ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ КОМПОНЕНТИ АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ І МОВНА КАРТИНА СВІТУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт і предмет, мету, завдання і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, вказано джерела фактичного матеріалу, простежено зв’язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, у якій виконана робота, з’ясовано особистий внесок здобувача та рівень апробації результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження авторського стилю та тексту” узагальнено погляди на стиль, функціональні стилі та індивідуально-авторський стиль, а також розглянуто текст як основу для авторського стилю.

Аналіз літератури засвідчив існування великої кількості різноманітних дефініцій літературного стилю, що охоплюють майже всі підходи до його вивчення. Спільним у цих визначеннях є трактування стилю як єдності. Проте щодо наповненості поняття єдності існують дві протилежні позиції. Одна включає до складу стилю зміст і форму літературних творів, їх співвідношення і взаємозв’язок та характеризує стиль як індивідуальну особливість творчості автора загалом (В.Ковальов, Л.Новиченко, Л.Тимофєєв та ін.). Друга позиція щодо розуміння стилю як єдності вбачає в стилі, перш за все, закономірну організацію елементів художньої форми (В.Кожинов, Г.Поспєлов, О.Соколов та ін.). У дисертаційному дослідженні підкреслено, що стильову закономірність становить стильова цілісність, що є наслідком поєднання суттєвих аспектів буття, певного ставлення до них художника та їхнього оригінального художнього втілення в текстовий масив.

Дедалі частіше простежується чітка тенденція використання терміна “стиль” в значенні функціонального різновиду мови. У прагматичному ракурсі вивчення функціональних стилів (ФС) низка дослідників підкреслюють, що ФС відображає певну сторону суспільного життя, характеризується певними умовами спілкування. (Г.Солганик, Н.Разінкіна, М.Кожина та ін.).

Важливим аспектом у дослідженні стилю є висвітлення поняття авторського стилю. Фактори, що впливають на формування та становлення індивідуального стилю письменника, за своїм характером поділяються на суб’єктивні та об’єктивні. Біографія письменника, його життєвий досвід, його особистість – суб’єктивні моменти. Вони повинні бути в єдності з об’єктивною ситуацією, що проявляється в зв’язку творчості художника із вимогами часу (Г.В’язовський, В.Кожинов, О.Михайлов та ін.). Пізнання реальності відбувається за допомогою універсальної знакової системи – мови, що опредмечує суб’єктивну діяльність автора у творі.

Стиль не може існувати без тексту, оскільки він є основою для авторського стилю. Останнім часом багато лінгвістів відзначають прогрес у вивченні тексту, який зумовлюється переходом від опису структури тексту до виявлення його прагматики. Зокрема, увага лінгвістів до вивчення питання тексту зумовлена входженням у спектр лінгвістичного аналізу принципово нового – когнітивного – підходу, за якого текст розглядають як складне лінгвістичне утворення, виражене за допомогою мови і мовних форм. Водночас текст є результатом ментальної діяльності людини за певних історичних умов, у певному оточенні, а, отже, залежить від соціально-культурних та психологічних факторів (Е.Бартмінський, В.Лукін та ін.).

Когнітивний підхід до вивчення семантики тексту продиктований сучасною функціональною парадигмою і дає змогу по-новому осмислити семантичні особливості авторського стилю, трактувати та аргументувати авторську селективність мовних засобів. Дійсність відбивається у мові, за допомогою якої письменник змальовує навколишній світ і пропускає його крізь призму об’єктивних оцінок.

На думку багатьох дослідників, слово як самодостатня вартість у художньому тексті віддзеркалює особливості індивідуальної мовотворчості. Зміст слова, відбитий у загальномовних словниках, а також реалізований у текстах, об’єднує різні типи концептуалізації понять як елементів мовної картини світу (МКС). МКС ґрунтується на мовному механізмі творення нових концептів, який приводить у взаємодію і пізнавальні процеси, й емпіричний досвід, і культурні досягнення, і мовну концепцію. МКС сприймається за допомогою вербально-образних асоціацій тих слів і виразів, які є її складовими (Ю.Апресян, С.Єрмоленко, В.Мізецька, К.Рахіліна та ін.).

МКС перебуває в значній залежності від стильових та жанрових показників. Необхідно зазначити, що МКС у творі відбиває також й індивідуальне бачення художником дійсності, що зумовлюється багатьма психофізіологічними, ідейно-світоглядними причинами, життєвим досвідом, творчою обдарованістю тощо. Індивідуального характеру набувають і методи опису картини світу, бо кожний письменник добирає мовні засоби відповідно до змісту і задуму художнього твору, з огляду на свої лінгвістичні погляди і стилістичні плани.

