ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИРОДООХОРОННИХ ІНВЕСТИЦІЙ НАФТОГАЗОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і значення обраної теми роботи, визначено мету та завдання дисертації, об’єкт, предмет і загальні методи проведення дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне значення та практичну цінність.

У першому розділі «Теоретичні основи оцінки ефективності інвестицій щодо попередження та подолання шкідливих впливів на навколишнє середовище нафтогазовими підприємствами» досліджено шкідливі впливи нафтогазовидобувних підприємств на навколишнє природне середовище (НПС), висвітлено економічну сутність дефініції «природоохоронне інвестування», запропоновано класифікацію природоохоронних інвестицій, проаналізовано можливі екологічні ризики, що виникають при розробці родовищ нафти і газу, розглянуто теоретико-методичні основи оцінки ефективності природоохоронних інвестицій.

Нафтогазові підприємства є джерелами значних комплексних і концентрованих негативних впливів на всі компоненти навколишнього природного середовища. Ці впливи зумовлені токсичністю природних вуглеводнів і супутніх пластових флюїдів, різноманітністю хімічних речовин, які використовуються у технологічних процесах буріння та видобування нафти і газу.

Аналіз показав, що основними екодеструктивними впливами є: забруднення повітряного середовища (фонові постійні втрати природного газу; епізодичні і технологічні постійні викиди нафтового газу, яких не можна уникнути); забруднення водного середовища (забруднення вуглеводнями водоносних горизонтів; можливість попадання неочищених стічних вод, забруднювачів і нафтопродуктів у відкриті водойми; аварійні викиди та відкрите фонтанування мінералізованих пластових вод; поглинання бурових розчинів водоносними горизонтами); забруднення ґрунтів (видалення та складування родючого шару ґрунту; створення під бурову установку та бурове обладнання насипної і технологічних площадок; спорудження шламових амбарів (земляних котлованів)); технічне забруднення території бурової; відкрите фонтанування нафти.

Шкідливі впливи нафтогазовидобування на довкілля, з економічної точки зору слід розглядати як збитки, які наносяться навколишньому природному середовищу. Виходячи з існуючих напрацювань у цій сфері, економічні збитки від забруднення НПС нафтогазовим комплексом запропоновано розподілити на:

- фактичні, тобто негативні зміни чи втрати, що виникають від забруднення довкілля нафтогазовими підприємствами та можуть бути оцінені у грошовій формі у конкретному періоді;

- відвернені – ті, яких можна уникнути в майбутньому, впроваджуючи у виробничий процес технологічно досконаліше обладнання, вдосконалюючи сам виробничий процес, запроваджуючи конкретні превентивні заходи;

- ліквідовані – частина збитків, які виникають після завданої шкоди і на які зменшують витрати підприємства при проведенні компенсаційних виплат до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

- потенційні – збитки, які можуть бути завдані та завдаватимуться суспільству в майбутньому через антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище.

Щодо витрат нафтогазових підприємств, необхідних для усунення еколого-економічних збитків, то їх доцільно об’єднати у такі групи:

- витрати на запобігання (зменшення) забруднення – це витрати нафтогазових підприємств, які будуть запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище: впровадження екологічно безпечної техніки, вдосконалення технологічних процесів, здійснення інших природоохоронних заходів;

- витрати на відшкодування збитків – витрати, які несуть нафтогазові підприємства в результаті своєї екодеструктивної діяльності (збір за забруднення атмосферного повітря стаціонарними та пересувними джерелами, збір за скидання стоків, збір за складування відходів);

- втрати нафтогазовидобувних підприємств – втрати основних засобів за рахунок їх передчасного спрацювання; збитки, пов’язані з втратою сільськогосподарської та лісової продукції; втрати супутньої продукції (нафтовий газ); недоотримання доходів тощо.

Встановлено превентивні заходи, при реалізації яких можна зменшити забруднення навколишнього природного середовища, а відповідно й еколого-економічні збитки, які наносяться у процесі буріння свердловин і розробки нафтогазових родовищ і вимагають залучення значних інвестиційних ресурсів, спрямованих на попередження та подолання шкідливого впливу на довкілля. Природоохоронні інвестиції визначено як сукупність майнових та інтелектуальних цінностей, котрі вкладені в об’єкти природоохоронного, виробничого, соціального й іншого призначення для досягнення сталого розвитку соціально-економічних систем, збалансованого, раціонального природокористування та отримання еколого-соціально-економічного ефекту.

Удосконалено класифікацію природоохоронних інвестицій у нафтогазовидобувній сфері, яка дозволяє однозначно їх ідентифікувати та враховувати притаманні їм особливості при управлінні природоохоронною діяльністю (рисунок 1). Класифікація природоохоронних інвестицій доповнена новою класифікаційною ознакою «за екологічним спрямуванням (напрямами можливого зменшення деструктивної дії на довкілля)» із подальшим поділом на підгрупи: збереження та відновлення ландшафту; зменшення скидів у водне середовище; зменшення шкідливих викидів у атмосферу; уникнення забруднення водоносних горизонтів; зменшення шкідливих впливів на біоту; уникнення нераціонального надрокористування.

Зазначено, що шкідливі впливи нафтогазовидобувних підприємств зумовлені сукупністю ризиків, котрі у дисертаційній роботі згруповано за такими ознаками: зворотна реакція природного навколишнього середовища; екологічна ємність нафтогазоносного регіону; екологічна свідомість населення нафтогазоносного регіону; економічний розвиток нафтогазоносного регіону; рівень розвитку технологій при розробці нафтових та газових родовищ.

Проведено аналіз методичних підходів щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів природоохоронного призначення, який дозволив розподілити їх на такі групи: 1) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю; 2) методи, що базуються на співставленні результатів до та після природоохоронних заходів; 3) методи дисконтування, які ґрунтуються на теорії зміни вартості грошей з часом; 4) методи засновані на комбінованому використанні елементів техніки дисконтування та теорії ймовірності.