налаштування та утворення установки досягнення містичних станів в рамках духовних практики православної аскези. Варто дослідити участь окремих психічних функцій (що вивчаються в рамках когнітивного підходу, як то: мислення, пам’ять, увага) та особливості їх перебігу під час різних етапів аскезо-містичного процесу.
Необхідно звернути особливу увагу на розгляд містичних станів, що виникають під час аскетичних практик з точки зору трансперсональної психології. Нажаль, наукова дискредитація цього напряму досліджень завадила глибокому вивченню «пограничних» станів, їх походження та сутності. На наш погляд, відновлення зацікавленості наукового співтовариства до проблем трансперсональної психології, зокрема дозвіл на дослідження «псилоцибінового досвіду» в лабораторних умовах, дозволив би прояснити значну кількість питань релігієзнавчої науки не тільки феноменологічно-описово, але й науково-емпірично.
Особливий інтерес для подальшого дослідження даної теми, на наш погляд становить застосування теоретичних та методологічних засад аналітичної філософії релігії, яка отримала значний розвиток у сучасній англо-американській релігієзнавчій традиції, до аналізу трансцендентально-прагматичного виміру духовних практик православної аскези. На нашу думку, проблематика аскезо-містичного досвіду дуже близька до проблематики сучасної філософії свідомості, зокрема, в межах питання природи свідомості, особистості, суб-особистостей та гіпостазування «відчуженого іншого», що розглядається в роботах Д. Деннета, Д. Чалмерса, Дж. Сьорля, Х. Патнема, Т. Метцінґера (цікавим є факт, що більшість філософів свідомості так чи інакше зачіпають релігійну тематику, особливо в сфері суб’єктивного релігійного досвіду).
Православна аскеза, її філософсько-релігійний та релігієзнавчо-психологічний зміст є невідʼємними складовими функціонування вітчизняного суспільства та духовної культури України, дослідження яких розкриває фундаментальні закономірності відродження національної культури сьогодні, формування раціональних засад суспільного життя. Актуальність засад православної аскези, її методів, практик, ціннісних орієнтирів особливо яскраво проявляється на сучасному етапі розвитку суспільства. Соціум постмодерну, що знаходиться у стані етичного релятивізму, екзистенційнї пустоти, дифузності життєвих смислів, зубожіння ідеї «консюмеризму», наразі потребує «свіжого» підходу до розбудови ціннісних засад функціонування цього самого суспільства, формування суспільного ідеалу. Аскетизм, який базується на формуванні устремління до ідеалу, постає ефективнішим механізмом позитивної трасформації людської природи, тобто індивідуації. Через це така діяльність не може бути «само-замкненою», а має проявлятися в усіх сферах життя (суспільних відносинах, творчості тощо). Таким чином, визначення поняття православного аскетизму потребує певного доповнення: у широкому розумінні – це загальний екзистенціальний принцип, що визначає само-відношення особистості, її відношення до світу, та до Абсолюту, ідеалу. Аскетизм у вузькому значенні – форма життя, яка характеризується свідомою депривацією, тотальним застосуванням аскетичних практик тощо.
Однак, основним принципом життя аскетизм є лише потенційно. Як ми вже зазначали, в сучасних умовах установка на раціоналізм, егоцентризм і, таким чином, заперечення аскетизму, стримують можливості людини, обмежують її інтереси та можливості індивідуалізмом і безсвідомим свавіллям, а отже гальмують розвиток суспільства в цілому. Тим не менш, аскетизм так чи інакше існує у сучасному суспільстві. Він фактично застосовується (чого вимагають базові потреби людини, її природа), але певною мірою стихійно, неусвідомлено, а відтак і неефективно. Свідоме, підготовлене застосування аскези мусить усунути цей недолік.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абеляр П. Диалог между философом, иудеем и християнином / Пьер Абеляр // Вопросы философии. – 1995. – № 3. – С. 130-181.
2. Аверинцев С. С. «Наша философия» (восточная патристика IV-XI вв.) / С.С.Аверинцев // София – Логос. Словарь. – К.: Дух і Літера, 2006. – С. 610-639.
3. Академічне релігієзнавство : підручник / [за наук. ред. А Колодного]. – К. : Світ Знань, 2000. – 862 с.
4. Амман П. Путь отцов: Краткое введение в патристику / П. Амман. – М.: ПРОПИЛЕИ, 1994. – 239 с.
5. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г. Ананьев. – М.: Наука, 1977. – 380 с.
6. Андрущенко В. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз. / В. Андрущенко, Л. Губерський, М. Михальченко. – К.: Знання України, 2002. – 578 с.
7. Антоний, митр. Сурожский. Может ли еще молиться современный человек? / Митр. Антоний Сурожский – Клин.: Христианская жизнь, 1999. – 318с.
