ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ВЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ГРЕКО-КАТОЛИЦИЗМІ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ДВНЗ „Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника”

На правах рукопису
УДК: 281.5:282: 241.5

САВЧУК ОЛЕГ ІГОРОВИЧ

ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ВЧЕННЯ
В УКРАЇНСЬКОМУ ГРЕКО-КАТОЛИЦИЗМІ

Спеціальність 09.00.11. – релігієзнавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник:
Кияк Святослав Романович,
доктор філософських наук, професор,
завідувач кафедри релігієзнавства і теології ДВНЗ „Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”

Івано-Франківськ - 2012

ЗМІСТ

Вступ .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Розділ 1. Соціальне вчення в українському греко-католицизмі як об’єкт релігієзнавчого дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32

Розділ 2. Соціальні рефлексії католицизму: історичний розвиток та сучасний стан. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
2. 1 Історично-суспільна та теологічна зумовленість еволюції соціального вчення католицизму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
2. 2 Виникнення „соціального питання” у католицизмі як передумова зародження соціального вчення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
2. 3 Еволюція соціальної доктрини католицизму в ХХ столітті . . . . . . . . .55
2. 4 Розвиток соціального вчення за понтифікатів Івана Павла ІІ
і Бенедикта ХVI . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .66
Висновки до розділу 2. . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .76

Розділ 3. Історичний досвід соціального вчення українського греко-католицизму (друга половина ХІХ - ХХ ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
3. 1 Синтез соціального та національного елементів як характерна риса вчення українського греко-католицизму.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78
3. 2 Особливості соціального досвіду українського греко-католицизму
(на прикладі Станіславівської єпархії УГКЦ). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
3. 3 Особливості суспільної діяльності УГКЦ в умовах радянського тоталітарного режиму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .103
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .117

Розділ 4. Реалізація соціальних засад УГКЦ в незалежному українському суспільстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
4. 1 Вклад УГКЦ у становлення громадянського суспільства в Україні 119
4. 2 Досвід соціальної діяльності УГКЦ в незалежній Україні . . . . . . . . 137
4. 3 Сучасний єпархіальний вимір соціальної дії церкви (на прикладі Івано-Франківської митрополії УГКЦ). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153
Висновки до розділу 4. . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .164

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Соціально значуща діяльність є вагомим каталізатором активності християнства протягом усього історичного періоду його інтеграції в суспільстві. Тому соціальна рефлексія стала найбільш динамічною частиною християнського доктринального корпусу, у якому відображаються усі прогресивні ідеї, що стосуються соціально-політичних, морально-етичних поглядів та поведінки сучасного християнина.
У вітчизняному релігійному полі серед традиційних українських церков найактивнішу позицію щодо створення власного соціального вчення з метою активізації співпраці із суспільством виявляє Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) як інституція та український греко-католицизм, як церковно-громадський рух. В умовах становлення національної держави з соціальними пріоритетами формування громадянського суспільства в Україні є одним з визначальних чинників у зміцненні його соціально-етичної основи, що сприятиме покращенню морального здоров’я нації та гуманізації усіх сфер суспільних відносини.
Соціальне вчення українського греко-католицизму, оновлюючись і модернізуючись упродовж ХХ століття, пропонує змістовне вирішення проблем, які гостро обговорюються, зокрема питання взаємозв’язку національного та релігійного в суспільному бутті українців, що є важливим для майбутнього нашої незалежної держави. Гармонізація соціальної та національної складових, що має імплікуватися в практику суспільних відносин, є способом, який український греко-католицизм пропагує для вирішення назрілих соціальних протиріч у державі.
Соціальне вчення українського греко-католицизму, відповідаючи реаліям нашого часу, визначає нові форми діалогу між церквою і суспільством, зміщуючи центр діалогічного тяжіння від теоретичної комунікації до практичної діяльності. Спільна кооперація церкви і суспільства у руслі вирішення основних соціальних проблем сучасності здатна стати запорукою досягнення максимального ступеня релігійного порозуміння в Україні.
На сучасному етапі розвитку вітчизняної релігієзнавчої і теологічної науки в науковому обігу знаходиться незначна кількість узагальнювальних робіт, присвячених соціальному вченню та аналізу практичних соціальних ініціатив українського греко-католицизму. Отже, висвітлення усіх теоретичних і практичних домінант греко-католицизму зумовлює актуальність нашого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної фундаментальної теми „Церковно-історичні та етнокультурні особливості релігійних процесів регіону: галицький контекст” (номер державної реєстрації – 01091005699), яка є базовою для кафедри релігієзнавства і теології ДВНЗ „Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження випливає з актуальності теми та полягає у з’ясуванні та розкритті особливостей основних теоретичних парадигм та практичних завдань соціального вчення українського греко-католицизму.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- виявити і проаналізувати характерні риси релігієзнавчих досліджень вітчизняних та зарубіжних релігієзнавців і теологів, присвячених соціальному вченню в українському греко-католицизмі;
- дослідити головні історичні етапи еволюції соціального вчення католицизму в українській рецепції;
- розкрити синтез соціального та національного елементів в українському греко-католицизмі;
- виявити історичні закономірності та особливості становлення соціального досвіду УГКЦ в умовах політичних трансформацій кінця ХІХ – першої половини ХХ століття (на прикладі Станіславської єпархії УГКЦ);
- з’ясувати місце УГКЦ у процесі побудови громадянського суспільства в Україні;
- відстежити ідентифікувальні риси реалізації соціальної діяльності УГКЦ на регіональному рівні (на прикладі Івано-Франківської митрополії).
Об’єктом дослідження є релігієзнавчо-теологічний корпус соціального вчення українського греко-католицизму та його історіософський контекст.
Предметом дисертації є процес зародження та розвитку соціального вчення українського греко-католицизму в контексті його інтеграції у суспільне буття України.
Методи дослідження. Об’єкт і предмет дисертаційного дослідження зумовили вибір методичних і методологічних засад та загальнонаукових і релігієзнавчих дослідницьких принципів. У роботі використано принципи об’єктивності, позаконфесійності, толерантності, історизму, компаративізму та контекстуального підходу, які дали змогу розглянути вплив соціального вчення українського греко-католицизму на вітчизняне суспільство, базуючись на засадах світоглядного плюралізму. Принцип історизму використано щодо з’ясування витоків виникнення соціальної рефлексії у християнстві й „соціального питання” в Західній Європі й Україні та специфіки його трактування. У дослідженні застосовувались спеціальні методи із сфери історіософії релігії: історично-типологічний, що полягає у специфічному відтворенні об’єкта дослідження у просторі та часі у конкретно історичних обставинах із залученням документальних джерел, а також у системно-компонентному аналізі об’єкта в його ретроспективі та перспективі, проблемно-хронологічний (суспільно-політичні позиції діячів українського греко-католицизму з’ясовуються в часовому аспекті), біографічний (тлумачення явищ церковно-релігійного життя через відображення біографії чільних представників УГКЦ).
При розв’язанні поставлених завдань використовувались загальнонаукові (порівняння й аналогії, сходження від загального до конкретного, аналізу і синтезу, системно-структурний метод) та конкретно-наукові методи (метод включеного спостереження за релігійною діяльністю, контен-аналіз харитативних організацій УГКЦ, неформалізований аналіз греко-католицької періодики).
В основу методології дослідження було покладено концептуальний аналіз джерельної бази, теоретичних надбань, засобів та результатів вивчення еволюції соціального вчення українського греко-католицизму релігієзнавчою, богословською, історичною, культурологічною науками із застосуванням їх інструментаріїв.
Наукова новизна дослідження. Комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження зародження та розвитку соціального вчення українського греко-католицизму, його проявів у сучасних умовах засвідчило, що в процесі динамічних трансформацій українського суспільства греко-католицизм через соціальне вчення шукає власну модель інтеграції у суспільне буття України шляхом популяризації й реалізації у суспільстві головних соціально-етичних категорій солідарності та субсидіарності, а також сповідування принципу „колективного навернення” як окремих соціальних груп, так і держави.
Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати низку теоретичних і прикладних положень, що відзначаються науковою новизною, а саме:
- на основі того, що вітчизняна історіографія не володіє широкими соціально-релігієзнавичими та теологічними дослідженнями практичного втілення цього вчення у життя суспільства, виявлено недостатній рівень вивченості соціальної складової українського греко-католицизму;
- доведено, що католицька соціальна рефлексія стала органічним джерелом і здобула історичну реконструкцію в соціальному вченні українського греко-католицизму;
- компаративний аналіз соціальної доктрини Католицької церкви та теоретичних рефлексій митрополита А. Шептицького дав змогу виявити у греко-католицизмі наявність національного підґрунтя як фізіономічної риси, що відрізняє її від католицької соціальної доктрини. При цьому доведено, що синтез соціальної та національної складових є ефективним способом збереження національної та еклезіальної ідентичності українців;
- визначено головні тенденції соціально-харитативної діяльності греко-католицизму як постійного пошуку міжнаціонального компромісу та переважання соціальних проектів над суспільно-політичними. Для ілюстрації практичної імплікації засад соціальної діяльності УГКЦ було обрано Станіславівську єпархію, сьогодні - Івано-Франківську митрополію;
- виявлено сучасну роль УГКЦ у процесі формування громадянського суспільства в Україні, що полягає в дотриманні церквою ролі творця суспільного консенсусу та використанні соціально-релігійного чинника в реалізації своєї пасторальної діяльності, вільне здіснення якої є невід’ємним виявом демократичного суспільства на засадах міжконфесійної толерантності і принципу діалогу з іншими християнськими церквами;
- доведено помітну „горизонталізацію” соціальної доктрини УГКЦ шляхом констатації факту її втілення, зокрема мирянами, що засвідчує динамічні зміни в теологічній регламентації соціального вчення українського греко-католицизму.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Теоретичне значення дисертації полягає у вияві визначальних чинників та закономірностей становлення та функціонування соціального вчення як особливого виду пасторальної діяльності УГКЦ, що характеризується максимальним ступенем залучення мирян, а також у тому, що дисертація дала можливість виокремити головні риси соціальної діяльності українського греко-католицизму.
Висновки дослідження дозволяють прогнозувати можливі напрямки інтенсифікації соціальної активності українського греко-католицизму у вітчизняному суспільстві, які свідчать не лише про науково-теоретичне, а й практичне значення роботи. Тому результати і висновки слугуватимуть теоретичною базою подальшого вивчення різних аспектів соціальної діяльності УГКЦ.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що окремі положення можуть бути використані під час вивчення багатьох навчальних дисциплін студентами спеціальності „Релігієзнаство”, при поглибленому аналізі соціально-зорієнтованих ініціатив українського греко-католицизму та його ролі в сучасному українському суспільстві. Дисертація розширює релігієзнавче знання про одну з провідних українських конфесій, створює передумови для глибшого й усебічного вивченя і прикладних оцінок суспільно-церковних відносин в Україні. Основні положення роботи можна використовувати в процесі розробки базових спецкурсів з релігієзнавства, історії релігії, етики, культурології, а також спецдисциплін із релігієзначої, соціологічної та інших спеціалізацій, а саме: „Історія католицизму”, „Історія релігій і церков в Україні”, „Історія церковно-державних відносин”, „Порівняльна етика”, „ІІ Ватиканський собор і релігійно-суспільні проблеми сучасності”, „Основи богослов’я” та інші. Матеріали дослідження також можуть мати застосовування в просвітницькій роботі.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням, висновки, положення наукової новизни якої одержані дисертантом самостійно.
Апробація результатів дисертації.
Головні ідеї дисертаційного дослідження були висвітлені автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: „ХІХ Міжнародна конференція „Історія релігій в Україні” (Львів, 2009), „Галицька митрополія в історії європейського християнства” (Галич, 2009), „Соціалізація особистості і суспільні трансформації: механізми взаємовпливу та вияви” (Чернівці 2009), „Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність” (Київ, 2009), „Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея” (Чернівці, 2009), „Історико-релігійні те етнокультурні особливості Галицького регіону в загальноукраїнському контексті” (Галич, 2010), „Віра і розум” (Київ, 2010), „Міжетнічні та міжконфесійні відносини в контексті сучасних суспільних трансформацій” (Чернівці, 2010), „Філософія і феноменологія релігії: демаркація предметних полів” (Івано-Франківськ, 2010), „Україна-Ватикан: державно-церковні відносини в контексті досвіду об’єднаної Європи” (Галич, 2011).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації висвітлені в 12 публікаціях, у тому числі в 6 статтях у фахових виданнях.
Фахові видання:
1. Савчук О.І. Христоцентричність та антропоцентричність соціального вчення українського греко-католицизму: релігієзнавчо-теологічний аспект / О.І. Савчук // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – Івано-Франківськ, 2009. – Випуск ХІІ. – С. 131-134.
2. Савчук О.І. Проблема релігійного плюралізму сучасного греко-католицизму в умовах постмодерну / О.І. Савчук // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. – Київ, 2009. – № 49. - С. 106-114.
3. Савчук О.І. Соціальне вчення українського греко-католицизму й утвердження громадянського суспільства в Україні / О.І. Савчук // Релігійна свобода. Державно-церковна-політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. – Київ, 2009 – № 14. - С. 135-139.
4. Савчук О.І. Особистісний вимір буття людини: богословсько-соціальний контекст / О.І. Савчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. – Чернівці, 2009 – Випуск 464-465. - С. 181-185.
