МОВНІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ГУМОРИСТИЧНОГО ЕФЕКТУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ (на матеріалі романів П.Г. Вудхауза)
Тип:
synopsis
summary:
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет і матеріал, описано дослідницькі методи, окреслено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.
Розділ 1. "Теоретичні передумови дослідження гумору" присвячений визначенню понятійного апарату, використаного в дисертації, обґрунтуванню понять «гумор» «комічне», «смішне», «алогічне», «несподіване», «гумористичний ефект», з'ясуванню дискусійних проблем лінгвістичної теорії комічного та специфіки когнітивного аспекту дослідження гумору в текстовій комунікації. Крім того, у поданому розділі, враховуючи новітні розробки в галузі когнітивної лінгвістики та когнітивної психології, з'ясовано та описано лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту.
Гумор - це вид комічного, що позначає незлобливо-насмішкувате ставлення до об'єкта сміху, він поєднує глузливість і співчуття, зовнішньо комічне трактування та внутрішню причетність до того, що здається смішним. Отже, гумор визначається перш за все через поняття «комічне» та «смішне», що виступають його родовими ознаками. Видові характеристики гумору пов'язані з «ідеєю добродушного ставлення до чогось чи когось на відміну від висміювання, злого глузування» (А.В. Карасик).
Саме з вивчення комічного у всьому розмаїтті його видів та форм
6
виявлення почалось дослідження гумору у гуманітарних галузях науки. Спочатку поняття комічного та смішного вважались тотожними, але з розвитком науки їх стали розмежовувати. У роботі зазначено, що ці категорії лише перетинаються. Адже не все смішне є комічним (окрім комічного сміх може викликати, наприклад, лоскотання, чи він може виникнути внаслідок дії алкогольних напоїв). Але й не все комічне є смішним (виникнення комічного ефекту у вигляді сміхової реакції на сприйняття комічного повідомлення залежить від особистості адресата). Потрібно розмежовувати також поняття «вид» та «форма» комічного. Форми комічного розрізняють з позицій засобів актуалізації, виокремлюючи вербальний та невербальний комізм. Види комічного пов'язані з особливостями відношення відправника повідомлення до предмета висловлення. У дисертації розрізняються наступні види комічного: гумор, сатиру, сарказм, іронію, причому гумор і сатира «перебувають на протилежних полюсах сміху» (Ю.Б. Борєв, Б. Дземідок).
Гумор як вид комічного завжди спрямований на створення відчуття його розумності, але в той ж самий час - й на його заглушування. Він виникає (і при його породженні, і при сприйнятті) внаслідок руйнування причинно-наслідкових зв'язків - тобто обов'язково грунтується на алогізмі. Цей феномен поєднує серйозне та смішне (тобто за звичайних умов несумісне), причому у смішному переважає позитивний момент. Будь-яке гумористичне повідомлення подвійне за своєю формою і змістом. На розкриття цієї подвійності і спрямована ментальна діяльність адресата. Велике значення у породженні гумору має елемент несподіваності.
Суперечливість, що створює основу гумору, можна тлумачити як невідповідність між тим, що очікується, тобто нормою, і тим, що відбувається насправді. Таким чином, гумор базується на ошуканому сподіванні.
В роботі було використано як базовий фреймовий аналіз для з'ясовування специфіки когнітивного впливу адресанта гумористичного повідомлення на адресата.
Поняття «фрейм» було впроваджено у науковий світ американським когнітивним психологом М. Мінським. Фрейм - це ієрархічно організована одиниця інформації, знання про будь-який об'єкт, явище тощо, «структура представлення знань про деяку стереотипну ситуацію, предмет» (М. Мінський). Фрейми «зберігаються у довгочасній пам'яті або створюються в ній за мірою необхідності з компонентів, що там містяться» (В.І. Герасимов, В.В. Петров) і мають певну структуру. Вони складаються з вузлів та зв'язків між ними. Це
7
дворівневі утворення. «Верхні рівні», фрейму чітко визначені, тому що утворені такими поняттями, що є завжди справедливими у даній ситуації. На більш низьких рівнях фрейму є багато особливих вершин-терміналів (термінальних вузлів) або «чарунок», що заповнюються конкретними даними у процесі прилаштовування фрейму до ситуації (М. Мінський). Отже, термінали - це чарунки, що є структурними одиницями фрейму та містять мінімальну інформацію про об'єкт або ситуацію. Як справедливо визначив М. Мінський, «логіка здорового глузду пов'язана з умінням переходити від одного фрейму до іншого, що має з попереднім спільні термінали» (М. Мінський). Таким чином, логічне, послідовне вираження думок є результатом плавного переходу від одного фрейму до іншого, зв'язаного з попереднім спільними терміналами. При сприйнятті логічного повідомлення активація кожного наступного фрейму (за допомогою ключових слів) у свідомості адресата підготовлена попереднім фреймом та відповідає контекстним очікуванням адресата, тобто знання, що міститься у кожному активованому фреймі частково подане у попередньому фреймі. Фрейми такого роду визначено у роботі як споріднені. Проте у процесі формування гумористичного ефекту активуються фрейми, що з позиції логіки не є спорідненими. Такі фрейми визначено як неспоріднені.
Лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту, що є, як було зазначено, двофазовим, починається з фази породження гумору адресантом.
Обмірковуючи свою тактику згідно з метою комунікації, адресант обирає певний мовний засіб, використовує якийсь прийом, що максимально відповідає його намірам. Будь-яке слово, вислів активують у свідомості адресата відповідний фрейм. У певний момент, обраний адресантом з наміром (інколи, в умовах безпосереднього спілкування, без наміру), у його мовленні з'являється непередбачуваний елемент: слово, фраза і т. ін, що активує у свідомості адресата фрейм, який не має з попереднім спільних терміналів. Тобто вже у фазі породження гумору закладається механізм неспорідненого фрейму чи рефреймінгу. Термін «рефреймінг» було уведено у науку в 1982 році американськими ученими: програмістом і лінгвістом Дж. Гриндером та психологом Р. Бендлером (університет Санта-Круза, штат Каліфорнія). Рефреймінг - це «зміна фреймів, переміщення певного образу чи переживання у новий фрейм» (Р. Бендлер, Дж. Гриндер). При сприйнятті гумористичного повідомлення адресатом «запускається» когнітивний механізм виникнення гумористичного ефекту (друга фаза лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту). У
8
свою чергу, ця фаза поділяється на декілька етапів: несподіваний рефреймінг, ошукане сподівання, усвідомлення алогічності повідомлення та виникнення ментальної опозиції.
Лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту ілюструє малюнок 1.
У механізмі рефреймінгу підкреслено важливу роль елементу несподіваності. Тільки несподівана активація фрейму, неспорідненого з попереднім, може привести до ошуканого сподівання адресата, який на деякий час перестає розуміти співрозмовника, і тільки комічне, і гумор зокрема, може обманути адресата на один момент. Цей момент був названий З.Фройдом «нерозумінням і миттєвим уясненням» (або знаходженням «сенсу у безглуздому») (3. Фройд). Саме в цьому випадку наявний комічний, зокрема гумористичний, ефект. Якщо ж нерозуміння не змінюється на миттєве уяснення, то це може привести до виникнення некомічного ефекту у вигляді таких емоцій, як образа, здивування, шок, розчарування, жах тощо. Така ситуація може мати місце в декількох випадках: 1) при сприйнятті об'єктивно логічного повідомлення (ситуації), якщо є внутрішнє впирання певному порядку речей, що є установленим у світі, об'єктивно існуючому закону природи; 2) при сприйнятті безглуздого, абсурдного повідомлення; 3) при відсутності в адресата почуття гумору, необхідного для розуміння комічного, зокрема гумористичного, повідомлення.
Отже, виникнення ефекту ошуканого сподівання є необхідним, але не вирішальним етапом у процесі формування гумористичного ефекту. Окрім останнього, ошукане сподівання може стати причиною роздратування, розчарування, гніву, образи і т. ін. (проте адресат при цьому завжди усвідомлює алогічність сприйнятого).
У момент «нерозуміння і миттєвого уяснення» у свідомості адресата виникає ментальна опозиція. У роботі увиразнено, що поява ментальної опозиції при сприйнятті гумористичного повідомлення є ключовим моментом у процесі виникнення гумористичного ефекту. При цьому адресат усвідомлює, що в повідомленні наявна суперечливість. Опозиції, що виникають у свідомості адресата, можуть бути різного характеру, наприклад, „логічне - нелогічне", „можливе -неможливе", „високе - низьке" та ін
