У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; встановлено зв'язок з науковими програмами, планами, темами; виокремлено мету та задачі дослідження; сформульовано об’єкт і предмет дослідження; визначено та розкрито функціональні можливості методів дослідження, які застосовано в роботі; вказано на положення наукової новизни одержаних результатів; обґрунтовано теоретичне і практичне значення результатів дослідження; наведено відомості про апробацію результатів дисертації та публікації автора, а також зазначено про структуру роботи та її обсяг.
Розділ 1 «Юридична природа системного способу тлумачення норм права» складається з чотирьох підрозділів, в яких проаналізовано процес становлення наукового дослідження тлумачення норм права як різновиду юридичної діяльності; визначено методологічні основи дослідження тлумачення норм права та встановлено їх роль для системної інтерпретації норм права; розкрито понятійні аспекти способу тлумачення правових норм; визначено поняття, ознаки та місце системного способу тлумачення норм права в системі правоінтерпретаційної діяльності.
Підрозділ 1.1. «Історіографічні аспекти дослідження тлумачення норм права як різновиду юридичної діяльності»присвячено дослідженню еволюції становлення наукового дослідження правоінтерпретаційної діяльності як різновиду юридичної діяльності.
Автором поєднано аналіз особливостей практики здійснення правоінтерпретаційної діяльності та специфіки розуміння тлумачення норм права як об’єкту пізнання, що розвивалося в період Античності, Середньовіччя, Відродження, Реформації, Просвітництва та Новітнього часу. На підставі проведеного аналізу виокремлено етапи становлення наукового дослідження тлумачення норм права та надано їх характеристику. Окремо приділено увагу становленню наукового дослідження тлумачення правових норм у ХХ столітті, коли фактично відбулось виокремлення тлумачення правових норм в якості самостійного об’єкту наукового юридичного дослідження. Автор дійшов висновку про поляризацію наукових підходів до розуміння тлумачення норм права та обґрунтував можливість їх структуризації на два блоки: підходи до розуміння тлумачення норм права, що сформувались у радянській юридичній науці та в західній юридичній науці. З’ясовано, що в радянській юридичній науці було розроблено різноманітні підходи до розуміння явища тлумачення норм права, однак особливостями таких підходів є те, що в їх основу покладено ту або іншу характеристику(и) тлумачення норм права, що в подальшому відображено у змісті розуміння самого явища. Узагальнено, що вказані підходи фактично відображають у собі: особливості філософського розуміння явища тлумачення в правовій сфері; особливості прикладного розуміння тлумачення норм права в системі юридично значимої діяльності або в системі юридичного процесу; особливості теоретико-методологічного розуміння тлумачення норм права як явища теоретичного характеру, що здійснюється за допомогою методологічних правил, прийомів, способів та засобів тощо.У західній юриспруденції питання тлумачення правових норм розкриваються через ряд теорій, які визначають особливості тлумачення як юридичної діяльності, метою якої є забезпечення реальності права. Відповідно, виокремлено й охарактеризовано такі теорії тлумачення норм права, як соціологічна, теорія навчання, теорія комунікації, теорія «мовленнєвих актів», теорія герменевтики.
На підставі аналізу сучасних наукових підходів до розуміння тлумачення правових норм автором обґрунтовано можливість їх структуризації на два блоки та характеристики, а саме: ті, що мають теоретико-правове спрямування та розроблялися вченими в сфері теорії держави і права та стосуються загальних закономірностей тлумачення норм права; ті, які мають галузеве спрямування, що розроблялися вченими галузевих юридичних наук та стосуються особливостей тлумачення норм права відповідної галузі або інституту права.
В якості підсумку автором узагальнено особливості сучасного стану розвитку наукового дослідження тлумачення норм права в юридичній науці, де зазначено, що тлумачення норм права як об’єкт наукового дослідження має міждисциплінарний характер, що зумовило плюралістичність розвитку наукових поглядів на проблематику поняття, сутності, природи, значення, різновидів і способів тлумачення норм права.
У підрозділі 1.2. «Методологічні основи дослідження тлумачення норм права та їх роль для системної інтерпретації норм права» розкрито функціональні можливості загальних підходів та принципів пізнання тлумачення норм права, а також методів дослідження системного способу тлумачення правових норм.
У процесі дослідження уточнено значення методологічних основ аналізу тлумачення правових норм, виокремлено особливості системного способу тлумачення правових норм, що впливають на методологічний інструментарій наукового дослідження предмету дисертаційної роботи. При цьому зазначено, що методологічна основа дослідження системного способу тлумачення правових норм має похідний характер від методології наукового дослідження тлумачення правових норм. З огляду на це, всебічність наукового дослідження загальнотеоретичних аспектів системного способу тлумачення правових норм зумовлюється належною системою філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження, які забезпечили аналіз предмету дисертаційного дослідження на: (а) світоглядовому (філософському) рівні як явища соціальної дійсності; (б) загальнонауковому рівні як явища, що становить предмет наукового дослідження; (в) спеціально-науковому рівні як явища, що має правовий характер і забезпечує досягнення відповідного правового результату.
Враховуючи особливість системного способу тлумачення правових норм, встановлено значення системного підходу до дослідження означеного способу, функціональні можливості якого надають змогу, по-перше, розкрити системні характеристики права як явища, що, з однієї сторони, складається з системи правових норм, а з іншої – є елементом системи способів соціального регулювання; по-друге, встановити місце системного способу тлумачення правових норм в системі способів тлумачення взагалі; по-третє, визначити взаємозв’язок між системністю права та системним способом тлумачення права, який за основу такого тлумачення бере взаємозв’язок між нормами права. На підставі аналізу особливостей методів наукового дослідження визначено функціональні можливості діалектичного, аксіологічного, герменевтичного, синергетичного, історико-правового, системно-структурного, структурно-функціонального, статистичного та прогностичного методів дослідження, а також методу моделювання та категоріального аналізу. У результаті визначено особливості методологічної основи наукового дослідження системного способу тлумачення правових норм, де зазначено, що (1) належна методологічна основа наукового дослідження загальнотеоретичних закономірностей системного способу тлумачення правових норм створює підґрунтя для цілісності, об’єктивності та всебічності наукового дослідження предмету; (2) вивчення загальнотеоретичних аспектів системного способу тлумачення правових норм має засновуватися на засадах наступності наукових поглядів; (3) наукове дослідження загальнотеоретичних аспектів системного способу тлумачення правових норм ґрунтуватись на існуючих ідеях праворозуміння; (4) системний спосіб тлумачення правових норм як явище міждисциплінарного плану зумовлює поєднання методологічної бази як юридичної науки, так і інших суспільних наук; (5) системний спосіб тлумачення правових норм є не лише предметом наукового аналізу, а й становить практичний засіб здійснення тлумачення правових норм.
Підрозділ 1.3. «Спосіб тлумачення правових норм як юридична категорія» стосується характеристики способу тлумачення правових норм як елементу системи понятійно-категоріального апарату, що надало змогу проаналізувати підходи до розуміння способу тлумачення правових норм, визначити його ознаки та уточнити визначення самого поняття «способи тлумачення правових норм».
Визначаючи доцільність обґрунтування самостійності поняття «способи тлумачення правових норм», автор прийшов до висновку про те, що об’єктивна необхідність у виокремленні системи способів здійснення тлумачення правових норм як явища практичного і теоретичного плану зумовлюється комплексом факторів, а саме: (1) абстрактним характером викладення змісту правової норми, що потребує подальшого з’ясування та роз’яснення; (2) необхідністю всебічного вивчення правової норми, що забезпечується системою відповідних способів тлумачення; (3) необхідністю забезпечення правового регулювання тими правовими нормами, що мають однозначний характер розуміння; (4) багатоаспектністю життєвих ситуацій, що потребують адекватного всебічного з’ясування та роз’яснення сенсу правової норми; (5) особливостями юридичної техніки, мови викладення положень правових актів; (6) наявністю прогалин і колізій між нормами права, що потребує належного тлумачення норм права з метою їх виявлення та визначення особливостей правового регулювання відповідного кола суспільних відносин.