Другий розділ “Лексичні компоненти авторського стилю” присвячено з’ясуванню частоти вживання лексико-граматичних класів (ЛГК) слів у досліджуваних творах. Здійснено порівняльний аналіз реалізації ЛГК на внутрішньоавторському, міжавторському рівнях та у творах за тематикою, визначено стилерозрізнювальний потенціал ЛГК та ступінь лексичної селективності стилю письменників.

Проведене кількісне дослідження насамперед дало змогу визначити, що в досліджуваних англомовних текстах воєнної та мирної тематик найчастотнішим показником характеризується іменник: 23998 словоформ, що складає 37,84% від загальної кількості мовних одиниць. Другу позицію займає дієслово – 23518 слів, що становить 37,09% від загальної кількості. Третє та четверте місце відповідно посідають прикметники (9227 мовних одиниць, що складає 14,55% від загального показника) та прислівник (6669 слів, що дорівнює 10,52% від загальної кількості). Переважання іменників зафіксовано у творах Івліна Во, Курта Воннегута, Ірвіна Шоу, Н.Мейлера та Ф.М.Форда. Суттєва різниця в реалізації іменників і дієслів характерна для творів Ірвіна Шоу. У романах Е.Хемінгуея та Дж.Геллера значно переважають дієслова. Для творів мирної тематики характерним є превалювання дієслів (11361), а для воєнної – іменників (13250); прикметники та прислівники у творах обох тематик посідають відповідно третє та четверте місця.

Для достовірного квантитативного аналізу наведених показників у дисертаційному дослідженні використано критерій хі-квадрат (ч²). Визначення частоти вживання лексичних одиниць не є достатнім, адже в цьому випадку залишається невідомо, чи справді частота вживання ЛГК у творах того чи іншого письменника суттєво перевищує деяку теоретично очікувану величину. Коефіцієнт спряженості К, до формули якого входить показник ч², з’ясовує міру зв’язку між автором та частотою вживання ЛГК. Найвищий зв’язок зафіксовано для пари [Е.Хемінгуей] + [Дієслово] (ч² =190,41). Тобто відносна частота вживання дієслів у творах Е.Хемінгуея найбільша. Дієслова створюють динамізм і напруженість викладу, зберігаючи лаконічну манеру письма й зовнішню об’єктивність: “… the bull caught him, hooked him lightly in the flank, and then tu ed away and looked up at the crowd on the wall, his crest of muscle rising” (Fiesta).

 У Івліна Во встановлено найвищий зв’язок для прикметників (ч²=53,47) та прислівників (ч² =83,19), що підкреслює описовість стилю автора. Поява прислівникового масиву зумовлена бажанням створити ефект достовірності за опису героїв чи подій за допомогою детальної фіксації реальних характеристик. Прислівники позначені не тільки стилістичним маркуванням, але й здатністю збільшити глибину висловлювання: “… He could hear her name spoken reverently in cocktail clubs, and casually let slip in such phrases as ‘My dear, I never see Peter now” (Vile Bodies). Багато прикметників використано для конкретизації явища чи предмета, позначеного іменником: “… people of decent and temperate life, uncultured, unaffected, unembarrassed, unassuming, unambitious people, of independent judgment and marked eccentricities, kind people who cared for animals and the deserving poor, brave and rather unreasonable people” (Vile Bodies).

В Ірвіна Шоу виявлено найвищий зв’язок для іменників (ч² =63,46), що характеризує дещо статичну художню манеру письменника. У романах автора спостерігаємо значну концентрацію іменників в одному реченні чи абзаці. Чітко простежується  відповідність лексем тематиці твору: “… And when a shell bursts the steel makes no distinction between uniforms and flesh, civilians and military” (The Young Lions).

