НІМЕЦЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ-ДЕРИВАТИ В ЛЕКСИКОГРАФІЧНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

summary

Розділ 1. "Теорія і практика дослідження фразеологічної деривації".         У розділі розглядається загальна концепція та аналізуються сучасні підходи до вивчення фразеологічної деривації; визначаються теоретичні засади лексикографічної фіксації досліджуваних мовних одиниць, принципи лексикографування, а також подається типологія німецьких словників.

Історія вивчення процесів творення усталених мовних знаків, а саме – фразеологічної деривації на базі існуючої фразеології – пов’язана з іменами                 Ф. І. Буслаєва і О. О. Потебні. У зарубіжному мовознавстві думку про процеси              й зміни в межах усталених мовних знаків висловив Ш. Баллі. Х. Касарес, класифікуючи такі мовні знаки, вперше сформулював свої міркування про фразеологічну деривацію. Постановка проблеми фразеологічної деривації стала реальною після виокремлення фразеології у самостійний розділ лінгвістики                    в результаті інтенсифікації досліджень фразеології на базі праць                             В. В. Виноградова. Загальне завдання фразеології як науки вчений вбачав               у вивченні механізму фразоутворення у мові. Було виділено три вихідні позиції фразеологічної деривації: дефініція усталених мовних знаків, визначення обсягу фразеології та реалізація усталених мовних знаків у мовленні.

У сучасній лінгвістиці існують два підходи до вивчення фразеологізмів-дериватів: 1) згідно з еволюційною концепцією процес утворення фразеологізмів має відносно повільний поступовий характер (H. Paul, Ф. І. Буслаєв,                     Ю. Я. Бурмистрович); 2) відповідно до ономасіологічної концепції фразеологічні одиниці, як і лексичні, є наслідком єдиного порівняно короткого акту творення, відразу і тільки у мові (Н. М. Амосова). Теоретичною основою нашої роботи          є ономасіологічна концепція фразоутворення, яка більш адекватно відбиває суть цих процесів. За цією концепцією утворення нового фразеологізму можливе лише в тому разі, якщо для передачі певного значення комунікант створює нарізнооформлений комплекс, в основі якого лежить асоціативний трансфер,         а сукупна семантика елементів комплексу не дорівнює його новому значенню.

Серед праць, присвячених вивченню фразеології німецької мови значний вплив на визначення проблеми та розвиток теорії фразеологічної деривації мали праці І. І. Чернишової. Існує декілька концепцій та підходів до вивчення фразеологічної деривації сучасної німецької мови (В. І. Гаврись, С. Н. Денисенко, В. Флейшер), в яких розглядаються окремі аспекти фразеологічної деривації. Для всебічного висвітлення проблеми збагачення фразеологічного складу мови, окрім структурно-семантичних особливостей фразеологізмів, необхідним є вивчення способів їх творення, що дозволяє розкрити комунікативно-функціональні потенції фразеологічної деривації як одного із засобів розвитку мови (В. І. Гаврись).

Вторинна фразеологізація являє собою процес утворення усталених мовних знаків від інших (вихідних) усталених мовних знаків шляхом виокремлення їх зі складу більш складних фразеологізмів – як словосполучень, так і речень. На матеріалі англійської мови, наприклад, виділяються сім основних типів фразеологізації (О. В. Кунін).

Керуючись фразотворчим критерієм, можна поєднати всю різноманітність способів утворення ФО у дві групи. До першої групи належать способи утворення ФО на основі переосмислення окремих слів, вільних словосполучень, стійких словосполучень нефразеологічного характеру (номінативних), потенційних фразеологізмів, крилатих виразів у результаті синтаксичної спеціалізації словосполучень і фраз з урахуванням іншомовного матеріалу, популярних сюжетів, каламбурного обігравання омонімів тощо (В. І. Гаврись). Вихідна семантика таких одиниць ґрунтується на метонімічному або метафоричному асоціативному зв’язку з новим фразеологічним значенням, що в кінцевому підсумку створює нову форму. Хоча на сучасному етапі розвитку фразеології не існує єдиного погляду на роль окремих слів як матеріалу для утворення ФО, останні дослідження свідчать про те, що цей тип фразоутворення є досить продуктивним у сучасній німецькій мові (О. І. Денисова). Друга група охоплює способи утворення ФО шляхом переосмислення вже наявного фразеологічного фонду мови, тобто модифікації значення базових ФО, що часто зазнає "подальшого ускладнення" (М. К. Керимзаде).

Перераховані способи фразоутворення можна поділити залежно від змін             у структурі та значенні ФО на семантичні, структурні (граматичні), структурно-семантичні та лексико-семантичні (калькування, тобто утворення ФО на базі іншомовного матеріалу). У системі фразоутворення найбільша вага припадає на процес перенесення значення, або транспозицію ускладненого фразеологічного знака.

При описі вторинних фразотворчих процесів основним критерієм їх розмежування є збереження (або порушення) тотожності ФО, що спонукає до виокремлення варіювання з поміж інших способів розвитку ФО. Під тотожністю      ФО у роботі розуміється функціональна спільність, належність до одного й того самого інваріанта та об’єднання цією належністю різних конкретних виявів варіанта.

Ми поділяємо думку С. Н. Денисенко, що фразеологічна деривація                в німецькій мові охоплює такі основні продуктивні способи утворення                        ФО: 1) перерозклад усталених словосполучень, що супроводжується ситуативно зумовленими змінами в морфологічній структурі дієслівного компонента: Nach Kanossa gehen wir nicht – ein Gang nach Kanossa; Ich kenne meine Pappenheimer – seine Pappenheimer kennen; 2) виокремлення компонентів усталених словосполучень – такі компоненти при цьому набувають глобальної емоційної конотації, відзначаються тенденцією до підсилення узагальнено-метафоричного значення: Mein Name ist Hase, ich weiß von nichts – Mein Name ist Hase;                          3) розширення компонентного складу ФО, у результаті чого відбувається своєрідне нарощування первинної структури ФО, водночас посилюється ступінь експресивності й емоційності похідної ФО: Haare haben – Haare auf den Zähnen;       4) варіювання компонентів ФО – це структурні зміни ФО, зумовлені семантичними причинами. Результатом варіювання нерідко буває синонімія або варіантність ФО.

Розширення фразеологічного фонду мови може відбуватися на базі наявних     у мові фразеологізмів, тобто фразотворчою базою є самі усталені словесні комплекси. Цей процес фразоутворення у науковій літературі розглядається як фразеологічна деривація.

Дослідники неодноразово відзначали важливість і актуальність вивчення фразеологічної деривації (В. В. Виноградов, О. В. Кунін, М. Д. Степанова,                   І. І. Чернишова, М. М. Шанський). У спеціальній літературі є монографічні праці та окремі розділи праць, де мова йде про новоутворення на базі німецької фразеології (В. І. Гаврись, І. І. Чернишова, І. А. Бангерт, Т. В. Мітіна). Дослідники акцентують увагу на тому, що вивчення фразеологічної деривації дозволяє виявити динаміку розвитку фразеологічного складу, його лінгвальні особливості, специфіку фразеологічної системи, розкрити внутрішні фразеологічні зв’язки (С. Н. Денисенко).

Фразеологічна деривація характеризується системним охопленням різного матеріалу, спричиняється лінгвальними та екстралінгвальними чинниками, залучає широкі генетичні паралелі. Входження нових елементів у фразеологічну систему (наприклад, фразеологічні інновації – in trockenen Tüche , die jungen Rechten, späte Kinder der deutschen Nachkriegsgeschichte, rot-grüne Koalition, den Euro schwächen) – одна з основних причин її динаміки. Рівновага кількісних            і якісних мовних змін приводить до того, що фразеологічна система відзначається відносною стабільністю, а її "кордони" можуть бути визначені лише умовно, що, зокрема, фіксується словниками, тому надзвичайної ваги набирає проблема лексикографічної репрезентації фразеологічного фонду.

Розділ 2. "Німецькі фразеологізми-деривати в аспекті фразоутворення: лексикографічна інтерпретація". Упродовж останніх десятиліть визначення особливостей лексикографічної репрезентації окремих груп ФО, способів побудови дефініцій у вітчизняній лінгвістиці здійснювалося головним чином на матеріалі російської й української (О. М. Бабкін, В. М. Білоноженко, А. Р. Благова, П. Н. Денисов, О. І. Діброва) та англійської мов (Г. І. Дегтяренко, Д. П. Помігуєв, Н. А. Павлова).

У монографічних дослідженнях із німецької лексикографії (H. Weinrich,       G. Drosdowski, B. Wotjak, Th. Schippan, W. A. Schweiger) аналізувалися принципи виокремлення й опису стійких мовних одиниць, зокрема фразеологічного типу.

На сьогодні проблема лексикографічної репрезентації фразеологічного фонду німецької мови розроблена вітчизняними мовознавцями недостатньо                          і представлена нечисленними роботами (І. Г. Ольшанський, А. Є. Гусєва,                 Т. Н. Зикова, Т. С. Воробйова, Н. Д. Кулик), що спричиняє потребу детального вивчення і системного розроблення лексикографічної інтерпретації фразеологізмів-дериватів.

На базі 23 словників різного типу у дисертаційній роботі виокремлено п’ять основних принципів лексикографування фразеологізмів-дериватів, почасти релевантних для подання будь-якої словникової одиниці: врахування набутків попередніх лексикографічних видань, значна роль суб’єктивного чинника              в укладанні словників, зумовленість жорстким прагматизмом, дотримання нормативності у відборі й опрацюванні лексичного матеріалу, теоретична та практична багатоплановість фразеографії. З іншого боку, ці принципи дозволяють розкрити специфіку процесу фразеологічної деривації. Вона полягає в тому, що тип переосмислення фразеологічного значення визначається фразотворчою базою, яка перебуває у відношеннях формальної й семантичної інваріантності                    з ФО-дериватом і характеризується значним ускладненням порівняно з вихідною ФО.

У німецькій лексикографії існують три моделі опису                 фразеологізмів-дериватів: 1) елементарна, представлена словниками G. Wahrig (Deutsches Wörterbuch, 1997), Langenscheidt (Großwörterbuch Deutsch als Fremdsprache, 2002), H. Küpper (Wörterbuch der deutschen Umgangssprache, 1987, 1996), де подається певний фразеологізм-дериват і тлумачення його значення;      2) розширена – у G. Büchmann (Geflügelte Worte. Der Zitatenschatz des deutschen Volkes, 1964; Geflügelte Worte, 1977; Der neue Büchmann // Geflügelte Worte, 2002), Duden (Redewendungen. Wörterbuch der deutschen Idiomatik, 2002), яка охоплює опис значення та ситуації уживання фразеологізму-деривата; 3) повна, або комплексна  спостерігається у L. Röhrich (Lexikon der sprichwörtlichen Redensarten, 2004) та С. Н. Денисенко (Словник-довідник з фразеологічної деривації на основі існуючої фразеології німецької мови з перекладом на українську та російську мови, 2005), де крім передачі значення фразеологізмів-дериватів наводиться історія їх виникнення та розвитку. Проте для адекватної лексикографічної фіксації тих змін, що відбуваються в лексико-фразеологічній системі мови, необхідно,    по-перше, розкрити лінгвальний характер самих видозмін, по-друге, з’ясувати шляхи утворення фразеологізмів-дериватів.

Різні фразеологізми в процесі функціонування зазнають неоднакових семантичних змін. Однак аналіз матеріалу дозволив виділити основну їхню рису, сформулювану як посилення узагальнено-метафоричного значення ФО. При цьому спостерігається така особливість розвитку семантики фразеологізмів, як універсалізація значення ФО, що виражається в нашаруванні нових, додаткових відтінків переносного значення, як, наприкладу ФО як j-m geht ein Licht auf; alle Brücken hinter sich abbrechen; das Gras wachsen hören тощо. Серед інших шляхів семантичного видозмінення можна виділити: розширення значення внаслідок абстрагування від певної ситуації, конкретної події; зміну ступеня метафоричного зміщення та втрату контекстних і ситуативних асоціацій. Найтиповішим наслідком останньої тенденції є затемнення внутрішньої форми аж до повної демотивації виразу, наприклад: den Stein auf j-n werfen; die Perlen vor die Säue werfen; die fünfte Kolonne; sich wie ein roter Faden durch etw. ziehen; das A und O von etw. sein; Fleischtöpfe Ägyptens.

