Яковлєва Вікторія Анатоліївна. Теоретичні і методичні основи формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів

Короткий опис

Яковлєва Вікторія Анатоліївна. Теоретичні і методичні основи формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.- Дисертація д-ра пед. наук: 13.00.07, Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. - Київ, 2015.- 599 с.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

На правах рукопису

ЯКОВЛЄВА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК [373.035 - 057.87]:37.018.32

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ВИПУСКНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Шевченко Галина Павлівна,
доктор педагогічних наук, професор
член-кореспондент НАПН України

Київ – 2015

ЗМІСТ стор.
ВСТУП………………………………………………………........... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ У ВИПУСКНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ…………………….

23
1.1.Наукові підходи до визначення сутності поняття «життєва компетентність»…………………………………………………………
23
1.2.Специфіка формування життєвої компетентності у випускників шкіл-інтернатів у сучасному суспільстві……………..
54
1.3.Самостійна життєдіяльність випускників шкіл-інтернатів як складова життєвої компетентності особистості………………………
88
Висновки до першого розділу…………………………………… 101
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТИ У КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ…………………………………

105
2.1.Стан проблеми соціального сирітства вихованців загальноосвітніх інтернатних закладів………………………………..
105
2.2. Особливості учнівського контингенту загальноосвітніх
інтернатних закладів………………………..............................................
123
2.3. Етапи становлення та типи інтернатних закладів…………... 144
2.4.Основні напрямки функціонування сучасних загальноосвітніх шкіл-інтернатів……………………………………...
167
Висновки до другого розділу………………………………….... 202
РОЗДІЛ 3. СТАН СФОРМОВАНОСТІ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ВИПУСКНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ………………………………………….

206
3.1. Критерії, показники та рівні сформованості життєвої компе-тентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів……
206

3.2. Стан сформованості професійної компетентності педагогів
щодо формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів……………………………….

234
Висновки до третього розділу…………………………………... 257
РОЗДІЛ 4. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ВИПУСКНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ…………………………………………

263
4.1. Концептуальні засади та педагогічні умови формування
життєвої компетентності у випускників інтернатних закладів……….
263
4.2.Структурно-функціональна модель формування життєвої
компетентності у випускників інтернатних закладів………………….
292
4.3. Соціально – трудова діяльність як засіб формування життєвої компетентності у випускників інтернатних закладів……….
333
4.4. Гуманістична підтримка випускників інтернатних закладів.. 349
4.5.Аналіз результатів дослідно – експериментальної роботи…. 371
Висновки до четвертого розділу………………………………….. 390
ВИСНОВКИ………………………………………………………. 396
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 401
ПОНЯТІЙНО –ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ……………. 465
ДОДАТКИ…………………………………………………………. 473

ВСТУП

Актуальність теми. Соціокультурний та економічний стан сучасного суспільства, політична нестабільність, воєнні події на Сході України, руйнація духовних цінностей значно загострили проблему формування у підростаючих поколінь життєвої компетентності, загальнолюдських і національних цінностей, духовно-моральних ідеалів, почуття патріотизму, ціннісних орієнтацій на успішність завдяки натхненній праці. Успішна самореалізація молодої людини можлива тільки за наявності її особистої системи цінностей, яка має бути адекватною мінливим умовам сьогодення.
На розв’язання цих завдань спрямовані важливі державні документи – Закон України «Про освіту», Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки, Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, в яких робиться наголос на тому, що успішна самореализація молодої людини можлива тільки за наявності її особистої системи цінностей, яка має бути адекватною мінливим умовам сьогодення.
Зокрема, мета Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки передбачає забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними задатками, здібностями, потребами на основі навчання упродовж життя.
Ключовими напрямами державної освітньої політики мають стати:
–реформування системи освіти на основі філософії «людиноцентризму» як стратегії національної освіти;
–модернізація структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу, переорієнтації змісту освіти на цілі сталого розвитку;
–побудова ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді [306].

Це актуалізує проблему дослідження структури, закономірностей і механізмів формування життєвої компетентності молодих людей. Адже для останніх проблема формування життєвої компетентності є особливо актуальною.
Аналіз стану наукової розробки проблеми показує, що її дослідження стають все більш різноспрямованими.
Найбільш розробленими є її педагогічний (О. Артюх, О. Бабіч, Б.Вульфсон, М. Євтух, І. Єрмаков, Т. Єрмаков, Є. Зеленов,Л. Канішевська, В.Козирєва, О. Кононко, Л. Москальова, В. Нищета, В. Оржеховська, С.Рашидов, М. Роганова, Т.Титаренко, Р. Сопівник, А. Хуторський, Г.Шевченко, І. Ящук), соціально-психологічний ( К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, В. Вінс, С. Воронова, І.Зимня, Е.Зеєр, Т. Кравченко, С.Краснокутська, Л.Кузьміна, Г.Несен, Ж.Перре, Дж.Равен, Л. Сохань, Г.Халаж, В.Хутмахер, В. Циба та інш.), соціологічний (О. Антонова, О. Безпалько, І. Батлер, Д. Боулбі, В. Бочарова, Д. Робертс та інш.) та філософський ( К. - О. Апель, Х. Арендт, Ю. Бардін, Е. Берн, М. Степаненко та інш.) аспекти.
Дослідження процесу формування життєвої компетентності особистості спрямовано, також, на аналіз процесу формування її окремих різновидів – компетентності комунікативної (Е. Берн, О. Бодальов, В. Бойко, Є. Віноградова, К. Волинка, Л. Галігузова), професійної ( Н. Бібік, Ю.Варданян, Д. Годлевська, Є. Головаха, Я. Гошовський, В. Ягупов), інформаційної (Т. Богданова, С. Каракозов, О. Толстих, В. Цимбалюк), соціальної ( П. Бергер, Н. Бойко, В. Бочарова, Л. Буїва, Ю. Ган, С.Краснокутська, М. Етліс) тощо.
Прагматична орієнтація у вихованні узгоджується з адаптацією, пристосуванням індивіда до наявних соціальних, культурних умов і цінностей суспільства.
Тому, донедавна, педагогічна наука найбільшу увагу приділяла формуванню життєвої компетентності особистості на основі наявних ідеологічних установок ( К. Вербова, С. Воронова, Г. Голуб, П. Горностай, В. Дмитрук, І. Єрмаков, В. Плотников та ін.).
Особливе місце в розвитку особистості, в межах цього напряму, приділялося дослідженням колективних перспектив (І. Березко, В. Вугрич, Г. Горак, А. Макаренко, Я. Ніколаєнко, О. Чуланова та ін.). Відповідно й перспектива тут розглядається як засіб, стимул виховної діяльності, метод педагогічного впливу для досягнення людиною її життєвих цілей.
З гуманістичних позицій виконана ціла низка досліджень вітчизняних учених, особливу значущість у яких надавалось проблемам розвитку ціннісних орієнтацій особистості , що дає змогу розглядати людину як мету, а не засіб суспільного розвитку (О. Антонова-Турченко, І. Бех, Л. Волинець, М. Євтух, І. Іванова, Л. Канішевська, Н. Комарова, І. Пєша, Г. Шевченко та ін.). Ідея гуманізації навчально-виховного процесу знаходить відображення у розробці конкретних прийомів, способів і методів творчої взаємодії педагогів та вихованців, оптимістичного прогнозування і проектування розвитку особистості учня (Ш. Амонашвілі, О. Газман, В. Доній, В. Жога, Є. Зеленов, Г. Нессен, В. Нищета, Л. Москальова та ін.).
Чільне місце у цьому контексті набувають дослідження процесу формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, які стоять на порозі переходу від дитинства до самостійної відповідальної дорослості. Негативний вплив на їх особистісний розвиток здійснюють умови життя і виховання в закладі, порушення системи дитячо-батьківських стосунків. Вихованці інтернатних закладів є обмеженими у соціальних зв’язках із навколишнім світом, вони переважно не можуть розраховувати на матеріальну чи моральну підтримку батьківської сім’ї, рідних і близьких людей, тому необхідно сформувати у них спрямованість на досягнення успіху, активність, ініціативність у вирішенні різноманітних суспільних завдань.
Найсприятливішим для формування життєвої компетентності випускників інтернатних закладів виступає підлітковий вік, що характеризується інтенсивним розвитком інтелектуальних здібностей, усвідомленням домагань на соціальне визнання, прагненням до саморозвитку, самоствердження своєї індивідуальності тощо.
Аналіз сучасного стану випускників загальноосвітніх інтернатних закладів дозволяє визнати, що виховання в цих закладах лише певною мірою забезпечує їм безпроблемне існування у подальшому житті. Тому формування життєвої компетентності для них є надзвичайно важливим і актуальним, що дасть їм можливість визначити ціннісний вектор свого життєвого шляху.
На необхідність формування життєвої компетентності в учнівської молоді звертали увагу Ш.Амонашвілі, О.Безпалько, І.Бех, В.Вінс, В.Вугрич, В.Горський, В.Доній, І.Єрмаков, В.Жога, Л.Канішевська, Б. Кобзар, Г.Несен, Л.Сохань, І.Степаненко, М.Степаненко, В.Покась, Г.Покиданов, Є. Постовойтов, В.Слюсаренко, І. Тараненко, М. Лебедик, А. Мудрик, А. Позняков, В. Нищета, О.Чуланова, Г. Шевченко, І. Ящук та інші.
Незважаючи на декларування духовного і морального відродження у формуванні особистості випускників шкіл-інтернатів, актуальним залишається ствердження справжніх гуманістичних цінностей загальнолюдського і національного характеру. У масовій практиці вихованцям, як і раніше, пропонується роль об'єктів педагогічного впливу, а не активних суб'єктів соціального життя. Звідси необхідність посилення значимості індивідуально-особистісного підходу у формуванні життєвої компетентності учнів. За такого підходу, в якості мети визначається формування здатності особистості до самостійного і відповідального вибору дій, незалежної позиції, тобто, до життєвого самовизначення тощо.
Сьогодні, у педагогічній теорії і практиці панує абсолютизація процесу програмованого виховання, відповідно до якого випускники інтернатних закладів формуються тільки шляхом свідомого засвоєння ними форм і способів діяльності, що склалися в суспільстві, та запропонованих у спеціально організованих навчально-виховних закладах, де це має цілеспрямований характер.
Нестабільність соціальної ситуації обумовлює серйозність завдань, які постають перед усіма соціальними інститутами. Реалізація унікальних людських можливостей, підготовка до складностей життя стають провідною метою освіти, що здійснюється не тільки в умовах загальноосвітніх інтернат них закладів але і далеко за її межами. Більше того, трансформується сама оцінка сутності виховання як особливого виду духовної культури – духовного відтворення особистості. Особливо це важливо в нинішній ситуації, коли створюється реальна небезпека розпаду всіх суспільних зв'язків, роз'єднання поколінь, втрати традицій, усієї системи успадкування культурно-історичного досвіду. Це вимагає подолання вузько функціонального підходу до вирішення означеної проблеми і виходу на науковий рівень проблеми формування життєво компетентної особистості.
Необхідна інтеграція методичних і теоретичних основ наук про людину, включаючи і психолого-педагогічні.
Але, на жаль, незважаючи на ряд праць, які стосуються окремих аспектів формування життєвої компетентності молоді, такий її аспект, як формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів майже не досліджувався.
Дана проблема ще не стала предметом наукового аналізу й надбанням нашої національної педагогіки. Залишається не розробленою концепція, яка визначає сутність та структуру життєвої компетентності, не виявлені критерії, показники та рівні сформованості життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, не визначені умови її становлення у даної групи вихованців.
Проблема формування життєвої компетентності особистості складна та різноманітна. Результати аналізу практики виховної роботи з формування життєвої компетентності випускників інтернатних закладів підтверджують, що цьому аспекту в школах-інтернатах не надається належна увага, оскільки відсутня системність у цьому напрямку роботи, переважають вербальні методи і форми виховання. Звідси виникає ряд істотних суперечностей між:
–об’єктивною потребою сучасного суспільства у формуванні життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів та недостатньою розробленістю теоретичних основ формування та розвитку цього особистісного утворення;
–суспільною значущістю формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів та відсутністю організації цього процесу на практиці;
–значним потенціалом соціально-трудової діяльності щодо формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів та його недостатнім використанням в практиці зазначених установ;
–прагненням випускників шкіл-інтернатів до формування життєвої компетентності та умовами, що не забезпечують ефективність її формування;
–необхідністю формування професійної компетентності у педагогів шкіл-інтернатів до формування життєвої компетентності у випускників цих закладів та відсутністю оновленого змісту, форм і методів такої діяльності.
Ці суперечності негативно позначаються на формуванні життєвої компетентності випускників інтернатних закладів. З їх усуненням пов'язана можливість ефективного розвитку досліджуваної проблеми.
На сучасному етапі цивілізаційного розвитку особливої актуальності набуває проблема створення умов для формування особистості, яка здатна до самоактуалізації, співвіднесення внутрішнього і зовнішнього, створення нового не лише для себе, а й для суспільства. Соціальні та гуманітарні проблеми формування життєвої компетентності особистості виходять на рівень пріоритетних у суспільстві.
Аналіз широкого діапазону робіт із проблеми дозволяє зробити висновок про те, що все відчутніше проявляються недоліки підготовки педагогів шкіл-інтернатів до здійснення відповідної діяльності. Керування процесом формування життєво компетентної особистості повинно будуватися відповідно до сучасної складної соціодинаміки, коли визначальною рисою суспільства виступає її антропогенний характер. У цих умовах змінилася сама особистість, її потреби, інтереси, схильності, спрямованість, ціннісні орієнтації, що впливають на психолого-педагогічні аспекти її становлення.
Актуальність, наявні протиріччя, недостатній рівень теоретичної й практичної розробки проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Теоретичні і методичні основи формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри педагогіки та теорії і методики технологічної освіти Державного вищого навчального закладу «Криворізького національного університету» Криворізького педагогічного інституту (ДВНЗ «КНУ» КПІ) «Формування компетентності майбутніх вчителів технологій», затвердженої Вченою радою ДВНЗ «КНУ» КПІ (протокол № 4 від 14.11. 2007 р.) Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 6 від 26.01.2011 р.), схвалена Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 4 від 24.04.2012 р.).
Мета дослідження: полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні сутності категорії життєвої компетентності, розробці структурно-функціональної моделі формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів та експериментальній перевірці педагогічних умов, що забезпечують ефективність її функціонування.
Завдання дослідження:
– проаналізувати стан досліджуваної проблеми у філософській, психологічній та педагогічній літературі;
– розкрити сутність та структуру категорії «життєва компетентність»;
–дослідити специфіку формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів;
– обґрунтувати критерії, показники та рівні сформованості життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів;
– розробити структурно-функціональну модель формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів;
–теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів;
– розробити та впровадити змістово-методичне забезпечення процесу формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.
Об’єкт дослідження – процес формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.
Предмет дослідження – структурно - функціональна модель формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів та педагогічні умови ефективності її функціонування.
Провідна концептуальна ідея дослідження ґрунтується на положеннях та висновках теорій і концепцій щодо: загальних закономірностей процесу формування життєвої компетентності особистості (Л. Сохань та ін.); на ідеї пріоритету загальнолюдських духовних цінностей, (Г.Шевченко); ідеї самоцінності дитинства(Я.Корчак); ідеї єдності виховання й життя дитини через включення в процес трудової колективної діяльності (А.Макаренко); ідеї виховання в дитини цінності життя за допомогою самого життя (Ш.Амонашвілі), розвитку та функціонування шкіл-інтернатів в Україні ( Б. Кобзар, В. Покась, Є. Постовойтов, В. Слюсаренко та ін.), виховання соціальної зрілості особистості (Л. Канішевська), особливостей виховної роботи в школах-інтернатах у контексті підготовки учнів до життя і діяльності у громадянському суспільстві (О. Безпалько, В. Вугрич та ін.), наукових ідеях компетентнісного та гуманістичного підходів.
Концепція дослідження. Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що «життєва компетентність» – особистісна характеристика випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, які потребують особливої уваги, і яка будується на системі загальнолюдських духовних цінностей, моральних ідей, на прагненні стати успішними у житті людьми на основі натхненної праці над собою у процесі життєтворчості.
Аналіз специфіки учнівського колективу шкіл-інтернатів показав, що випускники таких закладів потребують неординарних, нешаблонних підходів у процесі формування їх життєвої компетентності.
Негативний вплив на їх особистісний розвиток здійснюють умови життя і виховання в інтернатному закладі, порушення системи дитячо-батьківських відносин. Вихованці інтернатних закладів є обмеженими у соціальних зв’язках із навколишнім світом, вони переважно не можуть розраховувати на матеріальну чи моральну підтримку батьківської сім’ї, рідних і близьких людей, тому найважливішими завданнями виховання учнів шкіл-інтернатів є створення умов, які б сприяли формуванню в них спрямованості на досягнення успіху, активність, ініціативність у вирішенні різноманітних життєвих проблем.
Наявність невпевненості у своїх силах позначається на їх життєвій компетентності і тому не можна формально та спрощено інтерпретувати положення про те, що випускники шкіл-інтернатів мають рівні можливості. Ці можливості в системі суспільного життя, освіти, побуту можна надати, але скористатися ними, реалізувати їх самостійно у повному обсязі може далеко не кожний з них.
Методологічними підходами до дослідження проблеми формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів визначено компетентнісний і гуманістичний.
Компетентнісний підхід ототожнюється з оволодінням особою комплексом компетенцій; передбачає наявність комплексу вмінь особи розв’язувати певні проблеми. Використання компетентнісного підходу передбачає: формування практичних умінь вихованців свідомо й відповідально залучатися до системи соціальних відносин; готовність випускників загальноосвітніх інтернатних закладів до сімейного життя, самостійної трудової діяльності, здатність відстоювати громадянську і моральну позицію; оволодіння вихованцями уміннями самостійно реалізовувати свої життєві плани.
Реалізація гуманістичного підходу передбачає: ставлення до людини як до найвищої цінності, сприяння виявленню взаємної відкритості, відвертості; виховання у дитини почуття власної цінності та гідності; формування у випускників умінь вирішувати складні життєві проблеми; розвитку здібностей конструювати життєво цінну діяльність.
Формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів має здійснюватися на принципах: життєво-ціннісної самодіяльності, соціальної відповідальності, суб’єкт-суб’єктної взаємодії і забезпечувати якісні зміни у рівнях сформованості життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.
Теоретико-методичними основами формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів є: визначення сутності життєвої компетентності як наукового поняття, компонентів, критеріїв, показників та рівнів сформованості життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, педагогічних умов формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, структурно-функціональної моделі формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, форм і методів педагогічної діяльності.
Процес формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів ґрунтується на використанні відповідного діагностичного інструментарію для визначення сукупності показників, що характеризують знання про життєву компетентність, соціальне та професійне самовизначення, поведінку випускників поза межами інтернатного закладу. Результати педагогічної діагностики дозволяють виявити недоліки у навчально-виховному процесі шкіл-інтернатів щодо формування життєвої компетентності випускників, коригувати їх завдяки прогнозуванню й апробації сукупності педагогічних умов.
Формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів здійснюється за умов змістового та методичного забезпечення цього процесу.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів буде більш ефективним, якщо здійснюватиметься відповідно до науково обґрунтованих теоретико-методичних основ, а саме: визначення сутності життєвої компетентності як наукового поняття, компонентів, критеріїв, показників та рівнів сформованості життєвої компетентності випускників, педагогічних умов формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, структурно-функціональної моделі формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, інтерактивних форм і методів педагогічної діяльності.
Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки теорій і концепцій щодо: загальних закономірностей процесу формування життєвої компетентності особистості (П. Горностай, Є. Зеленов, І, Єрмаков, В. Горський, Л. Канішевська, В. Ларцев, Г. Несен, Л. Сохань, М. Степаненко, І. Тараненко та інші) та її окремих різновидів – компетентності комунікативної ( Е. Берн, О. Бодальов, В. Бойко, Є. Віноградова, К. Волинка, Л. Галігузова), професійної (Н. Бібік, Ю. Варданян, Д. Годлевська, Є.Головаха, Я. Гошовський, В. Ягупов), інформаційної (Т. Богданова, С. Каракозов, О. Толстих, В. Цимбалюк), соціальної (П. Бергер, Н. Бойко, В. Бочарова, Л. Буїва, Ю. Ган, С. Краснокутська, М. Етліс) тощо; гуманістичного (Ш. Амонашвілі, Л. Канішевська, Я. Корчак, К. Роджерс, В. Сухомлинський, Г. Шевченко та інші ) та компетентнісного підходів у вихованні (І. Єрмаков, Є, Павлютенко, Л. Сохань, О. Овчарук, А. Хуторський); розвитку та функціонування шкіл-інтернатів в Україні (В. Вугрич, Б. Кобзар, В. Покась, Г. Покиданов, Є. Постовойтов, В. Слюсаренко та інші); формування життєвої компетентності особистості на основі наявних ідеологічних установок ( К. Вербова, С. Воронова, Г.Голуб, П. Горностай, В. Дмитрук, І. Єрмаков, В. Плотников та ін.) та формування життєвих перспектив ( І. Березко, В. Вугрич, Г. Горак, А.Макаренко, Я. Ніколаєнко, О. Чуланова та ін.); розвитку особистості під впливом середовища і виховання (І. Бех, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, І. Ящук та інші); виховання соціальної зрілості особистості ( С. Вершловський, О. Каменєва, Л. Канішевська, М. Лебедик, А. Мудрик, А. Позняков та інші); особливостей виховної роботи в школах-інтернатах у контексті підготовки учнів до життя і діяльності у громадянському суспільстві (О. Безпалько, В.Вугрич, О. Денисюк, Л. Москальова, Ж. Петрочко та інші).
На різних етапах наукового пошуку нами використовувалися положення нормативних документів, спрямованих на поліпшення становища дітей загалом та дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема: законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»», Національної доктрини розвитку освіти, Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти; Указу Президента України «Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві», постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
Використання теоретико-методологічних положень зумовило формування та обґрунтування понятійно-термінологічного апарату дослідження, визначення провідних ідей і методів їх теоретичного обґрунтування, наукового аналізу досліджуваних фактів і явищ педагогічної дійсності, узагальнення, синтезу, експериментальної перевірки, оцінки ефективності педагогічних умов формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.
На різних етапах наукового пошуку використано такі методи дослідження:
теоретичні – аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення для розроблення науково-категоріального апарату дослідження; вивчення нормативних і програмних документів для уточнення завдань, педагогічних функцій загальноосвітніх шкіл-інтернатів та характеристики потенціалу соціально-трудової діяльності шкіл-інтернатів у контексті проблеми формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів у сучасній Україні; синтез, порівняння та зіставлення різних поглядів на проблему дослідження, систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних для розроблення педагогічних умов формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів; теоретичне моделювання для розроблення структурно-функціональної моделі формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів;
емпіричні – діагностичні методи (бесіди, анкетування, тестування, самотестування, метод незакінчених речень, ранжування, вирішення проблемних ситуацій), прогностичні (експертної оцінки); обсерваційні (включене та опосередковане спостереження) застосовувалися для збору емпіричного матеріалу; методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний етапи) використовувався для визначення рівнів сформованості життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, перевірки ефективності педагогічних умов формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів. Результативність експериментальної роботи оцінювалася на основі кількісного і якісного аналізу змін рівнів сформованості життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів, порівняльного аналізу показників експериментальної і контрольної груп.
Експериментальна база дослідження. Дослідно – експериментальна робота здійснювалася на базі Криворізької загальноосвітньої школи-інтернату І – ІІ ступенів № 1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, Криворізької загальноосвітньої школи-інтернату І – ІІ ступенів № 4 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, КНВК« Загальноосвітня школа-інтернат І – ІІІ ступенів № 9 з посиленою № 2, Шепетівської спеціалізованої школи-інтернату І – ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів, Дніпродзержинської загальноосвітньої школи-інтернату № 1 зі спеціальним відділенням спортивною підготовкою» Криворізької міської ради Дніпропетровської області, Хмельницької загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І – ІІІ ступенів для дітей, які потребують корекції розвитку Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, Нікопольскої загальноосвітньої школи-інтернату І – ІІІ ступенів «Гармонія» Дніпропетровської обласної ради, КЗ «Бердянської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І – ІІІ ступенів», Київської спеціалізованої школи-інтернату І – ІІ ступенів № 14 з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу, Уманського НВК «Загальноосвітньої школи-інтернату І – ІІ ступенів імені Ю.О. Гагаріна – педагогічного ліцею». Загальна кількість випускників шкіл-інтернатів, залучених до дослідно-експериментальної роботи, становила 430 учнів, а також 250 педагогів загальноосвітніх шкіл-інтернатів.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що
