Вихор Світлана Теодозіївна. Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку

Короткий опис

Вихор Світлана Теодозіївна. Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку : Дис... канд. наук: 13.00.07 - 2006.

Вихор С.Т. Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 теорія і методика виховання. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2006.
Дисертацію присвячено проблемі ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку.
У дослідженні представлено результати теоретичного й експериментального вивчення процесу ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Розширено і уточнено зміст понять «ґендерне виховання», «ґендерна вихованість»; визначено взаємозв’язок і взаємозалежність понять «ґендерний» і «статеворольовий»; обґрунтовано критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти) та рівні ґендерної вихованості (достатній, середній, низький).
Уточнено сутність, принципи ґендерного виховання, конкретизовано методи його реалізації, систематизовано фактори ґендерного виховання. Встановлено, що ґендерний підхід є необхідною передумовою реалізації ґендерного виховання. Набули подальшого розвитку положення про роль ґендерного підходу в контексті особистісно зорієнтованого виховання. Експериментально перевірено педагогічні умови підвищення ефективності ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Доведено ефективність педагогічних умов і змісту виховання, спрямованого на пом’якшення ґендерних стереотипів у школярів 811 класів. Визначено шляхи взаємодії сім’ї і школи, подано рекомендації батькам і педагогам для підвищення ефективності ґендерного виховання школярів.

1. Подальший розвиток в Україні демократичних процесів та ґендерної рівності, як умови сталого розвитку суспільства, ставлять якісно нові вимоги до підготовки підростаючого покоління та виконання молоддю сімейних, професійних, соціальних ролей, які відображали б зміни в ґендерній стратифікації суспільства. Підвищення рівня знань вчителів, батьків та учнів щодо соціально-психологічних процесів, що відбуваються при становленні ґендерної ролі, є шляхом розв’язання суперечності між новим змістом ґендерних ролей та повільними змінами у свідомості.
2. Ґендерний підхід в освіті, як механізм досягнення ґендерної рівності та утвердження рівних можливостей для самореалізації кожної особистості передбачає: відсутність орієнтації на «особливе призначення» чоловіка чи жінки; заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості; пом’якшення ґендерних стереотипів; врахування соціально-статевих відмінностей. Ґендерний підхід є необхідною передумовою реалізації ґендерного виховання і виступає складовою особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу.
3. Сутність ґендерного виховання полягає у запереченні принципу «рівність у тотожності» та прийнятті ідеї «рівність у відмінностях». Визначено взаємозв’язок та взаємозалежність між категоріями «ґендерне» і «статеворольове» виховання як пов’язаними, проте не тотожніми аспектами статевого виховання. Конкретизовано методи реалізації ґендерного виховання (тестування, міні-лекція, відкрите і приховане педагогічне спостереження, дискусія, проблемний виклад матеріалу, метод незалежних характеристик, незакінчених речень, рольові ігри, мозковий штурм, кейс-метод, побудова уявних і реальних педагогічних ситуацій, метод вільних асоціацій); уточнено зміст понять «ґендерне виховання», «ґендерна вихованість»; визначено його основні фактори (сім’я, школа, засоби культури).
4. Метою ґендерного виховання є «ґендерна вихованість», яка включає когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти.Когнітивний компонентспрямований на формування уявлень про: себе як представника певної статі; зміст ґендерних ролей; усвідомлення ролей і функцій ґендерних стереотипів; те, що зміст сучасних ґендерних ролей ширший, ніж той, що випливає з біологічних відмінностей; чоловіки і жінки мають незначні психологічні відмінності, причому внутрішньостатеві відмінності переважають міжстатеві.Емоційно-ціннісний компонентвключає усвідомлення «переваг та недоліків» статі, ціннісних орієнтацій, потреб та мотивів, які пов’язані з моральним розвитком особистості, зокрема: формування позитивного ставлення до власної статі та повагу до іншої; усвідомлення рівних можливостей для осіб різної статі; акцент на загальнолюдські цінності; орієнтацію на партнерські взаємини та егалітарний шлюб.Поведінковий компонентвключає засвоєння моделей ґендерних ролей і реалізацію їх у житті, що знаходить вираження у: спільній діяльності на засадах ґендерної рівності, взаємоповаги, взаємозамінності; включенні в нетипові для статі види діяльності; відсутності в поведінці проявів неповаги до іншої статі, зокрема у спілкуванні.
5. Старший підлітковий та ранній юнацький вік є сприятливим для ґендерного виховання і характеризується: почуттям дорослості, «чуттям статі», суперечністю між необхідністю наслідувати ґендерні стереотипи і бажанням ствердити власні норми і цінності, виникненням потреби спілкуватись з однолітками протилежної статі, необхідністю самовизначення, вибору життєвого і професійного шляху, формуванням світогляду. Експериментально перевірено і доведено актуальність та ефективність спецкурсу з пом’якшення ґендерних стереотипів; виявлено й окреслено незначні відмінності при здійсненні ґендерного виховання в старшому підлітковому та ранньому юнацькому віці.
6. Аналіз факторів ґендерного виховання засвідчує, що воно є недостатнім для повноцінної реалізації особистості в суспільстві. При вихованні хлопчиків і дівчаток у сім’ї існує асиметрія, яка полягає в тому, що хлопчика насамперед виховують як активного громадянина, а потім батька, чоловіка; дівчинку як матір, дружину, а потім члена суспільства. Підтверджено, що в сучасній школі мають місце елементи «прихованого навчального плану»: вчителі неоднаково оцінюють, карають учнів різної статі, виявляють нерівноцінне ставлення до них, опосередковано пропагують ґендерні стереотипи; підручники зорієнтовані на маскулінний культурний ідеал. Проголошена зміна стратегії виховання на особистісно зорієнтовану реалізується в практиці школи недостатньо, оскільки більшість учителів, переважно жінок, взаємодіє з учнями на засадах навчально-дисциплінарного підходу, або не готова до педагогічної взаємодії на засадах особистісно зорієнтованого виховання. Ґендерна культура суспільства, як соціалізуючий фактор, через ЗМІ формує у школярів дихотомічні уявлення про статус, роль і призначення кожної статі, чим закріплює поширені у масовій свідомості погляди на ґендерні ролі.
6. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови ґендерного виховання: реалізація ґендерного підходу в організації особистісно зорієнтованого виховання; формування ґендерної чутливості вчителів, учнів, батьків; використання в освітній практиці результатів ґендерного аналізу змісту навчально-методичної літератури з метою пом’якшення впливу ґендерних стереотипів на суб’єктів навчально-виховного процесу; реалізації змісту ґендерного виховання в процесі вивчення факультативного спецкурсу «Ґендерні стереотипи».
7. Специфіка виховної роботи з ґендерного виховання полягає в комплексному поєднанні методів формування свідомості та поведінки з інтерактивними методами навчання і виховання, зокрема необхідністю моделювати реальну, емоційно насичену життєву ситуацію. Достатньо ефективним є використання засобів етнопедагогіки.
8. За результатами формувального експерименту сформульовано педагогічні рекомендації з ґендерного виховання для вчителів та батьків учнів 8-11 класів. Вони передбачають уміння аналізувати та пояснювати матеріали ЗМІ, навчально-методичну літературу на предмет наявності ґендерних стереотипів з метою їх пом’якшення; однаково залучати хлопців і дівчат до нетипових для статі видів діяльності для формування партнерства, взаємодії, взаємозамінності; однаково оцінювати, карати учнів та виявляти рівноцінне ставлення до них; уникати елементів сексизму в діяльності, спілкуванні; обговорювати з учнями старшого підліткового та раннього юнацького віку проблеми кожної статі (етичні, психологічні, соціальні), що стосуються рівності та взаємозамінності ролей у сім’ї та суспільстві.
Здійснене дослідження не претендує на остаточне вирішення проблеми ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Виконана дисертаційна робота дозволила визначити ряд актуальних завдань для майбутнього дослідження проблеми ґендерного виховання. По-перше, вимагають подальшого вивчення всі вікові етапи і розробка специфіки ґендерного виховання для кожного з них; по-друге, розкриття факторів ґендерного виховання вимагає поглибленого вивчення, врахування впливу позашкільних установ, молодіжних організацій, субкультури тощо; по-третє, недослідженими залишаються відмінності між міською та сільською вибірками.