VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика професійної правосвідомості», що складається з трьох підрозділів, присвячений загальнотеоретичним проблемам аналізу професійної правосвідомості: з’ясовано рівень наукової розробленості і сучасний стан вивчення професійної правосвідомості, визначені особливості професійної правосвідомості як базового поняття теорії держави і права, проаналізовані її структура, функції, місце та роль у юридичній діяльності.

У підрозділі 1.1 «Поняття та структура професійної правосвідомості» з’ясовано стан наукової розробки питання професійної правосвідомості, уточнено поняття «професійна правосвідомість», визначено сутність та структуру професійної правосвідомості, дано характеристику її основних складових елементів, проаналізовано їх взаємозалежність та взаємозв’язок.

Професійна правосвідомість визначена як зумовлена специфікою соціальної ролі та юридичної діяльності система правових ідей, поглядів, почуттів, ціннісних орієнтацій, що зумовлюють загальний характер та моделі поведінки у службовій сфері представників юридичної професії.

Узагальнення основних методологічних підходів до вивчення змісту та структури професійної правосвідомості дозволило визначити такі її складові елементи, як змістовий (правова ідеологія), психологічний (правова психологія) і вольовий (поведінковий). Даний підхід дає можливість розглядати професійну правосвідомість в її змістовному та структурно-функціональному аспектах, охарактеризувати їх особливості та взаємозв’язок із основними функціями.

Аналіз складових елементів структури правової свідомості дозволяє стверджувати, що професійна правосвідомість відрізняється від інших видів правосвідомості за обсягом та глибиною політико-правових знань, навичками та вміннями аналізувати правові проблеми, вирішувати поставлені юридичні завдання. Визначено, що для професійної правосвідомості є характерним відбиття потреби правового розвитку суспільства у юридичних термінах і категоріях, здатність оцінювати ті або інші факти суспільного життя, поведінки людей з точки зору чинного законодавства. Особливість професійної правосвідомості полягає також у інтенсивності прояву правових установок та ціннісних орієнтацій – професійна правосвідомість відрізняється від інших видів правосвідомості більш стійким позитивним ставленням до права та практики його реалізації, що передбачає звичку слідувати закону, високий ступінь згоди з правом, розуміння його важливості та необхідності реалізації. Наголошується, що специфіка знань суб’єктів професійної правосвідомості залежить від професійної діяльності, галузевої приналежності принципів і норм, що регулюють цю діяльність, і характеризується різною глибиною й ступенем формалізації (готовності до застосування).

У підрозділі 1.2 «Функції професійної правосвідомості» даються визначення поняття та характеристика особливостей функцій професійної правосвідомості, а також на підставі аналізу та узагальнення сучасних наукових підходів до їх типологізації розкривається зміст основних функцій, їх взаємозв’язок та детермінованість структурними особливостями професійної правосвідомості.

З’ясовано, що максимально повно особливості професійної правосвідомості можна розглядати, виходячи з її функціональних характеристик. Функції правосвідомості є конкретними напрямками та шляхами виконання нею своєї соціальної ролі, при цьому властиві їй засоби впливу на суспільні відносини завдають, у свою чергу, цілеспрямований вплив на зміст та структуру правосвідомості.

Проаналізувавши існуючі теоретичні підходи до вивчення функцій професійної правосвідомості, автор доходить висновку, що в сучасній юридичній науці не існує єдиного підходу до їх класифікації, і підкреслює, що одні вчені використовують різну термінологію для визначення та характеристики тих самих функцій, тоді як інші поділяють деякі функції правосвідомості на декілька окремих складових. Тому автор свідомо зупиняється на виокремленні трьох основних функцій – пізнавальної, оцінювальної та регулятивної, обґрунтовуючи це тим, що саме через ці функції найбільш повно виявляються сутнісні та структурні характеристики професійної правосвідомості. Зазначеним функціям в структурі професійної правосвідомості відповідають окремі її елементи: змістовий (ідеологічний) – як певна сума юридичних знань, умінь та навичок, емоційний (психологічний) – як система оцінок та ставлень до права, практики його застосування, та вольовий (поведінковий) – як сукупність мотивів, установок та ціннісних орієнтацій. Усі інші функції є похідними від основних і практично охоплюються ними, зокрема – світоглядна, прогностична, інформаційна, виховна та ін. Кожна з них займає своє місце на певному рівні, зумовленому безпосереднім взаємозв’язком із відповідними структурними елементами професійної правосвідомості, вони також тісно взаємодіють між собою, стаючи взаємозалежними способами формування та реалізації її соціальної ролі. При цьому головним результатом дії пізнавальної функції є створення певного рівня правових знань, тоді як підсумком дії всіх інших функцій виявляється формування конкретного ставлення до соціально-правової реальності та вироблення відповідних моделей правової поведінки.

