Фісенко І.Ф. Адміністративно-правові основи взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості (на матеріалах АР Крим)



title:
Фісенко І.Ф. Адміністративно-правові основи взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості (на матеріалах АР Крим)
Альтернативное Название: Фисенко И.Ф. Административно-правовые основы взаимодействия милиции с общественными формированиями правоохранительной направленности (на материалах АР Крым)
Тип: synopsis
summary:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ


 


У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, охарактеризовано методологічні та емпіричні основи, відображено зв’язок із науковими планами та програмами, вказано на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, форми апробації і впровадження викладених наукових положень.


Розділ 1. “Загальна характеристика взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості” присвячений висвітленню теоретичних засад взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості у сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки і складається з двох підрозділів.


У підрозділі 1.1. Підстави і форми участі громадян у правоохоронній діяльності” проведено аналіз законодавства України, міжнародно-правових актів та наукових робіт щодо основних правил здійснення фізичними особами правоохоронної діяльності.


Зазначено, що громадяни України мають право створювати громадські об’єднання для участі в охороні громадського порядку, сприяти органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин. Громадські формування з охорони громадського порядку можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції.


У процесі аналізу законодавства України про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону визначено основні сфери суспільних відносин, які ним регулюються. По-перше, це взаємодія з органами внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку та протидії злочинності; по-друге, взаємодія з підрозділам Державної прикордонної служби України щодо охорони державного кордону; по-третє, взаємодія з органами державної влади, місцевого самоврядування під час виникнення надзвичайних ситуацій.


На підставі узагальнення положень статутів, результатів опитування членів громадських формувань з охорони громадського порядку і працівників органів внутрішніх справ, до пріоритетних завдань, що виконуються громадськістю у процесі взаємодії з правоохоронним органами в АР Крим, віднесено: 1) сприяння міліції у виявленні та розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями дітей; 2) надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон, проведенні пропуску громадян до місць відпочинку та роботи; у спостереженні за місцями роботи та відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами; у профілактиці порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна; 3) надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень, участь у рятуванні людей та майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.


Організаційно-правові форми участі громадян у правоохоронній діяльності класифіковано за: а) характером виконуваних завдань; б) організаційним оформленням правоохоронної діяльності; в) складом.


Зроблено висновок, що під формою правоохоронної діяльності громадськості розуміються однорідні за своїм характером та правовою природою групи правоохоронних дій, що мають зовнішній вираз і за допомогою яких забезпечуються охорона прав фізичних і юридичних осіб, громадський порядок, громадська безпека та здійснюється боротьба з правопорушеннями.


Здійснено характеристику таких форм участі громадян у правоохоронній діяльності, як: спільна організація і здійснення заходів щодо боротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку; узгодження самостійних дій щодо боротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку; обмін оперативною інформацією; безпосередня спільна діяльність громадськості правоохоронної спрямованості та працівників міліції; здійснення громадськістю правоохоронної діяльності за ініціативою міліції; допомога громадськості з боку працівників міліції у процесі проведення заходів щодо боротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку; організація правового і спеціального навчання громадян, які бажають виконувати правоохоронні завдання.


До основних методів правоохоронної діяльності громадськості з охорони громадського порядку в АР Крим віднесено: патрулювання, виставляння постів, проведення рейдів та здійснення профілактичних заходів.


Акцентовано увагу на тому, що громадяни можуть і особисто брати участь в охороні громадського порядку (позаштатні працівники міліції, добровільні помічники, довірені особи та ін.) шляхом здійснення окремих дій щодо припинення правопорушень і затримання правопорушників, участі у роботі зборів, конференцій правоохоронної тематики, виступів у засобах масової інформації, використання необхідної оборони від злочинних посягань, повідомлення правоохоронним органам про вчинені або ті, що готуються, злочини чи інші правопорушення тощо.


Окремо розглянуто участь населення в охороні громадського порядку у разі виникнення надзвичайних ситуацій, визначено специфіку правового регулювання цієї діяльності, загальні форми взаємодії громадськості з органами державної влади та місцевого самоврядування за таких умов.


У підрозділі 1.2. Поняття та принципи взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості” розглянуто підходи до розуміння сутності взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки та систему принципів цієї взаємодії.


