СИНТАГМАТИЧНІ ТА ПАРАДИГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРИСЛІВНИКІВ У СПОЛУЧЕННІ З ДІЄСЛОВАМИ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (на матеріалі художніх і публіцистичних текстів)

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено наукову но­виз­ну, тео­ретичне і практичне значення роботи; сформульовано її мету і зав­дан­ня; вказано матеріал, джерела і методи дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні засади дослідження” – роз­гля­ну­то про­блему сполучуваності слів, теоретичні положення щодо до­слід­ження спо­лучуваності прислівника з дієсловом на рівні сло­во­спо­лу­чен­ня, визна­че­но лінгвальний статус прислівника, основні ха­рак­те­рис­тики художнього та публіцистичного функціональних сти­лів; опи­са­но засоби кванти­та­тив­но­го аналізу.

У сучасній лінгвістичній літературі сполучуваність трактується як поєднуваність мовних одиниць у мовленні (фонем із фонемами, мор­фем із мор­фемами), яка може розглядатися на лексичному, семан­тич­но­му та син­так­сичному (граматичному) рівнях. Лексична сполучуваність озна­чає здат­ність сло­ва синтаксично пов’язуватися з обмеженою кіль­кіс­тю слів, не важ­ливо при цьому, чи є в них спільні семантичні ознаки, чи немає (Ю.Д. Апресян); конкретну реалізацію в мовленні валентності сло­ва (В.Д. Ара­кін); здатність слова вступати у зв’язки з іншими словами у тек­сті взагалі (М.П. Кочерган) та ін. Вивчення лексичної спо­лу­чу­ва­ності роз­кри­ває індивідуальні семантичні особливості кожного окре­мо­го сло­ва (Д.М. Шмельов), відтак семантична сполучуваність – це семан­тич­ний процес, результатом якого є утворення великої кількості семантичних ознак (У. Вайнрайх).

Синтаксичною сполучуваністю називаємо здатність слова вступати в син­тагматичні зв'язки з іншими словами на рівні класів слів, се­ман­тич­ною – здатність слова, що семантично реалізується, сполучатися з іншими сло­вами на рівні підкласів слів. Лексична сполучуваність – це здатність сло­ва сполучатися з окремими словами (сполучуваність на рівні одного сло­ва). Одиниця, що семантично реалізується, може сполучатися з класом слів, з підкласом та з окремо взятими словами.

У роботі досліджується сполучуваність на рівні словосполучення двох час­тин мови – прислівника і дієслова, де головним словом є дієслово. Характерним способом вираження синтаксичного зв’язку прислівника з діє­словом, як і з іншими частинами мови, є прилягання, при якому залеж­ним виступає повнозначне слово, позбавлене форм словозміни. Се­ман­тич­но реалізованою одиницею в словосполученні розгляда­ється прислівник, а сполучувальною – дієслово. Прислівник представлено як слово і під­клас (семантичний розряд); сполучувальні одиниці за граматичним фактором – як часові форми, а за семантичним – як підкласи слів.

Дієслово у сполученні з прислівником виступає як одиниця, яка реа­лі­зує свої внутрішні якості: лексичне значення, властивість сполу­ча­ти­ся з ін­шими словами, індивідуальні семантичні ознаки, вираження грама­тич­них категорій. Прислівники, поєднуючись як із перехідними, так і з не­перехідними дієсловами, виражають обставинні і означальні відношення, се­ман­тично пов’язані та взаємозумовлені. Деякі дієслова вимагають обов’яз­кового обставинного доповнення, наприклад: sich unwohl fьhlen, sich gut benehmen. Але для більшості словосполучень, в яких у ролі стрижневого сло­ва виступають дієслова, таке доповнення є факультатив­ним, наприклад: слово­сполучення різноманітних за своїм лексичним значенням дієслів із при­слівниками часу, місця, причини і мети, ступеня, способу дії та з модаль­ними heute kommen, hier stehen.

Аналізуються лише ті прислівники, які зустрічаються у дослід­жу­ва­них текстах. Згід­но з класичною точкою зору (Є.Й. Шендельс, О.І. Мос­каль­ська, Г. Гель­біг та Й. Буша), одиниці типу gut у сполученні з діє­сло­вом вважаємо прислівником. Лексеми типу wirklich, ge , vergebens зара­хо­вуємо до модальних прислівників, абстрагуючись від поглядів тих лінг­віс­тів, які відносять їх до модальних слів (В.Г. Адмоні) або часток (Й. Ербен).

У текстах художнього та публіцистичного стилів, які обрано для дослід­ження, відбір мов­них засобів підпорядковується закономірностям їхньо­го функціонування: строгій кількісній залежності вживання мов­них оди­ниць певної семантики від екс­тралінгвальних фак­торів, які їх зумов­лю­ють; залежно від специфіки певного функціонального стилю із загаль­но­го фонду літературної мови відбираються та викорис­то­ву­ють­ся ті, які най­краще ві­до­бра­жа­ють його особливості й від­по­відають комунікативним ці­лям спіл­ку­ван­ня в цій сфері (М.Н. Кожина).

Використання статистичних методів у лексикологічних до­слід­жен­нях спричинене не тільки прагненням до точного знання, але й імо­вір­но-ста­тистичною природою самої мови. Кожне мовне явище є сукуп­ніс­тю влас­тивостей, що виявляються в його якісних і кількісних від­но­шен­нях з ін­шими явищами мовної системи. Кількість пронизує і мову, і мов­лен­ня. Сис­тему зв’язків, яку утворюють прислівники з дієсловами, вста­новлено за допомогою ефективного статистичного прийому, так звано­го критерію „хі-квадрат”, коефіцієнта спряженості К, коефіцієнта ран­гової кореляції r на основі частотності реалізації двох досліджуваних лексичних одиниць.

У другому розділі – „Семантична сполучуваність прислівників з дієсловами в художньому та публіцистичному стилях” – досліджено здат­ність лексичних одиниць вступати в синтагматичні відношення зі сло­ва­ми, які утворюють певний підклас; виокремлено семантичні під­кла­си при­слівників і дієслів на основі аналізу й синтезу відомих кла­си­фікацій; здій­снено порівняння частоти вживання, об’єму підкласу та вжи­ваності при­слівників у двох стилях; встановлено особ­ливості реа­лі­за­ції зв’язків семан­тичних ознак прислівників та дієслів на рівні підкла­сів слів; на пара­дигматичному рівні виявлено зв’яз­ки між підкласами прислівників на основі семантичної сполучуваності з дієсловами та графічно зображено їх моделі.

Дієслово, займаючи центральну позицію щодо прислівника, своїми голов­ними семантичними функціями зазвичай може зумовити спо­лу­чу­ва­ність з одним-двома прислівниками на рівні „слово + слово” або „під­клас + підклас”. Механізм підбору таких пар залежить від суміснос­ті семан­тич­них ознак з’єднувальних компонентів. Прислівники і діє­сло­ва згруповано за семантичними підкласами, під якими розуміємо великі гру­пи лексики, об’єд­наної спільними семантичними ознаками. На підставі аналізу семан­тич­них класифікацій Г. Гельбіга та Й. Буша, Кна­ур­са, В. Юнга, В.Г. Ад­мо­ні, Є.Й. Шендельс та О.І. Москальської прислівники, за­фік­совані в дослід­жуваних текстах, поділено на шість семантичних під­кла­сів (у дуж­ках загальний об’єм підкласу): часу – wieder, jetzt, schon, immer, spдter, nie, niemals, bisher, oft, manchmal, bisweilen, plцtzlich (157); міс­ця – drauЯen, da, dort, ьberall, links, oben, weltweit, dorthin (104); при­чи­ни і мети – darum, deshalb, folglich, sonst, demnach, ande falls, trotzdem (29); спо­со­бу дії – gut, wie, schnell, anders, perfekt, дhnlich, extrem, einfach, rasch, leise, дngstlich (285); модальні – wirklich, ge , so, umsonst, derart, ebenfalls, vielleicht, allerdings, eigentlich, offenbar (162); ступеня – mehr, дuЯerst, hцchst, ganz, genug, ziemlich, sehr, fast, beinahe, viel, besonders, oft, zumindest, mindestens (62). Дієслова поділено за        Г. Гель­бігом на 26 семан­тич­них підкласів.

Виявлено подібність у співвідношенні об’єму до частоти реалізації для більшості підкласів прислівників. Зворотна залежність існує лише у при­слівників способу дії і часу в обох функціональних стилях. Це пояс­ню­ється для прислівників способу дії низькою частотністю більшості лек­сич­них одиниць і високою частотністю менш численних прис­лів­ни­ків часу.

Щоб оцінити фактичну частоту вживання слова, що входить до скла­ду того чи іншого підкласу, до понять об’єм підкласу та частота під­кла­су вве­дено поняття вживаності підкласу, що відповідає відно­шен­ню абсолютної частоти підкласу до його об’єму. Зіставлення вжи­ва­нос­ті з об’є­мом підкласу у двох стилях із використанням кое­фі­ці­єн­та ран­гової кореляції r виявило найвищий показник уживаності для при­слів­ників часу у двох стилях, найнижчий – для прислівників способу дії. Дру­гу позицію в художньому стилі займає підклас прислівників при­чи­ни і мети, а в публіцистичному – прислівників ступеня. Збіг об’єму та вживаності виявлено для прислівників місця в художньому стилі.

Дослідження різниці між частотами реалізації підкласів при­слів­ни­ків у двох функціональних стилях виявило перевагу прислівників ча­су, місця, спо­собу дії, ступеня і модальних у художніх та при­слів­ни­ків причини і мети у публіцистичних текстах. Аналіз семантичних зв’яз­ків прислів­ни­ків з дієсловами в публіцистичних та художніх текс­тах за критерієм хі-квадрат підтверджує відносно велику частоту вжи­ван­ня прислівників сту­пе­ня і прислівників причини і мети в публіцистичному стилі, а способу дії та модаль­них – у художньому. Отже, в та­кому роз­по­ділі констатуємо певну законо­мірність, тобто залежність між озна­ками стилю та семан­тичного підкласу.

Ступінь зв’язку між лексичними одиницями встановлено за па­ра­мет­ром інтенсивність сполучуваності, яка визначається за допомогою кое­фі­цієнта взаємної спряженості К. Виявлено високу інтенсивність зв’язків ознак «прислівники ступеня» + «публіцистичний стиль» (К = 0,08), «модаль­ні прислівники» + «художній стиль» (К = 0,06), «при­слів­ни­ки при­чи­ни і мети» + «публіцистичний стиль» (К = 0,02) та «при­слівники спо­собу дії» + «художній стиль» (К = 0,02).

Між частотою вживання, вживаністю та інтенсивністю сполучува­ності підкласів прислівників та їх семантичним наповненням існують від­но­шення взаємозалежності. У даному контексті досліджено семан­тич­ну залеж­ність на рівні „підклас прислівників” + „підклас дієслів”, спо­соби її вира­ження, характер і наявність обмежень у сполучу­ваності. Най­вищий показ­ник реалізації у сполученні з при­слів­никами виявили такі підкласи діє­слів: неспіввіднесені (exis­tie­ren, gelten), результативні (результат в об’єк­ті) (backen, schreiben), ак­тивної комунікації (erzдhlen, schimpfen), неспів­віднесеної дії (spielen, brьllen), когнітивно спів­від­не­сені (glauben, ьberlegen), зміни стану об’єк­та (essen, zerbrechen), тобто, головним чином, діє­слова, що вира­жа­ють дію та стан. Нечисленними є: темпорально спів­віднесені (wдhren, daue ), партитивно співвіднесені (bilden, um­fas­sen), змі­ни зовнішнього стану (frieren, donne ) і результативні дієслова (результат у суб’єкті) (es entstehen Probleme).

Між певними семантичними підкласами не зафіксовано сполучень у ху­дожньому стилі, що свідчить про обмежену комбінаторність се­ман­тич­них ознак прислівників і дієслів, тобто про «забо­рону» на спо­лу­чу­ва­ність, уна­с­лідок відсутності часткового збігу сем. Найбільше «нульових спо­лу­чень» встановлено для при­слівників причини і мети з локально і тем­по­раль­но спів­віднесеними, статичними дієсловами і з дієсловами, що по­зна­чають ре­зуль­тат в об’єкті. Загалом в німецькій мові ці прислівники вжи­ва­ють­ся рідко. Виявлено високо­ін­тен­сивні зв’язки за спіль­ною семан­тичною озна­кою в обох функціональних стилях між прислів­ни­ка­ми місця і локаль­но співвіднесеними дієсловами: ...dass wir vo liegen... (S. Lenz), що свід­чить про міжстильову універсальність такої комбінації семантичних ознак.

На парадигматичному рівні всі підкласи прислівників виявили ва­го­мі зв’яз­ки один з одним за семантичною сполучуваністю з дієсловами в тек­стах обох функціональних стилів. Менш суттєвими, згідно з величинами кое­фіцієнта r, є зв’язки прислівників місця з усіма іншими підкласами в худож­ньому стилі, що дає підстави вважати їх на рівні парадигми стиле­роз­різнювально найбільш значущими.

У публіцистичному стилі виявлено позитивну кореляцію, а отже, залеж­ність інтенсивності й селективності сполучуваності від частоти реа­лі­за­ції одиниць семантичного підкласу. Це означає, що мова пуб­лі­цис­тич­но­го стилю більш стандартна і наближена до деякої умовної «норми» у ви­борі прислівниково-дієслівних словосполучень, а для мови ху­дож­нього сти­лю характерне відхилення від такої норми, що ста­тис­тич­но вира­жа­єть­ся наявністю високоінтенсивних семантичних зв’язків.

Отже, сполучення прислівників з дієсловами, виражаючи часові, про­сто­рові, якісні, причинно-наслідкові й інші відношення, виступають одним з най­важ­ли­ві­ших фрагментів в організації лексико-семантичної сис­те­ми мови.

Третій розділ – „Лексична сполучуваність прислівників з дієсло­ва­ми та їх парадигматичні зв’язки у двох функціональних стилях” – присвячений аналізові і виявленню особливостей вживання та спо­лу­чуваності високочастотних лексем семантичних під­класів при­слів­ни­ків. Встановлено ядро високочастотної прислівникової лексики в тек­стах двох стилі. З’ясовано закономірності сполучуваності до­слід­жу­ва­них одиниць на рівні слова, виявлено та змодельовано їх парадиг­ма­тич­ні зв’язки.

Здійснено порівняльний аналіз домінуючих одиниць з кожного семан­тичного під­кла­су прислівників у двох функціональних стилях і вивчено лек­сичне на­пов­нення варіантів їх сполучень з дієсловами. Ядро спільної для двох сти­лів високочастотної придієслівної при­слів­ни­ко­вої лексики утво­рюють при­слівники часу: jetzt, wieder, immer, noch, schon, nie, spдter; місця: da, dort, darin, ьberall, wo, hier; причини і мети: warum, deshalb, da­rum; спо­со­бу дії: wie, schnell, einfach; модальні: so, vielleicht, ge , wirklich, natьr­lich; сту­пеня: mehr, nur, wenig, viel, kaum. В текстах двох сти­лів встановлено од­на­кову частоту вживання, а отже, стилістичну вираз­ність при­слів­ників: dort, darin, ьberall, wie, schnell, ge , wenig, viel. Най­вищий по­казник реалізації в художньому стилі виявили прислівники dann, manchmal, sofort, da, plцtzlich, drauЯen, nah, oben, sonst, dennoch, rasch, leise, sehr, а в публіцистичному – erst, gerade bereits, inzwischen, kьnftig, bisher, weltweit, links, rechts та unten trotzdem, daher, demnach, nдmlich anders, perfekt, langsam, irgendwie, дhnlich allerdings, etwa, sogar, wohl, ohnehin, offenbar, ebenfalls, oft, zumindest, genug, fast, teilweise, mindestens.

Досліджено особливості лексичної сполучуваності високочастотних лек­сем кожного підкласу на рівні „слово” + „слово” в художніх та пуб­лі­цис­тичних текстах. Cистемним аналізом вживання окремих лек­си­чних одиниць прислівників у рамках підкласу в художньому стилі виявлено ряд закономірностей. Прислівники часу (dann, nun, manchmal, sofort, da, plцtzlich) належать до виражальних засобів, які вибудовують стильовий аспект художнього тексту. Усі прислівники часу, крім jetzt і noch, виявили вагому інтенсивність сполучуваності з дієсловами; найсильніший зв’язок зафік­совано у сполученні sofort + finden; високо­інтенсивні парадиг­ма­тич­ні зв’язки на основі семантичної сполу­чу­ва­нос­ті з дієсловами встановлено між прислівниками: noch ~ jetzt, noch ~ wieder, noch ~ dann, noch ~ da, noch ~ immer, jetzt ~ wieder, jetzt ~ schon, jetzt ~ da, jetzt ~ nun, jetzt ~ manch­mal, wieder ~ dann, wieder ~ schon, schon ~ immer, immer ~ nun, nie ~ plцtzlich. Домінують прислівники місця drauЯen, nah, oben. Наявність висо­коінтенсивних зв’язків на лексичному рівні зафіксовано між спо­лу­чен­нями: wo + grenzen, nah + kommen, nah + tre­ten, nah + gehen, drauЯen + schweigen, ьberall + sehen; прислівники wo ~ da, hier ~ wo, darin ~ wo засвід­чили інтенсивний зв’язок на рівні парадигм. Sonst, dennoch на­ле­жать до високочастотних прислівників причини і мети і становлять сти­льо­ву ознаку; сполучення dennoch + stehen, deshalb + zusammenstellen, ьberall + sehen актуа­лі­зу­ють виявлені випадки інтенсивної сполучу­ва­нос­ті; середній пара­диг­ма­тич­ний зв’язок про­явили прислівники dennoch і warum. Прислівники способу дії rasch, leise, lang належать до високо­час­тот­них прислівників у художньому стилі. Як з’ясовано, сполучення leise + sagen, leise + sprechen, leise + erzдhlen, einfach + liegen, einfach + spьren, einfach + kaufen, rasch + an­tun, rasch +fallen, schnell + verlieren, вияв­ля­ю­чи висо­коінтенсивні зв’язки, стилістично найбільш виразні. Серед модальних прислівників ха­рактерною високочастотною лексемою є eigentlich; ін­тен­сивні зв’язки виражають сполучення eigentlich + lieben, wirklich + sehen, so + aus­sehen, so + passen. Найбільшу подібність за спо­лу­чу­ваністю на рівні парадигми засвідчили прислівники vielleicht і natьrlich. Серед прислівників ступеня домінує лексема mehr. На лек­сич­но­му рів­ні сполучення sehr + vermisse виражає високоінтенсивний зв’язок між ознаками [прислівник sehr]+[статичні дієслова]; інтенсивний зв’язок на рівні парадигми проявили прислівники wenig ~ mehr, mehr ~ nur, kaum ~ nur.

Низка особливостей щодо сполучуваності прислівників із діє­сло­ва­ми спо­стерігається в публіцистичному стилі. Серед прислівників часу висо­ко­частотними є лексеми: nun, erst, gerade, bereits, inzwischen, kьnftig, bisher. Сполучення inzwischen + emporwachsen, gerade + einflie­gen, gerade + entgegenkommen, gerade + treten, gerade + verlassen, gerade + verzцge , gerade + beglьcken, gerade + bieten, gerade + versorgen, gera­de + einladen, gerade + sich umziehen, gerade + sich schдlen увиразнюють випадки інтен­сив­них зв’язків сполучуваності; на парадигматичному рівні виявлено зв’я­зок між семантично протилежни­ми лексемами immer ~ nie, noch ~ schon. Сти­лерозрізнюваль­ним потенціалом на рівні частоти реалізації володіють при­слівники місця weltweit, links, rechts та unten. У сполученнях weltweit + bilden, weltweit + verkaufen і unten + zeigen встановлено інтенсивні зв’я­зки на лексичному рівні. Па­радигматичні зв’язки з найбільшою кількістю лексем характерні для при­слівника weltweit: weltweit ~ da, weltweit ~ wo, weltweit ~ hier; між­стильову ознаку виявив інтен­сив­ний зв’язок wo ~ da в тек­стах обох стилів. Прислівники при­чини і мети trotzdem, daher, dem­nach, nдmlich належать до ха­рак­терних лексем; високоінтенсивні зв’яз­ки зафік­совано у слово­спо­лу­чен­нях: daher + ausfallen, daher + sich befinden, nдmlich + haben; парадиг­ма­тичні зв’язки, притаманні лише публі­цис­тич­но­му стилю, встановлено між лексемами deshalb ~ darum, deshalb ~ dem­nach. Прислівники способу дії, високочастотними з яких є anders, weiter, perfekt, langsam, irgendwie, дhnlich, реалізують інтенсивні сполу­чен­ня irgendwie + bekommen, irgendwie + lassen, langsam + dдmme , дhnlich+ gelten, дhnlich + es geht, які увиразнюють ознаки публі­цис­тичного стилю; най­сильніший зв’язок на парадиг­ма­тичному рівні виявили при­слівники extrem та дhnlich; подібність між семантично полярними одиницями вста­нов­лено для прислівників langsam та schnell. Серед модальних при­слів­ни­ків превалюють zwar, eigentlich, allerdings, sogar, wohl, ohnehin, offenbar, ebenfalls; високоінтенсивними є зв’язки: allerdings + kosten, offenbar + dienen, offenbar + verteidigen, offenbar + unterstьtzen, ebenfalls + zufallen, ebenfalls + pendeln, ebenfalls + gehцren, eben­falls + haben; пара­диг­матичні зв’язки високої інтенсивності встанов­ле­но між при­слів­ни­ка­ми: so ~ ohnehin, so ~ vielleicht, so ~sogar, so ~ aller­dings, vielleicht~ allerdings, vielleicht~ sogar, vielleicht~ ohnehin, ohnehin~ sogar, ohnehin~ allerdings, sogar~ allerdings, allerdings~ natьrlich, wohl~ aller­dings, wohl~ vielleicht. Прислівники ступеня oft, zumindest, genug, fast, teilweise, mindestens належать до високочастотних; ви­со­ко­ін­тен­сив­ні зв’язки вира­жа­ють сполучення: fast + дhneln, fast + erstaunen, oft + enthalten, oft + schweigen, oft + passieren; міжстильову ознаку виявили на пара­диг­ма­тич­но­му рівні антонімічні пари прислівників wenig ~ mehr, mehr~ nur та kaum ~ nur, зв’язки яких зафіксовано в текстах двох стилів.

Прислівники в поєднанні з дієсловами підсилюють або доповнюють основні характеристики дієслова, наприклад: несподіваність, раптовість, інтен­сивність, мимовільність дії чи стану, уточнення, під­креслення, підсу­мок, наслідок, істинність, справжність, незалежність, необумовленість, результативність тощо.

У четвертому розділі – „Граматична сполучуваність прислівни­ків з діє­словами у двох функціональних стилях” – розширено дослід­жен­ня зако­номірностей сполучуваності прислівників з дієсловами з урахуванням часо­вих форм та їх семантичних значень. Проведено кіль­кіс­ний аналіз вжи­вання часових форм дієслів та реалізації їх значень у між­стильовому ракурсі. Встановлено характерні особливості сполучу­ва­ності кожного підкласу прислівників у художньому та публіцистич­ному стилях.

Під граматичною сполучуваністю ми розуміємо сполу­чу­ва­ність мов­них одиниць з урахуванням їх граматичних категорій. Грама­тична кате­го­рія часу є основною характеристикою дієслова. Вона вживається в зна­чен­ні часу, який виражає певна часова форма. Гнучкість семантики дієслова, його здатність до вираження різних варіантів значень у певній часовій фор­мі визначають специфіку дієслів як одиниць лексичної системи. Спо­лу­чаючись із дієсловами, прислівники зазнають впливу фактора «грама­тич­ний час», який проявляється в інтенсивному зв’яз­ку семантики прислівника із семантикою певної часової форми дієслова.

Досліджено прислівники у сполученні з часовими формами дієслів, ре­презентованими такими значеннями: презенс (актуальний, на по­зна­чен­ня майбутньої дії – футуральний презенс, на позначення минулої дії – історичний презенс та загальний, або нетемпоральний презенс); пре­терит (на позначення минулого стану речей); перфект (на позначення минулої дії, минулої дії з результативним характером та майбутньої дії); плюсквамперфект (на позначення дії, що передувала минулій, та результативної дії в минулому); футур І (на позначення припущення дії в теперішньому та на позначення майбутньої дії).

Виявлено домінування часової форми презенс (% від загальної кількості ви­бірки) як поліфункціональної – в художньому стилі (50%) та у пуб­лі­ци­стичному (66%). На другому місці у двох стилях – пре­те­рит (худ. стиль – 32%; публ. – 22%), як основна дієслівна форма минулого часу в розповідях і писемній мові. Це пояснюється по­части й подачею часо­вої інформації у спрощеній формі. На перфект припадає така ж част­ка, як і в текстах художньої прози (7%). Незначними виявилися частоти реа­лізації плюсквамперфекта (худ. стиль – 6%; публ. – 3%) та футура І (худ. стиль – 5%; публ. – 2%).

Встановлено високочастотні значення часових фор­м: «актуальний презенс», «футуральний презенс», «претерит», «перфект на позначення минулої дії», «плюсквамперфект на позначення дії, що передувала минулій», «футур І на позначення май­бутньої дії». Висока інтенсивність сполучуваності окремого зна­чен­ня часової форми зумовлює високу інтенсивність сполучуваності цієї фор­ми загалом у художньому стилі; у публіцистичному стилі такої тенденції не спостережено.

З’ясовано характерні особливості сполучуваності на граматичному рівні для кожного підкласу прислівників у художньому та публіцистич­но­му стилях. Високоінтенсивною є сполучуваність прислівників часу з діє­словами, що виражають значення часових форм (у спадаючому порядку за інтен­сивністю зв’язку): «історичний презенс»; «ак­туальний презенс»; «футуральний презенс»; «перфект на по­зна­чен­ня минулої дії з резуль­та­тив­ним характером»; «плюсквамперфект на по­значення результативної дії в минулому»; «за­гальний презенс»; «прете­рит».

Закономірність реалізації підкласів прислівників часу, місця, при­чи­ни і мети, ступеня з дієсловами в часових формах у художньому стилі полягає в їх інтенсивній сполучуваності з окремими значеннями часо­вих форм. Наприклад, сполучення: «прислівники часу» + «фу­ту­ральний презенс»: Spдter fдngt kein Krieg mehr an (Chr. Wolf); «при­слів­ники місця» + «загальний презенс»: Hier achtet keiner auf keinen…(Chr. Wolf); «прислівники причини і мети» + «плюс­квам­перфект на по­зна­чення результативної дії в минулому»: Und er wusste plцtzlich, woran Brielach dachte und warum er vom Spiel weggelaufen war (H. Bцll); «при­слівники ступеня» + «перфект на позначення минулої дії»: ...nachweislich hat Hubert Gruyten tatsдchlich wenig gelesen (H. Bцll).

Високоінтенсивні зв’язки у публіцистичному стилі вира­жа­ють сполучення: «прислівники причини і мети» + «футуральний пре­зенс»: Die Nachfrage wird das Angebot ьbersteigen, darum stehen in Zukunft ungefдhr 200 Kids Schlange (Spiegel); «прислівники причини і мети» + «загальний презенс»: Es gibt Sponsoring aber trotzdem kann man einen Laptop nicht umsonst bekommen (Spiegel); «модальні при­слів­ники» + «футуральний презенс»: Nur, es dauert sicherlich noch bis die kommende Elite der New Economy das Institut verlдsst (Spiegel).

Зв’язки підкласів прислівників із семантичними значеннями часових форм двох сти­лів накладаються, утворюючи універсальний пласт спо­лу­чень мовних одиниць різних рівнів, до яких зараховуємо: «прислівники місця» + «ак­ту­альний презенс»: Keiner vermutet so was Hьbsches nah bei der Stadt (Chr. Wolf); Hier geht es um einen politischen Konflikt…(Spiegel); «при­слівники способу дії» + «актуальний презенс»: …dass man weniger ar­bei­tet als man kann (Chr. Wolf); Aber die kennt Hassemer schlecht (Spiegel).

У текстах кожного зі стилів встановлено статистично вагомі зв’яз­ки при­слівників з дієсловами на гра­ма­тич­ному рівні. Виявлення функ­ціо­наль­но-стильових закономірностей прислівниково-дієслівних слово­спо­лучень переконливо показало, що частота їх реалізації і вибір семантики часо­вих форм демонструє пряму залежність від стильової орієнтації текстів.

ВИСНОВКИ

Цілеспрямоване вивчення синтагматичних та парадигматичних влас­ти­востей прислівників у сполученні з дієсловами в двох функціональних стилях дало можливість виявити загальні закономірності сполучуваності прислівників з дієсловами на різних рівнях і зробити такі висновки:

1. Між об’ємом і частотою реалізації під­класів прислівників у текстах двох стилів виявлено подібність, «обернену» залежність за­фік­совано для підкласів прислівників часу та способу дії. Прислівники часу, місця, способу дії, ступеня й модальні переважають у художньому сти­лі, причини і мети – в публіцистичному.

2. Кількісним аналізом ви­яв­ле­но „нереалізовані” сполучення підкласів прислівників та дієслів, які по­за теоретичною ймовірністю комбінування не входять до активного складу текстової лексики у двох стилях. Сюди на­лежать сполучення прислівників місця з темпорально співвіднесеними дієсловами, причини і мети зі статичними дієсловами. Семантична сполучуваність прислівників з дієсловами харак­тери­зу­єть­ся множиною варіантів реалізації зв’язків. Дослідженням за мо­дел­лю [під­клас] + [підклас] встановлено закономірні особливості зв’язків за­леж­но від функціонального спрямування тексту. Існує відхилення емпі­рич­них вели­чин від теоретично очікуваних у прислівників причини і ме­ти й сту­пе­ня в публіцистичному стилі та модальних і способу дії – в ху­до­жньому. Висо­ка інтенсивність сполучень прислівників місця з ло­каль­но спів­від­не­се­ними дієсловами у двох функціональних стилях свід­чить про між­сти­льову універсальність такої комбінації семантичних ознак.

3. На парадигматичному рівні усі підкласи прислівників виявили вагомі зв’язки один з одним у текстах двох функціональних стилів. Менш суттєвими є зв’язки прислівників місця з усіма іншими підкла­сами в худож­ньому стилі, що дає підставу схарактеризувати їх на рівні парадигми як стилерозрізнювально найбільш значущими.

4. Для кожного стилю зокрема та в міжстильовому ракурсі загалом вста­нов­лено високочастотні прислівники кожного підкласу. Мова пуб­лі­цис­ти­ки надає перевагу невеликій кількості одиниць, які складають її ядро, той мінімум, який несе максимум навантаження. Порівняльний ана­ліз час­то­ти, інтенсивності та селективності спо­лу­чу­ваності на рівні під­кла­сів слів засвідчив позитивну кореляцію між ци­ми величинами в пуб­лі­цис­тичному стилі та її відсутність у художньому. Та­ка тенденція підтер­дилася в моделях [слово] + [слово] при по­рів­нян­ні лексем, не об’єднаних за семан­тичними ознаками, однак залежність між частотою реалізації лек­сем і інтенсивністю спо­лучуваності в пуб­лі­цис­тичному стилі виявилася обер­неною. На основі цього було висунуто гі­потезу про «обернену» залеж­ність між частотою вживання лексеми та ін­тенсивністю її сполучу­ваності й під­тверджено високоінтенсивними зв’язками сполучуваності низько­час­тотних прислівників: sofort, nah, ьberall, drauЯen, rasch, leise, eigentlich, sehr, unten, darin, weltweit, irgendwie, langsam, дhnlich, offenbar, ebenfalls, fast.

5. Між лексемами кожного підкласу прислівників існують закономірні па­радигматичні зв’язки, які зображено графічно у фо­рмі моделей, струк­тура яких становить складну систему. Виявлено міжстильову уні­вер­сальність сполучуваності лексем на парадигматичному рівні та вста­нов­ле­но зв’язки між прислівниками із семантично протилежними зна­чен­нями: noch ~ schon, wo ~ da, immer ~ nie, noch ~ schon, rechts ~ links, langsam ~ schnell, wenig ~ mehr. Встановлено зв’язок між семантично протилежними прислівниками: immer ~ nie, noch ~ schon, rechts ~ links, langsam ~ schnell, wenig ~ mehr, що свідчить про те, що антоніми і синоніми відрізняються один від одно­го не семантичними, а синтаксичними властивостями, які проявляються у син­тагматиці; антоніми і синоніми є різновидами одного і того ж син­так­сич­ного явища, яке можна визначити як «семантичний зв’язок». Останній є одиницею парадигматики, але встановлюється на основі синтагм­ма­тич­них зв’язків слів.

