АНГЛОМОВНИЙ ДИСКУРС МІЖНАРОДНИХ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЙ: СТРУКТУРНИЙ, СЕМАНТИЧНИЙ І ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

summary

Розділ 1. “Теоретико-методологічні засади дослідження англомовного дискурсу міжнародних прес-конференцій”. У сучасній лінгвістиці під      дискурсом розуміється не лише сам мовленнєвий твір, який розглядається              у всій повноті свого вираження з урахуванням позамовних факторів      (соціальних, культурних, психологічних), суттєвих для успішної мовленнєвої взаємодії, але й діяльність, у процесі якої він породжується. В цьому дослідженні дискурс розглядається як комунікативно-прагматичний зразок мовленнєвої поведінки в певній соціальній інституційній сфері, який має відповідний набір змінних: соціальні норми, відношення, ролі, показники інтерактивності. Цей підхід використовується нами як базовий у дослідженні англомовного дискурсу міжнародних прес-конференцій.

Зазвичай дискурс прес-конференцій відносять до масово-інформаційного (М.П.Подолян, М.Rapley, С.Antaki), політичного (О.І.Бакумова, З.Я.Карманова, М.Ю.Кочкін, О.Л.Міхальова, О.Й.Шейгал), рекламного (Т.В.Полетаєва, Р.Bruthiaux) дискурсів або дискурсу у сфері паблік рілейшнз (Ф.С.Бацевич, Г.Г.Почепцов (мол.), О.М.Чуміков). Дослідження особливостей мовленнєвої взаємодії учасників прес-конференцій у контексті масово-інформаційного дискурсу обґрунтовується тим, що інформація, яка подається на прес-конференції, спрямована на масового адресата, а медіатором повідомлення є представники   мас-медіа. Прихильники другої точки зору вважають однією з основних функцій дискурсу прес-конференцій, яка поєднує його з політичним дискурсом,      функцію переконання шляхом аргументації та маніпуляції. Прихильники               ж третьої точки зору доводять, що дискурсу прес-конференцій притаманна не тільки інформативна, а й спонукальна функція, яка є характерною для    рекламного дискурсу.

Кожен із поданих вище поглядів має свої вади. По-перше, представлення дискурсу прес-конференцій розраховане не на широке, а на обмежене коло адресатів, безпосередньо зацікавлених у певній інформації. Читачі та глядачі самі шукають потрібні їм відомості з приводу, наприклад, політичних подій в Україні або за кордоном, чи, можливо, міжнародних програм соціального розвитку, чи розвитку громадського суспільства в країні, питань міграційної політики тощо. По-друге, в дискурсі міжнародних прес-конференцій відсутня прагматична “категорія влади”, яка є базовою для політичного дискурсу і визначає його основні цілі: інтеграція і диференціація групових агентів політики, розвиток конфлікту і встановлення консенсусу, здійснення вербальних політичних дій і інформування про них, маніпуляція свідомістю громадськості (О.Й.Шейгал). Кінцевим же призначенням і метою комунікації на прес-конференції є формування суспільної думки. В політичному дискурсі формування суспільної думки є лише інструментом, засобом боротьби за владу. По-третє, у дискурсі   прес-конференцій переважає інформативна функція, спонукальна наявна лише імпліцитно.             Тому, ми притримуємося думки таких вчених, як Г.Г.Почепцов та Ф.С.Бацевич,            які відносять дискурс прес-конференцій до нового типу дискурсу – дискурсу у сфері паблік рілейшнз.

Таким чином, дискурс міжнародних прес-конференцій є складним типом дискурсу, або гібридним дискурсом, який має ознаки різних типів дискурсу, а саме, політичного, масово-інформаційного, рекламного дискурсів та дискурсу у сфері паблік рілейшнз, і реалізується на їх перетині.

Адресант – представник інституції – передає зміст повідомлення журналісту, який редагує інформацію, може вносити свої корективи в оформлення повідомлення, додавати коментарі, давати власну оцінку. Отже, він стає вторинним адресантом. Повідомлення сприймається адресатом (громадськістю) як продукт спільної діяльності первинного адресанта (представника інституції) і вторинного адресанта (представників ЗМІ).

Дискурс міжнародних прес-конференцій як складний (гібридний) дискурс є певним відображенням ситуації, умов комунікативного акту, реалізацією намірів адресанта, втіленням засобів досягнення комунікативних цілей. Він виділяється за низкою параметрів, до яких належать: комунікативний статус учасників мовленнєвої взаємодії, інтенція мовців, головна мета й характер цілей цього дискурсу, комунікативні стратегії й тактики їх реалізації у мовленні комунікантів, регламентованість у часі, ситуативна зумовленість та інформаційна         значущість тощо.

Дискурс прес-конференцій відрізняється від інших видів інституційного спілкування, по-перше, в тому, що “клієнт” (термін О.Й.Шейгал) у                     прес-конференції – і груповий (представники ЗМІ), і масовий (громадяни), але      не індивідуальний (прес-конференція не може бути організована для однієї людини).  Цікавим є той факт, що мас-медіа є водночас і „клієнтом”, на який спрямовується потік інформації, і посередником, через якого статус „клієнта” набувають громадяни. По-друге, різниця проходить за суб’єктно-адресатним вектором спілкування, який переважає в дискурсі. Досліджений матеріал       показав, що прес-конференція – це статусно-індексальне спілкування на