УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ЛЯШЕНКО ОЛЕКСАНДРА МИКОЛАЇВНА

УДК 330.16+658.310.7

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальності:
08.00.04 – Економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності);
21.04.02 – Економічна безпека суб’єктів господарської діяльності

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
доктор економічних наук,
заслужений діяч науки
і техніки України, професор
Ганна Володимирівна Козаченко

Луганськ – 2011

ЗМІСТ

С.
ВСТУП ………………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ….. 18
1.1. Безпека як загальнонаукова категорія…………………………………... 18
1.2. Структура системи економічної безпеки підприємства ……………...... 47
1.3. Економічна безпека підприємства як об’єкт управління …………….... 77
Висновки до розділу 1………………………………….................................... 99
РОЗДІЛ 2. КЕРОВАНІСТЬ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТ-ВА: РОЗУМІННЯ, УМОВИ ТА МІРА …...………………...
103
2.1. Характер, принципи та обмеження керованості системи економічної безпеки підприємства …………………………………..…………….............
103
2.2. Умови та вимоги до керованості системи економічної безпеки підприємст-ва…………………………………..…………….............................
136
2.3. Міра керованості системи економічної безпеки під-приємства……….. 150
Висновки до розділу 2…………………………………..……………... 164
РОЗДІЛ 3. МОРФОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕ-КОЮ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………
167
3.1. Сутність управління економічною безпекою підприємства …….……. 167
3.2. Структура теоретичного базису управління економічною безпекою підприємства …………………………………………………….....
179
3.3. Цілепокладання в управлінні економічною безпекою підприємства … 206
Висновки до розділу 3………………………………………………... 219
РОЗДІЛ 4. ЦІЛІ УПРАВЛІННЯ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ………………………………………..……………………
222
4.1. Узгодження інтересів стейкхолдерів як імперативна мета управління економічною безпекою підприємства ……………………………………….
222
4.2. Протистояння загрозам як домінуюча мета управління економічною безпекою підприємс-тва…………………………….………………………..
248
4.3. Ресурсне забезпечення у системі економічної безпеки підприємства .. 265
Висновки до розділу 4………………………………………………... 293
РОЗДІЛ 5. ДІАГНОСТИКА ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ……………..…….………...
296
5.1. Діагностування узгодження інтересів стейкхолдерів підприємства .. 296
5.2. Оцінювання загроз економічній безпеці підприємства ………………. 318
5.3. Діагностика ресурсного забезпечення економічної безпеки підпри-ємства ………………………………………………………………...
330
Висновки до розділу 5………………………………………………... 346
РОЗДІЛ 6. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМ-СТВА………..….……………………….………...
349
6.1. Гармонізація інтересів стейкхолдерів як підґрунтя забезпечення ре-зультативності управління економічною безпекою підприємства ……
349
6.2. Оцінювання результативності управління економічною безпекою підприємства ………………………………...…………………….………...
370
6.3. Організаційна підтримка системи економічної безпеки підприєм-ства. 384
Висновки до розділу 6…...………………........….………..................... 402
ВИСНОВКИ….………….………………...……………………..…….……… 405
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...………………........….………... 426
ДОДАТКИ….………….………………...……………………..…….………... 470

ВСТУП

Актуальність теми. Категорія безпеки, пройшовши впродовж ХХ
століття певні етапи ґенези й зазнавши трансформації, набула різних форм і видів, що спричинило появу нових галузей знань, серед яких сьогодні однією з найзатребуваніших є галузь економічної безпеки. Важливе місце у вертикалі досліджень цієї галузі, яка пронизує всі рівні – від глобального до рівня особи, належить економічній безпеці підприємства. Про затребуваність пізнання
феномену економічної безпеки підприємства свідчать офіційні документи, науково-методичні рекомендації, ґрунтовні теоретичні здобутки, деякі з них пов’язані з активним розвитком наукових шкіл і появою нових розділів безпекознавства.
Наукові здобутки в такому розділі безпекознавства, як економічна безпека підприємства, є доволі вагомими. Зокрема, сформованими й усталеними можна вважати захисний, ресурсно-функціональний і гармонізаційний підходи до розуміння сутності економічної безпеки підприємства, кожен з яких розвинений представниками вітчизняних наукових шкіл – О.М. Бандуркою,
І.А. Белоусовою, О.А. Бурбелою, В.М. Геєцем, М.О. Кизимом, Г.В. Козаченко, І.П. Мігус, І.П. Отенко, В.С. Пономаренком, В.І. Франчуком, Л.Г. Шемаєвою. Окремим перетинам досліджень, наприклад економічної безпеки та інноваційного розвитку, приділено увагу в працях С.М. Шкарлета, вивченню економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності – А.Е. Воронкової, представленню економічної безпеки підприємства як логістичної системи – В.Г. Алькеми. Розвитку методології менеджменту економічної безпеки присвячено наукові праці російських учених М.А. Бендикова, Л.П. Гончаренко, Г.Б. Клейнера, Г.О. Мінаєва, Є.О. Олейникова, В.К. Сенчагова, В.Л. Тамбовцева та ін.
Попри це понятійно-категоріальний апарат безпекознавства є неусталеним, а його змістове наповнення – незавершеним. Існування принципово різних, непов’язаних між собою підходів до розуміння економічної безпеки підприємства, інколи суперечливих методик визначення її рівня, на жаль, гальмує процес формування відповідних теоретичних засад економічної безпеки підприємства. Досліджувані в межах сформованих підходів питання щодо протистояння загрозам економічній безпеці підприємства, формування її ресурсного забезпечення та узгодження інтересів стейкхолдерів мають багато невідповідностей, унаслідок чого верифікація деяких теоретичних положень є вкрай ускладненою, інколи – унеможливленою, а деколи навіть недоречною.
Наразі накопиченого теоретичного доробку з безпекознавства недостатньо, оскільки в реальності економічна безпека підприємства є доволі складним специфічним об’єктом управління. Ставлячись з глибокою повагою до наукових здобутків вітчизняних і зарубіжних учених, необхідно визнати, що питання управління в системі економічної безпеки підприємства є майже не вивченими ані в економічній науці, ані в управлінській, ані в безпекознавстві. На жаль, жодна з цих наук неспроможна самостійно вирішити такі питання. Тому виникнення нових наукових знань, пов’язаних з формуванням міждисциплінарної системної парадигми управління економічною безпекою підприємства, має відбуватися на стику різних галузей науки, формуючи цілісне уявлення про закономірності та посутні зв’язки процесів управління в системі економічної безпеки підприємства, умови функціонування якої мають суттєві об’єктивні та суб’єктивні обме-ження.
