розвиток фермерських господарств В СИСТЕМІ ФАКТОРІВ конкурентного середовища: теорія, методологія, практика

Короткий опис

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

На правах рукопису

Мохненко Андрій Сергійович

УДК: 338.439.62

розвиток фермерських господарств В СИСТЕМІ ФАКТОРІВ конкурентного середовища: теорія, методологія, практика

08.00.04 економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук
Науковий консультант
доктор економічних наук, професор
Наумов Олександр Борисович

Херсон 2011

ЗМІСТ

Вступ

4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади сталого та конкурентоспроможного розвитку фермерських господарств

14

1.1. Виникнення, еволюція та сутність фермерських господарств

14

1.2. Місце і роль фермерських господарств в аграрній сфері економіки

32

1.3. Конкурентоспроможність фермерських господарств

47

Висновки до розділу 1

83

РОЗДІЛ 2. Методологічні основи ефективного функціонування фермерських господарств

86

2.1. Умови, закономірності та принципи розвитку фермерських господарств

86

2.2. Методологічні основи оцінки ефективності розвитку і функціонування фермерських господарств

104

2.3. Критерії та методичні підходи до визначення конкурентоспроможності фермерських господарств

118

Висновки до розділу 2

152

РОЗДІЛ 3. Сучасний стан розвитку фермерських господарств

156

3.1. Розміри, спеціалізація та технічна оснащеність фермерських господарств

156

3.2. Аналіз ефективності функціонування фермерських господарств

171

3.3. Оцінка конкурентоспроможності фермерських господарств

187

Висновки до розділу 3

226

РОЗДІЛ 4. Фінансова діяльність та інвестиційне забезпечення фермерських господарств

229

4.1. Особливості фінансового менеджменту та основні джерела фінансування фермерських господарств

229

4.2. Організаційно-економічний механізм фінансової діяльності фермерських господарств

241

4.3. Інвестиційно-інноваційне забезпечення конкурентоспроможного розвитку фермерських господарств

260

Висновки до розділу 4

298

РОЗДІЛ 5. підвищення конкурентоспроможності фермерських господарств

301

5.1. Обґрунтування розмірів та оптимізації галузевої структури фермерських господарств

301

5.2. Основні напрями і форми кооперації фермерських господарств у сучасних умовах

322

5.3. Підвищення якості сільськогосподарської продукції фермерських господарств

334

Висновки до розділу 5

355

Висновки

359

Список використаних джерел

366

Додатки

388

ВСТУП

Актуальність теми. Для сучасного економічного стану України особливе значення мають ті дослідження, які націлені на розробку ефективних заходів щодо прискореного розвитку механізму формування ринкових відносин.
Реформування економічних відносин, розвиток нових форм господарювання на засадах приватної власності спричинили розвиток фермерських господарств. Фермерські господарства визнані на законодавчому рівні, існують поряд з іншими суб’єктами підприємницької діяльності в сфері АПК, конкурують з ними як рівноправні. Нині діяльність фермерських господарств відзначається нестабільністю. Дія негативних чинників призвела до того, що певна кількість господарств, основною метою яких стало виживання, опинилася в ситуації, коли їх заставою служить конкурентоспроможність. Забезпечення ефективної діяльності фермерських господарств вимагає вирішення цілого комплексу питань з підвищення їх конкурентоспроможності, обґрунтування перспектив розвитку, розробки відповідних заходів, які б дозволили їм пристосуватись до жорстких умов конкурентної боротьби.
В економічній літературі розвиток фермерських господарств досліджується в різних аспектах, що знайшли відображення у наукових працях таких вітчизняних і закордонних вчених, як М.Бакетт, А.Головин, А.Чаянов, Л.Мельник, В.Юрчишин, І.Томич, В.Зіновчук, П.Макаренко, М.Шульський, М.Туган-Барановский, І.Топіха та інших науковців.
Загальні проблеми конкуренції та конкурентоспроможності підприємств досить ґрунтовно розглянуті як у теоретичному, так і у практичному аспектах у роботах К.Макконелла, С.Брю, М.Портера, І.Ансоффа, Р.Фатхутдінова А.Юданова, Г.Азоєва.
Окремі питання конкурентної політики, забезпечення конкурентоспроможності підприємницьких структур аграрного сектора економіки, у т.ч. і фермерських господарств, знайшли відображення у працях В.Андріанова, В.Андрійчука, В.Амбросова, В.Месель-Веселяка, П.Саблука, М.Маліка, Л.Мармуль.
Між тим питання конкурентного середовища функціонування фермерських господарств, формування конкурентоспроможності виробництва та продукції, фактори її підвищення або зниження, визначення показників та методів оцінки розроблені недостатньо. Певну специфіку має й конкурентне середовище фермерських господарств (наявність значної кількості крупнотоварних підприємств, близькість гуртових ринків, велика землезабезпеченість населення, недостатня людність сільських населених пунктів, недостатнє водозабезпечення). Нагальна необхідність всебічного дослідження та вирішення вказаного кола проблем зумовили актуальність, вибір теми, мету, предмет і об’єкт, практичне значення дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Херсонського державного аграрного університету "Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування" (номер державної реєстрації 0102U003197). В її межах автором розроблені заходи удосконалення конкурентоспроможності фермерських господарств. Окремі питання досліджувались у зв’язку з розробкою "Проекту Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року".
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних методологічних та практичних засад конкурентоспроможного розвитку фермерських господарств та стратегії його підвищення.
Для досягнення поставленої мети дослідження були визначенні наступні завдання:
- обґрунтувати шляхи формування принципів виробничої політики фермерських господарств в сучасних умовах господарювання;
- комплексно дослідити характерні риси і специфіку фермерських господарств Херсонської області;
- розробити методологічні основи вирішення проблем підвищення конкурентоспроможності фермерських господарств;
- визначити економічні і соціальні фактори, що впливають на стимулювання розвитку фермерських господарств в регіоні;
- удосконалити методичний підхід до класифікації проблем конкурентного розвитку фермерських господарств;
- обґрунтувати необхідність якісного перетворення умов для розвитку фермерських господарств;
- обґрунтувати необхідність створення на постійній основі регіональні маркетингові служби;
- розробити механізм формування і регулювання розвитку фермерських господарств;
- визначним заходи надання реальної допомоги фермерських господарств, які передбачають ввести для них ряд стимулюючих заходів;
- визначити специфіку функціонування фермерських господарств у сучасних умовах;
- обґрунтувати сукупність альтернативних стратегій розвитку фермерських господарств;
- визначити базові стратегії розвитку фермерських господарств з урахуванням їх диференціації;
- визначити базові елементи, що формують конкурентний потенціал фермерських господарств.
Об’єктом дослідження є процеси розвитку та підвищення конкурентоспроможності фермерських господарств.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування й забезпечення конкурентоспроможності фермерських господарств.
Методи дослідження. Досягнення поставленої мети зумовило використання системи методів дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, аналіз об’єкту у ланцюгу зв’язків, вивчення залежностей предмета від інших предметів. Метод абстрагування використовувався при визначенні понять і категорій, створенні наочних образів. Системний підхід дозволив розглянути об’єкт і предмет дослідження як систему і елемент системи соціально-економічних відносин у державі та у світі. Методи спостереження, виміру і опису використано для вивчення властивостей і зв’язків об’єкта, фіксації кількісних характеристик досліджуваної системи, систематизації даних; метод порівняння при визначенні тенденцій розвитку, динаміки кількісних і якісних характеристик у виробничій системі; аналітичний і синтетичний методи при визначенні етапів і факторів розвитку, виділенні елементів об’єкту, взаємозв’язку і взаємодії елементів; системний аналіз і синтез при формуванні організаційно-економічного механізму і стратегії ефективного розвитку досліджуваного об’єкту; історико-логічний метод при виділенні історичних і структурних зв’язків виробничої системи аграрного виробництва; індуктивний метод при прогнозуванні показників розвитку; дедуктивний метод при розробці пропозицій; математичні методи для розробки методики оцінки доцільності інтеграції фермерських господарств, методи моделювання застосовані при побудові моделей організаційно-економічного механізму регулювання розвитку фермерських господарств.
Інформаційну базу даних дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані міжнародних організацій і установ, монографії, науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем формування організаційно-економічних механізмів і стратегічного планування розвитку виробничих систем, дані фермерських господарств.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних основ удосконалення концепції розвитку фермерських господарств в умовах конкурентного середовища і науковому обґрунтуванні рекомендацій з її регулювання.
Основні результати отримані автором у дисертаційному дослідженні полягають у наступному:
вперше:
- теоретично обґрунтовані шляхи формування принципів виробничої політики фермерських господарств в сучасних умовах господарювання, сформульована найбільш адекватне сучасному етапу економічного розвитку визначення виробничої політики як результуючого стратегічного напрямку розвитку господарства, націленого на досягнення пріоритетної на даному етапі економічного розвитку форми господарювання;
- комплексно досліджено характерні риси специфічної соціально-економічної форми організації сільського господарства фермерського господарства, його функціонування, соціально-економічна стратифікація, адаптація до умов продовольчого ринку в Херсонській області, сучасна і перспективна їх територіальна організація, проведена комплексна оцінка територіальної і соціально-економічної структури селянсько-фермерських господарств Херсонської області, запропоновані рекомендації з раціоналізації їх потенціалу, організації і збільшенню ефективності їхньої роботи.
- розроблено методологічні основи вирішення проблем підвищення конкурентоспроможності фермерських господарств і запропоновані конкретні заходи, що сприяють підвищенню рівня економічної ефективності в аграрному секторі економіки;
- визначені економічні і соціальні фактори, що впливають на стимулювання розвитку фермерських господарств в регіоні, що полягають в удосконалюванні системи їх кредитування; створенні додаткового компенсаційного фонду фінансової допомоги як стимулу для розвитку малого підприємництва;
удосконалено:
- методичний підхід до класифікації проблем конкурентного розвитку і ранжирування рівнів мотивації діяльності фермерських господарствна основі використання інтегрального рангу;
- обґрунтування необхідності якісного перетворення умов для розвитку фермерських господарств шляхом створення і розширення повноважень регіональних центрів підтримки підприємництва, які можуть сформувати оптимальну інфраструктуру, на основі якої суб'єктам малого бізнесу буде виявлятися реальна допомога у фінансових, інформаційних, освітніх, ліцензійних послугах;
- обґрунтування необхідності з метою поліпшення роботи суб'єктів малого підприємництва (фермерських господарств) створити на постійній основі регіональні маркетингові служби, що займалися б питаннями реалізації сільськогосподарської продукції в регіонах країни і за рубежем. Дана служба буде вирішувати питання не тільки реалізації сільськогосподарської продукції, але і здобувати за доступними цінами: пально-мастильні матеріали, добрива, сільськогосподарські техніки;
- механізм формування і регулювання розвитку фермерських господарств, у якому позначені цілі, задачі і способи вирішення проблем конкурентного розвитку в цьому секторі економіки;
- заходи надання реальної допомоги фермерських господарств, які передбачають ввести для них ряд стимулюючих заходів, у тому числі: надавати позики особистим підсобним і фермерським господарствам на закупівлю сировини й основних засобів для промислової переробки сільськогосподарської продукції; знизити орендні ставки на приміщення і посівні площі, використовувані для вирощування сільськогосподарських культу; упровадити пілотне мікрокредитування без застави і поручительства під гарантію і субсидування банківської ставки з засобів регіональних бюджетів.
набули подальшого розвитку:
- визначення специфіки функціонування фермерських господарств у сучасних умовах, що полягає в їхній диференціації, що поглиблюється; у втраті виробничих зв'язків з великими сільськогосподарськими підприємствами; у трансформації структури продовольчих ринків, зв'язаної з посиленням конкуренції з боку великих інтегрованих формувань; у зниженні інвестиційної привабливості дрібнотоварного виробництва більшості видів сільськогосподарської продукції;
- обґрунтувати сукупність альтернативних стратегій розвитку фермерських господарств (стратегія пасивного вижидання, стратегія злиття, стратегія диверсифікованості, стратегія диференціації, стратегія концентрованого росту, стратегія інтегрованого росту, інноваційно-інвестиційна стратегія);
- базові стратегії розвитку фермерських господарств з урахуванням їх диференціації за рівнем забезпеченості земельними ресурсами і можливості реалізації стратегічних переваг окремих галузей сільськогосподарського виробництва;
- базові елементи, що формують конкурентний потенціал фермерських господарств: матеріально-технічна і кормова база, генетичні особливості, умови змісту, характер і стан керування соціально-економічними процесами;
Практичне значення отриманих результатів. Практична значимість досліджень полягає надалі розвитку теорії і методології стратегічного управління конкурентним розвитком фермерських господарств.
Пропоновані розробки й основні наукові рішення дисертаційного дослідження представлені у виді конкретних рекомендацій і були використані на ряді тваринницьких підприємств і організацій України, що дозволило підняти на якісно новий рівень розробку й обґрунтування стратегії розвитку окремих господарюючих суб'єктів і галузі в цілому. Основні положення дисертації можуть бути використані при вирішенні проблем розвитку і підвищення ефективності фермерських господарств у всіх регіонах України. Теоретичні дослідження, висновки, пропозиції і рекомендації упроваджені на ряді підприємств Херсонської області областей, а також можуть бути використані при виробленні стратегічних програм і проектів, створенні системи економічної стратегії розвитку на підставі комплексної оцінки ефективності управлінського процесу в агровиробництві. Деякі методичні положення, отримані в процесі дослідження, використовуються в навчальному процесі при підготовці кадрів у Міжнародному університеті бізнесу і права.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою автора. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використовувалися лише ті положення та ідеї, які є результатом особистих досліджень дисертанта. У дисертації не використовувались ідеї та розробки, що належать співавторам.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати наукових досліджень, що містяться в дисертації, оприлюднені автором на конференціях, семінарах, нарадах, консультаціях та заняттях, серед яких найбільш важливими були: Науково-практична конференція «Прогнозування соціально-економічного розвитку Херсонської області» (присвяченої 45-річчю ХДТУ), Херсон, ХДТУ, 20 березня 2003 р.; Конференція «Проблемы легкой и текстильной промышленности Украины», Херсон, ХДТУ, 23-26 вересня 2003 р.; Науково-практична конференція «Стратегія економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2011 року та механізми її реалізації», Херсон, ХДТУ, 6 лютого 2004 р.; IV міжнародна науково-практична конференція «Украинское Причерноморье в конкурентном экономическом пространстве», Крим, Феодосія, ХНТУ, 27-30 вересня 2005 р.; Науково-практична конференція «Проблеми легкої та текстильної промисловості», Херсон, ХНТУ, 10-13 жовтня 2005 р.

Публікації. Теоретичні і практичні результати дисертаційних досліджень, висновки і пропозиції автора відображені у 28 публікаціях, в т.ч. в 1 одноосібній монографії, 21 статті у наукових фахових виданнях (3 у співавторстві). Загальний обсяг публікацій складає 42 умовн. друк. арк., з яких особисто авторові належать 38 умовн. друк. арк.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Ресурси сільського господарства нерівномірно розподілені по природно-сільськогосподарських зонах Херсонської області. Не є оптимальної і структура сільськогосподарських угідь, використовуваних селянсько-фермерськими господарствами, що сформована без урахування економічного, екологічного фактора і науково-обгрунтованого оптимального співвідношення культур. Модель оптимальної територіальної організації фермерських господарств Херсонської області буде сприяти реалізації значного внутрішнього потенціалу за рахунок високої продуктивності праці, що забезпечить стійкий ріст обсягів виробництва і якість продукції.
2. Утворення в соціально-економічній і територіальній структурі аграрної сфери сектора фермерських господарств створило в даний час упевнено розвинуту форму організації сільськогосподарського виробництва області. Незважаючи на ще відносно незначну питому вагу у валовому обсязі сільськогосподарської продукції - 36%, сектор уже незамінний в продовольчому забезпеченні області. Тому, при визначенні соціально-економічної стратегії розвитку області необхідно враховувати його потенційні можливості. Головними передумовами подальшого розвитку фермерських господарств є зміцнення приватної власності на засоби виробництва, у тому числі земельні ресурси, їхнього вільного обороту, державне регулювання правового статусу й оподатковування.
3. Фермерський сектор виконує не тільки економічні, але і не менш важливі соціальні функції, як сфера використання трудового потенціалу сільської місцевості. Праця по найманню у фермерів виступає як альтернативний і часом єдине джерело зайнятості населення.
4. Розвиток фермерського сектора супроводжується соціально-економічною стратифікацією по фізичному й економічному розмірах. Найбільша кількість фермерів використовують земельні ділянки площею більш 200га. Більшість (87%) селянсько-фермерських господарств Херсонської області мають прибуток більш 1000 дол. Фермерські господарства через спеціалізацію активно включаються в процес суспільного, у тому числі територіального поділу праці. Але процес його формування і стабілізації ще далекий від завершення.
5. Територіальна диференціація фермерських господарств виявляється й у розмаїтості схем каналів реалізації продукції. Вона виражається в наявності територіальних груп адміністративних районів, що розрізняються сполученнями і розмаїтістю схем каналів реалізації продукції й активністю на ринку. За цією ознакою виділено 3 групи районів. Територіальна організація фермерських господарств знаходиться в стані формування. Подальший її розвиток ми зв'язуємо з організацією широкої мережі кооперативних об'єднань фермерських господарств.
6. Розвиток фермерського сектора йде по двох напрямках: поглибленню внутрішньої стратифікації і формуванню тісних інтеграційних зв'язків як усередині сектора, так і з іншими формами організації сільськогосподарського виробництва, а також з переробною промисловістю, торговою мережею. Інтеграційні зв'язки фермерських господарств в Херсонській області розвинуті дуже слабко.
7. Результати дослідження були використані для розробки стратегії розвитку сільськогосподарського виробництва Херсонської області за 2007-2010 роки. Тому актуально подальше продовження і поглиблення комплексних економіко-географічних і соціально-економічних досліджень приватного сектора сільського господарства Херсонської області і фермерських господарств у ньому.
8. Необхідно створити Асоціацію селянсько-фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів області через створення на його основі корпорації селянсько-фермерських господарств. Найважливіша характеристика фермерської корпорації - обмежена відповідальність. Акціонери відповідають за справи підприємства тільки в межах вкладеного в нього капіталу, тому на відміну від власників приватних ферм і партнерств не ризикують усім майном.
9. З метою поліпшення показників внутрішньогосподарського якісного земельного стану і підвищення продуктивності селянсько-фермерських господарств області забезпечити:
- розробити програму по оптимізації використання земельного фонду на основі розробки науково-обгрунтованих теоретичних підходів до зміни структурного використання земельного фонду; розробки, прийняття і контролю за виконанням відповідної законодавчої бази; зниження господарського навантаження на територіях виснажених і деградованих земель; упорядкування практики виділення фермерських господарств на основі останніх досягнень ландшафтного землевпорядження й адаптивного землеробства; підвищення продуктивності земель у фермерських господарствах і зниженні інтенсивності процесів деградації земель в області; поступовий висновок і трансформацію в першу чергу нерентабельної ріллі і подальше зниження ріллі до рівня, екологічно припустимого використання під цей вид угідь; розробити нормативно-правову базу і методику проведення фітомеліорації на деградованих угіддях (з навчанням і наданням фітоматеріалів) шляхом зниження податків на період проведення фітомеліоративних робіт.
- розширення пасовищних угідь за рахунок списаної ріллі дозволить використовувати значний додатковий обсяг продуктивної степової фітомаси як кормову базу для розвитку конярства і м'ясного скотарства. Перспективи розвитку останнього засновані на специфічній екології степових злаків, стійких до витоптування, а також великою рентабельністю.
- моделювання оптимального використання рослинних ресурсів має на увазі створення сінокосооборотів і пасовищеоборітов на підставі їх достатнього обводнювання. При їхній організації необхідно враховувати врожайність фітоценозів і необхідна кількість корму як на одну голову, так і на все поголів'я. Контроль антропогенного навантаження на сільгоспугіддя забезпечити за рахунок підвищення окремих агротехнічних критеріїв.

10. Запропоновано підхід до формування стратегій фермерських господарств, який базується на поетапній оцінці можливості реалізації виявленого для окремих груп селянських (фермерських) господарств кола альтернативних стратегій з обліком як поточної, так і перспективної ефективності можливих варіантів їхнього розвитку. На першому етапі передбачається оцінка стратегічних переваг окремих галузей, що можуть розвивати досліджувані фермерські господарства, без прив'язки до конкретного суб'єкта. На другому етапі улаштовуються параметри досліджуваних господарств, досягнення яких можливо за рахунок власних ресурсів, а потім досліджується можливість реалізації стратегій, що вимагають використання позикових і (чи) притягнутих засобів. Як основний критерій оцінки переваг альтернативних стратегій розвитку пропонується використовувати обсяг валового доходу, що господарство може порівняно стійко одержувати протягом щодо тривалого періоду за умови відтворення своєї матеріально-технічної бази. При цьому як джерела подолання дефіцитності окремих видів ресурсів розглядаються комерційні кредити, засоби інвесторів і послуги сторонніх організацій.