Приходченко Катерина Іллівна. Педагогічні основи формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх навчальних закладах гуманітарного профілю

Короткий опис

Приходченко Катерина Іллівна. Педагогічні основи формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх навчальних закладах гуманітарного профілю. : Дис... д-ра наук: 13.00.07 2008

Приходченко К. І. „Педагогічні основи формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх навчальних закладах гуманітарного профілю”. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія та методика виховання. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2008.
В дисертації дається характеристика творчого освітньо-виховного середовища, рівнів його функціонування. Розроблена функціональна модель середовища, що відбиває навчально-виховну діяльність, в центрі якої творча особистість учня, який здатний до життєвої самотворчості.
Проведена експериментальна робота допомогла удосконалити процес відбору методів, прийомів, інноваційних технологій для успішної реалізації основних теоретичних положень функціональної моделі творчого освітньо-виховного середовища в практичну діяльність шкіл гуманітарного профілю.

1. У дисертаційному дослідженні теоретично обґрунтовано систему формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх закладах гуманітарного профілю та експериментально перевірено її ефективність.
2. У ході дослідження поглиблено розуміння освітньо-виховного середовища, яке набуває творчого характеру завдяки розробленій технології та є складним утворенням, що формується в системі як результат спільної організаційно-управлінської діяльності всіх його учасників і має певне змістове наповнення.
3. Творче освітньо-виховне середовище активно розвиває різноманітні компетенції керівників шкіл та педагогів і особливо таких, як:
функціональна компетенція, яка полягає у відтворенні традиційного для загальноосвітнього навчального закладу гуманітарного профілю циклу та в оволодінні вміннями здійснювати репродуктивні, репродуктивно-творчі та творчі види діяльності; в ліквідації непродуктивних контактів;
соціально-педагогічна компетенція, яка полягає в розвитку творчого освітньо-виховного середовища в спеціалізованій гуманітарній школі як соціальній системі, яка перебудовує і трансформує системні зв’язки рефлексивної культури з іншими компонентами суб’єктності, змінює її механізми та функції у процесі самовизначення педагогічної особистості, зв’язує цінності, смисложиттєві орієнтації в динамічну єдність;
інноваційна компетенція, яка полягає у спрямуванні на розвиток педагогічної системи школи шляхом інновацій: введення предметів варіативного компоненту за авторськими програмами, наявність рефлексивної педагогіки, система кабінетів за авторською концепцією, робота динамічних і статичних творчих груп, використання авторських навчальних посібників тощо;
фасилітативна компетенція, яка полягає у спрямуванні творчої діяльності педагогів на створення оригінальної освітньої практики, в якій взаємодіють суб’єктність і рефлексивна професійно-педагогічна майстерність, культура, саморозвиток, самовизначення, самореалізація. Конкретизація змісту та структура компетенцій дозволила розробити критерії та показники оцінювання створеного творчого освітньо-виховного середовища.
4. Втілення експериментальної програми „Спеціалізована гуманітарна школа як заклад життєвої самотворчості” сприяло тому, що:
можливості адаптації школярів у проміжку між першим та одинадцятим класом, де створювалося творче освітньо-виховне середовище, і цими ж віковими категоріями дітей у закладах, де не проводилася робота з його формування, значно вищі. Для першого класу дані можливості визначаються дошкільною підготовкою, зокрема, сприятливим чи несприятливим для дитини внутрісімейним кліматом. Для п’ятого класу такі можливості адаптації визначаються здатністю до самовизначення тією чи іншою особистістю, де не останню роль відіграє взаємовідношення індивіда з однолітками, батьками, викладачами, і, можливо, з протилежним полом. Навчально-виховний процес вибудовується за принципом самонавчаючого учіння. В цьому випадку задача школи в цілому і конкретного учителя зокрема полягала у створенні максимально насиченого середовища, що стимулювало розвиток свідомості, прояв суспільно зумовленого прояву ініціативи, конструктивних взаємовідносин „викладач-учень”, „викладач-клас”, „учень-клас”;
створення творчого освітньо-виховного середовища сприяло попередженню девіантної поведінки, подоланню підліткової зухвалості, зайвої самовпевненості, підвищенню успішності навчання як мотиваційної діяльності, що мало особистісний смисл для учня, зменшенню кількості негативних ситуативно-особистісних реакцій, таких, як: відсутність бажання контактів з навколишніми людьми; проявів позиції пасивності демонстративна грубість або внутрішня образа, і, навпаки, збільшенням проявів компенсації прагненням учня скрити свою слабкість або нездатність в якійсь сфері діяльності, яка йому зразу не піддалася, через спрямованість на реалізацію „само” самоосвіту, самооцінку, самоідентифікацію тощо, тобто перебудову своїх особистісних якостей.
5. Творче освітньо-виховне середовище виконує соціально-терапевтичні функції. Воно служить фундаментом школи життєвої самотворчості як закладу, що формує компетентність, інтелект, досвід, креативність і критичність мислення, відповідальність як регламентацію поведінки і метакогнітивної діяльності через метапізнання, метамислення, метапамять, способи і стратегії переосмислення життєдіяльності як життєвої самотворчості.
6. Створена функціональна модель творчого освітньо-виховного середовища, яка включає такі компоненти середовища, як: навчання творчої праці з превалюючою роллю учителя; навчання творчому пізнанню, де пріоритет надається саморозвитку; навчання спільного життя, в якому переважною є роль соціуму; навчання творчого життя, в якому ведуча роль батьків.
7. Для проведення експериментальної роботи було розроблено науково-методичний супровід, який передбачав творчу взаємодію суб’єктів освітньо-виховної діяльності. Її засадами є добровільність і партнерство, визначальними ознаками особистісний розвиток всіх учасників творчого освітньо-виховного середовища, очікуваним результатом у даному експерименті служить позитивна динаміка сформованості особистісних творчих якостей.
8. Одержані результати дослідження свідчать про правильність обраної стратегії створення творчого освітньо-виховного середовища як такого, що сприяє становленню сталих інтересів особистості, схильної до життєвої самотворчості, здатне спрямувати агресію на добродію, спроможне підвищити соціальну відповідальність кожного. Вони цілком підтверджують правильність гіпотетичних припущень про те, що процес формування творчого освітньо-виховного середовища буде успішним при розробці відповідних моделей, механізмів їх реалізації, які спираються на особистісно орієнтований підхід. Аналіз результатів, отриманих за допомогою розробленої системи критеріїв, показав досить стійку динаміку окремих показників і загального рівня розвитку дітей, залучених до дослідно-педагогічної роботи. Здійснена експериментальна робота підтвердила, що розроблена функціональна модель творчого освітньо-виховного середовища спеціалізованої гуманітарної школи як закладу життєвої самотворчості є дієвою, сучасною, динамічною і забезпечує наступність, цілісність, ефективність навчальних, виховних, розвивальних впливів на особистість дитини.
Творчого характеру освітньо-виховному середовищу в гуманітарній школі надає прагнення всіх, хто здійснює такий виховний вплив на учнівську особистість, який сприяє якомога повнішому розкриттю її здібностей, інтересів, нахилів, підвищує рівень духовного і морального становлення, а також спричиняє до самоудосконалення, саморозвитку, самореалізації пізнавальних потреб самої особистості в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах, ліквідує орієнтацію на посередність, передбачає розвиток ініціативи соціальної активності, створює умови для виявлення нових рис у міжособистісних стосунках як системоутворюючих компонентів, тобто формує відкриту особистість, яка усвідомлює свої природні можливості та спрямовує власне життя на досягнення поставленої мети. Виховний процес має два тенденційних напрямки: перший виховання людини-державотворця, другий виховання особистості з рисами власної життєвої самотворчості.
Творче освітньо-виховне середовище це таке оточення особистості, в якому гармонізується стан людини, нейтралізуються наслідки стресу, розвиваються творчі здібності, здійснюється оздоровчий вплив на весь організм, взаємовідносини із соціальним оточенням спрямовуються у конструктивне русло, полегшуються контакти з власною сутністю, з внутрішнім „я”, збільшуються можливості включення до процесу творчої імпровізації з максимально можливою самореалізацією, саморозвитком і самотворчістю, зростають виявлення цілеспрямованої творчої активності, осмислення і визначення можливостей та життєвих цілей.
Таким чином, успішне розв’язання проблеми формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх навчальних закладах гуманітарного профілю на теоретичному, концептуальному, практичному рівнях підтвердило його стратегічні та тактичні шляхи досягнення високого наукового результату.
Проведене дослідження не вичерпало всього комплексу проблем щодо функціонування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх школах гуманітарного профілю. Подальший його розвиток обумовлений необхідністю проведення досліджень як специфіки формування, функціонування творчого освітньо-виховного середовища в малокомплектних школах, школах-інтернатах тощо. Потребують подальшого вивчення, наукового обґрунтування змісту та технологій підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів гуманітарного профілю, в яких формується творче освітньо-виховне середовище, до управлінської діяльності. Заслуговує на увагу проблема формування ціннісного ставлення до професійного зростання, до життєвої самотворчості, тривалих умінь та навичок, які мають значення для педагогічної праці учителів, для обраних професій їх учнів. Актуальним є вивчення досвіду використання професійних способів діяльності, зокрема пошукового та творчого характеру, активізації їх у напрямку постійного зростання рівня сформованості якостей та вмінь самостійно аналізувати життєві ситуації та вирішувати конкретні індивідуально-особистісні проблеми. Не до кінця розробленою є постановка життєвих завдань на засадах акмемологічного розвитку професіоналізму учителів у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі з урахуванням міжгалузевих досліджень. Перспективним є дослідження закономірностей творчого розвитку всіх учасників творчого освітньо-виховного середовища, зокрема формування ціннісного ставлення до творчого зростання, до підвищення здатності до креативного, критичного мислення. Заслуговує на більш серйозне вивчення IV рівень функціонування творчого освітньо-виховного середовища, де ведуча роль батьків. Адже саме батьківська підтримка повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю. Наукова розробка зазначених проблем буде сприяти подальшому вдосконаленню соціально-педагогічної роботи з формування творчого освітньо-виховного середовища, підготовці його учасників до творчої самореалізації на благо України і дозволить: по-перше, зміцнити власну наукову базу гуманітарної педагогіки, поглибити розуміння навчально-виховного процесу з діалектичних позицій, водночас уможливити теоретичне збагачення та подальший розвиток дидактики, теорії навчання і виховання, школознавства, загалом сучасних педагогічних пошуків, інших наук, які вивчають людину в суспільстві, її творчість, використовуючи їх досягнення; по-друге, зміцнити теоретико-методологічну базу узагальнення досвіду та вдосконалення практики діяльності загальноосвітніх закладів гуманітарного профілю в умовах розвитку України на новому рівні соціально-політичного і економічного розвитку.