Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці ХІХ – на початку ХХ століття

Короткий опис

Інститут педагогіки і психології професійної освіти
Академії педагогічних наук України

На правах рукопису

Попик Олександр Іванович

УДК 7.071.5: 477.43

Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці ХІХ – на початку ХХ століття
13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник –

Рудницька Оксана Петрівна,

доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2003

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 14
1.1. Соціально-культурні особливості розвитку мистецької освіти в Україні Х- першої половини ХІХ століття. 16
1.2. Художня освіта України кінця ХІХ – початку ХХ століття. 53
1.3. Художня освіта української діаспори досліджуваного періоду. 104
Висновки до розділу 1 110
РОЗДІЛ 2
ХУДОЖНЯ ОСВІТА НА ПОДІЛЛІ В ДОСЛІДЖУВАНИЙ ПЕРІОД І ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ 120
2.1. Художня освіта в середніх навчальних закладах Поділля у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. 120
2.2. Художньо-професійна освіта на прикладі художньо-промислової школи міста Кам’янця-Подільського. 133
2.3. Видатні художники-педагоги Поділля та їх внесок у розвиток художньої освіти в регіоні. 148
2.4. Перспективи підвищення ефективності художньої освіти в подільському регіоні. 158
Висновки до розділу 2 167
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179
ДОДАТКИ 205

ВСТУП

Відродження національних традицій професійного мистецтва розвивається в складних умовах заповнення культурологічного простору України низькопробною продукцією масової культури країн Заходу. Для успішного вирішення фундаментального завдання реформування художньої освіти важливим є вивчення історичного педагогічного досвіду. Це дає змогу осягнути найцінніші теоретичні й практичні здобутки, а відтак – здійснити обґрунтоване прогнозування подальших напрямів розвитку художньої освіти як в державі загалом, так і в регіонах.
Конструктивний підхід до вирішення проблем підготовки мистецьких кадрів вимагає також вивчення та осмислення історичного досвіду розвитку художньої освіти в Україні.
Особливого інтересу набуває період другої половини ХІХ – початку ХХ століття, коли під впливом певних прогресивних змін у суспільстві відбувався інтенсивний розвиток системи освіти, органічною складовою якої була загальна художня освіта. На початку ХХ століття в Україні помітних успіхів у підготовці фахівців образотворчого мистецтва досягли художні школи Києва, Львова, Харкова, Одеси. Саме в цей час відзначилася і подільська художня школа, яка у 1905 – 1937 рр. підготувала плеяду відомих художників, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.
Сьогодні в одному ряді класиків українського образотворчого мистецтва ХХ століття, поряд з іменами Ф.Кричевського, Г.Нарбута, О.Мурашка, М.Бойчука, О.Новаківського, І.Труша, гідне місце належить художникам Поділля: В.Розвадовському, В.Гагенмейстеру, П.Холодному, М.Рооту, О.Грену.
Аналіз психологічної, педагогічної, історичної, мистецтвознавчої літератури свідчить, що останніми роками проблема вивчення історико-педагогічних цінностей системи художньої освіти в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ століття привертала увагу багатьох дослідників. Важливі аспекти становлення і розвитку національної школи України розкрили Л.Баїк[14], В.Борисенко[16], Л.Вовк[29], О.Дубасенюк[58], Н.Калениченко[74], В.Кремень[83], С.Мельничук [103], О.Сухомлинська[199], М.Ярмаченко [242] та ін.
Історію розвитку художньо-естетичного виховання, еволюцію форм і методів навчання образотворчого мистецтва розглядали в своїх дослідженнях В.Бутенко [20], З.Гіптерс [37,38,39], І.Зязюн [67], Л.Масол [100], Н.Миропольська [105], О.Рудницька [163] та ін.
Педагогічна спадщина українських мистецьких шкіл розглядається в дисертаціях І.Небесника [118], Л.Проціва [155], де висвітлено внесок митців різних регіонів України у розвиток мистецької освіти.
Цілеспрямоване проникнення в логіку і структуру процесу становлення художньої освіти на Поділлі не тільки поглиблює наше розуміння еволюції цього процесу у ХХ столітті, але й допомагає усвідомити його місце, закономірності, тенденції розвитку художньої освіти в Україні. Проблеми розвитку художньої освіти на Поділлі привертали увагу таких дослідників, як Л.Анохіної [3], А.Данилюк [48], Є.Дегтяра [50], П.Жолтовського [64], Д.Крвавича [82], Т.Михайлова [109], А.Чебикіна [226], Р.Шмагало [237].
Деякі аспекти діяльності українських вищих навчальних закладів мистецького профілю за кордоном були предметом дослідження В.Кеміня[75], О.Рудницької [166]. Певні загальнонаукові та теоретичні аспекти були висвітлені в працях з проблем історії вітчизняної педагогіки (В.Гомоннай [42], М.Євтух [61], В.Кравець [81], О.Рудницька [165], Б.Ступарик [195], О.Сухомлинська [199]), сучасної мистецької освіти (Д.Крвавич [82], М.Криволапов [85], О.Сокальський[183], Л.Соколюк[185,186], А.Чебикін [226, 229]).
Вагомим внеском у дослідження проблеми історії розвитку художньої освіти в Україні став творчий доробок П.Жолтовського [65], який ввів у науковий обіг недосліджені архівні джерела, розкрив концептуальні засади художньої освіти в навчальних закладах різного типу ХVI-XVIII століть.
Однак проблема художньої освіти на Поділлі не була предметом спеціального дослідження. Науковці лише поверхово торкалися окремих аспектів її розвитку, відокремлено розглядали педагогічну діяльність певних художників. Залишалися невідомими прізвища багатьох фахівців, творчі і педагогічні пошуки яких стали основою для становлення і розвитку професійної художньої освіти в регіоні. Художньо-просвітницька діяльність на Поділлі в кінці ХІХ – на початку ХХ століття набула значного злету, що зумовлює необхідність її цілісного вивчення в контексті розвитку української професійної художньої освіти.
Отже, потребами соціально-економічних перетворень, які відбуваються в наші дні, необхідністю звуження недослідженого поля в історії становлення і розвитку системи освіти в Україні та необхідністю реформування художньої освіти зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження “Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці ХІХ – на початку ХХ століття”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми: “Психолого-педагогічні основи формування загальної та професійної культури студентів засобами мистецтва” (РК№0196И008880). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 27 грудня 2001 р., протокол №11 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 27 березня 2002 р., протокол №3 .
Об’єкт дослідження: процес історичного розвитку художньої освіти в Україні.
Предмет дослідження: основні тенденції розвитку і зміст художньої освіти в навчальних закладах Поділля кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Мета дослідження: проаналізувати процес розвитку художньої освіти кінця ХІХ – початку ХХ століття на Поділлі в контексті загальної художньої освіти в Україні, виявити її основні тенденції та зміст, обґрунтувати можливості використання позитивних ідей досвіду в реформуванні художньої освіти на сучасному етапі.
Концептуальні ідеї дослідження. Розвиток художньої освіти на Поділлі у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття розглядався нами з урахуванням соціально-економічних, суспільно-політичних та мистецьких подій, що відбувалися в Російській імперії взагалі та в Україні зокрема. На всіх етапах цього наукового пошуку ми базувалися на принципах історичності та полікультурності, враховуючи специфічні цілі, завдання і функції художньої освіти. Професійна художня і загальна освіта були складовою освітньої системи держави. Дослідження обраної теми здійснювалося з урахуванням загальних тенденцій розвитку української освіти та її осередків за кордоном.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати соціально-педагогічні та мистецькі передумови розвитку художньої освіти в Україні Х – початку ХХ ст. і науково обґрунтувати періодизацію цього процесу.
2. Простежити вплив культурно-мистецького життя Поділля досліджуваного періоду на становлення художньої освіти в регіоні та оцінити внесок провідних митців Поділля у розвиток мистецької освіти.
3. Розкрити специфіку педагогічного процесу в навчальних закладах Поділля загальної художньої освіти.
4. Розкрити зміст професійної освіти в Кам’янець-Подільській художньо-промисловій школі як основному осередку художньої освіти краю.
5. Виявити провідні тенденції розвитку професійної художньої освіти та обґрунтувати напрями їх використання у практиці сучасної школи.
6. Розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо використання позитивних ідей історичного досвіду в організації мистецької освіти в сучасних умовах.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець ХІХ – початок ХХ століття (до 1937 року). Нижня межа зумовлена початком становлення художньої освіти на Поділлі, верхня межа – процесами реорганізації художньої освіти в Україні в 30-х роках ХХ століття і закриттям Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи в 1937 році.
Методологічна основа дослідження ґрунтується на філософських положеннях теорії наукового пізнання; загальнонаукових принципах історизму, соціальної зумовленості та об’єктивності; положеннях системного і діяльнісного підходів у пізнанні педагогічних і мистецьких явищ та процесів; концептуальних положеннях психолого-педагогічних і суспільних наук; концепції взаємозв’язку національного й загальнолюдського в розвитку художньої освіти в контексті полікультурності.
Теоретичну основу дослідження становлять положення й висновки наукових праць із проблем історичного, соціально-економічного розвитку України (В.Антонович [4], М.Грушевський [44], М.Драгоманов [57], О.Субтельний [197], Д.Яворницький [241] та ін.); матеріали з історії національної культури та мистецтва (Д.Антонович [214], М.Боровик [18], П.Жолтовський [63], І.Крип’якевич [72], Ю.Неліговський [119], М.Попович [153], Д.Степовик[194]); дослідження з проблем історії національної освіти (О.Дубасенюк [58], Л.Масол [100], Н.Ничкало [121], Б.Ступарик [196], О.Сухомлинська [199], М.Ярмаченко [242]); положення філософії освіти (В.Андрущенко [1], В.Кремень [84], В.Лутай [95],); концепції розвитку мистецької освіти в Україні (І.Зязюн [70], Н.Миропольська [105], Г.Падалка[126], О.Рудницька [162], О.Семашко [69]).
Для реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:
- історико-структурний – для виявлення основних факторів виникнення і розвитку подільської художньої школи;
- порівняльно-зіставний – для аналізу соціально-культурних умов розвитку художньої освіти в Україні та регіоні;
- хронологічний, який дозволив розглянути розвиток художньої освіти на Поділлі в динаміці, змінах і часовій послідовності;
- персоналістично-біографічний – для виявлення ролі педагогів-митців В.Розвадовського, В.Гагенмейстера у розвитку художньої освіти Поділля;
- узагальнення та систематизації виявлених документів і матеріалів, фактів і даних, отриманих під час вивчення джерельної.
Джерельна база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку використано 281 джерело, з них 38 архівних. Проаналізовано законодавчі й нормативні документи царського уряду, звіти навчальних закладів та посадових осіб, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ф.707 – особиста справа Івана Андрійовича Васькова; ф.1709, 1710 – документи й матеріали з історії Харківських рисувальних класів І.О.Саблукова; ф.789 – друковані і рукописні видання бібліотек Москви, Санкт-Петербурга й інших міст), Державного архіву Харківської області (ф.267 – Харківське казенне училище), Державного архіву Хмельницької області (ф.Р-1492 – Кам’янець-Подільська художньо-реміснича навчальна майстерня), Кам’янець-Подільського міського державного архіву (ф.65 – Кам’янець-Подільська маріїнська жіноча гімназія; ф.66 – Кам’янець-Подільське середнє технічне училище; ф.319 – Кам’янець-Подільська чоловіча гімназія).
Організація дослідження. Дослідження проводилося у 1994 – 2003 рр. у три етапи.
На першому етапі (1994–1997 рр.) проводився аналіз стану висвітлення питань художньої освіти в Україні в історико-педагогічних джерелах, теоретично осмислювалася проблема, розроблялася програма дослідження, визначалися його мета, об’єкт і предмет. Формувалася джерельна база з питань професійної художньої освіти в досліджуваний період, здійснювалася систематизація і первинна обробка даних.
На другому етапі (1998–2001 рр.) продовжувалося поглиблене вивчення науково-педагогічних, архівних та інших матеріалів з теми дослідження; здійснювалися зіставно-порівняльний аналіз та систематизація документів; готувалися до друку публікації за результатами наукового пошуку.
На третьому етапі (2001–2003 рр.) узагальнювалися результати проведеного дослідження та аналізувалися виявлені нами архівні документи; проводилася перевірка концептуальних положень і висновків наукової роботи з метою модернізації освіти; визначалися шляхи використання позитивних ідей вивченого досвіду; здійснювалося оформлення тексту дисертації та апробація результатів дослідження у доповідях і виступах на конференціях.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше системно відтворено історію розвитку професійної художньої освіти в Україні від Х – до початку ХХ століття; простежено вплив культурно-мистецького життя Поділля досліджуваного періоду на становлення художньої освіти регіону та внесок провідних митців у розвиток художньої освіти України; розкрито специфіку педагогічного процесу в навчальних закладах Поділля; удосконалено положення щодо місця подільської художньої школи початку ХХ століття в системі художньої освіти; виявлено провідні тенденції розвитку професійної художньої освіти регіону та обґрунтовано напрями їх використання в модернізації мистецької освіти в сучасних умовах; у науковій обіг вперше введено 24 нових архівних справи, а також ряд фактів, теоретичних ідей, які базуються на виявлених і проаналізованих нами архівних та історико-педагогічних матеріалах. Подальшого розвитку набули положення щодо тенденцій розвитку художньо-професійної освіти в Україні та в подільському регіоні зокрема.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає у виявленні тенденцій, особливостей формування і розвитку художньої освіти в Україні в Х – початку ХХ століттях, а також характеристиці діяльності навчальних закладів Поділля кінця ХІХ – початку ХХ століття, що здійснювали загальну і професійну художню освіту у порівнянні з навчальними закладами такого типу в інших регіонах; теоретичному обґрунтуванні напрямів використання позитивних ідей історичного досвіду розвитку художньої освіти регіону.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці навчальних програм для підготовки педагогів початкової ланки освіти та вчителів музики, етики і естетики; підготовці рекомендацій щодо використання позитивного досвіду діяльності Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи та інших навчальних закладів в сучасних умовах розвитку художньої освіти. Теоретичні результати дослідження можуть сприяти створенню нових та вдосконаленню існуючих програм, курсів і спецкурсів з образотворчого мистецтва, історії педагогіки і освіти, історії художньої освіти в Україні у підготовці майбутніх вчителів та професійних художників, а також у підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів мистецького профілю.
Результати аналізу художньої освіти на прикладі Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи можна використовувати для розробки методики викладання спеціальних дисциплін художнього профілю у профтехучилищах, педагогічних училищах та вищих навчальних закладах педагогічного і мистецького профілю для написання підручників, навчальних посібників та іншої навчально-методичної літератури для професійно-технічних і вищих педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації. Рекомендації, розроблені на основі узагальнення результатів дослідження, можуть бути використані для відродження традицій подільської художньої школи і впровадження їх у практику сучасної художньої освіти.
Дослідницькі матеріали і рекомендації можуть також використовуватися організаторами музеїв, керівниками і викладачами професійних художніх навчальних закладів, художниками-педагогами, науковими працівниками.
Основні положення дисертації впроваджено у Кам’янець-Подільському державному університеті (довідка №36/06-00 від 15 травня 2003 року), у Хмельницькому технологічному університеті Поділля (довідка №813 від 3 жовтня 2003 року), у Київському інституті реклами (довідка №132 від 2 жовтня 2003 року), у Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституті (довідка №112 від 15 травня 2003 року).
Особистий внесок автора полягає в одержані результатів дослідження і здійсненні наукового аналізу використаних джерел; в виявленні позитивних ідей досвіду роботи Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи на початку ХХ століття та розробці рекомендацій щодо їх використання в сучасних умовах модернізації освіти в Україні; поверненні із забуття імен видатних художників-педагогів Поділля, що були фундаторами художньої освіти регіону; введені в науковий обіг 24 архівних справ, раніше не відомих широкому загалу науковців.
Вірогідність наукових результатів і висновків дослідження забезпечуються методологічною обґрунтованістю його вихідних положень та використанням методів, адекватних меті і завданням історико-педагогічного дослідження; ретроспективним аналізом архівних джерел, законодавчих документів, науково-педагогічних праць.
На захист виносяться:
1. Виявлені тенденції розвитку художньої освіти в Україні, прогресивність яких зумовлювалася спрямуванням на кращі зразки світового і національного мистецтва; активізацією різних видів художньо-творчої діяльності; взаємозв’язком образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва; поєднанням навчальної, виховної та розвивальної функцій мистецтва; досягненням високого професійного рівня майстерності.
2. Обґрунтовані положення щодо особливостей розвитку художньої освіти на Поділлі кінця ХІХ – початку ХХ століття: спрямування на кращі зразки народного декоративно-ужиткового мистецтва; гармонійне поєднання професійної ремісничої підготовки з художнім вихованням; впровадженням різних видів художньо-творчої діяльності; досягнення високого професійно-мистецького рівня шляхом поєднання академічної та національної художньо-освітньої традиції;
3. Теоретично обґрунтовані основні напрями використання позитивного історико-педагогічного досвіду Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи в модернізації сучасної мистецької освіти та навчальні програми, в змісті яких враховано особливості роботи подільської художньої школи початку ХХ століття.
Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних науково-практичних конференціях: “Реклама ХХІ сторіччя: освіта, культура, економіка” (м.Київ, 2001), “Реклама і Дизайн в умовах глобалізації і інтеграції освіти” (м.Київ, 2002), “Проблеми початкової ланки освіти” (м.Хмельницький, 2003); всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми адаптації студентів до навчання за умов фахової ступеневої підготовки” (м.Хмельницький, 2002); науково-практичній конференції “Проблеми ступеневої підготовки педагогів дошкільної галузі” (м.Хмельницький, 1999); всеукраїнського науково-практичного семінару “Наступність у навчанні інформатики майбутніх учителів початкової школи в умовах ступеневої вищої освіти” (м.Хмельницький, 2002); науково-практичного семінару “Організаційно-педагогічні проблеми ступеневої підготовки педагогів” (м.Хмельницький, 2001); наукового семінару “Педагогічні основи сучасної мистецької освіти” (м.Київ, 2003); на засіданнях відділу мистецької освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 18 наукових і науково-методичних працях, всі написані без співавторства, у тому числі: 1 альбом “І.С.Попик. Творчий доробок подільського художника-педагога”; 5 статей, що опубліковані у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 4 брошури з навчальними програмами та методичними рекомендаціями; 8 статей – у збірниках матеріалів наукових конференцій і семінарів. Загальний обсяг особистого внеску – 8, 25 авторських аркушів.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та 5 додатків на 94 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 298 сторінок. Основний зміст викладено на 178 сторінках. Список використаних джерел налічує 281 позицію, з них: 242 науково-літературних джерела та 38 архівних справ. Роботу доповнюють 12 таблиць на 24 сторінках.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результати здійсненого наукового пошуку дають змогу зробити такі висновки:
1. Розвиток художньої освіти на українських землях в Х – початку ХХ століттях відбувався на засадах, що мали глибоке історичне коріння. Її становлення відбувалося в складних соціальних, політичних і економічних умовах. Протягом багатьох століть художня освіта була обов’язковою і невід’ємною складовою освітнього процесу княжих, церковно-приходських, монастирських, братських шкіл, ремісничих художніх цехів, Києво-Могилянської академії, інституту Св. Володимира, Київського та Харківського колегіумів та багатьох інших осередків освіти. На основі проведеного аналізу українського образотворчого мистецтва, архітектури, декоративно-прикладного мистецтва та освітнього процесу мистецького спрямування можна виділити такі передумови розвитку художньої освіти в Україні: високий рівень сакрального мистецтва; мистецькі здобутки українських художників, що складають скарбницю світової художньої культури; високий рівень розвитку ужиткового мистецтва та його самобутність, що зумовлена історичним досвідом; здобуття окремими вихідцями з України вищої художньої освіти в навчальних закладах Європи. На основі історичного аналізу освітньо-мистецького процесу розвитку художньої освіти в Україні визначено такі етапи: а) становлення (початковий, час ремісничих об’єднань, перехідний); б) утвердження (художні класи, художні школи, художньо-промислові школи, художні училища); в) розвитку (академії мистецтв та художні інститути).
2. Досліджуваний період характеризується значними соціально-економічними й суспільно-політичними зрушеннями, які зумовили і визначили подальший шлях розвитку суспільства в цілому, а також культури, мистецтва та освіти подільського регіону, зокрема. Активізацію культурного життя зумовили історично важливі події, що відбувалися в усіх галузях мистецтва. Творча діяльність видатних митців краю В.Гагенмейстера, В.Розвадовського, В.Січинського сприяла розвитку освіти, мистецтва та культури, відображала бурхливі процеси суспільного життя і справила дієвий вплив на подальший перебіг подій. Значно пожвавлюється художнє життя краю, що призвело до створення значної кількості художніх установ (пересувних виставок картин художників, Кам’янець-Подільського історичного музею, Кам’янець-Подільського художнього музею), які прагнули донести до широкого загалу кращі зразки образотворчого мистецтва. З відкриттям Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи відбулося становлення професійної художньої школи на Поділлі.
3. У другій половині ХІХ – на початку ХХ століття відбулися значні зміни в галузі освіти, система якої визначалася за соціальними спрямуваннями (духовна, світська), джерелами утримання (державна, приватна), ступенем (початкова, середня, вища), статтю (чоловіча, жіноча) та соціальним статусом вихованців. У Подільському краї діяли чоловічі та жіночі гімназії, технічні, реальні, комерційні училища, вчительський інститут, що опікувалися питаннями загальної художньої освіти. Аналіз стану загальної художньої освіти в середніх навчальних закладах Поділля дав можливість зробити такі узагальнення: предметам образотворчого циклу в навчальних планах приділялася неоднакова і недостатня увага; зміст навчання зазнавав постійних змін і уточнень, що підтверджується постановами та рішеннями педагогічних рад 1879, 1905, 1907, 1909 років; відмінності в навчальній підготовці хлопців і дівчат з образотворчого мистецтва призводили до диспропорції в художній освіті; орієнтація загальної художньої освіти на ремісниче чи технічне спрямування поступово призводила до скорочення, а іноді й вилучення малювання з навчальних планів, що сприяло розвитку професійної художньо-ремісничої освіти; незабезпеченість вчительськими кадрами художнього напряму негативно позначалася на якості образотворчої підготовки.
4. На Поділлі визріли передумови для зародження професійної художньої освіти, найголовнішими з яких були: високий рівень розвитку народних художніх промислів; просвітницька діяльність художників-педагогів, спрямована на популяризацію українського образотворчого мистецтва; здобуття окремими вихідцями з Поділля вищої художньої освіти в академіях образотворчого мистецтва. Педагогічна, художня та організаторська діяльність В.К.Розвадовського сприяла відкриттю єдиної в Україні художньої школи для селянських дітей, а згодом – і художньо-ремісничої школи. Загальний культурний і освітній розвиток суспільства, подальше піднесення й вдосконалення мистецької освіти в навчальних закладах цього періоду зумовили остаточне розмежування художньої освіти на загальну та спеціальну (професійну), внаслідок чого було відкрито художньо-промислову школу. Принцип діяльність Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи (1905–1933рр.) базувалася на принципі поєднання ремісничої (керамічної) підготовки з художньою. В основу було покладено вивчення художніх, загальноосвітніх і спеціальних предметів та практичної роботи в майстерні. Розвиток професійної художньої освіти сприяв підготовці висококваліфікованих спеціалістів, що розвивали образотворче та декоративно-прикладне мистецтва. Загальноосвітні навчальні заклади створювали сприятливі умови для виявлення і розквіту художніх талантів, які поповнювали учнівський склад спеціального навчального закладу, сприяли підвищенню рівня художньої культури суспільства в цілому.
5. На основі узагальнення результатів вивчення архівних матеріалів та науково-методичної літератури визначено провідні тенденції розвитку Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи, зокрема: естетизація освітнього процесу і гармонійне взаємопроникнення професійної ремісничої підготовки і художнього виховання; народне ужиткове мистецтво як основа професійної підготовки майстрів декоративно-прикладного мистецтва; досягнення високого професійно-мистецького рівня шляхом поєднання академічної та національної художньо-освітньої традиції; урізноманітнення видів художньо-творчої діяльності, відкритість і постійна модернізація освітніх технологій; тісний зв’язок з практичною діяльністю і популяризація українського мистецтва.
Проведене дослідження свідчить, що прогресивні ідеї та досвід організації художньої освіти Поділля внаслідок недостатньої вивченості не використовується у розвитку професійної художньої освіти в сучасних умовах. Враховуючи сучасні потреби в забезпеченні подільського регіону вчительськими кадрами художнього профілю, доцільно використати позитивні ідеї розвитку художньої освіти в регіоні. Це може здійснюватися за такими напрямами: відкриття художньо-графічних факультетів на базі педагогічних університетів та інститутів; взаємодія в умовах ступеневої системи освіти художніх професійних і художніх професійно-технічних училищ з вищими педагогічними і мистецькими навчальними закладами; перепідготовка педагогічних працівників мистецького профілю в художніх училищах та інститутах.
6. Проведене дослідження дало змогу сформулювати рекомендації Міністерству освіти і науки України, вищим педагогічним і мистецьким навчальним закладам щодо розвитку художньої освіти: активно здійснювати гармонійне поєднання загальної освіти з художньою; основою художньої освіти має бути органічна взаємодія академічної та національної традиції з урахуванням надбань народного мистецтва; забезпечувати тісний взаємозв’язок художньої освіти з практичною художньо-творчою та педагогічною діяльністю.
Творче використання досвіду діяльності Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи слугуватиме вдосконаленню підготовки педагогів навчальних закладів різних типів. Відтак використання набутого досвіду в нинішніх умовах може допомогти в пошуку ефективних форм і методів модернізації художньої освіти, у справі виховання особистості.
Дисертаційне дослідження не вичерпує багатоаспектних проблем історії розвитку художньої освіти в Україні. Подальшого вивчення потребує теоретико-методологічне обґрунтування принципів, методів, функцій, змісту художньої освіти в Україні та в окремих її регіонах на різних етапах історичного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко В.П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть // Вища освіта України. – 2001. – №1. – С.11-18
2. Аніщенко О. Особливості професійного навчання жінок на Київських курсах Ольги і Серафіми Курдюмових (1897-1915) . // Професійно-художня освіта України: Зб. Наук. Праць / Редкол.: І.А.Зязюн (голова), В.О.Радкевич, Р.Т.Шмагало (заступники голови) та ін. – Київ – Черкаси: видавництво “Черкаський ЦНТЕІ”, 2002. – 208с. – С.80-89.
3. Анохіна Л.С. З історії освіти м.Вінниці ІІ пол.ХІХ століття- початок ХХ століття//Подільська старовина. Зб.наук.праць.–Вінниця, 1998. – С.91-117.
4. Антонович В.Б. Коротка історія козаччини. З іл. і картою України. – К.: Україна, 1991. – 156 [1]с.
5. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1993. – 271с.
6. Антонович Є.А. Педагогічне керівництво образотворчою діяльністю школярів. Курс лекцій для студ. Худож.-графічних фак. пед. інститутів і університетів: Навч. посібник / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 1992. – 114с.
7. Артамонов Михаил Илларионович. Культура и искусство древней Руси. Сб. статей в честь М.К.Каргера. / Л., 1967.
8. Артамонов М.И. История хазар ( Под ред. и с примеч. Л.Н.Гумилева ). – Л.: Изд-во Гос. Эрмитажа, 1962.–523с.
9. Артамонов М.И. Кимерийцы и скифы. (от появления на ист. арене – до конца IV в. до н.э.). – Л., Изд-во Ленингр. у-та, 1974.–156с.
10. Артамонов М.И. Происхождение славян. Стенограмма публичной лекции…–Л., 1950.–52с.
11. Артамонов М.И. Сокровища скифских курганов в собрании Государственного Эрмитажа. Л., 1966.
12. Асєєв Ю.С. Стили архитектуры Украины. – К., 1989. – С.21.
13. Бабишин С.Д. Школа та освіта Київської Русі ( ІХ – перша половина ХХ ст.). – К.: Вища школа, 1973. – 88с.
14. Баїк Л.Г. Розвиток народної освіти в західних областях України за роки Радянської влади: Тези доповідей міжвуз. наук.-практ. конф., присв. 50-річчю возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною в складі СРСР, 22 грудня 1989 / Львівський ун-т та ін.; Ред. кол.: Л.Г.Баїк / відп.ред/ та ін. №- Львів, 1990. – 107с.
15. Бойчук і бойчукісти, бойчукізм. Каталог виставки. – Львів, 1991.
16. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ століття: Навчальний посібник для студ.вузів. – Вид.2. – К.: Либідь, 1998. – 615с.
17. Борисенко В.Й. Нариси історії України / КДПІ ім. М.П.Драгоманова. К., 1993. – Вип.1.: (До середини XVII ст.). – 115с.
18. Боровик М.К. Про впливи народної пісні на мелодику А.Веделя // Українське музикознавство. – Вип.6. – К.: Муз. Україна, 1971.– С.137-152.
19. Бурачек М. Моє життя // Малярство і скульптура.-1936. -№6.-С.5.
20. Бутенко Володимир. Методологічні аспекти становлення мистецької та дизайнерської освіти в Україні. // Діалог культур.: Україна у світовому контексті: мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (голов. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. – Львів: Українські технології, 2001. – Вип.6. – 372с. – С.135-143.
21. Бутівщенко С. Управління розвитком професійно-художньої освіти в Україні в 20-ті роки ХХ століття. // Професійно-художня освіта України: Зб. Наук. Праць / Редкол.: І.А.Зязюн (голова), В.О.Радкевич, Р.Т.Шмагало (заступники голови) та ін. – Київ – Черкаси: видавництво “Черкаський ЦНТЕІ”, 2002. – 208с. – С.90-92.
22. Вигнанець І. Михайло Бойчук // Арка (Мюнхен). - 1947. —№ 4. - С. 19-22.
23. Висоцький С.О.Графіті та час спорудження Софії Київської // Укр. іст. Журнал. 1976. №7. с.48-51.
24. Висоцький С.О. Живопись башен Софийского собора в Киеве // Новое в археологии. К., 1981. – с.234-265.
25. Висоцький С.О. Княгиня Ольга і Анна Ярославна – славні жінки Київської Русі. – К.: Наук. думка, 1991.– 104с. – с.38-51.
26. Висоцький С.О. Київська писемна школа Х – ХІІ ст. ( До історії української писемності ) / Львівське відділення ін-ту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. – Л.: Видавництво М.П.Коця; – К., 1998. –247с.
27. Висоцький С.А. Светские фрески Софийского собора в Киеве. К., 1989.
28. Вовк Л.П. Історія освіти дорослих в Україні: Нариси. – К.: УДПУ ім.М.П.Драгоманова, 1994. – 228с.
29. Вовк Л.П. Проблеми актуалізації курсу історії педагогіки: Конспект лекцій для студ.пед.ін-тів / Київський держ.пед.ін-т ім. М.П.Драгоманова; Укл. Л.П.Вовк. – К.: КДПІ, 1992. – 48с.
30. Волинська Олена. Традиції художньої освіти в Україні: досвід шкіл М.Раєвської-Іванової і М.Мурашка. // Діалог культур.: Україна у світовому контексті: мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (голов. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. – Львів: Світ, 2000. – Вип.5. – 488с. – С.205-216.
31. Волошин Л. Автопортрети Олекси Новаківського. Концептуальні аспек¬ти жанру. // Образотворче мистецтво. - 1998. - Ч. 1.
32. Волошин Любов. Досвід мистецької школи Олекси Новаківського у Львові. // Діалог культур.: Україна у світовому контексті: мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (голов. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. – Львів: Світ, 2000. – Вип.5. – 488с. – С.216-228.
33. Волошин Л. Княжий дарунок великого мецената: Метрополит Андрій Шептицький у житті і творчості Олекси Новаківського / Національний музей у Львові, Художньо-меморіальний музец Олекси Новаківського. – Львів.:Монастир монахів Студитського Уставу. Видавничий відділ “Свічадо”, 2001. – 200с.: іл.
34. Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові. Біогра¬фічний словник учнів. ~ Львів, 1998.
35. Волошин Л. Митрополит Андрей Шептицький як меценат Олекси Нова¬ківського і його школи. // Записки Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Праці секції мистецтвознавства. Т. ССХХVІІ - Львів, 1994.
36. Волошин Л. Непізнаний Олекса Новаківський. Проблема символізму у творчості художника // Образотворче мистецтво. - 1992. - 4.5.
37. Гіптерс З.В. Проблема художньо-естетичного виховання студентської молоді // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. - №3. – С.228-232.
38. Гіптерс З.В. Розвиток художньо-естетичної культури особистості студента // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2000. - №1. – С.242-250.
39. Гіптерс З.В. Художньо-творча діяльність студентів вищих навчальних закладів освіти України (1960-1995): Дис…канд. пед. наук: 13.00.04. – К.., 1998. – 190с.
40. Гіптерс З.В. Художня самодіяльна творчість студентів як засіб естетичного виховання майбутніх спеціалістів: Методичний посібник.-Львів: Каменяр,1998.-144с.
41. Говдя П.І., Коваленко О.М. Передвижники і Україна.– К.: Мистецтво, 1978. – 118с.
42. Гомоннай В. Нариси з розвитку педагогічної думки і школи Закарпаття. – Ужгород, 1990. – 135с.
43. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. -К.: Либідь, 1997.-376с.
44. Грушевський М.С. Новий період історії України за роки від 1914 до 1919 / Упоряд. А.Ф.Трубайчук. – К.: Либідь, 1992. – 46с.
45. Грушевський М.С. Про українську мову і українську школу. – К.: Веселка, 1991. – 46с.
46. Гуменюк С. Художник, педагог, пропагандист: (про В.К.Розвадовського) // Рад. Поділля. – 1975. – 20 вересня.
47. Гуменюк С. Хто ти є ?..( Kim ty jestes ?.): Нарис.– Хмельницький: НВП “Еврика” ТОВ, 2002. – 39с.: портр.
48. Данилюк А. Можна прожити двічі // “Україна” №5.1993.–с.12.
49. Данилюк А. Українська хата. — К.: Наук. думка, 1991 – 112с.
50. Дегтяр Є.Б. Культурно-просвітницька діяльність В.К.Розвадовського на Поділлі // Тези доповідей VI Подільської історико-краєзнавчої конференції: (Секція історії дожовтневого періоду). – Кам.-Под., 1985. – С.15-16.
51. Десятов Т. Перспективи розвитку професійно-художньої освіти в регіоні. // Професійно-художня освіта України: Зб. Наук. Праць / Редкол.: І.А.Зязюн (голова), В.О.Радкевич, Р.Т.Шмагало (заступники голови) та ін. – Київ – Черкаси: видавництво “Черкаський ЦНТЕІ”, 2002. – 208с. – С.103-107.
52. Л.Дінцес. Осіння виставка Української Академії мистецтва // Шляхи мистецтва. – 1922. – Число перше. – С.75-77.
53. Дмитрик Р. Проблема образу в українському іконописі // Образотворче мистецтво. 1993. №3-4. С.40.
54. Дмитро Антонович “Сучасне українське мистецтво” І Група Празької студії “Альбом”. – Прага, 1925.
55. Драган Михайло Дмитрович. Українська декоративна різьба ХVI – XVIII ст. ( Передмова канд. мистецтвознавства В.І.Свєнціцької ). – К.: “ Наук. Думка”, 1970. – 203с.
56. Драган М. Українські дерев’яні церкви: У 2т. Львів, 1987. Ч.1-2.
57. Драгоманов М.П. Вибране: (“… мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні”) / Упоряд. та авт. іст. – біогр. нарису Р.С.Міщук: Прим. Р.С.Міщука, В.С.Шандри. – К.: Либідь, 1991. – 682, [3]с.
58. Дубасенюк О.А. Концептуальні положення теорії професійної виховної діяльності // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. – 1994. – №4. – 0,51 др.арк.
59. Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / В.Кубійович (голов. ред.); Наукове товариство ім. Шевченка. – Р.: N.Y.: Молоде життя, 1955. 4. – Б.р. – с.241 – 320 іл.
60. Энциклопедический словарь. Т.VІІІ. Издатели Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. – Санкт-Перербург, 1893.– С.705.
61. Євтух М., Середюк О. Еволюція бачення цілісності освіти в процесі історичного розвитку суспільства // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету. – Серія: Педагогічні науки. – 2001. – Вип.32. Ч.І. – С.3-8.
62. Жолтовський П.М. Малюнки Києво- Лаврської іконописної майстерні: Альбом-каталог. – К.: Наук. Думка, 1982. – 287с., іл.
63. Жолтовський П.М. Словник-довідник художників, що працювали на Україні в XIV – XVIII ст. – Окремий відбиток з матеріалів з етнографії та мистецтвознавства. Вип. 7-8. – 1963. – С. 189-232.
64. Жолтовський П.Н. Украинское искусство XIV – начала ХХ вв.: Очерки / Отв. Ред. П.Н. Жолтовский. – Львов, 1958. – 247с.
65. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVI – XVIІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – 179.
66. Залозецький В. Олекса Новаківський // Дзвони. - 1935. - Ч. 11. – 87-92с.
67. Зязюн І.А. Виховання естетичної культури школярів: Навч. посіб./ Зязюн І.А., Миропольська Н.Є., Хлєбнікова Л.О., - К.: ІЗМН, 1998,- 156 с.
68. Зязюн І.А. Естетичне виховання – важливіший із складників загально-державної культурної політики: Державна програма естетичного виховання // Рідна школа.-1994.-№12.- С.2-8.
69. Зязюн І.А., Семашко О.М.Національна державна комплексна програма естетичного виховання: Книжка в журналі // Рідна школа.- 1995. №12.- С.29-52.
70. Зязюн І.А. Проблеми естетичного виховання у контексті динаміки культури // Духовний розвиток особистості засобами мистецтва. –Чернігів.- 1994.- Ч.1.-С.15-20.
71. Зязюн І.А. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник / М.М.Зекович, О.М.Семашко та ін. – К.:Знання, 2000.-622 с.
72. Історія української культури / За загал. ред. І.Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994. – 656с.; іл. – с.427.
73. Исьянова Л.М. Феноменологическая диалектика. Искусство. Музыка: Уроки А.Ф. Лосева.- К.: ИПКРК Министерство культуры и искусства Украины, 1998.- 450 с.
74. Калениченко А.Г. Методичні рекомендації з організації та проведення педагогічної практики студентів старших курсів музично-педагогічного факультету: Навч. вид. / Упор. А.Г.Калениченко, Т.О.Бодрова; Мін-во освіти України. – УНДПУ ім. М.П.Драгоманова. – К.: УНДПУ, 1995. – 32с.
75. Кемінь В.П. Розвиток освіти і педагогічної думки українців у країнах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи (1918-1996 рр.). – К., 1997. – 234с.
76. Кієво-Печерський Патєрікъ, или сказание о житіи и подвигахъ святыхъ Угодниковъ Кієво – Печерской лавры. – К.: “Либідь”, 1991.
77. Козубовський Дмитро. Вижницький коледж прикладного мистецтва ім.В.Ю.Шкрібляка: історія і сучасність. // Діалог культур.: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (голов. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. – Львів: Світ, 2000. – Вип.5. – 488с. – С.194-205.
78. Кондаков С.Н. В.К.Розвадовский // Юбилейный справочник императорской Академии художеств.1764-1914. – Пг., - 1914. Ч.2. – С.163.
79. Константинов Н.А. Очерки по истории средней школы, гимназии и реальные училища с конца ХІХ века до февральской революции 1917 года. – М., 1947, а друге видання 1956 року.– С.111-112.
80. Котляревська М. Спогади про І.Падалку // Розбудова держави. — 1994.-№ 12.-С.55-56.
81. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: курс лекцій. – Тернопіль. – 1994. – 359с.
82. Крвавич Д. Мистецька освіта в Україні на сучасному етапі // Діалог культур: Україна в світовому контексті. Філософія освіти. Збірник наукових праць Львівського науково-практичного центру. Випуск 4. – Львів.: Світ, 1999. – С. 166-171.
83. Кремень В.Г. Національна освіта як соціокультурне явище // Учитель. – 1999. – №11/12. –С.10-17.
84. Кремень В.Г.Сучасні проблеми філософії педагогічної освіти // Освіта України. – 1999. – №13. – С.6.
85. Криволапов М. Завдання вищої художньої школи на сучасному етапі (Художня освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку. Матеріали науково-практичної конференції. – Київ, 1998. – с. 31-38.
86. Криволапов М. Засновано Академію мистецтв України // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Випуск 4, - Київ, 1997. – с.168-170.
87. Лазарєв В.Н. Распространение византийских образцов и древнерусское искусство. М., 1978. – с.175-182.
88. Лещенко М.П.Особливості використання українського декоративно-прикладного мистецтва у педагогічному процесі // Всеукр. наук.- практ. конф.з проблем діяльності навчальних і виховних закладів . – Полтава, 1994. –С.49-51.
89. Лист А.Йогансен до В.Маркале (травень, 1977) //Маркале В. Українське мистецтво XX століття і Західна Європа //Всесвіт. - 1990. - № 7 (липень),С.119-180.
90. Лікарчук І.Л. Управління системами підготовки кваліфікованих робітників в Україні: педагогічний аспект (1888-1998): Дис… д-ра пед. наук: 13.00.04. – К., 1999. – 421с.
91. Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Мистецтво, 1989. – 206с.: іл. – (Нариси з історії укр. мистецтва).
92. Логвин Г. Собор Святої Софії в Києві: Cathedral of Saint Sophia in Kyiv [Книга - альбом] / Г.Н.Логвин, Н.Г.Логвин (упоряд.); Г.Н.Логвин (авт. Тексту). – К..: Мистецтво, 2001. – 349с.:іл
93. Логвин Г. Софійський собор у Києві // Образотворче мистецтво. 1993. - С. - 34-36.
94. Логвин Г. Софія Київська.К.,1971.
95. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навчальний посібник. – К.: Центр “Магістр - S” творчої спілки вчителів України , 1996. – 256с.
96. Малюца А. Степан Луцик - митець. - Нью-Йорк, 1973.: Искусство. -М., 1978. – с.175-182.
97. Мамолат Є.С. Монументальний живопис // Історія українського мистецтва. С.256.
98. Мамолат Є.С. Монументально-декоратимвне мистецтво. 2-е, доп. Вид.– К.,Держ.вид. образотворч. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1963. – 43с.
99. Мандюкова Я. В гостях у нашого найбільщого митця. //Новий час.-1931.-4.112.
100. Масол. Л.М. Виховний потенціал мистецтва – джерело освітніх інновацій // Мистецтво і освіта. №1, 2001. – С.2-5.
101. Межигірський мистецько-керамічний технікум. - К.: КХІ, 1927. -4с.
102. Мезенцева Г.Г. Скульптура // історія українського мистецтва: в 6т.К., 1966. Т.1, С.224.
103. Мельничук С.Г., Печко Л.П. Эстетическая деятельность и ее развитие в педагогическом процессе. Теория, история, эксперимент. Сборник научных трудов. – Москва–Кировоград. – 1991. – 161с.
104. Мельничук С.Г. Формування естетичної культури майбутніх учителів (історико-педагогічний аспект 1860-1970 рр.): Монографія. – К.,1995. – 196с.
105. Миропольськая Н.Е. Вслушиваясь в слово: Пособие для учителя. – К.: Рад. школа, 1989. – 83с.
106. Митуса.: - Львів, 1922, січень.
107. Митці України: Енциклопедичний довідник. Упоряд.: М.Г.Лобінський, В.С.Мурза. За ред. А.В.Кудрицького. – К.: УЕ, 1992. - 848с.
108. Михалевич І.К. Каменец-Подольская гимназия. Историческая записка о пятидесятилетнем ее существовании 1833-1883). В 24.– Кам’янець-Подільський, 1883.– 4.І.–с.20-21.
109. Михайлов Т. На честь столітнього ювілею: (про виставку картин художника В.К.Розвадовського). // Рад. Поділля. – 1975. – 4 жовтня.
110. Молева Н.М. Выдающиеся русские художники-педагоги: Кн. Для учителя. – 2-е изд., доп. – М: Просвещение, 1991. – 416с.
111. Молева Н.М., Белютин Э.М. Педагогическая система Академии художеств XVIII века.– М., «Искусство»,1956. – 519с.
112. Молева Н.М., Белютин Э.М. Русская художественная школа второй половины ХІХ – начала ХХ века. – М.: «Искусство»,1967. – 391с.
113. Молева Н.М., Белютин Э.М. Русская художественная школа первой половины ХІХ века. – М.: «Искусство», 1963. – 409с.
114. Молева Н.М., Белютин Э.М. П.П.Чистяков – теоретик и педагог. – М., Акад. художеств СССР, 1953. – 229с.
115. Молева Н.М., Белютин Э.М. Школа Антона Ашбе. К вопросу о путях развития художественной педагогики на рубеже ХІХ-ХХ веков. – М.: «Искусство», 1958. – 116с.
116. Мурашко М.І. Спогади старого вчителя. – Київ: Мистецтво,1964.–166с.
117. Науменко Ф.І. Школа Київської Русі. Лекції з історії педагогіки для студентів у-ту. Львів, 1965. – 216с.
118. Небесник І.І. Розвиток художньої освіти на Закарпатті у ХХ столітті: Дис…канд. пед. наук: 13.00.01. – Дрогобич, 2000. – 180с.
119. Нельговський Ю.П., Степовик Д.В., Членова Л.Г. Українське мистецтво (від найдавніших часів до початку ХХ століття). – К.: «Радянська школа», 1976 – 137.
120. Ничкало Н.Г. До проблеми професійної освіти: сьогодення і перспективи // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. - №1. – С. 6-12.
121. Ничкало Н.Г. Проблеми освітньо-виховних цілей у професійному навчанні // Єдність раціонального і емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук. –метод. зб. – Харків. – 1996. – С.374-379.
122. Нога О. Українська паризька мистецька група (1901-1914) // Діалог культур. Україна в світовому контексті. – Матеріали перших міжнародних філософ. – культуролог. читань / Ред. кол.: С.О.Черепанова, (відп. ред.), І.А. Зязюн, В.Г. Скотний, Е.П.Мисько. – Львів: Каменяр, 1996. – (Міжвузівський збірник наукових праць. – Вип. 2).
123. Овсійчук Володимир. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. – К.: Дніпро, 2001. – 445с.
124. Орлов В. Технології мистецької педагогічної освіти. // Професійно-художня освіта України: Зб. Наук. Праць / Редкол.: І.А.Зязюн (голова), В.О.Радкевич, Р.Т.Шмагало (заступники голови) та ін. – Київ – Черкаси: видавництво “Черкаський ЦНТЕІ”, 2002. – 208с. – С.121-126.
125. Основні показники діяльності ДМШ, ДШ, ДХШ за 1999 рік. – Хмельницький, 2000. – с.3.
126. Падалка Г.М. Перспективні напрямки розвитку музично-пед. освіти: Метод.реком. для студ. муз.-пед. фак-тів / Респ. навч. – метод. каб. заг. серед. І.пед. освіти; Укл.: Г.М.Падалка, Н.І. Плєшкова. – К.: РНМК, 1991. – 36с.
127. Памятная книжка Министерства народного образования на 1865 год. Прибавление.– Санкт-Петербург, 1865. – С. 130.
128. Памятная книжка Киевского учебного округа на 1906-1907 год.– К., 1907– С.224–225.
129. Памятная книжка Подольской губернии на 1911год.Сост. В.В.Филимонов.–Каменец-Подольский, 1911. - Отдел ІІІ. – с.107.
130. Памятная книжка Киевского учебного округа на 1913/14 учебный год (Сведения на 1 ноября 1913 г.).Часть І и ІІ. – К., 1913. – С.ІХ; Статистические сведения. – С.ІІІ.
131. Паравінчук А. Мистецька реліквія: (про художника В.К.Розвадовського) // Прапор Жовтня. – 1974. – 16 лютого.
132. Паравінчук А. В.К.Розвадовський: до 100 – річного ювілею з дня народження // Прапор Жовтня. – 1975. – 24 вересня.
133. Пачовський В. Академія мистецтв у Львові //Громадський вісник. - 1922. - 4.46.
134. Пічкур М.О. Формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва (на матеріалі композиції): Дис…канд. пед. наук: 13.00.04. – К.., 2000. – 195с.
135. Попик Олександр. Дизайнерська освіта з використанням комп’ютерної графіки в початковій школі. // Наступність у навчанні інформатики майбутніх учителів початкової школи в умовах ступеневої вищої освіти: Збірник праць Всеукраїнського науково-практичного семінару (м.Хмельницький, 29-30 квітня). – К.: Інститут педагогіки. – 2002. – 102с. – С.65-66.
136. Попик Олександр. Інтеграція зображувальної діяльності в умовах ступеневої підготовки фахівців дошкільної сфери // Науково-практична конференція з проблем ступеневої підготовки педагогів дошкільної галузі. 23 листопада 1999р. М. Хмельницький.–1999.
137. Попик Олександр. Інтегрований курс методики образотворчого мистецтва і художньої праці в системі ступеневої підготовки вчителя початкових класів на ІІІ освітньо-кваліфікаційному рівні (Навчальна програма та методичні рекомендації щодо її реалізації). – Хмельницький.: Вид-во ХГПІ, 2002. – 20с.
138. Попик Олександр. Кам’янець-Подільська художньо-промислова школа 1905-1939рр. // Міжнародна науково-практична конференція. – К.: 2001.–С.182-183.
139. Попик Олександр. Мистецька освіта Хмельниччини // Вісник Української Академії державної управління при Президентові України. – К.: Видавництво УАДУ. №2. 2001. Частина І. – с.271-272.
140. Попик Олександр. Образотворче мистецтво для додаткової кваліфікації “Керівник гуртка образотворчого мистецтва” в системі ступеневої підготовки вчителів початкових класів (Збірник навчальних програм та методичних рекомендацій щодо їх реалізації) на І освітньо-кваліфікаційному рівні. – Хмельницький.: Вид-во ХГПІ, 2001. – 66 с.
141. Попик Олександр. Основи дизайну та креслення в системі ступеневої підготовки вчителів початкових класів на І освітньо-кваліфікаційному рівні. – Хмельницький.: Вид-во ХГПІ, 2001. – 23 с.
142. Попик Олександр. Особливості професійної підготовки вчителів початкових класів з образотворчого мистецтва. // Міжнародна наукова конференція “Проблеми початкової ланки освіти в контексті розвитку світових педагогічних технологій” (7-8 квітня 2003 року). – Хмельницький, 2003.
143. Попик О.І. Перспективи підвищення ефективності художньої освіти в подільському регіоні. / Педагогіка і психологія професійної освіти // Науково-методичний журнал. – 2003. – №1.
144. Попик Олександр. Подільський художник-педагог // Мистецтво та освіта. №4, 2001. – с.39-41.
145. Попик Олександр. Професійна адаптація вчителів образотворчого мистецтва у нових нормативно-методичних умовах // Проблеми адаптації студентів до навчання за умов фахової ступеневої підготовки: Збірник тез за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Хмельницький, 4-5 квітня 2002 року). – Хмельницький: Вид-во ХГПІ, 2002р. – 181с. – С.51-53.
146. Попик О.І. Проблеми викладання образотворчого мистецтва в умовах ступеневої освіти // Організаційно-педагогічні проблеми ступеневої підготовки педагогів. Тези науково-практичного семінару. – Хмельницький: Вид-во ХГПІ, 2001. – 51с. – С.41-42.
147. Попик Олександр. Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці ХІХ- на початку ХХ століття. // Науковий семінар “Педагогічні основи сучасної мистецької освіти” (24 квітня 2003 року). – К.: 2003.
148. Попик Олександр. І.С.Попик. Творчий доробок подільського художника-педагога. Альбом. – Хмельницький, 2000. – 33с.
149. Попик Олександр. Теорія та історія образотворчого мистецтва в системі ступеневої підготовки вчителя музики, етики і естетики на ІІІ освітньо-кваліфікаційному рівні (Навчальна програма та методичні рекомендації щодо її реалізації). – Хмельницький.: Вид-во ХГПІ, 2001. – 20 с.
150. Попик Олександр. Художня освіта України ХХ століття // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського педагогічного університету. – Кам’янець-Подільський, 2002. Частина ІІ.
151. Попик Олександр. Художня освіта української діаспори кінця ХІХ – початку ХХ століття // Збірник “Наука і сучасність” №35.: Видавництво Національного університету імені М.Драгоманова. – 2002р.
152. Попик Олександр. Художня освіта Київської Русі // Міжнародна наукова конференція. – К.: 2002.
153. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.: “АртЕк”, 1999. – 727с.
154. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство / Гл. ред. В.М. Полевой; Ред. кол.: В. Ф.Маркузон, Д.В. Сарабьянов, В.Д.Синюков (зам. гл. ред.), - М.: «Сов. энциклопедия». Книга II. М – Я, 1986 – 432С., ил., 32 л. ил. – 396с.
155. Проців Л.Й. Розвиток музично-педагогічної думки в Галичині (кінецьХІХ – перша половина ХХ століття): Дис…канд. пед. наук: 13.00.01. – К.., 1999. – 190с.
156. Прусак Володимир. Сучасна дизайнерська освіта: досвід, проблеми. // Діалог культур.: Україна у світовому контексті: мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (голов. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. – Львів: Світ, 2000. – Вип.5. – 488с. – С.354-364.
157. Радкевич В.О. Деякі аспекти неперервної професійно-художньої освіти в Україні // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-Український щорічник. – Київ-Ченстохова, 2000. – С.463-474.
158. Радкевич В.О. Інтеграція загальнохудожньої та професійної підготовки фахівців художнього профілю // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1999. - №1. – С.68-72.
159. Радкевич В.О. Професійно-художній освіті – посилену увагу держави // Професійно-технічна освіта. – 1998. - №2. – С.19-21.
160. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні ІХ– початку ХХ століття. Нариси.– К., 1991, – с.313-315.
161. Ростовцев Н.Н. История методов обучения рисованию: Рус. и сов. школы рисунка. Учеб. пособие для студентов худож.-граф. фак. пед. ин-тов по спец. № 2109 “Черчение, рисование, труд”. – М.: Просвещение, 1982. – 240с.
162. Рудницька О.П. Мистецька освіта і особистість // Творча особистість у системі неперервної освіти: Мат.-ли Міжнар. наук. конф. 16-17 травня 2000 року / За ред.: С.О.Сисоєвої, О.Г.Романовського. – Харків: ХДПУ, 2000. – С.327-330.
163. Рудницька О.П. Основи викладання мистецьких дисциплін: Навч. посіб. Для студентів.- К.: Експрес, 1998. – 183с.
164. Рудницька О.П. Проект стандарту освітньої галузі художньої культури // Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні / Костюк О.Г., Левчук Л.Т., Масол Л.М. – К.: Генеза, 1997. –С. 14-24.
165. Рудницька О.П. Професійна освіта і мистецтво: традиції, пошуки, перспективи // Мистецтво і освіта. – 1996. - №1. – С.39-44.
166. Рудницька О.П. Художня культура // Україна у контексті світової цивілізації: Навч. посіб. для закладів вищої освіти.- К. ТДПУ, 1999- 132с.
167. Рябий М. Дещо про художника В’ячеслава Костянтиновича Розвадовського. // Народна творчість та етнографія. – 1972. - №4.
168. Савинов А.Н. Иван Алексеевич Єрменев. —Л.: Худож¬ник РСФСР, 1982.—С.57-58.
169. Саган О.В. Формування художньо-графічних умінь та навичок майбутніх вчителів початкових класів: Дис…канд. пед. наук: 13.00.04. – Херсон, 2000. – 195с.
170. Самойлович В.П. Народна архітектура України в ілюстраціях / Ю.В.Самойлович (упорядн.). – К.: Абрис, 1999. – 281с.
171. Самойлович В. Українське народне житло.( кінець ХІХ – початок ХХ ст.) К.: Наук. думка, 1972. – 32с.
172. Свєнціцька В.І. Живопис XIV-XVI cт. // Історія українського мистецтва. С. 270.
173. Свєнціцька В.І., Сидор О.Ф. Спадщина віків: Укр. малярство ХІV – XVIII cт. У музейних колекціях Львова / Худож. Б.Р.Пікулицький. – Львів: Каменяр, 1990 – 72с.: іл.,64 арк. іл.
174. Сесак І.В. Освіта на Поділлі. У 2-х частинах. Ч.ІІ. Середні навчальні заклади Поділля на початку ХХ століття – Кам’янець-Подільський: Абетка – 1999.–184с.–с.19.
175. Сидоров А.А. Рисунок старых русских мастеров. — М.: Вид-во АН СРСР, 1956. — С.84.
176. Сидоров А.А. Рисунок старых русских мастеров. — М.: Вид-во АН СРСР, 1956. — С.141.
177. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: Монографія. – К.: Поліграфкнига, - 1996. – 407с.
178. Сірополко С. Історія освіти в Україні.-Київ: Наукова думка, 2001.-С.372.
179. Січинський В. Пам’ятки української архітектури. Філадельфія, 1952. – т.1. – 63с.
180. Січинський В. Дзвіниці і церкви Галицької України XVІ-ХІХ вв., Львів, 1925.
181. Смольський Г. Школа Новаківського // Діло.— 1936.- 4.55-56.
182. Собчинська М.М. Розвиток професійної освіти на Поділлі 1917—1920 рр. // Матеріали ІХ-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський. – 1995. – с.239-240.
183. Сокальський О.С. Мистецька освіта на Україні. – К.: Муз. України, 1967. – 86с.
184. Соколюк Людмила. Бойчукізм і культурологічні дискусії в Україні 1920 – початку 30-х років. // Діалог культур.: Україна у світовому контексті: мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (голов. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. – Львів: Українські технології, 2001. – Вип.6. – 372с. – С.12-20.
185. Соколюк Л.Д. Про деякі методичні принципи Харківської художньо-промислової школи М.Д.Раєвської-Іванової //Декоративно-прикладне і мо¬нументальне мистецтво (Міжвузів. зб. наук. праць). - М., 1984.
186. Соколюк Людмила. Феномен бойчукізму і вища мистецька освіта в Україні. // Діалог культур.: Україна у світовому контексті: мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (голов. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. – Львів: Світ, 2000. – Вип.5. – 488с. – С.228-238.
187. Соколюк Л.Д. Харьковская художественная школа. – М.: Наука, 1979.– с.169-185.
188. Соколюк Л.Д. Харьковская художественная школа и ее роль в формировании системи художественного образования на Украине в XVIII в. // Русское искусство второй половину XIX в.: Материалы й исследования / Під ред. Т.В. Алекеєвої. — М.: Наука, 1979.- с.171.
189. Спогади старого вчителя. Київська рисувальна школа 1875-1901 рр. -К„ 1907-1910 рр.
190. Степовик Д. Леонтій Тарасевич і українське мистецтво бароко. – К.: Наук. Думка,1986. – 235с.
191. Степовик Д. Михайло Паращук. Життя і творчість. – Едмонтон; Торонто; Київ, 1994.
192. Степовик Д. Скарби України. К., 1991. С.79-86.
193. Степовик Д. Олександр Тарасевич. Становлення української школи на металі. – К., 1975.
194. Степовик Дмитро Власович. Українське мистецтво першої половини ХІХ с