Request a thesis АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ

Актуальність теми. Концепцією адміністративної реформи в Україні передбачено комплексну перебудову існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. Зазначене стосується і сфери охорони громадського порядку, вдосконалення управління якою означає здійснення кардинальних змін в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ з метою забезпечення їх служіння національним інтересам. Складовою національних інтересів постає санітарна та епідеміологічна безпека, задля гарантування якої чинним законодавством передбачено, зокрема, формування і функціонування підрозділів ветеринарної міліції. Так, у частині 1 ст. 9 Закону України «Про ветеринарну медицину» зазначено, що для надання практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин утворюються підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів. Задля виконання таких завдань підрозділи ветеринарної міліції наділені повноваженнями в основному неюрисдикційного характеру, які реалізуються у межах здійснення контролю та нагляду за виконанням фізичними та юридичними особами ветеринарно-санітарних вимог.

Наприклад, у Харківській області у 2006 році працівниками відділу ветеринарної міліції було перевірено 40 сільськогосподарських підприємств, у результаті чого було виявлено 20 порушень ветеринарно-санітарних вимог, а у 2007 році кількість перевірених сільськогосподарських підприємств склала вже 123 об’єкти і було виявлено 73 порушення ветеринарно-санітарних вимог. У 2007 році було перевірено 68 ринків. Внаслідок перевірок виявлено 357 порушень ветеринарно-санітарних вимог, серед яких 336 вчинених громадянами та 21 – посадовими особами.

Специфіка завдань, покладених на працівників ветеринарної міліції, визначає як наявність подвійного підпорядкування цього підрозділу, так і особливості комплектування кадрів, зміст обов’язків працівників.

Більшість повноважень працівників ветеринарної міліції, як складової їх адміністративно-правового статусу, закріплена в різних за юридичною силою нормативних актах, в основному – підзаконних, адже норми Закону України «Про ветеринарну медицину» регулюють загальні відносини у сфері державного управління ветеринарною медициною, Законом України «Про міліцію» визначено компетенцію міліції, не конкретизуючи її стосовно зазначеного підрозділу, а Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено компетенцію інших посадових осіб органів ветеринарного контролю щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ветеринарно-санітарних вимог.

Зазначене не тільки ускладнює реалізацію працівниками ветеринарної міліції своїх повноважень та негативно впливає на їх правоохоронну діяльність, але й не дає можливості повною мірою реалізувати призначення цього підрозділу. Такий стан правового регулювання не є ефективним, а відтак, існує нагальна потреба у його вдосконаленні.

До того ж, у теоретичних дослідженнях з адміністративного права питання адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції опрацьовані недостатньо і стосуються питання про адміністративно-правовий статус працівника міліції в цілому. Проблеми правового регулювання адміністративно-правового статусу працівника міліції розглядались такими вченими, як: О. М. Бандурка («Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції», 1994); С.В. Шестаков («Адміністративно-правовий статус працівника міліції», 2003); А.Т. Комзюк («Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції», 2002, «Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації», 2002); О.С. Фролов («Проблеми правового регулювання і практики застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ», 2000), та іншими.

Віддаючи належне проведеним дослідженням, які, незважаючи на внесення численних змін і доповнень до законодавства України щодо правового регулювання адміністративно-правового статусу працівника міліції, значною мірою зберігають свою актуальність та наукову значущість, все ж слід зауважити, що проблема вдосконалення адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції потребує подальшого вивчення.

Науково-теоретичну базу дослідження складають праці вітчизняних і зарубіжних вчених із теорії права (С.С. Алексєєв, М.В. Вітрук, С.О. Комаров, В.В. Лазарєв, М.І. Матузов, В.М. Манохін, А.О. Нечитайленко, І.М. Погрібний, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, О.В. Сурілов, М.М. Тищенко та ін.), адміністративного права (В. Б. Авер'янов, О.П. Альохін, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, М.А. Бояринцева, Ю.П. Битяк, С.Д. Дубенко, М.І. Іншин, С.В. Ківалов, В.К. Колпаков, В.В. Конопльов, В.Я. Малиновський, П.І. Павленко, Ю.М. Старілов та ін.). Крім того, вивчалися роботи, присвячені проблемам адміністративної діяльності органів внутрішніх справ (О.І. Остапенко, І.П. Голосніченко, Я.Ю. Кондратьєв, О.П. Коренєв, Є.М. Моісєев, Ю.І. Римаренко та ін.).

Таким чином, недостатня розробленість теоретичних положень щодо адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, наявність прогалин у правовому регулюванні та правозастосовній діяльності працівників цього підрозділу обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п.п. 6, 43 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених Наказом МВС України №755 від 5 липня 2004 р., та п. 3.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 року.