У підрозділі 1.3 «Місце і роль професійної правосвідомості у різних видах юридичної діяльності» визначаються місце, характер і роль професійної правосвідомості у правотворчості та правореалізації.

Аналіз місця і ролі професійної правосвідомості у різних видах юридичної діяльності дозволяє відзначити, що ефективна правотворча та правозастосовна діяльність виявляється неможливою без професійної правосвідомості, яка постає необхідною умовою ефективного, доцільного, законного здійснення юридичної діяльності на всіх її етапах. Особливості взаємодії правосвідомості та юридичної діяльності визначаються тим, що саме за допомогою правосвідомості відбувається процес усвідомлення правових засобів, їх включення до структури юридичної діяльності та досягається, в остаточному підсумку, відповідний соціальний результат. Таким чином, на будь-якій стадії правового регулювання саме від сформованості й розвиненості правосвідомості залежить вибір правових засобів та їх ефективне застосування.

Професійна правосвідомість є необхідною умовою створення норм права, умовою їх точної та повної реалізації. Правосвідомість є безпосереднім ідейним джерелом права, передує йому та діє разом із правом, відбиває потреби його вдосконалення в напрямку відображення об’єктивних суспільних процесів, визначає зміни і перспективи його розвитку, безпосередньо впливає на процес і результати правотворчості.

За безпосередньої реалізації права високий рівень правосвідомості формує правомірну поведінку, що виражається у виконанні юридичних обов’язків і дотриманні встановлених заборон. При цьому професійна правосвідомість є необхідним орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанту поведінки в межах норм права, які застосовуються або реалізуються.

Відзначається, що особливу роль професійна правосвідомість відіграє у процесі застосування права, адже правозастосовна діяльність у будь-якому її різновиді вимагає спеціальної професійної підготовки й кваліфікації, відповідних умінь, навичок, готовності до застосування спеціальних правових засобів у вирішенні юридичних ситуацій – суб’єкти такої діяльності обирають норми права, які підходять до даної ситуації, здійснюють їх тлумачення та приймають рішення на підставі норм права, керуючись своєю правосвідомістю.

Розділ 2 «Поняття, структура та функції професійної правосвідомості» працівників кримінальної міліції у справах дітей, що складається з двох підрозділів, присвячений розгляду змісту, структурних і функціональних особливостей професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей як конкретного різновиду професійної правосвідомості співробітника органів внутрішніх справ.

У підрозділі 2.1 «Поняття професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей» обґрунтовується наявність специфічних рис, характерних особливостей професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, формулюється її авторське визначення.

Встановлюється, що професійна правосвідомість працівників кримінальної міліції у справах дітей має власну специфіку, яка визначається їх особливою компетенцією у сфері юридичної практики. Діяльність в межах законної компетенції виробляє у працівників кримінальної міліції в справах дітей відповідні правові знання, оцінки, уявлення, почуття, звички, стереотипи, установки, ціннісні орієнтації, що й складають зміст правосвідомості, властивої саме працівникам кримінальної міліції у справах дітей.