Встановлено, що значення взаємодії міліції і населення зумовлюється її місцем у соціокультурних процесах та необхідністю її трансформації відповідно до загальносвітових та європейських стандартів партнерства у правоохоронній сфері. При цьому дисертант підкреслює, що розв’язання зазначеної проблеми потребує об’єднання здобутків філософії, соціології, теорії управління, адміністративного права, які досліджують закономірності безпосереднього або опосередкованого впливу суб’єктів один на одного у соціумі, їх інституалізацію, перетворення в універсальний соціальний об’єкт впливу тощо.


З’ясовано, що необхідність встановлення партнерських відносин міліції і населення обумовлена такими явищами: 1) стрімким поділом суспільства на багатих і бідних, що опосередковує потребу у спільних зусиллях власників виробництва для забезпечення захисту їхньої приватної власності та стабілізації відносин із іншими громадянами; 2) змінами у структурі злочинності та потребою запобігання злочинам, що найефективніше можна здійснити із залученням громадськості; 3) відродженням традиційних форм участі громадськості в охороні громадського порядку та виникненням нових і необхідністю спрямування їх зусиль на виконання завдань міліції; 4) створення системи громадського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ.


При формулюванні визначення поняття “взаємодія міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості” враховано, що така взаємодія: а) є системою адміністративно-правових відносин; б) ініціюється міліцією; в) має на меті задоволення та захист громадських інтересів у різних сферах суспільного життя, захист прав та законних інтересів членів цих формувань, забезпечення безпечних умов життєдіяльності на окремій території; г) виявляється у передбачених законодавством формах.


Розглянуто інформаційну, матеріальну, організаційну, адміністративну, соціальну та інші складові взаємодії, найбільш важливою з яких визначено соціальну. Наголошено на необхідності формування системи принципів взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості з урахуванням ступеня її соціалізації та відповідності базовим засадам державної політики взаємодії з населенням. Запропоновано закріплювати ці принципи у статутах громадських формувань правоохоронної спрямованості.


Розділ 2. “Адміністративно-правове регулювання взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в Автономній Республіці Крим” присвячений дослідженню основних складових механізму адміністративно-правового регулювання взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим.


У підрозділі 2.1. Міліція в системі суб’єктів забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю в Автономній Республіці Крим” розглянуто систему суб’єктів охорони громадського порядку та громадської безпеки, визначено їх найважливіші ознаки в Україні в цілому та в АР Крим.


Визначено, що до компетенції органів державної влади АР Крим належить питання участі автономії у забезпеченні прав і свобод громадян, національного та громадського спокою, сприяння охороні правопорядку і громадської безпеки, здійснення щодо цих питань повноважень, передбачених законами України. Для координації, узгодження спільної діяльності міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості у складі Верховної Ради АР Крим утворено постійну комісію з правових питань, правопорядку та надзвичайних ситуацій. Відповідні повноваження покладено як на представницькі, так і на виконавчі органи АР Крим, яким делеговані відповідні повноваження центральних органів виконавчої влади України.


Безпосереднє управління в галузі забезпечення громадського порядку та громадської безпеки здійснюють МВС України, ГУМВС України в АР Крим та його підрозділи на місцях, побудовані як за традиційною для всієї території України організаційною структурою, так і з урахуванням специфіки адміністративно-територіального устрою АР Крим та особливостей “сезонного функціонування” органів внутрішніх справ, розташованих на Південному березі Криму та в інших місцях масового відпочинку.


На підставі аналізу статистичних даних та результатів проведеного нами опитування виявлено фактори, які негативно впливають на криміногенну ситуацію та стан охорони громадського порядку в АР Крим. Зокрема, 78 % працівників міліції та 81 % громадян відносять до них складну економічну та політичну ситуацію; 43% міліціонерів та 34% членів громадських формувань – непослідовність дій органів державної влади та місцевого самоврядування у вирішенні конфліктних ситуацій, протидії самозахопленням земельних ділянок та об’єктів нерухомості; 24 % загальної кількості респондентів – провокаційні наміри окремих регіональних меджлісів, партій і рухів кримськотатарського народу; 45 % опитаних – акти вандалізму та дії з ознаками проявів ксенофобії.


Основними завданнями, які виконують органи внутрішніх справ в АР Крим, визначено: гарантування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів, здійснення розшуку осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; накладення адміністративних стягнень. Запропоновано активізувати організацію взаємодії міліції та громадських формувань правоохоронної спрямованості щодо виконання таких завдань. Ця теза підтверджується відповідями 83 % опитаних працівників органів внутрішніх справ, у той час як 64 % респондентів висловилися за необхідність покращання роботи міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості у сфері інформування громадськості про умови та порядок здійснення правоохоронної діяльності.


У підрозділі 2.2. Правові основи діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості в Автономній Республіці Крим досліджено систему нормативно-правового забезпечення діяльності громадських формувань в АР Крим.


Проаналізовано основні етапи розвитку системи нормативно-правових актів, що регламентують залучення громадськості АР Крим до охорони громадського порядку і державного кордону та визначають загальні засади, правовий статус, основні форми та методи участі громадськості у протидії правопорушенням та злочинам. Встановлено відповідність республіканського законодавства Криму у цій сфері законодавчим актам України.


Розкрито однобічний характер реалізації положень Конституції України, Конституції АР Крим, законів України “Про міліцію” та “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” щодо діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості, який унеможливлює участь окремих громадян та їх об’єднань у правоохоронній діяльності за власної ініціативи. Запропоновано їх доповнення відповідними положеннями на рівні принципу, забезпечивши конституційне закріплення гарантій їх державного захисту та допомоги.


Визначено, що безпосередньо регулювання діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим здійснюється нормативно-правовими актами: 1) Ради Міністрів АР Крим; 2) МВС України та ГУМВС України в АР Крим; 3) місцевих рад депутатів; 4) рішеннями регіональних меджлісів та органів місцевого самоврядування; 5) статутами громадських формувань правоохоронної спрямованості. Розкрито правові засади фінансування, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих формувань, соціального та правового захисту їх членів.


Наголошено на ролі регіональних та місцевих комплексних програм профілактики правопорушень в АР Крим, цільових правоохоронних програм, потребі у врегулюванні питань організації (легалізації) діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим, необхідності їх фінансового забезпечення не лише з місцевих бюджетів, а й із державного (особливо у курортний сезон), конкретизації завдань та відповідальності окремих громадських формувань правоохоронної спрямованості у планах охорони громадського порядку конкретних населених пунктів, особливо у сільській та прикордонній місцевості.


У підрозділі 2.3. Особливості взаємодії окремих підрозділів міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в Автономній Республіці Крим розглянуто механізми взаємодії окремих підрозділів міліції із громадськістю.


Наголошено, що взаємодія міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим має постійний та системний характер, але баланс правоохоронних повноважень залишається на боці органів влади, у зв’язку з чим виявлено тенденцію до зниження кількості громадських формувань правоохоронної спрямованості, що створені та функціонують на підставі Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”. Визначено, що за період із січня 2007 до січня 2009 р. їх кількість зменшилася з 185 до 69, а загальна чисельність – з 13942 до 1696 осіб.


До основних причин цієї ситуації належать такі: відсутність загальнодержавних та регіональних механізмів стимулювання громадськості АР Крим до участі в охороні громадського порядку; незацікавленість органів місцевого самоврядування у діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості, оскільки це пов’язано з фінансовими та матеріально-технічними витратами.


З метою більш ефективної організації взаємодії міліції і громадських формувань правоохоронної спрямованості у практиці підрозділів карного розшуку, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, кримінальної міліції у справах дітей, Державної автомобільної інспекції, патрульної служби міліції, дільничних інспекторів міліції, підрозділів охорони громадського порядку на транспорті встановлено пріоритетність використання відповідних методів взаємодії. Респондентами визначено такий порядок їх розташування залежно від частоти використання: 1) взаємне інформування (78 % опитаних); 2) спільний аналіз і оцінка оперативної обстановки (69 %); 3) спільне планування (57 %); 4) обмін досвідом (54 %); 5) спільні організаційні заходи (наради, семінари) (46 %).


Зовнішній прояв наведених методів (комплексний план, нарада, семінар) визначено як форми організації взаємодії міліції й громадськості.


Розглянуто умови взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим, можливості спільного вивчення ними оперативної обстановки, що мають значення для організації взаємодії. Окрему увагу приділено накопиченню інформації про діяльність громадських формувань правоохоронної спрямованості в органах внутрішніх справ, аналізу і узагальненню результатів їх роботи, стану взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування у кожному міськрайоргані, запропоновано здійснення районування громадських формувань правоохоронної спрямованості в АР Крим.


Розділ 3. “Удосконалення взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в Автономній Республіці Крим” присвячений розгляду основних напрямів реформування інституту взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості.


У підрозділі 3.1. Удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють взаємодію міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості” наголошено, що удосконалення правового регулювання взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим має здійснюватись у межах загального реформування правоохоронних органів України, здійснення судової реформи та інших системних реформ. Встановлено, що така діяльність відповідає зусиллям МВС України щодо визначення шляхів налагодження ефективної взаємодії міліції з населенням.


