СЕМАНТИКА, СИНТАГМАТИКА, ПАРАДИГМАТИКА ПРИКМЕТНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ




  • скачать файл:
title:
СЕМАНТИКА, СИНТАГМАТИКА, ПАРАДИГМАТИКА ПРИКМЕТНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
Альтернативное Название: СЕМАНТИКА, синтагматика, парадигматика прилагательных для обозначения РАЗМЕРА в современном немецком языке
Тип: synopsis
summary:

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність; зазначено зв’язок дисертації з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу; визначено об’єкт і предмет дослідження; вказано мету й завдання дослідження, його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, особистий внесок здобувача; подано опис матеріалу і методів дослідження та відомості про апробацію положень; визначено основні положення, що виносяться на захист; вказано структуру роботи.


У першому розділі – „Теоретичні та методологічні передумови дослідження лексико-семантичної групи прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові” розглянуто загальні теоретичні передумови дослідження прикметників на позначення розміру (1.1.), а також проблеми, які стосуються безпосередньо теми дослідження (лексичне значення (1.2.), критерії синонімічності (1.3.), полісемія (1.4.), лексико-семантичне поле (1.5.), концепт (1.7.); з’ясовано й описано деякі методи виокремлення ЛСГ (1.6.) та методи дослідження системних відношень у лексиці (дистрибутивно-статистичний метод, компонентний аналіз та ін.) (1.8.).


Незважаючи на наявність робіт, присвячених прикметникам на позначення розміру, немає праці, у якій було б формально виокремлено ЛСГ прикметників розміру в німецькій мові і проведено комплексне дослідження відношень, в яких перебувають елементи групи. У підрозділі 1.1. показано динаміку дослідження зазначених прикметників та обґрунтовано доцільність проведення системного аналізу прикмет­ників розміру в німецькій мові.


У підрозділі 1.2. відзначено, що значення слова – це складне мовне явище, яке ще й досі не отримало однозначного трактування в лінгвістичній літературі. Тому в роботі представлені різні погляди на природу значення та наведено найпоширеніші визначення цього поняття. Обґрунтовано вибір дефініції, використаної у дисертації: „Значення – це набуті через досвід (у процесі діяльності) знання про сукупність мовленнєвих та немовленнєвих ситуацій, в яких може вживатися слово”.


Не менш актуальною для мовознавства залишається проблема структури лексичного значення. Погоджуючись загалом з тим, що лексичне значення – складне утворення, ієрархічна структура, ми слідом за іншими дослідниками виділяємо у багатошаровому комплексі лексичного значення такі конституенти: „семантика” (інформація про предмети та явища зовнішньої дійсності, що позначається словом), „прагматика” (інформація про умови комунікації), „синтактика” (інформація про правила вживання знака), „сигматика” (інформація про характер співвідношення між контекстом ситуації та контекстом вживання мовних одиниць); при цьому розрізняємо два компоненти: референт (окремий предмет чи позамовна ситуація) і денотат (клас однотипних предметів чи ситуацій, об’єднаних загальною ознакою). Отже, лексичне значення – це структурована цілісність, у якому емоційне невіддільне від раціонального, а логічне – від власне мовного – синтаксичного.


У підрозділі 1.3. розглянуто критерії визначення синонімії. Ми приймаємо традиційне визначення, за яким синоніми – це слова, які повністю або частково збігаються денотативно, а також за сигні­фікативним і структурним компонентами. Саме тому синоніми здатні до взаємозаміни у тексті без істотної зміни смислу тексту.


Синоніми групуються у синонімічні ряди, яким властива певна внутрішня організація. Принципи внутрішньої організації синонімічного ряду залежать від характеру семантичних відношень між словами, що його формують.


Кожний синонімічний ряд охоплює певну групу слів і виступає як реально існуюча в мові мікросистема, всі члени якої пов’язані певним зв’язком. Синонімічний ряд – це мінімальна базова одиниця реалізації відповідного значеннєвого відношення між словами і, без сумніву, може кваліфікуватися як своєрідна парадигматична єдність у складі лексичної системи мови.