5. Савчук О.І. Історична еволюція сприйняття соціальної дійсності у християнстві / О.І. Савчук // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – Івано-Франківськ, 2010. – Випуск ХІІІ. – С.135-139.
6. Савчук О.І. Суспільно-соціальний та богословський зміст поняття любові у працях папи Бенедикта ХVI / О.І. Савчук // Релігія та соціум. Часопис – Чернівці, 2010. - № 2 (4). – С. 149-153.
Статті в інших виданнях, тези і матеріали конференцій:
1. Савчук О.І. УГКЦ в контексті суспільно-політичних реалій на Станіславівщині (1946-1959 рр.). / О.І. Савчук // Науковий вісник ІфТА „Добрий Пастир” : збірник наукових праць. – Івано-Франківськ : ІФТА, 2007. - № 1. Теологія. - С. 206-215.
2. Савчук О.І. Соціальне вчення українського греко-католицизму й утвердження громадянського суспільства в Україні / О.І. Савчук // Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства : збірник доповідей науково-практичної конференції (Київ, 26-27 листопада 2009 р.). – Київ, 2009. – С. 135-139.
3. Савчук О.І. Історична еволюція сприйняття соціальної дійсності у християнстві / О.І. Савчук // Галицька митрополія в історії європейського християнства : матеріали Міжнародної наукової конференції (Галич, 14 травня 2009 р.). – Галич : Древній Галич, 2009. - С. 245-251.
4. Савчук О.І. Роль українського католицизму в Галичині у кінці ХІХ століття / О.І. Савчук // Історико-релігійні те етнокультурні особливості галицького регіону в загальноукраїнському контексті : матеріали міжнародної наукової конференції. – Галич : Древній Галич, 2010. – С. 107-114.
5. Савчук О.І. Етико-гуманістична складова „соціальних” енциклік Папи Івана Павла ІІ в контексті проблем об’єднаної Європи / О.І. Савчук // Україна-Ватикан: державно-церковні відносини в контексті досвіду об’єднаної Європи – Галич : Древній Галич, 2011. – С. 288-293.
6. Савчук О.І. Особистійний вимір буття людини: богословсько-соціальний контекст / О.І. Савчук // Віра і розум : матераіли Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих науковців (11-12 грудня, 2010). – Львів : Комісія у справах молоді УГКЦ, 2010. – С. 122-123.
Структура роботи. Мета і завдання дисертаційної роботи визначають її структуру. Ця структура сформована з урахуванням принципу історизму, який дозволяє показати еволюцію, філософсько-релігієзнавче наповнення та сучасний розвиток соціального вчення українського греко-католицизму, а також відобразити те, що воно сформувалося на базі соціальної доктрини Вселенської церкви. Про це свідчить назви розділів та підрозділів дисертаційного дослідження: „Соціальні рефлексії католицизму: історичний розвиток та сучасний стан”, „Історичний досвід соціального вчення українського греко-католицизму (друга половина ХІХ-ХХ ст.)”, „Реалізація соціальних засад УГКЦ в незалежному українському суспільстві”. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, десяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел (всього 210 найменувань, 24 сторінки). Обсяг текстової частини становить 172 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Вивчення головних етапів історичної еволюції, розвитку та суспільно вмотивованої трансформації соціального вчення українського греко-католицизму дало змогу комплексно розкрити його роль у формуванні еклезіально-інституційної ідентичності УГКЦ у минулі століття. Можна говорити про велике суспільне значення цього вчення в умовах розбудови національної держави та інститутів громадянського суспільства в Україні. При цьому виялено, що характерною ідентифікувальною ознакою соціальної рефлексії українського греко-католицизму є органічний взаємозв’язок у ньому надбань вселенської (католицької) та помісно-національної (української) християнської спадщини.
Відзначене слід підтвердити такими висновками й узагальненнями.
1. Соціальне вчення українського греко-католицизму, а також теоретичне підґрунтя й інтегральна частина суспільно-пасторальної діяльності УГКЦ характеризується відкритістю щодо східної та західної християнської традиції, а також симбіозом власне соціальної й національної складових цієї традиції. Обидві ці риси яскраво виявлялися протягом усього історичного становлення вчення. Український греко-католицизм здійснює власну соціальну програму, орієнтуючись на виховання вільного громадянина, особи, наділеної свободою зробити вибір та нести за нього відповідальність перед суспільством і Богом. Таким чином, УГКЦ у підходах до проблем соціуму діє відповідно до католицької соціально активної екуменічної позиції з урахуванням української специфіки її втілення.
Характер і рівень релігієзнавчої дослідженості особливостей еволюції соціального вчення УГКЦ в історичній ретроспективі та на сучасному етапі зумовлюються диференційованістю методологічних підходів до його вивчення. Серед них виділимо три головні: конкретно історичний (притаманний, передусім, світським дослідникам церковно-релігійних процесів); світоглядно-плюралістичний (характерний для академічного релігієзнаства); теологічний (його специфічною рисою є виразна сотеріологічно-есхатологічна спрямованість соціальної рефлексії).
Релігієзнавчо-теологічний аналіз основоположних засад соціального вчення УГКЦ виразно засвідчив, що його морально-етичним та філософським фундаментом виступили принципи та підходи, викладені у документах Католицької церкви, які формують оригінальну інтерпретацію поняття соціальної дії та його інтеграцію в суспільні процеси в українському контексті. При цьому необхідність усебічного релігієзнавчого вивчення цього феномена випливає із приналежної йому ефективної інтервенції у суспільне буття, що об’єктивно надає соціальному вченню УГКЦ статусу вагомого чинника у процесі гармонізації та оптимізації державно-церковних відносин і досягнення стабільності в українському суспільстві.
2. Історична реконструкція католицької соціальної рефлексії виразно засвідчила її універсальний загальнолюдський, антропоцентричний характер, що дозволяє констатувати невід’ємну належність до нього вітчизняного християнського соціально-теологічного дискурсу.
Так, у роботі доведено, що соціальні акценти в ранньохристиянській період робилися на вирішенні нагальних практичних проблем, а соціальна дія фактично зводилася до реформування державних суспільних інститутів, які переживали кризу. Суспільна ініціатива була спрямована здебільшого на досягнення соціальної справедливості, що гальмувалося існуванням патріархального суспільного устрою, проти якого не виступали християнські автори того часу. Християнство київської традиції, як засвідчило дослідження, запропонувало вирішення цієї проблеми через втілення морально-етичних засад, актуальних для різних суспільних прошарків.
В епоху Середньовіччя центральною щодо католицької соціальної проблематики стала ідея досягнення суспільної й політичної гармонії, демонстрацією чого виступило класичне томістське трактування справедливого суспільного ладу як частини ієрархічної системи загальної гармонії. В українському християнстві це знайшло відображення в базованій на євангельських принципах реалізації суспільної благодаті, яка, на наш погляд, співзвучна із суспільною гармонією.
Кристалізація фундаментальних елементів соціально вчення в його теперішньому вигляді відбулась як відповідь на глобальні соціально-економічні зміни кінця ХІХ - початку ХХ століття, що в Західній Європі характеризувались появою робітничого класу, а отже, й системи взаємин між працедавцями та найманими робітниками, і як наслідок - необхідності Католицької церкви стояти на сторожі головних прав і свобод останніх, протидіючих зародженню і популяризації консументарної свідомості, з одного боку, та поширенню утопічних ідей щодо досягнення соціальної справедливості - з іншого.
Під час інтенсивного розвитку капіталістичних відносин головним завданням теоретиків соціального вчення українського греко-католицизму був захист дрібних землевласників-селян, які на той час становили більшість вірних УГКЦ, від свавілля поміщиків. Це відбувалося шляхом підвищення соціально економічної ролі селянства на засадах солідарності та субсидіарності, зокрема це виражалося у заснуванні „кас ощадності”, кредитних спілок, громадських шпихлірів тощо.
Філософсько-теологічний модус католицької соціальної доктрини остаточно сформувався на ІІ Ватиканському Соборі (1962-1965 рр.) та на підставі теоретичної інтерпретації його рішень в дусі католицького аджорнаменто за понтифікатів пап – Івана Павла ІІ (1978-2005 рр.) і Бенедикта ХVI (2005-). Католицьке соціальне вчення у сучасному його розумінні отримало, завдяки їхній діяльності, положення, що магістральною лінією проходять крізь увесь корпус католицької теології, формуючи при цьому одну загальну систему. Це, по-перше, положення філософсько-теологічного спрямування щодо тісного взаємозв’язку між світською діяльністю людини (суспільною, політичною, економічною, культурною) та її устремлінням реалізувати екзестенційні прагнення. По-друге, це тези аналітичного й подекуди діагностично-прогностичного характеру, які містять критичний аналіз існуючої соціальної дійсності – дій, вчинків та позицій у конкретних суспільних обставинах. По-третє, рекомендації і вказівки Католицької церкви, адресовані усім людям „доброї волі”, які базуються на категоричному визнанні необхідності вирішення нагальних соціально-економічних проблем на морально-етичних засадах. В українському греко-католицизмі специфічною рисою реалізації концептуальних положень є їх застосування з метою вдосконалення не лише економічного, а здебільшого державно-політичного устрою.
3. Здійснений митрополитом А. Шептицьким аналіз соціальних та суспільних настанов, що випливають з основоположних принципів Католицької соціальної доктрини, переконливо довів, що синтез соціальної та національної складових є фізіономічною рисою соціального вчення УГКЦ. Теологічно соціальний зміст спадщини мислителя полягає у здатності перенести західноєвропейські соціально-економічні та морально-етичні виклики на соціальне поле України, які потрібно конкретизувати у контексті нагальних національних потреб та надати їм у такий спосіб оригінального національного звучання. Головною національною і водночас соціально-політичною ідеєю митрополита А. Шептицького було створення на християнських принципах соціального співжиття „Рідної хати - Батьківщини”, під якою він розумів розбудову на засадах соціальної гармонії національної держави. Передумову успіху цього процесу митрополит вбачав у наявності „релігійного моноліту”, якому мусить бути притаманне внутрішнє відродження. Генератором останнього повинна стати церква через свій вплив на громадян. Український контекст соціального питання, як це доведено в дослідженні, для А. Шептицького мав не абстрактно теоретичний, а конкретно прикладний смисл. Саме тому розв’язання соціальних передбачало водночас подолання наявних у тогочасному суспільстві національних протиріч, відкидаючи так званий „гарячий” (ксенофобський) патріотизм та проповідуючи поміркований патріотизм.
4. Дієвим каталізатором втілення соціального досвіду на практиці у регіональному масштабі стало становлення наприкінці ХІХ століття Станіславівської єпархії УГКЦ. У роботі доведено, що організація єпархії на Станіславівщині сприяла зростанню релігійної активності, оскільки національно-культурний чинник відіграв важливу роль щодо її виникнення, адже створення нової адміністративно-територіальної одиниці УГКЦ мало на меті не лише надати духовну допомогу греко-католикам з боку Апостольської Столиці, але й урівноправити їх із польським, римо-католицьким, населенням краю. Цей акт дав змогу українським греко-католикам активізувати соціальну діяльність шляхом впровадження ідеї пастирського служіння, висунутої еписком Ю. Сас-Куїловським. Визначальними постулатами суспільної діяльноті, завдяки цій ідеї, стали: невтручання церкви в політику, посилення харитативної складової у соціальному служінні церкви. У зв’язку з цим у Станіславові було створено клерикальне товариство „Шкільна поміч”, завдяння якого полягали у християнському вихованні та наданні моральної й матеріальної підтримки греко-католицькій учнівській молоді усіх державних шкіл єпархії.
Однак така суспільна позиція зазнала помітних трансформацій у першій половині ХХ століття. Подальше утвердження національних релігійних позицій греко-католиків краю наступні станіславівські єпископи А. Шептицький та Г. Хомишин вбачали у створенні організацій як суто громадсько-просвітницького („Скала”), так і політичного характеру (Українька католицька народна партія), що певною мірою пострияло зміцненню ролі релігійного чинника в житті суспільства. Соціальна діяльність греко-католиків Станіславівської єпархії мала виражений антисекулярний характер, проходячи в руслі загальноєвропейського християнського руху – Католицької Акції.
Характерною позитивною рисою діяльності „Скали” було досягнення міжнаціональної єдності й міжконфесійної толерантності у регіоні, що виводило її за рамки вузько національної спрямованості, притаманної тогочасним світським громадсько-політичним рухам, надаючи універсальних гуманістичних рис у контексті реалізації засадничих принципів соціального вчення українського греко-католицизму.
Феномен українського греко-католицимзу в системі радянського тоталітаризму полягав у здатності до перетворень найрізноманітніших проявів пристосування. Фактично відбувалася адаптація до нової політичної реальності без асиміляції в ній. Підпільне життя УГКЦ живилося настроями вірних, які не зраджували вірі своїх батьків навіть під страхом заборони й переслідувань. Ця висока свідомість населення спонукала представників катакомбного кліру робити усі необхідні кроки для збереження церковних структур та забезпечення правонаступництва поколінь, що посприяло легалізації УГКЦ в період розпаду СРСР.
5. Позитивна роль УГКЦ в процесі розбудови громадянського суспільства в Україні полягає у застосуванні нових підходів до здійснення соціальної місії з урахуванням вкликів глобалізації в умовах поліконфесіоналізму та світоглядного плюралізму. Соціальний потенціал українського греко-католицизму із часу легалізації УГКЦ з кожним роком демонструє позитивну динаміку зростання у вирішенні пріоритетних суспільних завдань, зокрема: підвищення значення професійних та громадських об’єднань як невід’ємних інституцій суспільства, а також подолання перманентної морально-етичної кризи шляхом реалізації феномену „колективного навернення”, що передбачає моральне очищення не тільки окремих субєктів, але й громадсько-політичних утворень, державних структур. Це один із найдієвіших способів, як зазначено в дослідженні, щодо подолання таких негативних суспільних явищ, як тотальна корумпованість та громадянська індиферентність.
Суспільна активність УГКЦ зумовлена її об’єктивним прагненням відновити минулі надбання та досвід суспільно-пасторальної діяльності, що у сучасному супільстві є свідченням національної адаптації цією церквою концепції соціального служіння Католицької церкви. Практичне входження морально-етичних засад українського греко-католицизму в різноманітні громадсько-державні інститути відбуваються завдяки „новій евангелівзації” та в контексті співпраці УГКЦ і держави на принципах католицького вчення про владу як активну форму служіння народові на засадах збереження головних прав людини, свідченням чого є офіційні документи, прийняті на Синодах та Соборах, а також відповідними Комісіями УГКЦ, які стосуються практино усіх сфер суспільної життєдіяльності.
Аналіз суспільного значення соціальних документів УГКЦ засвідчив, що свою роль у розбудові громадянського суспільства в Україні ця церква вбачає у турботі про спільне добро для всіх людей шляхом дотримання паритетних принципів суспільного консенсусу через реалізацію важливої суспільної чесноти - свободи особи, що нерозривно пов’язана з особистою відповідальністю людини за вибір між добром і злом. Також слід зазначити, що український греко-католицизм твердо стоїть на засадах соціальнох справедливості як фундаментальної складової громадянськогго суспільства, що реалізується через співпрацю його членів для загального процвітання.
Вагомим свідченям плюралістичності соціальної позиції УГКЦ є її вимога надання повної свободи своїм членам у питанні політичної самоідентифікації, адже будь-яка політична заангажованість слушно трактується сучасними документами цієї церкви як зловживання релігією з позицій порушення свободи вибору вірних церкви.
6. Практичний досвід соціальної діяльності українського греко-католицизму виявляється і реалізується як через євангелізаційно-пасторальну діяльність, так і шляхом впровадження конкретних харитативних проектів.
Важливий внесок у відновлення морально-етичних засад суспільства УКГЦ робить через розбудову освітніх і наукових інтитуцій, яке відбувається з урахуванням того, що в майбутньому це має стати цілісною освітньою системою - від початкової навчально-виховної ланки до університетських академічних навчальних та наукових установ. Тому увага приділяється як християнським дитячим садочкам, так і загальноосвітнім навчальним закладам, а також університетам. Так, прикладом освітнього закладу вищого рівня на території митрополії є Івано-Франківська Теологічна Академія, що здійснює науково-дослідницьку й видавничу діяльністю, формуючи перспективи теологічної та гуманітарної освіти в Україні.
Стратегічним напрямом суспільної активності УГКЦ є молодіжна політика в рамках так званого молодіжного апостоляту. Нові суспільні обставини породжують нові виклики та модифікують наявні. Молодіжний апостолят розглядається як одна з найхарактерніших трансформацій сучасного греко-католицимзу, що виявляється в нових акцентах його функціонування. Це насамперед виявляється у сферах практичного застосування соціального вчення в найбільш актуальних ділянках душпастирства. Відповідно до потреб останнього на території Івано-Франківської митрополії розвиваються парафіяльні спільноти, мирянські організації, видавничі заклади. Вагоме місце у цьому спектрі громадських греко-католицьких організацій посідають: товариство українських студентів-католиків „Обнова”, головним завдянням якого є академічне душпастирство; християнська молодіжна органзація „Як Марія”, специфікаю діяльності якої є євангелізаційна робота, що здійснюється за посердництвом телерадіокомпанії „Апостол” через трансляції на Івано-Франківському обласному телебаченні „Галичина”; „Українська молодь – Христові”, яка є прикладом організації, що працює в різноманітних ділянках зацікавлень молоді християнською орієнтацією – від навчання до дозвілля; організація „Святого Егідіо”, яка займається виключно благодійною діяльністю, адресною категорією її волонтерів є люди похилого віку.
Важливим принципом соціального служіння українського греко-католицизму в контексті його харитативної діяльності є не стільки подолання наслідків, скільки ліквідації причин будь-якої соціальної, національної чи расової дискиримінації. Цей принцип реалізується, зокрема, двома найбільшими організаційними центрами харитативної діяльності - благодійним фондом „Катрітас України” та „Мальтійською Службою Допомоги”, які здебільшого здійснюють довгострокові проекти, що враховують соціокультурну специфіку регіону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Августин. О Граде Божием : в 22 книгах. Том 1, Книга 1-7 / блаженный Августин. - Москва : Спасо-Преображенский Валаамский монастырь, 1994. - 396 с. – (Памятники церковной письменности).
2. Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої „Політики” / Т. Аквінський / пер. з латин. О. Кислюка ; передм. В. Котусенка. – К. : Основи, 2000. - 794 с.
3. Аквінський Т. Сума теології / Т. Аквінський. – К. : Кайрос, 2002. – 188 с.
4. Акція „Святий Миколай іде до сиріт” [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://www.malteser.if.ua. - Назва з екрана.
5. Альчук М. Громадянське суспільство в Україні: проблеми і перспективи / М. Альчук // Україна в нас єдина : матеріали засідань наукових секцій форуму українців. – К. : Екопасервіс, 2006. – С. 11-13.
6. Андрухів І. Суспільно-політичні та релігійні процеси на Станіславщині в кінці 30-х – 50-х роках ХХ ст. / І. Андрухів, П. Кам’янський. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. – 362 с.
7. Бадджо А-М. Християнське соціальне вчення: ідентичність та методологія / А.-М. Бадджо // Соціальна доктрина Церкви. – Львів : Свічадо, 1998. – С. 49-78.
8. Беген О. Спроба владики Григорія Хомишина запровадити Католицьку акцію у Станіславівській єпархії / О. Беген // Історія релігій в Україні : науковий щорічник / упорд. О. Керичук. – Львів : Логос, 2010. – К. 1. – С. 153-161.
9. Бендик М. Богословська складова соціального служіння Української Греко-Католицької Церкви / М. Бендик // Документи Патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви : третя сесія (м. Львів 30 червня – 4 липня 2002 р.). – Львів : Вид-во УКУ, 2002. – С. 45-49.
10. Береговський З. Соціальна політика УГКЦ : історичний досвід і перспективи / З. Береговський, В. Марчук // Україна і Ватикан. Серія збірників наукових праць. - Вип. І : Українсько-ватиканські відносини в контексті суспільних і міжконфесійних проблем / за ред. А. Колодного. – Івано-Франківськ – Київ : , 2008. – С. 31-35.
11. Бліхар В. С. Соціально-філософські погляди Андрея Шептицького : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.05 „історія філософії” / В’ячеслав Степанович Бліхар. - Львів, 2006. - 16 с.
12. Бодак В. А. Модернізація соціального вчення Католицької церкви : історичні виклики / Валентина Анатоліївна Бодак // Україна і Ватикан. Серія збірників наукових праць. - Вип. І : Українсько-ватиканські відносини в контексті суспільних і міжконфесійних проблем / за ред. А. Колодного. - Івано-Франківськ - Київ : 2008. - Вип. 1. - С 178-185.
13. Борис В. З історії української трудової еміграції з Галичини в Бразилію в 90-х р. ХІХ ст. / В. Борис // Український історичний журнал. – 1970. - № 8. – С. 69.
14. Боцюрків Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава (1939-1950) / Б. Боцюрків. – Львів : Вид-во УКУ, 2005. – 265 с.
15. Бучма О. В. Релігійний чинник у контексті національного, політичного і правового вимірів українського буття / Олег Васильович Бучма // Релігія та соціум. – 2008. – № 2 – С. 53-56.
16. Великий А-Г. Релігія і Церква – основні рушії української історії / А.-Г. Великий // Записки НТШ. – Мюнхен-Рим-Париж, 1966. – Т. 181 : Релігія в житті українського народу. - С. 12.
17. Великий В. Науки св. Василія Великого для народу / Василій Великий ; пер. з давньогрец. - Глен Ков, 1954. - 272 с.
18. Великочій В. С. Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Галичині 1914-1919 рр. : монографія / Володимир Степанович Великочій. – Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ Центру інформаційних технологій Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2009. – 812 с.
19. Венедикт ХVІ (Рацінгер Йосиф). Сіль землі : Християнство й Католицька церква в ХХІ столітті. Розмова Петера Зевальда з Йосифом Рацінгером / Й. Рацінгер. – Львів : Місіонер, 2007. – 282 с.
20. Веселаго Н. В. Філософія економіки: греко-католицька традиція : (соціально-філософські проблеми взаємодії греко-католицького світосприйняття та економічних процесів) / Наталія Володимирівна Веселаго. - Одеса, 2006. - 194 с.
21. Виговський Л. А. Соціально-організаційна функціональність релігії / Леонід Антонович Виговський // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні : збірник матеріалів / за ред. В. Бондаренка, А. Колодного. – К. , 2004. – С. 27-34.
22. Вишковський П. Переслідувана церква : католики України в часи комуністичного режиму / Павло Вишковський. - Київ : Католицький Медіа-Центр, 2009. - 308 с.
23. Вілем Ж.-П. Європа та релігії: ставки ХХІ століття / Жан -Поль Вілем. – К. : Дух і літери, 2006. – 331 с.
24. Вісник Станіславівської Єпархії. – 1886-1900. – 64 с. - (Препринт / УГКЦ).
25. Вітер Д. В. Папська рецепція соціального в філософсько-теологічному дискурсі католицизму [Електронний ресурс] / Д. В. Вітер. – Режим доступу до статті : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum. - Назва з екрана.
26. Вітер Д. В. Соціально-філософська парадигма сучасної католицької теології : суперечності теоретичних пошуків [Електронний ресурс] / Д. В. Вітер. – Режим доступу до статті : http://www.nbuv.gov.ua/. - Назва з екрана.
27. Возняк С. М. Філософська думка України : імена та ідеї / С. М. Возняк, М. Ю. Голянич, Ю.М. Москаленко. – Івано-Франківськ : Плай, 2003. – 136 с.
28. Возняк С. М. Ціннісні пріоритети українського народу : генеза, сутність / С. М. Возняк // Етико-аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства. – Івано-Франківськ : Плай, 2009. – С. 18-33.
29. Волинець О. О. Українська греко-католицька церква і держава : теорія та практика взаємодій / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, Л. П. Ржиський. – Львів : Національна політехніка, 2007. – 264 с.
30. Гаваньо І. Богословський вимір соціального життя / І. Гаваньо // Документи Патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви : третя сесія (м. Львів 30 червня – 4 липня 2002 р.). – Львів : Вид-во УКУ, 2002. – С. 50 59.
31. Гер Б. Католицизм і демократія : конфлікт, зміни та співпраця / Б. Гер // Релігійна свобода і права людини : у 3 т. - Львів : Свічадо, 2003. - Т.2 : Богословські аспекти. - С. 201-219.
32. Голенбах Д. Розвиток римо-католицької теорії прав людини / Д. Голенбах // Релігійна свобода і права людини : у 3 т. – Львів : Свічадо, 2003. - Т.2 : Богословські аспекти. - С. 141-201.
33. Голянич М. Ю. Християнська сутність „соціальної квестії” митрополита А. Шептицького / Михайло Юрійович Голянич // Україна і Ватикан. Серія збірників наукових праць. - Вип. І : Українсько-ватиканські відносини в контексті суспільних і міжконфесійних проблем / за ред. А. Колодного. – Івано-Франківськ – Київ , 2008. - Вип І. - С. 189-197.
34. Гоцуляк В. М. Релігія як чинник політичного життя суспільства / В. М. Гоцуляк // Регіональний вимір міжконфесійних і державно-церковних відносин : збірник наукових праць Всеукраїнської наукової конференції (Хмельницький, 25.11.2010). – Хмельницький , 2011. – С. 116-119.
35. Греко-католицька церква (1944-1991) / упоряд. В. І. Сергійчук // УІЖ. - 1996. - № 4. – С. 105-106.
36. Грицак Я. Й. І. Франко та М. Павлик про роль греко-католицького духовенства у суспільно-політичному житті Галичини / Ярослав Йосипович Грицак // Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму і Реформації : збірник наукових праць. – К. : Наукова думка, 1991. – С. 245-263.
37. Грушевський М. С. Історія України Руси : у 11 т. – К. : Наукова думка, 1993. – Т. 3. - 635 с.
38. Гудзяк Б. Образ сили духу. Дослідження живої історії підпільного життя УГКЦ. 1946-1989 / Б. Гудзяк // Другий міжнародний конгрес україністів : доповіді і повідомлення. – Львів : Видавництво ЛБА, 1994. – Ч. ІІ : Історія. - С. 125.
39. Гьофнер Й. Християнське суспільне вчення / Й. Гьофнер. - Львів : Свічадо, 2002. – 303 с.
40. Декларація про релігійну свободу „Гідності людської” – Dignitatis humanae // Документи Другого Ватиканського Собору : конституції, декларації, декрети. – Львів : Свічадо, 1996. – С. 375-392.
41. Декларація про християнське виховання „Вагомість виховання” –Gravissimum Educationis // Документи Другого Ватиканського Собору : конституції, декрети, декларації. – Львів : Свічадо, 1996. – С. 287-303.
42. Декрет Другого Ватиканського Собору про засоби соціальної комунікації Inter Mirifica (8 грудня 1963) // Церква і соціальна комунікація : Найголовніші документи Католицької Церкви про пресу, радіо, телебачення, Інтернет та інші медіа / упор. і наук. ред. М. Перун. – Львів : Видавництво Українського Католицького Університету, 2004. – С. 73–86.
43. Делятинський Р. І. До питання про розвиток адміністративно-канонічної структури Української Греко-католицької церкви : традиції галицької митрополії (1807-2005 рр.) / Руслан Іванович Делятинський // Україна-Ватикан : державно-церковні відносини в контексті досвіду об’єднаної Європи : в 2 зошитах. – Галич : Древній Галич, 2011. – Зошит 2. – С. 130-146.
44. Делятинський Р. І. Історія Станіславівської єпархії (1885-1900) / Рулан Іванович Делятинський. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. – 96 с.
45. Державний архів Івано-Франківської області, Станіславська консисторія - Ф. 504 - оп. 1. - Спр. 2435. Відозва ІІ Віча католицького у Львові, 3 арк.
46. Димид М. Соціальна роль та функції Церкви і її моральне призначення / М. Димид // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. – 2005. - Чернівці : Видавництво Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича - Вип. 242-243. – С. 15-20.
47. Діяльність Інституту релігії та суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://irs.ucu.edu.ua/news/novyny/. - Назва з екрана.
48. Дмитришин Н. Між опором і пристосуванням : греко-католицьке релігійне підпілля у системі радянського тоталітаризму / Н. Дмитришин // Ковчег : науковий збірник із церковної історії. – Львів : Місіонер, 2007. - Число 5. – С. 257-281.
49. Докаш В. І. Соціальна доктрина католицизму : догматичні засади, модерністські тенденції в контексті реалій сучасності / Віталій Іванович Докаш // Україна і Ватикан. Серія збірників наукових праць. - Вип.І : Українсько-ватиканські відносини в контексті суспільних і міжконфесійних проблем / за ред. А. Колодного. – Івано-Франківськ – Київ, 2008. - С. 178-185.
50. Доктринальні зауваги щодо деяких питань стосовно участі католиків у політичному житті. – Львів : УКУ, 2006. – 21 с.
51. Домашня опіка хворих на ВІЛ/СНІД „БФ Карітас Івано-Франківськ УГКЦ” [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті : http://www.caritas.if.ua/uk/home/about.html. - Назва з екрана.
52. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Радість і надія” – „Gaudium et spes” // Документи Другого Ватиканського Собору : конституції, декларації, декрети. – Львів : Свічадо, 1996. – С. 499-619.
53. Єгрешій О. І. Єпископ Григорій Хомишин : портрет релігійно-церковного і громадсько-політичного діяча / Олег Ігорович Єгрешій – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. - С. 110.
54. Єгрешій О. І. Католицька Акція : світське апостольство у Галичині початку 1930-х рр. (спроба історичної екстраполяції) / Олег Ігорович Єгрешій // Україна і Ватикан. Серія збірників наукових праць. - Вип. І : Українсько-ватиканські відносини в контексті суспільних і міжконфесійних проблем / за ред. А. Колодного. – Івано-Франківськ-Київ, 2008. – С. 65-68.
55. Єленський В. Є. Релігія та формування модерної української нації / Віктор Євгенович Єленський // Релігія і нація в суспільному житті України й світу / за ред. Л. О. Филипович. – К. : Наукова думка, 2006. – С. 242-262.
56. Єленський В.Є. Релігійна свобода : українська реальність і світовий досвід / Віктор Євгенович Єленський // Релігійна свобода і права людини : в 3 т. - Львів : Свічадо, 2001. – Т. 1 : Правничі аспекти. - С. 7-23.
57. Жупник В. В. Греко-католицька церква в період 1944–1953 рр. у висвітленні сучасної української історіографії / Василь Васильович Жупик // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2008. – № 17 – С. 600-608.
58. За розвиток „Скали” // Нова зоря. – 1936. – Число 79. - С. 11.
59. Заборовський Я. Ю. Митрополит Андрей Шептицький. Нарис про життя і служіння Церкві та народові 1865-1944 рр. / Ярослав Юрійович Заборовський – Львів : Олір, 1995. – 176 с.
60. Закович М.М. Деякі аспекти узгодження світської й богословської освіти / М.М. Закович //Київський національний університет ім. М. Драгоманова, 2003. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://duluman.uath.org/Zakovjch.htm. - Назва з екрана.
61. Закович М.М. Релігійна освіта у соціальних концепціях християнських церков України / М.М. Закович // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія, Філософія: Зб. наук. праць. – К.: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – 2004. – Вип. 14. – С. 81-94.
62. Закович М. Релігійна та релігієзнавча освіта / М.М. Закович // Історія релігій в Україні: У 10 т. – Київ – Дрогобич: Коло, 2003. – Т. 10: Релігія і церква років незалежності України. – С. 344-355.
63. Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації (станом на 1 грудня 1999 р.)” / Верховна Рада України. - К. : Парламентське вид-во, 1999. - 19 с. - (Закони України).
64. Звернення єпископів УГКЦ до вірних та всіх людей доброї волі про завдання християнина у сучасному суспільстві // Соціально-зорієнтовані документи Української греко-католицької церкви (1989-2008). – Львів : Вид-во УКУ, 2008. – С. 154-162. - (Джерела християнського життя та служіння).
65. Звернення Синоду єпископів Києво-Галицької митрополії УГКЦ до вірних і всіх людей доброї волі щодо соціально-політичної ситуації в Україні // Соціально-зорієнтовані документи Української греко-католицької церкви (1989-2008). – Львів : вид-во УКУ, 2008. – С. 302-306. - (Джерела християнського життя та служіння).
66. Здіорук С. І. Суспільно-релігійні відносини : виклики України XXI століття / Сергій Іванович Здіорук ; Національний інститут стратегічних досліджень. - Київ : Знання України, 2005. - 552 с.
67. Іларіон, митр. Слово про закон і благодать та істину / пер., упорядкув., передм. В. Яременка. – К. , 2004. – 65 с.
68. Інститут релігії та суспільства УКУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://ucu.edu.ua/research/institutes/religionsociety/. - Назва з екрана.
69. Інтерв’ю з єпископом Івано-Франківським Володимиром Війтишином з нагоди Дня хворого 2011 р. Б. // Нова Зоря. – 2011. - 19 травня (№ 11). – С. 7.
70. Історія заснування УКУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://ucu.edu.ua/research/institutes/religionsociety/. - Назва з екрана.
71. Йоан Золотоустий. Зібрання повчань / святий Йоан Золотоустий ; перекл. з рос. І. Жеребецької. - Львів : Місіонер, 2007. - Кн. 1. - 372 с.
72. Карітас України [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті : http://www.caritas-ua.org/index.php. - Назва з екрана.
73. Катехизм Католицької Церкви. – Жовква: Місіонер, Синод УГКЦ, 2002. – 772 с.
74. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви : Христос - наша Пасха. – Львів : Свічадо, 2011. – 336 с.
75. Катехитична комісія УГКЦ [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://old.ugcc.org.ua/ukr/church_in_action/commission/1. - Назва з екрана.
76. Катехитичне служіння в УГКЦ. – Львів , 2003. – 20 с.
77. Кирилова О. О. Особливості католицької освіти в Україні / Ольга Олександрівна Кирилова // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності : збірник статей міжнародної науково-практичної конференції, 31 жовтня 2008 р. – Одеса : ХГЕУ, 2008. – С. 77-84.
78. Кислий А. М. Узгодження світської та релігійної освіти в Україні / А. М. Кислий // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності : збірник статей міжнародної науково-практичної конференції, 31 жовтня 2008 р. – Одеса : ХГЕУ, 2008. – С. 84-92.
79. Кияк М. Т. Порівняльний аналіз соціальних доктрин ісламу та римо-католицької церкви : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.11 „релігієзнавство” / Максим Тарасович Кияк ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2008. – 18 с.
80. Кияк С. Р. Другий Ватиканський Собор і релігійно-суспільні проблеми сучасності : навчальний посібник / С. Р. Кияк. – Жовква : Місіонер, 2011. – 304 с.
81. Кияк С. Р. Засади та історія становлення соціального вчення українського католицизму / Святослав Романович Кияк // Українське релігієзнавство. – 2005. – № 1. - С. 85-96.
82. Кияк С. Р. Ідентичність українського католицизму : генезис, проблеми, перспективи : монографія / Святослав Романович Кияк. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. – 631 с.
83. Кияк С. Р. Українська католицька освіта : історія і сьогодення / Святослав Романович Кияк // Україна і Ватикан у розвитку вищої освіти та духовності : збірник статей міжнародної науково-практичної конференції, 31 жовтня 2008 р. – Одеса : ХГЕУ, 2008. – С. 9-14.
84. Кияк С. Р. Український католицизм : генезис і проблеми ідентичності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філос. наук : спец. 09.00.11 „релігієзнаство” / Святослав Романович Кияк . - К., 2007. - 36 с.
85. Климов В. Місце церкви у системі суспільних інституцій сучасної України як результат забезпечення релігійної свободи / В. Климов // Релігійна свобода. – 2004. – № 8. – С.36-42.
86. Кожух М. Суспільна доктрина вселенської церкви / М. Кожух // Церква і соціальні проблеми : доповіді та документи. – Львів : Свічадо, 2002. – С. 35-52.
87. Колодний А. М. Прогнози ближніх перспектив релігійного життя України / Анатолій Миколайович Колодний // Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. – К : Світ знань, 2008. – С. 49-56.
88. Колодний А. М. Україна в її релігійних виявах / Анатолій Миколайович Колодний. – Львів : Сполом, 2005. – 319 с.
89. Комісія „Справедливість і мир” УГКЦ [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://old.ugcc.org.ua/ukr/church_in_action/commission/1. - Назва з екрана.
90. Комісія у справах мирян УГКЦ [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://old.ugcc.org.ua/ukr/church_in_action/commission/1. - Назва з екрана.
91. Комісія у справах молоді УГКЦ [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://old.ugcc.org.ua/ukr/church_in_action/commission/1. - Назва з екрана.
92. Компендіум соціальної доктрини Церкви. – К. : Кайрос, 2008. – 549 с.
93. Конотоп Л. Г. Громадянське суспільство : історико-філософський і релігієзнавчий аспект його осмислення / Людмила Григорівна Конотоп // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. – К. : ВіП, 2004. – С. 339–345.
94. Консультативний центр соціальної допомоги жінкам жертвам торгівлі людьми [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://www.caritas.if.ua/uk/home/about.html. - Назва з екрана.
95. Костюк А. Корупція як соціальний феномен і як моральна проблема / А. Костюк // Документи єпархіальних соборів УГКЦ (2001-2002). – Львів : Секретаріат Патріаршого Собору, 2002. – С. 521-530.
96. Костюк А. Поміж другим і третім світом, або Голос церкви та українські реалії / А. Костюк // Збірник матеріалів. Конференція УКУ. – 2009. - С. 135-139.
97. Коул Дерем В. Перспективи щодо релігійної свободи : порівняльна структура / В. Коум Дерем // Релігійна свобода і права людини : в 3 т. – Львів : Свічадо, 2001. – Т.1 : Правничі аспекти. - С. 23-77.
98. Кошетар У. П. Соціальні аспекти діяльності української греко-католицької церкви в контексті сприяння розвитку галицького консерватизму (кінець ХІХ - перша третина ХХ ст.) / У. П. Кошетар // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя : Просвіта, 2003. – Вип. 16. – С. 69–75.
99. Кошетар У. П. Українська греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини (1900-1939 рр.) : навчальний посібник / У. П. Кошетар. – К. : МАУП, 2005. – 128 с.
100. Куїловський Ю. Архієрейське послання до Пречесного Кліру і Вірних Єпрахії Станіславівської, дане у 21 неділю по Сошошетвію св. Духа, 1891 р. / Ю. Куїловський. – Станіславів : Єп.Орд., 1886. – С. 7-9.
101. Кулагіна Г. М. Справедливість як принцип соціальної доктрини католицизму / Ганна Миколаївна Кулагіна // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу : історія і сучасність / за заг. ред П. Яроцького, Л. Филипович, С. Кияка. – К. , 2009. - С. 305-308.
102. Кулагіна Г. М. Християнська духовність та її сучасні конструкти / Ганна Миколаївна Кулагіна // Християнство доби постмодерну. – К. , 2005. – С. 86-111.
103. Кульчицький Б. Християнство у системі орієнтирів соціальної активності людини / Б. Кульчицький, Я. Кульчицький // Київська церква. – 2002. - № 5 (11). – С. 110-111.
104. Курран Ч. Релігійна свобода і права людини у світі та Церкві : християнська перспектива / Ч. Курран // Релігійна свобода і права людини : в 3 т. – Львів : Свічадо, 2000. – Т. 2 : Богословський аспект. - С. 342-370.
105. Кусьнеж В. Людина – образ і подоба Божа : біблійна перспектива / В. Кусьнеж // Добрий пастир. – Івано-Франківськ : Вид-во ІФТА, 2007. – С. 58–73.
106. Ладивірова С. Соціальна доктрина католицької церкви в контексті теоретичного обґрунтування прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.06 „історія і теорія релігії, вільнодумства і атеїзму” / С. Ладивірова. - К., 1993. - 17 с.
107. Ленцик В. Визначні постаті Української Церкви : м