8. Антоний, митр. Сурожский. О Встрече / Митр. Антоний Сурожский – Клин.: Христианская жизнь, 1999. – 255с.
9. Антропологический синтез: религия, философия, образование / Сост. А.А. Корольков. – СПб.: Изд. Рус. Христ-го гуманит-го ин-та, 2001. – 351 с.
10. Апресян Р.Г. Одухотворённость / Р.Г. Апресян // Человек. – 1996. – № 4. – С. 60-74.
11. Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). Дух, душа и тело. / Архиеп. Лука (Войно-Ясенецкий) – М.: Православный Свято-Тихоновский Богословский Институт, 1997. – 76 с.
12. Архимандрит Киприан (Керн). Антропология Св. Григория Паламы / Архим. Киприан (Керн) – М.: Паломник, 1996. – 445с.
13. Афанасьева Т.М. Душа и тело: О самовоспитании личности / Т.М. Афанасьева – М.: Молодая гвардия, 1990. – 240 с.
14. Бакштановский В.И. Моральный выбор личности: альтернативы и решения / В.И. Бакштановский – М.: Политиздат, 1983. – 223 с.
15. Белорусов С.А. Православие и производные от него психотерапевтические парадигмы / С.А. Белорусов // Московский психотерапевтический журнал. – 2006. – № 3 (50). – С. 179 – 200.
16. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства / И. Бентам – М.: РОССПЕН, 1998. – 415 с.
17. Бердяев Н. Смысл творчества / Николай Бердяев – М.: АСТ; Х.: Фолио, 2002. – С. 15-334.
18. Библия. – М.: ЭП «Интеркультура», 1991. – 1217 с.
19. Бубер М. Два образа веры / Мартин Бубер – М.: АСТ, 1999. – 59 с.
20. Булгаков С.Н. Православие / С.Н. Булгаков – М.: АСТ; Х.: Фолио, 2001. – 480 с.
21. Булгаков С.Н. Героизм и подвижничество / С.Н. Булгаков // Вехи: Сборник статей о русской интеллигенции (1909). – Свердловск: Изд. Уральского ун-та, 1991. – С. 26-68.
22. Булгаков С.Н. Свет невечерний / С.Н. Булгаков – М.: Республика, 1994. – 414 с.
23. Бычков В.В. Идеал любви христианско-византийского мира / В.В. Бычков // Философия любви. – М.: Политиздат, 1990. – Т. 1. – С. 68-109.
24. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики / В.В. Бычков – К.: Путь к истине, 1991. – 406 с.
25. Бычков В.В. Русская средневековая эстетика / В.В. Бычков – М.: Мысль, 1995. – 637 с.
26. Вебер М. Аскетичний протестантизм і капіталістичний дух / Макс Вебер // Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика; [Пер. з нім.] – К.: Основи, 1998. – С. 355-380.
27. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма / Макс Вебер // Избранные произведения; [Пер. с нем]. – М.: Прогрес, 1990. – С. 60-272.
28. Ведин И.Ф. Теорема личности: Дороги и тупики самосозидания / И.Ф. Ведин – М.: Молодая гвардия, 1988. – 238 с.
29. Вениаминов В. Краткие сведения о житии и мысли св. Григория Паламы / В. Вениаминов // Св. Григорий Палама. Триады в защиту священнобезмолствующих. – М.: Канон, 1995. – С. 344-381.
30. Виндельбанд В. История древней философии / В. Виндельбанд – К.: Тандем, 1995. – 365 с.
31. Вышеславцев Б.П. Этика преображенного эроса / Б.П. Вышеславцев – М.: Республика, 1994. – 368 с.
32. Гаврилюк Т.В. Людина перед очима трансцендентного та трансцендентне в очах людини / Т.В. Гаврилюк // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2005. – № 46. – С. 21-24.
33. Головащенко С. Історія християнства / С. Головащенко – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
34. Грабовський С. Самовизначення людини як проблема сучасної доби / С. Грабовський // Сучасність. – 1998. – № 9. – С. 50-65.
35. Григорьян Б.Т. Человек. Его положение и призвание в современном мире / Б.Т. Григорьян – М.: Мысль, 1986. – 224 с.
36. Гуревич И.Я. Культура средневековья и историк конца ХХ века / И.Я. Гуревич // История мировой культуры: Наследие Запада: Античность. Средневековье. Возрождение – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998. – С. 89-209.
37. Давыдов Ю.М. Вебер и Булгаков (христианская аскеза и трудовая этика) / Ю.М. Давыдов // Вопросы философии. – 1994. – № 2. – С. 54-73.
38. Дамаскин Иоанн. Точное изложение православной веры / Иоанн Дамаскин – М.: Лодья, 2000. – 463 с.
39. Дворкин И. Ты и оно. По следам М. Бубера и З. Фрейда / И. Дворкин // Вопросы философии. – 2002. – № 4.– С. 141-158.
40. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта / Уильям Джеймс – Спб.: Андреев и сыновья, 1993. – 418с.
41. Дионисий Ареопагит (Псевдо-Дионисий) О небесной иерархии / Дионисий Арепагит [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000148/index.shtm
42. Дионисий Ареопагит. Божественные имена / Дионисий Ареопагит // Мистическое богословие. ‒ К.: Издание христианской благотворительно-просветительской ассоциации "Путь к истине", 1991. ‒ С. 13 ‒ 93.
43. Дионисий Ареопагит. Корпус сочинений. С толкованиями преп. Максима Исповедника / Дионисий Ареопагит ; [пер. с греч. и вступ. ст. Г. М. Прохорова]. ‒ [3-е изд., испр.]. ‒ СПб. : Издательство Олега Абышко, 2008. ‒ 464 с. ‒ (Серия ,,Библиотека христианской мысли. Источники”).
44. Дионисий Ареопагит. О мистическом богословии / Дионисий Ареопагит // Мистическое богословие Восточной Церкви – М.: ООО «Изд-во АСТ», Харьков «Фолио», 2001. – С. 572-588.
45. Дмитрий Ростовский. Жития святых. Октябрь / Дмитрий Ростовский – Издание Введенской Оптиной Пустыни, 1993. – 654 с.
46. Добротолюбие. – М.: Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1992. – Т.1 – 638с.
47. Добротолюбие. – М.: Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1992. – Т.2 – 760с.
48. Добротолюбие. – М.: Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1992. – Т.3 – 440с.
49. Добротолюбие / Сост. и предисл. Л.С. Кукушкина – Харьков.: Фолио; М.: АСТ, 2001. – 527 с.
50. Древний патерик. – М.: Планета, 1991. – 428 с.
51. Дронов М. Протестантская этика и православная аскеза / М. Дронов // Человек. – 1999. – Вып. 3. – С. 104-111.
52. Епископ Варнава (Беляев). Основы искусства святости: Опыт изложения православной аскезы / Еп. Варнава (Беляев) – Нижний Новгород: Изд. Братства во имя св. князя Александра Невского, 2002. – 587с.
53. Жизнь как творчество: Социально-психологический анализ / Под ред. Л.В. Сохань, В.А. Тихонович. – К.: Наукова думка, 1985. – 300 с.
54. Жиртуєва Н. С. Модифікації містичного досвіду в релігійних традиціях світу : [монографія] / Н. С. Жиртуєва . ‒ Херсон : Видавництво ХДМІ, 2009. ‒ 327 с.
55. Зарин С.М. Аскетизм по православно-христианскому учению. / С.М. Зарин. – Т. I. – СПб.: Типография В.Ф. Киршбаума, 1907. – 720 с.
56. Зеньковский В. История русской философии / В. Зеньковский – Харьков: Фолио; М.: ЭКСМО-Прес, 2001. – 896 с.
57. Зеньковский В. В. Основы христианской философии / В. В. Зеньковский. – М. : Канон +, 1996. – 560 с. ‒ (История христианской мысли в памятниках).
58. Зяблицев Г. Богословие Оригена / Г. Зяблицев // Журн. Моск. Патриархии. – 1992. – №2. – С. 47‒52.
59. Зяблицев Г. Богословие преподобного Исаака Сирина / Г. Зяблицев // Журн. Моск. Патриархии. – 1993. – № 3. – С. 41–50.
60. Зяблицев Г. Богословие преподобного Максима Исповедника / Г. Зяблицев // Журн. Моск. Патриархии. – 1991. – № 1. – С. 65–69.
61. Зяблицев Г. Богословие святителя Григория Нисского / Г. Зяблицев // Журн. Моск. Патриархии. – 1993. – № 8. – С. 29‒37.
62. Зяблицев Г. Богословие святого Дионисия Ареопагита и античная философия / Г. Зяблицев // Журн. Моск. Патриархии. – 1991. ‒ № 4. – с. 68–72.
63. Иванов В.Г. История этики древнего мира / В.Г. Иванов – СПб.: Лань, 1997. – 256 с.
64. Иеромонах Онисим. Любовь как условие возможности Царства Божьего / Иером. Онисим // Человек. – 1991. – № 5. – С. 110-112.
65. Иллюстрированная история религии: В 2-х томах / [Под ред. проф. Д.П. Шантепи де ля Соссей]. – М.: Спасо-Преображенский Валаамский монастырь – Российский фонд мира, 1992. – Т. 1 – 411 с.
66. Иллюстрированная история религии: В 2-х томах / [Под ред. проф. Д.П. Шантепи де ля Соссей]. – М.: Спасо-Преображенский Валаамский монастырь – Российский фонд мира, 1992. – Т. 2. – 526 с.
67. Ильин И. Аксиомы религиозного опыта. – М.: АСТ, 2002. – 586 с.
68. Иоанн Златоуст, св. Письма к Олимпиаде. – М.: Отчий Дом, 1997. – 207с.
69. Иоанн Лествичник,св. Лествица Духовная / Иоанн Лествичник – К.: Изд-во Киево-Печерской Лавры, 1998. – 405с.
70. Исаак Сирин, Авва. Слова подвижнические / Авва Исаак Сирин – М.: «Православное издательство», 1993. – 435с.
71. Ісіченко Ігор, архиєпископ. Аскетична література Київської Руси / Архиєпископ Ігор Ісіченко. – Харків: “Акта”, 2007. – 398 с.
72. Історія української філософії: Підручник / М.Ю. Русин, І.В. Огородник, С.В. Бондар та ін. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 591 с.
73. Исповедник Максим. Избранные Творения / Максим Исповедник ; [пер. А. Сидорова]. – М. : Паломник, 2004. – 493 с. – (Библиотека отцов и учителой церкви).
74. Історія філософії / В.І.Ярошовець,О.В.Александрова,Г.ЄАляєв та ін.; за ред. В.І.Ярошовця. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – 927с.
75. Казакова Л.И. Человек в системе духовной жизни общества / Л.И. Казакова – М.: Магістр, 1990. – 160 с.
76. Карсавин Л.П. Аскетизм и иерархия / Л.П. Карсавин // Минувшее: Исторический альманах. – 1991. – С. 211-231.
77. Карсавин Л.П. Монашество в средние века / Л.П. Карсавин – М.: Высшая школа, 1992. – 191 с.
78. Кемеров В.Е. Проблема личности: методология исследования и жизненный смисл / В.Е. Кемеров – М.: Политиздат, 1977. – 254 с.
79. Киево-Печерский патерик. – К.: Либідь,1991. – 252 с.
80. Киселёв Г.С. «Кризис нашего времени» как проблема человека / Г.С. Киселёв // Вопросы философии. – 1999. – № 1. – С. 40-52.
81. Киселёв Г.С. Современный мир и «новое» религиозное сознание / Г.С. Киселёв // Вопросы философии. – 2000. – № 6. – С. 18-33.
82. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека / Л.Н. Коган – М.: Мысль, 1984. – 252 с.
83. Коган Л.Н. Человек и его судьба / Л.Н. Коган – М.: Мысль, 1988. – 283 с.
84. Комаров Ю.С. Общество и личность в православной философии / Ю.С. Комаров – Казань: Изд. Казан. ун-та, 1991. – 186 с.
85. Корольков А.А. Антропология и кризис духовности / А.А. Корольков // Антропологический синтез: религия, философия, образование. – СПб., Изд. Рус. Христ-го гуманит-го ин-та, 2001. – С. 3-12.
86. Культура жизни личности: проблемы теории и методологии социально-психологического исследования / Под ред. Л.В.Сохань, В.А.Тихонович. – К.: Наукова думка, 1988. – 190 с.
87. Левин Г.Д. Свобода воли. Современный вигляд / Г.Д. Левин // Вопросы философии. – 2000. – №6. – С. 71-86.
88. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев – М.: Политиздат, 1977. – 302 с.
89. Лествица. Преподобного отца нашего Иоанна игумена горы Синайской. – Изд. 2-е. – К.: Типография Киево-Печерской лавры, 2001. – 320 с.
90. Літопис Руський (За Іпатським списком). – К.: Дніпро, 1990. – 590с.
91. Лозовой В.О. Самовоспитание личности: философско-социологический анализ / В.О. Лозовой – Харьков: Основа, 1991. – 207 с.
92. Лосский В.Н. Апофатическое богословие в учении святого Дионисия Ареопагита / В. Лосский // Богосл. Труды. – 1986. – Сб. 26. – С. 163‒172.
93. Лосский В.Н. Каппадокийцы / В. Лосский // Богосл. Труды. – 1984. – Сб. 25. – С. 161–168.
94. Лосский В.Н. Очерк мистического богословия Восточной церкви. Догматическое богословие / В. Лосский. – М. : (Издатель: Центр ,,СЭИ” ; «Красный пролетарий»), 1991. – 288 с.
95. Лосский В.Н. Догматическое богословие // Мистическое богословие. / В. Лосский. – К.: «Путь к истине», 1991. – С. 261 – 335. – («Памятники богословской мысли»).
96. Лосский Н.О. Ценность и бытие / Н.О. Лосский – Х.: Фолио; М.: АСТ, 2000. – С. 294.
97. Лосский Н.О. История русской философии / Н.О. Лосский; [Пер с англ.] – М.: Советский писатель,1991. – 480 с.
98. Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция / Н.О. Лосский – М.: ТЕРРА, 1999. – 408 с.