У підрозділі 1.4. представлено різні погляди на визначення, розуміння і тлумачення семантики багатозначного слова в сучасній лексикології. Смислова структура полісеманта – це сітка взаємопов’я­заних смислових елементів, які знаходяться між собою у складних ієрархічних відношеннях. При цьому розрізняються головні та другорядні, прямі та переносні, вільні і фразеологічні значення. Між цими типами значень існує взаємозв’язок: головне значення найчастіше є прямим, стилістично нейтральним і вільним, а другорядні – переносними , стилістично маркованими й пов’язаними фразеологічно.


У підрозділі 1.5. визначаємо семантичне поле як сукупність семантичних ознак (макросем, значень), об’єднаних системними відношеннями. Ми вважаємо, що семантичне поле характеризується наступними ознаками: 1) наявністю семантичних відношень (кореляцій) між складниками поля; 2) системним характером цих відношень; 3) взаємозалежністю та взаємообумовленістю лексичних одиниць; 4) відносною автономністю поля; 5) безперервністю позначення смис­лового простору; 6) взаємозв’язком семантичних полів у межах всієї лексичної системи. Як структуроване угрупування семантичне поле має такі частини: ядро, центр поля, периферія.


У підрозділах 1.6, 1.8. розглянуто методи виокремлення ЛСГ, обґрунтовано доцільність використаної у дисертації методики; описані методи дослідження відношень між елементами групи. Ефективними новітніми методами дослідження ЛСГ, на думку сучасних лінгвістів, є статистичні методи, кожний з яких має саме свою сферу застосування і служить засобом оптимального розкриття семантичних властивостей мовних одиниць та осягнення суті семантичних явищ.


У підрозділі 1.7. розглядаємо поняття „концепт” як сукупність уявлень, знань, понять, асоціацій, які супроводжують слово. Слово, вказуючи на що-небудь, відображає систему зв’язків і відношень. У слові фіксується не тільки індивідуальний досвід людини, але й соціально значущі знання.


У другому розділі„Частотні та синтагматичні власти­вості лексико-семантичної групи прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові”здійснено інвентаризацію ЛСГ (2.1.); описано семантику прикметників на позначення загального та конкретного розміру (2.2.); обґрунтовано вибір матеріалу дослідження (2.3.); розглянуто частотні характеристики прикметників розміру, що дає змогу уточнити склад поля (2.4.); розглянуто особливості лексичної семантики прикметників (2.5.) та поняття сполучуваності у лінгвістиці (2.6.); досліджено сполучуваність прикметників з семантичними підкласами іменників (2.7.) та з окремими іменниками (2.8.); проведено порівняльний аналіз синтагматичних зв’язків ядерних прикметників розміру на основі аналізу словників.


Процедура формування ЛСГ не може вважатись другорядним питанням в теорії семантичного поля і потребує детальної розробки та вдосконалення. У підрозділі 2.1. здійснено інвентаризацію ЛСГ прикметників на позначення розміру. Методика, запропонована В.В. Левицьким, Л.В. Бистровою, М.Д. Капатруком, доповнена даними про частоту вживання прикметників у текстах (підрозділ 2.4.). Згадана процедура ґрунтується на припущенні: чим ближче до слова, яке тлумачиться, розташоване інше слово у словниковій дефініції, тим тіснішим зв’язком характеризується семантика обох слів. Для забезпечення об’єктивних результатів дослідження розрахунки здійсню­валися на основі восьми тлумачних і синонімічних словників. На першому етапі було визначено домінанти ЛСГ. За двомовними словниками встановлено, що значення „великий” репрезентує прикмет­ник groЯ, значення „малий” – прикметник klein, оскільки саме через ці прикметникові лексеми передається чи уточнюється значення усіх похідних лексем на позначення розміру. Це дає підставу вважати дефініції groЯ і klein домінантами підгруп, що інвентаризуються. Усі прикметники, за допомогою яких тлумачиться значення домінант, формують початковий список.


Використовуючи формули, ми обчислили вагу домінант у тлумаченні слів вихідного списку за кожним словником окремо, вста­новили середню вагу компонента. Результати цієї операції уможливили поділ вихідного списку на три групи залежно від сили семантичного зв’язку кожного розглянутого слова з домінантою. Зроблено висновок: слова з вагою 0,5 і більше формують ядро підгрупи; слова з вагою не більше 0,5 описують периферійне значення домінант; прикметники з невизначеною семантикою не тлумачаться домінантою в жодному із словників, і їх вага дорівнює 0.


До складу підгрупи прикметників зі значенням „великий”, за результатами проведеного дослідження увійшли слова: groЯ (домінанта); ядро – gewaltig, gerдumig, hoch, lang riesig, umfangreich; основний складausgedehnt, heftig, hьnenhaft, ungeheuer; периферійний склад – bedeutend, breit, dick, enorm, erwachsen, gigantisch, immens, mдchtig, stattlich, stark, weit, zyklopisch.


До складу підгрупи прикметників зі значенням „малий” належать слова: klein (домінанта); ядро – gering, kurz, winzig; основний склад – dьnn, niedrig; периферійний склад – bescheiden, eng, knapp, minimal, mikroskopisch, schmal, schwach, wenig, zierlich.


Аналіз тексту засвідчив, що всі його елементи мають різні кількісні параметри: одні часто повторюються, інші трапляються рідко. З’являється можливість встановити ієрархію цих елементів на ґрунті частоти вживання у тексті. Отже, ми зробили спробу уточнити склад ЛСГ досліджуваних прикметників з урахуванням їх частоти вживання у художньому тексті.


Початковий список досліджуваної групи складають 37 лексем з різною частотою вживання. Наприклад, прикметник groЯ зафіксовано у проаналізованих текстах 2207 разів, прикметник klein – 1768 раз. Низку прикметників групи (hьnenhaft, immens, mikroskopisch, minimal, massig, wenig, zyklopisch) у досліджуваних текстах не виявлено, і тому їх синтагматика не аналізується.


Середня кількість вживань складає 196. Високочастотними є прикметники, частота яких перевищує 196: groЯ, hoch, klein, kurz, lang, winzig (від 2207 до 196). Ці лексеми становлять ядро ЛСГ. Лексеми, частотність яких не перевищує середню (195-73) частоту вживання елементів ЛСГ або є дещо нижчою, можна зарахувати до основного складу (breit (168), dick (194), dьnn (181), gering (87), mдchtig (126), schmal (159), riesig (173), weit (87), eng (73). Решта прикметників є низькочастотними і формують периферію ЛСГ. Їх можна поділити на дві групи:1) лексеми з частотністю 72 – 20: bescheiden, gerдumig, gewaltig, erwachsen, knapp, niedrig, schwach, ungeheuer, zierlich; 2) лексеми з частотністю нижче 20: ausgedehnt, bedeutend, gigantisch, stark, stattlich, umfangreich, enorm.


Взявши до уваги отримані результати, вважаємо, що ЛСГ прикметників на позначення розміру складається з таких елементів: ядроgroЯ, hoch, klein, kurz, lang, winzig; основний склад – breit, dick, dьnn, eng, gering, mдchtig, riesig, schmal, weit; периферія: ближня – bescheiden, gerдumig, gewaltig, erwachsen, knapp, niedrig, schwach, ungeheuer, zierlich; дальня – ausgedehnt, bedeutend, enorm, gigantisch, stattlich, stark, umfangreich.


Щоб розкрити систему лексико-семантичних відношень між прикметниками на позначення розміру, необхідно було здійснити планомірне вивчення не тільки їх словникових дефініцій, але й аналіз максимально великої кількості контекстів, в яких трапляються досліджувані слова.


Дослідження прикметників і в семантичному плані, і в аспекті їх уживання у контексті, доводить, що прикметник – це клас слів семантично несамостійний (підрозділ 2.5.). На значення прикметника завжди проектується значення носія ознаки.


У підрозділі 2.6. закцентовано увагу на поняттях валентність, дистрибуція та сполучуваність. Підрозділи 2.7. і 2.8. присвячено вивченню сполучувальних властивостей досліджуваних прикметників у моделі „досліджуване слово-прикметник + підклас слів-іменників” та в моделі „досліджуване слово-прикметник + слово-іменник”.


Проведений аналіз лексичної сполучуваності прикметників розміру здійснено на основі 7240 синтагм, виписаних із художньої прози методом суцільної вибірки, що ілюструють функціонування прикмет­ників у сполученні з іменниками. Ми дотримуємося думки, згідно з якою атрибутивна та предикативна функції прикметника в реченні розгляда­ються як окремі синтаксичні функції, однаково притаманні ад’єктивним словам. Для вивчення лексичної сполучуваності прикметників важливо встановити, з яким підкласами іменників поєднуються прикметники, утворюючи синтагму за моделлю „досліджуване слово-прикметник + підклас слів-іменників”.


Процедура дослідження синтагматичних зв’язків зазначених вище прикметників з підкласами іменників передбачала виконання таких операцій: 1) складання картотеки прикметників на позначення розміру та виділення підкласів (розрядів) іменників, зафіксованих у художніх текстах; 2) упорядкування отриманих даних у таблиці; 3) складання альтернативних (чотирипільних) таблиць для подальшої статистичної обробки; 4) статистичний аналіз чотирипільних (альтернативних) таблиць за допомогою критерія ч2 та коефіцієнта спряженості К; 5) обробка та інтерпретація отриманих даних.


Усі іменники, зафіксовані у словосполученнях з описуваними прикметниками, розподілено на 23 лексико-семантичних підкласи (назви споруд та їх елементів, предметів, речей, почуттів, емоцій, часу тощо).


За допомогою критерію ч2 і коефіцієнта взаємної спряженості К виявлено наявність або відсутність взаємозв’язків між ознаками, міру цих зв’язків та їх характер.


Оскільки мінімальною є величина ч2 3,84 (для альтернативних таблиць), то сполучення зі ступенем зв’язку 3,84 та більше вважаємо стандартними. Усі випадки, коли ч2 менше 3,84, є статистично несут­тєвими. Міру зв’язку між ознаками було встановлено за допомогою коефіцієнта взаємної спряженості (К), який може набувати значень від 0 до 1.


На ґрунті одержаних даних встановлено, що ядерні прикметники зі значенням розміру характеризуються як високою частотою вживання, так і високою широтою сполучуваності. Усі прикметники більшою чи меншою мірою можуть сполучатись з іменниками на позначення зовнішності людини, груп людей, природи, одягу, взуття, споруд та їх елементів, предметів, речей, механізмів, почуттів, емоцій, дій, вчинків, абстракцій, одиниць мови та мовлення, масштабу, ваги. Домінанти groЯ та klein є найчастотнішими в досліджуваній групі і поєднуються з усіма виділеними підкласами іменників. При порівнянні отриманих по­казників щодо найбільш суттєвих стандартних зв’язків зазначених прикметникових лексем з іменниками спостерігаємо наступне: а) прикметник klein утворює стандартні зв’язки переважно з розрядами іменників, що характеризують людину як біологічну, соціальну і характерологічну істоту, та з іменниками на позначення неістот. Крім того, стандартні синтагматичні зв’язки лексеми klein з категоріями живих істот характеризуються високим показником сили зв’язку між досліджуваними одиницями (ч2 = 167,86; К = 0,15); б) прикметнику groЯ властиві стандартні зв’язки, перш за все, з категоріями іменників на позначення абстракцій та іменниками, що характеризують: 1) людину як біологічну та соціальну істоту; 2) інші форми істот. Найбільш високим виявився критерій ч2 з іменниками на позначення почуттів, емоцій (ч2 = 323,52; К = 0,21) (цей підклас є найчастотнішим для зазначеного прикметника (312 ЛО) та на позначення абстракцій (ч2 = 77,13; К = 0,1). Проведений аналіз синтагматичних зв’язків з окремими іменниками дає підстави стверджувати, що: 1) найширшим діапазоном контекстуальних наборів позначені домінанти – прикметники groЯ та klein; 2) прикмет­ники досліджуваної лексико-семантичної групи мають стандартні зв’язки головним чином з конкретними іменниками, що позначають зовнішність людини, людину за віковою, родинною ознакою, людину за родом занять, національністю, тварин, предмети, речі та механізми, споруди, а також в деяких випадках і з абстрактними іменниками на позначення дій, вчинків, почуттів; 3) словосполучення, стандартні синтагматичні зв’язки яких характеризуються високим ступенем зв’язаності (К ≥ 0,3), належать до елементів сталого контексту (schmales Gesicht (K=0,34), breite Schulter (K=0,42).