Правове регулювання залучення населення до охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в АР Крим запропоновано здійснювати відповідно до його форм, а саме: а) безпосередньої реалізації громадянами своїх прав на захист від протиправних посягань; б) допомоги міліції, у тому числі індивідуальної; в) участі у правовій освіті населення і проведенні профілактичної роботи щодо попередження правопорушень; г) членства або участі у громадських формуваннях, статутні цілі яких передбачають надання допомоги міліції; д) позаштатного співробітництва з міліцією; е) роботи у складі створеної за ініціативою МВС України, ГУМВС в АР Крим, Управління громадської безпеки ГУМВС в АР Крим, уряду, парламенту, громадськості Кримської народної дружини щодо співробітництва з міліцією; є) участі у діяльності громадського пункту охорони громадського порядку; ж) наданні іншої допомоги міліції у формах, не заборонених законом, а удосконалення нормативно-правового регулювання проводити за кожною з них окремо.


З цією метою органи державної влади АР Крим, районні відділи органів внутрішніх справ повинні надавати громадянам, які беруть участь в охороні громадського порядку, всіляку підтримку шляхом: а) розробки і прийняття нормативно-правових актів, які б регламентували участь мешканців АР Крим та їх об’єднань в охороні громадського порядку; б) закріплення за мешканцями АР Крим правових основ, форм і методів захисту та самозахисту від противоправних посягань; в) здійснення передбачених законодавством заходів щодо забезпечення особистої безпеки і соціального захисту мешканців АР Крим; г) надання інформації, необхідної для участі в охороні громадського порядку; д) морального і матеріального заохочення осіб, які залучаються до охорони громадського порядку. Визначено, що у процесі удосконалення законодавства, яке регулює участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону, слід враховувати необхідність розширення їх повноважень щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, найбільш поширені на окресленій території.


Запропоновано ряд обмежень, які доцільно закріпити у нормативно-правових актах, що регулюють участь громадськості АР Крим та громадських об’єднань в охороні громадського порядку: а) здійснювати діяльність, яка віднесена чинним законодавством до компетенції правоохоронних органів; б) видавати себе за співробітників правоохоронних органів; в) створювати інші перешкоди для службової діяльності правоохоронних органів. З цими пропозиціями погодилося 62 % опитаних нами працівників органів внутрішніх справ та 53 % – членів громадських формувань правоохоронної спрямованості.


У підрозділі 3.2. Напрями удосконалення форм та методів взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості” запропоновано комплекс заходів щодо підвищення ефективності взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості.


Удосконалення форм та методів взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості в АР Крим повинно здійснюватися відповідно до розуміння її як погодженої або спільної діяльності. Реалізація стратегії такої діяльності в АР Крим розглянуто залежно від ініціатора взаємодії, виконуваних завдань і функцій з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.


Встановлено, що першочергового удосконалення потребують форми та методи взаємодії міліції з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості, визначені органами внутрішніх справ за ініціативою названих формувань: спільне патрулювання; спільні рейди; узгоджений розрахунок сил та засобів; діяльність в умовах єдиної дислокації; навчання громадськості формам і методам боротьби із правопорушеннями; методична допомога міліції громадським організаціям у плануванні заходів; спільні наради, семінари тощо. При цьому 54 % працівників міліції та 48 % громадян вважають за доцільне організовувати навчання керівників та членів громадських формувань у навчальних закладах системи МВС, з урахуванням специфіки відповідних регіонів та єдиних навчальних планів і програм.


Визначено, що окремого удосконалення потребує діяльність посадових осіб ГУМВС України в АР Крим щодо організації взаємодії з громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості, акумуляції форм та методів роботи. Звернуто увагу, що ефективність такої діяльності залежить від підтримки населення, у зв’язку з чим наведено досвід Великої Британії, Казахстану, Російської Федерації, Республіки Білорусь, досвід “Харківського експерименту”, визначено їх позитивні аспекти, які доречно використати при удосконаленні законодавства України.


 


Окремо розглянуто необхідність удосконалення механізмів задоволення та захисту законних прав та інтересів самими громадянами, громадських інтересів у різноманітних сферах суспільного життя. Запропоновано об’єднувати групи мешканців різних територій АР Крим за їх ініціативою з метою активізації участі громадськості у розв’язанні місцевих проблем як кримінального, так і некримінального характеру із наданням статусу місцевої громадської організації. Розроблену модель втілено у проект Типового Статуту місцевої громадської організації “Взаємодія за принципом добросусідства”.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины