РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ НА ОСНОВІ ОЦІНКИ ЇХ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

На правах рукопису

ЧІЧКАНЬ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

УДК:332.14:330.34

РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ НА ОСНОВІ ОЦІНКИ ЇХ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Спеціальність 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил і
регіональна економіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник –
Швець Василь Якович
доктор економічних наук, професор

Донецьк - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………... 3
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ………………….
9
1.1. Державне регулювання сталого розвитку регіонів……….. 9
1.2. Характеристика чинників, які визначають рівень розвитку економіки регіонів…………………………………………….
26
1.3. Конкурентоспроможність як умова сталого регіонального розвитку ………………………………………………………
42
Висновки до розділу 1………………………………………. 63
Розділ 2. ДІАГНОСТИКА РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ…… 68
2.1. Моніторинг економічного потенціалу розвитку регіонів…. 68
2.2. Оцінка виробництва валової доданої вартості в регіонах…. 89
2.3. Особливості збалансованості у функціонуванні та розвитку регіонів…………………………………………………………
113
Висновки до розділу 2………………………………………. 128
Розділ 3. ЗАХОДИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ………………
134
3.1. Комплексний підхід до оцінки конкурентоспроможності регіону………………………………………………………….
134
3.2. Основні напрями розвитку методичних засад планування, заснованного на системі збалансованих показників на регіональному рівні ……………………………………………

157
3.3. Програми соціально-економічного розвитку як інструмент управління конкурентоспроможністю регіону……………..
171
Висновки до розділу 3………………………………………. 187
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………
ДОДАТКИ…………………………………………………………………. 194
201
223

ВСТУП

Актуальність теми. Зміна теоретико-методичних основ регіонального розвитку, яка відбувається останнім часом, потребує трансформації його інституціонального забезпечення через призму конкурентоспроможності регіонів з урахуванням європейського і світового досвіду. Трансформаційні перетворення обумовлюють потребу формування власної конкурентоспроможності регіону, що зумовлює необхідність перегляду політики стимулювання регіонального розвитку й забезпечення відповідних конкурентних переваг. У сучасних соціально-економічних та політичних умовах украй актуальним залишається питання про забезпечення сталого, збалансованого розвитку на основі підвищення конкурентоспроможності регіонів і мінімізації диспропорцій у їх розвитку з метою посилення конкурентних позицій України у процесах інтеграції.
Формування теорії та практики управління, регіонального розвитку та регіональних аспектів теорії конкуренції знайшло відображення у працях зарубіжних і вітчизняних учених: В. Антонюк, Дж. Брістоу, І. Булєєва, Б. Буркинського, З. Варналія, В. Гейця, І. Гордона, О. Гранберга, Ц. Гріліхеса, Е. Денісона, Д. Джоргенсона, М. Долішнього, З. Герасимчук, М. Енрайта, С. Іванова, Л. Кузьменко, В. Лексіна, В. Ляшенка, А. Маркузен, В. Микитенко, О. Новікової, Я. Побурка, М. Портера, Р. Солоу, Л. Федулової, Я. Хоменко, О. Царенко, Л. Червової, М. Чумаченка, В. Швеця, Л. Шевчук, Р. Шніпера.
Разом із тим існує нагальна потреба в системному дослідженні проблеми державного регулювання сталого розвитку територій на основі комплексного та багатоаспектного підходу до формування конкурентних переваг на рівні регіонів, а також світоглядно-методологічного осмислення процесів ресурсно-функціонального її забезпечення. Актуальність, наукова і практична значущість дослідження цих питань обумовили вибір теми дисертації, її мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно із планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розвиток регіону в умовах зростання відкритості національної економіки» (номер держреєстрації 0106U009513, 2006-2009 рр.), у рамках якої узагальнено науково-методичні підходи до визначення конкурентних переваг регіонів в умовах трансформаційних змін, які відбуваються в сучасній національній економіці; «Старопромислові регіони України та їх структурна трансформація» (номер держреєстрації 0109U000963, 2009-2012 рр.), у якій надано пропозиції щодо вдосконалення інструментарію державного регулювання сталого розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо регулювання економічного розвитку регіонів на основі оцінки їх конкурентоспроможності.
Для досягнення мети вирішено такі завдання:
уточнено сутність і зміст базових категоріальних понять теорій конкуренції, економічного потенціалу та стратегічного управління;
розглянуто й удосконалено сутність базових понять «сталий розвиток регіону» і «конкурентоспроможність регіону», встановлено особливості державного регулювання сталого розвитку регіонів України;
визначено чинники, які обумовлюють рівень розвитку регіонів на основі їх групування за рівнем конкурентоспроможності;
виявлено особливості конкурентоспроможності як умови сталого розвитку регіонів;
обґрунтовано критерії використання системно-комплексної аналітичної оцінки рівня розвиненості економічного потенціалу регіону та його основних складових;
запропоновано науковий підхід до формування збалансованості показників розвитку регіонів;
обґрунтовано науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності регіону;
розроблено науково-методичні підходи до оптимізації системи стратегічного планування на регіональному рівні з використанням сучасного інструментарію державного регулювання;
удосконалено управління сталим розвитком регіону з використанням програм соціально-економічного розвитку.
Об’єкт дослідження – територіально цілісні утворення (регіони) і процеси, що забезпечують державне регулювання економічного (сталого) розвитку регіонів.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні засади оцінки конкурентоспроможності регіону з метою регулювання його економічного розвитку.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становлять положення сучасної економічної теорії, закономірності суспільного розвитку, праці вітчизняних і зарубіжних авторів із питань регіонального розвитку й конкурентоспроможності регіонів.