У третьому розділі „Парадигматичні властивості лексико-семантичної групи прикметників розміру в сучасній німецькій мові” здійснено аналіз парадигматичних виявів досліджуваних прикметників на позначення розміру в німецькій мові (3.1, 3.2, 3.3.); встановлено сино­німічні зв’язки між елементами ЛСГ на парадигматичній та синтаг­матичній осі, розглянуто антонімічні пари та проаналізовано зв’язки між ними (3.4.); виділено семантичне поле (3.5.), розглянуто структуру концептуального поля „розмір” (3.6.).


Предметом уваги підрозділу 3.1. стали парадигматичні зв’язки між прикметниковими лексемами досліджуваної ЛСГ. У сучасній лінгвістиці незаперечним є факт, що парадигматичні зв’язки слова взаємопов’язані, тісно переплетені і ґрунтуються на його синтаг­матичних зв’язках. „Ці зв’язки не можуть розглядатись ізольовано один від одного, оскільки, будучи членом певної лексико-семантичної парадигми, слово може виступати лише в певних синтагматичних зв’язках”.


Парадигматичні відношення було встановлено на основі: а) семантичних та структурних ознак слова, визначених за допомогою словникових дефініцій (підрозділ 3.2.); найбільшу кількість зв’язків з іншими прикметниками підгрупи „великий” мають лексеми groЯ (10), gewaltig (6), підгрупи „малий” ‑ gering (5), klein (3); б) синтагматичних зв’язків, отриманих внаслідок аналізу тексту (підрозділ 3.3.). У підрозділі подано й описано результати кореляційного аналізу, що дозволив виявити сильні, середні та слабкі відношення між до­сліджуваними прикметниками. Найбільшу силу зв’язку, а отже, й подібність дистрибуції встановлено між парами: stattlich-erwachsen (0,997), winzig-niedrig (0,886), breit-dick (0,845), schmal-dьnn (0,826), klein-eng (0,796), groЯ-hoch (0,758), groЯ-gewaltig (0,658).


За допомогою дистрибутивно-статистичного методу встановлено досить велику інтенсивність антонімічних зв’язків (підрозділ 3.4.). Найбільшою силою зв’язку характеризуються пари: kurz-lang (0,996), gering-gewaltig (0,933), gerдumig-niedrig (0,930), winzig-riesig (0,886), breit-dьnn (0,877), klein-groЯ (0,740).


Загалом, як видно з наведених даних, сила зв’язку між синонімами та антонімами знаходиться у безпосередній залежності від кількості спільних синтагматичних контекстів та у зворотній залежності від кількості значень семантично пов’язаних слів, оскільки із збільшенням числа значень слова зменшується вірогідність збігу семантики цього слова з семантикою іншого слова.


На основі отриманих даних про наявність синонімічних від­ношень у ЛСГ прикметників розміру можемо фактично встановити відповідність між двома типами синонімів: тих, семантична близькість яких проявляється в синтагматичному плані мови через подібність їх сполучуваності, і тих, що характеризуються однаковими або подібними семантичними властивостями в парадигматиці. На їх позначення використовуємо терміни синтагмо-синоніми та парадигмо-синоніми.


За результатами дистрибуційно-статистичного та словникового аналізів виокремлено 25 пар сильних парадигмо-синонімів та 32 пари сильних синтагмо-синонімів. Синонімами в обох планах мови є прикметники: groЯ – hoch, dick – breit, gewaltig – ungeheuer, groЯ – riesig, groЯ – gewaltig, klein – winzig, klein – niedrig, kurz – knapp, dьnn – schmal. Прикметники groЯ – bedeutend, groЯ – lang, groЯ –erwachsen, groЯ – gerдumig, gewaltigenorm, gewaltigmдchtig, gewaltigriesig, kleingering, kurzgering, engschmal є сильними парадигмо-синонімами і слабкими синтагмо-синонімами. Прикметники groЯ – breit, groЯ – ungeheuer, groЯ – mдchtig, dickmдchtig, knappgering, kleineng є сильними синтагмо-синонімами і слабкими парадигмо-синонімами. Прикметники dickriesig, breitriesig, breitmдchtig, mдchtiggerдumig, mдchtighoch, hochgerдumig, gerдumigriesig, mдchtigriesig, riesighoch, ungeheuerhoch, gewaltigbedeutend, winzigniedrig, winzigschmal, kleinschmal, winzigdьnn, kleindьnn належать до синонімів тільки в синтагматичному плані мови, а прикметники dickstark, dickumfangreich, ausgedehntweit, starkheftig, groЯ – massig, groЯ – hьnenhaft, winzigniedrig, geringniedrig, dьnnschmal, engknapp – тільки в парадигматичному плані.


У підрозділі 3.5. розглянуто семантичне поле „розмір” як сукупність семантичних одиниць (макросем, значень), об’єднаних системними відношеннями. Інтегральною одиницею, притаманною кожній одиниці досліджуваної нами системи, є значення розміру. Поняття розмір охоплює багато смислових ознак, які фіксуються тими чи іншими семами в смисловій структурі одиниць, що належать до цієї мікросистеми.


У дослідженні взято до уваги дані, отримані внаслідок прове­деного кореляційного аналізу, здійсненого на основі частот вживання прикметникових лексем у виділених нами значеннях.


Семантичне поле розміру в сучасній німецькій мові є автономним угрупуванням, що складається з двох мікрополів (мікрополя загального великого розміру та мікрополя загального малого розміру). Внутрішня структура поля репрезентована набором кореляцій, що пов’язують семантичні ознаки. У структурі мікрополів є окремі мікроструктури, елементи яких пов’язані між собою системними відношеннями, перетинаються або входять в інші мікроструктури. Так, у мікрополі „загальний малий розмір” виявлено такі мікросистеми: „незначний за розміром”, „молодий”, „низький за соціальним становищем”, „швид­кий”; „малочисельний, обмежений”, „ледь помітний, слабкий”, „непри­вітний, поганий, нестриманий”, „близький”; „скромний, стриманий”, „низький на зріст” та інші.


Відсутність чітко розроблених методів вербалізації концептів дає підстави припустити, що концепт розміру як деяке складне ментальне утворення реалізується через позначення прикметником певних предметів і явищ навколишнього світу і вербалізується відповідно до цього через набір іменників, які позначають ці предмети і явища. Набір іменників, що позначають предмети і явища, які можуть мати розмір, вважаємо засобами вербалізації концепту розмір. Виходячи з цього теоретичного і методологічного міркування у підрозділі 3.6. розроблено статистичну процедуру, за допомогою якої можна вивчити концеп­туальне поле розміру. Для практичного здійснення цієї процедури був застосований кореляційний аналіз, результати якого дають підставу стверджувати: 1) концептуальне поле „розмір” – це структурована система, яка складається з ядра та периферії; 2) до ядра концептуального поля „розмір” у німецькій мові відносяться сфери „зовнішність людини”, „власні назви”, „ флора”, „фауна”, „природа, географічні та астрономічні об’єкти”, „споруди та їх елементи”, „предмети, речі, механізми”, „почуття, емоції”, „дії, вчинки”, „абстракції”, „масштаб, вага”, „одиниці мовлення”. Периферію ж складають ділянки „люди за віком, статтю, родинною ознакою”, „люди за професією, національністю”, „одяг”, „речовини”, „відстань”, „час”, „життя, його періоди”, „звук, запах”, „їжа”, „багатство, цінність”.


У висновках узагальнено результати дослідження, окреслено перспективи подальших студій з обраної проблематики:


Системність мови зумовлена об’єктивними чинниками її існу­вання і передбачає необхідність структурного аналізу мовних явищ.


Лексико-семантична система ґрунтується на парадигматичних та синтагматичних відношеннях. Аналіз різних лексико–семантичних парадигм – синонімічних рядів, лексико–семантичних груп, семан­тичних полів тощо є ефективним і необхідним попереднім етапом для вивчення лексичного складу мови, особливостей його організації і закономірностей функціонування у мовній системі.


Формування ЛСГ за методом, який умовно можна назвати квантитативно-компонентним, та з урахуванням частотних характе­ристик прикметників у тексті дало змогу отримати максимально однорідну за своїм складом ЛСГ. Інвентаризована ЛСГ прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові складається з ядра, основного складу, ближньої та дальньої периферії.


Ефективне дослідження ЛСГ передбачає комплексний аналіз парадигматичних та синтагматичних відношень. У цьому аспекті синтагматичні відношення досліджуваних прикметників з семан­тичними підкласами іменниками зумовлено наявністю стандартних зв’язків на рівні підкласу слів і окремого слова. Прикметник klein виявляє стандартні зв’язки переважно з розрядами іменників, що характеризують людину як біологічну, соціальну і характерологічну істоту, та з іменниками на позначення неістот. Стандартні синтагматичні зв’язки лексеми klein з іменниками на позначення істот відзначаються високим показником сили зв’язку між досліджуваними одиницями. Прикметнику groЯ властиві стандартні зв’язки, в першу чергу, з підкласами іменників на позначення абстракцій та іменниками, що характеризують людину як біологічну й соціальну істоту та деякі інші. Найбільш суттєвим, за нашими спостереженнями, виявився зв’язок з іменниками на позначення почуттів, емоцій.


Семантична сполучуваність прикметників на позначення розміру з підкласами іменників характеризується низкою кількісних параметрів: обсягом, частотою, широтою, вживаністю семантичного підкласу. Най­більшими за обсягом є підкласи іменників на позначення предметів, речей, механізмів, процесів, дій, вчинків, споруд та їх елементів. Підкласи на позначення речовин, назв металів, життя і його періодів є найменшими за обсягом.


Найвищим показником вживаності характеризуються такі під­класи: „людина за віковою, родинною та статевою ознаками”, „зовнішність людини”, „час, відрізки часу”. Найбільший за показником підклас „предмети, речі, механізми” виявив менший за середній показник вживаності.


За широтою сполучуваності з прикметниковими лексемами на позначення розміру на першому місці – підкласи іменників, що позначають споруди та їх елементи, предмети, речі, механізми, дії, вчинки. Найбільшу широту сполучуваності виявлено у прикметників groЯ та klein, що пояснюється їх високою частотою вживання та статусом домінанти. Досить високі показники широти сполучуваності мають прикметники hoch, lang, winzig, kurz, які є складниками ядра лексико-семантичної групи, та прикметники riesig, dick, dьnn, breit, ungeheuer, schwach, gering, mдchtig, schmal.


Найнижчі показники широти сполучуваності виявлено у прикмет­ників, які входять до периферійного складу лексико-семантичної групи: gerдumig, minimal, zyklopisch, umfangreich. Ці прикметники виявляють специфічну сполучуваність із іменниками.


Досліджувані прикметники виявили у парадигматичному плані сильні, середні та слабкі зв’язки один з одним. За даними дистрибутивно-статистичного аналізу, вони поєднані між собою численними синонімічними та антонімічними зв’язками. У кожній із підгруп спостерігається тенденція до формування мікроструктур, еле­менти яких характери­зуються синонімічними відношеннями.


Побудова синонімічного ряду у словниковій статті є лише результатом спостережень над функціонуванням різних слів, їх ком­бінаціями в рамках відповідного понятійного поля, елементи якого об’єднуються навколо смислового ядра. Синонімія в умовах контексту виявляється по-іншому. Значення кожної одиниці у висловлюванні в залежності від ближнього та дальнього оточення реалізується тільки у рамках конкретного контексту.