Здатність кожного з авторів вибірково вживати певний ЛГК слів у творах воєнної чи мирної тематик визначається лексичною селективністю авторського стилю, під якою розуміємо сукупне перевищення частот вживання того чи іншого лексико-граматичного класу слів у певному авторському стилі: у творах мирної тематики для стилю Івліна Во лексична селективність вимірюється величиною ч²=283,86, для Дж.Геллера – ч²=212,50, для Е.Хемінгуея – ч²=105,21, для Ф.М.Форда – ч²=57,22, для К.Воннегута – ч²= 53,51, для Н.Мейлера – ч²=50,35 та для Ірвіна Шоу – ч²=31,66. У написанні романів воєнної тематики найвищу лексичну селективність стилю виявляє Е.Хемінгуей (ч²=104,27), далі спостерігаємо набагато нижчі показники для стилів Дж.Геллера (ч²=61,71), Ірвіна Шоу (ч²=58,10), К.Воннегута (ч²=43,29) та Н.Мейлера (ч²=10,27). Найменшу селективність стилів у романах фіксуємо у Ф.М.Форда (ч²=1,51) та Івліна Во (ч²=1,45).

Найвищий стилерозрізнювальний потенціал лексико-граматичних класів, під яким ми розуміємо сукупне перевищення емпіричних частот реалізації ЛГК, характерний у творах мирної тематики для прислівників – ч²=268,73. Найнижчий стилерозрізнювальний потенціал виявляємо в прикметників – ч²=120,18. У творах воєнної тематики найвищий стилерозрізнювальний потенціал спостерігаємо в прикметників – ч²=99,36, а найменший потенціал характерний для іменників – ч²=48,13.

У третьому розділі “Семантичні компоненти авторського стилю” проведено огляд методів аналізу семантичної класифікації мовних одиниць; запропоновано власну семантичну класифікацію іменників, дієслів, прикметників та прислівників у досліджуваних творах; виявлено особливості вживання семантичних класів слів у стилі окремих авторів та у творах за тематикою.

Дослідженню лексичного складу мови присвячено багато праць, проте поділ лексики на семантичні класи пов’язаний із серйозними труднощами, викликаними відсутністю достатньо ефективних та об’єктивних методів класифікації. У лінгвістичній науці методи вивчення семантичної структури мовних одиниць  зводяться до п’яти головних: статистичного, контекстуального, структурного, психолінгвістичного та методу компонентного аналізу (І.Гальперін, О.Ахманова, Р.Фрумкіна, В.Перебийніс, І.Носенко, В.Левицький).

У сучасному мовознавстві існує низка праць, присвячених особливостям того чи іншого пласта дієслівної лексики англійської мови (Т.Майсак, Л.Дмітрієва, Б.Левін та ін.). На основі розглянутих класифікацій, з урахуванням найдетальніших з них, нами було виділено 27 семантичних класів дієслів. Семантичні класи дієслів у творах семи авторів характеризуються нерівномірною частотністю їх уживання: найбільш частотними є дієслова, об’єднані в клас буття – 4355 слів. Далі слідують дієслова, що позначають мовленнєву діяльність – 2384 мовних одиниць, дієслова руху, переміщення в просторі, напрямку – 2229 слів та фізичної дії – 2158 мовних одиниць.

Для дослідження впливу авторського стилю на частоту вживання семантичних класів дієслів з’ясовано, в яких випадках частота вживання того чи іншого класу перевищує деяку теоретично очікувану величину за допомогою критерію ч² з використанням альтернативних таблиць.

Узагальнивши статистично вагомі результати для кожного автора, встановлено класи дієслів, що виявили зв’язки одразу в кількох авторів: руху, переміщення в просторі, напрямку в Івліна Во, Е.Хемінгуея, Ірвіна Шоу та Н.Мейлера; мовленнєвої діяльності у Е.Хемінгуея, К.Воннегута та Ф.М.Форда; фізичної дії в Е.Хемінгуея та Ірвіна Шоу; деформувальної дії в К.Воннегута та Дж.Геллера; вдалого/невдалого виконання дії у Дж.Геллера та Н.Мейлера; спроби виконання дії у Ірвіна Шоу та Дж.Геллера; світлових явищ у Н.Мейлера та Ф.М.Форда; соціальної активності у Ірвіна Шоу та Дж.Геллера; буття у Івліна Во та К.Воннегута; референції у Івліна Во та Ф.М.Форда; володіння, придбання, втрати у Н.Мейлера та Ф.М.Форда; суб’єктивно-оцінних відносин у Ірвіна Шоу та Дж.Геллера.

Привертає увагу аспект розгляду семантичних класів дієслів у творах за тематикою. Класи руху, переміщення в просторі, напрямку; деформувальної дії; вдалого/невдалого виконання дії; спроби виконання дії; звукових явищ; світлових явищ; соціальної активності; стосунків між людьми; володіння, придбання, втрати; фізіологічного стану, функції живого організму; чуттєвого сприйняття; розумової діяльності характерні тільки для воєнних романів. Для романів мирної тематики характерне використання семантичних класів: продукуюча дія; модальність; референція; емоційно-психічний вплив; суб’єктивно-оцінні відносини; емоційно-психічний стан. Семантичними класами дієслів, що реалізуються у творах обох тематик, виявились класи процесу, зміни, розвитку; буття; мовленнєвої діяльності; морально-інформаційної дії/впливу; положення в просторі.

Іменники в художньому творі покликані позначити цілий комплекс життєвих явищ, певне коло дійових осіб, їхні взаємостосунки, предметне, природне, соціальне середовище, що їх оточує. Іменники не тільки відтворюють предметно-образну дійсність у творі, але за їх допомогою автор підкреслює найбільш значущі, на його думку, категорії, які найяскравіше відповідають темі твору. Категорії являють собою широкі семантичні групи, що організовують лексичну структуру конкретного твору. Із 25-ти виділених нами семантичних класів іменників найбільшою частотністю характеризуються іменники на позначення власних назв, прізвиськ – 3455 слів, далі іменники, що називають нейтральні позначення людей – 3099 слів, потім позначення приміщень, просторових понять, будівель – 2446 слів, також іменники, що позначають предмети, пристрої, речі, меблі – 2135 мовних одиниць.

Цікавим аспектом особливостей авторського стилю стало виявлення високої селективності семантичних класів іменників. Перевага різних семантичних класів у авторів зумовлюється бажанням точної передачі словом найважливіших для кожного автора концептів дійсності: чи то людина, як у Івліна Во, К.Воннегута, Ірвіна Шоу, Е.Хемінгуея, чи то навколишнє природне середовище (Н.Мейлер, Івлін Во, Ірвін Шоу, Е.Хемінгуей), чи то емоційні настрої, як у творах Ф.М.Форда та Дж.Геллера, чи зброї в Е.Хемінгуея. Домінування різних семантичних класів підтверджує неповторність індивідуального стилю кожного автора, а також індивідуально-суб’єктивне світосприйняття письменників.

Англійська мова відноситься до мов з великим класом прикметників. Прикметники за своєю семантикою неоднорідні, тому їх класифікації різноманітні й ґрунтуються, як на значеннях самих прикметників, так і на якостях денотатів, до яких відносяться ознаки. У дисертації розроблено класифікацію прикметників, що  налічує 19 семантичних класів. Домінувальними семантичними класами прикметників за частотним критерієм виявлено прикметники загальної позитивної оцінки – 1391 мовна одиниця, поведінки та дії щодо об’єкта – 1143 мовні одиниці, оцінки вартості, значення, функції об’єкта – 1132 слова.

Специфіка процесу дескрипції має на меті передачу низки характеристик та якостей предметів, образів і концептів дійсності. Головна роль прикметників у загальній словесній тканині твору – бути маркерами ознак. Тому письменники широко використовують прикметники для збагачення образу, що виникає в їхній свідомості й знаходить своє зображення у творі.

Результат лінгвостатистичного аналізу характерними для творів воєнної тематики вияв прикметники, що характеризують функціонування органів чуття; вагу; колір; поведінку та дії щодо об’єкта. У творах мирної тематики спостерігається селективне вживання класів прикметників емоційного стану; віку, часу; розміру, форми, величини; загальної негативної оцінки. Спільним уживанням позначаються прикметники фізичного та природного стану; зовнішності людини; загальної позитивної оцінки; просторової оцінки об’єкта; оцінки вартості, значення, функції об’єкта.

Окремим предметом дослідження в сучасній лінгвістичній літературі став прислівник, оскільки в системі частин мови прислівник, поряд з іменником, прикметником та дієсловом, характеризується значною частотністю вживання. Функція прислівника полягає в тому, щоб пояснити дієслово й прикметник. Деякі дослідники зазначають, що прислівники виступають “модифікаторами дієслів, прикметників й інших прислівників” (А.Вежбицька).

Різноманітність класифікацій прислівників зумовлена неоднорідністю прислівників, різноманітністю їх семантичних зв’язків. Запропонована в дисертації класифікація прислівників налічує 7 семантичних класів. Кількісне дослідження семантичних класів показує нерівномірне вживання прислівників у творах семи авторів. Найбільшу частотність зафіксовано в прислівників способу – 2007 слів, далі йдуть прислівники ступеня, міри, кількості – 1563 словоформ та прислівники часу – 1263 мовних одиниць.

Квантитативний аналіз семантичних класів прислівників у творах обох тематик виявив характерний збіг уживання тільки одного семантичного класу – прислівників часу. У романах воєнної тематики спостерігаємо перевагу класів прислівників причини, умови, наслідку; прислівників способу; питальних прислівників. У творах мирної тематики переважають класи прислівників повтору, частоти; прислівників місця і напрямку; прислівників ступеня, міри, кількості.

У четвертому розділі “Мовна картина світу англомовних творів воєнної та мирної тематик” обґрунтовано введення поняття ідейно-художньої домінанти лексики; описано мовну картину світу у творах кожного з досліджуваних авторів; уперше здійснено спробу моделювання мовної картини світу у творах воєнної та мирної тематик за результатами квантитативного аналізу частот вживання семантичних класів слів.

Аналіз МКС визначає лінгвокреативні механізми вербалізації дійсності в конкретному тексті кожним з досліджуваних авторів. Для відтворення МКС виокремлено ідейно-художні домінанти лексики, що в процесі дискурсивного мислення утворюють парадигматично зв’язані концепти.

Мовну картину світу реконструюють у сучасному мовознавстві шляхом інтуїтивно-логічного аналізу. Проте використання статистичних методів уможливлює створення моделі МКС на основі об’єктивних даних про частоту вживання тих чи інших семантичних класів слів. Найефективнішим методом моделювання, зокрема, є кореляційний аналіз, який дає змогу репрезентації зв’язків між семантичними класами, що за наявності взаємозалежності утворюють домінанти. Для обчислення кореляційних зв’язків у творах було використано частоти вживання іменників, дієслів, прикметників та прислівників, у яких зафіксовано високий коефіцієнт спряженості К: 9 семантичних класів іменників, 9 семантичних класів прикметників, 10 класів дієслів та 7 класів прислівників. Домінанти, виявлені внаслідок кореляційного аналізу семантичних класів слів, складаються в ядра (інтенціональної єдності теми) та периферії (кореляційних когезій).

У романах мирної тематики простежуємо підпорядкованість лексики головним конфліктам та сюжетній організації творів. Для романів характерне зображення побутових та соціальних аспектів життя людини, що спонукали до соціального та духовного занепаду суспільства, розгубленості та розчарування людини у світі.

Для художнього змалювання багатогранності життя в мирний час письменники використовують різноманітні семантичні класи, що є словесно-смисловим вираженням певних концептів навколишньої дійсності. Семантичні класи у творах мирної тематики позначаються сильними кореляційними зв’язками, що дали змогу на їхній основі змоделювати МКС творів мирної тематики, відтвореній на рисунку1.

Рис.1. Модель МКС у творах мирної тематики (зв’язки між основними семантичними класами слів)

Об’єктом художнього пізнання у творах воєнної тематики є конкретно-історичне явище – війна з її глибокими проблемами. Варто зауважити, що сприйняття та художнє змалювання концепту війни виявилось надзвичайно масштабним та дещо універсальним у творах досліджуваних авторів. Сприйняття воєнного часу, його лексичне відтворення у МКС романів детермінується філософськими, соціальними та психологічними факторами та власною позицією кожного письменника.

Об’єднувальною особливістю романів воєнної тематики є трактування війни як деструктивного начала, що продукує агресію, катастрофи, руйнацію, хаос. Війна у творах постає верифікованим та багатоаспектним концептом, який відтворюють домінанти на позначення зброї; загальної негативної оцінки; процесу, зміни, розвитку тощо.

На рисунку 2 різноманітні домінанти репрезентують у мовній картині світу романів воєнної тематики багатокомпонентність концепту війни.

Рис.2. Модель МКС у творах воєнної тематики (зв’язки між основними семантичними класами слів)

У висновках подано узагальнені результати дослідження.

1. Авторський стиль – результат добору цілої низки факторів, які дають письменникові змогу яскраво відобразити свої творчі задуми. Спостереження над індивідуально-авторським стилем допомагає скласти уявлення про стильові шукання автора та виявляє особливості індивідуального підбору лексичних засобів для розкриття воєнної та мирної тематик у досліджуваних творах.

2. Проаналізований матеріал засвідчив неоднорідний розподіл частоти вживання лексико-граматичних класів слів у досліджуваних творах. За частотою реалізації частин мови найуживанішими виявлено іменники (23998) та дієслова (23518), далі простежено розподіл прикметників (9227) та прислівників (6669). У творах Івліна Во, Курта Воннегута, Ірвіна Шоу, Н.Мейлера та Ф.М.Форда зафіксовано переважання іменників. Суттєва різниця в реалізації іменників і дієслів характерна для творів Ірвіна Шоу. У романах Е.Хемінгуея та Дж.Геллера значно переважають дієслова. Для творів мирної тематики характерним виявилось превалювання дієслів (11361), а для воєнної – іменників (13250); прикметники та прислівники у творах обох тематик посіли відповідно третє та четверте місця.

3. Отримані статистичні характеристики розподілу лексико-граматичних класів слів у творах кожного з авторів дали змогу порівняти їх зі середньостильовим показником та з показниками творів інших авторів. За результатами підрахунку відносної частоти вживання частин мови у творах Ірвіна Шоу зафіксовано найбільшу відносну частоту вживання іменників, що може свідчити про сповільнену манеру розповіді порівняно зі стилями інших авторів; у романах Е.Хемінгуея частота розподілу дієслів превалює, що підсилює динамізм подій у текстах, а також підкреслює неповторність авторської манери письма; прикметники та прислівники виявились вагомими у творах Івліна Во, що є свідченням переважання епітетів, які надають його прозі сили образності та емоційності;

4. У результаті семантичної класифікації досліджуваних частин мови нами було виділено 27 семантичних класів дієслів, 25 семантичних класів іменників, 19 семантичних класів прикметників та 7 семантичних класів прислівників. Кількісні співвідношення вживання семантичних класів іменників, дієслів, прикметників, прислівників є виразним індивідуалізувальним параметром авторського стилю і дають чітке уявлення про своєрідність художнього твору.

5. Установлено найбільшу подібність між ідіостилями за розподілом семантичних класів: іменників – Івлін Во та К.Воннегут, К.Воннегут та Ірвін Шоу, найменшу – між стилями Е.Хемінгуея та Дж.Геллера; дієслів – Івлін Во та Е.Хемінгуей, Івлін Во та Н.Мейлер, найменшу – К.Воннегут та Ірвін Шоу, Ірвін Шоу та Дж.Геллер; прикметників – Дж.Геллер та Ф.М.Форд, найменшу – для стилів Е.Хемінгуея та Ірвіна Шоу; прислівників – Дж.Геллер та Н.Мейлер, Ірвін Шоу та Ф.М.Форд, найменшу – Івлін Во та Ірвін Шоу.

6. Статистичний аналіз лексичних одиниць переконливо свідчить про індивідуальний підхід кожного письменника до відтворення концептуальної картини навколишнього світу за допомогою слова. Оскільки значення слова співвідноситься з класом його денотації, то мовна картина світу є вербалізованою частиною концептуальної картини світу. Акцентування уваги автором на певних елементах картини світу призводить до відповідного домінування певних семантичних класів у творі. Результати аналізу семантичних класів дієслів, іменників, прикметників, прислівників у творах семи авторів вказують, що наявність домінуючих класів зумовлюється індивідуальною особливістю світосприйняття автора з його власною ієрархією концептів, а також тематикою творів. У дисертації вперше здійснена спроба моделювати мовну картину світу за результатами квантитативного методу дослідження лексики.

7. Аналіз слововживання в тексті кожного автора дозволив виокремити ключові домінанти за двома основними критеріями: перевага емпіричних частот вживання та розгортання навколо них у тексті семантико-тематичних груп лексики. Для ефективного опису семантичних елементів авторського стилю введено поняття:

– ідейно-художньої домінанти лексики, під якою розуміємо комплексну реалізацію певного концепту дійсності, що займає переважаюче місце в індивідуально-авторській МКС і виражається множиною спільних значень семантичних класів слів різних частин мови. Ідейно-художні домінанти представляють собою результат аналізу переваг емпіричних частот уживання семантичних класів слів усіх досліджуваних частин мови;

8. Основний підсумок здійснених у дисертації досліджень полягає в тому, що вони доводять можливість об’єктивного аналізу авторського стилю на основі кількісного вираження реалізації лексико-граматичних та семантичних класів слів у художньому тексті. Семантичні класи із потужним стилерозрізнювальним потенціалом дали змогу виділити домінанти лексики, що постають репрезентантами концептів навколишнього світу. Здійснене дослідження розкриває перспективи вивчення авторського стилю в когнітивному аспекті (автор як мовна особистість, яка художньо створює неповторну мовну картину, зберігаючи та відтворюючи в ній важливі для себе концепти за допомогою їх лексичного втілення у творі).