До структурно-семантичних видозмін належать такі: 1) експлікація початкової матеріальної форми на основі окремої лексеми; при цьому розрізняють фразеологічну інтеграцію та фразеологічну диференціацію. Фразеологічна інтеграція полягає в тому, що окремі слова, вступаючи                      у фразеологічні зв’язки, втрачають своє первісне значення і набувають нового: großen Anhang haben ’мати багато прихильників; бути популярним’. Для фразеологічної диференціації характерне те, що первісна матеріальна форма (лексема) розгортається в словосполучення: siegen – den Sieg davon tragen;             2) спотворене осмислення слова під впливом асоціації, яку воно викликає (явище, близьке до "народної етимології"): es ist j-m Pomade. 3) лексичний зсув частиномовною зміною. Цей процес досить чітко ілюструє фразеологізм j-m den Garaus machen, де іменник Garaus має значення ’кінець’, ’загибель’, що стало основою ідіоми j-m den Garaus machen ’покінчити з ким-небудь, знищити        кого-небудь’; 4) семантичний зсув унаслідок наявності у складі вільних словосполучень архаїзмів або історизмів: Fersengeld geben, das geht übers Bohnenlied, mit Kind und Kegel, Lunte riechen (один з компонентів цих УСК – архаїзм: Fersengeld, Bohnenlied, Kegel, Lunte).

Встановлено три типи структурно-семантичних видозмін ФО:                   1) лексичне спрощення структури базового виразу (від складнішого за будовою словосполучення до менш складного); при цьому спостерігається втрата компонента або групи компонентів, що "сигналізували" про зв'язок із джерелом або ситуацією виникнення фразеологізму-основи, прикладом може слугувати біблійний вираз den Kelch bis auf die Hefe leeren – etw. bis auf die Hefe leeren ’випити (гірку) чашу до дна’, що є наслідком цього процесу – посилення узагальнено-метафоричного змісту новоутвореної ФО; 2) синтаксичне спрощення структури базового виразу (зниження синтаксичної структури на один або більше рівень: складне речення → просте речення; просте речення → словосполучення; складне речення (або надфразова єдність) → словосполучення, наприклад: ist’s möglich, so gehe dieser Kelch von mir – der Kelch ist vorbei (або vorüber) ’нехай мене оминуть ці складнощі’; greif nicht in ein Wespennest! Doch wenn du greifst, so greife fest! – in ein Wespennest greifen ’розворушити осине гніздо’; 3) спрощення лексико-синтаксичного типу базового виразу за схемою: просте (складне) речення → словосполучення → словосполучення, наприклад: wer darf das Kind beim rechten Namen nennen – das Kind beim rechten Namen nennen – etw. beim rechten Namen nennen ’називати речі своїми іменами’, що супроводжується ще інтенсивнішим абстрагуванням та посиленням узагальнено-метафоричного змісту новоутворень.

Основою структурних (граматичних) видозмін ФО є не переносно-образний процес, а характер синтаксичного функціонування при закріпленій граматичній формі, що спричинено синтаксичною спеціалізацією УСК, його вживанням            у жорстко фіксованій граматичній формі, наприклад: ohne Befund ’жодної уваги’.

Німецькій фразеології притаманні певні системні закономірності, у тому числі й фразотворчі. Зокрема це стосується природи фразеологічних варіантів. Утворення дериватів-варіантів сприймається з позиції їх системно-структурної організації: 1) утворення фразем (ФЗ) на основі УСК; 2) варіювання компонентів фразеологізмів-дериватів; 3) виокремлення компонентів фразеологізмів-дериватів. Розглянемо це детальніше.

Утворення фразем на основі усталених фраз спостерігається у вигляді перерозкладу усталеного словосполучення (УС) та виокремлення компонентів усталених словосполучень.