99. Лосский Н.О.Бог и мировое зло / Н.О. Лосский – М.: ТЕРРА, 1999. – 432 с.
100. Лука (Войно-Ясенецкий), святитель. Наука и религия / святитель Лука (Войно-Ясенецкий). – Ростов на Дону : Феникс, 2001. – 319 с.
101. Любченко О.О. Вплив методів православної автотрансформації на особистісне зростання: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук: 19.00.01 / О.О. Любченко; Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України. – К., 2001. – 19 с.
102. Максим Исповедник. Слово о подвижнической жизни / Максим Исповедник // Творения преп. Максима Исповедника. – Кн. 1: Богословские и аскетические трактаты. – Мартис, 1993. – С. 75-95.
103. Марченко О.В. Богошукання як шлях людського самоздійснення: аналіз вітчизняної релігійно-філософської традиції. Монографія / О.В.Марченко. – Черкаси:Брама, 2004. – 264 с.
104. Мейендорф Иоанн. Введение в святоотеческое богословие / Иоанн Мейендорф. ; [пер. с англ. Л. Волохонской]. ‒ изд. 4-е, испр. и дополн. ‒ К.: Храм преподобного Агапита Печерского, 2002. ‒ 360 с.
105. Мень А. Истоки религии / А. Мень – М.: Фонд Александра Меня, 2000. – 428 с.
106. Мень А. В. История религии: в поисках Пути, Истины и Жизни : в 7 томах. – М. : СП "Слово", 1991. – 462 с. Т.2.: Магизм и единобожие : Религиозный путь человечества до эпохи великих Учителей. ‒ 1991. ‒ 462с.
107. Мень А. В. История религии: в поисках Пути, Истины и Жизни: в 7 томах. Т. 1. Истоки религии / [предисл. С. С. Аверинцева]. – М.: СП «Слово», 1991. – 287 с.Т.1.: Истоки религии. ‒ 1991. ‒ 287 с.
108. Мень А. Магизм и единобожие / А. Мень – М.: Фонд Александра Меня, 2001. – 668 с.
109. Мень А. Мировая духовная культура. Христианство. Церковь: Лекции и беседы / А. Мень – М.: Фонд имени Александра Меня, 1997. – 671 с.
110. Мень О. Син людський / О. Мень. – Львiв: Монастир Монахiв Студiйського Уставу, Видавничий вiддiл ,,Свiчадо”, 1994. – 328 с.
111. Миртов Д.П. Нравственное учение Климента Александрийского / Д.П. Миртов – СПб.: Изд. духовной акад., 1904. – 368 с.
112. Минин П. Главные направления древне-церковной мистики. // Мистическое богословие. / П.Минин. – К.: «Путь к истине», 1991. – С. 337 – 391. – (Серия «Памятники богословской мысли»).
113. Минин П. Мистицизм и его природа / П. Минин. – К. : Пролог, 2003. – 150 с.
114. Назаров В.Н. Нравственная мудрость как творчество жизни / В.Н. Назаров // Философские науки. – 1991. – № 11. – С. 51-64.
115. Налимов В.В. Иррациональное в рациональном / В.В. Налимов // Человек. – 1991. – № 3-4. – С. 22-32.
116. Носов М.А. Духовная лествица св. Исаака Сирина / М.А. Носов // Человек. – 1992. – № 5. – С. 77-85.
117. Палама Григорий. Триады в защиту священнобезмолвствующих / Григорий Палама – М.: Канон, 1995. – 384 с.
118. Панфилова Т.В. Человек в мировоззрении Востока / Т.В. Панфилова – М.: Знание, 1991. – 63 с.
119. Пілецький Є.А. Взаємозв’язок принципу (архетипу) самості та релігійного («нумінозного») досвіду в антропологічній моделі К.Г. Юнга. / Є.А. Пілецький // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2011. – № 103. – С. 54-57.
120. Пілецький Є.А. Православна аскеза: українська традиція. / Є.А. Пілецький // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2012. – № 106. – С. 23-26.
121. Пілецький Є.А. Феномен православної аскези в світлі психоаналітичної парадигми З. Фройда. / Є.А. Пілецький // Гілея: науковий вісник. – 2011. – Вип. 54 (№ 11). – С. 357-361.
122. Попов И. Идея обожения в древневосточной церкви / И.Попов // Вопросы философии и психологии. – 1909. – Кн. 97 (11). – С. 165-213.
123. Поснов М. Э. История Христианской Церкви (до разделения Церквей – 1054 г.) / М.Э.Поснов. – К.: Изд. христ. Боготвор.-просветит. Ассоциации «Путь к истине», 1991. – 514 с.
123. Поучения преп. Антония Великого / [сост. Е. Смирнова] – М.: Издательство Сретенского монастыря, 2010. – 704 с.
124. Поучение Владимира Мономаха // Древняя русская литература. Хрестоматия. – М.: Просвещение, 1988. – С. 52-56.
125. Православная богословская энциклопедия / Под ред. проф. А.П. Лопухина. – Петроград, 1901. – Т.ІІ. – Ч. 1. – 1296 с.
126. Предко О.І. Духовність у святоотцівській традиції / О.І.Предко // Вісн. Львів. ун-ту. – Серія : Філософські науки. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005. – Вип. 8. – С. 166-172.
127. Предко О.І. Психологія релігії: історія, теорія, релігієзнавчі виміри Монографія /О.І.Предко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 278 с.
128. Протоиерей Александр Соловьёв. Старчество по учению святых отцов и аскетов / Прот. А. Соловьев – М.-Рига: Благовест, 1995. – 160 с.
129. Роджерс К. Клиент-центрированная терапия / К. Роджерс. – М.: Психотерапия, 2007. – 560 с.
130. Розанов В. Религия и культура / В.Розанов – Харьков: Фолио; М.: АСТ, 2002. – 640с.
131. Сафронов А.Г. Религиозные психопрактики в истории культуры / А.Г. Сафронов – Харьков.: ХГАК, 2004. – 303с.
132. Свенцицкая И.С. Раннее христианство: страницы истории / И.С. Свенцицкая – М.: Политиздат, 1987. – 335 с.
133. Сідак Л.М. Аскетизм як принцип саморозвитку та самореалізації особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата психологічних наук. / Л.М. Сідак; Харк. військ. ун-т. – Х., 2003. – 16 с.
134. Симеон Новый Богослов, прп. Божественные Гимны / Прп. Симеон Новый Богослов; [Пер. с греч.] – М.: Сергиев Пасад, 1917. – 280с.
135. Синергия. Проблемы аскезы и мистики православия / Под ред. С. Хоружего – М.: «Дик-дик», 1995. – 366с.
136. Сирин Ефрем. Творения / Ефрем Сирин – М.: Издательский отдел Московского патриархата, 1993. – Т. 1. – 399 с.
137. Сирин Исаак. Три степени ведения / Исаак Сирин // Творения. Слова подвижнические. – Сергиев Посад, 1914. – 112 с.
138. Слабошпицький М. З голосу нашої Кліо / М. Слабошпицький – К.: Довіра, 1993. – 251с.
139. Слободчиков В.И. Христианская психология в системе психологического знания /В.И.Слободчиков // Московский психотерапевтический журнал. – 2007. – №3. – С. 23 – 31.
140. Смирнов П.И. Социология личности: Учеб. пособие / П.И. Смирнов – СПб.: Социол. общество им. М.М. Ковалевского, 2001. – 380 с.
141. Смысл жизни: Антология. – М.: Прогресс – Культура, 1994. – 592 с.
142. Соловьёв В.С. Чтения о богочеловечестве. Духовные основы жизни. Оправдание добра / В.С. Соловьев – Минск: Харвест, 1999. – 910 с.
143. Сумерки богов: Сборник. – М.: Политиздат, 1989. – 396 с.
144. Тареев М.М. Цель и смысл жизни / М.М. Тареев // Смысл жизни: Антология. – М.: Прогресс – Культура, 1994. – С. 123-242.
145. Творения Аввы Евагрия: Аскетические и богословские трактаты / [Пер. с греч.] – М.: Мартис, 1994. – 360с.
146. Творения святителя Игнатия епископа Ставропольского. Аскетические опыты. – М: Издание Сретенского монастыря, 1996. – 982 с.
147. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / Тейяр де Шарден – М.: АСТ, 2002. – 553 с.
148. Тиллих П. Мужество быть / П. Тиллих [Пер с англ.] // Избранное: Теология культуры – М.: Юрист, 1995. – 279 с. – С. 7-131.
149. Топоров В.Н. Святость и святые в русской духовной культуре / В.Н. Топоров – М.: Гнозис – Школа «Языки русской культуры», 1995. – Т.1. – 875 с.
150. Торчинов Е.А. Религии мира. Опыт запредельного. Трансперсональные состояния и психотехника / Е.А. Торчинов. – СПб.: Петербургское востоковедение, 2001. – 384 с.— (“Orientalia”).
151. Трубецкой С.Н. Смысл жизни / С.Н. Трубецкой – М.: Фолио, 2000. – 650 с.
152. Трубецкой С.Н. Учение о Логосе в его истории / С.Н. Трубецкой – М.: АСТ; Х.: Фолио, 2000. – 651 с.
153. Феофан Затворник, свт. Письма о духовной жизни / Свт. Феофан Затворник – М.: Правила Веры, 1996. – 346с.
154. Феофан Затворник, свт. Созерцание и размышление / Свт. Феофан Затворник – Издание Спасо-Преображенского Мгарского монастыря Полтавской епархии, 1999. – 638 с.
155. Філософський енциклопедичний словник / [ред. Шинкарук В. І.]. ‒ К. : Абрис, 2002. ‒ 742 с.
156. Флоренский П. Христианство и культура / Павел Флоренский – Х.: Фолио; М.: АСТ, 2001. – 672 с.
157. Флоренский П. Столп и утверждение истины: Опыт православной теодеции / Павел Флоренский – М.: АСТ, 2003. – 633 с.
158. Флоровский Г. Пути русского богословия / Г. Флоровский – К.: Путь к истине, 1991. – 599 с.
159. Флоровский Г. Восточные отцы церкви / Г. Флоровский – М.: АСТ, 2003. – 636с.
160. Франк С.Л. Смысл жизни / С.Л. Франк // Смысл жизни: Антология. – М.: Прогресс–Культура, 1994. – С. 489-583.
161. Фрейд З. Будущее одной иллюзии / Зигмунд Фрейд // Вопросы философии. – 1988. – № 8. – С. 132−160.
162. Фрейд З. Введение в психоанализ / Зигмунд Фрейд // Психологические этюды. – Минск: Попурри, 1999. – С.5- 47.
163. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия / Зигмунд Фрейд // Психология бессознательного. Сборник. – М.: АСТ, 2007. – С. 520-583
164. Фрейд З. Психоанализ и культура / Зигмунд Фрейд // Психологические этюды. – Минск: Попурри, 1999. – С. 481-489.
165. Фрейд З. Тотем и табу / Зигмунд Фрейд – СПб: Азбука-Классика – 2008. – 256 с.
166. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э. Фромм; [Пер. с нем.] – М.: Изд-во АСТ ЛТД, 1998. – 678 с.
167. Хоружий С.С. К феноменологии аскезы / С.С. Хоружий. – М. : Издательство гуманитарной литературы, 1998. – 352 с.
168. Хоружий С.С. Исихазм и история. / С.С. Хоружий // Цивилизации. Вып. 2./ [сб.науч.трудов: под ред. И.Н.Ионова, М.М.Гаринского, В.М.Хачатуряна и др.]. – М.: Наука, 1993. – С. 172 – 196.
169. Христокін Г.В. Філософія грецької патристики як східно-християнський неоплатонізм / Г.В. Христокін // Практична філософія. – К.: Парапан. – 2006. – № 2. – С. 180-189.
170. Хюбнер К. Истина мифа / К. Хюбнер. – М.: Республика, 1996. – 448 с.
171. Чаплигін О.К. Творчий потенціал людини: від становлення до реалізації (соціально-філософський аналіз) / О.К. Чаплигін – Харків: Основа, 1999. – 277 с.
172. Чорноморець Ю.П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія / Ю.П.Чорноморець. – К.: Дух і літера, 2010. – 568 с.
173. Чорноморець Ю. Вчення про досконалу людину в антропології грецької патристики / Юрій Чорноморець [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://theology.in.ua/ua/bp/theological_source/patristic/42471/
174. Чорноморець Ю. П. Антропологія східної патристики : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05 «№Історія філософії» / Ю. П. Чорноморець. – К. , 2002. – 20 с.
175. Чорноморець Ю.П. Еволюція візантійського неоплатонізму: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філос. наук: спец. 09.00.11 «релігієзнавство» / Юрій Павлович Чорноморець. – К.,2011.- 24 с.
176. Чорноморець Ю.П. Основні категорії патристичної метафізики / Ю.П.Чорноморець // Мультиверсум Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури, – 2004. – № 42. – С.36-47.
177. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / А. Швейцер. – М.: Прогресс, 1992. – 573с.
178. Швейцер А. Возникновение учения о благоговении перед жизнью и его значение для нашей культуры / А. Швейцер // Гусейнов А. А. Великие моралисты. – М. : Республика, 1995. – С. 334 – 342.
179. Швейцер А. Культура и этика / А. Швейцер; [Пер с нем.] – М., Прогресс, 1973. – 343 с.
180. Шелер М. Положения человека в космосе / М.Шелер [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://krotov.info/libr_min/25_sh/shel/er3.html
181. Шпидлик Ф. Духовная традиция Восточного христианства. Систематическое изложение / Фома Шпидлик. – М. : Паолине, 2000. – 494с.
182. Эдингер Э. К.Г. Юнг и христианство / Э. Эдингер, Д. Даурли, В. Зеленский. – СПб., Гуманитарное агентство «Академический проект», 1999. – 246 с.
183. Эйкен Г. История и система средневекового миросозерцания / Г. Эйкен; [Пер. с нем.] – СПб., Типография Акинфеева, 1907. – 732 с.