У процесі вивчення парадигматичних відношень у лексиці необхідно розрізняти лексичне й семантичне поле. Здійснене дослі­дження переконливо показало, що обидва типи полів можуть бути виокремлені і досліджені за допомогою якісних і кількісних методів – компонентного та дистрибутивного аналізу, статистичних прийомів.


Крім лексичного і семантичного полів доцільно розрізняти ще один тип – концептуальне поле. Виокремлене за допомогою кванти­тативних методів концептуальне поле розміру в сучасній німецькій мові – це структурована система, яка складається з ядра та периферії. До ядра концептуального поля розміру в сучасній німецькій мові від­носяться такі ділянки, як „зовнішність людини”, „власні назви”, „флора”, „фауна”, „природа, географічні та астрономічні об’єкти”, „споруди та їх елементи”, „предмети, речі, механізми”, „їжа”, „почуття, емоції”, „дії, вчинки”, „абстракції”, „масштаб, вага”, „багатство, цінність”, „одиниці мовлення”. Периферію формують сфери „людина за віковою, родинною та статевою ознаками”, „людина за професією, родом занять, національністю”, „одяг, взуття”, „речовини”, „відстань”, „час”, „життя, його періоди”, „звук, запах”.


Запропонований метод відкриває широкі перспективи для подальших досліджень лексичної семантики у тісному поєднанні ідей когнітивної лінгвістики і методів квантитативної лінгвістики, ідей прототипічної семантики і польового підходу до вивчення лексичних одиниць.


Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:


1. Лех О. Парадигматичні зв’язки групи прикметників на позначення розміру в німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Вип. 168: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 51-59. 


2. Лех О. Особливості семантичної сполучуваності групи прикметників на позначення розміру в німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Вип. 188-189: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 130-151.


3. Лех О. Кількісні параметри та вживання прикметників розміру в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Вип. 206-207: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 147-162.


4. Лех О. Синонімічні та антонімічні відношення в групі прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Вип. 289: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2006. – С.58-71.


5. Лех О. Інвентаризація лексико-семантичної групи прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Вип. 339-340: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2007. – С. 61-71.


6. Лех О.С. До проблеми сполучуваності групи прикметників на позначення розміру // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур: Матеріали Другої міжвузівської конференції молодих учених (12-13 лютого 2004 р.) / Ред. колегія: В.Д. Каліущенко (відп. ред.), М.Г. Сенів, О.Л. Бессонова, Л.М. Ягупова, Ш.Р. Басиров, І.Г. Альошина. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 176-177.


7. Лех О.С. Кількісний вимір синтагматичних зв’язків прикмет­ників розміру в сучасній німецькій мові // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень ‘2004” (21-30 червня 2004 р.). Том 19: Проблеми дослідження мови. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 34-36.


8. Лех О.С. До питання аналізу парадигматичних зв’язків прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес: Матеріали Міжнародної наукової конференції (24-25 листопада 2004р.). – Чернівці: Рута, 2004. – С. 155-157.


9. Лех О.С. Сполучувальні властивості найчастотніших прикмет­ників розміру (на матеріалі німецької мови) // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу – ‘2005” (19-30 вересня 2005 р). – Т. 18: Філологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 25-26.


10. Лех О.С. Лексико-семантичне поле як структурний компонент та метод його дослідження // Матеріали ІІ Міжнародної науково-прак­тичної конференції „Дні науки – ‘2006” (17-28 квітня 2006 р.). Том 18. – Філологічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 26-28.


11. Лех О.С. Дослідження синонімії прикметників на позначення розміру (на матеріалі німецької мови) // Матеріали VI Міжнародної наукової конференції „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (1 лютого 2007 р.). – Харків: Константа, 2007. – С. 195-197.


 


 








Левицкий В.В. Семасиология. – Винница: НОВА КНИГА. – 2006. – с. 68.




Медникова Э.М. Значение слова и методы его описания. – М.: Высшая школа, 1974. – с. 43.



Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА