Ратко Марина Валеріївна. Виховання у старшокласників світоглядних уявлень в процесі освоєння цінностей української художньої культури

Короткий опис

Ратко Марина Валеріївна. Виховання у старшокласників світоглядних уявлень в процесі освоєння цінностей української художньої культури : дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. - К., 2006

Ратко М.В. Виховання у старшокласників світоглядних уявлень у процесі освоєння цінностей української художньої культури. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія і методика виховання. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2006.
Дисертацію присвячено питанням теорії та практики виховання в учнів старшої школи світоглядних уявлень у процесі освоєння цінностей вітчизняної художньої культури.
На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної та естетико-культурологічної літератури визначено поняття світоглядні уявлення особистості” та уточнено коло аспектних груп світоуявлень; концептуалізовано світоглядну систему мистецтва і висвітлено специфічність її репрезентації в українській художній культурі, розкрито світоглядно-виховний потенціал архетипів вітчизняної культури; сформульовано критерії та показники сформованості світоглядних уявлень в учнів старших класів, вивчено стан проблеми у педагогічній теорії та практиці.
У роботі теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічну модель забезпечення виховання у старшокласників світоглядних уявлень (що включає мету, принципи, зміст, педагогічні умови, технологію, результати), авторську концепцію курсу Художня культура України” (для учнів класів гуманітарного та естетичного профілю гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл).

Аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури дав змогу визначити світоглядні уявлення особистості як цілісну систему опосередкованих мисленням і мовою узагальнених образів, що виникають у свідомості суб’єкта поза прямою дією явищ, об’єктів на органи чуття як результат пізнання людини, суспільства, природи, космосу в їх граничній цілісності і проекції бажаної сутності; вони мають характер ціннісно-смислових утворень і опосередковують діяльнісний план буття особистості. Встановлено, що класифікаційна система світоглядних уявлень включає сім аспектних груп: онтологічну, антропологічну, соціологічну, аксіологічну, гносеологічну, етичну, естетичну.
У дослідженні конкретизовано світоглядну систему мистецтва. В її ядро входить концепт естетично досконале” як центральне системоорганізуюче начало та категорія гармонії інденсат найтиповіших характеристик останнього; перший ближній концентр складають категорії прекрасне, піднесене, трагічне, комічне, гра як різні модуcи об’єктивації естетично досконалого. Ядро із цим сектором репрезентують специфічний естетичний компонент світоглядної системи мистецтва. Далі розташовуються концентри неестетичних за походженням уявлень онтологічний, антропологічний, соціологічний та ін. периферія.
Специфічне та інваріантне в національному світобаченні корелює з архетипами національної культури. У художній культурі архетипи функціонують як виражені художніми образами коди національного менталітету, що визначають уявлення про естетично досконале нації, та як соціокультурні матриці, що задають цілісність мистецьких явищ, тяглість художньо-творчого процесу і забезпечують включеність останніх у всесвітньо-культурний полілог. До кола архетипів української культури включено універсалії: світоглядної толерантності, краси, релігійності, кордоцентризму, софійності буття, онтологічного оптимізму, цінності особистості, природи, України-Русі, гри. У дослідженні виявлено факт історичної динаміки архетипного ряду вітчизняної культури та розкрито виховний потенціал архетипних констант.
На підставі аналізу шкільних програм з української художньої культури зроблено висновок про недостатню зорієнтованість їх змісту на потреби становлення у старшокласників цілісної системи світоуявлень в їх національній та естетичній іпостасності.
Встановлення критеріїв сформованості світоглядних уявлень учнів старших класів (мотиваційного, образно-пізнавального, оціночно-рефлексивного, діяльнісно-практичного) дало змогу визначити інструментарій для діагностики та диференціювати особливості їх вихованості за трьома рівнями. Наявність значної кількості учнів старших класів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів з низьким рівнем сформованості системи світоуявлень, виявленої за результатами констатувального етапу дослідження, є свідченням недостатньої ефективності навчально-виховної роботи за цим напрямом.
Відповідно до визначених у дослідженні концептуальних ідей розроблено та апробовано педагогічну модель, спрямовану на досягнення її провідної мети виховання у старшокласників цілісної системи світоуявлень, яка забезпечує гармонійне співіснування зі світом. В її межах охарактеризовано принципи (культуровідповідності, природовідповідності, інтегральності, онтологічності, суб’єктності, резонансних впливів на особистість). Концептуалізовано (у фокусі естетично досконалого) різноаспектні світоглядно-виховні ідеї, в яких відображено конотативні значення національно-культурних архетипів. Їх виділено у межах навчального матеріалу курсу Художня культура України”, який було упорядковано на крупноблочній основі, доповненій внутрішнім диференціюванням на культурно-історичні епохи та тематичним інтегруванням (на рівнях міжвидового синтезу, внутрішньовидової інтеграції, комплементації, контекстно-диференційованого викладу), і структуровано довкола інтеграторів різного порядку узагальненості (еволюціонування українського націостановлення, естетичний ідеал, світоглядні вісі та ідеї, ієрархія архетипів).
Визначено педагогічні умови забезпечення виховання в учнів старшої школи світоглядних уявлень: засвоєння інтерпретативних установок щодо опанування духовно-світоглядного змісту художніх цінностей (міметичних, неміметичних, ігрових); опора на життєвий досвід вихованців і врахування специфіки їх віку; забезпечення спілкування школярів із живим” мистецтвом, переживання буттєвісно значущих почуттів; ініціювання внутрішньої активності, самостійності, креативності старшокласників; стимулювання самопізнання і саморозуміння, волі до здійснення свідомого світоглядного вибору; практикування різнофокусних і різночасових формуючих впливів стосовно окремих вихованців та їх груп.
Обґрунтовано технологію виховання світоуявлень старшокласників, яка передбачала поступовість переходу від керованих впливів у системі вчитель учні” через посилення самоактивності вихованців до превалювання позиції Я” над керованою діяльністю у форматі Ми”, а також впровадження спектру алгоритмів освоєння художніх цінностей типологічно різних груп. На кожному з етапів технології застосовувавались адекватні вирішенню відповідного кола завдань та специфіці навчального змісту організаційні форми, навчально-виховні методи і прийоми (аналітико-інтерпретативні, пояснювально-ілюстративні, проблемні, евристичні, ігрові та модельні, імпресивні, експресивні, рефлексивні), засоби виховання.
Дані формувального етапу експерименту засвідчили підвищення рівня сформованості системи світоглядних уявлень старшокласників експериментальних груп за усіма критеріями: відбулося зростання здатності вихованців до розуміння художньо-світоглядного змісту творів, розширення спектру їх світоуявлень, посилення цілісності, діалектичності, естетичної та національної зорієнтованості світообразів. Це довело ефективність розробленої і апробованої моделі та є підтвердженням правильності висунутої гіпотези дослідження.
Укладено методичні рекомендації для вчителів художньої культури, в яких подано планування змісту окремих розділів курсу Художня культура України”, описано приклади тематичного інтегрування матеріалу, охарактеризовано особливості практичного застосування алгоритмічних схем освоєння духовно-світоглядного змісту художніх цінностей.
Розглянута проблема в подальшому може бути досліджена в аспектах, що стосуються: розкриття потенціалу мовно”-понятійної інтеграції мистецтв у формуванні світобачення школярів, підготовки студентів педагогічних вузів до забезпечення світоглядного становлення учнівської молоді у процесі опанування культурознавчих дисциплін.