вперше науково обгрунтовано сутність поняття «життєва компетентність» у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів; розроблено структурно-функціональну модель формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів та визначені педагогічні умови, що забезпечують ефективність її функціонування;
уточнено потенціал соціально-трудової діяльності загальноосвітніх інтернатних закладів у контексті проблеми формування життєвої компетентності у випускників; педагогічні функції загальноосвітніх шкіл-інтернатів у сучасній Україні;
удосконалено методичне забезпечення процесу формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх шкіл-інтернатів; методику діагностики стану сформованості життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів; методику діагностики стану сформованості професійної компетентності педагогів щодо формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів;
дістали подальшого розвитку гуманістичний підхід, який лежить в основі формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів; форми і методи роботи з випускниками загальноосвітніх інтернатних закладів щодо формування їх життєвої компетентності; форми і методи роботи з педагогами щодо формування їх професійної компетентності щодо формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів; показники, критерії і рівні сформованості життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці і впровадженні в практику роботи загальноосвітніх інтернатних закладів змістового і методичного забезпечення процесу формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів: програм та навчально-методичних посібників «Крок у майбутнє», «Інноваційні форми організації виховної роботи у школі», «Сучасні підходи до викладання дисципліни «Теорія і методика технологічної освіти», «Гуманістична підтримка вихованців інтернатних закладів у процесі формування їх життєвої компетентності», монографії «Формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів», колективної монографії «Проектна діяльність у технологічній освіті», колективної монографії «Забезпечення якості освіти: теорія та практика», в яких розглянуто специфіку підготовки майбутніх вчителів технологій щодо роботи у загальноосвітніх інтернатних закладах та розроблені методичні рекомендації щодо ефективного здійснення процесу формування життєвої компетентності випускників для педагогів шкіл-інтернатів.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Криворізької загальноосвітньої школи-інтернату І – ІІ ступенів №1 Криворізької міської ради Дніпропетровської області(довідка №449 від 01.07.2014р.), Криворізької загальноосвітньої школи-інтернату І – ІІ ступенів № 4 Криворізької міської ради Дніпропетровської області (довідка №251 від 16.09.2014р.), КНВК «Загальноосвітня школа-інтернат І – ІІІ ступенів №9 з посиленою спортивною підготовкою» Криворізької міської ради Дніпропетровської області(довідка №251 від 22.05.2014р.), Хмельницької загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І – ІІІ ступенів №2 (довідка №104 від 21.05.2014р.), Шепетівської спеціалізованої школи-інтернату І – ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів(довідка №125 від 23.05.2014р.), Дніпродзержинської загальноосвітньої школи-інтернату №1зі спеціальним відділенням для дітей, які потребують корекції розвитку Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області(довідка №206 від 24.04.2014р.), Нікопольської загальноосвітньої школи-інтернату І – ІІІ ступенів «Гармонія» Дніпропетровської обласної ради(довідка №124 від 29.04.2014р.), КЗ «Бердянської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І – ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради(довідка №170 від 15.08.2014р.), Київської спеціалізованої школи-інтернату І–ІІ ступенів № 14 з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу(довідка №314 від 14.11.2014р.), Уманського НВК «Загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів імені Ю.О. Гагаріна – педагогічного ліцею» (довідка №215 від 16.09.2014р.).
Апробація результатів дослідженння. Основні теоретичні й практичні результати дослідження було оприлюднено на наукових, науково-практичних конференціях, форумах різних рівнів:
міжнародних: « Безпека життєдіяльності людини як умова сталого розвитку сучасного суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2007), «Актуальні проблеми і перспективи трудової та професійної підготовки молоді» (Дрогобич, 2008), «Інноваційні технології у професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики» (Полтава, 2008),«Безпека життєдіяльності людини як умова сталого розвитку сучасного суспільства» (Харків, 2009), «Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи» (Хмельницький, 2009),«Освітня галузь «Технологія»:реалії та перспективи» (Київ, 2010), «Безпека життєдіяльності людини як умова сталого розвитку сучасного суспільства» (Київ, 2011), «Удосконалення форм іметодів підготовки професійно-компетентних працівників освіти» (Черкаси, 2011), «Особистість в духовно-моральному просторі сучасного світу» (Луганськ, 2012), «Сучасні тенденції використання дидактичних ідей Яна АмосаКоменського» (Умань, 2012);
в

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що виявляється в розкритті, обґрунтуванні й втіленні теоретико-методичних основ такої діяльності. Результати проведеного дослідження засвідчили досягнення мети, вирішення поставлених завдань і стали підставою для формулювання таких висновків:
1. На основі вивчення наукових джерел представлено теоретичне обґрунтування сутності та структури феномена «життєва компетентність» як здатності вирішувати життєві проблеми та завдання у конкретних ситуаціях, адекватних соціально-культурним та соціально-економічним умовам суспільства. Життєва компетентність не може бути визначена через суму знань і вмінь, так як значна роль в її прояві належить обставинам. Бути компетентним означає вміння мобілізувати в даній ситуації отримані знання і досвід.
Аналізуючи визначення поняття «компетентність», що дають різні науковці, ми вперше науково обґрунтували сутність поняття «життєва компетентність» у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів. А саме:
життєву компетентність ми розглядаємо як вибір стратегії життєвого шляху особистості, постановки цілей, життєвих планів, набуття життєвого досвіду, знань, ціннісних орієнтацій, духовно-морльних ідеалів і навищіх устремлінь.
Вступаючи в життя, випускники загальноосвітніх інтернатних закладів повинні знати про труднощі, з якими їм доведеться зустрітися. Тому важливо виховувати у них життєстійкість, самоздатність до самозахищенності і віру в себе. Життєва компетентність характеризується активністю й відповідаль-ністю особистості за події власного життя на основі рефлексії. Вона розвивається в процесі соціальної взаємодії протягом усього життя людини. Доведено, що основними компонентами в структурі життєвої компетентності є цільовий, змістовно-процесуальний, ресурсний, критеріально-оціночний.
2. Обґрунтовано критерії, відповідні показники сформованості життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів: критерії (засвоєння знань про життєві проблеми, оволодіння елементарними вміннями з вирішення життєвих проблем, застосування знань і умінь у нових умовах );визначено й охарактеризовано чотири рівні сформованості життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів: життєво необхідний (високий), життєво прийнятний (середній), життєво індиферентний (нижче середнього), неприйнятний (низький).
3. Визначено специфіку формування життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів: особливості контингенту; негативний вплив умов інтернатних закладів на психічний, соціальний розвиток учнів; превалювання авторитарної педагогіки; формалізм у виховній роботі: відсутність індивідуального підходу до дитини; обмеження соціального простору, наслідками якого є: вимушена адаптація до великої кількості однолітків, труднощі спілкування тощо; організаційно-педагогічні проблеми функціонування шкіл-інтернатів; недоліки навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи-інтернату, що заважають ефективному досягненню завдань формування життєвої компетентності. Названі чинники значно ускладнюють процес формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.
4. Розроблено структурно-функціональну модель формування життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів, яка містить: цільовий,змістовно-процесуальний, ресурсний і критеріально-оціночний компоненти життєвої компетентності.
5. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів, а саме:формування професійної компетентності педагогів шкіл-інтернатів щодо формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх шкіл-інтернатів; цілеспрямована підготовка випускників шкіл-інтернатів до формування життєвої компетентності; організація соціально-трудової діяльності, спрямована на формування життєвого досвіду; гуманістична підтримка випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.
6. Розроблено та впроваджено змістовне і методичне забезпечення процесу формування життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів (програма та навчально-методичний посібник «Крок у майбутнє», програма семінару для педагогів шкіл-інтернатів «Виховуємо життєво компетентну особистість»,навчально-методичний посібник «Інноваційні форми організації виховної роботи у школі», в яких висвітлено зміст, форми і методи формування життєвої компетентності випускників, навчальний посібник «Сучасні підходи до викладання навчальної дисципліни «Теорія і методика трудового навчання»,один з розділів якого «Формування життєвої компетентності учнів як специфіка змісту соціально-трудової діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів», присвячений саме специфіці формування життєвої компетентності випускників,зокрема, оновленню змісту соціально-трудової діяльності у школах інтернатах,навчальний посібник «Теорія та методика навчання технології», один з розділів якого присвячений професійно-педагогічній діяльності вчителя технології, а інший – методам науково-педагогічних досліджень в технологічній освіті; монографію «Формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.колективну монографію «Проектна діяльність у технологічній освіті», один з розділів, якої присвячено проблемі підготовки майбутніх педагогів до проектної діяльності як засобу формування компетентного вчителя трудового навчання; підготовлена колективна монографія «Забезпечення якості освіти: теорія і практика», в одному з розділів якої «Формування життєвої компетентності та духовної культури молоді як складові процесу забезпечення якості освіти» розкриті педагогічні засади формування життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів як майбутніх фахівців;навчально-методичний посібник «Гуманістична підтримка вихованцям інтернатних закладів у процесі формування їх життєвої компетентності», в яких розглянуто специфіку підготовки майбутніх вчителів технологій до роботи у загальноосвітніх інтернатних закладах та розроблені методичні рекомендації щодо ефективного здійснення процесу формування життєвої компетентності випускників для педагогів шкіл-інтернатів).
Найбільш ефективними формами роботи із випускниками шкіл-інтернатів з формування життєвої компетентності, водночас з традиційними (години спілкування, тематичні бесіди, гуртки, вікторини, свята, круглі столи, акції, конкурси, тематичні зустрічі, тренінгові заняття) виявилися форми інтерактивного навчання (робота в парах, трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум; мікрофон, незакінчені речення, case – метод, мозковий штурм, «навчаючи — вчуся», «ажурна пилка», дерево рішень ; імітаційні ігри, рольова гра, драма¬тизація; «займи пози¬цію», дискусія тощо; із педагогами: семінари, круглі столи, малі педради, індивідуальні консультації, лекції, бесіди, диспути, колективні віртуальні заняття в режимі оn-line (семінари, дискусії, конференції, вебінари тощо).
Найбільш ефективними методами роботи із випускниками шкіл-інтернатів з формування життєвої компетентності,водночас з традиційними «пасивними» (педагогічна вимога, бесіди, переконання, привчання, доручення тощо) виявилися активні (метод проектування) та інтерактивні методи: кооперативного навчання; колективно-групового навчання; ситуативного моделювання;опрацювання дискусійних питань; інформаційні(«Моє ім'я», «Веселка», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається...», «Іменні жетони»); пізнавальні(«Від А до Я»); мотиваційні(«Мої очікування», «Лист до самого себе», «Само¬оцінка», «Інтерв'ю»); регулятивні(«Виробимо правила»); рольові ігри, інтернет – технології .
Підсумкові зрізи довели ефективність обґрунтованих педагогічних умов формування життєвої компетентності випускників загальноосвітніх інтернатних закладів.
Стабільна динаміка підвищення рівнів сформованості життєвої компетентності у випускників шкіл-інтернатів експериментальної групи свідчить про педагогічну доцільність та ефективність теоретично обґрунтованих та експериментально перевірених педагогічних умов сформованості життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів.
Проведене дослідження не вичерпує багатогранності теоретичних і практичних пошуків розв’язання проблеми. Перспективним вважаємо вивчення: взаємозв’язку навчально-виховної та позаурочної діяльності у формуванні життєвої компетентності вихованців шкіл-інтернатів; питань організації учнівського самоврядування як засобу формування життєвої компетентності випускників шкіл-інтернатів; формування життєвої компетентності вихованців шкіл-інтернатів на основі розвитку комунікативних умінь; формування життєвої компетентності вихованців шкіл-інтернатів в умовах проектної діяльності; здійснення спеціальної підготовки педагогів шкіл-інтернатів щодо формування життєвої компетентності вихованців шкіл-інтернатів; підвищення ефективності післядипломної педагогічної освіти з цієї проблеми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аблятипов А. С. Становлення і розвиток інтернатних закладів освіти в Криму (1920–2000 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Аблятипов Айдер Серверович. – Луганськ, 2003. – 20 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Философско-психологическая концепция С.Л. Рубинштейна / К.А.Абульханова-Славская, А.В. Брушлинский – М.: Мысль, 1989. – С.175-185.
3.Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
4. Абульханова-Славская К. А. Диалектика человеческой жизни / К. А.Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1972. – 224 с.
5. Адлер А. Наука жить/ Альфред Адлер; [перевод с нем. С. А. Цыпина]. – СПб. : Академический проект, 1997. – 256 с.
6. Айзенк Г. Айзенк Г. Как измерить личность / Айзенк Ганс, Вильсон Геленн. – М., 2000. – 284 с.
7. Аксенов Ю. М. Деятельностный подход в социально-воспитательной работе с трудными детьми: дисс. на соискание учен.степени канд. пед. наук:спец.: 13.00.06 « Теория и методика воспитания(по направлениям и сферам деятельности)» / Аксенов Юрий Михайлович. – М., 2003. – 195 с.
8. Аксенов А. М. Организационно-педагогические условия социализации воспитанников школ-интернатов: дисс. на соискание учен.степени канд. пед. наук:спец.: 13.00.01 « Общая педагогика, история педагогики и образования» / Аксенов Алексей Михайлович. – Тула, 2003. – 236 с.
9. Аксененко Т. А. Педагогические условия социализации воспитанников школ-интернатов: дисс. на соискание учен.степени канд. пед. наук:спец.: 13.00.01 « Общая педагогика, история педагогики и образования»/ Аксененко Татьяна Александровна. – Пенза. – 20002. – 136 с.
10. Аксиньева М. А. Организация педагогической поддержки студентов в среднем профессиональном образовательном учреждении: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. пед. наук: спец.: 13.00.08 «Теория и методика профессионального образования» / Аксиньева М. А. – Ростов-на-Дону, 2006. – 26 с.
11. Актуальные проблемы современного сиротства: сб. науч. труд. - Вып. 2. / Под общ. ред. Е.М. Рыбинского.- М.: ПИИ детства РДФ, 1993.- 120 с.