З огляду на специфіку діяльності працівників кримінальної міліції у справах дітей як окремої професійної групи працівників органів внутрішніх справ поняття професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей визначено як правосвідомість особливої професійної групи, представники якої професійно займаються правозастосовною та правоохоронною діяльністю, мають фахову освіту й підготовку, усвідомлюють спільність цілей і соціальних завдань, єдність своїх інтересів, цінностей, установок і застосовують властиві їм специфічні форми та методи роботи для забезпечення правопорядку в чітко визначених напрямках діяльності. Такими напрямками, в межах загального завдання здійснення соціального захисту дітей і профілактики правопорушень серед них, є: проведення роботи, пов’язаної із запобіганням правопорушень дітьми; виявлення, припинення та розкриття злочинів, вчинених дітьми; проведення дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; проведення розшуку дітей, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для дітей; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, участь у правовому вихованні дітей та ін.

Доведено, що правосвідомість працівників кримінальної міліції у справах дітей не зводиться лише до тих якостей і властивостей, які детермінуються специфікою їх діяльності – у змістовному плані вона обумовлюється також цілою низкою об’єктивних (соціально-економічні, політичні, культурні та правові погляди, поширені у суспільстві) і суб’єктивних (правова освіта, правове виховання) чинників впливу. Зазначені правові, політичні, соціально-економічні та морально-культурні чинники впливають на правосвідомість працівників кримінальної міліції у справах дітей не окремо, а у своїй єдності, в якій виявляється цілісність стану суспільної свідомості.

У підрозділі 2.2 «Структура та функції професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей» розглядаються особливості структури правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, з’ясовується сутність її змістових елементів та відповідних їм основних функцій.

Професійну правосвідомість працівника кримінальної міліції у справах дітей як системне явище характеризують саме її структурні елементи і функції.

Пізнавальна (гносеологічна) функція правосвідомості виявляється у відбитті й усвідомленні соціальних явищ та процесів з точки зору їх правового опосередкування. Пізнавальній функції професійної правосвідомості співробітників кримінальної міліції у справах дітей відповідає змістовий (ідеологічний) компонент її структури як певний обсяг правових знань, умінь та навичок, що відбивається у понятті «правова підготовка». Працівник кримінальної міліції у справах дітей повинний у межах професійних прав і обов’язків не тільки знати, але й вміти вірно тлумачити і застосовувати закони, правильно кваліфікувати різноманітні життєві відносини та обставини, у точній відповідності з законом приймати правові рішення, узагальнювати юридичну практику із попередження правопорушень, зміцнення правопорядку, а також мати інші уміння і навички, що дозволяють кваліфіковано здійснювати професійну юридичну діяльність. До професійних знань, умінь та навичок, що визначаються змістом професійної діяльності працівників кримінальної міліції у справах дітей, відносимо: знання з кримінології, психології та педагогіки, професійної етики, теорії та методики виховання, медико-педагогічні знання, знання основ девіантології, теорії та методики розв’язання конфліктних ситуацій; уміння працювати з сім’ями «складних» підлітків, співпраці із педагогічними колективами; навички організації індивідуального підходу до неповнолітніх; використання методів виховання та перевиховання, профілактики правопорушень неповнолітніх, пропаганди правових знань, використання передового досвіду, аналізу власної роботи, самовиховання.

Оцінювальна функція правосвідомості працівника кримінальної міліції у справах дітей полягає у співвіднесенні результатів пізнання правової дійсності з власним досвідом, потребами, інтересами, цілями діяльності та у відповідній оцінці пізнаних властивостей правових об’єктів і явищ з позицій їх значимості для індивіда. Оцінювальній функції відповідає емоційний (психологічний) компонент правосвідомості як окремий рівень сприйняття права, заснований на почуттях, емоціях, настроях, уявленнях, звичках, що виявляється у відповідних психологічних реакціях на юридичні події, процеси та явища і містить в собі, по-перше, елементарний емоційний стан особистості: почуття, емоції, переживання; по-друге, складні емоційні утворення: ціннісні ставлення до правових явищ у вигляді переконань, поглядів, стереотипів. Такі емоційні стани формуються на основі правових знань та уявлень про право, юридичних обов’язків та прав, законності у правотворчій та правореалізаційній діяльності.

Регулятивній функції правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, яка передбачає співвіднесення поведінки із діючою у суспільстві системою правових приписів, надає правовій поведінці конкретність і цілеспрямованість, спонукає до прийняття рішень у певних правових ситуаціях, виявлення правової активності, реалізації своїх прав, виконання юридичних обов’язків, відповідає вольовий (поведінковий) компонент правосвідомості, основними змістовими складовими якого є такі соціально-правові установки та ціннісні орієнтації, як: установки готовності до активного вдосконалення права відповідно до демократичних принципів; установки на правомірну поведінку – готовність до точного і неухильного дотримання вимог правових норм; готовність до активного використання та захисту своїх прав, а також прав інших осіб; установки готовності до боротьби з правопорушеннями; установки готовності до справедливих, відповідальних дій, готовності до свідомого виконання професійного обов’язку; повага до права та впевненість у спроможності правових механізмів забезпечити належну соціальну рівновагу; усвідомлення зв’язку професійної діяльності із морально-етичними нормами.

Визначено, що функціонування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей як складної системи визначається не тільки змістом компонентів, що входять до структури даної системи, але й ступенем цілісності останньої; при цьому як змістовні властивості функціональних компонентів розглянутої системи, так і рівень їх узгодженості зумовлюються дією складної сукупності внутрішніх і зовнішніх чинників впливу об’єктивного та суб’єктивного характеру.

Розділ 3 «Шляхи, форми і методи формування та удосконалення професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей» складається з двох підрозділів і присвячений розгляду таких важливих аспектів дослідження особливостей професійної правосвідомості працівників міліції у справах дітей, як визначення та аналіз факторів, що впливають на формування і розвиток професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, та пошук можливих шляхів її вдосконалення.

У підрозділі 3.1 «Підвищення ефективності змісту і форм правового виховання працівників кримінальної міліції у справах дітей» розглядається роль правового виховання у системі чинників, що впливають на формування та розвиток правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей.

Встановлено, що правове виховання працівників кримінальної міліції у справах дітей являє собою цілеспрямовану діяльність усіх суб’єктів виховного процесу щодо формування в них професійної правосвідомості як чіткої системи правових знань, поглядів, уявлень, установок і переконань, які відбивають їх ставлення до права та забезпечують дотримання нормативних правових актів.

Правовиховна робота визначається як комплекс організаційно-правових, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних та культурно-просвітницьких заходів, спрямованих на забезпечення формування і розвитку особистої відповідальності за виконання вимог Конституції та законів України, вірність Присязі, дотримання Кодексу честі, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, Етичного кодексу працівника міліції, на формування державного світогляду, високого рівня духовної культури, почуття патріотизму, засвоєння морально-етичних норм тощо. До основних форм правовиховної роботи з працівниками кримінальної міліції у справах дітей відносимо: правове навчання, правову пропаганду, індивідуальну правовиховну роботу, правове самовиховання.

Підвищення ефективності змісту та форм правового виховання як один з найважливіших аспектів формування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей зумовлюється низкою взаємопов’язаних та взаємообумовлених чинників: відповідністю змісту та організації виховного процесу завданням формування та розвитку високих професійних якостей; відповідністю соціальної практики та спрямованості змісту виховного впливу; ступенем взаємозв’язку всіх засобів і методів впливу на процес правового виховання працівників кримінальної міліції в справах дітей; ступенем правової активності співробітників, їх залученості до активної службової діяльності; інтенсивністю та якістю взаємин між співробітниками, а також впливу особистості керівника; ступенем дотримання принципу єдності виховання та самовиховання та ін. Відзначено й такий важливий засіб підвищення ефективності змісту і форм правового виховання працівників кримінальної міліції у справах дітей, як морально-правове виховання, що спрямоване на формування відповідного емоційного, морального ставлення до права, вироблення морально-етичного підходу до вирішення професійних проблем.

Встановлено, що всі чинники, які впливають на ефективність змісту й форм правового виховання, діють не розрізнено, а в тісному взаємозв’язку, адже даний процес здійснюється у всіх сферах діяльності працівників кримінальної міліції в справах дітей і передбачає застосування різноманітних засобів і методів впливу, які є ефективними тільки тоді, коли становлять систему взаємозалежних і взаємообумовлених заходів.

У підрозділі 3.2 «Шляхи подолання і попередження деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей» здійснено аналіз процесів деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, виявлені основні детермінанти виникнення та розвитку даного явища, а також визначені можливі шляхи його подолання і попередження.

Виходячи з загального розуміння деформації професійної правосвідомості як викривлення ідейно-психологічної сфери особистості або соціально-професійної групи, що перешкоджає правовому регулюванню суспільних відносин і виявляє себе як у сфері правосвідомості, так і в сфері юридичної практики, деформацію професійної правосвідомості працівника кримінальної міліції у справах дітей визначено як системну кризу його професійної правосвідомості, зумовлену дисфункцією її складових елементів, що призводить до суттєвого зниження або повної втрати професійної компетенції.

Зважаючи на те, що деформація правосвідомості розглядається як викривлення усіх або декількох компонентів її структури, можливе виділення повної або часткової деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції в справах дітей. Часткова деформація правосвідомості виражається у викривленні її окремих елементів та, як наслідок, відповідних їм функцій – пізнавальної, оцінювальної й поведінкової, а також у дисфункції акумуляції професійного досвіду. Результатом повної деформації професійної правосвідомості є розлад її генеральної функції – регулятивної, а також втрата нею своєї соціальної якості як психоідеологічного регулятора професійної діяльності працівників кримінальної міліції в справах дітей.

Найпоширенішими формами деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей є правовий нігілізм, правовий ідеалізм (правовий фетишизм), правовий інфантилізм (пробільність правосвідомості), аберація (перероджена правосвідомість). Дані форми деформації стосуються, насамперед, індивідуальної правосвідомості, що, однак, не виключає їх проявів на груповому та суспільному рівнях. Соціальна небезпека зазначених видів деформації правосвідомості неоднакова й залежить від їх поширеності та відповідності вчинків їх носія інтересам особистості і суспільства. Найбільш небезпечною уявляється перероджена правосвідомість, яка є показником системної кризи професійної правосвідомості.

До основних форм об’єктивації деформації професійної правосвідомості у діяльності працівників кримінальної міліції у справах дітей відносимо правову демагогію, морально-правовий конформізм, спекулятивно-правовий популізм, негативно-правовий радикалізм, правовий дилетантизм, правову демагогію, а також стереотипізацію мислення, яка може виявлятися у феноменах «виконавчого функціоналізму», «обвинувального ухилу», «синдромі власної непогрішимості» та ін. До проявів деформацій правосвідомості, притаманних правосвідомості працівників кримінальної міліції в справах дітей, також відносимо: зниження емоційного ставлення до подій, що відбуваються, та байдужість до осіб, стосовно яких здійснюється професійна юридична діяльність; нехтування неюридичною професійною думкою; формалізм та бюрократизм.

Деформація професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей відбувається як через зовнішні впливи оточуючого середовища, так і під безпосереднім впливом умов і досвіду самої професійної діяльності. Встановлено, що в процесі практичного функціонування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей деформуючий вплив завдають три основні групи чинників – загальні (пов’язані із станом суспільства), особливі (пов’язані із специфікою професійної діяльності) та індивідуальні (пов’язані із особистістю співробітника).

До основних засобів подолання та попередження деформацій професійної правосвідомості віднесено: вдосконалення системи юридичної освіти (її фундаменталізація, поглиблення спеціалізації та зв’язків з юридичною наукою та юридичною практикою); оптимізація кадрової політики (підвищення якості кадрового забезпечення шляхом підбору професіональних кадрів відповідно до сучасних соціальних та правових реалій); заходи організаційно-управлінського характеру (розробка та запровадження у діяльність кримінальної міліції у справах дітей програм діагностики психологічного клімату, соціальної реабілітації, запровадження процедури перевірки знань, особистих та ділових якостей майбутніх керівників та ін.); проведення виваженої державної політики (створення режиму законності, виконання й забезпечення норм і гарантій соціального, правового та фізичного захисту працівників, створення системи моральних і матеріальних стимулів праці, підвищення престижу професії); особисті зусилля працівників кримінальної міліції у справах дітей з оволодіння культурою, нормами права та моралі (самоосвіта, безперервне навчання, слідування етичним нормам та кодексу честі у професійній діяльності).