Таким чином, теоретичний базис управління в системі економічної безпеки підприємства має розширити горизонти безпекознавства, поглибити його методологічні засади й стати науково-практичним підґрунтям управління економічною безпекою вітчизняних підприємств. Актуальність формування наукових положень управління економічною безпекою підприємства на засадах міждисциплінарної системності зумовили вибір теми роботи, визначили мету, завдання та структурно-логічну композицію дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напрямів наукових досліджень Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. При виконанні держбюджетної теми ДН-12-00 "Формування методології управління промисловими підприємствами в умовах ринкових відносин" (номер державної реєстрації 0195U026385, 2000-2002 рр.) здобувачем здійснено постановку цілей управління економічною безпекою підприємств. Розроблені рекомендації щодо узгодження інтересів як імперативної мети управління економічною безпекою підприємства використано при виконанні держбюджетної теми
ДН-33-03 "Розробка механізму управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарської діяльності в умовах глобалізації економіки" (номер державної реєстрації 0103U000421, 2003-2005 рр.). Розроблений теоретичний базис управління економічною безпекою підприємства використано при виконанні держбюджетної теми ДН-33-06 "Методологічні основи управління функціонуванням та розвитком суб’єктів господарської діяльності в епоху економіки знань" (номер державної реєстрації 0106U000293, 2006-2008 рр.). Наукові
положення щодо визначення взаємозв’язку та взаємозалежності економічної безпеки підприємства та його розвитку застосовано при виконанні держбю-джетної теми ДН-7-09 "Теоретичні основи формування та використання потенціалу розвитку соціально-економічних систем" (номер державної реєстрації 0109U000083, 2009-2011 рр.). У межах держбюджетної теми № 211
"Дослідження інноваційного розвитку сфери послуг: аналіз, організація, ефективність та шляхи забезпечення" (Одеський національний університет
ім. І.І. Мечникова, номер державної реєстрації 0110U003001, 2010-2014 рр.) розроблено способи забезпечення організаційно-управлінської підтримки економічної безпеки суб’єктів господарювання. Рекомендації щодо формування ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства використані при виконанні госпрозрахункової теми № 346/2008 "Механізм управління фінансовою безпекою підприємств і територій" (Донецька філія Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет", номер державної реєстрації 0109U003708, 2008-2010 рр.). Способи ендогенного узгодження інтересів стейкхолдерів підприємства розроблено при виконанні госпрозрахункової теми У-08-05 "Удосконалення системи перепідготовки управлінських кадрів середньої і нижньої ланок" (номер державної реєстрації 0105U003511, 2005 р.). У межах госпрозрахункової теми У-07-06 "Розробка пропозицій щодо удосконалення системи економічної безпеки ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" (номер державної реєстрації 0208U000250, 2007 р.) обґрунтовано міри керованості економічної безпеки холдингу. Систему комплексного оцінювання загроз економічній безпеці холдингу створено при виконанні госпрозрахункової теми У-09-08 "Методологічні засади та інтегрована оцінка впливу функції безпеки на результати операційної діяльності та розвиток ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" (номер державної реєстрації 0108U002050, 2008 р.). При виконанні госпрозрахункової теми У-2-09 "Розробка технологій управління персоналом для забезпечення розвитку та економічної безпеки підприємства" (номер державної реєстрації 0109U003706, 2009 р.) запропоновано організаційну підтримку системи економічної безпеки підприємства. Рекомендації щодо оцінювання резуль-тативності управління економічною безпекою підприємства використано при виконанні госпрозрахункової теми У-8-11 "Парадигма оцінювання ефективності реалізації функцій забезпечення економічної безпеки ТОВ "МЕТІНВЕСТ
ХОЛДИНГ" (номер державної реєстрації 0111U003890, 2011 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення теоретичного базису управління економічною безпекою підприємства, скерованого на набуття певної міри економічної свободи підприємства в межах об’єктивних і суб’єктивних обмежень, властивих системі економічної безпеки.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі завдання:
розглянуто епістемологію безпеки як загальнонаукової категорії;
вивчено структуру системи економічної безпеки підприємства;
уточнено тлумачення поняття "економічна безпека підприємства";
проаналізовано умови та сформульовано вимоги до керованості системи економічної безпеки підприємства;
вивчено сутність управління економічною безпекою підприємства,
визначено його місце в системі економічної безпеки підприємства;
досліджено морфологію управління економічною безпекою
підприємства;
визначено цілі управління в системі економічної безпеки підприємства;
сформовано принципові основи та розроблено інструментарій діагностики узгодженості інтересів стейкхолдерів підприємства;
розроблено інструментарій оцінювання загроз економічній безпеці
підприємства;
удосконалено принципові основи діагностики ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства;
розроблено послідовність оцінювання результативності управління
економічною безпекою підприємства;
доповнено теоретичні положення й удосконалено процедури організа-ційної підтримки економічної безпеки підприємства.
Об'єктом дослідження є управління в системі економічної безпеки
підприємства.
Предметом дослідження є логіка, принципи, методи, морфологія,
діагностування та результативність управління в системі економічної безпеки підприємства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, загальних методів, прийомів і принципів, а також основні методологічні підходи (системний, процесний і ситуаційний).
Теоретичну основу роботи становлять фундаментальні положення без-пекознавства, положення екосестейту (ecosestate – наука про економічну безпеку держави), екосекенту (ecosecent – наука про економічну безпеку підприємства), загальної теорії систем, теорій і концепцій функціонування та розвиту підприємства, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічної свободи, гармонізації інтересів, управління підприємством.
Інформаційну базу дослідження склали внутрішньокорпоративні документи, фінансова та статистична звітність підприємств Луганської та Донецької областей, а також результати проведених експертних опитувань і власних досліджень.

У роботі використано системний підхід (при створенні теоретичного
базису управління економічною безпекою підприємства), процесний підхід (при виявленні умов керованості економічної безпеки підприємства), метод узагальнення та порівняння (при вивченні сутності управління економічною безпекою підприємства і тлумаченні поняття "економічна безпека"), методи аналогії та інтеграції (при формулюванні поняття акмеобезпекології), критичний аналіз (при встановленні взаємозв’язку та взаємозалежності між економічною безпекою підприємства та його розвитком), компонентний аналіз (при створенні експлікації внутрішніх логічних зв’язків між поняттями "небезпека" – "загроза" – "ризик"), метод декомпозиції (при побудові декомпозицій управління економічною безпекою підприємства), структурно-аналітичні методи (метод LFA (Logical Framework Approach – логічний рамковий підхід) – при ідентифікації інтересів стейкхолдерів підприємства і структуризації способів їхнього узгодження, морфологічний метод – при формуванні альтернативних варіантів досягнення цілей управління економічною безпекою підприємства, кваліметричний метод – при вимірюванні результативності управління економічною безпекою підприємства); метод розширення факторної системи (при оцінюванні загроз економічній безпеці підприємства), метод золотого перетину (при оцінюванні результативності управління економічною безпекою підприємства), методи графічного зображення (у цілому при візуалізації основних положень і зроблених висновків та, зокрема, вузькоспеціалізовано – при визначенні конвергентності реґіонів України за темпами зростання валового реґіонального продукту в розрахунку на душу населення, виявленні рівня керованості економічної безпеки підприємства та оцінюванні ресурсного забезпечення управління економічною безпекою підприємства).
Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у створенні теоретичного базису управління економічною безпекою підприємства, який представлено сукупністю взаємопов’язаних процесів у системі економічної безпеки підприємства (узгодження
інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства, протистояння загрозам його економічній безпеці та формування відповідного ресурсного забезпечення), скерованих на набуття певної міри економічної свободи підприємства в межах об’єктивних і суб’єктивних обмежень, властивих системі економічної безпеки.
Наукова новизна основних результатів дослідження за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної
діяльності) полягає у такому:
уперше:
управління економічною безпекою підприємства розглянуто як сукуп-ність взаємопов’язаних процесів у системі економічної безпеки підприємства, якими є узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства, протистояння загрозам економічній безпеці та формування ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства, спільний перебіг котрих дозволяє досягти такого стану економічної безпеки підприємства, що зумовлює набуття певної міри його економічної свободи в межах об’єктивних і суб’єктивних обмежень, властивих системі економічної безпеки;
сформульовано вимоги до декомпозицій управління в системі економічної безпеки підприємства, які враховано при їх класифікації за пропонованими ознаками (морфологічним фокусом, формою, глибиною, конфігурацією поєднання підсистем, стратегічною орієнтацією, терміном актуалізації, організацією, станом ресурсного забезпечення, орієнтацією на результат), використання будь-якої чи декількох з них залежить від мети управління економічною безпекою підприємства;
керованість економічної безпеки підприємства запропоновано оцінювати за результатами кількісного та якісного оцінювання узгодженості інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства в системі його економічної безпеки, здійснюваного за допомогою карт екзогенного та ендогенного узгодження таких інтересів, матриці оцінок та шкали рівнів їх узгодженості, за результатами спільного використання котрих визначається міра керованості економічної безпеки підприємства та обирається конструктивний або деструктивний спосіб узгодження інтересів його стейкхолдерів;
удосконалено:
інструментарій діагностування управління економічною безпекою підприємства шляхом використання структурно-аналітичних методів (методу LFA (логічний рамковий підхід) – при ідентифікації інтересів стейкхолдерів і структуризації способів їхнього узгодження, морфологічного методу – при формуванні альтернативних варіантів досягнення цілей управління економічною безпекою підприємства та кваліметричного – при вимірюванні результативності управління економічною безпекою підприємства), ланцюгове застосування яких дозволяє створити інформаційну базу для оцінювання економічної свободи підприємства в запропонованих одиницях вимірювання ecolibert;
уточнено:
склад показників оцінювання загроз економічній безпеці підприємства шляхом уведення скорегованого на величину індексу криміналізації показника інтегральної оцінки таких загроз, за значенням якого ухвалюються управлінські рішення про відповідні заходи в системі економічної безпеки підприємства;
характер впливу ресурсного забезпечення підприємства на керованість його економічної безпеки, що залежить від кількості та якості ресурсів, їхньої значущості й доступності, вибраного режиму економії та акмеобезпекологічних характеристик осіб, які ухвалюють рішення щодо ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства.
Наукова новизна основних результатів дослідження за спеціальністю 21.04.02 – Економічна безпека суб’єктів господарської діяльності полягає
в такому:
уперше:
розкрито триєдину сутність цілепокладання в управлінні економічною безпекою підприємства, поясненням якої є міждисциплінарне походження безпекознавства, особливості системотворення економічної безпеки та формування єдиного науково-практичного розуміння захисного, ресурсно-функціонального й гармонізаційного підходів до розгляду економічної безпеки, що зумовило створення тріади цілей управління економічною безпекою підприємства (імперативна мета – узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів, домінантна мета – протистояння загрозам економічній безпеці підприємства та комплементарна мета – формування відповідного ресурсного забезпечення), які розрізняються за ознаками досяжності, ієрархічності, пріоритетності, часового горизонту та способом формалізації;
створено семантичну картину загроз системі економічної безпеки підп-риємства як лінгвістично та графічно інтерпретовану експлікацію внутрішніх логічних зв’язків між поняттями "загроза", "небезпека" й "ризик", використання якої дозволяє уточнити набір ознак, за допомогою яких вибираються методи протистояння загрозам економічній безпеці підприємства;
уведено на стику понять "безпекознавство" та "акмеологія" поняття "акмеобезпекологія" (akmesecuritas), яке комплексно описує спроможність менеджменту підприємства застосовувати в управлінні економічною безпекою найрезультативніші інструменти, використовуючи відповідним чином розвинені когнітивні, операційні та особистісні компетенції менедже-рів;
удосконалено:
систематизацію економічних інтересів стейкхолдерів підприємства шляхом уведення пропонованих ознак: персоніфікації інтересів, рівня структуризації, щабля управлінської ієрархії, локалізації у структурі зовнішнього середовища, форм існування у просторі та можливостей і способів узгодження;
уточнено:
визначення поняття "економічна безпека підприємства", яке, на відміну від найпоширенішого його розуміння як стану захищеності від загроз, тлумачиться як результат керованих процесів досягнення тріади цілей управління економічною безпекою підприємства, що забезпечує набуття певної міри його економічної свободи в межах наявних об’єктивних і суб’єктивних обмежень, властивих системі економічної безпеки;

дістало подальшого розвитку:
уявлення про організаційну підтримку системи економічної безпеки підприємства, відповідно до якого сутність такої підтримки зводиться до здійснення професіоналами служби безпеки координаційної діяльності з установлення порядку та визначення умов функціонування підрозділів підприємства, формування постійних і тимчасових відносин між такими підрозділами, а також підприємством і зовнішніми структурами, діяльність яких пов’язана з наданням правоохоронних, юридичних, інформаційних, консультаційних, науково-дослідних, фінансових та інших видів послуг, загал яких сприяє досягненню тріади цілей управління економічною безпекою підприємства.
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Одержані результати та розроблені рекомендації являють собою методичну базу оцінювання результативності управління економічною безпекою підприємства.
До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать
пропозиції щодо:
діагностування узгодженості інтересів стейкхолдерів підприємства;
інструментарію оцінювання загроз економічній безпеці підприємства;
діагностики ресурсного забезпечення економічної безпеки під-приємства;
технології оцінювання результативності управління економічною безпекою підприємства;
організаційної підтримки системи економічної безпеки підприємства.
Результати дисертаційної роботи використано в Аналітичній записці, яку подано на розгляд Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, українським міністерствам і відомствам, представництвам Європейського союзу в Україні, посольствам держав-членів Європейського союзу в Україні, Комісії Європейського союзу (м. Брюссель) (акт упровадження № 126-06/1325 від 24.09.2007 р.), Національним інститутом стратегічних досліджень (довідка № 293/80 від 23.02.2010 р.), Українською спілкою промисловців і підприємців України (довідка № 02-1-538д від 10.06.2011 р.), ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" (акт упровадження № 01/277/1 від 19.10.2008 р.), ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (довідка № 1353 від 25.05.2009 р.), Регіональним фондом підтримки підприємництва в Луганській області (довідка № 24 від 14.07.2009 р.), Міжрегіональним медіа-центром "Альянс" (довідка № 15 від 15.07.09 р.), Головним управлінням економіки Луганської обласної державної адміністрації (довідка № 22-4/171 від 23.02.2011 р.), Луганською регіональною торгово-промисловою палатою (довідка № 25.01-270) від 17.01.2011 р.), Кримським республіканським відділенням Українського спілки промисловців і підприємців (довідка № 17/01–05 від 11.01.2012 р.). Результати досліджень використовуються в навчальному процесі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля при викладанні дисциплін "Антикризове управління", "Економічна безпека" (довідка № 107-115-148/74 від 25.05.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо управління економічною безпекою підприємства. Внесок автора в колективно опубліковані праці конкретизовано в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації до-повідалися й були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції "Еколого-економічні проблеми розвитку підприємств регіону" (м. Ялта,
2000 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теорія та практика управління у трансформаційний період" (м. Донецьк, 2001 р.), VІІІ Международной научно-практической конференции "Университет и регион" (г. Луганск, 2002 г.), науково-практичній конференції "Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи" (м. Луганськ, 2003 р.), науково-практичній конференції курсантів, студентів та молодих науковців "Актуальні проблеми економічної безпеки України в умовах її інтеграції до світового співтовариства" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), ХІ науково-практичній конференції з проблем вищої освіти "Університет і регіон" (м. Луганськ, 2005 р.), методологічному семінарі "Сучасні інформаційні технології на інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми" (м. Луганськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект)" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (м. Полтава,
2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Економічна організація та економічна освіта: взаємозумовленість стратегій розвитку (до сторіччя від дня народження професора С.М. Бухала)" (м. Київ, 2007 р.), ІV реґіональній науково-практичній конференції "Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва" (м. Вінниця, 2007 р.), ХІІ Міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України до
Європейського союзу: світові економічні кризи" (м. Анталія, Туреччина,
2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Управлінський потенціал у системі економічного розвитку" (м. Алушта, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми соціально-економічного розвитку промисловості в сучасних умовах" (м. Краматорськ, 2008 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції "Економічна безпека сучасного підприємства" (м. Вінниця, 2008 р.), I та IІ Міжнародній науково-практичній конференції "Виклики та потреби бізнесу ХХІ століття" (м. Київ, 2008, 2011 рр.), IІ науково-практичному семінарі з міжнародною участю "Актуальні проблеми забезпечення економічної безпеки України" (м. Тернопіль, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Формування ринкових механізмів господарювання" (м. Запоріжжя, 2008 р.), IІІ Міжнародній науково-практичній конференції для викладачів, аспірантів та молодих вчених "Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи" (м. Одеса, 2008 р.), IІІ Міжнародній науково-практичній конференції вчених та фахівців "Теорія і практика підприємни-цької діяльності" (м. Сімферополь, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Економічна безпека і проблеми господарсько-політичної трансформації соціально-економічних систем" (м. Полтава, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Інституціональні аспекти функціонування трудового потенціалу" (м. Євпаторія, 2009 р.), XIV Міжнародній науково-практичній конференції "Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика" (м. Луцьк, 2009 р.), IІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Бізнес і злочинність" (м. Луганськ, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів" (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Наука – 2009: теоретичні та прикладні дослідження"(м. Черкаси, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності"(м. Харків, 2009 р.), VIІІ та IX Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми планування в ринкових умовах"
(м. Алушта, 2009, 2010 рр.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Управління інноваційним процесом в України: проблеми, перспективи, ризики" (м. Львів, 2010 р.), Международной научно-практической онлайн конференции "Проблемы развития инновационно-креативной экономики" (г. Москва, 2010 г.), дистанційній Міжнародній науково-практичній конференції "Правові засади забезпечення економічної безпеки в сучасних умовах" (м. Луганськ, 2010 р.), IІ та IIІ науково-практичних семінарах з міжнародною участю
"Економічна безпека держави і науково-технологічні аспекти її забезпечення" (м. Київ, 2010, 2011 рр.), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції "Конкурентоспроможність національної економіки" (м. Київ, 2011 р.),
I Міжнародній науково-практичній конференції "Ділове та державне адміністрування" (м. Слов’янськ, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 75 наукових працях, серед яких 6 монографій (в тому числі 1 одноосібна), 41 стаття – у наукових журналах і збірниках наукових праць і 28 публікації – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 74,03 д. а., з яких автору належать – 54,59 д. а.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів і висновків, викладених на 425 сторінках машинописного тексту. Матеріали роботи містять 63 таблиці та 68 рисунків, які подано на 55 сторінках. Список використаних джерел з 445 найменувань уміщено на 44 сторінках, 5 додатків – на 25 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі виконаного дослідження захища-ються такі основні положення.
Широта уявлень про безпеку є цілком природною. Чим складнішим і багатшим є визначуваний об'єкт, тим більше дефініцій, що його описують. Тому природно, що поняття "безпека" проникає в різні сфери діяльності та галузі знань, наприклад, філософію, соціологію, правознавство, політологію, фізику, математику, психологію. З позиції безпекознавства безпека розглядається як множина елементів, взаємозв’язок яких зумовлює цілісність системи. При цьому головний акцент при вивченні економічної безпеки як системи робиться на виявленні розмаїття зв’язків, що виникають як усередині досліджуваного об’єкта, так і в його взаємодії із зовнішнім середовищем.
Безпеці будь-якого об’єкта завжди притаманна рухливість, тому з погляду епістемології категорію безпеки можна розглядати як характеристику, як властивість, як результат. Такі особливості цієї категорії, специфіковані в роботі щодо економічної безпеки підприємства, з одного боку, зумовлені складністю природи безпеки та її нерозривним зв’язком з категорією розвитку, а з іншого – своєрідністю природи підприємства як такого. Тому в роботі детально розглянуто природу підприємства з правового, економічного та управлінського погляду, внаслідок чого з’ясовано, що наявні теорії функціонування підприємства, на жаль, висвітлюють лише окремі аспекти його діяльності, через що в контексті економічної безпеки їх не завжди можна вважати валідними.
Предметне поле виконаного дослідження потребує такої узагальнювальної концепції функціонування підприємства, у межах якої забезпечення безпечного існування та розвитку підприємства виконувало б роль системного інтегратора різноманітних соціально-економічних процесів, що відбуваються на підприємстві в часі та просторі. Саме це розуміння сутності підприємства використано в роботі для пояснення економічної безпеки підприємства. Відмітною рисою такого пояснення є його несуперечливість умовам розвитку підприємства. Встановленню взаємозв’язку та взаємозалежності між економічною безпекою підприємства та його розвитком послугувало використання положень критичного аналізу.
Концептуалізація безпеки як форми розвитку суб’єкта, що ґрунтується на постулатах теорії розвитку як поступального процесу, дозволила пояснити ґенезу економічної безпеки підприємства й уточнити визначення поняття "економічна безпека підприємства", яке, на відміну від найпоширенішого його розуміння як стану захищеності від загроз, тлумачиться як результат керованих процесів досягнення тріади цілей управління економічною безпекою підприємства, що забезпечує набуття певної міри його економічної свободи в межах наявних об’єктивних і суб’єктивних обмежень.
Одним з головних завдань безпекознавства є розробка методів дослі-дження та конструювання систем безпеки різних типів, класів і рівнів. Тому основоположною конструкцією дослідження є вивчення системотворення економічної безпеки підприємства. Під системою економічної безпеки підприємства, на відміну від традиційно використовуваних тлумачень, у роботі розуміється цілісна сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних процесів, реалізацію яких має необхідно скеровувати на досягнення певної міри економічної свободи підприємства.
Відмітною рисою побудованої структурно-логічної композиції системи економічної безпеки підприємства як об’єкта управління є визначальна роль економічного вибору для досягнення головної мети – економічної свободи підприємства. Економічний вибір у традиційному розумінні – це вибір найкращого альтернативного варіанта, реалізація якого дозволяє досягти максимального задоволення потреб окремого суб’єкта за умов мінімуму витрат, проте в контексті виконуваного дослідження таке тлумачення потребувало уточнення. Зокрема, економічний вибір у системі економічної безпеки підприємства означає вибір найкращого з альтернативних варіанта узгодження інтересів стейк-холдерів підприємства за умов раціонального використання ресурсів. Економічний вибір можуть суттєво обмежувати недобросовісна конкуренція, економічна злочинність, корупція, кризові явища (як феномен), рейдерські напади, опортуністична поведінка тощо.
Отже, ураховуючи, що головною метою функціонування системи еко-номічної безпеки підприємства є досягнення ним економічної свободи, у роботі висунуто припущення: економічна безпека підприємства є специфічним об’єктом управління, який належить до класу частково керованих. Результати перевірки цієї гіпотези виявили необхідність уточнення поняття керованості системи економічної безпеки підприємства, умов існування й установлення її міри.
Дослідивши генезу економічної безпеки підприємства та спираючись на запропоноване тлумачення економічної безпеки, квінтесенцією якого є досягнення підприємством економічної свободи, у роботі доведено, що специфіка процесу набуття такої свободи обмежена діапазоном "керований-некерований" і тому система економічної безпеки підприємства перебуває в мінливому стані меж цієї дихотомії. Діапазон керованості системи економічної безпеки підприємства може бути суттєво обмеженим через численні загрози, які здебільшого є наслідком суперечностей суб'єктно-об'єктних відносин, що супроводжують узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства. Тому в роботі під керованістю системи економічної безпеки підприємства запропоновано розуміти діапазон наслідків управлінського впливу на взаємопов’язані процеси, що одночасно відбуваються в системі економічної безпеки підприємства, узагальнювальним результатом перебігу яких є створення достатніх умов для досягнення економічної свободи підприємства. Такими взає-мопов’язаними процесами є узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства, протистояння загрозам економічній безпеці підприємства та формування необхідного для цього ресурсного забезпечення.
Логіка керованості економічної безпеки підприємства не може формуватися поза логікою управління складними соціально-економічними системами, до яких належить підприємство. Натомість якщо логіку керованості можна визначити як різновид логіки управління соціально-економічними системами, "робочою зоною" якої є вплив керівної системи на керовану, то логіка керованості економічної безпеки підприємства зводиться до ухвалення та реалізації легітимних, раціональних, економічно обґрунтованих і виважених управлінських рішень щодо встановлення бажаної міри його економічної свободи. Логіка керованості економічної безпеки підприємства спирається на принципи, які за своєю сутністю, характером і призначенням є численнішими та конкретнішими, ніж узагальнені принципи логіки керованості суб’єктів.
Економічна безпека підприємства, вивчення якої може здійснюватись як з позицій системного, процесного або функціонального чи ситуаційного підходів, є специфічним об’єктом дослідження. Його специфіка полягає в неможливості досягнення повної керованості, оскільки система економічної безпеки підприємства значною мірою залежить від низки умов, при виявленні яких у роботі використано положення процесного підходу. Встановлено, що умови керованості економічної безпеки підприємства що, залежать від того, які чинники впливають на його економічну безпеку. Статус таких чинників може бути різним, відповідно до того, чи є їхній вплив на економічну безпеку повністю керованим, частково керованим або некерованим. Чим більше останніх чинників, тим меншим є рівень керованості системи економічної безпеки підприємства. Саме це є однією з найголовніших причин того, що керованість економічної безпеки підприємства має низку обмежень. Наявність таких обмежень є природною, оскільки управління економічною безпекою підприємства є процесом, що належить до класу частково керованих.
Обмеження керованості економічної безпеки підприємства є різними, вони можуть мати як кількісний, так і якісний характер. Кількісний характер обмежень керованості економічної безпеки підприємства зумовлений можливістю та необхідністю вимірювання як результатів діяльності підприємства в цілому, так і результатів забезпечення його економічної безпеки зокрема. Отже, до обмежень кількісного характеру в роботі віднесено численність загроз, вплив яких на підприємство може бути значним (що більшою є їхня кількість, то складнішою буде процедура їхнього вимірювання та тривалішим час, необхідний як для вимірювання, так і для визначення управлінських дій щодо запобігання загрозам та/або їхнього усунення). Обмеженням кількісного характеру, але на відміну від численності загроз, обмеженням не "на максимум", а "на мінімум" є наявність ресурсів, необхідних для досягнення керованості економічної безпеки підприємства. Водночас до обмежень якісного характеру може бути віднесено професійні та особистісні компетентності як фахівців з управління економічною безпекою, так і менеджменту підприємства в цілому.
Відповідно до запропонованого розуміння керованості системи економічної безпеки підприємства подано графічну інтерпретацію його "штурвала", що спрощує розуміння керованості економічної безпеки підприємства, не порушуючи при цьому цілісності уявлення про систему економічної безпеки підприємства.
Керованість системи економічної безпеки підприємства перебуває у зворотній залежності від кількості інтересів стейкхолдерів підприємства, які мають підлягати узгодженню: що більшою є їхня кількість, то менш керованою може стати система економічної безпеки підприємства. Інтереси стейкхолдерів можуть бути суто індивідуальними для кожного окремого підприємства. Відповідно, ступінь реалізації цих інтересів можна оцінити за допомогою показників, конкретний набір яких має задовольнити вимозі вимірюваності.
Таким чином, дослідження керованості системи економічної безпеки підприємства показало, що її сутність та формат використання є дилемними. Часткове усунення дилеми запропоновано вирішити шляхом уведення міри керованості економічної безпеки підприємства, розуміння якої зводиться до процесно-результативного поєднання кількісних і якісних характеристик економічної безпеки підприємства. При цьому наразі питання розмежування процесної та результативної ознак міри керованості економічної безпеки підприємства вважати остаточно вирішеним не можна.
Карколомна швидкість подій, непередбачуваність, численні загрози зовнішнього та внутрішнього походження, посилення кризових явищ та інші чинники змінюють усталені погляди на економічну безпеку підприємства, переводячи її із споглядально-забезпечувального в управлінське поняття. Управління економічною безпекою підприємства в роботі розглянуто як сукупність взаємопов’язаних процесів у системі економічної безпеки підприємства (узгодження інтересів зовнішніх та внутрішніх стейкхолдерів підприємства, протистояння загрозам та формування ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства), результатом досягнення цілей яких є набуття певної міри економічної свободи підприємства в межах наявних об’єктивних і суб’єктивних обмежень. При вивченні сутності управління економічною безпекою підпри-ємства використано методи узагальнення та порівняння. Управління економічною безпекою підприємства є доволі складним за формою та побудовою процесом, тому вивченню його морфології приділено особливу увагу.
Відповідно до предмета дослідження в роботі застосовано метод морфологічного аналізу, головна ідея використання якого полягає в пошуку найбільшої кількості чи навіть усіх можливих варіантів вирішення поставлених завдань шляхом комбінування основних структурних елементів досліджуваної системи або суттєвих ознак таких елементів. Для цього досліджувану систему має бути розбито на частини (морфологічні скриньки – morphological box) й розглянуто з різних поглядів.
Морфологічна скринька управління економічною безпекою підприємства має стільки "шухляд", скільки воно має цілей. Прийнятні альтернативні варіанти досягнення цілей управління економічною безпекою підприємства формуються відповідно до особливостей постановки та можливостей їх досягнення, скерованості такого управління на виживання підприємства, убезпечення його діяльності від загроз, забезпечення стійкості або розвитку. Отже, морфологія управління економічною безпекою підприємства пояснює орієнтири функціонування підприємства як соціально-економічної системи в часі та просторі.
Результатом проведеного в роботі морфологічного аналізу стало створення теоретичного базису такого управління економічною безпекою підприємства, який представлено сукупністю взаємопов’язаних уявлень про процеси управління в системі економічної безпеки, скерованих на досягнення тріади цілей такого управління, що забезпечує певну міру економічної свободи підприємства в межах наявних об’єктивних і суб’єктивних обмежень.
Управління економічною безпекою підприємства є новим науковим напрямом, що виник на перетині багатьох галузей знань, кожна з яких має спеціальний методологічний арсенал. Таке управління апріорі має спиратися на методологічне розмаїття, але попри це воно потребує упорядкування сукупності концепцій, підходів, теорій, принципів, методів та інструментів щодо здійснення управління економічною безпекою підприємств у часі та просторі.
З цією метою у роботі створено теоретичний базис управління економічною безпекою підприємства, який представлено сукупністю взаємо-пов’язаних процесів у системі економічної безпеки підприємства, скерованих на набуття ним певної міри економічної свободи в межах об’єктивних і суб’єктивних обмежень, властивих системі економічної безпеки.
Створення теоретичного базису управління економічною безпекою підприємства здійснено на засадах системного підходу. Такий базис має комплементарно-вибірковий характер, зумовлений тим, що однозначний вибір тієї чи іншої концепції функціонування підприємства практично унеможливлений через існування короткого проміжку часу, в межах якого використовуються певні постулати економічної безпеки підприємства. Ухвалення раціональних рішень в управлінні економічною безпекою підприємства спирається на результати аналітичного процесу, які можуть не залежати від попереднього досвіду. Інакше кажучи, вибір раціональних рішень може бути неередитарним.
Вибрана конфігурація теоретичного базису управління економічною безпекою підприємства демонструє не лише його структуру та внутрішні зв’язки, але й вказує на акмеобезпекологічне походження. В роботі деталізовано кожну зі складових теоретичного базису управління економічною безпекою підприємства. Загальна кількість концепцій, на яку може спиратися управління економічною безпекою підприємства, є доволі значною, тому в роботі наведено лише найбільш важливі з концепцій. Ознакою важливості тієї чи іншої концепції вибрано прийнятність її застосування щодо фокусування цілей управління економічною безпекою підприємства, водночас вибір концепції щодо фокусу цілей такого управління може здійснюватися в довільній формі, інколи навіть суб’єктивно (за вибором особи, що ухвалює рішення).
Вибір тієї чи іншої концепції теоретичного базису управління економічною безпекою може бути зумовлено специфікою досліджуваного підприємства, що, у свою чергу, не може не впливати на декомпозицію управління його економічною безпекою. Декомпозиція управління економічною безпекою підприємства розглядається як структурування такого управління відповідно до його фокусування на досягненні певної мети: узгодження інтересів, протистояння загрозам та формування ресурсного забезпечення. У роботі сформульовано вимоги до декомпозицій управління в системі економічної безпеки підприємства, які враховано при їх класифікації за пропонованими ознаками (морфологічним фокусом, формою, глибиною, конфігурацією поєднання підсистем, стратегічною орієнтацією, терміном актуалізації, організацією, станом ресурсного забезпечення, орієнтацією на результат), використання будь-якої чи декількох з них залежить від мети управління економічною безпекою підприємства. Вияв кожної з ознак залежить від вибраної мети управління економічною безпекою підприємства.
Таким чином, декомпозиції управління економічною безпекою підпри-ємства структуруються відповідно до його цілей. У свою чергу, структурування цілей управління економічною безпекою підприємства є складним, оскільки зумовлено кількома причинами. По-перше, загальні цілі підприємства мають різну спрямованість, тобто їхні вектори найчастіше не збігаються. На відміну від загальних цілей підприємства, різноспрямованість цілей управління економічною безпекою підприємства, незважаючи на обов’язковість дотримання вимоги несуперечливості, є скоріше правилом, ніж винятком. Отже, навіть доволі "навантажена" класифікація цілей управління економічною безпекою підприємства не дає змоги охарактеризувати їхній повний взаємозв’язок і взаємозалежність, тому подальший перебіг дослідження зосереджено на детальному вивченні тріади цілей такого управління.
У роботі розкрито триєдину сутність цілепокладання в управлінні еко-номічною безпекою підприємства. Поясненням такої сутності є міждисциплі-нарне походження безпекознавства, особливості системотворення економі-чної безпеки та формування єдиного науково-практичного розуміння захисного, ресурсно-функціонального й гармонізаційного підходів до розгляду економічної безпеки. Подане розуміння сутності цілепокладання зумовило створення тріади цілей управління економічною безпекою підприємства: імперативною метою є узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх його стейкхолдерів, домінантною – протистояння загрозам, комплементарною – формування ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства. Тріаду покладено в основу класифікації цілей управління, які в системі економічної безпеки підприємства розрізняються за ознаками досяжності, ієрархічності, пріоритетності, часового горизонту та способом формалізації.
Досягнення імперативної мети управління економічної безпекою підп-риємства потребує детального вивчення інтересів його стейкхолдерів, які у роботі систематизовано. Отже, стейкхолдерам підприємства властива сукуп-ність різноманітних взаємопов'язаних інтересів, які утворюють єдину систему. Інтереси стейкхолдерів завжди є суперечливими, передусім, через те, що їхня реалізація підпорядковується досягненню конкретних цілей стейкхолдерів. Тому у реальній діяльності підприємств узгодження економічних інтересів їхніх стейкхолдерів здійснюється шляхом часткового задоволення кожного з інтересів. Процес задоволення інтересів є досить складним з різних причин: великої кількості інтересів внутрішніх стейкхолдерів підприємства, що мають бути взаємоузгоджені між собою; численних економічних інтересів стейкхолдерів зовнішнього середовища, що підлягають взаємоузгодженню в процесі взаємодії як з підприємством, так і між собою; складності та суперечливості обох груп економічних інтересів та можливостей і способів їхнього узгодження тощо.
Отримані результати дослідження показали, що узгодження інтересів не завжди можливе і, більш того, не завжди потрібне. Саме тому подано бібліотеку способів узгодження інтересів стейкхолдерів підприємства у вигляді двох каталогів способів – конструктивних і деструктивних. Кожен зі пособів докладно охарактеризовано в роботі, водночас, їхні назви є досить красномовні для розуміння їх суті.
З огляду на домінанту мету управління економічною безпекою підприємства складено семантичну картину загроз економічної безпеки підприємства, під якою розуміється лінгвістично та графічно інтерпретована експлікація внутрішніх логічних зв’язків між поняттями "загроза", "небезпека" й "ризик". При створенні експлікації внутрішніх логічних зв’язків між поняттями "небезпека" – "загроза" – "ризик" застосовано компонентний аналіз. Використання семантичної картини дозволяє уточнити набір ознак, за допомогою яких вибирається метод протистояння загрозам економічній безпеці підприємства.
Дослідження ресурсного забезпечення як комплементарної мети управління економічною безпекою підприємства потребувало виявлення його найголовніших властивостей, до яких належать такі пари як "кількість – якість" та "значущість –доступність". При цьому вкрай важливим є той факт, що кількісні та якісні ознаки складових ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства, будучи взаємопов’язаними між собою, не є взаємозамінними. Інакше кажучи, значна кількість того чи іншого ресурсу низької якості не може розглядатися як еквівалент кількості ресурсу прийнятної якості. Таке замінювання, навіть підміна, є неможливим ані в межах одного виду ресурсу, ані між різними видами ресурсів. У роботі доведено, що характер ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства може бути різним залежно від того, яким є стан кількісних та якісних ознак його складових.
Характер ресурсного забезпечення підприємства впливає на керованість його економічної безпеки. У роботі уточнено, що такий вплив залежить від кількості та якості ресурсів, їхньої значущості й доступності, вибраного режиму економії та акмеобезпекологічних характеристик осіб, які ухвалюють рішення щодо ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства.
Процес управління економічною безпекою є складним і таким, що пот-ребує діагностування. Для цього вдосконалено інструментарій діагностування управління економічною безпекою підприємства шляхом використання структурно-аналітичних методів (методу LFA (логічний рамковий підхід) – при ідентифікації інтересів стейкхолдерів і структуризації способів їхнього узгодження, морфологічного методу – при формуванні альтернативних варіантів досягнення цілей управління економічною безпекою підприємства та кваліметричного – при вимірюванні результативності управління економічною безпекою підприємства), ланцюгове застосування яких дозволяє створити інформаційну базу для оцінювання економічної свободи підприємства.
Діагностування управління економічною безпекою підприємства у роботі впорядковано відповідно до тріади його цілей. Відповідно до імперативної мети управління економічною безпекою підприємства здійснено кількісне та якісне оцінювання узгодженості інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства в системі його економічної безпеки. Для цього використано розроблені карти оцінювання екзогенної та ендогенної узгодженості таких інтересів і шкалу рівнів узгодженості. За результатами зіставлення рівнів узгодженості інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів, оформленого у вигляді матриці, запропоновано встановлювати міру керованості економічної безпеки підприємства. Поняття міри застосовано, виходячи з унікальності семантики даного поняття, яка поєднує кількісні та якісні ознаки досліджуваного об’єкта. Така унікальність не притаманна ані поняттю "рівень", ані поняттю "ступень".
На вузлових перетинах рівнів узгодженості інтересів зовнішніх і внут-рішніх стейкхолдерів підприємства у матриці міри керованості його економічної безпеки запропоновано розрізняти такі зони: какофонія, ентропія менеджменту, штучна самодостатність, золота середина та гармонія. Ідеальною є міра керованості економічної безпеки підприємства, якій відповідає позиція в матриці, позначена у верхньому правому куті, тобто гармонія. Гармонія характеризується абсолютною відсутністю протиріч між інтересами різних стейкхолдерів, однак таку міру керованості не можна вважати позбавленою недоліків уже хоча б тому, що вона є практично недосяжною. Міра керованості економічної безпеки підприємства є підґрунтям для вибору способу узгодження інтересів його стейкхолдерів.
Діагностику ресурсного забезпечення підприємства проведено відповідно до комплементарної мети управління його економічною безпекою з використанням методів експертного оцінювання за шкалою: 0-50 балів – недостатнє ресурсне забезпечення; 51-100 – достатнє ресурсне забезпечення; 100 балів і вище – надмірне ресурсне забезпечення. Як недостатній, так і надлишковий рівень ресурсного забезпечення підприємства може бути причиною виникнення загроз економічній безпеці підприємства.
За результатами проведених у роботі розрахунків встановлено, що в цілому стан ресурсного забезпечення досліджуваних підприємств є задовільним, проте до надмірний рівень трудових ресурсів ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (понад 100 балів), надлишковість інформаційних ресурсів ПрАТ "Луганське спеціалізоване підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації Спецавтоматика" та недостатність матеріальних ресурсів ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" можуть бути причиною виникнення загроз їхній економічній безпеці.
Результати діагностики управління економічною безпекою підприємства ще раз проілюстрували надважливість впливу людського чинника на процес такого управління. Тому в роботі введено поняття "акмеобезпекологія", яке є утворено за результатами використання методів аналогії та інтеграції на стику понять "безпекознавство" та "акмеологія", що комплексно описує спроможність менеджменту підприємства застосовувати в управлінні економічною безпекою найрезультативніші інструменти, використовуючи відповідним чином розвинені когнітивні, операційні та особистісні компетенції менеджерів.
Результативність управління економічною безпекою підприємства розглядається як сумісне досягнення імперативної та домінантної цілей такого управління, тобто узгодження інтересів стейкхолдерів підприємства та протистояння загрозам його економічної безпеки. Комплементарну мету – формування ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства – реалізовано шляхом перерозподілу ресурсів задля досягнення імперативної та домінантної цілей в такий спосіб, щоб вони не вступали у протиборство. Сумісне досягнення імперативної та домінантної цілей управління економічною безпекою підприємства в разі необхідності може додатково корегуватись, наприклад, на обсяг ресурсного забезпечення, зарезервованого для зміцнення економічної безпеки підприємства. Корегування може бути здійснено із застосуванням відповідного коефіцієнта та за своєю суттю бути акселератором досягнення результативності управління економічною безпекою підприємства .
Запропонований підхід до розуміння результативності управління економічною безпекою підприємства принципово відрізняється від наявних. Найчастіше поняття результативності ототожнюється з поняттям ефективності, що свідчить про недостатність наукового опрацювання досліджуваної проблематики, її поліморфний характер і недосконалість наявних теоретико-методологічних підходів. Тому в роботі за основу взято логіку підпорядкування показників ефективності показникам результативності, відповідно до чого запропоновано оцінювати ре-зультативність управління економічною безпекою крізь призму оцінювання ефективності управління економічною безпекою підприємства, яке, в свою чергу, спирається на співвідношення обсягів відверненої і заподіяної шкоди. Хоча необхідно визнати, що такий підхід до оцінювання ефективності не позбавлений недоліків, пов’язаних як з труднощами в отриманні релевантної інформації, так і з інтерпретацією результатів розрахунків, які можуть виникнути внаслідок від’ємного значення показника.
Оцінювання результативності управління економічною безпекою підп-риємства потребувало вибору критеріїв оцінювання, застосування яких дозволяє встановити тип і метрики шкали її вимірювання. Наразі дослідження результативності економічних процесів розвиваються під впливом двох домінант, кожна з яких, у свою чергу, являє собою діалектичну єдність кількох складових. Перша домінанта стосується подолання суперечності між наявністю ресурсів та результатами їхнього використання, а саме зіставлення отриманих результатів з ресурсами, витраченими за період досягнення таких результатів. Друга домінанта стосується усунення невизначеності у тріаді "мета – спосіб – результат". Крім того, існує ще одна логічна проблема – зіставлення цілей і результатів управління економічною безпекою підприємства, яку частково можна розв’язати шляхом створення метрики, яка була б зрозумілою для суб'єктів управління економічною безпекою підприємства. Особливе місце у такій метриці посідає вибір критеріїв оцінки результативності, який, в свою чергу, залежить від багатьох чинників. Тому у роботі ідентифіковано та обґру-нтовано критерії оцінки результативності досягнення цілей управління економічною безпекою підприємства.
В основу оцінювання результативності управління економічною безпекою підприємства покладено принципи цілеспрямованості, достовірності, повноти, прозорості, комплексності, вимірності, інформаційної забезпеченості та економічності. Оцінювання результативності управління економічною безпекою підприємства розглядається як упорядкована послідовність надання економічним процесам, явищам, суб'єктам, об'єктам системи економічної безпеки певних символів або чисел, на основі заздалегідь визначених правил і процедур, застосування яких скеровано на адекватність відображення реальної еко-номічної дійсності. Запропоновано таку послідовність оцінювання результативності управління економічною безпекою підприємства: ідентифікація загроз економічній безпеці підприємства; розробка і реалізація превентивних заходів щодо запобігання таким загрозам; оцінювання дієвості превентивних заходів щодо запобігання загрозам; виявлення причин недостатньої дієвості превентивних заходів щодо запобігання загрозам; виявлення нових загроз та ідентифікація ступеня їхньої невідворотності; оцінювання вартості комплексу заходів щодо запобігання загрозам або подолання наслідків їхньої дії; призначення ві-дповідальних за реалізацію комплексу таких заходів.
Останнім етапом оцінювання результативності управління економічною безпекою підприємства є виявлення чинників, вплив яких може перешкоджати її досягненню. Зокрема, виділено такі чинники, що, підсилюючи недосконалість механізмів узгодження інтересів стейкхолдерів підприємства, негативно впливають на результативність управління його економічною безпекою: орієнтація підприємства на конкретного замовника, випуск продукції "на замовлення"; прозорість, незайнятість багатьох ринкових ніш; особливості управлінської культури, технократизм і техніцизм мислення більшості керівників підприємств, що призводить до переважання інтуїтивно-досвідних механізмів ухвалення рішень над раціональними. Аналіз впливу таких чинників передбачає потребує встановлення їхнього ізольованого впливу на коливання значення узагальненого показника результативності управління економічною безпекою підприємства.
Результати оцінювання результативності управління економічною без-пекою підприємства оформлюються у вигляді спеціальної карти, заповнення якої передбачає багаторазове дублювання виявлених загроз економічній безпеці підприємства. Натомість вартість заходів, які повторюються стосовно різних загроз, ураховувати у відповідному бюджеті підприємства потрібно одноразово.
Водночас навіть за високих значень показників результативності управління економічною безпекою підприємства його економічна свобода може бути різною. Наприклад, узгодження інтересів стейкходерів підприємства з використанням шантажу може бути результативним, проте використання такого способу не може не обмежувати економічної свободи підприємства. У свою чергу, оцінювання економічної свободи підприємства потребує створення інформаційної бази, для чого у роботі запропоновано показник міри економічної свободи – ecolibert, діапазон значень якого починається з 1.
Міру економічної свободи підприємства пропонується визначати за допомогою формального виразу, чисельник якого представлений показником узгодженості інтересів стейкхолдерів підприємства, а знаменник – показником оцінки загроз його економічній безпеці. Принциповою позицією при оцінюванні результативності управління економічною безпекою підприємства є виявлення не лише кількісних ознак міри економічної свободи, визначених за результатами обчислення значень показника міри економічної свободи, але і якісних такої міри. Тому відповідно до ecolibert пропонується визначити діапазон міри економічної свободи підприємства від абсолютної свободи до залежності.
Управління економічною безпекою вітчизняних підприємств потребує організаційної підтримки. В умовах сьогодення така підтримка має охоплювати, перш за все, сукупність управлінських, фінансово-економічних, правових відносин, що вимагає від фахівців певних знань з менеджменту, економіки, права тощо. Тому у роботі дістало подальшого розвитку уявлення про організаційну підтримку системи економічної безпеки підприємства, відповідно до якого сутність такої підтримки зводиться до здійснення професіоналами служби безпеки координаційної діяльності з установлення порядку та визначення умов функціонування підрозділів підприємства, формування постійних і тимчасових відносин між такими підрозділами, а також підприємством і зовнішніми структурами, діяльність яких пов’язана з наданням правоохоронних, юридичних, інформаційних, консультаційних, науково-дослідних, фінансових та інших видів послуг, загал яких сприяє досягненню тріади цілей управління економічною безпекою підприємства.
Форми та способи організаційної підтримки є різними, їхній вибір залежить від впливу низки чинників. Так, якщо управління економічною безпекою підприємства скеровано лише на виживання, організаційна підтримка буде представлена в інформаційно-маркетинговому форматі й надана за аутсорсинговою схемою. Якщо ж управління економічною безпекою скеровано на розвиток, то організаційна підтримка має бути активною, різноплановою та спиратися як на дії внутрішніх фахівців, так і фахівців, залучених ззовні.
Таким чином, у дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження створено теоретичний базис управління економічною безпекою підприємства, який представлено сукупністю взаємопов’язаних процесів у системі економічної безпеки підприємства, скерованих на набуття певної міри економічної свободи підприємства в межах об’єктивних і суб’єктивних обмежень, властивих системі економічної безпеки.
1. Безпека з позиції безпекознавства розглядається як множина елементів, взаємозв’язок яких зумовлює цілісність системи. Дослідження безпеки як загальнонаукової категорії, розгляд її епістемології, здійснений з використанням положень екосестейту, екосекенту, загальної теорії систем, теорій і концепцій функціонування та розвитку підприємства, а також за результатами опрацювання наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічної свободи, гармонізації інтересів, управління підприємством дозволили виявити розмаїття зв’язків, що мають місце як усередині досліджуваного об’єкта, так і в його взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, розглянути структуру системи економічної безпеки та пояснити генезу економічної безпеки підприємства.
2. Вивчення системотворення економічної безпеки підприємства є основоположною конструкцією дослідження. Під системою економічної безпеки підприємства, на відміну від традиційно використовуваних тлумачень, у роботі розуміється цілісна сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних процесів, реалізацію яких має необхідно скеровувати на досягнення певної міри економічної свободи підприємства. Визначальна роль в системі економічної безпеки підприємства, яка розглядається як об’єкт управління, належить економічному вибору, який слугує досягненню головної мети – економічної свободи підприємства. У системі економічної безпеки підприємства економічний вибір розглядається як вибір найкращого з альтернат