184. Элиаде М. Миф о вечном возвращении / М. Элиаде; [Пер. с франц.] – Спб. : Алетейя, 1998. – 250 с.
185. Эдиаде М. Священное и мирское / М. Элиаде; [Пер. с франц.] – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 144с.
186. Элиаде М. Словарь религий, обрядов и верований / М. Элиаде; [Пер. с франц.] – М.: Рудомино; СПб.: Университетская книга, 1997. – 414 с.
187. Юнг К.Г. Инстинкт и бессознательное [Електронний ресурс] / К.Г. Юнг. – Режим доступу: http://www.jungland.ru/node/616. – Назва з екрану.
188. Юнг К.Г. Об архетипах колективного бессознательного [Електронний ресурс] / К.Г. Юнг. – Режим доступу: http://www.jungland.ru/node/1596. – Назва з екрану.
189. Юнг К.Г. Ответ Иову [Електронний ресурс] / К.Г. Юнг. – Режим доступу: http://www.jungland.ru/node/1601. – Назва з екрану.
190. Юнг К.Г. Отношения между Я (Эго) и Бессознательным [Електронний ресурс] / К.Г. Юнг. – Режим доступу: http://www.jungland.ru/node/1493#ch6. – Назва з екрану.
191. Юнг К.Г. Психологические типы [Електронний ресурс] / К.Г. Юнг. – Режим доступу: http://www.jungland.ru/node/1899. – Назва з екрану.
192. Юркевич П.Д. Из науки о человеческом духе / Юркевич П.Д // Философские произведения. – М.: Правда, 1990. – С.104-192.
193. Юркевич П.Д. Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова Божия / Юркевич П.Д // Философские произведения. – М.: Правда, 1990. – С. 69-103.
194. Ямчук П. Християнський консерватизм: дух, епоха, людина : [монографія] / Павло Ямчук ‒ Луцьк : ВМА "Терен", 2005. ‒ 320 с.
195. Яннарас Х. Вера Церкви : Введение в православное богословие / Х. Яннарас [ Пер. с новогреч. Вдовиной Г.В.,под. ред. Кирлежева А.И.] – М.: Мир, 2002. – 297 с.
196. Callinicos A. Against postmodernism / A. Callinicos – Cambridge: Polity, 1989. – 432 p.
197. Cambell Thomas Joseph. Ascetism [електронний ресурс] / T.J. Campbell / The Catholic Encyclopedia. — 1907. — Vol. I. — Режим доступу: http://www.newadvent.org/cathen
198. Catalan, Jean-François. Experience spirituelle et psychologie / J.-F. Catalan – Paris: Desclée de Brouwer, 1991. – 216 p.
199. Davis P.J. Descartes’ dream / Davis P.J., Hersh R. – Boston: Houghton Mifflin, 1986. – 312p.
200. Feinsten D. Personal mythology: The psychology of your evolving self / D. Feinstein – Los Angeles: Jeremy P.Tarsher, 1998. – 405p.
201. Harr R. Physical being: A theory for corporal psychology / R. Harr – New York: Basil Blackwell, 1991. – 451p.
202. Krippner S. Dreams and the development of a personal mythology / S. Krippner // Journal of Mind and Behavior. – 1987. – 17. – P. 449-461.
203. Krippner S. Spiritual dimension of healing: From native shamanism to contemporary health care / Krippner S., Welsh P. New York: Irvington, 1992. – 327 p.
204. Larchet Jean-Claude. L'inconscient spirituel / J.-C. Larchet – Paris: Cerf, 2008. – 257p.
205. Larchet Jean-Claude. Thérapeutique des maladies spirituelles / J.-C. Larchet – Paris: Cerf, 2008. – 848 p.
206. Lecuit Jean-Baptiste. L'Anthropologie théologique à la lumière de la psychanalyse / J.-B. Lucuit – Paris: Cerf, 2007. – 655 p.
207. McGinn Bernard. Transformation en Dieu / B. McGinn – Paris: Cerf, 2006. – 198p.
208. Natsoulas T. Consciousness / T. Natsoulas // American Psychologist – 1995. – 138. – P. 122-123.
209. Natsoulas T. Concept of Consciousness / T. Natsoulas // Journal of Mind and Behavior. – 1997. – 14. – P. 13-59.
210. Shapiro D. Meditation: Self-regulation strategy and altered states of consciousness / D. Shapiro – New York: Aldine, 1980. – 350 p.
211. Singer J. The inner world of daydreaming / J. Singer – New York: Harper/Colophon, 1975. – 458 p.
212. Sutich A.J. Transpersonal psychology: an emerging force / A.J. Sutich // Journal of Humanistic Psychology. – 1968. – 1. – P. 77-78.
214. Sutich A.J. Some considerations regarding transpersonal psychology / A.J. Sutich // Journal of transpersonal psychology. – 1969. –