Перерозклад – це структурно-семантичний спосіб утворення фразеологічних зворотів на основі УС, при якому водночас із підсиленням ступеня узагальнено-метафоричного значення відбувається втрата компонента, який формував конкретне значення УС. Цей процес супроводжується ситуативно зумовленими змінами в морфологічній структурі дієслівного компонента. Перерозклад усталених фраз у простому реченні відбувається за такою схемою: УС→ФЗ – одноступенева лінійна деривація. Процес перерозкладу на прикладі УС зі структурою простого речення є основою для інших способів творення ФЗ. У таких випадках має місце двоступенева лінійна і триступенева об’ємна деривація. Наприклад, похідна від прислів’я Die Sonne bringt es an den Tag ФЗ etw. an den Tag bringen ’висвітлити щось, пролити світло на що-небудь’, зазнала семантичних змін, які спричинили також і граматичну трансформацію, тобто шляхом перерозкладу УС перетворилося на ФЗ. На першому ступені перетворення відбувається за фразеомоделлю: УС→ФЗ. Словники реєструють синонімічні ФЗ        з іншими компонентами: дієслівними – legen, aufdecken, ziehen, aufklären – etw. an den Tag legen (bringen, etw. an den Tag bringen (aufdecken), etw. an den Tag bringen, ziehen (aufklären); іменниковими: Tageslicht, etw. an den Tag (od. ans Tageslicht) bringen.

Виокремлення компонентів УС – це комплексний процес зміни семантики            і структури УСК. Тут може мати місце і семантичне збагачення виокремлених компонентів за рахунок змісту цілого УСК, і набуття ними більшої абстрагованості значення порівняно з вихідним УСК і т.ін. Виокремлені компоненти УСК мають сталий зміст і незмінну дистрибуцію. Вважаючи, слідом за С. Н. Денисенко, визначальним у процесі виокремлення компонентів УСК зміну семантики і структури похідного УСК, ми розглядаємо його як один із способів збагачення фразеологічного складу, що викликає потребу у виявленні закономірностей його дій. Для німецького фразоутворення характерним                   є виокремлення початкових і кінцевих компонентів.

Основою для утворення ФЗ шляхом виокремлення компонентів УС можуть бути як просте, так і складне речення. На базі складного речення ФЗ-деривати
утворюються шляхом виокремлення компонентів УС зі структурою речення: складнопідрядного чи складносурядного. У першому разі відбувається виокремлення початкових компонентів другої частини (підрядного речення)             і кінцевих компонентів першої частини (головного речення). У другому разі спострерігається виокремлення початкових та кінцевих компонентів першої частини і виокремлення кінцевих компонентів першої частини та початкових другої. Так, ФЗ wes Geistes Kind – ’що це за людина? що він собою являє?’ утворилася на основі цитати Біблії: "Wisset ihr nicht, welches Geistes Kind ihr seid?" При перетворенні вихідної фрази у ФЗ-дериват початкові компоненти другої частини (підрядного речення), відокремлюючись від інших компонентів, набувають тенденцію до підсилення узагальнено-метафоричного значення. Одночасно настає зміна граматичної форми одного із виокремлених компонентів, можливо, під впливом вимоги милозвучності: Welches Geistes Kind – wes Geistes Kind. Утворення ФЗ-деривата відбувається на першому ступені лінійної деривації за фразеомоделлю УС→ФЗ. Далі спостерігається утворення УФ-дериватів на другому ступені               в результаті розширення компонентного складу, що супроводиться розвитком значення і набуття додаткової конотації в рамках структурно-семантичної моделі вихідної цитати: Wes Geistes Kind ist er? Man weiß, wes Geistes Kind er ist. Man weiß nicht, wes Geistes Kind er ist.

Утворення фразем на основі інших фразем. ФЗ виникають не тільки на основі УС. Джерелами ФЗ можуть бути також уже наявні в мові ФЗ. Як і під час утворення ФЗ на основі УС, фразеологічна деривація характеризується ступеневістю, лінійністю і об’ємністю. Продуктивністю при цьому характеризуюються дієслівні, іменні й адвербіальні ФЗ. Для дієслівних ФЗ характерні такі основні способи їх перетворення: варіювання і виокремлення дієслівних компонентів; розширення компонентного складу в межах ФЗ. Для іменних ФЗ – варіювання іменних компонентів; розширення компонентного складу в межах ФЗ; для адвербіальних ФЗ – варіювання іменних компонентів. Розглянемо варіювання як один із основних шляхів видозміни ФЗ на прикладі дієслівних УСК.