У процесі дослідження застосовано загальноприйняті в економічній науці методи: абстрактно-логічний, системного аналізу – для адекватної оцінки наявних суперечностей регіонального розвитку, уточнення сутності понять «сталий розвиток регіону» і «конкурентоспроможність регіону»; структурно-функціональний метод – для формування змісту й послідовності етапів оцінки відтворювальних процесів у регіонах, оцінки рівня їх конкурентоспроможності; економіко-математичні методи – для діагностики рівня конкурентоспроможності регіону; графічний метод – для ілюстрації висновків, отриманих у результаті дослідження.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, дані Державної служби статистики України, ресурси мережі Інтернет, результати власних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретико-методичних положень і впровадженні практичних рекомендацій щодо оцінки конкурентоспроможності регіонів для регулювання їх соціально-економічного розвитку. Основні результати, які визначають наукову новизну, полягають у такому:
удосконалено:
науково-методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону, що, на відміну від існуючих, є засобом діагностики та вибору варіанта стратегії розвитку регіону з поетапним здійсненням такої оцінки, вибором відповідних показників, їх аналізом і формуванням узагальнюючої оцінки;
теоретичні основи формування системи показників конкурентоспроможності регіону, в основу якої покладено цілі та завдання сталого розвитку, а саме: економічний розвиток на основі якісного вдосконалення технологій, зростання та якісних змін структури демографічного потенціалу, збереження природно-ресурсного потенціалу;
наукове визначення оцінки економічного потенціалу регіону на основі виділення істотних характеристик, що відображають не тільки кількісні, але і якісні його аспекти. Такий підхід ураховує дві умови, яким має відповідати моніторинг як система: цільова спрямованість інформаційних потоків і максимальна об’єктивність одержаних висновків на кожній стадії обробки даних;
науково-методичні принципи розробки й використання інструментарію регіональної діагностики, яка базується на визначенні інтегрального показника конкурентоспроможності регіону в межах економічної системи держави з обґрунтуванням послідовності його декомпозиції на показники поточної та потенційної конкурентоспроможності, що надалі дозволило визначити групи регіонів за схожими векторами й потенціалом розвитку;
дістали подальшого розвитку:
трактування поняття «сталий розвиток регіону», що полягає у здатності регіональної системи протистояти негативним впливам зовнішніх і внутрішніх чинників, зберігаючи при цьому стабільне збалансоване зростання, і забезпечувати відтворення продуктивних сил і економічних відносин у регіоні з урахуванням соціальної та екологічної складових;
сутність і зміст поняття «конкурентоспроможність регіону», що містить такі складові: «конкурентоспроможність регіону як об’єкт управління», «регіон як суб’єкт управління конкурентоспроможністю», «соціальна складова конкурентоспроможності регіону»;
теоретичні положення, спрямовані на розвиток інструментарію державного регулювання сталого розвитку регіонів, відмітною особливістю яких є визначення чинників, що справляють домінуючий вплив на регіональну економічну систему, як сукупність взаємопов’язаних підсистем із певними зовнішніми зв’язками, і враховують ситуаційні умови, спираючись на аналіз чинників внутрішнього середовища системи;
стратегічне планування на регіональному рівні на засадах пріоритетності, обґрунтованості, результативності й контролю щодо формалізації процедур забезпечення безпосереднього впливу на сучасні управлінські процеси та формування більш досконалого механізму управління ними.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані рекомендації дозволяють здійснювати кількісну та якісну оцінку конкурентоспроможності регіону. Методичні розробки дисертації використано при підготовці пропозицій щодо регулювання розвитку регіону й підтверджено відповідними документами: Дніпродзержинської міської ради (довідка № 12-17/412 від 30.05.2012 р.), Головного управління економіки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (довідка № 592/0/31-12 від 31.05.2012 р.), Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 4-460 від 24.07.2012 р.).
Теоретичні та методичні розробки впроваджено в навчальний процес Дніпродзержинського державного технічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (довідка № 104-08.25/33 від 28.05.2012 р.), Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (довідка № 57 від 01.10.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення наукових завдань з удосконалення методів регулювання економічного розвитку регіонів на основі оцінки їх конкурентоспроможності. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації роботи доповідались і були схвалені на: Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми людського та соціального розвитку» (м. Донецьк, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Україна в умовах глобальної конкуренції: стратегія випереджаючого розвитку» (м. Донецьк, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования» (м. Донецьк, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Структурні реформи і трансформації у промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2011 р., 2012 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, у тому числі 1 монографія у співавторстві, 7 статей у наукових фахових журналах і збірниках наукових праць, 6 тез доповідей науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій – 5,91 д.а., особисто автору належить 5,65.д.а.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі теоретичних узагальнень, обґрунтованих методичних підходів, пропозицій та рекомендацій щодо регулювання регіонального розвитку та підвищення конкурентоспроможності регіону сформульовано такі теоретичні та практичні висновки.
1. Теорії сталого розвитку базуються на визначенні сталості системи, її можливості нормально функціонувати, протистояти зовнішнім впливам і не відхилятися від заданого напряму. Сталий розвиток характеризується його можливістю забезпечити позитивну динаміку рівня та якості життя населення, втілення нових світооглядних цінностей, а також використовувати у своїх цілях нові фактори й умови, в тому числі збалансоване відтворення економічного, соціального і природно-ресурсного потенціалу регіону. У результаті використання таких підходів сталий розвиток регіону визначено як здатність регіональної системи протистояти негативним впливам зовнішніх і внутрішніх факторів, зберігаючи при цьому стабільне збалансоване зростання, і забезпечувати відтворення продуктивних сил та економічних відносин у регіоні з обов’язковим урахуванням соціальної та екологічної складових.
2. В Україні на досягнення сталого розвитку регіонів спрямована державна підтримка регіонального розвитку, яка полягає у стимулюванні розвитку регіонів і включає комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, що мають здійснюватися на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному і регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому. На практиці регіональна політика зводиться переважно до державної підтримки економічної активності у регіонах із найнижчими показниками валової доданої вартості (валового регіонального продукту), що означає передачу ресурсів від регіонів, які динамічно розвиваються, до найменш розвинутих. Встановлено, що для України більш прагматичною та сучасною є модель ендогенного розвитку, яка передбачає максимальне використання місцевих ресурсів: капіталу, робочої сили, підприємницького потенціалу, специфічних знань виробничого процесу, а також здатності місцевої економіки контролювати процес накопичення на локальному рівні. У цьому контексті основне завдання регіональної політики полягає у створенні умов для формування місцевого потенціалу економічного зростання інноваційного типу.
3. Для обґрунтування поняття конкурентоспроможності регіону важливими є складові: «конкурентоспроможність регіону як об’єкт управління», як створені в регіоні умови суспільного виробництва; «регіон як суб’єкт управління конкурентоспроможністю», який в умовах змішаної економіки не являє собою єдиного суб’єкта управління, оскільки на його території діють підприємства різних форм власності, і місцеві органи влади не завжди можуть впливати на їх діяльність; «соціальна складова конкурентоспроможності регіону», що передбачає при визначенні конкурентоспроможності регіону доцільність прийняття критеріїв, які характеризують рівень і якість життя населення кожного регіону та країни в цілому.
4. Вирішення проблем формування конкурентних переваг регіону потребує державного регулювання. З цією метою держава використовує такі важелі: грошово-кредитна політика; бюджетно-податкова політика; зовнішньоекономічна політика; структурна політика; регіональна політика. Їх узгодження є складним завданням, оскільки всі ці напрями тісно пов’язані між собою. Особливо це стосується взаємовідносин регіональної та структурної політики. Оскільки регіони розрізняються за факторами економічного розвитку, а різні виробництва, залежно від спеціалізації, тяжіють до джерел сировини, кваліфікованих кадрів або до споживачів готової продукції, то заходи структурної політики можуть сприяти розвитку тих регіонів, в передумови розвитку яких для даної галузі є найкращими, поглиблюючи тим самим диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів. У зв’язку з цим основною метою держави у сфері регіональної конкуренції є створення рівних умов для всіх регіонів.
5. У сучасному ринковому господарстві актуалізується питання про необхідність достовірної оцінки рівня розвитку регіонів, розробку відповідних методологічних підходів до діагностики його конкурентоспроможності й механізмів управління нею. На основні методів наукового пізнання та аналізу дістали подальшого розвитку підходи до декомпозиції регіонального розвитку щодо ключових чинників (детермінантів). Визначено, що не всі з детермінантів можуть бути ідентифіковані, тому виокремлено та проаналізовано чинники, які створюють передумови сталого розвитку на основі формування конкурентних переваг.
6. Сучасна економічна наука використовує різні методи ідентифікації параметрів та аналізу конкурентоспроможності, але переважна більшість із них належить до макрорівня. У процесі узагальнення існуючих науково-методичних основ визначено підходи до діагностики конкурентоспроможності регіону на основі розрахунку показників поточної та потенційної конкурентоспроможності. Результати порівнянь і узагальнень по регіонах подано у вигляді матриці. Такий підхід дозволив виділити групи регіонів, що мають схожі напрями і потенціал розвитку, а саме: I – регіони, що розвиваються за інтеграційним (інноваційним) варіантом; II – регіони з потенціалом зростання, що слабо використовується в даний час; III – депресивні регіони (де темпи розвитку уповільнюються); IV – регіони, що розвиваються за базовим (інерційним) варіантом.
7. Зважаючи на сучасні тенденції розвитку та підвищений інтерес до проблем збалансованого регіонального розвитку, вітчизняні та зарубіжні вчені надають значущості рівню економічного потенціалу регіону, тому саме його моніторингу приділено особливу увагу. Сенс відповідних статистичних оцінок полягає у виділенні істотних характеристик, що відображали б не тільки кількісні, але і якісні аспекти потенціалу. Враховуючи це моніторинг як система збору й обробки інформації повинен мати цільову спрямованість інформаційних потоків і максимальну об'єктивність одержаних висновків на кожній стадії обробки даних. У результаті узагальнення існуючих підходів до визначення категорії «економічний потенціал регіону» встановлено, що він являє собою сукупність наявних і можливих для мобілізації ресурсів регіону, необхідних для його розвитку за умови максимального використання існуючих можливостей для виробництва конкурентоспроможної продукції та максимально повного задоволення потреб населення з урахуванням інтересів держави і бізнесу.
8. На основі аналізу виявлено, що достатньо високий рівень економічного потенціалу притаманний тим регіонам України, в яких має місце відновлення виробничих потужностей (відбуваються процеси поліпшення або часткового вдосконалення). За введенням у дію основних засобів лідирують Донецька, Дніпропетровська та Харківська області. Інвестиційний потенціал регіонів України вкрай неоднорідний, що відображає історично сформований територіальний розподіл праці та наявність певних природно-ресурсних факторів. Позитивна статистика щодо інвестицій в основний капітал, іноземних інвестицій, зокрема, по Україні та практично по всіх регіонах свідчить про активізацію інвестиційних процесів, але темпи зростання й обсяги залучених зовнішніх і внутрішніх інвестицій є недостатніми та незрівнянними з потребами України.
9. Аналіз відтворення в регіоні має багато аспектів та рівнів дослідження, що зумовлено системно-комплексним характером та складною структурою відтворювального процесу. Оцінка відтворювальних процесів у регіоні за показником ВДВ потребує дослідження тенденцій формування ВДВ по регіонах, її виробничої структури; виявлення структуроформуючої галузі та оцінки відтворювальних процесів у ній; оцінки розвитку регіонів за показниками ВДВ; визначення ефективності регіональної економіки на основі показників інтенсифікації використання ресурсів, які беруть участь у формуванні ВДВ регіонів.
10. Збалансування регіонального розвитку є одним із головних завдань державної регіональної політики. За часи незалежності України було прийнято багато законодавчих актів, у яких завдання розробки регіональної політики вирівнювання тією чи іншою мірою діставало вирішення. Визначено засади державної регіональної політики; встановлено принцип сполучення загальнодержавних та регіональних інтересів; обґрунтовано необхідність розробки прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку територій, а також вживання невідкладних заходів щодо стимулювання соціально-економічного розвитку територій; визначено засади регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання їх депресивності; обґрунтовано пріоритети державної регіональної політики.
11. Основними інструментами реалізації державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів є програми подолання стану депресивності території та угоди щодо регіонального розвитку. Не розроблено програми стану депресивності, оскільки нормативно-правові акти ще не повністю приведені у відповідність до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів», а також регіональні стратегії окремих територій; недосконалою є методика визначення депресивності територій, не всі регіони підписали з Кабінетом Міністрів України угоди щодо регіонального розвитку. Надати оцінку дієвості існуючих угод неможливо у зв’язку з відсутністю інформації про фактичне надходження коштів, передбачених угодами.
12. Теоретичною основою для формування системи показників конкурентоспроможності регіону обрано ідею сталого розвитку. Довгострокові цілі та завдання сталого розвитку сформульовано таким чином: економічний розвиток на основі якісного вдосконалення технологій; поліпшення демографічного потенціалу; збереження природно-ресурсного та екологічного потенціалу.
13. Оцінка конкурентоспроможності регіону є засобом для діагностики та вибору варіанта стратегії розвитку регіону. Запропоновано етапи здійснення, показники та моделі оцінки: дослідження достатності та якості характеристик інформації; вибір показників; розрахунок загального індексу конкурентоспроможності регіону, в рамках якого запропоновано економіко-математичну модель інтегрального показника конкурентоспроможності регіону; визначення індексів конкурентоспроможності регіону за групами «показники здатності регіону до інновацій», «показники економічної ефективності», «показники соціальної стабільності та екологічної рівноваги»; виявлення факторів, які мають найбільший вплив на значення інтегрального показника конкурентоспроможності регіону, що дозволяє оцінити, які з них забезпечують регіону конкурентну позицію, та охарактеризувати регіон за рівнем розвитку і проблемності; визначення однорідності окремих складових інтегрального показника конкурентоспроможності, в рамках якого обґрунтовано доцільність використання показника, що показує однорідність окремих складових інтегрального показника конкурентоспроможності регіонів. Вищезазначене дозволяє оцінити, наскільки збалансованими є основні показники, що характеризують конкурентоспроможність регіонів.
14. Застосування науково-методичних основ стратегічного планування на регіональному рівні значною мірою зумовлено інформаційними можливостями регіональної статистики. У процесі розробки стратегії розвитку території однією з принципових проблем є вибір системи оціночних показників. У сучасних умовах збалансованість і стратегічна спрямованість показників має першорядне значення для сталого розвитку регіональної економіки. При цьому збалансованість системи показників (СЗП) полягає в такому: систему складають показники, що максимально повно характеризують рівень розвитку регіону (як кількісні, так і якісні); показники, що характеризують рівень розвитку регіону в попередньому, сьогоднішньому і майбутньому періодах; система містить як підсумкові показники, що характеризують досягнуті результати, так і ті, що характеризують основні чинники, які обумовлюють досягнення результатів.
15. За допомогою СЗП можна досягти того, щоб усі процеси формалізації при розробці стратегії розвитку території були по можливості об’єктивними. Крім того, вказана система показників дозволяє іти від об’єкта, а не від заздалегідь заданої схеми. Виходячи з ідеології системи збалансованих показників, досягнення високих фінансових показників є першочерговим завданням. Проте без ефективної системи управління регіоном (внутрішні бізнес-процеси) та розвитку соціальної сфери (праця) реалізувати це проблематично. Отже, сталий, збалансований розвиток регіональної економіки неможливий без досягнення високих показників у кожній із зазначених сфер.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Экономическая безопасность России: угрозы и их отражение / Л. Абалкин // Вопросы экономики. – 1994. – № 12. – С. 4-14.
2. Александров І.О. Оцінка еколого-економічного збитку водним об’єктам Донецької області / І.О. Александров, О.В. Половян, М.Ю. Тарасова // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. пр. – К.: Київський ун-т, 2009. – Вип. 19. – С. 229-240.
3. Алексеев Ю.П. Устойчивость социально-экономического развития регионов (методические материалы) / Ю.П. Алексеев. – М.: РАГС, 2001. – 148 с.
4. Андреева Л., Взгляд на системную конкурентоспособность как доминанту устойчивого развития экономики / Л. Андреева, Е.Миргородская // Экономист. – 2004. – № 1. – С. 81 – 88.
5. Астапов К. Стратегия развития в постиндустриальной экономике / К. Астапов // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – №2. – С. 57-65.
6. Балацкий О.Ф. Теория и практика оценки экономического ущерба в Украине [Электронный доступ] / О.Ф. Балацкий // Вісник Сумського державного університету. — 1994. – №1. – С. 138-145. – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/2377.
7. Баранов С. Анализ межрегиональной дифференциации и построение рейтингов субъектов Российской Федерации / С. Баранов, Т. Скуфьина // Вопросы экономики. – 2005. – № 8. – С. 54 – 71.
8. Белоусов А.Р. Развитие российской экономики в среднесрочной перспективе: анализ угроз / А.Р. Белоусов // Проблемы прогнозирования. – 2004. – № 1. – С. 3-25.
9. Бєлєнький П. Теоретико-методологічні засади регіонального розвитку економіки України / П. Бєлєнький, О. Дугов // Регіональна економіка. – 2006. - № 4. – С.7 – 17.
10. Бобров А.Л. Роль государства в достижении устойчивого развития / А.Л. Бобров, К.В. Папенов // Вестник Московского университета. Сер.6. Экономика. – 2005. – №1. – С. 106 – 119.
11. Большая Советская Энциклопедия. – 3-е изд. – М.: Сов. энцикл., 1973. - Т. 27. – 592 с.
12. Бородіна О. Сільський розвиток в Україні: проблеми становлення / О. Бородіна, Прокопа І. // Економіка України. – 2009. – № 4. – С. 74-85.
13. Боярунец А. Ради триединства / А. Боярунец // Металл. – 2008. – № 9 (105). – С. 4
14. Булеев И.П. Институциональные и социальные аспекты развития предприятий региона в условиях рыночных отношений / И.П.Булеев //Украина и ее регионы на пути к инновационному обществу: моногр. / под общей ред. В.И.Дубницкого и И.П.Булеева. – Донецк: Юго-Восток, 2011. – Т. 1. – 573 с.
15. Буркинський Б.В. Інноваційна стратегія у соціально-економічному розвитку регіону / Буркинський Б.В., Лазарєва Є.В. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2007. – 140 с.
16. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III // Офіційний вісник України. – 2001.– № 29. – Ст. 1291.
17. В поисках внутреннего рынка [Электронный ресурс] / Рейтинг инвестиционной привлекательности регионов. – Режим доступа: http://www.expert.ua
18. Ван дер Варден Б. Л. Алгебра / Б. Л. Ван дер Варден – М: Наука. 1975. – 649 с.
19. Василенко В.Н. Оценка конкурентных позиций регионов / В.Н. Василенко, О.Ю Агафоненко // Економіка та право. – 2007. – №3. – С. 15-21.
20. Водянов А. Производственные мощности российской промышленности в контексте задач экономического роста / А. Водянов , О. Гаврилова , Т. Маршова // Российский экономический журнал. – 2006. – № 2. – С. 3 – 22.
21. Врублевська О. Вимірювання економічної вартості ресурсів довкілля / О. Врублевська // Регіональна економіка. – 2004.–– №4. – С. 140-149.
22. Гаджиев Ю. Дифференциация северных регионов России / Ю. Гаджиев, В. Акопов // Федерализм. – 2007. - №4. – С. 169 – 178.
23. Гаркушенко О.М. Оцінка економічного збитку життю та здоров’ю населення Донецької області, нанесеного забрудненням атмосферного повітря / О.М. Гаркушенко // Стратегия и механизмы регулирования промышленного развития: сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2010. – С. 252-265.
24. Геєць В. Спеціальні економічні зони: «чорні діри» чи точки економічного зростання? [Електронний ресурс] / В. Геєць, В. Семиноженко // Дзеркало тижня. – 2006. – 18-24 листоп. (№ 44). – Режим доступу: http://www.dt.ua/2000/2020/55122/
25. Гельвановский М. Конкурентоспособность в микро-, мезо- и макроуровневом измерениях / М. Гельвановский, В. Жековская, И. Трофимова // Российский экономический журнал.– 1998.– №3.– С. 67-78.
26. Герасимчук З. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України / З. В. Герасимчук // Економіка України: Політико-економічний журнал. – 02/2002. – №2. – С.34-42 .
27. Глобальная статистика украинского интернета (февраль 2011) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://bigmir-internet.com.ua.
28. Гоффе Н. Социальная составляющая экономичекого развития: региональный аспект / Н. Гоффе // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – №5. – С. 53-61.
29. Гранберг А.Г. Моделирование пространственного развития национальной и мировой экономики: эволюция подходов / А.Г. Гранберг // Региональная экономика и социология. – 2007. – № 1. – С. 87 – 106.
30. Гранберг А.Г. Региональная экономика и региональная наука в России: десять лет спустя / А.Г. Гранберг // Регион: экономика и социология. – 2004. - № 1. – С. 69 –
31. Грицай О. Центр и периферия в региональном развитии / О. Грицай, Г. Иоффе, А. Трейвиш. – М.: Наука, 1991. – 167 с.
32. Грінберг Р. Держава в економіці знань / Р. Грінберг // Економіка України. – 2008. – № 10. – С. 28 – 39.
33. Губанов С. Промышленная политика и государство / С. Губанов // Экономист. – 2004. –- № 7. – С. 3 – 14.
34. Губський Б. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі / Б. Губський. – К.: Наук. Думка, 1998. – 345 с.
35. Гуриева Л. Стратегия устойчивого развития региона / Л. Гуриева // Проблемы теории и практики управления. – 2007. – №2. – С. 46-57.
36. Гутман Г.В. Управление экономикой региона/ Г.В. Гутман, А.А. Мироедов, С.В. Федин; под ред. Г.В. Гутмана. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 176 с.
37. Данилишин Б. Після кризова реформація [Електронний ресурс] / Б. Данилишин // Новий економіст України. – 2010. – №3. – С. 4-9. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/]
38. Данилишин Б. Украина в международных рейтингах устойчивого развития / Б. Данилишин, О. Веклич // Экономика Украины. – 2008. – №7. – С. 13-22.
39. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Устойчивое развитие в системе природно-ресурсных ограничений / Б.М. Данилишин, Л.Б. Шостак. – К.: СОПС Украины НАНУ, 1999. – 256 с.
40. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. №1001 // Офіційний вісник України. – 2006. – №30. – Ст. 2132.
41. Добындо М.Н. Инвестиционная политика регионов / М.Н. Добындо // Вестник Московского государственного университета. Сер. 6. Экономика. – 2008. – № 1. – С. 94 – 103.
42. Долішній М. Про рiвномiрнiсть економiчного розвитку регiонiв Украiни / М. Долішній, Я. Побурко, В. Карпов // Регiональна економiка. ─ 2002. №2. ─ С.7-17.
43. Дорогунцов С. Проблеми екологізації промисловості у регіональній політиці / С. Дорогунцов, А. Федорищева // Регіональна економіка. – 1998. – №1. – С. 7-14.
44. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ за ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
45. Ермакова Ж. Об оценке уровня технологического развития производства / Ж. Ермакова // Экономист. – 2006. – № 1. – С. 35 – 40.
46. Заварина Е.С. Актуальные вопросы межрегиональных сравнений / Е.С. Заварина, Б.Г. Сивориновский, Г.Ю. Ладонычева // Вопросы статистики. – 2001. – № 6. – С. 34 – 39.
47. Загорський В. Податки для конкурентоспроможної економіки / В. Загорський // Дзеркало тижня. – 2006. – № 17.
48. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» від // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 51. – Ст. 756.
49. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р. № 1602-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. –№ 25. –Ст. 195.
50. Закон України «Про Державній бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – №21-22. – Ст. 269.
51. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8.09.2005 р. № 2850-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – Ст. 2529.
52. Зандер Е.В. Интегральная оценка детерминант конкурентоспособности регионов / Е.В. Зандер, И.С. Федорова, Е.В. Инюхина, Ю.И. Старцева // Эко. – 2007. – № 11. – С. 43 – 59.
53. Зарова Е.В. Сбалансированная система показателей развития региона: статистическое обоснование и экономическое моделирование / Е.В. Зарова, Р.А. Проживин // Вопросы статистики. – 2008. – № 8. – С. 59 – 66.
54. Иванов С. Рейтинговый анализ социально-экономического развития регионов / С. Иванов // Економiка промисловостi. ─ 2009. ─ № 4. ─ С.40-47.
55. Иванов С.Е. Интегральный метод районирования рейтинговых показателей развития региона / С.Е. Иванов // Економіка промисловості. – 2010. - №4. – С. 17-25.
56. Інвестиційний рейтинг регіонів [Електронний ресурс] / Інститут реформ. – Режим доступу: http://www.ir.org.ua.
57. Інформаційно-аналітичні матеріали про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2007 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/.
58. Ісаченко Д.А. Практика стратегічного планування розвитку регіонів/ Д.А. Ісаченко // Регіональна економіка. – 2009. – № 4. – С. 24 – 32.
59. Казанцев С.В. Оценка внутренней конкурентоспособности региона / С.В. Казанцев // ЭКО. – 2008. – № 5. – С. 63-80.
60. Казанцев С.В. Рукотворные факторы эффективного воспроизводства / С.В. Казанцев // ЭКО. – 2001. – №7. – С. 44-55.
61. Клисторин В.И. Качество экономического роста и региональное развитие// Регион: экономика и социология. – 2006. - № 3 . – С. 30 – 41.
62. Клоцвог Ф.Н. Макроэкономическая оценка ресурсного потенциала российских регионов / Ф.Н. Клоцвог, И.А. Крушникова // Проблемы прогнозирования. – 1998. – №2. – С. 116-126.
63. Козоріз М.А. Аналіз та оцінка інноваційного розвитку економіки регіонів / М.А. Козоріз , О. Денис // Регіональна економіка. – 2006. –№ 4. – С. 29 – 40.
64. Колодинський С. Інноваційний потенціал економічного розвитку регіону / С. Колодинський // Економіст. – 2008. – № 11. – С. 30 – 33.
65. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська та ін.; за ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД,2005. – 388 с.
66. Кретинин В. На пути к устойчивому развитию хозяйственной системы региона / В.Кретинин // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №4. – С. 65-69.
67. Кузнецова О. Теоретические основы государственного регулирования экономического развития регионов / Кузнецова О. // Вопросы экономики. – 2002. – №4. – С. 46 – 66.
68. Кузьменко Л.М. Управление функционированием и развитием экономики региона: моногр. / Л.М. Кузьменко. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. – 284 с.
69. Курнышева И. Тенденции и перспективы экономического роста / И. Курнышева, В. Засько // Экономист. – 2007. – № 10. – С. 13 – 20.
70. Кухарська Н.О. Економічне зростання як основа економічного розвитку України / Н.О. Кухарська // Регіональна економіка. – 2007. – № 2. – С. 22 – 32.
71. Кучуков Р. Проблемы конкурентоспособного развития / Р. Кучуков // Экономист. – 2007. – № 8. – 25 – 37.
72. Ларина Н.И. Кластеризация как путь повышения международной конкурентоспособности страны и регионов / Н.И. Ларина, А.И. Макаев // ЭКО. – 2006. – №10. – С. 4-26.
73. Лексин В. Региональная диагностика: сущность, предмет и метод, специфика применения в современной России / В. Лексин // Российский экономический журнал. – 2003. – № 9 – 10. – С. 64 – 68.
74. Лексин В. Феномен конкурентоспособности регионов в условиях глобальной экономики / В. Лексин // Российский экономический журнал. – 2005. - № 4. – С. 86 – 91.
75. Лексин В.Н. Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития. / В.Н. Лексин, А.Н. Швецов. – 3-е изд. (стереот.). – М.: УРСС, 2000. – 368 с.
76. Лепа Р.М. Прийняття управлінських рішень на підприємстві: теорія та практика / Р.М. Лепа, В.М. Тимохин. – Донецьк: Юго-Восток Лтд, 2004. – 261 с.
77. Лепа Р.Н. Моделирование процессов повышения объективности экспертных оценок в принятии решений / Р.Н. Лепа // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр./Редкол.: Землянкин А.И. (отв. Ред.) и др. –– Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. – Т.1. – С. 127-136.
78. Лисин В. Инвестиционные процессы в российской экономике / В. Лисин // Вопросы экономики. – 2004. - № 6. – С. 4-27.
79. Ложко В.В. Стратегические инновационные приоритеты региональной экономической политики / В.В. Ложко // Экономика и управление. – 2008. – № 2 (34). – С. 55 – 58.
80. Ляшенко В.И. Специальные режимы хозяйствования на территориях приоритетного развития Донбасса: вопросы теории и практики: монография / В.И. Ляшенко, А.Ф. Толмачева. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. – 221 с.
81. Ляшенко В.І., Макогон Ю.В., Кравченко В.О. Регіональні економічні зв’язки і вільні економічні зони: Підручник. – Донецьк: Альфа-прес, 2004. – 544 с.
82. Макконелл К. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К. Макконелл, Л. Брю. – М.: Республика, 1992. – Т. 1. – 399 с.
83. Марциновский В. Регионы просят огня. Рейтинг инвестиционной привлекательности регионов Украины [Электронный ресурс] / В. Марциновский . – Режим доступа: http://kontrakty.au.
84. Маслова О.И. О проблеме воспроизводства основных фондов и «инвестиционной составляющей» в цене / О.И. Маслова // Вестник Московского государственного университета. Сер. 6. Экономика. – 2007. − № 2. – С. 41-53.
85. Микитенко В.В. Геополітична варіативність розвитку української економіки в сучасних умовах / В.В. Микитенко // Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції. Зб. Наук. Праць. – Херсон, Вид-во ХНТУ: Вишемирський, 2008. – С. 96-111.
86. Микроэкономика формирования благоприятного инвестиционного климата: (Поход на основе трансакц. концепции) / Львов Д.С., Гребеников В.Г., Ерзнкян Б.А. – М., 1998. – 38 с.
87. Михеева Н. Региональная экономика и управление / Н. Михеева. – Хабаровск: Риотип, 2000. – 400 с.
88. Міщенко В. «Голландська хвороба» на українському ґрунті (до економічної оцінки мінерально-сировинної бази) / В. Міщенко // Економіст. – 2010. – № 12. – С. 8-10.
89. Моришима М. Равновесие, устойчивость, рост (Многоотраслевой анализ) / М. Моришима; пер с англ. – М.: Наука, 1972. – 279 с.
90. Мюрдаль Г. Современные проблемы «третьего мира». Драма Азии / Г. Мюрдаль; пер. с англ. / общ. ред. Р.А. Ульяновского. – М.: Прогресс, 1972. – 767 с.
91. Наше общее будуще. Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию. – М.: Прогресс, 1989.
92. Некрасов Н.Н. Региональная экономика. Теория, проблемы, методы / Н.Н. Некрасов. – 2-е изд. – М.: Экономика, 1978. – 343 с.
93. Нешитой А., Сухарев О. Конкурентоспособность и условия воспроизводства / А. Нешитой, О. Сухарев // Экономист. – 2005. – №3. – С. 3 – 12.
94. Нивен Пол Р. Сбалансированная система показателей для государственных и неприбыльных организаций / Пол Р. Нивен; пер. с англ.; под ред. О.Б. Максимовой. – Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005. – 336 с.
95. Новак І.М. Соціальний розвиток регіонів України: оцінка та напрями зменшення диспропорцій: [монографія] / І.М. Новак; НАН України, Ін-т економіки пром-сті, Ін-т демографії та соціальних досліджень. – Донецьк; Київ, 2008. – 196 с.
96. Нортон Д. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию / Д. Нортон, Р. Каплан. – М.: Олимп-Бизнес, 2010. — 320 с.
97. Олейник А.Д. Концептуальные основы управления потенциалом региона: государственный и региональный аспекты [Электронный ресурс] / А.Д. Олейник, А.Д. Анненкова. –Режим доступа: //http://www.inec.edu.mhost.ru/Article/oliynic5.htm.
98. Орлов А.И. Организационно-экономическое моделирование / А.И. Орлов: в 3 ч. Ч. 2. Экспертные оценки / М.: МГТУ им. Н. Э. Баумана, 2011 – 488 с.
99. Основні показники економічного та соціального розвитку регіонів України (січень-грудень 2008 рр.) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт М-ва економіки і торгівлі України. – Режим доступу: www.me.gov.ua/control/uk/publish/category /main?cat_id=78198.
100. Охтень О.О. Управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств / О.О. Охтень. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2008. – 194 с.
101. Павлов В.І. Політика регіонального розвитку в умовах ринкової трансформації (теоретико-методологічні аспекти та механізми реалізації) / В.І. Павлов. – Луцьк: Надстир'я, 2000. – 580 с.
102. Павлов К. Экономическое ядро: сущность, критерии формирования и состав / К. Павлов // Общество и экономика. – 2004. № 11 – 12. – С. 158 – 170.
103. Панасюк Б. Природно-экономическое районирование республики и его роль в территориальном планировании / Б. Панасюк , В. Поповкин // Экономика Украины. – 1999. – №7. – С. 23 -34.
104. Папенов К.В. Резервы повышения эффективности и устойчивости развития / К.В. Папенов // Вестник Московского университета. Сер.6. Экономика. – 2007. – №2. – С. 28 – 40.
105. Полтерович В., Попов В. Эволюционная теория экономической политики / В. Полтерович, В. Попов. – Ч. 1. Опыт быстрого развития// Вопросы экономики. – 2006. – № 7. – С. 4 – 23.
106. Попова В. Конкурентоспособность экономики Украины / В. Попова // Экономика Украины. – 2008. – № 8. – С. 4 – 13.
107. Портер М. Конкуренция / М. Портер; пер. с англ. – М.: Вильямс, 2002. – 896 с.
108. Постанова Верховної Ради України «Щодо стану та перспективи депресивних регіонів, міст та селищ України» від 15 травня 2003 р. № 782-IV // Відомості Верховної Ради України – 2003. – № 31-32. – Ст. 265.
109. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підготовки, укладення та виконання угоди щодо регіонального розвитку і відповідної типової угоди» від 23.05.2007 р. № 751 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 39. – Ст. 1546.
110. Прибытков Г.В. Интегральная оценка финансового состояния инвестиционной привлекательности организаций региона / Г.В. Прибытков // Вопросы статистики. – 2008. – № 11. – С. 14 – 16.
111. Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до 2010 р.: в 2 т. – К.: РВПС НАН України, 2000. – Т. 1. – 291 с.
112. Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової економічної програми модернізації комунальної теплоенергетики на 2010-2014 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main/cgi?nreg=1216-2009-%EF.
113. Проект розвитку міської інфраструктури // Міське господарство України. – 2009. – №4. – С. 5.
114. Пчелинцев О.С. Региональные условия экономического роста / О.С. Пчелинцев // Проблемы прогнозирования. – 2004. – №3. – С. 53-70.
115. Пчелинцев О.С. Региональная экономика в системе устойчивого развития / О.С. Пчелинцев // Вопросы статистики. – 2007. – № 5. – С. 9 – 22.
116. Развитие производственной сферы региона: теоретические и практические аспекты государственного регулирования: [монография] / Н.Г. Чумаченко, Л.Г. Червова, Л.М. Кузьменко и др. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. – 368 с.
117. Региональное воспроизводство в системе социалистических производственных отношений / под. ред. В.Я. Феодоритова, Т.Г. Бродской. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. – 191 с.
118. Регіональні диспропорції у 2000 – 2008 рр. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Мін-ва економіки України. – Режим доступу: www.me.gov.ua/control/uk/publish/category /main?cat_id=78198.
119. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: [монографія] / під ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України, 2005. – 498 с.
120. Ройзман И. Динамика инвестиционной привлекательности и инвестиционной конкурентоспособности российских регионов / И. Ройзман, Т. Бондарева // Инвестиции в России. – 2008. – № 9. – С. 3 – 13.
121. Романова Л.А. Экономика региона: самостоятельность и государственное регулирование / Л.А. Романова. – Пермь: Изд-во Перм.ун-та, 1994. – 242 с.
122. Самоуправление и самофинансирование регионов: теория и практика / Н.Г. Чумаченко, Б.М. Биренберг, Л.Г. Червова и др. – К.: Наук. думка, 1994. – 210 с.
123. СЕЗ і ТПР Донецької області: реалізація проектів у 1999-2008 рр.: Економічна доповідь / Держкомстат України. Головне управління статистики у Донецькій області. – Донецьк, 2009. – 11 с.
124. Селезнев А. О макрорегулировании экономики в свете положений теории роста / А. Селезнев // Экономист. – 2002. – № 11. – С. 3 – 13.
125. Сепик Д. Индикаторы конкурентоспособности регионов: европейский подход / Д. Сепик // Регион. – 2005. – № 2. – С. 197 – 205.
126. Серйозна увага енергозбереженню // Міське господарство України. – 2009. – №4. – С. 16-17.
127. Сигов И.И. Обобществление производства и развитие системы управления экономикой / И.И. Сигов. – М.: Экономика, 1977. – 215 с.
128. Симоненко В. Регіон // Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.3. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2002. – С. 164.
129. Система эколого-экономического учета [Электронный ресурс] / Геолого-географическое обозрение. – Режим доступа: http://www.geoglobus.ru/ecology/practice3/nature10.php
130. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти: моногр. / О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В.П. Антонюк та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2012. – 534 с.
131. Статистичний бюлетень «Про основні показники роботи промисловості України за січень-грудень 2010 року» [Електронний ресурс]// Офіційний сайт Державного комітету статистики] України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
132. Статистичний збірник «Валовий регіональний продукт за 2010 рік» / [за ред. І.М. Нікітіної]. – К.: Держ. служба статистики, 2012. – 162 с.
133. Статистичний збірник «Регіони України за 2003 рік» [за ред. О.Г. Осауленка] Ч. ІІ / Державний комітет статистики. – К., 2004. – 511 с.
134. Статистичний збірник «Регіони України за 2004 рік» [за ред. О.Г. Осауленка] Ч. ІІ / Державний комітет статистики. – К., 2005. – 512 с.
135. Статистичний збірник «Регіони України за 2007 рік» [за ред. О.Г. Осауленка] Ч. І / Державний комітет статистики. – К., 2008. – 243 с.
136. Статистичний збірник «Регіони України за 2010 рік» [за ред. О.Г. Осауленка]. Ч. І / Державний комітет статистики. – К, 2011. – 358 с.
137. Статистичний збірник «Регіони України за 2010 рік» [за ред. О.Г. Осауленка] Ч. ІІ / Державний комітет статистики. – Київ, 2011. – С.783.
138. Статистичний збірник «Регіони України за 2012 рік» [за ред. О.Г. Осауленка] Ч. І / Державний комітет статистики. – Київ, 2012. – С.310.
139. Статистичний збірник «Регіони України за 2012 рік» [за ред. О.Г. Осауленка] Ч. ІІ / Державний комітет статистики. – Київ, 2012. – С.801.
140. Статистичний збірник «Регіони України» [за ред. О.Г. Осауленка] Ч. ІІ / Державний комітет статистики. – Київ, 2008. – С.759.
141. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка. –К.: Консультант, 2003. – 663 с.
142. Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка. –К.: Консультант, 2005. – 591 с.
143. Статистичний щорічник України за 2007 рік / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка. –К.: Консультант, 2008. – 572 с.
144. Статистичний щорічник України за 2008 рік / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка. –К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. – 566 с.
145. Статистичний щорічник України за 2009 рік / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка. –К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – 566 с.
146. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Державна служба статистики; за ред. О.Г. Осауленка. –К.: Август Трейд, 2011. – 559 с.
147. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України: в. 3 т. / О.Ю. Болховітіна, Волощенко В.Ю., Голікова Т.В. та ін.; за ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В.П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є. Кваснюка – Т.3: Конкурентоспроможність української економіки. – К.: Фенікс, 2007. – 556 с.
148. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін.-т стратег. дослідж.; Ін-т екон. прогнозування НАН України; М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ІОЦ Держкомстату України, 2004.
149. Стрижкова Л. Факторы экономического роста / Л. Стрижкова // Экономист. – 2004. – № 6. – С. 7 – 13.
150. Суслов В.И. Эконометрия / В.И. Суслов, Н.М. Ибрагимов, Л.П. Талышева. – Новосибирск: СО РАН, 2005. – 744 с.
151. Тамашевич В.Н. Проблемы статистического отображения экономического роста и экономического развития / В.Н. Тамашевич // Вопросы статистики. – 2002. – № 5. – С. 15 – 23.
152. Татаркин А. Слагаемые конкурентного поведения региона / А. Татаркин // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – №4. – С. 40-46.
153. Теоретические основы региональной статистики: учеб. пособие / Е.В. Зарова, Н.В. Проскурина. –– Самара: Изд-во Самар. гос. экон. акад., 2004. – 287 с.
154. Тетерин Н.Н. Оценка социально-экономической конкурентоспособности региона (на примере Курганской области) / Н.Н. Тетерин // Чинов