6. Найуживанішими є такі значення часових форм: актуальний пре­зенс, футу­ральний презенс, претерит, перфект на позна­чен­ня минулої дії, плюс­квам­пер­фект на позначення дії, що передувала минулій, футур І на позначення майбутньої дії. Вивчення сполучуваності на граматичному рівні за моделлю [під­клас при­слівника] + [значення часової форми дієслова] показало, що при­слів­ники, пов’язуючись із дієсловами, зазнають впливу фактора «граматичний час», який виражається в інтенсивному зв’язку семанти­ки прислівника із семантикою часової форми дієслова. Зафіксовано зв’язки між одиницями різних мовних рівнів та виявлено їх особливості в міжстильовому ракурсі.

Отри­мані результати можуть послужити основою для лінгво­ста­тис­тич­них розвідок аналогічних чи споріднених явищ в ін­ших гер­манських мо­вах, для витлумачення темпоральної се­мантики тексту. Перспективою подальшого наукового опрацювання проблеми спо­лу­чу­ва­ності слів є: си­стемне впорядкування основних особливостей сло­во­спо­лучень і мето­дів їх опису; встановлення семантичних харак­те­ристик і властивостей різ­них типів мовних одиниць та їхнього функ­ціо­нування в мовленні; досліджен­ня семантики дієслівних часових форм німецької мо­ви в різностильових текстах; з’ясування закономірностей, які ви­пли­ва­ють із дослідження сили зв'язків лексичних одиниць; проб­лематика темпоральних характеристик мовного дискурсу та їх спів­від­ношення з особливостями сполучуваності слів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Гікова Г.В. Вплив семантичного фактора на сполучуваність при­слів­ників з діє­словами // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип. 135: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 63-69.

2. Гікова Г.В. Семантична сполучуваність прислівників із дієсловами в сучас­них ні­мецьких публіцистичних текстах // Науковий вісник Чер­нівецького уні­вер­си­те­ту: Збірник наукових праць. – Вип. 231: Гер­манська філологія. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 41-47.

3. Гікова Г.В. Сполучуваність прислівників із дієсловами в ху­дож­ньо­му та пуб­лі­цис­тичному стилях // Науковий вісник Чернівецького уні­верситету: Збір­ник на­укових праць. – Вип. 266: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 56-68.

4. Гікова Г.В. Вплив фактора „час” на сполучуваність прислівників з діє­сло­ва­ми // На­уковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип. 290: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 77-87.

5. Гікова Г.В. Лексична сполучуваність прислівників з дієсловами в худож­ньо­му дискурсі (на матеріалі сучасної німецької мови) // Наукові записки Терно­пільського національного педагогічного університету імені Володимира Гна­тюка. Серія: Мовознавство. – Вип. 2 (14) – 1 (15). – Тернопіль: ТИПУ, 2006. – С. 15-29.

6. Гікова Г.В. Особливості вживання найчастотніших прислівників у художньому і публіцистичному стилях (на матеріалі сучасної німецької мови) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник науко­вих праць. – Вип. 319 – 320: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 144-157.

7. Гікова Г.В. Залежність сполучу­ваності прислівників з діє­сло­ва­ми від фак­тора „час” у сучасній німецькій прозі // Актуальні до­слідження іноземних мов і лі­те­ра­тур: Матеріали міжвузівської наукової кон­фе­ренції молодих учених. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 65-67.

8. Гікова Г.В. Прислівник як частина мови. Класифікація німецьких при­слів­ни­ків // Матеріали 11 Міжнародної науково-практичної кон­фе­ренції „Ди­на­мі­ка наукових досліджень ’2003“. – Том 19: Філологічні науки / Під заг. ред. Ю.О. Шепеля. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 3-5.

9. Гікова Г.В. Семантична сполучуваність прислів­ників з дієсловами у ні­мець­кій мо­ві // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції „Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи“. – Харків: Харківський на­ці­ональ­ний університет ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – С. 39-40.

10. Гікова Г.В. Про особливості семантичної сполучуваності при­слів­ни­ків з діє­сло­ва­ми в сучасних німецьких публіцистичних текстах // Ак­ту­альні про­бле­ми ро­ма­но-германської філології в Україні та Болонський процес: Мате­рі­а­ли Міжнародної наукової конференції (24-25 листопада 2004 р.). – Чернівці: Рута, 2004. – С. 45-47.

11. Гікова Г.В. До питання сполучуваності німецьких прислівників з діє­сло­ва­ми // Сучасні проблеми та перспективи дослідження ро­мансь­ких і гер­мансь­ких мов і лі­те­ратур: Матеріали Другої міжвузівської конференції молодих уче­них (12-13 лютого 2004 р). – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 77-80.

12. Гиков Л.В., Гикова Г.В. Семантическая сочетаемость наречий с гла­го­лами в современном немецком языке // Квантитативная лингвистика: Исследования и мо­де­ли (КЛИМ – 2005): Материалы Всероссийской на­учной конференции (6-10 июня 2005 г.). – Новосибирск: Изд-во НГПУ, 2005. – С. 232-243.