ФЗ-деривати, що виникають у результаті варіювання компонентів ФЗ, є їх структурними синонімами. Процес варіювання дієслівних компонентів у німецькій фразеології відбувається у двох напрямах: 1) варіювання дієслівних компонентів, що є синонімами і 2) варіювання дієслівних компонентів, яким синонімічні зв’язки за межами ФЗ не притаманні. Наприклад, при одноступеневій лінійній деривації спостерігається варіювання дієслівних компонентів-синонімів: sein Scherflein beitragen (beisteue , geben, spenden); sein Scherflein beitragen, geben, spenden, niederlegen; sein Scherflein beitragen (od. beisteue , spenden) zu etw. – durch eine kleine Spende zu etw. beitragen ’зробити свій скромний внесок’. Дієслово "beitragen" базової ФЗ заміщається дієловами "beisteue ", "geben", "spenden", "niederlegen", утворюючи в такий спосіб її деривати.

Проведений аналіз умов виникнення і динаміки фразеологізмів-дериватів дозволяє зробити висновок про те, що в німецькій мові виділяються такі способи творення фразеологізмів-дериватів: утворення фразеологізмів-дериватів на основі усталених словосполучень, шляхом варіювання та виокремлення компонентів фразеологізмів-дериватів, і процеси ці дістають відповідну інтерпретацію                  в лексикографічних джерелах.

Розділ 3. "Зміни компонентного складу фразеологізмів-дериватів                у сучасній німецькій мові та їх лексикографічне відображення". При утворенні УС на основі ФЗ останні розширюють свій склад за рахунок компонентів, ужитих у прямому значенні, які стають невіддільними від переосмислених, їх складовою частиною, наприклад: ФЗ sich zwischen zwei Stühle setzen – УС setze dich nie zwischen zwei Stühle ’опинитися між двома стільцями, зависнути в повітрі’, розширюючись за рахунок певних компонентів, перетворюється на прислів’я. Як показав матеріал дослідження, розширення компонентного складу ФЗ у німецькій мові відбувається в напрямку від словосполучення до речення (простого чи складного). ФЗ, які беруть участь           у цьому дериваційному процесі, відрізняються своїми структурно-граматичними особливостями. В основному переважають три типи фразеологічних сполучень – дієслівні, іменні й ад’єктивні словосполучення. Компонентний склад дієслівних ФЗ розширюється в межах простого і складного речень, компонентний склад іменних ФЗ, зокрема парних словосполучень, – у межах простого речення. Дієслівні ФЗ, перебуваючи у різних позиціях, можуть також розширювати свій склад до меж складнопідрядного речення за схемою дієслівна ФЗ ® складне речення. Наприклад, ФЗ j-m eine Schlinge legen ’розставляти кому-небудь пастку’ стало основою для утворення УС-прислів’я Wer einmal ande Schlingen legt, sich selbst darin zu fangen pflegt ’хто іншим пастку розставляє, той сам у неї потрапляє’.

Суттєвим аспектом проблеми розвитку системи фразоутворення є мінливість фразеологізмів-дериватів, що охоплює не тільки широку амплітуду формальних трансформацій, а також істотні семантичні зміни. Семантичний і формальний аспекти варіювання фразеологізмів-дериватів спричинюють динамічний розвиток мови. Варіювання плану змісту фразеологізмів-дериватів знаходить відображення    в образному зсуві, експресивних та стилістичних нарощеннях, виникненні відтінків значення, розвитку полісемії.

Трансформації фразеологізмів-дериватів шляхом розширення їх компонентного складу належать до найчисленніших. Розширення фразеологізмів-дериватів полягає у введенні до традиційної структури ФО слів чи словосполучень вільного вжитку, які надають фразеологізмові більшої конкретності, наближаючи його до певної ситуації, в якій він застосовується. Дослідники трансформацій     (М. А. Бакіна, О. В. Бойко, В. М. Вакуров) одностайно визнають процес розширення фразеологізмів-дериватів одним з найактивніших серед різновидів модифікацій структурно-семантичного розвитку фразеологізмів-дериватів. Матеріал дослідження засвідчив, що розширення компонентного складу фразеологізмів при їх деривації відбувається у напрямку від словосполучення до речення – простого чи складного. Фразеологізми, що залучаються до дериваційного процесу, відрізняються за своїми структурно-граматичними характеристиками. Внаслідок цього спостерігається розбіжність у їхньому обсягу. Компонентний склад дієслівних фразеологізмів-дериватів розширюється в межах простого і складного речення, компонентний склад іменних фразеологізмів-дериватів, зокрема парних фразеологізмів-дериватів, – у межах простого речення. Наприклад: ein froher Mut geht über das Geld und Gut ’мужність цінніша за гроші та матеріальні блага’; ein froher Mut schafft gesundes Blut ’мужність, заповзятість – це запорука здоров’я’.

Зміна сигніфікативного аспекту значення фразеологізмів-дериватів              є ще одним напрямом у семантичній еволюції німецьких фразеологізмів. Розширення і звуження значень фразеологізмів і, відповідно, зміна їхньої сполучуваності класифікуються нами як процеси якісного характеру в розвитку засобів фразеологічної номінації. Розширення значення характерне для розвитку семантичної структури ФО auf dem Sprung stehen ’збиратися (іти)’, яка мала на початку минулого століття значення alle Augenblicke bereit sein zu gehen. Протилежний процес, а саме: звуження семантичної структури, можна продемонструвати на наступному прикладі: der Mund läuft ihm voll Wasser (es kommt ihn grosse Lust an), jmdm. läuft das Wasser im Munde zusammen (umgs.; jmd. bekommt bei verlockend zubereitetem Essen sogleich Appetit) ’у когось течуть слинки, у когось великий апетит’.

Ймовірність утворення в німецькій мові фразеологізмів-дериватів контамінаційним способом, тобто на основі двох і більше базових фразеологізмів, розглядалась і раніше. Матеріали дослідження засвідчили, що фразеологічна контамінація – це закономірне і об’єктивне явище мовного розвитку і відносно продуктивний спосіб вторинного фразоутворення, який у німецькій мові                  є нормативним і стійким елементом мовної системи. Семантика контамінованих фразеологізмів-дериватів у зіставленні з денотативно-сигніфікативним змістом вихідних одиниць може бути, по-перше, новою; по-друге, конотативно модифікованим варіантом якогось одного або обох вихідних значень; по-третє, тотожною зі значенням базового фразеологізму чи сукупності фразеологізмів. Одним із різновидів контамінації досліджуваних фразеологізмів-дериватів               є схрещування певних частин структури вихідних зворотів, наприклад: aufrecht in seinen Schuhen stehen/ sich in guten Verhältnissen befinden ’впевнено себе почувати, за хороших обставин’– in keinen Schuhen gut sein/ gar nichts taugen – in keinen guten Schuhen stehen/ sich in schlechten Verhältnissen befinden ’потрапити в погані умови, за несприятливих обставин’.

Отже, семантичні процеси, які детермінують розвиток фразеологічної системи, стосуються трьох аспектів: 1) форми семантичних змін; 2) причин семантичних змін; 3) результатів семантичних змін. Це зумовило аналіз               ФО з метою виявлення фразотворчих моделей на трьох рівнях: 1) на рівні компонентного складу; 2) на рівні прямого ситуативного змісту вихідного вільного словесного комплексу; 3) на рівні фразеологічного значення.

ВИСНОВКИ

У сучасній лінгвістиці існують два підходи до вивчення            фразеологізмів-дериватів: еволюційний і ономасіологічний, згідно з першим процес утворення фразеологізмів має відносно повільний поступовий характер, а за другим фразеологічні одиниці, як і лексичні, розглядаються як такі, що виникають відразу, у єдиному порівняно короткому акті. Теоретичною основою роботи             є ономасіологічна концепція фразоутворення, яка більш адекватно відбиває сутність цих процесів, адже вона бере до уваги основну функцію будь-якої мови,     а саме – задоволення комунікативних потреб її носіїв. Суть концепції полягає         в тому, що утворення нового фразеологізму можливе лише в тому разі, якщо для передачі певного значення комунікант створює нарізнооформлений комплекс,       в основі якого лежить асоціативна трансформація вихідної основи, а семантика елементів комплексу не дорівнює його новому значенню. Хоч комунікативний знак, що виник, є оказіональним утворенням, він може бути класифікований як фразеологізм, тому що йому притаманні основні категоріальні ознаки останнього: нарізнооформленість у плані вираження та ідіоматичність – в плані змісту. Становлення нормативності фразеологізму, запровадження його в мову, набуття ним відтворюваності та сталості компонентного складу і, нарешті, фіксація            в словнику базуються на наявності аналогічних фразеологічних одиниць.

У німецькій мові основними продуктивними способами творення фразеологізмів-дериватів є: 1) перерозклад усталених словосполучень, який супроводжується ситуативно зумовленими змінами в морфологічній структурі дієслівного компонента; 2) виокремлення компонентів усталених    словосполучень, при цьому такі виокремлені компоненти набувають емоційної конотації й тенденцію до підсилення узагальнено-метафоричного значення;            3) розширення компонентного складу фразеологізму-деривата, у результаті чого відбувається своєрідне розширення первинної структури ФО, підсилюється ступінь експресивності й емоційності похідної ФО; 4) зумовлене семантичними причинами варіювання компонентів ФО, що сприяє активізації процесу синонімізації та варіативності у фразеологічній системі.

У роботі виокремлено п’ять основних принципів лексикографування фразеологізмів-дериватів: врахування набутків попередніх лексикографічних видань, значна роль суб’єктивного чинника в укладанні словників, зумовленість жорстким прагматизмом, дотримання нормативності у відборі й опрацюванні лексичного матеріалу, теоретична та практична багатоплановість фразеографії. Специфіка процесу фразеологічної деривації полягає в тому, що тип переосмислення фразеологічного значення визначається фразотворчою базою, яка перебуває у відношеннях формальної й семантичної інваріантності з ФО-дериватом і характеризується значним ускладненням порівняно з вихідною ФО. Встановлено, що в німецькій лексикографії існують три моделі опису фразеологізмів-дериватів: елементарна, розширена і повна, або комплексна.

Усталеність, нарізнооформленість УСК, синонімічність та варіативність виступають лінгвальними характеристиками фразеологізму-деривата як реєстрової лексикографічної одиниці. При цьому найвагомішою у плані деривації є варіативність.

Варіативність фразеологізмів-дериватів виявляється трьома способами:            по-перше, варіювання як база для інших способів фразеологічної деривації (продукуючий узуальний спосіб), по-друге, варіювання на основі інших способів фразеологічної деривації (похідний узуальний спосіб) і, по-третє, варіювання паралельно з іншими способами фразеологічної деривації (похідний оказіональний спосіб).

Зміни компонентного складу фразеологізмів-дериватів у сучасній німецькій мові мають комплексний характер. Вони пов’язані з розширенням, яке полягає      у введенні до традиційної структури ФО слів чи словосполучень вільного вжитку, що надають фразеологізмові більшої конкретності, наближаючи його до певної ситуації, в якій він застосовується; перерозкладом, при якому утворення фразеологізму-деривата відбувається на основі усталеного словосполучення, при цьому внаслідок посилення ступеня його узагальнено-метафоричного значення спостерігається втрата компонента, який формував конкретне значення ФО, що супроводжується ситуативно зумовленими змінами в морфологічній структурі дієслівного компонента, а також контамінацією компонентного складу ФО як продуктивного способу вторинного фразоутворення, що в німецькій мові характеризується нормативністю й сталістю, завдяки чому нова фразеологічна форма утворюється щляхом повного або часткового злиття плану вираження двох (або більше) ФО для матеріалізації нового, модифікованого в аспекті конотації, значення, котре згодом також може зазнавати змін.

Порушені у пропонованій праці питання мають перспективу подальших досліджень, які можуть стосуватися проблем кодифікації фразеологізмів-дериватів у сучасних фразеографічних виданнях; ролі фразеологізмів-дериватів                       у художньому дискурсі; стилістичних та прагматичних особливостей функціонування фразеологізмів-дериватів у творах різних жанрів і стилів; проблем перекладу фразеологізмів-дериватів українською мовою.