У вступі обґрунтовано сутність і стан проблеми, що вирішується, актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв`язок з науковими програмами; визначено мету, основні завдання дослідження, наукову новизну, встановлено об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі – “Теоретичні основи формування системи державного управління комунальним комплексом регіону”– уточнено сутність комунального комплексу як об’єкта державного управління на регіональному рівні; досліджено теоретичні підходи до державного управління комунальним комплексом регіону; обгрунтувано ефективність механізму державного управління комунальним комплексом регіону.
Встановлено, що кризовий стан комунального комплексу в розрізі регіонів України обумовлено причинами об’єктивного і суб’єктивного характеру, основні з них: багаторічне недофінансування; неефективна тарифна політика, яка обумовлює дотаційність галузі; високі витрати на виробництво послуг; відсутність у обслуговуючих підприємств економічних стимулів зниження витрат, а в одержувачів комунальних послуг можливості впливати на їх якість; неефективна система централізованого управління; нерозвиненість конкурентного середовища; високий ступінь зносу основних фондів, що зумовлює наявність великих втрат виробничих ресурсів. Головна особливість комунального комплексу регіону, на нашу думку, полягає в тому, що до складу його організацій входять об’єкти триєдиної природи. З одного боку, це фактори, що визначають соціально-економічну структуру організацій комунального комплексу регіону; з іншого боку, це елементи, що визначають виробничо-технічну структуру комунального комплексу регіону; з третього боку, це споживачі послуг комплексу, більшість населення, яке не має альтернативи їх придбання, і що, можливо, більш важливо, не мають достатнього рівня доходів для їх оплати за тарифами, що приносить прибуток організаціям комунального комплексу регіону як основи розвитку. У зарубіжних і вітчизняних дослідженнях при визначенні поняття “система” існує два підходи: перший передбачає відмінності у визначеннях залежно від вибору сукупності системних властивостей; другий представляє, крім набору різних властивостей, наявність загальних властивостей – “сукупність елементів”.
Систему комунального комплексу регіону визначено як цілісну, цілеспрямовану й ієрархічно організовану сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою елементів, що володіє властивостями, не властивими складовим її елементам, узятим окремо. Визначено комунальний комплекс як сукупність різних, але організаційно і технологічно взаємопов’язаних видів виробничо-економічної діяльності, орієнтованих на виконання робіт або надання послуг, об’єктивно необхідних для життєзабезпечення території, за допомогою надання комунальних послуг. Визначено, що продуктом діяльності комунального комплексу регіону є комунальні послуги. У задоволенні постійно зростаючих потреб людей у комунальних послугах полягає головна соціально-економічна функція політики комунального комплексу регіону. Потреба в комунальних послугах входить до числа найрізноманітніших потреб людини. Такі послуги можуть бути різного асортименту і якості на різних етапах розвитку суспільства. Ми розглядаємо послуги як дії, що здійснюються працівниками комунальних організацій для задоволення потреб споживачів у даних послугах відповідної якості. У працях вітчизняних вчених з питань розвитку ринку комунальних послуг недостатньо конкретизовано поняття комунальної послуги. Даний фактор призводить до розробок недостатньо повних класифікацій комунальних послуг, до проблем формування взаємовідносин між суб’єктами ринку. Послуга є дією або вигодою, її покупець не отримує права власності на який-небудь матеріальний об’єкт. У загальному випадку послугу розуміють як корисну дію споживчої вартості товару або безпосередньо праці. На нашу думку, сферу комунальних послуг регіону слід розуміти як сукупність споживчих вартостей матеріальних і нематеріальних благ у вигляді корисних ефектів і диференційованих індивідуальних цінностей, що задовольняють потреби людей, які проживають на території конкретного регіону.
Визначено, що діалектичні процеси трансформації, що відбуваються в комунальному комплексі регіону, традиційно оцінюються за двома головними параметрами: кількісним і якісним. Формувати адекватну ринковим ставленням структуру комунального комплексу сьогодні потрібно в умовах специфіки місцевого самоврядування. Відповідно до цього кількісні показники дозволяють оцінювати рівень розвитку підприємств та організацій комунального комплексу в окремих регіонах. Розглядаючи особливості управління комунальним комплексом на регіональному рівні, визначено, що вони формуються під впливом факторів як ендогенного, так і екзогенного характеру, які, в свою чергу, породжують проблеми управління. На нашу думку, ендогенні фактори будуть включати в себе: особливі властивості товарів і послуг, що надаються комунальним комплексом населенню; умови і способи виробництва товару або послуги комунального комплексу; ринкове сегментування; рух товарів і послуг комунального комплексу від виробника до споживача; витратний механізм фінансового забезпечення благоустрою; авторитет як складову влади місцевого самоврядування; матеріально-технічне забезпечення управлінської роботи; інформаційну культуру управлінської роботи; інноваційні аспекти управління. Екзогенні факторами слід розуміти як незалежний від суб’єкта й об’єкта управління зовнішній вплив, який чиниться на управління (політичний вплив, ринкове середовище).
Виявлено, що сьогодні регіональне господарство являє собою складну сукупність підприємств, служб, інженерних споруд і мереж, розташованих у межах певної адміністративної території та призначених задовольняти повсякденні комунальні, побутові, матеріальні та соціально-культурні потреби населення. Комунальний комплекс - це частина регіонального господарства, що представляє його основу, так як функціонування інших складових частин регіонального господарства без нього неможливо. На нашу думку, ринкові реформи привносять у сутнісну характеристику призначення та покликання комунального комплексу регіону аспект найбільш повного задоволення людських потреб, через розширення спектра пропонованих послуг, їх якісного і кількісного складу, технічної досконалості, інновації і, найголовніше, швидкості реакції на запити споживачів.
Спирaючись нa зaкoнoмірнoсті рoзширeнoгo відтвoрeння тa врaхoвуючи спeцифічні зaкoнoмірнoсті сучaснoгo eтaпу рoзвитку ринкoвoї eкoнoміки, визнaчeнo нaступні принципи системи дeржaвнoгo упрaвління комунальним комплексом регіону: ініціатива та самостійність – відхід від позицій відомчого, командного управління; адміністративна централізація – диференціація і множинність підприємств, що знаходяться під впливом своїх вузьконаправлених корпоративних інтересів, які породжують різнорідність і суперечливість між різними підприємствами комунального комплексу та споживачами комунальних послу; структурність і взаємозв’язок – з споживчої точки зору, при умовах індивідуальної господарської відповідальності у взаємозв’язках різних підприємств комунального комплексу та споживачів комунальних послуг; пріоритетні завдання і напрями – реформаторський період у функціонуванні комунального комплексу та перебудови системи місцевого самоврядування; інвестиційна привабливість – слабка технічна і матеріальна складова підприємств комунального комплексу регіону, неможливість безмежної капіталізації за рахунок коштів споживачів, шляхом безконтрольного підвищення тарифів; рівність соціального захисту і справедливості – диференціація рівня життя і доходів населення; взаємна довіра і відповідальність – аспект діяльності місцевого самоврядування неможливо уявити без взаємозв’язку між місцевою владою і суспільством, що формує цю владу; інновація та модернізація;науковість.
Доведено, що принципи визначають основні, загальні методи, а саме: адміністративно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні, інноваційні.Абстрагуючись від приватних методів прийняття рішень, які в своїй основі несуть суб’єктивний початок в залежності від конкретного індивіда, що займає офіційний статус управлінця, визначено класифікацію системи загальних методів державного управління комунальним комплексом на регіональному рівні (рис. 1). Враховуючи класифікацію системи основних методів управління на регіональному рівні, визначено методи, які отримали нове осмислення у світлі ринкових реформ та посилення самоврядування: адміністративно-розпорядчий (притаманне наділення законною силою, тобто юридичне обґрунтування діяльності адміністрації регіонального органу), правовий (передбачає регламентацію діяльності підприємств комунального комплексу та споживачів комунальних послуг у рамках законних актів), організаційний (функціонує у встановлених нормативними актами кордонах, з їх допомогою визначається структура управління на регіональному рівні, створюються ті чи інші управління, відділи), економічний (дозволяє визначити пріоритети розвитку тих чи інших галузей національної економіки, визначити джерела
