ПРИКМЕТНИКИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ «СТАРАННИЙ, ПРАЦЬОВИТИЙ» У НІМЕЦЬКОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

summary

 У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначається основна мета й завдання роботи, її теоретичне та практичне значення, вказуються методи дослідження, схарактеризовано матеріал дослідження, сформульовано наукову новизну, представлено основні положення, що виносяться  на захист.

У першому розділі “Теоретичні проблеми слова та групи слів у лінгвістиці” розглядаються загальнотеоретичні питання, пов’язані з проблемою слова та лексичного значення, уточнюється поняття «концепт», його місце в складі концептуальної та мовної картин світу (МКС); викладаються основні положення теорії семантичного поля та лексико-семантичної групи, контексту та сполучуваності, обґрунтовується вибір прикметників як об’єкта дослідження.

Сучасні МКС є багатошаровими і багатомірними утвореннями, що містять знання різного роду про оточуючий світ. Вивчення МКС передбачає, передусім, аналіз номінативно-когнітивної діяльності людини і, відповідно, одиниць лексичного рівня мови, що її виражають. Важливою складовою МКС є концепт, до визначення якого в сучасній лінгвістиці існують різні підходи (А.П.Бабушкін, С.О.Жаботинська, В.І.Карасик, О.С.Кубрякова, З.Д.Попова, А.М.Приходько, Ю.С.Степанов, І.А.Стернін та ін.). У нашому дослідженні за основу було взято підхід до концепту як мовно-ментальної одиниці узагальненого характеру, збагаченої понятійно-ціннісними, образними та етнозначеннєвими ознаками. Концепти поєднуються один з одним, а їх сукупність, завершена в межах свого протоконцепту (у нашому випадку протоконцепт ПРАЦЯ), становить концептосистему СТАРАННІСТЬ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ, яка має певною мірою підлягати лінгвістичному опису.

Оптимальним способом опису та визначення природи концепту/ концептосистеми видається “польовий” принцип, що дозволяє розглядати ці утворення як польову систему. Системність концепту репрезентується різного типу лексичними угрупованнями, вивчення яких здійснюється через їх опис. У нашому дослідженні – це різночастиномовне поле на позначення СТАРАННОСТІ, ПРАЦЬОВИТОСТІ та лексико-семантична група прикметників зі значенням “старанний, працьовитий”. Вивчення ЛСГ як групи слів, що належать до однієї частини мови, синонімічно пов’язаних із основним значенням домінанти або з одним із значень домінанти, що мають сильний семантичний зв’язок з її основним значенням (М.Д.Капатрук), є перспективним напрямом семасіологічного дослідження, оскільки системні відношення між компонентами ЛСГ відповідають системним відношенням усієї лексико-семантичної системи мови. Слово як основна одиниця МКС в цілому і ЛСГ зокрема співвідноситься з концептом, як із оперативною одиницею концептуальної картини світу. Свою конкретну реалізацію лексична одиниця отримує в контексті, тому вивчення сполучуваності (як і звернення до парадигматичних характеристик) слова допоможе розкрити його семантику через епідигматичні характеристики.

У другому розділі “Формування концептосистеми СТАРАННІСТЬ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ у німецькомовній картині світу” на основі лексикографічних джерел та опрацьованих ключових текстів, що оптимально виражають формування морально-ідеологічних настанов суспільства,  визначаються основні різночастиномовні складові цієї концептосистеми, до якої належать прикметники зі значенням «старанний, працьовитий», а також аналізуються особливості їх становлення від часу формування протоконцепту ПРАЦЯ у ІХ-ХІ ст.

Проблемам відношень мови та світу, мови та мислення, що виражаються через відношення лексичної системи в мовній картині світу, закладеним у роботах Й.Тріра та Л.Вайсгербера, приділяється все більше уваги у працях провідних лінгвістів (Ю.Д.Апресян, А.Д.Бєлова, О.Л.Бєссонова, Ю.М.Караулов, О.С.Кубрякова, З.Д.Попова, Ж.П.Соколовська, І.А.Стернін, P.Kühn, J.Trier, L.Weisgerber та ін.). Традиційно вивчення формування та функціонування МКС, як і її складових – концептів, проводиться на основі дедуктивного аналізу певного типу лексикографічних джерел (L.Weisgerber та ін.) чи інтуїтивно – за допомогою інтроспекції (Є.Бартміньский, О.С.Кубрякова, Ж.П.Соколовська та ін.). Не менш перспективним, хоча суттєво іншим підходом, з нашої точки зору, є, з урахуванням праць Й.Тріра, індуктивне дослідження МКС стародавніх текстів, віддалених у часовому відношенні та достатньо великих за обсягом для охоплення досліджуваних концептів у повному об’ємі. Адже саме концепти у вигляді полів, за нашим підходом, включають семантично поєднані різночастиномовні компоненти (типу “Пісня про Нібелунгів”, казки братів Грімм тощо). При індуктивному виділенні концепту в історикомовних текстах доводиться відмовлятися від суто когнітивно-дискурсного членування концепту на слоти та термінали, оскільки у давніх текстах важко реконструювати зв’язки з живим життям, яке властиве дискурсу (Н.Д.Арутюнова, К.Я.Кусько).

Отже, нашим завданням є дослідження процесу становлення актуальних взаємопов’язаних концептів ПРАЦЯ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ, СТАРАННІСТЬ, виділених як семантичні поля індуктивним шляхом на лексикографічному та текстовому матеріалі. На основі врахування літературознавчих праць з метою охоплення досліджуваних концептів у повному обсязі нами розглянуто низку визначальних літературних пам’яток ХІІ-ХІV, XVI, середини  ХІХ ст., середини XX ст., оскільки саме в ці періоди вживання зазначених концептів ставало особливо актуальним. Проміжні етапи схарактеризовано переважно за допомогою літературознавчих праць та доповнено ілюстративними прикладами з лексикографічних джерел. До дослідження долучено також комп’ютерні та інтернетівські носії інформації (словник Я.Грімма; Лейпцизький словник).

Як ономасіологічне вивчення концептосистеми СТАРАННІСТЬ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ, так і семасіологічне дослідження її складової – групи прикметників, засвідчує, що в основі формування досліджуваної концептосисистеми лежить протоконцепт ПРАЦЯ. Поява складових цього вихідного протоконцепту сягає ще двн. періоду та репрезентується лексемами wirken, werk та ін., а згодом arbeiten, аrbeit. У СВН спостерігається слаборозвиненість концептосистеми, складові якої в лицарській літературі були переважно задіяні в значенні “спрямований на лицарське зусилля”: mit flîze tâten; mit hôhem flîze. Однак на початку ХІV ст. з'явився дидактичний вірш “Бігун” („Renner“) письменника, ректора духовної школи у Бамберзі Гуго фон Трімберга (1230-1313). Це найбільший середньовічний дидактичний вірш (24600 куплетів), який присвячено проблемам виховання німецької молоді, завдяки чому елементи суміжних концептів  реалізують себе, на нашу думку, повнішою мірою, що підтверджується численними прикладами. Так, реалізація концепту ПРАЦЯ забезпечується суміжним концептом СТАРАННОСТІ, який вербалізується іменником Vlîze та прикметником vlîzic. У вірші автором висловлюється думка, що старанність в роботі та чесноти є запорукою багатства людини: wîs vlizick diner arbeit, … tugende wîse, so bist du rîch (будь старанний в роботі, мудрий у доброчинності – тоді будеш багатим) (Renner). Ревна старанність репрезентується Трімбергом лексемами emzikeit та еmzec: tegelicher emzikeit (Renner); le unge muoter ist emzikeit (старанність –  мати вчення) (Renner). Проте бюргер повинен пам’ятати і про ревну старанність у ставленні до Бога, оскільки вона є найкращим виявом тілесної праці і завдяки їй можна отримати милість Господа: Verdien genade mit frumecheit, das ist des libes arbeit (Renner).

Згодом, за літературознавчим аналізом творів ХVІ ст., хвала працелюбству та ревності, професійній майстерності звучить у творчості багатьох літераторів того часу (Й.Вікрам, Г.Сакс, Й.Фішарт та ін.). Проте найбільш репрезентативною в цьому столітті виступає, на нашу думку, творчість Мартіна Лютера – доктора теології та філософії, який зумів надати завершеного вигляду національним перекладам німецькою мовою Біблії – геніального історико-культурного пам’ятника людства. Враховуючи значний обсяг тексту (близько 2,5 млн. слів), можна припустити, що лютерівський переклад Біблії відобразив новий етап становлення концептосистеми, що й засвідчує проведена нами суцільна вибірка видання Біблії 1545 р. Хоча текст, враховуючи його релігійну спрямованість, прямо не пропагував досліджуваних концептів, проте, за нашими матеріалами, через рнвн. мову Біблії чітко простежується формування дослідженої концептосистеми (у т. ч. її протоконцепту ПРАЦЯ та концепту ПРАЦЬОВИТІСТЬ), що стала фундаментальною для ХVІ та наступних століть. Лютер підкреслив розуміння праці як “служби Богу”: “Tut eure Arbeit ge , als wäre sie für den Her und nicht für Mensch”, – зазначено у Біблії.

Суміжний концепт ПРАЦЬОВИТОСТІ та СТАРАННОСТІ, яким забезпечується реалізація концепту ПРАЦЯ, ґрунтується на притчі Ісуса про таланти, які не слід “закопувати в землю”. Рнвн. концепт СТАРАННІСТЬ вербалізують: іменник Fleiß, який у ДВН та СВН був семантично пов’язаний з іменниками Eifer та Sorgfalt і мав значення “старанність, ретельність, турбота”, іменник der Fleißige,  прикметник fleißig (12 СВ), прислівник fleißig (5 СВ) та дієслово sich fleißigen. Прикладом подібної реалізації є: Und sie stunden auff, vnd beten beide vleissig, das sie Gott behüten wolz: Sie standen auf und beteten beide fleißig, dass sie Gott behüten wolle (Tobias 8,6).

Вищий ступінь релігійної старанності передається Лютером за допомогою fromm (Adv. 40 СВ, Adj. 89 СВ), етимологічно сумісним з давньоєвр. tam – „такий, яким слід бути” (О.Д.Огуй); іменниками die Frömmigkeit та der Fromme, дієсловом frommen.

Концепт НАПОЛЕГЛИВІСТЬ, РЕВНІСТЬ У ПРАЦІ підкреслюється ключовими словами: Eifer, на основі якого з’явились відповідні похідні eifrig (Adv. 2 СВ, Adj. 5 СВ) вживане спершу лише в значенні “ревнивий”, хоча згодом “ревність до праці” викликала деривацію нового похідного значення “завзятий, ревний, старанний”; а також Eiferer та Eifergeist: ich bin aber höchlich erfrewet, in dem her , dass jr wider (wacker) eifrig worden seid, fur mich zu sorgen (Phil. 4,10).

 Концепт ПРАЦЕЛЮБНА ДІЯЛЬНІСТЬ, РЕВНІСТЬ ДО ПРАЦІ виражається Лютером за допомогою tüchtig (Adv. 6 СВ, Adj. 17 СВ), вихідними значеннями якого були в ДВН “beschwerlich, mühsehlig”, та іменника Tüchtigkeit. Наочним прикладом послужить: ich bitte aber Gott, das jr nichts vbels thut, nicht auff das wir tüchtig gesehen werden: Wir bitten aber Gott, dass ihr nichts Böses tut: nicht damit wir als tüchtig angesehen werden ... (2 Kor. 13,7).

Слід зазначити, що група досліджуваних нами суміжних концептів перебуває для РНВН у процесі становлення. Основний акцент у релігійному творі зроблено на праці та старанності у ставленні до Бога (41 % СВ та 25 % СВ). Кількісний та контекстуальний аналізи засвідчують тяжіння концептів до іменно-прикметникової оцінки, причому досліджувана нами ЛСГ прикметників зі значенням «старанний, працьовитий» ще чітко не визначилась.

Згодом, у XVII-XIX ст., етапі активного становлення бюргерства, вживання компонентів концептосистеми (у т.ч. і зазначеної ЛСГ) суттєво зростає під впливом пієтизму. Це підтверджується численними прикладами з текстів художньої прози та казок братів Грімм, де ці компоненти окреслюють бажані риси бюргерського ідеалу.

У ХХ ст. спостерігається перепрофілізація концептосистеми. Спочатку, в період панування нацизму, його компоненти отримують, за новими настановами, особливий відтінок, акцентуючи вірність та відданість і підвищену працездатність «на благо фюрера». Ця працездатність проявлялась у максимальній старанності при виконанні своїх обов’язків (у т. ч. і при побудові концтаборів). Згодом, у 50-60-х рр. ХХ ст., у період відбудови та розбудови ФРН з одного боку, та панування соціалістичного ладу на території НДР з іншого, ужиток компонентів концептосистеми (у т.ч. і ЛСГ прикметників зі значенням „старанний, працьовитий”) нормалізується. Проте після «студентської революції» 1968 року їх вживання (особливо прикметників) різко знижується, що було пов’язано з переоцінкою «старих» цінностей на той період.

Ознайомлення зі змістом текстів пізнішої газетної публіцистики (1997-2002 рр.) показує, що наприкінці століття знову відбулася перепрофілізація концептосистеми. СТАРАННІСТЬ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ набула нової оцінки як “індивідуально зумовлений когнітивний фактор”, властивий нині німцям уже меншою мірою. У німецькій пресі із сумом визнається значна втрата німецької шкали цінностей (deutsche Werte) через нову мораль «покоління насолоди» (Genussgeneration): старання, діяльність, чистота, порядок більш властиві переселенцям, ніж німецькому суспільству: Lockere Moral der deutschen Werte wie Fleiß, Tüchtigkeit, Sauberkeit, Ordnung und Disziplin haben weitaus zentralere Bedeutung im Leben der Aussiedler als im Alltag der deutschen Gesellschaft. Такі традиційні “чесноти німецької домогосподарки», як самодисципліна, старання (Fleiss) та любов до порядку, що становлять моральні уявлення західної цивілізації (Moralvorstellungen westlicher Zivilisationen), продовжують зберігати в Америці релігійні спільноти, “транспортуючи” їх назад до Європи. Після цього в іншій статті формулюється риторичне запитання: Sind die Deutschen arbeitsam genug oder sitzen sie lieber dem Sozialstaat auf der Pelle, um die Arbeit von Zuwandere erledigen zu lassen, die dann die Rentenkassen füllen sollen?, відповідь на яке дозволяє зрозуміти значно менше вживання та певне іронічне переосмислення «поколінням насолоди» досліджуваної концептосистеми нині.

У результаті кількісного опрацювання складових концептосистеми на нинішньому рубежі сторіч виявилося, що її номінативний простір вербалізується різночастиномовними компонентами: іменниками, прикметниками та прислівниками. Проте, на відміну від попередніх періодів, кінець ХХ- початок ХХІ ст. засвідчив переважне тяжіння зазначеної концептосистеми до прикметникової оцінки. Так, із усіх слововживань (2725 СВ), зафіксованих нами в процесі аналізу публіцистичних текстів (вибірка в 4-млн. слів), 2100 СВ припадає на прикметники, 179 СВ – на іменники, 315 СВ – на прислівники, 131 СВ – на дієслова. Тому основний акцент дослідження зроблено в наступних розділах на вивченні саме прикметників зі значенням «старанний, працьовитй», як основної складової концептосистеми СТАРАННІСТЬ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ.

У третьому  розділі “Синтагматичні зв’язки та парадигматичні відношення лексико-семантичної групи прикметників зі значенням “старанний, працьовитий” проведено інвентаризацію (встановлення складу) досліджуваної лексико-семантичної групи; досліджено сполучуваність прикметників зі значенням «старанний, працьовитий» на рівні лексеми та класу / підкласу  іменників і на основі цих досліджень вивчено синтагматичні зв’язки та парадигматичні відношення зазначених прикметників.

У першому підрозділі “Інвентаризація ЛСГ прикметників зі значенням “старанний, працьовитий” розглядаються певні методи визначення складу лексичних угруповань. За допомогою формалізованої методики Л.В.Бистрової, М.Д.Капатрука та В.В.Левицького, в основі якої лежить ідея про нерівноправність семантичних компонентів у смисловій структурі слова, була проведена інвентаризація досліджуваної мікросистеми. Ця методика, об’єднуючи елементи компонентного та статистичного методів, дозволяє зберегти високий рівень формалізації і уникнути розпливчастості меж ЛСГ. Отже, в результаті формалізованої процедури інвентаризації, проведеної за допомогою статистичних методів з опорою на декілька словників, визначено склад ЛСГ зі значенням “старанний, працьовитий”:

домінанта – “fleiβig”;

ядро – arbeitsam, strebsam, emsig, schaffig (W > 0,6);

центральний склад – eifrig, tüchtig, le eifrig, unermüdlich (W=0,25-0,59);

периферія – schaffensfreudig, tätig, tatkäftig, rastlos, geschäftig, betriebsam                  (W < 0,25). 

У другому підрозділі “Синтагматичні зв’язки ЛСГ прикметників зі значенням “старанний, працьовитий” описуються особливості синтагматики досліджуваних прикметників, а саме: наскільки їхній синтагматичний зв’язок з іменниками носить стандартний, закономірний, а не випадковий характер. У зв’язку з цим, за допомогою відомих статистичних методик (критерію χ² та коефіцієнта взаємної спряженості К), на основі частотних характеристик сполучуваності прикметників у тексті було проведено синтагматичний аналіз прикметників досліджуваної ЛСГ у німецькій мові, який включав визначення лексичної сполучуваності на рівні окремого слова, дослідження семантичної сполучуваності на рівні семантичних підкласів слів, визначення синтаксичної сполучуваності (граматичної сполучуваності класів слів).  

Для дослідження синтагматичних зв’язків прикметників з підкласами іменників було укладено реєстр прикметників у сполученні із зафіксованими в тексті іменниками та визначено 18 тематичних підкласів, до яких увійшов саме той контекстуальний набір, у якому відбувається реалізація типової семантики прикметників. У ході дослідження для повної частотної характеристики іменників було використано кількісні параметри сполучуваності, зокрема: широту сполучуваності, обсяг підкласу та частоту його вживання. Так, найчастотнішими підкласами синтагматичних партнерів виявились підкласи іменників: люди за професією, посадою, родом занять тощо – 956 випадків слововживання (далі СВ) у публіцистиці та 13 СВ у художніх творах; люди взагалі, за віковою, статевою та родинною ознакою – 367 СВ (публіцистика) та 33 СВ (художні твори); люди, пов’язані певними взаємовідносинами – 200 випадків СВ (публіцистика) та 10 випадків СВ (художні твори). У цих підкласів іменників спостерігається і найбільша широта сполучуваності. Найменшу широту сполучуваності з досліджуваними прикметниками  при найнижчій частоті вживання встановлено для іменників на позначення часових понять.

Лексична сполучуваність засвідчує, що стандартними елементами словосполучень з високочастотним прикметником fleißig виявились іменники Arbeiter, Mensch, Frau, Mann; зі словом eifrig – Leser, Sammler, Tänzer; зі словом tüchtig – Mensch, Frau, Mann, Deutsche.

При дослідженні семантичної сполучуваності було спостережено, що найбільшу кількість стандартних синтагматичних зв’язків з підкласами іменників мають прикметники fleißig, eifrig, emsig. Слід зазначити, що уживаність fleißig з іменниками, що позначають людей за професією, посадою, родом занять тощо, будучи найбільш частотною, дає незначну суму χ² (χ² = 4,67; К = 0,1) і, навпаки, для прикметника emsig, при невеликій частоті зустріваності, характерний найбільш інтенсивний зв’язок (χ² = 133,54; К = 0,25) з підкласом іменників, що позначають дії, процеси, перетворення. Очевидно, що висока частота сполучуваності ще не є фактором, який зумовлює тісний синтагматичний зв’язок між ознаками, а пояснюється особливими відношеннями між сполучуваними словами.

Прикметники досліджуваної ЛСГ вживаються в текстах газетної публіцистики найчастіше в синтаксичній функції означення іменника (2060 випадків уживаності), тобто знаходяться безпосередньо перед означуваним словом. Використання  цих прикметників у предикативній функції значно нижче (41 випадок уживаності). Непоодинокими є випадки вживання дериватів досліджуваних прикметників, представлених іменниками та дієсловами (53 випадки уживаності).