Юркевич Юрій Миколайович Припинення юридичних осіб з правонаступництвом

Короткий опис

Юркевич Юрій Миколайович. Припинення юридичних осіб з : Дис... канд. наук: 12.00.03 - 2009.

Юркевич Ю.М. Припинення юридичних осіб з правонаступництвом. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, 2009.
Дисертація присвячена дослідженню питань правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом. Розглянуто загальнотеоретичні проблеми припинення юридичних осіб з правонаступництвом, зокрема здійснено загальну характеристику припинення з правонаступництвом та з’ясовано його правові наслідки. Проаналізовано поняття «припинення юридичних осіб з правонаступництвом» та «реорганізація юридичних осіб», а також проведено їх розмежування. Досліджено правову природу злиття, приєднання, поділу та перетворення як способів припинення юридичних осіб. Здійснено аналіз правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом у примусовому порядку. Розглянуто порядок припинення юридичних осіб з правонаступництвом за рішенням суду. Особливу увагу приділено дослідженню рішень уповноважених державних органів як підстав примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом.
На основі проведених у дисертації досліджень зроблено висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблем правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у наступному:
- припинення юридичних осіб з правонаступництвом слід визначати як склад юридичних фактів, пов'язаний з переходом єдиного майнового комплексу юридичних осіб-правопопередників до їх правонаступників, в результаті якого відбувається припинення юридичних осіб-правопопередників та, як правило, утворення нових юридичних осіб (за винятком приєднання, в результаті якого відбувається лише припинення юридичних осіб). Аналіз понять «реорганізація» та «припинення юридичних осіб з правонаступництвом» (виходячи з тлумачення норми ч. 1 ст. 104 ЦК України) дає підстави для висновку про нетотожність їх змісту, оскільки термін «реорганізація» є ширшим та охоплює «припинення юридичних осіб з правонаступництвом». Формами «правонаступницького» способу припинення юридичних осіб є злиття, приєднання, поділ та перетворення, а реорганізації, окрім перерахованих, також виділ;
- вимагає уніфікації поняттєвий апарат відносин переходу майна в порядку правонаступництва. Зокрема терміни злиття та приєднання, що визначені ЦК та ГК України як окремі способи припинення з правонаступництвом та поняття злиття, передбачене Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 № 163 як об’єднання підприємств шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного підприємства не співпадають по змісту. У зв’язку з наведеним актуальним є внесення відповідних змін до зазначеного Положення;
- до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов’язків юридичної особи-правопопередника, в тому числі й обов’язок відшкодування шкоди. Обов’язок відшкодування шкоди повинен переходити в порядку правонаступництва також у випадку його встановлення та підтвердження щодо юридичної особи-правопопередника як суб’єкта відповідальності після завершення процедури реорганізації (хоча чинне законодавство не передбачає чітких механізмів реалізації даного положення);
- положення ч. 15 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 (далі Закон № 755-IV), згідно з яким «при перетворенні юридичної особи до неї не застосовуються обмеження, встановлені ч. 2 ст. 35 цього Закону», є необґрунтованим. Суперечність вбачається в тому, що законодавець забороняє здійснення дій, визначених ч. 2 ст. 35 Закону № 755-IV у разі припинення юридичних осіб іншими, ніж перетворення, способами. В зв’язку з цим слід внести зміни до ч. 15 ст. 37 Закону № 755-IV, виключивши дану норму;
- Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (далі Закон № 514-VI) встановлює норми, які виключають можливість здійснення змішаної реорганізації акціонерних товариств. Водночас, послідовність дій, до яких вдаються товариства у разі реорганізації, зокрема під час емісії акцій, чітко встановлена даним Законом та Положенням про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.98 № 221. Можливість здійснення змішаної реорганізації акціонерних товариств підтверджується також прикладами із судової практики, що мали місце до прийняття даного Закону. У зв’язку з цим, автор пропонує виключити із Закону України № 514-VI норми, які забороняють здійснювати реорганізації акціонерних товариств з іншими видами господарських товариств та виробничими кооперативами;
- необхідним є внесення змін та доповнень до чинного законодавства, згідно з якими у разі примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом суд затверджує передавальний акт та розподільчий баланс. У процесі вдосконалення чинного цивільного законодавства слід також встановити, що у разі звернення відповідного органу державної влади до суду з метою забезпечення виконання свого рішення про припинення певної юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, суд, задовольняючи позов цього органу, повинен вирішити питання призначення персонального складу комісії з припинення цієї юридичної особи. Комісія з припинення юридичної особи повинна створюватися з числа фізичних осіб-підприємців, які на підставі ліцензії, виданої уповноваженим органом, здійснюють виконання примусової реорганізації;
- виконання рішень АМК про примусовий поділ суб’єкта господарювання без звернення АМК до суду є неможливим, оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачено порядку примусового виконання рішень АМК про примусовий поділ і не віднесено обов’язок їх виконання до функцій державної виконавчої служби. З метою вдосконалення правового регулювання примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом доцільним є внесення змін до ст. 106 чинного ЦК України, згідно з якими: «злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду».