Турчин Тамара Миколаївна. Педагогічні засади естетичного виховання учнів дитячих музичних шкіл

Короткий опис

Турчин Тамара Миколаївна. Педагогічні засади естетичного виховання учнів дитячих музичних шкіл : дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. — К., 2006. — 198арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 164-180

Турчин Т. М. Педагогічні засади естетичного виховання учнів дитячих музичних шкіл. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 теорія і методика виховання. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2006.
Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі сучасної теорії і практики естетичному вихованню учнів ДМШ. З’ясовано стан розробленості естетичної вихованості школярів у сучасних ДМШ, визначено критерії їхньої естетичної вихованості (сприймання, інтерпретація, інтерес до музики, соціокультурний), їх показники та рівні.
На основі аналізу психолого-педагогічної, філософсько-естетичної та музикознавчої літератури, вивчення й узагальнення практичного досвіду обґрунтовано й експериментально перевірено засади естетичного виховання учнів ДМШ. Вони охоплюють: єдність навчання музики і виховання засобами музичного мистецтва; опору на специфічну природу музики як мистецтва інтонованого смислу; реалізацію усіх напрямів освоєння інтонаційної природи музики; збагачення традиційних методів навчання музики за рахунок педагогiчної адаптацiї до специфiки ДМШ; організацію змісту естетичного виховання з пріоритетним загальнокультурним розвитком; посилення соціокультурного забарвлення дитячої творчості.
Запроваджено методику естетичного виховання учнів ДМШ на уроках зі спеціальності. Вона ґрунтується на освоєнні музики як мистецтва інтонованого смислу і передбачає розв’язання завдань опанування учнями комплексного інтонування, формування у них відчуття жанрово-стильової характеристики музики, виховання аналітико-синтетичного ставлення до музичного мистецтва.
Результати експериментальної роботи свідчать про те, що реалізація методики естетичного виховання учнів ДМШ на уроках зі спеціальності сприяла позитивній динаміці кількісних і якісних показників їхньої естетичної вихованості. Це підтвердили узагальнені і порівняльні дані, здобуті в результаті експериментальних зрізів. Основні положення і рекомендації дослідження використані в навчально-виховному процесі учителями ДМШ, в організації позашкільної діяльності учнів ДМШ і студій, частково у виховному процесі загальноосвітньої школи.

Унікальність ДМШ у системі естетичного виховання полягає в тому, що в ній закладено об’єктивну можливість кожному вихованцю включатись у різноманітні взаємопов’язані й обов’язкові в навчально-виховному процесі види музичної діяльності, а сам процес орієнтований безпосередньо на залучення школярів до музичного мистецтва. Водночас дитячі музичні школи за основним призначенням є школами загального естетичного виховання. Тому в дисертації розглянуто педагогічні засади саме естетичного виховання в умовах ДМШ, визначено критерії естетичної вихованості, специфічні для ДМШ доцільні методи діагностики вихованості, розроблено методику естетичного виховання учнів у класі індивідуального музичного інструмента.
Особливості змісту й організаційної структури навчально-виховного процесу визначили основні критерії естетичної вихованості учнів ДМШ, а саме: сприймання музичного мистецтва, здатність до виконавської інтерпретації музики, інтерес до музичного мистецтва та соціокультурний компонент діяльності, які співвідносяться iз загальновживаними у педагогічній теорії критеріями когнітивним, мотиваційно-ціннісним та діяльнісним.
Експериментальне дослідження естетичної вихованості учнів ДМШ на етапі констатувального експерименту з’ясувало, що її реальний стан не відповідає потенційним можливостям виховного процесу в цих осередках культури, зокрема: недостатньо реалізуються положення, закладені в чинних навчальних програмах ДМШ, про змістову специфіку ДМШ як закладу насамперед естетичного виховання. Так, навчальні завдання, традиційна спрямованість навчального процесу в класі музичного інструмента орієнтується на досягнення суто виконавських навичок і публічній їх демонстрації. Істотним і поширеним недоліком є відсутність емоційного чинника на уроках сольфеджіо і музичної літератури.
За означеними вище критеріями виявлено й обґрунтовано три рівні естетичної вихованості учнів ДМШ: високий (творчий), середній (репродуктивний) та початковий (ситуативний).
У дисертації розроблено педагогічні засади, на яких має відбуватися процес естетичного виховання в ДМШ і які зумовлені їх специфікою як шкіл естетичного виховання:
- єдність навчання музики та виховання засобами музичного мистецтва;
- опора у визначенні змісту на природу музики як мистецтва інтонованого смислу, що має забезпечити здійснення оптимального естетичного впливу на особистість;
- реалізація напрямів освоєння інтонаційної природи. Важливою умовою є координація змісту діяльності учнів у процесі освоювання всіх обов’язкових дисциплін музичний інструмент, сольфеджіо, музична література, хоровий спів; постійне апелювання в процесі опанування одних предметів до знань, здобутих учнями на заняттях інших предметів;
- координація індивідуальних, групових, колективних форм уроків та позаурочної діяльності;
- збагачення традиційних методів навчання музики методами загальнопедагогічними, спеціально спрямованими на розвиток творчих засад, самостійності мислення, ціннісної позиції;
- організація змісту дитячої діяльності у такий спосіб, коли загальнокультурний розвиток є пріоритетним, а технічно виконавські навички підпорядковані вирішенню художніх завдань;
- посилення соціокультурного забарвлення дитячої творчості, орієнтація на пробудження у школярів ініціативності до просвітницької діяльності; виховання потреби у мистецькому спілкуванні та творенні власного художнього оточення.
Дослідження підтвердило вихідну гіпотезу про те, що ефективність естетичного виховання школярів ДМШ підвищиться, якщо у навчанні гри на інструменті відбудеться переакцентуація з суто дидактичних вимог навчання на:
- підпорядкування технічних вимог розвитку виконавського апарату загальнохудожньому і ширше духовному розвитку особистості;
- координацію змісту й організаційних форм усіх видів музичної діяльності, специфічної для ДМШ;
- спрямованість виховного процесу на формування соціокультурного контексту занять музикою.
Результати дослідження дали можливість уточнити специфіку навчально-виховного процесу в сучасній дитячій музичній школі. Вона полягає в органічному поєднанні індивідуальної форми занять музичним мистецтвом з груповою та колективною.
Результати впровадження розробленої методики продемонстрували позитивну динаміку естетичної вихованості учнів ДМШ, значна частина яких підвищила свої рівні вихованості за критеріями, розробленими нами для діагностики, що є доцільними відносно ДМШ.
Аналіз естетичної вихованості школярів довів, що для дітей, особливо тих, хто досяг вищого (творчого) рівня вихованості, або перейшов з початкового (ситуативного) на середній (репродуктивний) рiвень, музика і власна музична діяльність поступово перетворюється на особистісну цінність, що впливає на життя i творчість учня.
Реалізація виховного потенціалу програмних музичних творів оптимізувалась завдяки удосконаленню сприймання, виконавської інтерпретації, розширенню світогляду учнів, широкому залученню до художньої творчості учнів ДШМ у концертах, конкурсах, бесідах, слуханнях і переглядах радіо-телевізійних передач.
Завдяки координації уроків індивідуального музичного інструмента та занять з сольфеджіо, музичної літератури та хорового співу основні положення запропонованої методики на перелiчених вище педагогічних засадах можуть використовуватись у викладанні практично всіх музичних дисциплін у ДМШ.
Для реалізації завдань естетичного виховання в ДМШ використовувались групи методів: творчого діалогу; зацікавлення і збагачення сприймання й інтерпретації музичних творів; спонукання до самостійного вибору та регулювання соціокультурної діяльності.
Обґрунтовано форми виховної роботи з учнями на уроках (індивідуальних, групових, колективних) і в позаурочній діяльності, зміст яких визначається співтворчістю педагога і учня, спрямованістю на виховання школяра-творця. Результатом таких уроків зі спеціальності є готовність учня до концертних виступів, участі в позаурочній та просвітницькій діяльності. У нього виховано потребу до самоосвіти і самовиховання.
Виконане дослідження не вичерпує розв’язання всього кола проблем естетичного виховання учнів ДМШ. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні питання інтеграції змісту всіх мистецьких дисциплін, визначення змісту позаурочної роботи в ДМШ, виховання готовності учнів до концертних виступів, здатності до просвітницької діяльності.